Позначка: театр

Митці Харкова приєдналися до мирної акції: 16 березня світ вшановує вбитих росією в Драмтеатрі Маріуполя (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 16.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! 16 березня 2022-го російські окупанти скинули авіабомбу на Драмтеатр у Маріуполі.

Понад тисячу дорослих і дітей шукали там порятунку, але звірів у людському обличчі не зупинив навіть напис «Діти» («Дети») перед будівлею… Цей біль назавжди в серцях українців…

У день пам’яті жертв авіаудару Україна та весь світ згадують наслідки жахливого злочину країни-терористки – росії… Світла пам’ять усім, кого вбили рашисти в Україні!

Митці Харкова єдині зі своєю країною і кожного року вшановують пам’ять загиблих!

Так виглядав центр Харкова в 2025 році – на різних локаціях біля театрів міста відбулися мирні акції.
Зокрема, журналістка GX зафільмувала майданчики:
Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. Лисенка,

Харківський академічний український драматичний театр ім. Т. Шевченка,

Харківського академічного драматичного театру ім. Г. Квітки-Основ’яненка.

До того ж в акції прийняли участь і Харківський академічний театр музичної комедії

та Харківський театр для дітей та юнацтва.

Нагадаємо, минулого року GX теж розповідав про події цього дня в Харкові, Україні та за її межами (в новині).

На 16 березня, за офіційною інформацією ювенальних прокурорів, загинуло 690 дитей та 2394 отримало поранення різного ступеня тяжкості.

На жаль, дані ще не остаточні…

І вдень, і вночі… Кожного дня біля підніжжя пам’ятника дітям, що загинули від рук рашистів квіти, іграшки, свічки, адже кривавий перелік вбитих росіянами дітей, на жаль, зростає…

Під час війни День захисту дітей став Днем захисту Пам’яті про тих, хто назавжди залишився дитиною (подробиці у новині GX).

Нагадаємо, до Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, в саду Шевченка відкрили памʼятник з двома маленькими янголами. До його підніжжя майже щодня несуть іграшки, свічки та квіти.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко

Коли небо стало червоним: в харківському театрі підготували чуттєву виставу до роковин початку війни (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 04.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Цьогоріч 24 лютого 2026 року минуло вже чотири роки 12-річної війни… Саме так кажуть українці про роковини повномасштабного вторгнення росії в Україну. На жаль, уроки минулого диктаторів нічому не вчать, вони не лише нищать мирні країни, але й перетворюють свій народ на кривавих вбивць. Вони штовхають на злочини, з якими потім жити… Злочини, які руйнують чиїсь мрії і надії…

На експериментальній сцені Театру «Квітки» 28 лютого режисер Сергій Москаленко представив прем’єру вистави”Червоний Три”. Страшна і чуттєва казка для дорослих за п’єсою Грейс Коллін (творчий псевдонім режисера) поєднала історію Маленького Принца і самого Антуана де Сент-Екзюпері. А ще надала текстам Екзюпері, які лунають у виставі, нового й ще глибшого сенсу – “Якщо не впізнати вчасно баобабів – вони захапають усю планету!”
“Це історія яку знає кожен… Про Маленького Принца, про льотчика, що потім постарів, про повернення і про те, що найголовнішого очима не побачиш… А ще про примхливу Троянду, про справжню любов і про вибір – без якого наше життя неможливе…” – саме так свій твір відчуває автор.

Його оригінальну ідею на сцені Харківського академічного драматичного театру імені Г. Ф. Квітки-Основ’яненка втілювали шановані артисти і юні зірки: Вальтер – заслужений артист України Олександр Куліш (Народний артист України Юрій Головін), Єва – заслужена артистка України Тетяна Тітова, Дафна – Ірина Тоцька (Дарія Ждан).

Небо – це пам’ять… Для України воно знову стало червоним… Знову ранок, гул літаків і удари гармат… Але це вже було, було менше ніж сторічча тому…

А ви знали? Антуана де Сент-Екзюпері був закоханий в небо і Консуелу (його ніжну троянду), вправно керував літаком (був піонером авіації), а ще в дитинстві любив малювати і мріяв бути садівником…

Але не судилося… Він був збитий німецьким льотчиком…

Так під гуркіт мотору розпочинається розповідь про пілота Вальтера, який постарів… Пілота, який колись дуже давно зробив дещо, що ніколи не зможе собі пробачити…

Його спогади – те, що не побачиш очима, що відчуваєш серцем, спонукає оживити юна Дафна. Її ім’я, як у річкової німфи – могутньої Наяди… Вона й сама бурхлива і емоційна, заповнює собою простір і нагадує про ту єдину – його троянду – любу Єву. Адже, чи буде самотнім в небі пілот, чи буде воно його лякати залежить від того, що він залишив на землі… Головне пам’ятати, що літак – це спосіб повернутися до дому, де можна нічого не боятися, бо тебе люблять…

І хоч іноді любов приносить біль… Ми сумуємо за тими, кого вже немає поряд з нами, аля ця туга оживляє їх! Вони там серед зірок, дивляться і оберігають нас. Адже небо – це пам’ять!

Більше фото в альбомі на фейсбук-сторінці GX.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХАДТ ім. Г. Квітки-Основ’яненка / Театр «Квітки», відкриті джерела

28 лютого Харків вшановує видатного митця: він віддав душу й серце театру ляльок (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 28.02.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Саме 28 лютого в 1951 році в місті Харків народився Решетняк Володимир Вікторович – заслужений працівник культури, директор Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва, який очолював колектив понад тридцять років.

В 1982 році закінчив Харківський інститут мистецтв за фахом мистецтвознавець.
Його трудова діяльність налічує понад 40 років стажу. Вона була сповнена кропіткої праці.
З вересня 1968 року по грудень 1969 року працював слюсарем-інструментальником електромеханічного заводу.
З вересня 1970 по листопад 1971 років – составитель кінопрограм обласної контори по прокату кінофільмів.
З березня 1972 по грудень 1974 – монтер спецосвітлення Харківського радіотелецентру.
З грудня 1974 по серпень 1977 – завідуючий фільмотекою Харківського облтелерадіокомітету.
З серпня 1982 по січень 1988 – старший інспектор управлінния культури.
З січня 1988 по березень 1989 – директор кінотеатру “Парк”.

З березня 1989 року і до останньої хвилини життя – директор Харківського державного академічного театру ляльок ім. В.А. Афанасьєва.

Його колектив дарував радість дітям і дорослим у мирні часи, він вистояв під обстрілами рашистів… Вони не забудуть свого керманича і добрий спогад про Володимира Вікторовича назавжди залишиться в серцях і душах колективу Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва.

Він помер 10 вересня 2024 року, у віці сімдесят три роки.

Колеги з рідного театру і творчих колективів міста на своїх офіційних сторінках висловлювали слова співчуття рідним та близьким Володимира Вікторовича, а ще згадали найсвітліші події, пов’язні з видатною людиною нашого міста.

Кожен пост зібрав десятки чуттєвих коментарів….

“Світла пам’ять, світлій людині, професіоналу, керівнику, – який все своє життя віддав мистецтву міста Харкова, а останні 33 роки ще й душу і серце, а тепер вже і життя театру ляльок. Колись дуже і дуже давно. мені випала честь представляти Володимира Вікторовича колективу театру, як директора.
Царство тобі небесне, друже…” – написав його колега з ХТДЮ Леонід Космін.

Світла пам’ять! Його зірка тепер сяє на творчому небосхілі…

“Царство небесне! Світла пам’ять! Тепер вони з Володимиром разом…” – написала Дубовик Екатерина під постом пам’яті «Легендарному Адміністратору» Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва – В’ячеславу Миколайовичу Панченко. Тепер дві легендарні постаті театру ляльок разом на небесах…

Довідка. Решетняк Володимир Вікторович народився в місті Харків 28 лютого 1951 року. В 1982 році закінчив Харківський інститут мистецтв за фахом мистецтвознавець.
Його трудова діяльність налічує понад 40 років стажу. Вона була сповнена кропіткої праці.
З вересня 1968 року по грудень 1969 року працював слюсарем-інструментальником електромеханічного заводу.
З вересня 1970 по листопад 1971 років – составитель кінопрограм обласної контори по прокату кінофільмів.
З березня 1972 по грудень 1974 – монтер спецосвітлення Харківського радіотелецентру.
З грудня 1974 по серпень 1977 – завідуючий фільмотекою Харківського облтелерадіокомітету.
З серпня 1982 по січень 1988 – старший інспектор управлінния культури.
З січня 1988 по березень 1989 – директор кінотеатру “Парк”.
З березня 1989 року і до останньої хвилини життя – директор Харківського державного академічного театру ляльок ім. В.А. Афанасьєва.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва

25 лютого в історії Харкова: народився один із найяскравіших українських театральних режисерів (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 25.02.2026. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 25 лютого, в 1887 році народився Олександр Зенон-Курбас, більш відомий як Лесь Курбас – один із найяскравіших українських театральних режисерів.

Курбас народився на території сучасної Львівщини. Але найславетніші та найтрагічніші сторінки його життя припадають на Харківський період.

Він розпочинав свою театральну кар’єру у Тернополі та Києві. Заснував знаменитий театр “Березіль”. 1926 року театр переїхав до Харкова, де працював вісім років.

У 1934 році Лесь Курбас був репресований і загинув через три роки в Соловецькому таборі на території Карелії.

“25 лютого – завжди особлива дата для нашого театру. Минулого року, наприклад, на цей день була запланована прем’єра “Маклени Граси”, і ми обов’язково зіграємо її після перемоги. Тільки вистава, напевно, буде іншою, бо ми всі точно стали іншими”, – світлину з такими словами 25 лютого 2023 року розмістив на своїй сторінці Харківський театр ім. Шевченка “Березіль”.

А ось колектив Харківського театру для дітей та юнацтва у 2021 році до дня народження Леся Курбаса влаштував флешмоб біля скульптури режисера та його невидимого друга у Саду Шевченка.

Дружний колектив та вигадані герої влаштували фотосесію, яку можна подивитися в альбомі на фейсбук-сторінці новинного порталу GX.

Світла пам’ять видатному сину України!

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Не припиняйте дарувати радість людям. Харків пам’ятає їх ювілей за крок до початку війни (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 18.02.2026. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Харків 18 лютого вітає мрійників – цього дня відзначає свій день народження народний художній колектив Дитячий театр «Сорванці»!

Попри все… Війна їх розкидала у різні куточки світу, вони зазнали втрат… Але не втратили любові до життя і віри в краще. Керівниця театру Олена Павлівна Вартанян радо вітає своїх «сорванців» з кожною річницею і радо згадує їх яскравий ювілей за крок до війни… Ювілей, який їй наснився… Докладніше в новині GX.

“Сьогодні! 18 лютого – День народження нашого театру! Як це класно бути непосидючкою, бешкетником, яскравим промінцем на землі! І нести своє сердце, наповнене любовью в добром! Я завжди їм казала – “Сійте, сійте, сійте зернятки добра, допомагайте, підтримуйте, цінуйте, проявляйте милосердя, і тоді ваша душа збере великий врожай вдячності і пошани і в наступному житті буде сяяти і Дарувати радість людям. Тому що ми всі призвані – для створення добра в любові на землі. Завжди 18 у 18 .00 було неймовірне свято і ми приймали гостей, це були актори із різних театрів Харкова, це були мої учні, яким зараз далеко за 50! Я вдячна кожному. Вдячна педагогам, художникам, музикантам, хореографам, всім причетним до нашого театру! Всім, хто живе на землі в різних куточках Світу, і тим, хто, на жаль, вже Янгол на небі, я огортаю серцем і думками кожного, і радію кожному моєму рідному Сорванцу !”, – без сліз радсті ці слова Олени Павлівни читати не можна.

Колектив новинного порталу GX щиро вітає усіх причетних! Віримо Богові та ЗСУ! Ми ще побачимо вистави «Сорванців» у нашому незламному Харкові!

“«Сорванці» – це особлива планета творчих, активних, цілеспрямованих, обдарованих дітей! Ви даруєте стільки радості, усмішок, добра! Браво! Бажаю цьому чудовому колективу та Олені Вартанян творчого натхнення, нових яскравих ідей та море… ні, океан кохання – батьків, учнів та – глядачів!” – такими словами свого часу вітала ювілярів заслужена журналістка України Вікторія Маренич.

Довідка.

Театр «Сорванці» засновано у 1987 році випускницею Харківського інституту культури Оленою Павлівною Вартанян. За час свого існування звичайний шкільний драмгурток перетворився на зразково-показовий дитячий театр, а згодом на народний художній колектив Дитячий театр «Сорванці» з багатими традиціями, величезним репертуаром, штатом прекрасних педагогів.

За задумом режисера театр є центром розвитку дітей. Заняття з художнього декорування, хореографії, уроки вокалу та акторської майстерності, вивчення етики та історії мистецтв – все це розкриває внутрішні здібності дитини, збагачує її духовний світ, пробуджує в ньому “почуття добрі”. Вихованці театру «Сорванці» – це творчі особистості, а його численні педагоги та піклувальники є чудовими організаторами та наставниками.

Творцем, незмінним керівником, педагогом та режисером-постановником театру понад 35 років є Олена Павлівна Вартанян. Театр «Сорванці» – багаторазовий переможець та лауреат міжнародних та всеукраїнських фестивалів та конкурсів, багато разів був володарем ГРАН-ПРІ та дипломів І ступеня.

У мирні часи репертуар театру складався з таких спектаклів, як «Чарівник Смарагдового міста», «Квіти маленької Іраїди в казці Снігової Королеви», «Мауглі», «Манюня» за М.Абгаряном, «Сюрприз для Пеппі», «Поетичний політ», «Вперед, Кошеня!» та багато інших. Напередодні Новорічних свят та канікул Народний дитячий театр «Сорванці» показавув більше 40 вистав у різних закладах Харкова, а ще у м. Нюрнберг, у рамках п’ятого ювілейного новорічного туру Німеччиною. У спектаклях можна було побачити безліч яскравих костюмів, цікавих декорацій, чудовий грим, створений «сорванцями» самостійно.

Девіз театру: “Дарити радість людям!”

Сайт театру: http://sorvanci-theatre.com.ua/

Фото, відео та матеріал: GХ, Наталія Бойченко, архів Олени Вартанян, Ірина Деркач

15 лютого в історії Харкова: цікаві факти з життя міста (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 15.02.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

А ви знали? Цього дня, 15 лютого, 1897 року при майстернях залізниці у Харкові було відкрито бібліотеку для майстрових. У бібліотеці реєструвалося 600 відвідувачів.

Відомий харківський історик мистецтва та музейний діяч, видатний науковець, етнограф, історик, громадський діяч, академік Микола Сумцов був обраний головою історико-філологічного товариства.

До речі, чітка і послідовна громадянська та політична позиція, любов до всього українського – мови, культури, літератури, народу загалом, український патріотизм, висока внутрішня моральність, порядність та інтелігентність, іншими словами – все те, що так не вписувалося в радянський менталітет і спосіб життя, і спричинилося до того, що вже в радянський час на ім’я професора Сумцова було накладено негласне табу, його праці зберігались у спецфондах, не перевидавалися, і навіть посилатися на них інакше як з критикою – було заборонено.

Микола Федорович Сумцов – один із небагатьох прогресивних учених, який стояв біля зародження українознавства як науки і окремої навчальної дисципліни.

У 1918 році вийшла друком одна з головних праць Миколи Федоровича – монографія “Слобожане. Історико – етнографічна розвідка”. Вчений продовжив започатковану професором В. Шухевичем працю етнорегіонального вивчення України і запропонував своє бачення: Слобожанщина, Галичина, Кубанщина, Поділля, Волинь, Київщина, Чернігівщина, Таврія. Як видно, воно цілком відповідає вимогам часу – врахувано нові області, що утворилися внаслідок загального розвитку історичного процесу в Україні. Публікуючи працю, вчений був переповнений емоціями та очікуванням нових можливостей для національного розвитку України, які відкривалися на той час. Його сподівання досить легко простежуються у наступних словах: “Самий багатий, численний по людности край – Україна – був знищений гнобительством уряду, заборонами мови і школи, утисками; деморалізований у всіх верхніх верствах своєї людности призвичкою запобігати перед урядом; попсований зросійщеною школою – нижчою, середньою і вищою, пристосованими для того, щоб викорінити усяке національне місцеве почуття і всяку національну місцеву свідомість. Очевидно, життя на Україні повинно піти іншим шляхом. В першу чергу треба звернутися до відродження і поширення національного українського почуття і свідомості”. (За матеріалом видання “Український інтерес”).

Минуло століття, але ці слова дослідника, на жаль, і досі не втратили своєї актуальності… росія знову зазіхає на Україну і мріє знищити… Дякуємо Богові та ЗСУ за кожен день у вільній країні!

До речі, засновником нового історичного музею Харкова та першим його керівником був саме Микола Сумцов. Наразі установа носить його ім’я (докладніше в новині GX).

А ще, 15 лютого 1900 року у будівлі харківського цирку влаштовується громадський театр, який планує ставити історичні та побутові п’єси.

Фото та матеріал: Наталія Бойченко, GX, відкриті джерела

Харків знову долає “дракона” (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 31.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

А ви знали? Цього дня, 31 січня, у 2008 році у Харківському театрі для дітей та юнацтва відбулася прем’єра вистави з однієї з найвідоміших п’єс ХХ століття – «Дракон» Євгена Шварца.

П’єса-памфлет “Дракон” була написана в 1944 році і мала антифашистський характер. За основу було взято міфологічний сюжет про перемогу героя над драконом, проте з деякою ідейно-філософською відмінністю: у п’єсі персонажі здебільшого вважають життя під владою дракона цілком прийнятним.

Головний герой приходить до розуміння: щоб звільни нити людей, убити дракона недостатньо – дракон сидить усередині кожного.

З 1944 по 1962 п’єса не ставилася в театрах країни. Постановки відновилися лише після 1962-го.

П’єса виявилася довгожителем, оскільки закладені у ній ідеї носять позачасовий та загальнолюдський характер.

І сьогодні актуальна, як ніколи, адже нові фашисти – рашисти напали на Україну.

Цей допис був дуже актуальним в 2024 році, адже 10 лютого 2024 року стартував рік Зеленого дерев’яного Дракона за східним календарем…

Дракон є одним із наймогутніших та найшанованіших символів у країнах Азії – це втілення імператорської влади та чоловічого початку Янь, яке дарує владу над світом і заряджає людей енергією. Східна астрологія вважає, що рік Зеленого дерев’яного Дракона одним із найуспішніших. Адже цей покровитель відомий своєю збалансованістю та спокоєм, але водночас харизматичною природою, яка поєднує в собі дух землі та неба. Він вміє ладити з усіма знаками гороскопа.

Нехай у кожному вашому дні буде крапелька добра, кожного місяця, кожного року (незалежно від календарних дат)!

До речі. в ХТДЮ напередодні відбулася перша прем’єра 2026 – «Вистава відбудеться!».

Фото, відео та матеріал: відкриті джерела, Ю. Суржко, ХТДЮ

26 січня в історії Харкова: відкрито електричний театр

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 26.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

А ви знали? 1900 року в Харкові на Сергіївській площі в будинку Кузнєцова, проти нових фруктових рядів відкрився, так званий, Електричний театр. Помешкання театру, на жаль, залишало бажати багато кращого: воно складалося з довгої кімнати, з невисокою стелею, частина цієї кімнати займала сцена, а решта була призначена для глядачів. Дійство в електричному театрі змінялося щогодини та складалося з двох відділень. У першому демонструвався кінематограф, у другому за допомогою електрики картина з натури – «Один день в горах Швейцарії».

На сцені глядач ледве розрізняє занурену в нічну темряву гірську ущелину. Підніжжя гори було усіяно маленькими будиночками та віллами, на мосту мерехтіли ліхтарі. А потім ніч зміняв ранок… Близько полудня на небосхилі з’являлися хмари, починалася сильна буря, було чути гуркіт грому та мерехтіння блискавок… Ілюзія виходила майже повна… А коли гроза минала, перед глядачами відкривався характерний альпійський захід сонця… З гори бігли потоки води, як наслідок зливи… Потім мало-помалу настає ніч: випливає місяць, спалахують зірки.

Це відділення електричного театру було надзвичайним.

4 грудня в історії Харкова: загадують дві цікаві події пов’язані з містом і його видатними діячами (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 04.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

4 грудня, в 1954 році народився Григорій Степанович Гладій — український та канадський актор театру та кіно, театральний режисер і педагог, виступав у Харківському театрі імені Шевченка.

Гладій народився на Тернопільщині.

1976 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

Ще у студентські роки зіграв першу роль – льотчика 1-ї ескадрильї у знаменитій картині Леоніда Бикова.

У 70-х роках працював у Харкові. У 80-х – у Києві та Литві.

З 1990 року живе та працює в Канаді.

Поліглот – вільно розмовляє англійською, польською, українською, литовською, французькою, німецькою та італійською мовами. Брав участь у телевізійному проекті «Форт Буайард».

4 грудня 1976 року на вулиці Халтуріна, 42, відкрився один із харківських театрів – «Мадрігал». Ця дата традиційно вважається днем народження театру. Керівником був режисер Володимир Какурін.

У 1986 році театр змінив своє місцезнаходження. Вистави проходили у ПК заводу “ФЕД” на Сумській.

З осені 2017 року вистави театру можна було побачити у «Харківському муніципальному культурному центрі» (колишній Будинок культури «Металіст») за адресою – вулиці Плеханівській, 77.

Наразі разом чекаємо на перемогу і зустріч в театрі!

Харківські актори за межею виживання: артисти підіймають болюче питання

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 27.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Зараз усі думки українців про наших захисників, їх підтримка на першому місці.
Але, воїни ЗСУ стоять за свій народ, за Україну, як націю – вільну, із своєю мовою і культурою.
На жаль, артисти наразі ледве виживають…
Своїм болем поділилася заслужена артистка України Ольга Солонецька.
“Отримала зарплатню у театрі. – розповіла Ольга. – І не зважаючи на те, що Харківська міськрада та Ігор Терехов, звільнили театр від сплати комунальних послуг на період з 1 листопада 2025 року по 15 квітня 2026 року, нічого не змінилося. Харківські актори за межею виживання… І якщо, шановна театральна спільнота, Вам здавалося, що ситуація у Харкові змінилася, то ні, вона стала ще гіршою…”

Її пост із сумою заробітної плати, яку, до речі, артисти ще й не отримують. Облетів багато сторінок

І ця ситуація непоодинока… Додав свій пост і артист ХАТМК Олексій Серьогін…

Артисти з болем сприйняли новину… Адже за такі гроші не можливо жити.

Згадали митці і колишню голову Харківської обласної державної адміністрації Айну Тимчук, яка навесні 2021 року висловлювалась про високі, на її думку, статки театральних працівників (16500 гривень), коли актори на той час отримували зарплатню від 5 до 9 тисяч гривень на місяць.

А ще нагадали, що свого часу Вінстон Черчіль відмовлявся підписувати бюджет без видатків на культуру, бо за що тоді воювати… Адже наша культура – це код нації!

І усе це при тому, що в обласному управлінні статистики повідомляли, що середня заробітна плата в Харківській області ще у вересні 2025 року складала 22 759 гривень. Показник зріс на 5,3% порівняно із серпнем.
Найбільш оплачувані види діяльності у Харківській області: добувна промисловість і розроблення кар’єрів (74 366 грн); інформація та телекомунікації (65 549 грн); будівництво (43 688 грн); фінансова та страхова діяльність (42 002 грн); державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування (34 215 грн); професійна, наукова та технічна діяльність.
Найменш оплачувані види діяльності у Харківській області: освіта (15 711 грн); діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування (15 436 грн); мистецтво, спорт, розваги та відпочинок (13 478 грн).
Станом на вересень 2025 року, середня заробітна плата у Харківській області на одного штатного працівника у 2,8 раза перевищила мінімальну заробітну плату, яка складає вісім тисяч гривень. (Про це Суспільне Харків повідомляли в обласному управлінні статистики).