Дем’ян – четвертий малюк, якого Марія взяла із харківських лікарень під час війни. Загалом він уже шоста прийомна дитина у родині Чупінінової за 15 років. Усього у неї наразі семеро дітей разом з найстаршим Яном, біологічним сином Марії.
«З квітня цього року почалася наша історія з найменшими. Зараз у нас чотири малюка до року: три дівчинки та хлопчик. У трьох з них буде інвалідність. Старші троє також з інвалідністю», - розповіла «GX» Марія Чупініна.
Ще до війни Марія була мамою багатодітної прийомної родини і головою ради громадської організації «Добро Так». Допомагала дітям із паліативним статусом. Разом з чоловіком виховували двох синів та доньку: 22-річного Яна (біологічний син), 17-річну Марію та 12-річного Дениса. Усі – з інвалідністю.
Марія планувала на базі своєї родини створити дитячий будинок сімейного типу. Зібрала купу документів, але... не встигла.
Коли почалася війна, жінка допомагала евакуювати паліативних дітей і дорослих. На захід України відправила і трьох своїх. У перші тижні виїхали двоє старших – Ян і Марія. Наймолодший Денис залишався у Харкові - через захворюваність хлопцю потрібна була особлива стерильність в дорозі. Тому чекали, коли у Харкові спаде евакуаційний ажіотаж на потяги. У квітні викупили ціле купе, вимили його перед від’їздом, і відправила сина з небезпечного Харкова.
Сама ж Марія залишилася у прифронтовому Харкові, продовжувала допомагати паліативним дітям, волонтерила... та невдовзі знову стала мамою.
Навесні вона забрала з лікарні тримісячну Мрію, яку біологічна мати покинула на станції метро. Ім’я дівчинці дала її нова мама Марія.
А вже у липні жінка тримала на руках в перинатальному центрі свою кнопку Мію, народжену у воєнному Харкові наркозалежною жінкою. Потім у свій дім приїхала з Алісою. Від немовляти із синдромом Дауна відмовилися ще в пологовому будинку.
Тепер у сестричок з'явився маленький братик – тримісячний Дем’ян. Його біологічна мати також наркозалежна, у хлопчика –невиліковно хвороба, розповідає Марія.
Малюку ім’я дала Марія - на честь гетьмана Лівобережжя України опального Дем'яна Мирного, відомого ще як Многогрішний, - розповіла «GX» Марія.
Рішення забрати хлопчика з перинатального центру – це суто її вибір.
«Я не раджуся ні з ким...всі рішення ухвалюю самостійно», - каже Марія.
Вона переконана — будь-яка установа не замінить дітям родини. Саме це змушує її брати додому дитину укотре.
«Чому так вирішила? Тому що знаю, яка доля б спіткала Дем’яна у державному спецзакладі... Життя серед рідних - це те, що я можу дати усім своїм прийомним дітям і не пошкодувати про свої рішення», - продовжує мати семи дітей.
В її планах – і надалі забирати у свою родину покинутих малюків
«На війну мене не беруть, тому роблю те, що виходить найкраще - няньчу», - каже Марія.
Справлятися з непростим щоденними материнськими клопотами допомагають такі ж небайдужі і сильні люди, як вона.
«Допомагають друзі. А ще, я, як голова ради громадської організації «Добро Так», маю зв'язки з людьми, які пропонують гуманітарну підтримку», - розповідає Марія.
Якось у розмові з журналістами вона зізналася: якби сиділа вдома, а не допомагала іншим з самого початку війни, не шукала шляхів порятунку дітей з інших родин, то не змогла б зарадити і своїм дітям.
Серед її друзів– медики, юристи, педагоги... На фото з Дем’яном - молодий чоловік, один із таких, які не можуть бути остронь чужої біди, харків’янин Ігор Зубарєв.
«Він - нотаріус. Але весь свій вільний час витрачає на роботу в нашій громадській організації та на прогулянки з моїми дітьми. Допомагає доглядати дівчаток, а тепер ще й мого найменшого хлопчика», - розповідає Марія.
Завдяки тому, що вона довгий час опікувалася паліативною малечею, у неї збереглися контакти лікарів. Тому малюки навіть у війну перебувають під наглядом фахівців.
Марія ніколи не просить про допомогу. Вона просто знаходить людей таких, як вона - здатних помічати чужу біду, приймати на себе чужий біль і допомагати, як можуть.
І зараз Марія Чупініна разом з друзями-однодумцяим шукають будинок для великої родини. У війну ій довелося зі своєї квартири переїхати у більш безпечний район, до друзів.
«Нам потрібна власна велика оселя, мікроавтобус і безліч різних допоміжних речей», - каже Марія.
Вона вірить, що її ще довоєнна мрія створити дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) обов’язково здійсниться.
«Я подала заяву на створення ДБСТ. Буду сподіватися, що запропонують щось від міста. А якщо ні, то буду вирішувати питання самостійно», - каже прийомна мати.
Фото з фейсбуку Марії Чупініної.
Галина Половик
