Позначка: Андрій Калюжний

За церковними традиціями, наступного дня після поховання родичі покійного відвідали цвинтар. Вони прийшли до могили вранці, щоб пробудити душу…

Віримо, що наша публікація не тільки сколихне всесвіт, а й достукається до небес та возрадує душу нашого улюбленого артиста, жартівника та веселуна, Андрія Калюжного. Але він був такий різний, за свої 25 років кар’єри у більш ніж 45 ролях у театрі йому доводилось грати і злодіїв, і тиранів, і мучеників. Впевнені, він побачить, як його проводжали, любили та цінували.

Навіть природа подарувала йому справжній сонячний літній день посеред осені.

В узенькому дворику біля моргу Обласної лікарні 25 вересня зібралися близькі, друзі, колеги. шанувальники творчості Андрія… Було сказано багато добрих слів, а ще згадали про його талант, який і досі дарував би радість людям та давав наснаги Андрію жити. Але не судилося… У нього вже не було сил боротися… Це була вже п’ять операція…

Сказати останні слова прощання і подарувати оплески та квіти в Харкові, крім рідних, прийшли його колеги та шанувальники, а в місті Люботин, що його родинно прийняло, зібралися усі, хто тільки зміг прийти: родичі, сусіди, знайомі. Адже його бас був окрасою Пісочинського та Люботинського храмів – його знали та поважали.

“Можете навіть не питати людей стосовно нього… Лише подивиться, як його любили тварини”, – кажуть сусіди.

Боляче…

У цей день він був поряд з кожним, хто його згадував та любив… 

А ще він був у обліку свого сина…

Смерть Андрія – це непоправна втрата…  Але його голос лунатиме у записах, перед очима будуть фото його сценічних героїв, а для близьких будуть найдорожчим спомини про час поряд з Андрієм…

Він стільки ще хотів встигнути… Навіть у наш буремний час готувався до великого закордонного проєкту, кожного дня тренувався – співав під звуки синтезатора та чекав на запрошення знов вийти на сцену ХНАТОБ.

“І хто знає? – якби не війна, можливо й не сталося б такої сумної події… «Який жах…» «Він же молодий, як так?» «Світла пам’ять…» «Царство небесне…» – не можуть вгамувати біль колеги. Ми всі відчуваємо біль від цієї втрати і щиро співчуваємо його рідним. Світла пам’ять, Андрію, нехай легкою буде та зоряна дорога, на яку довелося ступити так рано…” – такими словами його друзі висловили усю свій біль.

День прощання відбувся під спів його найближчих побратимів по церковному співу та рідних за духом людей: Олексія Чернікіна (Заслужений діяч мистецтв, головний хормейстер ХНАТОБ), Олени Чернікіної, Романа Ялпути. Їхні голоси лунали і на кладовищі, і на поминальному обіді.

Віримо, він їх чув і навіть співав разом, але вже з небес! Світла пам’ять та царство Небесне талановитому сину Харківщини – Андрію Калюжному!

Наостанок додамо слова дружини Андрія.

“Мені так важко, що не вимовить словами,
Для мене світ у темряву звалився,
Ніхто не може втішить, навіть мама,
Я хочу лиш одне, щоб ти з’явився…

Душа болить, а серце рветься на шматки…
Я не бажала б для тебе такої ролі,
Та вирішила доля навпаки
І ти відправився до Бога на гастролі”, – присвятила вона йому рядки, сповнені печалі та відчаю.

Нагадаємо, Андрія Калюжного не стало 22 вересня 2023 року (подробиці у новині GX).

Фото, відео, матеріали: Наталія Бойченко, GX, Олена Калюжна 

Сумна звістка від колективу Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. Лисенка 22 вересня облетіла сторінки співробітників і прихильників: раптово і так невиправдано рано з життя пішов соліст театру, прекрасний бас Андрій Калюжний.

У Андрія був не простий, але цікавий шлях. Він закінчив ХПІ, пішов працювати майстром на завод ХТЗ, завідував збиранням кабін тракторів. Потім перейшов на завод “Світло шахтаря”. Працюючи там, з дозволу керівництва вступив на підкурс консерваторії – у 27 років. Потім за неймовірні вокальні данні він був зарахований відразу на другий курс, з якого і поступив в театр, неймовірно майстерно виконавши свою першу партію. На початку лютого 1998 року Андрій Калюжний вже дебютував на сцені.

У ХНАТОБ імені М.В. Лисенка він почав працювати ще в студентські роки, а щойно закінчивши Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського (2000, клас заслуженої діячки мистецтв України, професорки Тамари Веске), пов’язав свою долю з колективом назавжди.

У театрі одразу звернули увагу на талановитого хлопця. Дебютував він у партіях Малюти Скуратова («Царева наречена» М. Римського-Корсакова) та Доктора Гренвіля («Травіата» Дж. Верді). А невдовзі став лауреатом І Міжнародного конкурсу молодих вокалістів «Солов’їний ярмарок» ім. Анатолія Солов’яненка (Донецьк /Україна/2000). Далі було чимало ефектних ролей – Фараон і Рамфіс («Аїда» Дж. Верді), Цуніга («Кармен» Ж. Бізе, Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) та інші. Це було італійською, німецькою, іспанською, французькою та рідною українською мовами.

Останньою роллю Андрія Калюжного став Шептицький з опери А. Загайкевич на лібрето С. Жадана «Вишиваний. Король України» – постать символічна, котра допомагала героєві усвідомити свій шлях. І співакові вдалося зробити цей образ надзвичайно цікавим.

Журналістка GX мала змогу зафільмувати артиста на репетиції постанови.

Його колега Тарас Куценко, вшановуючи пам’ять артиста, поділився яскравими фото з вистави і не тільки цієї…

Сотні коментарів зі словами шани артиста, словами співчуття рідним і близьким Андрія Калюжного…

“Яка печаль… Царство Небесне тобі, друже Андрій…”Вже не побачимось ніколи”… і від того серце крається до сліз. Ти був гідною людиною, талановитим актором і співаком, хорошим товаришем. Вічна тобі пам’ять”, – написав голова Харківського обласного відділення Асоціації діячів естрадного мистецтва України, соліст-вокаліст Ян Харитонов.

“Прощавай, любий друже… Прощавай, блискучий актор, талановитий виконавець, чудовий бас, і… просто добра, світла людина! Я так мріяв, що після війни ми обов’язково зустрінемося, і я вкотре почую твоє виконання, побачу тебе у виставах. Тобі, Андрію, мої прощальні оплески! Зустрінемось на небесах, і ти ще мені заспіваєш… Світла пам’ять, друже…” – з болем і світлими спогадами написав поціновувач творчості артиста Сергій Володарський.

Друг і колега Андрія, Констянтин Улибін, присвятив його пам’яті вірш.

Лише 6 вересня Андрій Калюжний святкував свій день народження – це завжди приємні спогади…

А ще цього року, якби не війна, Андрій Калюжний мав би святкувати 25-ліття свого перебування на рідній сцені ХНАТОБ…

“І хто знає? – якби не війна, можливо й не сталося б такої сумної події… «Який жах…» «Він же молодий, як так?» «Світла пам’ять…» «Царство небесне…» – не можуть вгамувати біль колеги. Ми всі відчуваємо біль від цієї втрати і щиро співчуваємо його рідним. Світла пам’ять, Андрію, нехай легкою буде та зоряна дорога, на яку довелося ступити так рано…” – такими словами колеги артиста висловили увесь свій біль.

“Мені казали, закрийте дзеркала, бо він прийде, і щоб його не плутати, повинні ви й не включати ТБ, або й його завісою окутать, а я взяла улюблений халат, що досі запах та тепло боронить, і спать лягла під цокіт когтенят, які “татусю” в серці не хоронять” – слова Олени Калюжної до коханої людини стискають серце болем.

“В останню путь Андрій Калюжный відправиться в понеділок, 25 вересня. З 12 до 12:30 усі охочі зможуть попрощатися на території обласної лікарні (пр.Незалежності, 13, або на вул. Літературній, 6, біля моргу), а потім на кладовищі м. Люботин (Деркачева гора, вул. Лесі Українки, орієнтовно о 13-10)”, – повідомила подробиці прощання Олена Калюжна.

Колектив новинного порталу GX приєднується до слів співчуття рідним та близьким! Світла пам’ять нашому талановитому земляку – Андрію Калюжному!

Фото, відео та матеріал: ХНАТОБ, GX, архів Олени та Андрія Калюжних, Наталія Бойченко, Сергій Володарський, Тарас Куценко, Констянтин Улибін