Позначка: історія Харкова

28 січня Харків згадує трьох видатних українців, які залишили свій слід в історії міста (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 28.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

28 січня 1854 року народився в Гайсині (місто в Україні, адміністративний центр Гайсинського району Вінницькій області) Володимир Високович – відомий лікар (патологоанатом, бактеріолог та епідеміолог, доктор медицини, професор), який входить до списків знаменитих випускників Першої губернської гімназії та Харківського університету.

З 1887 керував бактеріологічною станцією Харківського медичного товариства. Брав участь у розробці практичних заходів щодо боротьби з холерою, склав інструкції для населення. Був організатором та керівником багатьох експедицій по боротьбі з епідеміями холери у Харкові у 1892 році та Києві у 1908 році, а також чуми у Бомбеї 1896 та Одесі у 1902 та 1910 роках.
Помер 26 травня 1912 року. Поховали його у Києві на Байковому кладовищі. Товариші, друзі й шанувальники Володимира Костянтиновича Високовича спорудили мистецький надгробок із чорного лабрадориту з портретом небіжчика у ніші медальйонної форми.

28 січня 1911 року у Полтаві в сім’ї службовця народився Семен Брауде – знаменитий харківський радіофізик та радіоастроном.
Закінчив Харківський фізико-математичний інститут у 1932 році. З 1933 по 1955 роки працював в Українському фізико-технічному інституті. Професор Харківського політехнічного інституту.

Розробив теорію поширення радіохвиль над негладкою морською поверхнею. На основі досліджень Брауде створено новий науковий напрямок – радіоокеанографія.
Брав участь у розробці потужних генераторів радіохвиль та створенні першого в країні радіолокатора.
Серед учнів Семена Яковича члени-кореспонденти НАН України А. В. Мень і О. О. Коноваленко, 9 лауреатів Державних премій, понад тридцять кандидатів, сім докторів наук.
З активною участю С. Я. Брауде в Національній академії наук України було створено дві установи — Інститут радіофізики та електроніки (1955) та Радіоастрономічний інститут (1985). Багато років він був заступником директора цих установ. Активно і плідно працював на посаді радника при дирекції Радіоастрономічного інституту, розробляв стратегію концепції подальшого розвитку радіоастрономічної науки в Україні.
Помер 30 червня 2003 року в Харкові. Похований на 2-му харківському кладовищі.
У 2004 році на будинку по вулиці Мистецтв, 4 на фасаді Радіоастрономічного інституту було встановлено меморіальну дошку, присвячену Семену Брауді. Тут вчений працював з 1983 по 2003 рік.
На честь Семена Брауде у 2009 році названо кратера на звороті Місяця.

Нагадаємо, журналістка GX (Галина Половик) писала, як під час вторгнення рф за 70 км від Харкова у селі Волохів Яр Чугуївського району, де знаходиться Радіоастрономічна обсерваторія імені Семена Брауде Радіоастрономічного інституту НАН України, харківські правоохоронці фіксували наслідки руйнувань обсерваторії та її унікальних радіотелескопів під час більш як піврічної окупації.

28 січня 1938 року народився Леонід Жаботинський – знаменитий штангіст, суперважкоатлет, дворазовий Олімпійський чемпіон у 1964 і 1968 роках.
Леонід народився у селі Успенка Сумської області. В 1941 році родина Жаботинських переїхала до Харкова. Пережив німецьку окупацію 1941-1943 років.
У юності захоплювався різними видами спорту: боротьбою, боксом, легкою атлетикою. Після «семирічки» працював на Харківському тракторному заводі та одночасно займався у секції важкої атлетики.

1957 року вступив до Харківського державного педагогічного інституту, який закінчив 1964 року.
1960-го року спортивні функціонери із Запоріжжя запропонували Жаботинському найкращі умови проживання та тренувань. Отже, основні досягнення атлета припали на запорізький період.
Поєдинок Леоніда Жаботинського та Юрія Власова на Олімпіаді в Токіо 1964 року став однією з найзнаменитіших подій в історії світового спорту.
За спортивну кар’єру встановив 19 світових рекордів!
Помер в ніч на 14 січня 2016 року в Запоріжжі.

А ще 28 січня в 2011 році у Харкові відбувся незвичайний аукціон. На торгах продали рукавички від братів Кличків. Переможець сплатив 40 тис. грн.

Крім рукавичок було продано Почаївську ікону Божої Матері за 30 тис. грн., картину від сім’ї екс-президента Віктора Ющенка за 15 тис. грн., м’яч із автографами футболістів “Металіста”, а також низку інших лотів.

Усього зібрали 180 тис. грн.

Кошти планували направити для облаштування реабілітаційного кабінету у Харківському обласному спеціальному загальноосвітньому навчально-виховному закладі для дітей із вадами слуху.

У Харкові є “свій Каденюк”: місто згадує першого космонавта незалежної України (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 28.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! 28 січня 1951 року у селі Клішківці Чернівецької області народився Леонід Каденюк – видатний українець, який став першим космонавтом незалежної України.
Генерал-майор ВПС України, Герой України, кандидат технічних наук, член МФКО – його внесок у розвиток космонавтики назавжди залишиться у пам’яті людства.

Ще 28 січня 2018 року він відзначав свій 67 день народження… А 31 січня 2018 на ранковій пробіжці в Києві – раптово помер…

Нагадаємо, 19 листопада 1997 року – перший космонавт незалежної України, льотчик-випробувач, Герой України Леонід Каденюк полетів у космос, і гімн України зазвучав із орбіти Землі.

Шаттл «Колумбія» стартував із космічного центру імені Джона Фіцджеральда Кеннеді у Флориді (США). Каденюк на американському космічному кораблі багаторазового використання “Колумбія” пробув у космосі з 19 листопада по 5 грудня 1997 року. Під час польоту проводив біологічні експерименти з рослинами: ріпа, соя та мох.

До речі, у 1998 році цей шатл був використаний на зйомках у фільмі «Армагеддон», а пізніше, у 2003 році, зазнав катастрофи.

А ви знали? Леонід Каденюк двічі бував у Харківському планетарії Про це докладно в інтерв’ю журналістці GX розповідала директорка планетарію Галина Железняк.

Докладніше про легендарного українського космонавта в пості Харківського планетарію.

А ще до 55-го Міжнародного дня космонавтики у музеї Харківського планетарію було виставлено скульптуру легендарного космонавта, яку власноручно створив Ігор Березюк.

“Над створенням скульптури я працював близько року, багато в чому затримка пов’язана з пандемією коронавірусу та вимушеним карантином. Я не професіонал – я скульптор-аматор, тому вклав у створений мною експонат усю свою любов до цієї великої людини”, – розповідав журналістці GХ Ігор Березюк.

“Мені пощастило записати з ним інтерв’ю, а ще він підтримав мій проєкт, пов’язаний з космосом. Спілкуючись із Леонідом Костянтиновичем, я відчував, що переді мною брила, велика людина, вдячний слухач – він мені повірив, підтримав і побажав удачі. Такі люди вірять. на краще, вони послані Богом – творити і дарувати своє кохання людям. Я впевнений, що він був даний Україні, щоб підняти наших людей до космічних висот. Адже таким як він вірять, за ними готові йти вперед до світлого майбутнього, – із захопленням розповідав про свого кумира Березюк: – Коли я створював скульптуру, мріяв втілити в ній все те, що відчував стосовно цієї людини, якою я її бачив – її чистий і мудрий погляд, добру світлу усмішку… Я радий, що мені це вдалося! “

Детальніше у новині GX.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Харківський планетарій, відкриті джерела

27 січня Харків згадує своїх найвідоміших синів (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 27.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

27 січня 1790 року народився Петро Гулак-Артемовський – один із найвідоміших харків’ян, літератор, викладач та ректор Харківського університету.
Гулак-Артемовський народився на Черкащині у сім’ї священника.

У 1817 році Гулак-Артемовський переїхав до Харкова і вступив до Харківського університету як вільний слухач словесного відділення філософського факультету. За клопотанням піклувальника Харківського навчального округу графа Северина Потоцького, Гулак-Артемовський був затверджений університетською радою лектором польської мови.

У 1821 році він захистив магістерську дисертацію: «Про користь історії взагалі і переважно вітчизняної і про спосіб викладання останньої». Гулак-Артемовський здобув ступінь магістра. Читав лекції з історії, естетики, історії словесності та порівняльного огляду слов’янських мов. З його ініціативи у Харківському університеті було засновано кафедру польської мови.

З 1841-го до 1849-й рік Гулак-Артемовський — ректор Харківського університету.

Створив цикл байок і віршів українською мовою, вважається класиком української літератури ХІХ століття.

Могила Гулака-Артемовського знаходиться у Молодіжному парку в Харкові, який раніше був цвинтарем.

Восени 2017 року (17.11.2017) біля стін ХНУ ім. В. Н. Каразіна було відкрито пам’ятник нашому знаменитому земляку. Журналістка GХ висвітлювали цю подію. Пропонуємо разом згадати той знаковий для міста день за матеріалами новини GX.

Перед початком заходу гостям показали пам’ятники та меморіальні дошки, встановлені на честь знаменитих “каразінців”.

Особливим гостем урочистостей був український політик, поет, прозаїк, драматург, критик і борець за незалежність України у ХХ сторіччі – Іван Драч (17.10.1936-19.06.2018). Перший голова Народного Руху України (з 10 березня 1989-го по 28 лютого 1992-го), народний депутат України 3-го скликання; Герой України (2006); кавалер ордена князя Ярослава Мудрого III, IV, V ступеня; лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1976) та Державної премії (1983); почесний професор Київського університету імені Бориса Грінченка та почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка; разом з Ліною Костенко та Павлом Тичиною був номінантом на Нобелівську премію з літератури).

27 січня 1948 року народився Юрій Старченко. Заслужений діяч мистецтв України, який був зіркою одразу двох театрів міста – Харківського театру для дітей та юнацтва та Харківського академічного театру музичної комедії.
Режисером ХАТМК Юрій Старченко був упродовж десяти років (з 1985 – 1995).
«Його спектаклі увійшли до «золотого фонду» українського театрального мистецтва та отримали державне визнання, зокрема, «Ісус Христос – суперзірка» Е. Л. Веббера, «Козацький монастир» І. Перепеляка, «Ніколи не кажи – ніколи» Я. Стельмаха, «За двома зайцями» М.Старицького та багато інших», – розповідали у театрі.

У театрі для дітей та юнацтва Юрій Борисович дебютував з виставою “Сни Бальзамінова” у 1995 році, після чого став головним режисером театру і працював в до 2013 року.
Віртуозно володіючи сценічним простором, ритмами, об’ємом і звуком, він умів показувати звичне з незвичайного боку, майстерно розкривав психологічні образи героїв. Емоційність, музична обдарованість, висока творча активність сприяли успіху його вистав.
До того ж Юрій Борисович викладав і у Харківській державній академії культури й у Харківському національному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського. У трупі харківських театрів грають його талановиті учні.

Юрій Старченко помер у Харкові 28 травня 2018 року (на 70-му році життя).

27 січня 2023 року пішов у засвіти артист-епоха, один із найталановитіших вокалістів Харківського академічного театру музичної комедії, заслужений артист України (1990 р.) Віктор Побережець.
Він народився 13 травня 1943 року.
1966 року закінчив Харківське музичне училище.
1965—1966 — хоровий артист Харківського академічного українського драматичного театру імені Т. Шевченка.
У 1966-2021 роках – соліст Харківського академічного театру музичної комедії.
Кожен його образ був психологічно глибоким, щирим і мав особливу захопливу харизму, яка відрізнялася неповторним стилем виконання.28 січня 2023 року колектив театру сповістив сумну звістку – Віктор Олексійович пішов у засвіти.

Здатність до перевтілення, майстерне володіння усією палітрою акторських засобів дозволяли Віктору Побережцю блискуче створювати образи в класичних оперетах: графа Панательяса («Перікола»), Фалька («Летюча миша»), Наполеона («Баядера»).

Віктору Побережецю підкорювалися ролі комедійного і героїко-романтичного амплуа, що дозволяло йому виконувати не тільки складні партії в оперетах та мюзиклах, але й створити незабутні образи в рок-операх – демонічного Іуди Іскаріота («Ісус Христос – суперзірка») та романтичного графа Рєзанова («Юнона і Авось»).

Природне обдарування, органічність, музикальність, гостре почуття гумору, гарний художній смак допомогли йому створювати різноманітні сценічні образи, наповнені психологічною правдою та підвищеним емоційним забарвленням. Резонансними образами стали: відважний Безсмертний («Севастопольський вальс»), мрійливий Швандя («Товариш Любов»), пихатий Уточкін («Зірковий час»).

Особливе місце в творчості майстра сцени займали комічні образи іронічного філософа Альфреда Дуліттла («Моя прекрасна леді»), актора Бабса Баберлея, який вимушений був зіграти тітку з Бразилії («Донна Люція», або «Здрастуйте, я ваша тітка!»), іронічного Скорика («Сватання на Гончарівці»), кумедного Солопія Черевика («Сорочинський ярмарок»), гротескного Яшку («Весілля в Малинівці»).

Він був неперевершеним актором естрадного жанру та імпровізації. Його концертні номери постійно викликали захоплення у глядачів, колег та критиків.

Як справжній майстер своєї справи про кожного колегу розповідала керівник літературно-драматургійної частини ХАТМК Алла Прихожаєва.

Його зірка сяє на небосхилі пам’яті театру…

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХАТМК, ХДТЮ, , Алла Прихожаєва, відкриті джерела

Історичний факт від 25 січня: Харківського вченого з родини годинникаря і фотографа знає весь світ (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 25.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 25 (13) січня, в 1852 році народився Василь Данилевський – фізіолог, директор Харківського жіночого медичного інституту.

Данилевський народився у Харкові у сім’ї годинникаря і фотографа Якова Данилевського.

Родина мешкала в самому центрі міста, на Миколаївській площі, в будинку купця Кулікова.

З семи дітей родини Данилевських троє – Олександр, Костянтин та Василь – стали відомими вченими.

У 1862-1864 роках Василь Данилевський навчався у 2-й Харківській гімназії.

Потім – на медичному факультеті Харківського університету.

Працював у Харківському ветеринарному інституті та Харківському університеті.

1910 року він став першим директором та професором фізіології Харківського медичного жіночого інституту.

Потім працював у реорганізованому 1921 року Харківському медичному інституті.

З 1927 року до своєї смерті – директор заснованого ним Органотерапевтичного інституту у Харкові.

Помер 25 лютого у 1939 році в Харкові.

На честь Данилевського названо вулицю на початку проспекту Науки та Інститут проблем ендокринної патології.

А ще, саме 25 січня 2018 року Держпром було занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, постанову ухвалили на засіданні уряду.

Нагадаємо, 27 травня в 2017 році Харківський Держпром внесли до попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Раніше Міністерство культури підготувало документи, щоб внести Держпром до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Розгляд документів міг зайняти щонайменше півтора року.

На той момент у Список об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО входило сім об’єктів з України:
– Собор Святої Софії, Києво-Печерська лавра та прилеглі монастирські споруди (з 1990 року);
– Ансамбль історичного центру міста Львів (з 1998 р.);
– Геодезична “Дуга Струве” (з 2005 р.);
– Резиденція митрополитів Буковини та Далмації (зараз – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) (з 2011 р.);
– «Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора» (з 2013 р.);
– «Дерев’яні церкви Карпатського регіону України та Польщі», спільна українсько-польська номінація (з 2013 р.);
– Природний об’єкт: «Букові праліси Карпат та древні букові ліси Німеччини» (з 2011 року).

На жаль, під час війни візитівка Харкова неодноразово зазнавала ударів рашистів.
Нагадаємо, 28 жовтня 2024 року російські окупанти влучили в будівлю Держпрому.

Були пошкоджені 460 вікон, із них 70 не підлягають відновленню. Також вражено 20 дверей та 70 вітражів.

Були влучання і в листопаді 2024 року.

Довідка. Держпром – це памʼятка національного значення, будівля в стилі конструктивізму. Будинок державної промисловості – Держпром було занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Постанову ухвалили на засіданні уряду 25 січня 2018 року. Держпром – перший хмарочос міста, унікальний взірець архітектурного конструктивізму. Побудований у 1925-1928 роках на найбільшій площі Харкова – площі Свободи.

Фото та матеріал: відкриті джерела

24 січня в історії Харкова: народився актор, який служив у театрі музичної комедії

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 24.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 24 січня, в 1904 році народився Григорій Лойко — актор театру та кіно, який служив у Харківському театрі музичної комедії.

У ньому Григорій Лойко працював з 1931 по 1944 рік.

Потім виступав у Київському театрі оперети. Знімався на кіностудії Довженка. Найвідоміша картина – кінокомедія «Ні пуху, ні пера». Працював на озвучуванні мультфільмів: «Пригоди Перця» (1961), «Заєць та їжак» (1963), «Казка про царевича і трьох лікарів» (1965, читає текст).

1951 року був удостоєний звання Заслужений артист України.

Пішов із життя 16 жовтня 1995 року у Києві.

Історичний факт. День народження поета і журналіста, який звільняв Харків

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 23 січня, в 1891 році народився один із найвідоміших українських поетів Павло Григорович Тичина.

Він народився у селі Піски Чернігівської області, але частину творчого життя провів у столичному Харкові, проживав у знаменитому та зловісному письменницькому будинку «Слово».

Тичина ще за життя став якщо не класиком, то хрестоматійним автором. Його твори стали частиною шкільної програми.

Павло Тичина у 1923 році переїхав до Харкова. Тут він працював у місцевій пресі, багато писав, вивчав вірменську, грузинську та тюркську мови.

На початку 30-х отримав квартиру в письменницько-акторському будинку «Слово», більшість жителів якого згодом опинилася в катівнях НКВС. Попри звинувачення у буржуазному націоналізмі Тичині вдалося уникнути репресій.

“Геніальний Тичина вмер. Лишився жити чиновник літературної канцелярії, довічно хворий на манію переслідування, жалюгідний пігмей із великим ім’ям Тичини. Творчість Тичини 30-х років — це тільки маніпуляції над небіжчиком, спроби використати мерця. Як не моторошно це казати, але наступна творчість Тичини — це майже ірреальні спроби примусити усміхатися голий череп. Вірші поета перестали бути актом індивідуальної творчості: ці бездарні версифікаційні вправи уже писав хтось — але мертвою поетовою рукою. Кажуть, не одну ніч Тичина лягав спати не роздягаючись: він чекав арешту…”, – написав про ті роки в житті Тичини український письменник Василь Стус («Феномен доби).

Як військовий кореспондент Тичина брав участь у звільненні Харкова, був поранений. Під час поїздки на мітинг з нагоди визволення міста 30 серпня 1943 року автомобіль, яким їхав Тичина, обстріляв німецький винищувач.

Згодом Тичина став чи не головним українським офіційно визнаним поетом. Він здобував всі найвищі вітчизняні премії… Разом з Ліною Костенко та Іванем Драчем був номінантом на Нобелівську премію з літератури.

Помер Павло Григорович Тичина 16 вересня 1967 в Києві (у віці 76 років).

Фото та матеріал: відкриті джерела

Сьогодні харків’яни згадують легендарного вченого, про якого було знято фільм

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 22.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 22 січня, 1908 року народився Лев Ландау – фізик-теоретик, засновник наукової школи, академік, лауреат Нобелівської премії з фізики 1962 року.

У 1932-1937 роках Ландау працював у різних інститутах Харкова. Біля будівлі Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна йому встановлено пам’ятник.

У 1938 році Ландау було заарештовано. Він провів у в’язниці більше року та був відпущений під поруку академіка Капиці.

У 1945-1953 роках брав участь у атомному проекті. За роботу у ньому удостоєний премій (1946, 1949, 1953), нагороджений орденом та отримав звання Героя Соціалістичної Праці (1954).

У 1962 році отримав вищу світову нагороду – Нобелівську премію (за «новаторські роботи в галузі теорії конденсованих середовищ, особливо рідкого гелію»).

Помер 1 квітня 1968 року.

Саме його ім’я носить проспект в Салтівському районі Харкова.

З 2008 до 2011 року в Харкові проходили зйомки серіалу «Дау». Основна частина зйомок проходила на площі Свободи, на вулицях Котляра, Дарвіна, Сумській та у провулку Воробйова.

Декорації внутрішнього двору Харківського фізико-технічного інституту було збудовано у чаші непрацюючого басейну “Динамо”.

Нагадаємо, журналістці GX дозволили доторкнутися до таємниць харківських вчених (докладніше в новині GX).

До речі, саме в ХФТІ є святая святих – кабінет Ландау у первозданному вигляді. Навіть крокодил на місці…

До його кабінету веде вулиця Дау з його відбитками і відбитками інших славетних вчених, для яких честю було крокувати слідами великого вченого.

В кабінеті й досі крокодил, що висів на стелі і міг вкусити, а ось кого – це питання… Папери ученого, мікроскоп, шафа з документами та книгами і диван, на якому в його світлому розумі народжувалися видатні ідеї.

Докладно кожен фотофакт з екскурсії GX по ХФТІ – в альбомі на фейсбук-сторінці новинного порталу.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХФТІ, відкриті джерела

Історичний факт: 22 січня народився поет, який звільняв Харків (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 22.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 22 січня, в 1922 році в Козельці, нині Чернігівської області, народився Юрій Левітанський — поет та перекладач, майстер ліричного та пародійного жанрів.

У Донецьку хлопець закінчив українську десятирічку, а потім вступив до інституту філософії, літератури та історії.

В 1943 році поет-фронтовик Левітанський брав участь у звільненні Харкова від німецьких окупантів.

Він був тричі одружений (Марина, Ірина та Валентина, так звали його дружин), у другому шлюбі народилися три доньки – Катерина, Анна й Ольга.

Він не лише писав вірші, а ще й працював в редакції газети та читав лекції в Літературному інституті.

Його вірш про зиму з відомої картини приніс автору славу:
– Коїться що на цім світі? – А просто зима.
– Просто зима, Ви гадаєте? – Так, я гадаю.
– Адже я сам, як умію, сліди прокладаю в ваші будинки, коли іще сонця нема.
– Що ж нас чекає по тому? – А січень-мольфар.
– Січень настане, вважаєте? – Так, я вважаю.
Я вже давно цю засніжену книгу читаю,
Цей із картинками хуги прадавній буквар.
– Чим це нарешті закінчиться? – Квітнем ясним.
– Квітнем ясним, Ви ручаєтесь? – Так, я ручаюсь.
Я навіть чув, і тепер увесь час прислухаюсь,
Ніби сопілка співала в гаю і за ним.

Помер 25 січня 1996 року.

Не знали герої тих часів, що на місто переживатиме нову навала – замість фашистів його будуть руйнувати ракетами рашисти.

Фото та матеріал: відкриті джерела

Історичний факт: 21 січня змінено статус Харкова

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 21.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Цікаві факти з історії міста.

А ви знали? Цього дня, 21 січня, 1934 року було ухвалено рішення про перенесення столиці України з Харкова до Києва.

У мотиваційній частині йшлося, що Київ є географічним центром, одним із найстаріших міст України, і ухвалене рішення матиме важливе економічне, політичне та міжнародне значення.

Історичний факт. Відкриття у Харкові одного із найбільших музеїв в Україні відбулося 21 січня (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 21.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

А ви знали? Цього дня, 21 січня, в 1920 році було відкрито Музей Слобідської України ім. Г. Сковороди. Саме з цієї установи веде початок сучасний Харківський історичний музей ім. М. Сумцова.

Музей Слобідської України був створений із колекцій низки музеїв:
– Музею образотворчих мистецтв і старожитностей Харківського університету (створений у 1835-1837 роках);
– Харківського міського художньо-промислового музею (1886 р.);
– Етнографічного музею Харківського історико-філологічного товариства (1904 р.).

Музей розміщувався у будівлі колишнього художньо-промислового музею на Пролетарській площі.

Ім’я Григорія Сковороди було присвоєно музею 1922 року на честь 200-річчя від дня народження видатного філософа.

Засновником нового музею та першим керівником був видатний науковець, етнограф, історик, громадський діяч, академік Микола Сумцов.

До Другої світової війни Історичний музей був одним із найбільших в Україні, у його фондах зберігалося понад 100 тисяч предметів.

Фонд музею дуже постраждав під час нацистської окупації. У серпні 1943 року при відступі з Харкова німці вивезли велику кількість цінностей із різних установ, у тому числі й з музею. Загальні втрати Харкова становили понад 300 тисяч одиниць.

Після війни музей було відновлено. Він розташовувався у колишньому архієрейському будинку та будівлі Жирардівської мануфактури (Університетська 8 та 10).

Наразі музей розташовується у будівлі колишнього ломбарду на вулиці Університетській, 5. Під час війни з рф все майно знаходиться у сховищах. Музей зараз не працює.

Фото: Наталія Бойченко