Позначка: Харків

12 березня народився вчений, життя якого тісно пов’язане із Харковом (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 12 березня, в 1863 році народився Володимир Іванович Вернадський (12.03.1863-06.01.1945) – один із засновників і перший президент Академії наук України.

Видатний учений, основоположник геохімії, біогеохімії, радіогеології, творець вчення про біосферу, її еволюцію та перетворення під впливом людини на ноосферу (сферу розуму), крім того, займався організаторською та суспільною діяльністю. Життя вченого пов’язане і з Харковом.

У 1868-му році він з батьками переїхав до нашого міста, де здобув освіту в першій чоловічій гімназії. Це найстаріший середній освітній заклад у місті, який випустив багато відомих викладачів, журналістів, публіцистів та лікарів.

Сьогодні цей навчальний заклад має ім’я Володимира Івановича – Харківський державний професійно-педагогічний коледж ім. В.І.Вернадського.

Вернадський одним із перших учених на планеті зайнявся питаннями атомної енергетики.

“Недалеко той час, коли людина отримає у свої руки атомну енергію, таке джерело сили, яке дасть їй можливість будувати своє життя, як вона схоче. Чи зможе людина скористатися цією силою, спрямувати на добро, а не на самознищення?” – говорив учений. (І він мав рацію… Адже країна-терорист росія під час підлого нападу на Україну шантажує увесь світ ядерною зброєю…)

А ще крім наукових праць академік у спадок нащадкам залишив рецепт борщу, який готувала його бабуся з Харкова.

“Зварити бульйон з яловичини. Нарізати соломкою буряк додати оцет і тушкувати до м’якості. Помідори відварити у власному соку, протерти через друшляк. Нарізати капусту, цибулю та картоплю, додати усе до бульйону, посолити на свій смак та варити поки страва зготується. Наприкінці, додати помідори та буряк. Подавати до столу зі сметаною або густими вершками”.

Цю милу подію харків’яни увічнили у скульптурі, яка розташована у саду Шевченка.

А ще ім’я видатного майже співвітчизника увічнено у назві однієї з вулиць міста. Про її існування мало хто знає, адже вона є відрізком проспекту Гагаріна від Гімназійної набережної до залізничного вокзалу “Левада”. Саме на вулиці Вернадського знаходиться станція метро “Проспект Гагаріна”.

Докладніше у новині GX.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Які населені пункти Харківської області атакують окупанти: інформація на 12 березня 2026 року (фото, відео, доповнено)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Події.

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали місто Харків і 14 населених пунктів Харківської області.

Внаслідок обстрілів, російські окупанти вбили трьох людей; 16 людей постраждали, зокрема дитина: у місті Харків вбиті 45-річний і 50-річний чоловіки, постраждали жінки 47, 50, 60 років та чоловіки 49, 39, 36, 33 років; у місті Чугуїв вбито 53-річного чоловіка, постраждали жінки 41 і 60 років; у місті Мерефа постраждали 74-річна і 37-річна жінки, 62-річний чоловік і 6-річна дівчинка; у селі Леб’яже Пролісненської громади постраждав 53-річний чоловік; у селі Олександрівка Золочівської громади постраждав 43-річний чоловік; у селі Грушівка Кіндрашівської громади постраждала 72-річна жінка.

Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння: 8 КАБ; 13 БпЛА типу «Герань-2»; 4 БпЛА типу «Молнія»; 6 fpv-дронів; 15 БпЛА (тип встановлюється).

Зокрема рашисти атакували БпЛА Шевченківський, Київський райони Харкова.

Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури: у місті Харків пошкоджено цивільне підприємство, електромережі, скління вікон багатоквартирного будинку; у Богодухівському районі пошкоджено сільгосптехніку (у селищі Золочів); у Куп’янському районі пошкоджено 2 приватні будинки, господарчу споруду, 3 автомобілі (у селі Приколотне); в Ізюмському районі пошкоджено приватний будинок (у селі Оскіл); у Харківському районі пошкоджено 4 приватні будинки, 3 автомобілі, гараж (у місті Мерефа), 3 приватні будинки, господарчу споруду, автомобіль (у місті Дергачі), споруду (у селі Циркуни); у Чугуївському районі пошкоджено 3 трактори, навантажувач, ангар (у селі Леб’яже), трактор, господарчу споруду (у селі Іванівка), приватний будинок (у місті Чугуїв), приватний будинок, 2 господарчі споруди (у селі Малинівка).

Зокрема, 12 березня у період з 04.10 до 05.00 російські військові завдали щонайменше восьми ударів безпілотниками по селищу Золочів Богодухівського району. Попередньо встановлено, що ворог застосував БпЛА типу «Герань-2», «Молнія» та FPV-дрони. Пошкоджено будинок культури, адміністративні будівлі, магазини, склади, а також техніку сільськогосподарського підприємства.

Близько 05.00 ворожий БпЛА, попередньо типу «Молнія», влучив у пожежний автомобіль. Постраждали шестеро співробітників ДСНС. У них діагностовано вибухові травми та гостру реакцію на стрес.

Також близько 09.35 БпЛА, попередньо «Ланцет», знищив службовий автомобіль підрозділу ДСНС. Без постраждалих.

Крім того, близько 11.00 безпілотник, попередньо «Молнія», влучив в автомобіль енергетичного підприємства. Постраждав водій.

В ніч на 12 березня ворог завдав обстрілу ударним БпЛА по селищу Великий Бурлук Куп’янського району. Внаслідок влучання виникла пожежа у будівлі гаражного боксу на території місцевого лісництва. За попередніми даними жертв та постраждалих немає. На місці події під загрозою повторних ударів працювали підрозділи ДСНС, зокрема офіцер-рятувальник громади.

Напередодні, 11 березня близько 08.00 військовослужбовці рф, порушуючи закони та звичаї війни, завдали удару безпілотником, попередньо типу «Герань-2», по Шевченківському району Харкова.

Зафіксовано влучання по території цивільного підприємства харчової галузі.

Внаслідок атаки, російські окупанти вбили двох людей. Ще семеро отримали поранення різного ступеня тяжкості. Усі постраждалі — працівники цього підприємства.

До того ж 11 березня зранку зафіксовано влучання ворожого безпілотного літального апарата типу «Герань-2» на території одного з населених пунктів Чугуївського району.

Унаслідок удару пошкоджено дах ангара, один навантажувач та три трактори. На місці виникла пожежа.
Внаслідок обстрілу постраждав чоловік 1972 року народження. Він отримав вибухові поранення та був госпіталізований.

Також 11 березня внаслідок влучання ворожого безпілотного літального апарата у житловий будинок у місті Мерефа сталася пожежа.

За попередньою інформацією, внаслідок удару росіян постраждали чотири людини. 61-річний чоловік і 74-річна жінка отримали поранення, гострої стресової реакції зазнали жінка 37 років та 6-річна дівчинка. Пошкоджено приватні будинки та поруч припарковані цивільні автівки.

Вже ввечері 11 березня в місті Чугуїв ворожий безпілотник влучив у приватний будинок, спричинивши руйнування та пожежу.

У результаті атаки загинув 54-річний власник оселі. Поранення отримали дві жінки — 41-річна дружина загиблого, яку госпіталізовано, та його 63-річна родичка, якій медики надали допомогу на місці.

До того ж ворог не припиняє спроби штурмувати позиції ЗСУ: з 11 по 12 березня рашисти 4 рази атакували на Харківщині (загалом, за вчора по Україні зафіксовано 128 бойових зіткнень), але їх дії були марні – ситуація залишається під контролем наших військ.
Про це повідомляється в оперативній інформації Генштабу ЗСУ.

На Південно-Слобожанському напрямку противник один раз штурмував позиції наших підрозділів поблизу населеного пункту Приліпка.

На Куп’янському напрямку агресор три рази атакував у напрямку населених пунктів Новоплатонівка й Подоли.

Фото та матеріал: ХОВА, начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, Головне управління ДСНС України у Харківській області, поліція та прокуратура Харківської області, міськрада Харкова

11 березня Харків згадує відому оперну артистку та педагога (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 11.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! 11 березня в 1939 році померла відома харківська артистка опери й педагог – Олена Муравйова.

Уроджена Апостол-Кегич, Олена Муравйова народилася 3 червня 1867 року в Харкові.

Її батько був професійним музикантом. У будинку батьків проводилися музично-літературні вечори, де бували співаки, музиканти, поети. Вона отримала чудову освіту, майстерно володіла голосом великого діапазону, їй рукоплескали великих оперних залах…

З 1901 року Олена Муравйова виступала та працювала у Дніпрі та Києві.

Заслужений діяч мистецтв України з 1938 року.

Померла 11 березня 1939 року в Києві, похована на Байковому цвинтарі.

А ще саме 11 березня Харків вітає свого відомого органіста – заслуженого артиста України Станіслава Калініна.

Трохи спогадів з творчого сьогодення у відео GX.

Довідка. Станіслав Калінін – соліст Харківської обласної філармонії, органіст, піаніст-концертмейстер, клавесиніст, заслуженний артист Украини (2025).
Він народився 11 березня 1976 року у Харкові.
Вихованець Харківської середньої спеціальної школи-інтернату. Закінчив історико-теоретичний факультет Харківського державного університету мистецтв імені Івана Котляревського. Другу вищу освіту за спеціальністю “Орган” здобув у Національній музичній академії України (клас заслуженої артистки України, професора Галини Булибенко). Професійну майстерність як органіст і клавесиніст вдосконалював у магістратурі Санкт-Петербурзького державного університету (2008). Станіслав Калінін є стипендіатом Вагнеровського фестивалю в Байройті (Німеччина, 2002), неодноразово був відзначений як кращий концертмейстер на міжнародних конкурсах. У 2009 році був нагороджений Почесною грамотою Кабінету міністрів України та Подякою Прем’єр-міністра України.
Свою карʼєру як органіст розпочав у 2002 році у Харківській обласній філармонії, у 2006-2008 рр. був художнім керівником Будинку органної та камерної музики Харківської обласної філармонії.
Концертує у Європі, США, Китаї.
За роки роботи в Харківській філармонії зіграв понад 1200 концертів, в тому числі близько 100 різноманітних сольних програм. Концертні програми містять органну музику різних стилів, епох та національних шкіл. Автор багатьох власних перекладень інструментальної та вокальної музики для органа.

Органні концерти Станіслава Калініна – це завжди прояв глибини та щирості, що торкаються душі. Віримо, гра відомого харків’янина нікого не залишить байдужим.

Фото та матеріал: Наталія Бойченко, GX, відкриті джерела

11 березня в історії Харкова: видатний лікар-офтальмолог отримав почесне звання (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 11.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Саме 11 березня в 1914 році на засіданні Міської думи професора Гіршмана за виняткові заслуги було обрано Почесним громадянином Харкова.

Довідка. Леонард Леопольдович Гіршман – видатний український вчений, лікар-офтальмолог, педагог, заслужений професор медичного факультету Харківського університету, Почесний громадянин міста Харкова, засновник офтальмологічної клініки Харківського університету.

Гіршман народився 25 березня в 1839 році в єврейській купецькій сім’ї в Курляндській губернії. В 1839 році родина переїхала до Харкова.

Леонард із золотою медаллю закінчив 1-у Харківську гімназію та вступив на медичний факультет Харківського університету.

Працював і навчався за кордоном: у Вісбадені та Гейдельберзі.

З 1868 року викладав у Харківському університеті.

У 1872 році Гіршман заснував першу в Харкові та в Україні клініку для лікування очей — всього на 10 ліжок.

У 1912 році на зібрані жителями міста кошти було збудовано офтальмологічну клініку. В 1914 році в цій клініці одночасно могли лікуватися до 100 осіб.

На засіданні Міської думи 11 березня 1914 року професора Гіршмана за виняткові заслуги було обрано Почесним громадянином Харкова.

У Харкові міська офтальмологічна клініка має ім’я Гіршмана. На її фасаді розміщено меморіальну дошку Л. Л. Гіршману.

Одна з вулиць також названа його ім’ям.

15 жовтня в 2009 році в Харкові було відкрито пам’ятник видатному вченому-офтальмологу, професору Леонарду Гіршману, який все життя працював у Харкові та створив знамениту клініку ока.

Встановлення пам’ятника було присвячене 100-річному ювілею найстарішої офтальмологічної клініки на території України.

Ще трохи цікавого від читача GX.

“У мене в колекції є портрети і самого офтальмолога, і його трьох синів, а також невістки Марійки, подружжя старшого сина Миколи. Марійка Блюм була дочкою фотографа Германа Петровича Блюма, який тримав у Харкові одне з найпрестижніших фотоательє “Брати Блюм”. Портрет Л.Л.Гіршмана виконаний у його ательє”, – поділився своїми надбаннями з GX відомий харківський колекціонер та поціновувач мистецтецтва Сергій Володарський.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Сергій Володарський, відкриті джерела

Які населені пункти Харківської області атакують окупанти: інформація на 11 березня 2026 року (фото, відео, доповнено)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 11.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Події.

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали м. Харків і 12 населених пунктів Харківської області.

Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння: РСЗВ; 4 КАБ; 13 БпЛА типу «Герань-2» 1 БпЛА типу «Молнія»; 7 fpv-дронів; 10 БпЛА (тип встановлюється).

Зокрема, рашисти атакували БпЛА Шевченківський район Харкова.

Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури: у місті Харків пошкоджено приватний будинок, господарчу споруду, гараж; у Богодухівському районі пошкоджено школу (у селі Лютівка), 5 приватних будинків, будинок дитячої творчості (у селищі Золочів); у Куп’янському районі пошкоджено 4 приватні будинки, 2 автомобілі, електромережі (у селі Лебедівка), електромережі (у селі Приколотне); в Ізюмському районі пошкоджено приватний будинок, господарчу споруду (у селищі Борова), автомобіль (у селі Оскіл); у Харківському районі пошкоджено автомобіль (у селі Маслії), склад, 7 автомобілів (у селі Затишшя), залізничну інфраструктуру, приватний будинок, автомобіль, електромережі (у місті Мерефа).

Зокрема, 11 березня близько 08.00 військовослужбовці рф, порушуючи закони та звичаї війни, завдали удару безпілотником, попередньо типу «Герань-2», по Шевченківському району Харкова.

Зафіксовано влучання по території цивільного підприємства харчової галузі.

Напередодні, 10 березня, , близько 19.25 російський ударний безпілотник, попередньо типу «Герань-2», атакував Шевченківський район Харкова.

Пошкоджено гараж, господарчі споруди, приватні житлові будинки.

До того ж ворог не припиняє спроби штурмувати позиції ЗСУ: з 10 по 11 березня рашисти 6 разів атакували на Харківщині (загалом, за вчора по Україні зафіксовано 137 бойових зіткнень), але їх дії були марні – ситуація залишається під контролем наших військ.
Про це повідомляється в оперативній інформації Генштабу ЗСУ.

На Південно-Слобожанському напрямку ворог двічі намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників у районі населених пунктів Зибино та Вовчанськ.

На Куп’янському напрямку ворог чотири рази атакував у районах Петропавлівки та Новоплатонівки.

Режисерка з Харкова отримала Шевченківську премію (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

У харківців знову є змога висловити свої захоплення та повагу головній режисерці Харківського театру ляльок ім. В.Афанасьєва Оксані Дмітрієвій, яка вже має багато престижних нагород, премій і відзнак.

Так 9 березня 2026 року відбулося урочисте нагородження лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Головна режисерка Харківського державного академічного театру ляльок імені В. А. Афанасьєва Оксана Дмітрєва стала лауреаткою найвищої державної відзнаки у сфері культури та мистецтва у номінації «театральне мистецтво».

Шевченківську премію вона отримала за режисуру вистав «Вертеп» і «Жираф Монс», в також за вистави «Буря» у театрі імені Марії Заньковецької та «Медея» в Івано-Франківському драмтеатрі імені Івана Франка.

Нагадаємо, яскраву й талановиту головну режисерку Харківського театру ляльок ім. В. Афанасьєва Оксану Дмітрієву номінували на премію “Women in Arts. The Resistance 2023” (докладніше у новині GX).

Нагадаємо, колектив театру ляльок попри всі складнощі, пов’язані з війною, дарував свято землякам. Їхні виступи у бомбосховищах та на станціях метро надихали та підтримували харків’ян.

А ще під час війни артистами Харківського театру ляльок ім. В. Афанасьєва спільно колегами з Львівського театру ляльок було створено “Вертеп” – музичний перформанс-натяк на долю кожного ірода…

До речі, художник Костянтин Зоркін ніколи не працював у театрі ляльок до доленосної зустрічі з Оксаною Дмітрієвою. Творчість Костянтин пов’язана з деревом – до цього проєкту свої роботи він виготовляв лише для власних виставок. Ось і до створення декорацій “Вертепу” підійшов із любов’ю, як до свого нового дітища…

Наостанок, ще й пропонуємо зазирнути у чарівний світ музею театру ляльок.

Більше фото в альбомі на фейсбук-сторінці #GX.

Фото та матеріали: GX, Наталія Бойченко, архів Оксани Дмітрієвої та театру ляльок, ХОВА

10 березня в історії Харкова: створено Контору державного банку (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

А ви знали? Цього дня, 10 березня, в 1843 році у Харкові створено Контору державного банку.

Контора видавала позики поміщикам і купцям під заставу товарів. З 1900 року контора розташовувалась у двоповерховому будинку, побудованому за проектом архітектора Голенищева, на перетині Сумської та Театральної площі.

У 1932 році було зроблено надбудову ще двох поверхів. У реалізації проєкту брав участь видатний харківський архітектор Бекетов.

Наразі у будівлі розташовується Харківське відділення Національного банку України.

Державний Гімн України. Цікаві факти пов’язані з Харковом (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Згідно з наказом Кабінету Міністрів у 2021 році, День Державного гімну України щорічно відзначається 10 березня в пам’ять про перше публічне виконання цієї пісні.

Саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

Під час повномасштабного вторгнення росії гімн став справжньою підтримкою українського народу, символом нашої незламності та віри в перемогу України.

Його співають діти й дорослі у бомбосховищах, виконують наші відважні захисники та захисниці перед наступом, він лунає на радіо та телебаченні, його виконують наши артисти в усіх містах України й за її межами.

Нагадаємо, 6 березня 2003 року Законом України «Про Державний Гімн України» затверджено текст Державного Гімну України в основу якого покладено пісню «Ще не вмерла Україна» на музику Михайла Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції:

“Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду”.

Під час війни з рф найвідомішим стало відео зі словами Гімну України та відео, на якому унікальні кадри, як Україна виборює свою Свободу!

А ви знали? У 2014 році харків’янин Микита Рубченко зіграв оригінальну рок-версію гімну, яку ми пропонуємо вам оцінити разом з нами.

А ось харківський художник Никіта Тітов створив Гімн України на картині.

В Харкові Гімн України лунає у виконанні кращих колективів міста, як визнаних фахівців, так і юних талантів.

Так його виконують артисти хору (під управлінням головного хормейстера театру – заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна) та музикантів оркестру театру (під орудою головного диригента ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА – заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Морозова).

А так Гімн України підхоплюють і виконують діти – лунає дитячий оркестр Kharkiv Music Fest !

Нагадаємо, в треті роковини з початку кривавої війни, 24 лютого 2025 року, Почесний амбасадор Харкова в США та Заслужена артистка України Вікторія Вєннікова заспівала Гімн України в Америці (докладніше в новині GX).

Фото, відео та матеріал: GX, відкриті джерела

Два дні поспіль в місті вшановують видатного україніця (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

«Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» – Тарас Шевченко.

Ще вчора, 9 березня, Україна і світ відзначали 212-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. А вже сьогодні, 10 березня, роковини від дня його смерті…

Пам’ятаємо! 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. В ці дні його вшановують по всій Україні – від великих міст до маленьких селищ.

Зокрема, в Черкаській області в селі Мориниці люди приїжджають до рідної домівки митця…

В Омельному на Волині шанувальниця його творчості Галина Бугайчук, мати захисника України, яка молиться за свого сина, й бабуся, яка оплакує захисника-онука, читає вірші Шевченка (з одного з найстаріших видань “Кобзаря”, що зберігає родина): “Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами”…

Вшановує й Харків біля “закритого” від ворогів пам’ятника… (https://www.facebook.com/share/r/1a6VJtKVdz/).

А в Одесі – читають його вірші….

Пам’ятають і в Горішніх Плавнях…

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Тарас Григорович.

Під час війни з рф підніжжя пам’ятника Кобзарю в Харкові стало місцем вшаннування усіх вільних духом, хто наразі боронить Україну (наразі, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

А ще в цей день, 10 березня, у 1878 році в Женеві коштом членів Київської Старої Громади було випущено кишенькове видання “Кобзаря”.

Пам’ятаємо! 10 березня в 1861 році на чужині помер видатний син України – Тарас Григорович Шевченко. Вся країна вшановує пам’ять незламного земляка і згадує його останню волю!

“Заповіт”

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отоді я

І лани і гори —

Все покину і полину

До самого бога

Молитися… А до того —

Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

25 грудня 1845 в Переяславі

Його заповіт було виконано!!!

Докладніше про життєвий шлях Кобзаря, а також вшанування його пам’яті в Україні та за її межами – в пості GX.

В 2025 році до визначних дат, пов’заних з Кобзарем, незламному Харкову подарували синьожовті крила!

Цей символ волі українського народу радо приміряли сотні харків’ян та гостей міста!

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Великий Пророк.

Не випадково саме 10 березня й День Державного гімну України, який щорічно відзначається в пам’ять про перше публічне виконання. Адже саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

До цих визначних дат харків’яни несли квіти до пам’ятника Кобзарю, а ще співали і декламували твори Тараса Григоровича. На прихованому від рашистських обстрілів силуеті було закріплено Прапори України та картинний облік Шевченка-воїна з його пророчими словама. А ось так усе виглядало в 2025 році.

Зберігаємо подробиці цих днів ще й у спогадах, зокрема, харківського педагога та поціновувача культури Сурена Кочаряна.

В 2024 році колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики докладніше в пості.

Лунав концерт в українському форматі і 2025 році…

А вже в квітні 2025 відбулася прем’єра “ТГШ. Подорож у часі“. (Виставу показали й в 2026-му – 7 березня).

Опера-кабаре «ТГШ. Подорож у часі», іноді доволі провокативна, прагне відійти від усталених стереотипів і показати Шевченка не лише як поета та пророка, але й як близьку та зрозумілу всім нам людину, яка насолоджувалася життям, була частиною богемного суспільства, так би мовити, «зіркою» свого часу та мала пристрасну й зовсім неоднозначну натуру, що зрештою і призвело до його особистої трагедії.

“Блаженний день, блаженний час,
Сіяє знов нам добра воля,
До рідного вернемось края,
Земля жадана жде для нас…”
(з опери “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського).

Кожна нота, кожне слово торкається душі…

Світла пам’ять видатному сину України! Вічна пам’ять Тарасу Шевченко! З Кобзарем у серці й душі ми разом стаємо сильнішими! Віримо! Україна переможе!

“Борітеся — поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!” – Тарас Шевченко!

Довідка. 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.

В 1814 році 9 березня в маленькому селі Моринці нині Черкаської області народився хлопчик, якому було назначено долею стати Пророком для українців, пробудити свій народ від національної сплячки і прославити українську літературу.

З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. У віці 11 років Тарас осиротів. Він довго шукав собі вчителя і наймався на різну тяжку роботу. Зрештою потрапив у наймицтво до дворянина Павла Енгельгарда.

В 1831 році Енгельгард взяв Шевченка з собою в Санкт-Петербург і віддав юнака на навчання малюванню. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші твори. В 1838 році його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва.

В 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Цей період він називав найкращим в своєму житті. Тут він багато малював, а також створив рукопис своєї майбутньої збірки “Кобзар”.

В 1843-1847 роках повернувся до України і багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. Під час подорожей Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам’ять. В 1845 році він написав свій знаменитий “Заповіт”.

В 1847 році Шевченка заарештували за “мрії про можливість Україні існувати як окремій державі”, виказані у його збірці “Кобзар”. Після цього Шевченко 10 років провів в арештах і засланнях, і продовжив писати і малювати попри сувору заборону.

Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну. В 1859 йому нарешті дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж році. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка “І виріс я на чужині…”, де він висловив свої погляди на життя. У 1861 році він помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі згідно з його заповітом.

Варто зазначити, що у ХНАТОБ / СХІД OPERA щорічно вшановували пам’ять великого українського поета (9.03.1814-10.03.1861) оперою Льва Колодуба “Поет”, згадують Кобзаря в театрі і сьогодні. По суті, в ній представлені останні години життя Тараса Шевченка, який у передсмертних видіннях поринає у спогади. Немов у калейдоскопі проносяться картини минулого – від кріпацтва до заслання. Особливо зворушливі ліричні сцени, в яких глядачі мають можливість перейнятися чуттєвими образами Оксани та Катерини. Не обійшлося у постановці і без впливу театру. Недарма, як лібретто композитор скористався п’єсою А. Біляцького та З. Сагалова (вона йшла у свій час на сцені драматичного театру ім. Т. Шевченка), і на її основі створив трагічну фантасмагорію. Вкраплення монтажності, сюрреалістичні сцени видінь – все це занурює образ Кобзаря у новий час-простір. Таким чином, Тарас Шевченко стає актуальним героєм, поєднуючи вік ХІХ та нашу сучасність, щоб втілювати устремління українського народу до правди, волі та справедливості!
З 2025 року в театрі до дня народження Кобзаря на сцені вистава “ТГШ. Подорож у часі“.

А ось Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка поставив свою виставу про Кобзаря – «Шевченко 2.0» — це сучасна інтерпретація життя та творчості Тараса Шевченка, яка зазвичай включає елементи мультимедіа та переосмислення класики.

Як відомо, у Харкові є пам’ятник Кобзарю – це знакове місце для мешканців міста знаходиться у Саду Шевченка (під час війни, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

Нагадаємо, що Тарас Шевченко дотог ж був надзвичайно талановитим художником. Він створив понад 1300 картин, з яких до нашого часу збереглися більше 800. Переважно малював українські народні сюжети і селянський побут. Створював ілюстрації до власних творів. Також любив малювати автопортрети. До Другої світової війни у Харкові була найбільша в Україні галерея картин Кобзаря. Вона була відкрита 12 грудня 1932 при Інституті літературознавства ім. Т. Г. Шевченка і перебувала у будівлі нинішнього художнього музею (вул. Дружина Мироносиць, 11). У ньому налічувалося близько 800 робіт. 1939 року багато робіт було передано до Києва для участі у виставці. Сьогодні у Харкові залишилося всього чотири оригінальні роботи Шевченка – одна мальовнича, один офорт та два малюнки періоду заслання.

Ще трохи фактів….

20 серпня 1925 року на Чернечій горі (м. Канєв) було засновано заповідник біля могили Шевченка. Щороку до могили Шевченка приходили близько 100 тисяч паломників, у тому числі понад 10 тисяч іноземних туристів із 35 країн світу.

В 1939 році 18 червня на Чернечій горі в Каневі, на могилі Тараса Шевченка було відкрито новий бронзовий пам’ятник.

Як відомо, Тараса Шевченка було поховано (перепоховано) на Чернечій горі у травні 1861 року. Спочатку над труною Шевченка на місці поховання збудували цегляне склепіння, насипали два яруси землі та обклали камінням так, щоб надати могилі вигляді степової кургану. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Така могила була до 80-х років XIX століття, оскільки царський уряд всіляко протидіяв справі належного її благоустрою. У 1884 році на могилі Шевченка на народні пожертви був, нарешті, встановлений чавунний хрест, упорядкований земляний насип, могила обкладена дерном, недалеко збудований будинок для наглядача. 1923 року замість хреста на Тарасовій горі було поставлено чавунний бюст Шевченка, відлитий на Городищенському цукровому заводі (Черкаська область) за проектом скульптора Каленика Терещенка. 1923 року академік Володимир Резніченко вніс пропозицію про створення державно-національного заповідного парку на Тарасовій горі. На думку вченого, охорона могили Шевченка вимагала передусім охорони навколишньої природи. Територія Тарасової гори стала заповідною 20 серпня 1925 року. Протягом 1927-1930 років було проведено меліоративні роботи для зміцнення схилів гори, засаджено лісом навколишні яри та ущелини. Площа заповідника внаслідок цих заходів розширилася до 10 га. Тоді ж південний схил Тарасової гори та сусідньої з нею зрізали на конус, засадили деревами та зробили дерев’яні жолоби для відведення дощової води, а прірву перегородили гатками. Збудували й довгі звивисті сходи на вершину гори. 1929 року в Каневі біля підніжжя Пилипенкової гори (від імені місцевого жителя, який мав тут землі та сіножаті) для відвідувачів могили Шевченка було збудовано готель. Він був дерев’яний, двоповерховий, розташований так, що майже всі кімнати виходили на Дніпро. У ньому розмістилися і дві музейні кімнати з матеріалами про життя та творчий шлях поета, бібліотека, кінолекційна зала (на цьому місці зараз турбаза «Канів»). У 1939 році, до 125-річчя від дня народження поета було впорядковано та капітально укріплено могилу поета, над склепінням покладено залізобетонне покриття. На залізобетонній поверхні могили встановлено гранітну надгробну плиту з написом та збудовано величний бронзовий монумент поетові, автором якого є Матвій Манізер (прим. GX – його ім’я носить ода з вулиць м. Харків), а архітектором – Євген Левінсон. Тоді ж було відкрито і музей Шевченка, збудований за проектом Василя Кричевського та архітектора Петра Костирка. Такий вигляд могила має й тепер: двоярусний насип заввишки 6,5 м, увінчаний лабрадоритовим постаментом заввишки 7,5 м, на ньому височить 3,5-метрова бронзова фігура Шевченка.

В 1961 році 9 липня пам’ятник Великому Кобзарю Тарасу Шевченку було відкрито у канадському Вінніпезі.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ, Харківський державний академічний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, відкриті джерела

Які населені пункти Харківської області атакують окупанти: інформація на 10 березня 2026 року (фото, відео, доповнено)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Події.

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали місто Харків і 22 населені пункти Харківської області.

Внаслідок обстрілів постраждали 13 людей, зокрема двоє дітей: у місті Харків постраждали чоловіки 51, 36, 43, 38 років, жінки 41, 57, 58, 52 років та двоє 16-річних дівчат; у селі Стара Покровка Новопокровської громади постраждала 75-річна жінка; у місті Чугуїв постраждала 48-річна жінка; у селі Новоосинове Курилівської громади постраждав 67-річний чоловік.

Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння: РСЗВ (кількість встановлюється); 16 БпЛА типу «Герань-2»; 3 БпЛА типу «Молнія»; 3 fpv-дрони; 57 БпЛА (тип встановлюється).

Зокрема, рашисти атакували БпЛА Індустріальний, Новобаварський і Холодногірський райони Харкова.

Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури: у місті Харків пошкоджено нежитлове приміщення, 4 багатоквартирні будинки, 4 приватні будинки, 19 автомобілів, автокран, вантажний автомобіль, електромережі; у Богодухівському районі пошкоджено 2 приватні будинки (у селі Івашки), автомобільну цистерну (у селищі Золочів); у Куп’янському районі пошкоджено зерносховище, 2 комбайни (у селі Млинки), автомобіль екстреної медичної допомоги (у селищі Ківшарівка), автомобіль (у селі Новоосинове), фермерське господарство (у селі Новомиколаївка); в Ізюмському районі пошкоджено 9 приватних будинків, церкву (у селі Оскіл); у Харківському районі пошкоджено приватний будинок (у селищі Вільшани), багатоквартирний будинок, сільськогосподарське підприємство (у селі Протопопівка), залізничну інфраструктуру (у місті Мерефа); у Чугуївському районі пошкоджено 2 житлові будинки (у селі Стара Покровка), 2 цивільні підприємства (у селищі Печеніги, у селі Мартове)), навчальний заклад (у селі Кочеток).

До того ж ворог не припиняє спроби штурмувати позиції ЗСУ: з 9 по 10 березня рашисти 5 разів атакували на Харківщині (загалом, за вчора по Україні зафіксовано 130 бойових зіткнень), але їх дії були марні – ситуація залишається під контролем наших військ.
Про це повідомляється в оперативній інформації Генштабу ЗСУ.

На Південно-Слобожанському напрямку ворог тричі намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників в бік населених пунктів Попівка та Лиман.

На Куп’янському напрямку ворог двічі атакував у бік населеного пункту Новоплатонівка.