Позначка: День Державного Прапора

Козацькому роду нема переводу. Кожне нове життя – дарунок, особливо на свята: Харківщина має гарні новини

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 25.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Кажуть, козацький ген є в кожного українця, адже в наших жилах тече кров славетних запорожців. Віримо, наш рід — був, є і буде: і вчора, і завтра. Особливо гордість за наших людей і надію на світле майбутнє ми відчуваємо у важливі да країни і нас особисто дні.

А ви знали? На Харківщині одна маленька українка дуже поспішала народитися саме у День Державного Прапора України та в День Харкова.

Дівчинка з’явилася 23 серпня на світ дорогою з села Вишневе Богодухівського району до Харкова — просто в машині екстреної допомоги.

Здорова дитина, вагою 3200 г та зростом 50 см, разом із мамою була доставлена в лікарню у задовільному стані.

Вітаємо родину з народженням донечки в такий символічний день!

Щиро дякуємо медикам, які прийняли пологи в дорозі. Вони вкотре зробили все необхідне, щоб нове життя почалося безпечно і в турботі.

Під час війни ми ще більше відчули жагу до життя. До речі, за час війни GX неодноразово розміщав пости про незламних закоханих. Тисячі пар одружилися під час війни. Й багато хто вже має дітей.

Зокрема, за період з 7 по 20 серпня 2025 року народилася 119 дітей: 66 – хлопчиків та 53 – дівчинки, в тому числі двійня – хлопчики.

Про це повідомили в Департаменті охорони здоров’я.

Загалом з початку війни в Харкові з’явилося на світ 9043 дітей.

А ви знали? Верховна Рада України у першому читанні підтримала виплату 50 тисяч гривень при народженні дитини.

Основні пункти: виплата при народженні — 50 000 грн одноразово (раніше було 41 280 грн частинами); «Пакунок малюка» — можна замовити вже з 36 тижня вагітності; допомога вагітним без стажу — 7 000 грн щомісяця до пологів; догляд за дитиною до 1 року — 7 000 грн щомісяця для того з родини, хто залишається вдома; «єЯсла» — до 8 000 грн компенсації за садок або оплата ЄСВ для того з батьків, хто доглядає дитину після року; «Пакунок школяра» — 5 000 грн одноразово кожному першокласнику.

Але є і сумні цифри…

Станом на 25 серпня 2025 року за офіційною інформацією ювенальних прокурорів країна-терорист росія вбила 648 дітей та 2133 отримали поранення різного ступеня тяжкості.

До того ж на 25 серпня 2025 року відомо про злочини, вчинені військовими рф під час повномасштабного вторгнення в Україну.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Харківська міськрада, ХОВА

Факти про український прапор: на найбільшому вулкані, найвищому флагштоку, Донецькому аеропорті та рюкзаку вбитого футболіста (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 23.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Серце кожного українця завмирає при підйомі національного прапора. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі. Вже сотні років синьо-блакитні та жовто-золоті кольори супроводжують українців у періоди труднощів, в епохи розквіту національної ідеї та під час боротьби за незалежність.

На картині “Запорожці пишуть листа турецькому султану” (1891 р.) над головами козаків Ілля Рєпін приховав на списах жовто-блакитні та червоно-чорні прапори. Консультантом художника, під час написання цієї картини, був знаний історик українського козацтва Дмитро Яворницький.

Перший прапор

Перші згадки об’єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком — це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства.

Прапор з жовтою смугою вгорі

Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Тоді головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки з жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР.

Під синьо-жовтим прапором билася українська молодь та студентство на станції Крути, 1917-1918 рр.

Один стяг

Під синьо-жовтим відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року.

Догори дриґом?

Існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, і те, що його перевернули, — є головною причиною нещасть, які випадають на долю України.
Раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 уряд УНР затвердив теперішню послідовність смуг.

Пшениця чи Бог?

За однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий — колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний — усе земне.

ХХ століття

Вперше після Лютневої революції 1917 року синьо-жовті прапори з’явилися в Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено організацію Центральної ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності.

Після розпаду СРСР 18 вересня 1991 року, президія Верховної ради затвердила за синьо-жовтим поєднанням кольорів статус офіційного прапора країни.

16-річного Степана Чубенка, воротаря футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ), розстріляли проросійські бойовики в Донецьку 28 червня 2014 року за те, що в нього на рюкзаку була жовто-блакитна стрічка. Він був спортсменом, патріотом, єдиним сином своєї матері.

Два роки у в’язниці

За радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки. Поява українського прапора у громадських місцях розцінювалась як надзвичайна подія.

Прапори-гіганти

• У 2014 році найбільший прапор розгорнули в Артемівську (з 2016 року місто перейменували в Бахмут) — 300-кілограмовий біколор площею 2400 м².
• Найдовший сягає 9,5 км і знаходиться на Тернопільщині.
• На центральній площі Житомира можна побачити найбільший прапор на фасаді будівлі.
• Дніпровський прапор у 2018 році встановив два рекорди: як найбільший прапор над містом і як прапор з найвищим флагштоком (його висота 72 метри).
• Державний Прапор розміром 22,5 м на 15 м підняли у 2021 році до 30-річчя Незалежності України на найвищий в Україні та Європі флагшток висотою 101 м, що встановлений на набережній річки Лопань у центральній частині Харкова. Право підняття Прапору України було надано Миколі Котляру, батькові загиблого Героя Небесної Сотні Євгена Котляра, та командиру групи курсантів факультету зенітно-ракетних військ Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, учаснику бойових дій на сході України, старшому сержанту Костянтину Вурсті.
• Ще один рекорд: у 2016 році українські альпіністи встановили синьо-жовтий прапор на висоті 6872 метри на вершині Охос-дель-Саладо в Андах, найвищого вулкана у світі.
23 серпня 2021 року в Харкові урочисто відкрили найвищий флагшток у Європі.
Він встановлений у сквері, розташованому біля перехрестя Соборного узвозу та вулиці Полтавський Шлях.
Церемонія відкриття відбулася 23 серпня у День Державного прапора України.
Висота флагштока становить 102 м. Розмір прапора – 22,5 х 15 метрів. Поряд з державним прапором пізніше встановили стелу Героїв України з піксельним монітором.

Футбол, прапор, гопак

27 липня 1976 року, під час футбольного матчу в Монреалі між збірними НДР і СРСР на поле у вишиванці та з прапором України в руках вибіг уболівальник Данило Мигаль та станцював гопак. Акція тривала 15 секунд, після чого втрутилась поліція. На самому стадіоні 150 українців вивісили плакат із написом «Свобода Україні!». Мигаль пояснив, що хотів своїм вчинком підтримати українських футболістів.

Стяг «кіборгів»

Під час захисту Донецького аеропорту «кіборги», попри постійні обстріли, знов і знов вивішували прапор над будівлями. Синьо-жовтий весь цей час майорів над диспетчерською вежею, аж поки ворог її не знищив. Нині двічі на рік цей стяг з Донецького летовища підіймають над військовою частиною у Кропивницькому.
Український Прапор сьогодні — це справжній символ боротьби і незламності країни, національної єдності, честі та гідності. Синьо-жовтий колір нашого стяга уособлює сміливість, незалежність, демократичні цінності й найкращі чесноти, властиві мужньому українському народові. І це, звичайно, ж колір нашої перемоги, яку впевнено наближають наші Збройні сили України, усі працівники на фронті й в тилу, та наші міжнародні партнери. І вона неодмінно буде за Україною!

Прапор, піднятий у Харкові на найвищий в Україні та Європі флагшток висотою 101 м.

Джерело – Харківський історичний музей ім. В.Ф. Сумцова

Наразі, під час війни, Державний Прапор України став символом любові країни до кожного українця. Кожного, хто повертається з полону огортає любов країни у вигляді прапора.

Нагадаємо, 14 серпня 2025 року в Україну повернулися 84 людини.

А ще ми разом сумуємо, коли бачимо спущений прапор в День жалоби…

Фото та відео: Президент України, GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

23 серпня в історії Харькова: місто згадує багато важливих дат й святкових подій (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

23 серпня.
Головна дата для Харкова – День звільнення від нацистських загарбників у 1943 році, також відзначається як День міста.

О 2 години ночі почався штурм Харькова. У місто війшли об’єднання 53-й, 69-й, а потім 7-й гвардійської армії.
Вже о 04.30 183-я дивізія зайняла площу Свободи (сучасна назва), а до ранку місто було майже звільнено.
Саме 23 серпня військові звітували про звільненя міста керівництву й відбувся салют на честь визволителів Харкова. Тому саме цю дату стали вважати днем звільнення.

Хоча історично, за документальними свідченнями, остаточна дата звільнення Харкова відбулася 29 серпня 1943 року (а в же 30 серпня з’явилися фото вітання захисників Харкова).
Ця дата для сучасних українцев дуже болюча, адже саме 29 серпня, в 2014 році армія росіян-окупантів розстріляла колони наших військових під час виходу з оточення під містом Іловайськ.
Тепер 29 серпня – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ!
В сквері поблизу найбільшого в Україні флагштока (який було встановлено 23.08.2021 року) з державним прапором встановили стелу Героїв України з піксельним монітором.

І знову плачуть матері, знову гинуть героїчні сини України від нової навали – рашистських окупантів.

Немала кількість найбільш знакових для міста подій припадає на цю дату. Адже у минулі роки до знакових дат завжди призначали урочисті події та відкриття. Для Харкова такою датою стало саме 23 серпня.

Так 23 серпня 1968 року в Харкові відкрито «Палац казок» – Харківський театр ляльок (який у місті відкрився 1 липня 1939 року) було переведено до приміщення колишнього банку, збудованого за проєктом архітектора Бекетова на площі Конституції (сучасна назва), 24, та спеціально реконструйованого для театру.

У будівлі крім театру є унікальний музей ляльок.

Під час війни колектив театру не лише дав прихисток людям, а ще й постійно підтримував дух міста своїми виступами.

Їхні виступи у бомбосховищах та на станціях метро надихали та підтримували харків’ян. А ще під час війни артистами Харківського театру ляльок ім. В. Афанасьєва спільно колегами з Львівського театру ляльок було створено “Вертеп” – музичний перформанс-натяк на долю кожного ірода…

Віримо, як Син Божий на землю прийшов врятувати нас, загинув та воскрес захищаючи людство… Так і Україна не зламається, захищаючи людство, Переможе та Воскресне!

Саме, 23 серпня. в 1975 році відбулася одна з найбільш грандіозних подій в історії розвитку міської інфраструктури. Було відкрито харківське метро. На сьогодні діє 30 станцій на трьох лініях. Загальна довжина колій складає 38,45 кілометрів.

Саме метро стало найбільшм укриттям міста під час війни з рф.

В 2025 році Харківський метрополітен святкує своє 50-річчя.

“50 років тому у Харкові розпочав свій рух метрополітен — символ розвитку, сили та незламності нашого міста. На його станціях тисячі людей знаходили прихисток у найважчі дні війни, і сьогодні метро продовжує дарувати нам віру в майбутнє”, – наголошує колектив закладу.

Під час війни саме в підземці відбувається багато святкових подій. Ось і 23 та 24 серпня 2025 року святкові концерти проходитимуть на станціях «Історичний музей» (фото з подій надала наша читачка Наталія Юрченко), «Вокзальна», «Ярослава Мудрого», «Перемога» та «Імені О.С. Масельського».

Програма святкового концерту до Дня міста Харкова колективу СХІД ОПЕРА: 1. Гімн України; 2. Чорна рілля (хор); 3. М. Лисенко – Увертюра до опери “Тарас Бульба”; 4. М. Лисенко – Пісня Андрія з опери “Тарас Бульба” (лауреат міжнародних конкурсів Олександр Золотаренко); 5. М. Лисенко – Арія Остапа з опери “Тарас Бульба” (заслужений артист України Володимир Козлов); 6. Українська народна пісня “Ніч яка місячна” (лауреат міжнародних конкурсів Євгеній Лисицький); 7. С. Гулак-Артемовський – “Пісня Карася” з опери “Запорожець за Дунаєм” (соліст СХІД ОПЕРА Юрій Кудрявцев); 8. С. Гулак-Артемовський – Дует Андрія та Оксани з опери “Запорожець за Дунаєм” (лауреати міжнародних конкурсів Олексій Коноров та Вероніка Мостова); 9. А. Хачатурян – Гопак з балету “Гаяне” (оркестр); 10.Ю. Мейтус – Арія Анни з опери “Украдене щастя” (заслужена артистка України Юлія Піскун); 11. М. Лисенко – Пісня Петра з опери “Наталка-Полтавка” (лауреат міжнародних конкурсів Віталій Манченко); 12. Українська народна пісня в обробці М. Стецюна – “Ой, я знаю, що гріх маю” (дипломант міжнародних конкурсів Юлія Форсюк); 13. З. Алмаші – “Борітеся, поборете” з опери ТГШ (Андрій Панчишко); 14.А. Кос-Анатольський – “Ой, піду я межи гори” (заслужена артистка України Олена Старикова); 15. Українська народна пісня – “Ой, чий то кінь стоїть” (хор); 16. музика – М. Некрасова, слова – Б. Гриньова “Dear Kharkiv” (заслужений артист України Володимир Козлов, хор, оркестр); 17. М. Лисенко – “Молитва за Україну”.

Виступали артисти й напередодні.

У святкові дні для харків’ян виступатимуть військовий оркестр 5-ї слобожанської бригади «Скіф», артисти Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка, Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва, а також колективи Палацу дитячої та юнацької творчості «Істок».

З повним графіком заходів можна ознайомитися за посиланням.

До того 23 серпня 1977 року було здано в експлуатацію харківський Палац спорту (розташований на проспекті Незалежності (сучасна назва) в районі станції метро «Палац спорту»). Палац розрахований на 6300 місць. У ньому в мирні часи виступали харківські команди майстрів з хокею («Динамо») та волейболу («Локомотив»), проводились концерти естрадних виконавців.

До до 350-річчя міста в 2004 році було приурочене й відкриття Палацу спорту “Локомотив”.

Хоча Президент України прийняв забудову ще 21 серпня 2004 року у Харкові до 350-річчя приурочили відкриття низки об’єктів та пам’ятників.

Довідка: палац спорту «Локомотив» – 3-поверхова будівля загальною площею споруди понад 7 тис. кв. метрів; вміщує 2190 глядачів (але офіційною датою відкриття вказується 23 серпня 2004-го – саме День міста). Це жахливо і дуже сумно, 2 вересня 2022 року російські окупанти ракетними ударами зруйнувала в приміщення палацу спорту Локомотив…

Того ж дня, 21 серпня, 2004 року було відкрито Культурно-просвітницький центр (Палац студентів) Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого на вулиці Григорія Сковороди (у минулому Пушкінська).

Будівництво велося із червня 2001 року. Культурно-просвітницький центр являє собою дві зони – глядацьку та приміщення для проведення репетицій. За сценічним приміщенням розташовано 7-поверховий блок допоміжних приміщень. Культурно-просвітницький центр здатний вмістити 1300 глядачів.

23 серпня 2004 року у сквері Перемога відкрито пам’ятник Олексію Алчевському – відомому промисловцю, банкіру, мільйонеру, меценату та благодійнику.

Пам’ятник подаровано мешканцями міста Алчевськ (Луганської області) до святкування 350-річчя від дня заснування Харкова.

23 серпня 2021 року в Харкові урочисто відкрили найвищий флагшток у Європі.
Він встановлений у сквері, розташованому біля перехрестя Соборного узвозу та вулиці Полтавський Шлях.

Церемонія відкриття відбулася 23 серпня у День Державного прапора України.
Висота флагштока становить 102 м. Розмір прапора – 22,5 х 15 метрів.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, відкриті джерела

Навіть погляд у вікно може стати картиною. Харківська художниця відкрила свій світогляд до свята (фото. відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 24.08.2024. Опубліковано в Культура.

У людини з великим серцем завжди повно друзів, а у митців ще й шанувальників. Саме тому 23 серпня затишний зал галереї «Мистецтво Слобожанщини» (площа Свободи, 5, Держпром, 9 під’їзд, 1 поверх (вхід з боку Скверу Незалежності)) був повний. Гості завітали на відкриття виставки Тетяни Кармазіної «Харків акварельний» до Дня міста Харкова.

“Я люблю гуляти містом, знаходити таємничі портали, цікаві будівлі, фотографувати, а потім малювати. Під час війни моє захоплення у багатьох викликає питання, а я терпляче відповідаю, розумію. А ще я малюю вид зі свого вікна… Скільки кольорів і різних сезонів знайшли відображення в моїх малюнках… А потім я зустріла Володимира Дяткова і він додав моїм картинам сенсу, розповів про будівлі Харкова багато цікаво. Десь заохотив намалювати щось нове, а деякі будівлі відштовхнули своїм минулим. – розповідала Тетяна. – Ця виставка є відображенням моєї любові до рідного міста, яку я вирішила розділити з усім Харковом”.

До речі, містичною несподіванкою для Володимира Дяткова стала картина з будинком, куди він потрапив немовлям.

А ще країзнавець провів екскур по картинах містом – розповів про три будівлі, де жила харківська легенда Людмила Гурченко… В якій будівлі було відкрито перший веганський магазин…

А ще цікаву історію з Другої світової, коли фашисти поцілили замість заводу в будівлю кремарію на другому цвинтарі Харкова. Руїни ціого крематорію згодом стали місцем тренувань відомого харківського альпініста Сергія Бершова.

Було ще багато цікавого, але родзинкою зустрічі ще стало відкриття юної зірки – для гостей заспівала Дар’я Глух – учениця 3 класу естрадного співу викладачки Ганни Шовкової КПСМНЗ “Дитяча музична школа N3 ім.М.В.Кармінського”.

“Ми не випадково для виступу обрали пісні “Пісня поміж нас” (В.Івасюка ) та “Родина” (О. Злотника, В.Крищенка), адже мріємо, щоб якомога більше людей чули саме українську пісню”, – наголосила Ганна Шовкова.

А Дар’я додала до слів вчітельки, що співає ще з 3 років, а ось заохотив її до цього батько.

Багато хто хотів розповісти і подякувати Тетяні Кармазіній за її творчість і цікавий захід. А ще розповідали про містику та цілющи властивості її календаря, який вийшов з її картинами і став кращим дарунком для тих, хто вимушений був покинути рідне місто.

«У 2021 році у мене виникла ідея створити календар з малюнками Харківських історичних пам’яток. Користуючись інтернетом та мапою, я розпочала прогулянки Харковом для збору матеріалу. Під час прогулянок я по-новому побачила красоту міста архітектура, вулички, парки, дворики. На початку 2022 року календар вийшов з друку. І це був початок акварельної історії про Харків…» – розповіла про цей крок своєї творчості Тетяна.

До речі, вже 30 серпня ο 15.00 в галереї на бажаючих чекає майстер-клас з живопису пластиліном «Міський пейзаж», а 19 вересня ο 17.00 ще одна творча зустріч з авторкою виставки «Харків акварельний» Тетяною Кармазіною.

Нагадаємо, виставка триватиме до 21 вересня 2024 року в галереї «Мистецтво Слобожанщини» (площа Свободи, 5, Держпром, 9 під’їзд, 1 поверх (вхід з боку Скверу Незалежності)), яка працює з вівторка по суботу (з 11.00 до 18.00).

Довідка. Тетяна Кармазіна народилася у Донецьку у 1971 році. Малювати полюбила ще в дитячому садочку. Малювала олівцями, гуашшю, кульковими ручками. А у 5 класі середньої школи закохалася в акварель. Мріяла поступити в інститут, щоб навчатися мистецтву. Але батьки вирішили інакше, і я поступила у Харківській авіаційний інститут. З того моменту закинула малювання майже на 15 років.
Одного разу мій чоловік подарував на день народження олійні фарби та мольберт зі словами «Я хочу, щоб ти малювала». Я ходила на майстер-класи олійного живопису декілька років. А з 2014 року з народженням другої дитини повернулася до акварелі. Пройшла багато різних курсів та майстер-класів з акварельного живопису. Приймала участь у різних творчих конкурсах. У 2016 році відбулася моя перша персональна виставка у харківській галереї «Бузок». У 2021 та 2023 роках проходили мої виставки у Холодногірській бібліотеці.
За 10 років я зробила ілюстрації до 5 колод метафоричних карток і до 7 книжок (три з них для дітей). Більше 100 акварелей знаходяться у приватних колекціях.
У 2021 році у мене виникла ідея створити календар з малюнками Харківських історичних пам’яток. Користуючись інтернетом та мапою, я розпочала прогулянки Харковом для збору матеріалу. Під час прогулянок я по-новому побачила красоту міста архітектура, вулички, парки, дворики. На початку 2022 року календар вийшов з друку. І це був початок акварельної історії про Харків.
Акварелі, які виставлені на цій виставці, присвячені моєму улюбленому місту Харкову. На них зображені звичайні міські пейзажі – фасади будинків, вулиці та арки у двори. Місця, які надихали і наповнювали мене любов’ю до рідного міста.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, Тетяна Кармазіна

Місто-герой Харків приймає вітання. Музичний оберіг до свята та зізнання у любові у кожній історії українця (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.08.2024. Опубліковано в Культура.

Цей тиждень увесь святковий і повний дарунків для міста і країни. Але не лише цього тижня ми створюємо яскраві події у житті! Українці життєрадісна і незламна нація, яка кожного дня доводить світу, що попри все буде вільною і щасливою! Ми кожного дня створюємо спільну історію і віримо, що вона має щасливе продовження.

Мабуть, не випадково День міста Харкова припадає на День Державного Прапора України. Адже блакить неба та жовте «золото хлібів» – це уся наша Харківщина. А ще, саме з золотого колосся сплітають обереги…

Не просто концерт, а справжнє зізнання у любові до України та Харкова створили на сцені заслужена артистка України Наталія Шкурко та Театр народної музики України «Обереги» (колектив складається з провідних солістів театрів та гуртів Харкова – Манченко Віталій, Базильський Олександр, Грунь Анастасія, Ярослава Диманова, Валерія Лихобаба, Андрій Слободянюк, хормейстер – заслужений артист України Роман Пасєка, директор гурту – Меленченко Тетяна).

За яскравим задумом режисерки заходу, Альони Ніколайчук, кожен з артистів розповів свою власну історію онлайн і співав наживо для харківців.

Кажуть, що театр починається з вішалки. Саме так, настрій події починається створюватися лише тільки перетинаєш поріг закладу.

Директор Арт-сховища «Культура (пл. Героїв Небесної сотні, 19а) Шинкаренко Анастасія Анатоліївна зі своїм колективом перетворила залу в музей чудес Харкова.

Україна… Харків… Усі наші квітучі міста і села зараз паплюжить ворог, але попри всі жахи ми висаджуємо квіти і співаємо під оберегом Бога та наших Захисників-героїв. І віримо в Перемогу України! А зараз кожен тримає свій фронт. Зокрема, культура нашого міста-героя є окремим фронтом, який зцілює і надихає на світле майбутнє. Отож бо цілющий святковий захід відкривала справжня і невтомна берегиня Культурного фронту Харківщини – Мараховська Тетяна Василівна.

Вона нагадала, що наші артисти, які в мирні часи виступали на сценічних майданчиках міста та країни, під час війни продовжують нести свою місію – відвідують захисників на передовій, завітають в шпиталі та дитячі центри реабілітації, виступають у бомбосховищах – несуть свою місію доброї музики, музики, що зцілює.

Отож бо святкового вечора на сцені для гостей співали заслужена артистка України Наталія Шкурко та Театр народної музики України «Обереги», створюючи їх «Спільну історію»!
Відкривали захід дві чуттєві українські пісні «За лісами Горами» та «Там у тополі», які артисти виконали разом.

А потім лунали пісні у виконанні гурту «Обереги» – пісні, що запалюють серця і торкаються глибин історію нашого роду: «Козацькому роду нема переводу», «Гуцулка Ксеня», «Зелена Ліщина», «Гарний козак», «Слава України» та попурі «Чорні очі».

Зал тепло вітав артистів оплесками.

А потім до яскравого гурту долучилася яскрава зірка… Заслужена артистка України Наталія Шкурко зізналася, що, хоч вона й не народилася в Харкові, але кожного разу в місті відчуває себе харків’янкою.

«Мурахи по шкірі, мені не здається від кожної пісні… Я живу своїм кожним днем. Моя душа співає, коли сумно, співає, коли зашкалює радістю на музичний хвилі, співає кожного ранку, коли обіймаю свою сім’ю, коли я прокидаюсь. І співає гордістю за моє місто герой, співає гордістю за Україну. Рідні мої, а давайте заспіваємо разом!» – саме з таким настроєм і посилом вийшла на сцену Наталія.

І зал підтримав… І заспівав… Лунали: «The best», «Світло в тобі», «Мамбо», «Я бажаю Вам усім щастя!», попурі пісень гурту «The Beatles», «Я люблю мою Країну», «Стефанія»…

Наостанок, артисти знову співали разом, поєднавши разом не тільки свої пісні, а й серця усіх, хто прийшов на святковий концерт.

З надією і вірою, що голос нашої спільної історії почує увесь Харків, вся Україна, весь Світ.

Глядач отримав неймовірний музичний дарунок і кожен став часткою історії, а кожен артист, на згадку, ще й поніс до дому оберіг від Тетяни Василівни.

Адже, як співала Наталія, вони запалили світло у темряві війни й на мить зцілили душі.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, Альона Ніколайчук

Місто-герой Харків приймає вітання. В святковий тиждень лунають концерти та грають вистави (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 22.08.2024. Опубліковано в Культура.

Колектив Харківського академічного драматичного театру в середині липня відзвітував глядачу, подарувавши до завершення ювілейного 90-го театрального сезону прем’єру «Суєта або Позапланова експедиція у Слобожанську Швейцарію» за Майком Йогансеном.

Життя сильніше за смерть, а любов сильніша за життя і смерть… Ми усі це зрозуміли в часи війни…

В кожному сюжеті вистави смуток минулого переклікається з бідою сьогодення…

Ось містичний дідусь, який бачив Харків ще молодим, вдарить по трикутнику розпочинаючи розповідь…

Директор цирку збере свою трупу і почне виставу…

Десь злетить літак із закоханими…

А мудрий пес процитує класиків…

Злодіїв буде покарано, а дурість і невігластво будуть розвінчані…

І головне – шинелі стануть не потрібними… Адже то нестерпний біль в білому танці зі своєю бідою кружляти…

Отож бо обурення, біль, гнів, смуток, радість, надія і віра… все це на ваше судження у виставі-прем’єрі.

А ще гостра сатира. Це так важливо зараз. Адже всьому свій час – час плакати і час сміятися… Краще з посмішкою зустрічати ворога – бо це теж зброя, а ще грати і творити – жити!

«Мама мене вчила, що зневіра, то є зло», – кажуть герої вистави. Так і є!

Віримо, що над Харковом завжди буде сонце!

І любов переможе усі жахи!

Віримо Богові та ЗСУ! Україна переможе!

І місто-герой Харків, кожен творчий колектив, кожен українець відсвяткує вільним ще не один свій ювілей.

Більше фото в альбомі на фейсбук-сторінці GX.

Головні ролі виконують: Містичний дідусь – Народний артист України Юрій Головін; Директор цирку – Ольга Солонецька; Бій-жінка – Ольга Єлізарова; Шахраювата донька трупи – Єва Іванова; Трішки хтива жіночка – Дарія Ждан; Неприступна комісарка – Валерія Григорʼєва.

Над виставою працювали: режисер, автор сценічної адаптації, підбір музичного оформлення- Володимир Давиденко; художник – Віктор Єрмоленко; хормейстер – Катерина Літвінова; звукорежисер – Валентин Темченко; художник з освітлення – Андрій Третяк.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХАДТ

Місто-герой Харків приймає перші вітання. На ювіляра чекає святковий тиждень (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 20.08.2024. Опубліковано в Культура.

Урочиста зустріч 19 серпня стала початком святкувань з нагоди 370-річчя, Дня Харкова міста- героя України! А також Дня Державного Прапора України і Дня Незалежності України.
Відкривав свято зразковий художній колектив «Школа естрадного танцю «Капітан Джексон» (художній керівник Наталія Лебединська) Чуттєвий флешмоб під «Дитячий Гімн України» зал зустрів стоячи.

Ведучими заходу були відомі та шановані харківцями діячі мистецтва – Альбіна Житінєва та Роман Байрактар.

Перші слова були про наше рідне місто “до” і “після”… після початку кривавої війни з рф. Адже “до” – на початку 2022 року в Харкові (місті-герої України, обласному центрі Харківської області) мешкало більше 1,5 млн осіб, нажаль, на сьогодні на багато меньше… Усі присутні вшанували пам’ять загиблих воїнів-героїв і мирних мешканців України хвилиною мовчання.

І головне – велика вдячність кожному і кожній, хто захищає наразі Харків, Україну, увесь цивілізований світ!

Кожен виступ святкового концерту був пронизаний відчуттям любові до Харкова, рідного краю і захисників. Артисти, й зовсім юні, і шановані діячі культури, дарували залу частку своєї душі, свого таланту. До речі, ведучі ще й доречно вигадали кожному солісту позивні.

На сцені виступали: ніжна і чуттєва скрипалька – лауреатка міжнародних конкурсів Наталка Бабарук – артистка симфонічного оркестру ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА, нагороджена багатьма почесними нагородами та відзнаками (позивний – «Скрипочка», до речі, одна з картин в холі театру намальована як з неї);

Ніна Шестакова – народна артистка України, провідна солістка Харківської обласної філармонії, член агіткультбригади ГО «ЗЗП», нагороджена багатьма почесними нагородами та відзнакою «Харків-волонтер-Україна», (позивний – «Сопілочка»);

Ян Харитонов – заслужений діяч естрадного мистецтва України, соліст національної «Асоціації діячів естрадного мистецтва України» володар звання «Культурний дипломат», володар численних нагород, зокрема – Міжнародних орденів «Золота зірка культурної дипломатії», «Золотий Хрест Добровольця» та багатьма відзнаками та почесними грамотами (позивний – «АДЕМ»);

Лариса Глущенко – заслужена артистка естрадного мистецтва України, лауреатка і переможиця всеукраїнських і міжнародних конкурсів, з 2014 року учасниця і натхненниця мистецького соціально-благодійного заходу “Мамина весна” (метою якого є вшанування захисників Вітчизни та їхніх матерів), нагороджена багатьма почесними нагородами та відзнакою «ХАРКІВ-ВОЛОНТЕР-УКРАЇНА» (позивний – «Птаха»);

Альбіна Житеньова – лауреатка міжнародних конкурсів, провідна солістка Харківської обласної філармонії, член агіткультбригади ГО «ЗЗП», нагороджена багатьма почесними нагородами, авторка-виконавець своїх власних пісень (позивний – «Джавеліна»);

Вікторія Гіголаєва – лауреатка міжнародних конкурсів, провідна солістка Харківської обласної філармонії, старший викладач Харківської державної академії культури, член агіткультбригади ГО «ЗЗП» ,нагороджена багатьма почесними нагородами та відзнакою «ХАРКІВ-ВОЛОНТЕР-УКРАЇНА» (позивний -«Зірочка»);

Олена Старікова – заслужена артистка України, доцент кафедри сольного співу ХНУМ ім.. І. Котляревського. нагороджена дипломом «Золотий голос України» та багатьма почесними нагородами, провідна солістка ХНАТОБ (позивний -«Запальничка»).

Більше фото та відео з святкового захлду в матеріалі журналістки GX.

До речі, перед одним з виступів харківці отримали онлайн-привітання від Ніни Супруненко авторки пісні «Добровольці».

Прикрасою святкової події стала дитяча фотовиставка «Харків. Незламне місто-майбутнє для нащадків» під керівництвом Ольги Зміївської-Васильковської. Дитячий конкурс проходив серед дітей, чиї батьки віддали життя захищаючи Україну. Попри все вони вже бачуть красу майбутньої України. До проєкту долучилося понад 800 дітей, 9 цього дня отримали нагороду. Журналістка GX мала змогу за фільмувати Марію – призерку, яка отримала нагороду за друге місто, біля її робіт.

До речі, нагороди отримали не лише талановиті діти, а й усі солісти -учасники заходу. Їх особисто вручила заступник директора Департаменту культури Харківської міської ради Мараховська Тетяна Василівна.

А ще керівник «Мистецькій фортеці», директор ХНАТОБ /СХІД ОПЕРА, заслужений діяч мистецтв України Ігор Тулузов привітав усіх з святами та отримав перехідний прапор Українського АРТ ХАБ «Мистецька фортеця».

Наостанок пролунала пісня про незламність та волелюбність українського народу “Непереможна Україна” (музика Володимира Будейчука, вірші Лариса Архіпенко).

Захід проходив під патронатом Громадської організації «Захист заради перемоги» (голова Ірина Донцова) в Українському проєкті Арт ХАБ «Мистецька фортеця»за підтримкою Департаменту культури Харківської міської ради.
Ідея заходу, сценарний план і організаційна робота над проєктом належать художньому керівнику агіткультбригади ГО «Захист заради перемоги» Володимиру Лященко.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, організатори заходу