Під час окупації села Новий Бурлук на Харківщині у перші дні війни російські солдати вбили 10-річну Катрусю Вінарську. З першого разу дитину лише поранили, з другого - убили.
«Бабусю, подивися. У мене тут дірка», — сказала поранена у живіт маленька дівчинка, а через якийсь час її не стало: друга куля російського солдата влучила в її голову.
Про трагічну історію маленької дівчинки розповіла «Global News» її бабуся Марія Ківшар з Нового Бурлука. Вона говорила і плакала. Розповідала через сльози - тільки би світ знав, як убивали її онуку і з яким горем вони з дідом і батьками Катрусі тепер мають жити.
До цього часу Марія не розуміє, чому росіяни двічі розстрілювали їхню машину з дитиною.
Марія Ківшар, бабуся убитої Катрусі
Думали - там безпечніше
Катруся була єдиною дитиною, яка дивом народилася: мала вагу аж 860 грамів. До неї її мама не могла виносити дітей.
«Катруся мріяла стати лікарем. Вона любила дельфінів і знала про Чорнобиль усе», – каже її бабуся і плаче.
Дівчинка з батьками до війни жила у Харкові. А коли російські війська перейшли кордон і Харків сильно обстрілювали, мама з татом відправили доньку до бабусі з дідусем - у невелике село Новий Бурлук (Печенізька громада Чугуївського району), за 75 км на схід від Харкова і 20 км - від російського кордону. Думали - там буде безпечніше, бо у перші години війни у Новому Бурлуці було справді тихо. Якби ж то знати, що уже з наступного дня село буде в окупації і там буде багато зброї. А тоді дідусь Микола заїхав за онукою до Харкова. Дорогою з міста об'їжджали підірвані мости і зупинялися на блокпостах. Наступного дня він з Катрусею поїхав до бабусі на роботу, щоб забрати додому.
«Я попросила не залишати Катю одну, бо вона злякалася після нічних вибухів», - пояснила Марія.
За першим був другий - фатальний постріл
Спершу все було спокійно. А потім вони опинилися між двома колонами російської бронетехніки. Чому росіяни відкрили вогонь по їхній машині, Марія досі не розуміє. Катрусю тоді поранили в живіт. Хтось із російських солдатів навіть зжалівся: надав першу меддопомогу дитині, дав сигнальні ракети, білу тканину, щоб родина могла безпечно дістатися до лікарні в Чугуєві.
Фото машини після обстрілу російськими військовими
Але вони доїхали лише до околиці села Базаліївка, за 20 км від дому і в 50 метрах від нової колони російської техніки. Благання дорослих пропустити машину, бо в ній помирає поранена онука, не допомогло.
Спершу був попереджувальний постріл. Потім до них підійшов чоловік. Усі вийшли з машини, Катруся сіла на переднє сидіння. У цей час знову відкрили стрілянину. Куля пробила голову дитини. Марія це потім побачить. А тоді вона з чоловіком, обоє також поранені, намагалися виїхати з пекельного місця.
Солдат сказав: «Двісті»
Як на зло, машина не заводилася. Їх пересадили у російську військову вантажівку. Коли дідусь підняв Катю, солдат сказав: «Двісті». Тоді Марія не розуміла, що він каже.
Їх довезли на околицю сусіднього села Приморське, де також була лікарня. Останній кілометр до села вони йшли, несучи Катрусю на руках.
Тоді Марія Ківшар і зрозуміла, що таке «двісті».
«Я поворушила її голову і знайшла дірку біля вуха. Тоді я зрозуміла, що означає "двісті"»,- каже крізь сльози бабуся.
У Приморському лікар підтвердив найгірше - Катруся мертва.
Наступного дня Марію, у якої куля застряла в легенях, доправили до лікарні Великого Бурлука. Її чоловік, якого контузило і поранило в руку та ногу, відмовився кудись їхати. Він зайнявся похованням єдиної онуки в їхньому саду. Пізніше, коли у вересні українські війська визволили село, перепоховав на сільському цвинтарі.
Новий Бурлук, сільський цвинтар
«Два дні дід пролежав біля її могили. Він намагався повіситись, не хотів жити, бо втратив онуку», — каже Марія.
Тепер рідні загиблої дівчинки чекають, коли українська прокуратура з військових злочинів ще раз ексгумує тіло, щоби можна було провести належне розслідування. Вони хочуть, щоб світ знав про злочин і щоб винні у вбивстві були покарані.
Фото Ганни Власенко/Global News
Галина Половик
