Позначка: Тарас Шевченко

Два дні поспіль в місті вшановують видатного україніця (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

«Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» – Тарас Шевченко.

Ще вчора, 9 березня, Україна і світ відзначали 212-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. А вже сьогодні, 10 березня, роковини від дня його смерті…

Пам’ятаємо! 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. В ці дні його вшановують по всій Україні – від великих міст до маленьких селищ.

Зокрема, в Черкаській області в селі Мориниці люди приїжджають до рідної домівки митця…

В Омельному на Волині шанувальниця його творчості Галина Бугайчук, мати захисника України, яка молиться за свого сина, й бабуся, яка оплакує захисника-онука, читає вірші Шевченка (з одного з найстаріших видань “Кобзаря”, що зберігає родина): “Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами”…

Вшановує й Харків біля “закритого” від ворогів пам’ятника… (https://www.facebook.com/share/r/1a6VJtKVdz/).

А в Одесі – читають його вірші….

Пам’ятають і в Горішніх Плавнях…

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Тарас Григорович.

Під час війни з рф підніжжя пам’ятника Кобзарю в Харкові стало місцем вшаннування усіх вільних духом, хто наразі боронить Україну (наразі, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

А ще в цей день, 10 березня, у 1878 році в Женеві коштом членів Київської Старої Громади було випущено кишенькове видання “Кобзаря”.

Пам’ятаємо! 10 березня в 1861 році на чужині помер видатний син України – Тарас Григорович Шевченко. Вся країна вшановує пам’ять незламного земляка і згадує його останню волю!

“Заповіт”

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отоді я

І лани і гори —

Все покину і полину

До самого бога

Молитися… А до того —

Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

25 грудня 1845 в Переяславі

Його заповіт було виконано!!!

Докладніше про життєвий шлях Кобзаря, а також вшанування його пам’яті в Україні та за її межами – в пості GX.

В 2025 році до визначних дат, пов’заних з Кобзарем, незламному Харкову подарували синьожовті крила!

Цей символ волі українського народу радо приміряли сотні харків’ян та гостей міста!

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Великий Пророк.

Не випадково саме 10 березня й День Державного гімну України, який щорічно відзначається в пам’ять про перше публічне виконання. Адже саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

До цих визначних дат харків’яни несли квіти до пам’ятника Кобзарю, а ще співали і декламували твори Тараса Григоровича. На прихованому від рашистських обстрілів силуеті було закріплено Прапори України та картинний облік Шевченка-воїна з його пророчими словама. А ось так усе виглядало в 2025 році.

Зберігаємо подробиці цих днів ще й у спогадах, зокрема, харківського педагога та поціновувача культури Сурена Кочаряна.

В 2024 році колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики докладніше в пості.

Лунав концерт в українському форматі і 2025 році…

А вже в квітні 2025 відбулася прем’єра “ТГШ. Подорож у часі“. (Виставу показали й в 2026-му – 7 березня).

Опера-кабаре «ТГШ. Подорож у часі», іноді доволі провокативна, прагне відійти від усталених стереотипів і показати Шевченка не лише як поета та пророка, але й як близьку та зрозумілу всім нам людину, яка насолоджувалася життям, була частиною богемного суспільства, так би мовити, «зіркою» свого часу та мала пристрасну й зовсім неоднозначну натуру, що зрештою і призвело до його особистої трагедії.

“Блаженний день, блаженний час,
Сіяє знов нам добра воля,
До рідного вернемось края,
Земля жадана жде для нас…”
(з опери “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського).

Кожна нота, кожне слово торкається душі…

Світла пам’ять видатному сину України! Вічна пам’ять Тарасу Шевченко! З Кобзарем у серці й душі ми разом стаємо сильнішими! Віримо! Україна переможе!

“Борітеся — поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!” – Тарас Шевченко!

Довідка. 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.

В 1814 році 9 березня в маленькому селі Моринці нині Черкаської області народився хлопчик, якому було назначено долею стати Пророком для українців, пробудити свій народ від національної сплячки і прославити українську літературу.

З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. У віці 11 років Тарас осиротів. Він довго шукав собі вчителя і наймався на різну тяжку роботу. Зрештою потрапив у наймицтво до дворянина Павла Енгельгарда.

В 1831 році Енгельгард взяв Шевченка з собою в Санкт-Петербург і віддав юнака на навчання малюванню. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші твори. В 1838 році його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва.

В 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Цей період він називав найкращим в своєму житті. Тут він багато малював, а також створив рукопис своєї майбутньої збірки “Кобзар”.

В 1843-1847 роках повернувся до України і багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. Під час подорожей Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам’ять. В 1845 році він написав свій знаменитий “Заповіт”.

В 1847 році Шевченка заарештували за “мрії про можливість Україні існувати як окремій державі”, виказані у його збірці “Кобзар”. Після цього Шевченко 10 років провів в арештах і засланнях, і продовжив писати і малювати попри сувору заборону.

Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну. В 1859 йому нарешті дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж році. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка “І виріс я на чужині…”, де він висловив свої погляди на життя. У 1861 році він помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі згідно з його заповітом.

Варто зазначити, що у ХНАТОБ / СХІД OPERA щорічно вшановували пам’ять великого українського поета (9.03.1814-10.03.1861) оперою Льва Колодуба “Поет”, згадують Кобзаря в театрі і сьогодні. По суті, в ній представлені останні години життя Тараса Шевченка, який у передсмертних видіннях поринає у спогади. Немов у калейдоскопі проносяться картини минулого – від кріпацтва до заслання. Особливо зворушливі ліричні сцени, в яких глядачі мають можливість перейнятися чуттєвими образами Оксани та Катерини. Не обійшлося у постановці і без впливу театру. Недарма, як лібретто композитор скористався п’єсою А. Біляцького та З. Сагалова (вона йшла у свій час на сцені драматичного театру ім. Т. Шевченка), і на її основі створив трагічну фантасмагорію. Вкраплення монтажності, сюрреалістичні сцени видінь – все це занурює образ Кобзаря у новий час-простір. Таким чином, Тарас Шевченко стає актуальним героєм, поєднуючи вік ХІХ та нашу сучасність, щоб втілювати устремління українського народу до правди, волі та справедливості!
З 2025 року в театрі до дня народження Кобзаря на сцені вистава “ТГШ. Подорож у часі“.

А ось Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка поставив свою виставу про Кобзаря – «Шевченко 2.0» — це сучасна інтерпретація життя та творчості Тараса Шевченка, яка зазвичай включає елементи мультимедіа та переосмислення класики.

Як відомо, у Харкові є пам’ятник Кобзарю – це знакове місце для мешканців міста знаходиться у Саду Шевченка (під час війни, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

Нагадаємо, що Тарас Шевченко дотог ж був надзвичайно талановитим художником. Він створив понад 1300 картин, з яких до нашого часу збереглися більше 800. Переважно малював українські народні сюжети і селянський побут. Створював ілюстрації до власних творів. Також любив малювати автопортрети. До Другої світової війни у Харкові була найбільша в Україні галерея картин Кобзаря. Вона була відкрита 12 грудня 1932 при Інституті літературознавства ім. Т. Г. Шевченка і перебувала у будівлі нинішнього художнього музею (вул. Дружина Мироносиць, 11). У ньому налічувалося близько 800 робіт. 1939 року багато робіт було передано до Києва для участі у виставці. Сьогодні у Харкові залишилося всього чотири оригінальні роботи Шевченка – одна мальовнича, один офорт та два малюнки періоду заслання.

Ще трохи фактів….

20 серпня 1925 року на Чернечій горі (м. Канєв) було засновано заповідник біля могили Шевченка. Щороку до могили Шевченка приходили близько 100 тисяч паломників, у тому числі понад 10 тисяч іноземних туристів із 35 країн світу.

В 1939 році 18 червня на Чернечій горі в Каневі, на могилі Тараса Шевченка було відкрито новий бронзовий пам’ятник.

Як відомо, Тараса Шевченка було поховано (перепоховано) на Чернечій горі у травні 1861 року. Спочатку над труною Шевченка на місці поховання збудували цегляне склепіння, насипали два яруси землі та обклали камінням так, щоб надати могилі вигляді степової кургану. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Така могила була до 80-х років XIX століття, оскільки царський уряд всіляко протидіяв справі належного її благоустрою. У 1884 році на могилі Шевченка на народні пожертви був, нарешті, встановлений чавунний хрест, упорядкований земляний насип, могила обкладена дерном, недалеко збудований будинок для наглядача. 1923 року замість хреста на Тарасовій горі було поставлено чавунний бюст Шевченка, відлитий на Городищенському цукровому заводі (Черкаська область) за проектом скульптора Каленика Терещенка. 1923 року академік Володимир Резніченко вніс пропозицію про створення державно-національного заповідного парку на Тарасовій горі. На думку вченого, охорона могили Шевченка вимагала передусім охорони навколишньої природи. Територія Тарасової гори стала заповідною 20 серпня 1925 року. Протягом 1927-1930 років було проведено меліоративні роботи для зміцнення схилів гори, засаджено лісом навколишні яри та ущелини. Площа заповідника внаслідок цих заходів розширилася до 10 га. Тоді ж південний схил Тарасової гори та сусідньої з нею зрізали на конус, засадили деревами та зробили дерев’яні жолоби для відведення дощової води, а прірву перегородили гатками. Збудували й довгі звивисті сходи на вершину гори. 1929 року в Каневі біля підніжжя Пилипенкової гори (від імені місцевого жителя, який мав тут землі та сіножаті) для відвідувачів могили Шевченка було збудовано готель. Він був дерев’яний, двоповерховий, розташований так, що майже всі кімнати виходили на Дніпро. У ньому розмістилися і дві музейні кімнати з матеріалами про життя та творчий шлях поета, бібліотека, кінолекційна зала (на цьому місці зараз турбаза «Канів»). У 1939 році, до 125-річчя від дня народження поета було впорядковано та капітально укріплено могилу поета, над склепінням покладено залізобетонне покриття. На залізобетонній поверхні могили встановлено гранітну надгробну плиту з написом та збудовано величний бронзовий монумент поетові, автором якого є Матвій Манізер (прим. GX – його ім’я носить ода з вулиць м. Харків), а архітектором – Євген Левінсон. Тоді ж було відкрито і музей Шевченка, збудований за проектом Василя Кричевського та архітектора Петра Костирка. Такий вигляд могила має й тепер: двоярусний насип заввишки 6,5 м, увінчаний лабрадоритовим постаментом заввишки 7,5 м, на ньому височить 3,5-метрова бронзова фігура Шевченка.

В 1961 році 9 липня пам’ятник Великому Кобзарю Тарасу Шевченку було відкрито у канадському Вінніпезі.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ, Харківський державний академічний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, відкриті джерела

Харків вшанував митця

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 21.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Напередодні Дня Гідності та Свободи у Харкові перейменували колишню вулицю Грайворонську на честь Міська Барбари.

А ви знали? Яскраву ідею легендарного митця Мі́ська Барбара, оживити Тараса, втілили на сцені ХНАТОБ.

Саме Михайло в 2021 році разом із головним режисером СХІД ОПЕРА, заслуженим діячем мистецтв України Арменом Калояном вперше обговорювали цікаву ідею… Але Мі́сько Барбара пішов так рано, вшановуючи митця, його колеги і друзі довели мрію митця до кінця.

До речі, на творчій зустрічі в Харкові картина з його обличчям стала центром уваги усіх присутніх.

Довідка. Місько Барбара народився 14 листопада 1971 року у Львові.
Повне ім’я українського актора, співака та одного із засновників українського року, колишнього вокаліста рок-гурту «Мертвий Півень» і співтворця харківського театру “Арабески” – Михайло Ярославович Барбара.
Він жив і працював у Харкові понад два десятиліття, зробивши значний внесок у культурне життя міста.
Місько пішов у засвіти 11 жовтня 2021 року у Харкові, де і похований.

Два дні поспіль в місті вшановують пам’ять видатного україніця: до дня народження Кобзаря Харкову подарували крила (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.03.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

«Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» – Тарас Шевченко.

Ще вчора, 9 березня, Україна і світ відзначали 211-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. А вже сьогодні, 10 березня, роковини від дня його смерті… А ще в цей день, 10 березня, у 1878 році в Женеві коштом членів Київської Старої Громади було випущено кишенькове видання “Кобзаря”.
Пам’ятаємо! 10 березня в 1861 році на чужині помер видатний син України – Тарас Григорович Шевченко. Вся країна вшановує пам’ять незламного земляка і згадує його останню волю!

“Заповіт”

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отоді я

І лани і гори —

Все покину і полину

До самого бога

Молитися… А до того —

Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

25 грудня 1845 в Переяславі

Його заповіт було виконано!!!

Цьогоріч до визначних дат, пов’заних з Кобзарем, незламному Харкову подарували синьожовті крила!

Цей символ волі українського народу радо приміряли сотні харків’ян та гостей міста!

Зберігаємо подробиці цих днів ще й у спогадах, зокрема, харківського поціновувача культури Сурена Кочаряна.

Минулого року колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики докладніше в пості.

Лунав концерт в українському форматі і цьогоріч…

Кожна нота, кожне слово торкається душі…

“Борітеся — поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!” – Тарас Шевченко!

Варто зазначити, що у ХНАТОБ / СХІД OPERA щорічно вшановували пам’ять великого українського поета (9.03.1814-10.03.1861) оперою Льва Колодуба “Поет”, згадують Кобзаря в театрі і сьогодні. По суті, в ній представлені останні години життя Тараса Шевченка, який у передсмертних видіннях поринає у спогади. Немов у калейдоскопі проносяться картини минулого – від кріпацтва до заслання. Особливо зворушливі ліричні сцени, в яких глядачі мають можливість перейнятися чуттєвими образами Оксани та Катерини. Не обійшлося у постановці і без впливу театру. Недарма, як лібретто композитор скористався п’єсою А. Біляцького та З. Сагалова (вона йшла у свій час на сцені драматичного театру ім. Т. Шевченка), і на її основі створив трагічну фантасмагорію. Вкраплення монтажності, сюрреалістичні сцени видінь – все це занурює образ Кобзаря у новий час-простір. Таким чином, Тарас Шевченко стає актуальним героєм, поєднуючи вік ХІХ та нашу сучасність, щоб втілювати устремління українського народу до правди, волі та справедливості! Цього року в театрі до дня народження Кобзаря було заплановано концерт української музики.

Ще трохи фактів….

В 1961 році 9 липня пам’ятник Великому Кобзарю Тарасу Шевченку було відкрито у канадському Вінніпезі.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ, відкриті джерела

Борітеся і поборете. Митці готують безліч сюрпризів до ювілейної річниці Кобзаря (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 20.11.2024. Опубліковано в Культура.

Сьогодняшній ранок нагада в рядки Тараса Шевченка – “Світає, край неба палає…” І не випадково, адже 20 листопада о 17.00 можна буде почути в піснях тугу митця за батьківщиною. Йому не судилося вмерти в рідному краї, але думкою він завжди був в Україні. Цьогоріч світ відзначав 210 років з дня народження Кобзаря.

Тому в музичному салоні театру і сьогодні лунатимуть пісні на вірши Шевченка, українські народні пісні та твори українських композиторів:

М. Лисенко – “Безмежнеє поле” (Д.Маклюк);
Укр.н.п. в обр. Кос-Анатольського «Маєва нічка» (В.Мостова);
Л.Колодуб. Два монологи з опери “Поет” (М.Маринчак);
Укр.н.п. в обр. Л.Кауфмана “Нащо мені чорні брови” (В.Коваль);
В.Верменич. “Підкручу я чорнії вуса” (Є.Лисицький);
Я.Степовий “Зацвіла в долині червона калина” (Ю.Кудрявцев);
І.Куштлер. “Ой маю, маю я оченята” (Г.Маринчак);
М.Лисенко “Огні горять” (Р.Гордєєв);
Л.Колодуб. Тріо “Зоре моя вечірняя” (Ю.Кудрявцев, М.Маринчак, С.Леденьов).
М. Лисенко «Садок вишневий коло хати» (О.Старікова);
Ю. Рожавська «Вітер з гаєм розмовляє» (А. Панчишко);
А. Кос-Анатольський. «Ой, піду я межи гори» (Ю. Антонова);
М. Лисенко. «Реве та стогне Дніпр широкий» (А. Слободянюк);
М. Аркас. Речитатив та арія Андрія з опери “Катерина” (О. Золотаренко);
Г. Алчевский. «Чого мені тяжко» (В. Козлов);
А.Кос-Анатольський. «Солов’їний романс» (О. Старікова).

Концертмейстерки: Анна Леонова, Тетяна Козлова.

Головною ж подією 2025 обіцяє бути неймовірна постановка “ТГШ. Подорож у часі “, про яку вже вголос заявив колектив СХІД ОПЕРА.

Яскраву ідею легендарного митця Мі́ська Барбара, оживити Тараса, підхопили і втілюють на сцені ХНАТОБ.

Повне ім’я українського співака та актора, колишнього вокаліста рок-гурту «Мертвий Півень» – Михайло Ярославович Барбара, до речі, він народився 14 листопада 1971 у Львові і, на жаль, помер 11 жовтня 2021 року у Харкові). 2021 року Міської пишов, але він почав писати…

Головний режисер СХІД ОПЕРА, заслужений діяч мистецтв України Армен Калоян захопливо розповідав, як вперше обговорював з Михайлом цікаву ідею, як мріяли разом її втілити у життя… Але Мі́сько Барбара пішов так рано, тепер його колеги і друзі, вшановуючи митця, просто забов’язані довести його мрію до кінця. До речі, на зустрічі в Харкові картина з його обличчям стала центром уваги усіх присутніх.

Найдивовижне те, що проєкт розпочали два фізики – заслужений діяч мистецтв України Ігор Тулузов та заслужений діяч науки і техніки України Борис Гриньов… На зустрічі з харківцями Ігор Тулузов наголосив, що ідея цього проєкту народилася ще до війни, адже театр має чималий досвід по успішному втіленню цікавих грантових проєктів Українського культурного фонду. Це буде абсолютно український продукт про національного генія, який створюють у ці буремні часи виключно українські митці в українському Харкові.

За музичне оформлення “ТГШ. Подорож у часі ” взявся Золтан Алмаші – заслужений артист України, лауреат премії “Київ” ім. А.Веделя, сучасний український композитор, віолончеліст, педагог, організатор музичного життя, один із засновників та керівників фестивалю класичної та сучасної камерної музики «Гольфстрім». На зустрічі із харківцямі він був присутній віртуально – передав вітання і розповів про перші кроки у створенні музики до проєкту. Через гастролі композитор не зміг приїхати на першу зустріч з глядачем до Харкова, але він надіслав відеопривітання, побажавши успішної презентації твору та плідної праці над втіленням опери на сцені.

Подорожувати у спогадах, створювати лібрето запросили талановиту письменницю, авторку та кураторку цікавих культурних проєктів Олену Павлову. Дзвінок Армена, його захоплююча оповідь захопили Олену… І вона з радістю погодилася працювати над постановкою “ТГШ. Подорож у часі”. До речі, з майбутньою лібретисткою, режисера познайомила давня подруга, дружина Місько Барбари, режисерка театру “Арабески” Світлана Олешко. Саме Світлана першою зателефонувала Олені Павловій і запропонувала написати лібрето до опери.

Можна подорожувати у спогадах, навіть, просто читаючи книгу…. І ця подорож для України буде разом із Шевченко!

Рядок – «Борітеся і поборете!» – став знаковим для авторки лібрето, бо саме цей уривок з поеми «Кавказ» Шевченка з’явився на білборді звільненої від російських окупантів Балаклії під зірваними гаслами рф. І ця мить війде в виставу.

Олена з натхненням розповідала служачам про свої перші нариси.

Про те, що молодий Тарас був богемним поетом, вмів морочити голови жинкам і закохував у себе княгінь… В майбутній опері авторка прописує дві любовні лінії: відносини Тараса з княжною Варварою Репніною, аристократкою, яка була закохана в Шевченка і все життя йому допомагала; а ось з красуні Ганни Закревської юний Тарас малював портрети і потім писав їй вірші зі заслання. Шевченко постане живим, сучасним парубком, зрозумілим молоді і цікавим кожному. Адже Шевченко, то не завершений роман, митці продовжують те, що було розпочате в 20-30 роках відродження, що стріляє у відповідь…

До речі, вже завтра, 21 листопада, світ разом з Україною відзначатиме 10-ту річницю Революції Гідності. В опері теж є сучасні миті з Майдану і не тільки..

А ще авторка лібрето з гумором додала, що в “ТГШ. Подорож у часі” навіть Смерть за нас!

Усі, хто хоч раз був у Харкові закохуються в наше незламне місто. Ось і Олену Павлову причарувало «Черемшеве небо Харкова»… Авторка з радістю прокоментувала свою роботу над оперою та залишила відеопобажання харківцям в інтерв’ю журналістці GX.

Почули глядачі на зустрічі з митцями й уривок з майбутньої опери.

Молодий соліст театру Святослав Судік та струнний оркестр СХІД ОПЕРА (під орудою заслуженого діяча мистецтв України Юрія Яковенка) виконали увертюру до опери та арію Шевченка.

Святославу 28 років. Він викладач і музикант, завдяки своєму неймовірному басу був обраний зіграти Шевченка в літах. Але він додає персонажу своєї сили і харизми, якими й насправді володів Кобзарь.

Чарівні слова про Місько знову роблять свою справу, від музики Золтона течуть сльози, лібрето Олени Павлової надихає, а харківські митці спроможні на дива… Отож бо чекаємо на прем’єру “ТГШ. Подорож у часі” і віримо: «Свобода – це те, що нам дається від народження і триває на цьому світі. Заборонити дар Божий – це великий гріх. Свобода поведе на барикади без заборон писати й малювати».

До речі, кожна подія завжди має обличчя і його створили і втілили юні харківські дізнайнери – студенти Харківської академії дизайну та мистецтв на чолі зі своєю викладачкою Галиною Жереховою розробили декілька дизайн MERCH, які можна було побачити на шанувальниках творчості ХНАТОБ, які отримали їх у дарунок. Армен Калоян навіть запросив постійну глядачку театру Наталю Юрченко на сцену, де вона продемонструвала цей чудовий продукт. Окрім трьох футболок були представлені ще й толстовки із трьома видами авангардного зображення Кобзаря.

Задум молоді високо оцінив відомий харківський дизайнер Констянтин Пономарьов, який теж був присутній на презентації твору.

Довідка.

Золтан Алмаші, заслужений артист України, лауреат премії “Київ” ім. А.Веделя, сучасний український композитор, віолончеліст, педагог, організатор музичного життя, один із засновників та керівників фестивалю класичної та сучасної камерної музики «Гольфстрім».

Народився у родині музиканта-скрипаля. В 1993 р. закінчив Львівську середню спеціалізовану музичну школу-інтернат імені С. Крушельницької. Вищу освіту здобув у Львівському вищому державному музичному інституті імені М. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка) по двох спеціальностях в класі Юрія Ланюка: як віолончеліст (1998) та композитор (1999). В 1999-2002 рр. навчався в асистентурі-стажуванні на кафедрі композиції Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського у Євгена Станковича; у 2008 р. стажувався у Польщі в композитора Алєксандра Лясоня. Від 2001 р. член Національної спілки композиторів України. З 2000 р. – соліст-інструменталіст Національного ансамблю солістів «Київська камерата». Спів- працював з ансамблями сучасної музики «Рикошет», «Нова музика в Україні», «Nostri temporis», віолончеліст і артдиректор Струнного квартету ім. Левка Ревуцького. Лауреат міжнародного конкурсу «На батьківщині С. Прокоф’єва» (Маріуполь) у номінації «віолончель» (1998) та «композиція» (2000), премії імені Л. М. Ревуцького (2003) та премії імені Б. М. Лятошинського (2013). Як виконавець і композитор брав участь в чисельних фестивалях сучасної музики та сучасного мистецтва в Україні. Його твори виконують у Німеччині, Франції, Швейцарії, Польщі, Нідерландах, Молдові, Сполучених Штатах Америки, Чилі та інших країнах.

З. Алмаші позиціонує себе як полістилістичного композитора. Мистецький стиль творця являє собою синтез традиційного і новаторського, неоромантичних тенденцій з сучасними засобами композиційного письма.

У творчому активі З. Алмаші понад 70 творів, серед яких є симфонічні, численні камерно-інструментальні та інструментальні твори, зокрема: Симфонія № 2 «Острів» для великого симфонічного оркестру, Концерт для двох скрипок і струнних «Невимовлені слова», Камерна симфонія № 1 для камерного оркестру, присвячена Валерію Матюхіну, Камерна симфонія № 2 «Розмова двох п’яниць про сенс буття» для скрипки, віолончелі та струнних, Камерна симфонія «Genesis» для альта і струнних, «Concerto grosso № 4 “Пори року”» для скрипки і камерного оркестру, Камерна кантата для скрипки і струнних, «Супрун-рапсодія» для альта та струнних, «Mirasteilas» для двох скрипок і струнних, Сонати №1 і № 2 «Грані» для віолончелі й фортепіано, «Сходами…» для флейти, кларнета, скрипки, віолончелі та фортепіано та ін., автор опери «Пеніта».

Олена Павлова, письменниця, авторка та кураторка культурних проєктів

Закінчила Києво-Могилянську Академію. Керувала відділом культури журналу «Країна», була шеф-редакторкою сайту Osvitoria.Media, зараз веде колонку на «Українському Тижні». Займається власними культурними проєктами, найвідоміший з яких — Кіт Інжир, мальований персонаж, що має понад 60 тисяч читачів у соцмережах і популяризує українську культуру. Програмна менеджерка фестивалю «Земля Поетів» у Львові. Авторка двох поетичних збірок — «Шкіра міст» та «Світлочутливі». Членкиня PEN Ukraine.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА

Постать Тараса Шевченка важлива кожному українцю. В Харкові стартує новий проєкт Схід Опера (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 06.10.2024. Опубліковано в Культура.

Вже сьогодні, 6 жовтня, о 12.00 на Loft Stage театру всі бажаючі зможуть почути фрагменти майбутньої опери та особисто поспілкуватися з її творцями.

Напередодні, 5 жлвтня, в Kharkiv Media Hub творча команда опери-кабаре ‘ТГШ. Подорож у часі” розповіла про новий проєкт Схід Опера.

В брифінгу взяли участь генеральний директор-художній керівник Схід Опера Ігор Тулузов, керівник проєкту, головний режисер театру Армен Калоян, авторка лібрето, письменниця Олена Павлова та композитор Золтан Алмаші, який приєднався до розмови онлайн.

Ігор Тулузов розповів, що ідея цього проєкту народилася ще до війни. Він зауважив, що театр має чималий досвід по успішному втіленню цікавих грантових проєктів Українського культурного фонду.

“Звісно, є певні ризики, бо опера створюється з нуля – поділився керівник театру. Мені дуже приємно, що зібралася така потужна команда. В цьому творі вони змогли поєднати нашу спадщину, культурну історію та сучасність. Для кожного з нас важлива постать Тараса Шевченка. Але нам би хотілося, щоб він був не як ікона, а як жива, цікава і дуже сучасна людина”. Ігор Тулузов пообіцяв, що в театрі докладуть усіх зусиль, щоб глядачі побачили прем’єру опери в березні 2025 року. Він подякував колективу Схід Опера, що не зважаючи на всі труднощі і в театрі і в місті, ми працюємо, радуємо харків’ян виставами, концертами та прем’єрами.

«Наразі є великий попит на живий театр і ми бачимо це у нашій Loft Stage, де будь-яка вистава з нашого репертуару, сприймається як прем’єра», – підхопив розмову Армен Калоян. Головний режисер розповів, як зародилася ідея опери. Складалася вона з певних фрагментів: поетичної збірки Бориса Гриньова, яку приніс в театр Ігор Тулузов, вірша Сергія Жадана і, зрештою, твору Гео Шкурупія, який знайшов Місько Барбара. Армен Калоян давно мріяв розповісти про Шевченка як про людину “із плоті та крові”. Армен Калоян пояснив також чому це буде опера-кабаре. Бо дійство на сцені об’єднуватиме оркестр, який стане повноцінним персонажем.

“Для мене робота почалася з нічного дзвінка Світлани Олешко”, – вступає в розмову Олена Павлова. -“Вона каже, напишеш оперу? Я така, напишу. Ну, це якщо коротко. Я тоді закінчила книжку про гумор на Майдані під час Революції гідності. Я помітила, що Шевченко був присутній всюди на плакатах “Шевченко-200”. А зараз ми бачимо на білбордах “Борітеся-поборете!” І все зійшлося” – зізнається письменниця.

До розмови в студії приєднується онлайн відомий український композитор, автор музики до «ТГШ. Подорож у часі» Золтан Алмаші. «Мені хочеться, щоб вона була ближче до класичної опери, в поєднанні з рок-операми, мюзиклами, якийсь такий має бути мікс». – поділився своїми думками Золтан Алмаші. – «Тому що сучасна авангардна опера – це не та сфера музики, яку люди наспівують, цитуючи Олену. Для мене дійсно дуже важливо, щоб там була хоча б одна, а краще п’ять хітів». Композитор зізнався, що поки не чув як наживо звучить його музика, але він цілком довіряє майстерності і досвіду диригента Юрія Яковенка, який працює у проєкті та солісту Схід Опера Святославу Судіку у ролі молодого Шевченка.

Організатор проєкту – ГО «Агентство міжнародного співробітництва», за фінансової підтримки Українського культурного фонду та в партнерстві з Харківським національним академічним театром опери та балету ім. М.В. Лисенка і Харківською державною академією дизайну та мистецтв.

Довідка.

Олена Павлова, письменниця, авторка та кураторка культурних проєктів

Фото та матеріал: ХНАТОБ, Схід Опера

У Харкові тривають заходи до ювілейної дати від дня народження Кобзаря (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 11.03.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Нагадаємо, 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. Цього року Україна відзначає 210-річчя від дня його народження.

Колектив ХНУМ імені І.П.Котляревського до визначної дати підготував концертну програму “ДУМИ МОЇ”.

Святковий захід відбудеться 11 березня о 18.00 в KOKAWA Music Space (вул.Данилевського, 26).

На глядача чекають композиторські твори для голосу і бандури, голосу і фортепіано, аранжування, вірші, хореографічна композиція.

Ведуча заходу – Любов Мандзюк. Вхід – ваш чесний донат.

Нагадаємо, нещодавно викладачі та студенти ХНУМ імені І.П.Котляревського дарували харківцям концерт до Дня вшанування подвигів учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Також у день роковин смерті Тараса Шевченка колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики (докладніше в новині GX).

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, ХНУМ імені І.П.Котляревського

Харків’яни два дні поспіль вшановують пам’ять видатного україніця (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.03.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Ще вчора, 9 березня, Україна і світ відзначали 210-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. А вже сьогодні, 10 березня, роковини від дня його смерті… Докладніше про життєвий шлях Кобзаря, а також вшанування його пам’яті в Україні та за її межами – в пості GX.

Не випадково саме сьогодні й День Державного гімну України, який щорічно відзначається 10 березня в пам’ять про перше публічне виконання. Адже саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

До цих визначних дат харків’яни несли квіти до пам’ятника Кобзарю, а ще співали і декламували твори Тараса Григоровича.

Подробиці – у пості харківського поціновувача культури Сурена Кочаряна.

Колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики. В програмі лунали:

1. “Ой, піду я межи гори” (слова і музика – А.Кос-Анатольского, у виконанні лауреатки міжнародних конкурсів Юлії Антонової);
2. Українська народна пісня “Од села до села” (в обробці Ю. Мейтуса, на слова Т. Г. Шевченко, у виконанні заслуженої артистки України Лілії Кутіщева);
3. “Ой одна, я одна” (музика – М. Лисенко, слова – Т. Г. Шевченко, виконує – дипломантка міжнародних конкурсів Юлія Форсюк);
4. “Садок вишневий коло хати” (музика – М. Лисенко, слова – Т. Г. Шевченко, у виконанні заслуженої артистки України Олени Старікової);
5. “Чого мені тяжко” (музика – Г. Алчевський, , слова – Т. Г. Шевченко, виконує – заслужений артист України Володимир Козлов);
6. “Як би мені черевики” (музика – М.Скорик, слова – Т. Г. Шевченко, виконує – дипломантка міжнародних конкурсів Олеся Мішаріна);
7. Арія Варвари з опери “Богдан Хмельницький” (К. Данькевича, співає – лауреатка міжнародних конкурсів Вероніка Коваль);
8. “Тихо над річкою” (музика – П. Батюка, слова – С. Черкасенка, у виконанні дуету заслужених артисток України Тамари Гармаш та Лілії Кутіщевої);
10. “Солов’iний романс” (А. Кос-Анатольский, виконує – заслужена артистка України Олена Старікова);
11. Українська народна пісня “Нащо мені чорні брови” (обробка Л. Кауфммана, слова – Т. Г. Шевченко, виконує – дипломантка міжнародних конкурсів Олеся Мішаріна);
12. “Молитва” (В. Квасневський, виконує – лауреатка міжнародних конкурсів Юлія Антонова);
13. Речитатив та арія Остапа з опери “Тарас Бульба” (М. Лисенко, виконує – заслужений артист України В.Козлов);
14. “Тече вода з-під явора” (музика – О. Дем’янюк, слова – Т. Г. Шевченко, виконує – заслужена артистка України Тамара Гармаш);
15. “Безмежнеє поле” (музика – М. Лисенка, на вірші І. Франка, співає – лауреат міжнародних конкурсів Євгеній Лисицький);
16. «Зоре моя вечірняя» з опери “Поет” (Л. Колодуб, у виконанні заслуженого артиста України Дмитра Маклюка, дипломанта міжнародних конкурсів Сергія Леденьова, а також Юрія Кудрявцева та артистів хору Схід Опера під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна);

17. “Заповіт” з опери “Поет” (Л. Колодуб, у виконанні артистів хору Схід Опера під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна);

18. Молитва за Україну:
“Блаженний день, блаженний час,
Сіяє знов нам добра воля,
До рідного вернемось края,
Земля жадана жде для нас…”
(з опери “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського, у виконанні артистів хору Схід Опера під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна, соліст – Тарас Король).

Акомпанували артистам концертмейстери: Тетяна Козлова, Анна Леонова, Максим Чуб та Ігор Приходько.

Кожна нота, кожне слово торкається душі…

“Борітеся — поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!” – Тарас Шевченко!

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ

Хай живе Україна! Видатний француз подарував Україні не тільки руку, а й серце (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 21.09.2022. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Вже 10 років відбиток його долоні, що розміщений на алеї зірок кінофестивалю “Харьковская сирень“, приміряють харків’яни та гості міста.

З початком війни його серце не має спокою. Легенда Франції, улюблений актор мільйонів, зірка світового масштабу, 86-річний Ален Делон чітко висловив свою прихильність і підтримку Україні та українцям, які зараз відстоюють свою країну у війні з російськими окупантами. Він ніколи не вагався у відстоюванні своєї думки, от і цього разу вирішив використати свою славу на благо великої справи. Наприкінці вересня він візьме участь у заході на честь України, який транслюватиме TV5 Monde.

Вже 210 днів українці захищають свою територію від російської навали. З початку цього вторгнення, організованого Володимиром Путіним, було вбито багато мирних жителів. За даними ООН, щонайменше 13 917 українців загинули з початку війни, хоча ця кількість враховує лише ті смерті, які західні країни змогли перевірити. Насправді жертв, ймовірно, набагато більше. Минулої п’ятниці було виявлено сотні могил у лісі поблизу Ізюма, міста, нещодавно відвойованого у російських військ…

Ален Делон, зіткнувшись з усім цим жахом війни, вирішив присвятити себе Україні. Цього понеділка, 19 вересня, TV5 Monde оприлюднив у своїх новинах уривок із інтерв’ю 86-річного актора. «Мене глибоко засмутило те, що робиться в Україні. Тому я борюся за них», – запевнив Ален Делон, а потім вигукнув: «Хай живе Україна!»

Актор дуже захоплений своїм бажанням допомогти та повагою до українців. На підтвердження цього Ален Делон запропонував прочитати кілька віршів Кобзаря. З вуст неймовірного француза полилися стрічки легендарного “Заповіта” Тараса Шевченко.

“Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… А до того —
Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом”.

Саме на 2022 рік було покладено чимало сподівань у однієї з ідейних натхненників фестивалю та голови ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харьковская сирень“» Вікторії Маренич.

“Кінофестиваль «Харьковская сирень» унікальний своєю живучістю, – розповідала Вікторія Михалівна та інтригувала. – У 2022 році обов’язково буде продовження…”

Ще раз дякуємо Алену Делону за такий потужний жест солідарності з Україною! І звичайно, будемо раді знову бачити в Харкові на кінофестивалі «Харьковская сирень».

Нагадаємо, видатний актор зняв спеціальну програму, присвячену українському поету Тарасу Шевченку, великому українському діячу ХІХ століття. Програма вийде в ефір наприкінці вересня на TV5 Monde та окремих каналах групи Canal+ у Франції. Тішимося, що цей історичний франко-український культурний проект незабаром набуде широкої популярності у Франції та далеко за її межами.

Справка. Кінофестиваль «Харьковская сирень» вперше відбувся у Харкові у 2009 році. Головною його метою було створення майданчика для спілкування кінематографістів різних країн; залучення молодого покоління режисерів до творчого діалогу із майстрами світового кінематографу; підтримка сучасного ігрового та документального короткометражного кіно та відкриття його для широкого прокату. Почесним президентом кінофестивалю є французька актриса Мілен Демонжо. Фестиваль отримав назву завдяки книзі «Харьковская сирень», яку Мілен присвятила своїй матері — харків’янці Клавдії Трубниковій. Як почесні гості Кінофестиваль відвідали такі діячі театру та кіно, музики та світу моди, як П’єр Рішар, Жан-Поль Бельмондо, Ален Делон, Богдан Ступка, Остап Ступка, Богдан Бенюк, Володимир Фокін, Алла Сурікова, Володимир Дашкевич, Максим Дунаєвський, Родіон Нахапетов, Борис Токарєв, Людмила Гладунко, Юджин Мамут, Ірина Борисова, Наталія Фатєєва та багато інших. У Кінофестивалі взяло участь понад 400 режисерів з України, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Казахстану, Франції, Німеччини, Польщі, США, Канади, Росії та Білорусії.

Фото та відео: Кінофестиваль «Харьковская сирень», соцмережі, Dominique Jacovides/Bestimage

11 марта в истории Харькова: несколько знаковых событий произошли в городе

Опублікував(ла) новина GX , 11.03.2021. Опубліковано в Історія Харкова.

11 марта. В 1893 году Харьков посетил знаменитый композитор Петр Ильич Чайковский.

Визит был воспринят как выдающееся событие в культурной жизни города.

Музыкант Букиник написал, что «…члены музыкального общества во главе с директором Слатиным, преподаватели училища и учащиеся, студенты-любители музыки — целая толпа встречала его на вокзале». Собравшиеся на перроне встретили высокого гостя шумными аплодисментами, преподнесли много живых цветов, потом буквально на руках вынесли на площадь и посадили в фаэтон».

Чайковский остановился в гостинице «Европейская».

В Дворянском Собрании 13 марта 1893 года он дал концерт. После концерта публика пронесла Чайковского через весь зал.

В ателье знаменитого харьковского фотографа Альфреда Федецкого на Екатеринославской (сейчас – Полтавский Шлях) харьковские музыканты сфотографировались вместе с Чайковским.

11 марта 1919 года. В Харькове впервые проведен день чествования Тараса Шевченко. Акция была организована советскими органами власти.

В этот день была издана большим тиражом единоразовая газета «Тарасове свято», содержащая стихи и посвящения в честь 105-летия «борца за социальное освобождение Тараса Шевченко».

В 1914 году на заседании Городской думы профессор Гиршман за исключительные заслуги был избран почетным гражданином Харькова.

Леонард Леопольдович Гиршман был одним из наиболее выдающихся медиков XIX — начала XX века – глазной хирург, основатель Глазной клиники Харьковского университета.

В 1879 году в Харьков был назначен новый губернатор генерал Виктор Вильгельмович Валь (1840-1915).

Валь учился в Инженерной академии в Санкт-Петербурге и был исключен за участие в акции протеста против увольнения одного из слушателей.

Служил в Смоленском уланском полку на территории Царства Польского. Участвовал в боях против польских сепаратистов, был ранен.

11 марта 1879 года назначен харьковским губернатором. Занимал эту должность до мая 1880-го.

Затем был курским губернатором, участвовал в ликвидации голода, а в Вильно – в подавлении бунтов.

В неурожайный 1891 год организовал закупку по низкой цене зерна и его распределение между нуждавшимися сельскими местностями, организовал дешёвые столовые, создал рабочие отряды и направил их в места спроса рабочих рук.

В 1902 году в Вильно разогнал майскую демонстрацию. За это на него было совершено покушение. Виль был ранен, а покушавшийся сапожник Гирш Леккерт – казнен.

Вершиной карьеры стало место в Государственном совете империи.

В Харькове восстанавливают «надомные картины» (фото)

Опублікував(ла) Катерина Павловська , 05.01.2021. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Художники Харькова взялись за восстановление городских муралов. Сейчас в работе два арт-объекта.

Так, обновляют краску на огромном портрете Тараса Шевченко, который был нарисован в 2014 году на стене дома №30 по Садовому проезду.

Площадь работы составляет 570 кв. метров. Кстати, харьковский мурал Шевченко внесен в Национальный реестр рекордов Украины как самый большой портрет на стене жилого дома.

Также новыми красками заиграет надомный портрет еще одного известного украинца – певца, телеведущего, продюсера Кузьмы Скрябина. Его художники нарисовали в 2018 году. Интересно, что фотография, с которой рисовали мурал, была сделана на фотосессии, сделанной Скрябину в Харькове. Портрет разместился на торце дома по ул. Рымарской, 23, возле харьковской филармонии.

Отметим, что всего харьковские улицы украшают десятки муралов. Часть из них сфотографировали и разместили на сайте Муралы Харькова. Некоторые из них стали рекордсменами.

Так, в 2-13 году самым большим граффити в Украине был признан харьковский мурал с портретом всемирно известного космонавта Юрия Гагарина. Однако в 2014-ом этот рекорд “перебил” портрет Тараса Шевченко.

А изображение кита и касаток на стене трех домов по проспекту Людвига Свободы, 58 официально признали самым большим муралом-триптихом в Украине. Площадь настенного триптиха составляет 1374, 74 кв. м.