Саме 13 грудня світ відзначає Міжнародний день скрипки. До цієї дати слід згадати про важливий дарунок Харкову цьогоріч.
“Музика висловлює те, що неможливо висловити словами і про що неможливо мовчати”, – ці слова французького письменника Віктора Гюго й сьогодні об’єднують творчий всесвіт.
В наші буремні часи у різних куточках світу є люди чиї думки і справи разом із звуками скрипки миру летять до України! Люди, які стають пліч о пліч з українцямі і віддають частку своєї душі і плід своєї кропіткої праці задля підтримки незламного народу і наближення миру в Україні. Саме такі люди живуть в легендарному «селищі скрипкових майстрів» – Альфред Біннеррод й Петер Стегера і їх земляки. Майстер Біннеррод створив «Скрипку миру» для Харкова, а пан Петер Стегера зробив все, щоб інструмент отримали митці незаламного міста.
13 вересня в Університеті відбувся концерт-презентація скрипки, подарованої нашому вишу німецьким майстром Альфредом Біннером.
«Скрипка миру» – так назвали цей інструмент і сам майстер, і пан Петер Стегер, громадський діяч з м. Ерлангена, який займався передачею дарунка.
«Мій вибір доволі швидко пав на Харків, – розповідав Петер, – і через колег я встановив зв’язок з ЗВО. Я неймовірно щасливий, що через військового, якому ми допомагали протягом 2 років, ми змогли передати скрипку миру пану Ігорю Чернявському. Наші думки, разом зі звуками скрипки миру, летять в Україну».
«Ці слова є надихаючими і вкрай важливими для нас. Ми сприймаємо цей дар як символ миру і підтримки митців, які залишаються у Харкові та дарують своє мистецтво його мешканцям», – на концерті 13 вересня ректорка ХНУМ ім. Котляревського Наталія Говорухіна передала скрипку заслуженому діячеві мистецтв України Ігорю Чернявському, який зіграв на ній програму з класичних творів разом з заслуженим артистом України Станіславом Канініним (оран, рояль). А ще керівниця ЗВО й сама взяла до рук смичка і заграла…
Ведуча, докторка мистецтвознавства Юлія Ніколаєвська, нагадала, що дует цього року святкує 25 років спільної творчості і ще неодноразово порадує слухачів. А ще додала подробиць про музику, що лунала. Зокрема, легендарного харківця – композитора Марка Кармінського.
На концерті були присутні родини зниклих без вісти, загиблих та поранених гвардійців 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ.
«Ми щиро вдячні всьому колективу університету за постійну підтримку, особливо родин наших загиблих та поранених побратимів. Для них увага з боку суспільства вкрай важлива, особливо, коли це увага молоді, митців», – наголосила начальник відділення соціального супроводу підполковник Олена Коноваленкова.
Слухачі тепло зустрічали кожний зіграний твір, даруючи музикантам оплески і щире захоплення високим мистецтвом.
Наприкінці заслужений діяч мистецтв України Ігор Чернявський розповів про властивості «Скрипки миру».
Довідка. Все почалося із закінченням Другої світової війни та вигнанням німців. Мільйони біженців прибули з колишніх територій Німецької імперії, особливо з Польщі та Чехословаччини. У 1949 році сільська рада Бубенройта, розташованого на північній околиці Ерлангена, прийняла рішення прийняти в Бубенройт «скрипкових майстрів із Шенбаха». Так виникло планове місто, побудоване спеціально для представників однієї професії: «селище скрипкових майстрів». Якщо в 1949 році населення громади налічувало всього 700 осіб, то через десять років воно вже досягло 3000 жителів. Завдяки припливу майстрів з виготовлення музичних інструментів з Егерланда (сьогодні регіон Хеб), це сільське франконське селище перетворилося на новий центр європейського виробництва струнних інструментів. Ноу-хау вигнаних перекочувало до Північної Баварії.
Джон Леннон, Елвіс Преслі, Чарльз Мінгус, Ієгуді Менухін та Rolling Stones – усі вони грали на інструментах із Бубенройта. Скрипки, гітари, віолончелі, контрабаси, все, що можна грати щипком або смичком, як і раніше, користується попитом з маркуванням «Зроблено у Франконії» – у всьому світі. Бубенройт є центром унікального виробничого кластера: приховані чемпіони, майстерні одного майстра, спеціалізовані підприємства від Кайрліндаха до Нойнкірхена-ам-Бранд, від Форхгейма до Тенненлохе або Гроссензеебаха задають тон – і не варто забувати: найбільша у світі гільдія виробників струнних інструментів знаходиться тут, у районі Ерлангена.
Альфред Біннерродом зі Швабії, але він оселився тут, в с. Гроссензеебахе поблизу Ерлангена, і вважає себе частиною тієї традиції виготовлення музичних інструментів. Майстер зараз уже на пенсії, але, як і раніше, називає себе «скрипичним фанатиком» і із задоволенням проводить час у своїй майстерні. Його захоплення гармонійними формами скрипок, альтів та віолончелів триває вже понад 30 років. Він виготовляє нові струнні інструменти для професійних музикантів, студентів музичних вишів та амбітних аматорів у всьому світі. Нещодавно він знову приймав клієнтів з Румунії. З великим задоволенням він читає лекції та демонструє ремесло скрипкового майстра на прикладі своїх інструментів у школах та вишах. Крім того, він наводить мости між мистецтвом та ремеслом, організовуючи концерти та виставки за участю художників. Ці «зради» між мистецтвом та ремеслом розкривають захоплюючі паралелі між цими двома світами.
Ще 2019 року Альфред Біннер хотів зробити жест миру Україні…Але пандемія коронавірусу і війна в Україні внесли свої корективи…
Але Альфред Біннер не відмовився від своєї ідеї. Враховуючи зусилля щодо досягнення справедливого миру в Україні, він вирішив пожертвувати скрипку зі своєї майстерні вартістю 15000 євро та попросив пан Петера Стегера знайти застосування цього інструменту. Вибір впав на Харків. Вирішальну допомогу Петеру надала історик Марія Пархоменко з Харкова, яка займається дослідженнями на кафедрі новітньої та сучасної історії з упором на Східну Європу. Саме вона встановила контакт із харківським ЗВО. І захисник свободи зміг передати скрипку миру Ігорю Чернявському.
«У той час як ми в Німеччині можемо радіти більш ніж 80 рокам миру та свободи, справедливий мир для України поки що видається далекою перспективою. Але ми всі зможемо знову жити у безпеці у Німеччині та Європі лише тоді, коли в Україні нарешті запанує мир. Сьогодні ми не бажаємо нічого більшого! Я хотів би закінчити словами французького письменника Віктора Гюго: “Музика висловлює те, що неможливо висловити словами і про що неможливо мовчати”. Наші думки разом із звуками скрипки миру летять до України», – казав колишній мер «селища скрипкових майстрів» Зігфрід Баллей.
До речі, Ротарі-клуби Хехштадта-на-Айше та Ерлангена-Ома пропорційно профінансували покупку смичка «Скрипки миру» на суму 1500 євро, бажаючи таким чином зробити свій внесок у музичну справу миру.
А ще підтримати незламний ЗВО, який вражає світ кількістю студентів і професійністю навіть під час війни завжди можна на їх виступах донатом.
Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХНУМ ім. Котляревського
