Перейти до основного вмісту

Позначка: свято

Мільйони евакуйованих людей і перевезених вантажів. Незламні залізничники приймають привітання (фото, відео)

Щиро вітаємо колектив Укрзалізниці з професійним святом! Дякуємо, незламні, за 4 мільйони евакуйованих українців під час війни, за перевезені мільйони тонн вантажів, за працю тижнями без вихідних й цілодобово. Низький уклін та світла пам’ять тим, хто загинув на роботі через ворожі обстріли залізничних станцій, виконуючи свій службовий обов’язок. Разом до ПЕРЕМОГИ!


Нагадаємо, професійне свято День залізничника України було засновано в липні 1993 року указом президента Леоніда Кравчука на підтримку ініціативи працівників залізничного транспорту України. З цього часу воно відзначалося в першу неділю серпня. Але в грудні 2002 року указом президента Леоніда Кучми святкування було перенесено на 4 листопада – і ця дата була обрана невипадково. Адже саме 4 листопада 1861 року до Львова через Перемишль прибув перший поїзд міжнародного сполучення “Ярослав” із Відня. На той час Львів перебував на території Австро-Угорщини, але історично він є українським містом. Тому саме цей день і вважається початком сучасної історії залізниць в Україні.

В Україні сьогодні – понад 30 тис. км залізничних колій, близько 300 тис. осіб працює на залізниці. Це і машиністи, і зв’язківці, і енергетики, провідники та диспетчери, чергові на станціях і багато інших спеціалістів – усі вони забезпечують комфорт і безпеку пасажирів та вантажів.

В мріях про мирні часи згадаємо одне з улюблених місць харків’ян – Привокзальну площу…

Неймовірну архітектуру, фонтан, клумби…

А взимку новорічну ялинку та потяг з символами року…

До речі, у Харкові є музей історії та техніки залізниці.

А ще юні мрійники можуть почати навчатися шляхетній справі на дитячій залізниці. Вона дарує радість дітям навіть під час війни.

А ще саме на вокзал у Харкові до Різдва Христового було доставлено Вифлеємський вогонь Миру.

Нагадаємо, в березні 2023 року в рамках програми «Залізна українізація», було підбито підсумки опитування щодо нової назви Південної залізниці, яке проводилося у застосунку «Дія». Як повідомили у пресслужбі АТ «Укрзалізниця», найбільшу кількість голосів набрав варіант «Харківська». Саме таку назву хочуть бачити 335,6 тисяч учасників опитування (Докладніше у новині GX).

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, АТ “Укрзалізниця”, відкриті джерела

Сьогодні світ вітає справжніх велетнів. Один з них мешкає у Харкові (фото, відео)

Сьогодні, 22 вересня, відзначають Всесвітній день слонів.

Це свято велетнів було встановлене з ініціативи природоохоронних організацій, екологів та небайдужих людей, стурбованих скороченням чисельності цих тварин.

До речі, Всесвітній день захисту слонів вже святкували 12 серпня; а також на носі ще одна дата – Всесвітній день слонів – 30 листопада. Ці свята, які проводяться за рішенням різних ініціативних груп, об’єднує одна спільна мета – привернути увагу громадськості до необхідності захисту слонів, незаконного винищення, а також проблеми утримання тварин у неволі.

Нагадаємо трохи про подію 12 серпня. З ініціативою святкування виступили у 2011 році канадські режисери Патрісія Сімс і Майкл Кларк із кінокомпанії CanazWest Pictures і таїландський Фонд реінтродукції слонів (Elephant Reintroduction Foundation, Бангкок). Мета його проведення – поширення інформації про необхідність захисту та збереження популяції африканських та індійських (або азійських) слонів.

До першого святкування Всесвітнього дня слонів у 2012 році вийшов знятий Сімс і Кларком фільм “Повернення в ліс”, в якому розповідається про переселення азійських слонів, що знаходилися в неволі, в природне середовище проживання в Таїланді.

Існують і інші дні, присвячені цій тварині: День слонів, що відзначається 13 березня у Таїланді; Всесвітній день захисту слонів у зоопарках – 20 червня…

До речі, історія харківських слонів починається з 1925 року. Майже за сторіччя в Харківському зоопарку мешкали лише 9 велетнів. Після загибелі слонихи Тенді 26 липня 2021 року слон Аун залишився один. Восени 2023 року йому виповниться 26 років. Для слона це вік молодий. Але пару для такого дорослого слона знайти не так просто. Особливо зараз – під час війни…

Перші харківські слони. Мока та Ямбо

Бабусею харківських слонів є слониха Мока. Вона з’явилася у столиці Слобожанщини у 1925 році. В історії харківських слонів згадується інформація про те, що слониху купили у знаменитого на той момент торговця тваринами Карла Гагенбека за 5300 рублів.

Але, найімовірніше, мають на увазі зоопарк Гагенбек. Карл Гагенбек – німецький колекціонер диких тварин і підприємець справді набув широкої популярності, але він помер у 1913 році.

До речі, саме Хагенбек вважається автором ідеї, згідно з якою тварини у зоопарках мають утримуватися не в тісних клітинах, межами яких є штучні паркани та загородження, а у великих вольєрах, обмежених природними бар’єрами (водойми, скелі, дерева та інше).

Через три роки, в 1928 році, у Моки з’явилася пара – самець Ямбо. Згідно з однією з міських легенд Ямбо був дуже крутого харакетру і навіть позбавив життя одного необережного відвідувача, який якимось чином пробрався у вольєр.

Слони вродливі, неординарні, розумні, але не настільки добрі, як про них розповідалося в дитячих книжках. Розлючений слон надзвичайно небезпечний.
Мока та Ямбо загинули в роки нацистської окупації Харкова.

Майя та Бак-Зах. Кохання з першого погляду

Слони знову з’явилися у Харкові лише 1953 року. Слониха Майя переселилася до Харкова з Лейпцизького зоопарку. Її чоловік Бак-Зап прибув до Харкова вже дорослим слоном – йому було 30 років, і він, як кажуть, у житті побачив чимало.

Батьківщиною слона був В’єтнам.Частину життя Бак-Зап провів у заможного в’єтнамського селянина і залучався до перевезень вантажів під час заготівлі лісу.Але 1945-го слона «призвали» до армії.Бак-Зах брав участь у Другій світовій війні – перевозив снаряди та зброю.То справді був домашній соціально адаптований слон, який добре розумів і виконував команди людини.

Після війни Бак-Зап потрапив до Одеси.А вже з Одеси слона перевели до Харківського зоопарку.

Поява слона у Харкові, у серпні 1955 року, викликала справжній фурор. Річ у тім, що тварину від станції до зоопарку доставляли в пішому порядку, як у байці у Крилова: «По вулицях слона водили, наче на показ». На вулиці вивалили юрби харків’ян.

Але ще дивовижніша сцена розігралася у зоопарку. Коли між Бак-Запом та Майєю прибрали бар’єри, слони просто кинулися назустріч один одному. Через два роки у пари народилося слоненя – дівчинка Харків’янка. Проте сімейного щастя не вийшло. Слоненя померло від ниркової недостатності. Ветеринарам не вдалося врятувати і Харків’янку: вона загинула, не доживши кілька місяців до свого п’ятиріччя.

Існує версія, що харківських слонів занапастив асфальт. Нібито одного разу до зоопарку прибула якась комісія. Чиновники визнали, що у вольєрах слід укласти асфальт. Але слонам показано для ходьби саме ґрунтова поверхня. Тварини почали хворіти. 1965 року померла Майя. Бак-Зап пережив кохану на рік.

Тутта і знаменитий Асам

Слоновник пустував трохи більше як рік. Знову – втретє – на допомогу прийшла Німеччина. З Берлінського зоопарку приїхала дворічна Тутта.

Незабаром для Тутти теж із Німеччини привезли нареченого Ассама. Але Ассам був значно старшим. Йому було 16 років. Асам народився в Індії. У чотири роки він потрапив до Німеччини, до мюнхенського цирку. Асам був справжнім професійним артистом: жонглював, робив стійку, вальсував, грав у м’яч та розкланювався. Слон був дружній, проте відрізнявся тонкою душевною організацією – він не терпів грубості та жорстокості. Якось дресувальник побив слона, Ассам навідріз відмовився виступати й був «звільнений» із цирку.

Тутта підросла, і слони склали гарну пару. 1978-го готувалися стати батьками. Однак знову сталося нещастя. Тутта захворіла. Ветеринари не змогли врятувати ні малюка, ні Тутту. Асам пережив подругу на 21 рік.

Але, кажуть, він замкнувся і, очевидно, дуже сумував. Асам прожив у Харкові понад тридцять років і мав величезну популярність серед містян. Про нього навіть складали легенди. Якось Ассам врятував відвідувача, який необережно заліз у вольєр із бегемотом. Асам, помітивши непорядок, підняв тривогу, почав сурмити. Слон мав передчуття небезпеки. Дерево, що росло у вольєрі, обходив стороною. Коли одного разу під сильним натиском вітру дерево впало, виявилося, що воно всередині було трухляве.

Асам помер у січні 2000 року. За слоновими мірками він не був старим – всього 48 років. У неволі деякі слони доживають до 75-80 років.

Тенді та Аун

Четвертою парою слонів у Харкові стали Тенді та Аун.

Воздвиження Хреста Господнього. Українцям зараз не завадив би такий знак (фото)

Цього дня, 14 вересня, віряни поспішають до церкви, щоб від щирого серця подякувати Богові за спасіння, а також помолитися за своє здоров’я та здоров’я своїх рідних.

За легендою, саме цього дня цариця Олена, мати імператора Костянтина, зуміла знайти хрест, на якому був розіп’ятий Ісус. Після одного дотику цей Хрест зцілив тяжкохвору жінку і з того часу віряни почали відзначати Воздвиження Хреста Господнього. Олена не просто так шукала Хреста, цариця вірила, що він чудотворний. Адже колись її син Костянтин Великий, йдучи на бій проти Максентія, побачив удень у повітрі хрест, що складався із зірок, а під ним були слова: «Цим перемагай». Підбадьорений таким чудовим явищем, цар сміливо вступив у бій і щасливо переміг свого ворога.

Українцям зараз не завадив би такий знак…

Тож цього дня святкують одразу дві події: здобуття Хреста та повернення життєдайного Хреста з Персії.

Перше Хрестовоздвиження було відсвятковане при самому здобутті святою імператрицею Оленою Хреста Христового і з того часу стало невід’ємною частиною літургійного життя Єрусалимської Церкви. А імператор Костянтин наказав збудувати в Єрусалимі Храм Гробу Господнього на місці, де був розп’ятий, похований, а потім воскрес Ісус Христос. Його добудували 335 році.

З цим великим християнським святом пов’язано багато цікавих традицій. Насамперед усі віруючі відвідують сьогодні храми, де поклоняються хрестам. У церквах здійснюють обходи з іконами та молитвами. Також у День Воздвиження Хреста зазвичай піднімають хрести на храмах, що будують.

За церковними канонами, на свято у православних – суворий піст. З раціону виключають м’ясо, рибу, яйця та молочні продукти. Але найголовніше, цього дня треба бути чистими душею: не можна сваритися, лихословити та брехати.

Вважалося, що цього дня не варто розпочинати нові справи, оскільки вони часто можуть закінчитися невдачею.

А ще у народі існує повір’я, що цього дня змії шукають місце для сплячки на зиму, тому в селах варто добре зачиняти двері будинків і не ходити до лісу. Якоюсь мірою це підтверджують і вчені, адже дні стають коротшими, на вулиці холоднішає, і плазуни виповзають погрітися в останніх променях сонця.

А ви знали? Сьогоднішнє свято дало назву яскравому театральному дійству капуснику. У День Воздвиження Хреста наші пращури відзначали Капустницю, яка символізувала закінчення збирання врожаю на городі та початок «свят капусти». Традиційно заготовляли капусту на зиму: засолювали та рубали. А ще влаштовували цікаві народні гуляння – капустяні вечірки, або капусники. Було прийнято ходити один до одного в гості із частуваннями. Так, у ХІХ столітті капусники влаштовували у невеликих провінційних містах. Дівчата ходили з дому до хати рубати капусту. Готували святкові столи із закусками, де хлопці виглядали собі гарних наречених. А ще водили хороводи. В мирні часи сьогодення під капусниками розуміли саморобні театральні вистави, які організовували у ЗВО, театрах і навіть у колективах на фірмах.

Довідка. 14 вересня за новоюліанським календарем ми святкуємо Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього, друге дванадесяте свято з початку нового церковного року. Це Господське (присвячене Господу Ісусу Христу) свято, яке сповіщає про жертву Христову заради всіх нас.

Свято Воздвиження Хреста Господнього встановлене на згадку про чудесне віднайдення у IV столітті великої святині – Хреста, на якому розіп’яли Спасителя. Майже три століття пролежав він у землі, неподалік Голгофи, бо був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І коли святиню під час розкопок віднайшли, то цей Хрест був піднятий Єрусалимським Патріархом Макарієм над усіма віруючими і уславлений. Піднятий, піднесений, воздвигнутий вгору – звідси й назва свята, Воздвиження.
В день свята встановлений суворий піст – у пам’ять про страждання і смерть Спасителя на Хресті. Головною богослужбовою особливістю є винесення на середину храму Хреста для загального поклоніння. Прикрашається Хрест зеленню і квітами на ознаку того, що через нього (тобто через страждання і смерть на ньому Сина Божого) Господь нас спас.
У соборних храмах зазвичай звершується давній чин Воздвиження хреста, під час якого, подібно до того, як благословляв давніх християн віднайденим Хрестом Єрусалимський Патріарх, так і нині, звершується благословіння хрестом вірян, які зібралися у храмі, на всі чотири сторони світу. Священнослужителі виходять в центр храму і, співаючи Тропар: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо», тричі кланяються Хресту до землі. Всі моляться разом з ними та творять земні поклони. Це єдиний випадок, коли покладаються земні поклони в Господське дванадесяте свято.
Хрест буде знаходитись в центрі храму, на аналої, до 21 вересня – Віддання свята Воздвиження животворчого Хреста Господнього, а потім буде занесений до вівтаря.

Фото та матеріали: GХ, Наталія Бойченко, ігумен Саватій Собко, відкриті джерела

Це честь бути харківцем: до святкової дати присвоєно почесні звання (фото)

Сьогодні, 23 серпня, незламний Харків відзначає День міста!

Напередодні свята шістьом харківцям присвоєно звання «Почесний громадянин міста Харкова».

Відповідне рішення було ухвалене депутатами 22 серпня на позачерговій сесії Харківської міської ради.

За вагомий внесок у розвиток міста, захист суверенітету та територіальної цілісності України новими почесними громадянами міста Харкова у 2025 році стали:

1) Родіон Кулагін – начальник відділу планування об’єднаної вогневої підтримки – заступник начальника управління об’єднаної вогневої підтримки Центрального управління об’єднаної вогневої підтримки командування ракетних військ і артилерії командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Герой України.

2) Вадим Гладков – перший заступник командувача Національної гвардії України (начальник штабу).

3) Юрій Ковцур – заступник начальника управління поточних операцій штабу 17 армійського корпусу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України, полковник.

4) Станіслав Перлін – помічник голови організаційно-аналітичного відділу Департаменту забезпечення діяльності голови Національної поліції України.

5) Олександр Гряник – директор Харківського ліцею №62.

6) Юрій Сапронов – підприємець, меценат, волонтер.

Нагадаємо, що раніше кандидатури нових почесних громадян міста були затверджені експертною радою, яка складається з почесних громадян Харкова попередніх років, ректорів вишів і представників депутатських фракцій міської ради.

Фото та матеріал: ХОВА ,міськрада, Генштаб ЗСУ, відкриті джерела

Харків’яни виглядають веселку і поспішають одружитися (фото)

Сьогодні, 15 серпня, у всіх православних храмах проходять урочисті богослужіння, присвячені святу Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії. Ця дата значиться однією із дванадцяти головних свят Православної церкви та святкується після суворого Успенського посту.

Кончину Богородиці Церква називає Успіням, а не смертю, тому що смерть як повернення землі її пороху, а душі – Богу, не торкнулася Благодатної Заступниці нашої.

Вона лише заснула, щоб в ту ж мить прокинутися для життя вічно блаженного і після трьох днів з нетлінним тілом вселитися в небесне нетлінне життя.

Марія спочила солодким сном після важкого страждального життя. І відійшла до Джерела Життя, як Матір Життя, позбавляючи молитвами Своїми від смерті душі земнородних, вселяючи в них Своїм Успіням передчуття життя вічного.

Успіння Богородиці – свято, присвячене події, яка не описується в Біблії, але про яку відомо завдяки Переданню Церкви.

Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса, залишилася під опікою апостола Іоанна Богослова. Коли цар Ірод піддав гонінню християн, Богородиця пішла разом з Іоанном в Ефес і жила там в будинку його батьків.

Там вона постійно молилася про те, щоб Господь скоріше взяв її до себе. Під час однієї з таких молитов, яку Богородиця здійснювала на місці вознесіння Ісуса Христа, їй явився архангел Гавриїл і сповістив, що через три дні закінчиться її земне життя і Господь візьме її до себе.

Не дивлячись на це, бажання Богоматері виповнилося: Святий Дух чудесним чином зібрав апостолів біля смертного ложа Пресвятої Богородиці, на якому вона молилася і чекала своєї кончини.
Раптом засяяло неймовірне яскраве світло, покрівля світлиці відкрилася, і зійшов Сам Христос з безліччю ангелів. Пресвята Богородиця звернулася до Господа з молитвою подяки і просила благословити всіх шанувати Її пам’ять.

Вона також молила Сина Свого захистити Її від темної сатанинської сили, від повітряних митарств. Потім Богоматір радісно віддала Свою душу в руки Господа, і відразу ж пролунав ангельський спів.
Апостол Петро розпочав спів урочистих псалмів. Над труною з’явилася хмара у вигляді вінця, осяяна неймовірним світлом. Цей вінець плив над процесією до самого місця поховання.

За процесією йшли й іудеї, які не вірили в Ісуса Христа. А первосвященики послали своїх служників, щоб ті розігнали процесію, вбили апостолів і спалили тіло Богоматері. Проте це зробити їм не вдалося. Ангели вразили всіх їх сліпотою.

Труну з тілом Пречистої Діви було віднесено апостолами в Гефсиманію і там поховано в печері, вхід якої завалили каменем. Після похорону апостоли ще три дні залишалися у печери і молилися.

З усіх апостолів лише апостол Фома запізнився на похорон і був дуже засмучений тим, що не встиг поклонитися праху Богородиці. Апостоли дозволили відкрити вхід до печери і могилу, щоб він міг вклонитися святим останкам.

Відкривши труну, вони виявили, що там немає тіла Богородиці і, таким чином, переконалися в її чудесному вознесінні на Небо.

Саме тому Успіння Пресвятої Богородиці називають другим Великоднем, адже тіло Пресвятої Богородиці зникло з гробниці, а під час вечірньої трапези того ж дня апостолам з’явилася Сама Матір Божа і вітала їх словами: «Радійте! Я з вами – в усі дні». Християни вірять, що саме з цього моменту Богородиця стала головною помічницею людей і заступається за них перед самим Господом.

У Харкові Собор Успіння Пресвятої Богородиці на вулиці Університетській, 11 — один із найстаріших православних храмів міста. П’ятий із дванадцяти офіційних символів Першої столиці.

Трохи з історії міста та храму.

2 листопада в 1990 році відбулося перше богослужіння у відреставрованому Успенському соборі. Богослужіння провів митрополит Харківський та Богодухівський Никодим.

Реставраційні роботи було розпочато у 1973 році. До 1986-го – у значній частині завершено. Цього ж року у соборі було відкрито органну залу.

Але війна нещадна навіть до святинь: 2 березня 2022 року внаслідок обстрілу рашистами міста було пошкоджено Успенський собор Харкова (вибиті вікна та вітражі, пошкоджено церковне начиння та оздоблення).

Згідно з легендою, під час його зведення мер Харкова Василь Ламакін вимагав переробити проєкт і зменшити висоту дзвіниці. Однак архітектор Євген Васильєв його перехитрив. Замість загальної висоти він поставив на кресленні розміри кожного ярусу. Складати ж їх мер не став. Завдяки цьому Харків став володарем унікальної дзвіниці заввишки 89,5 метра, яка до 2006 року була найвищою будівлею Першої столиці.

Її будівництво тривало двадцять три роки. На будівництво витратили 3,5 млн штук цегли. Товщина стін в основі перевищує чотири метри. На ній було встановлено дванадцять дзвонів вагою від шістнадцяти тонн до восьми кілограмів. У 1862 році на дзвіниці був встановлений годинник з боєм, замовлений у Парижі у фірми «Борель».

А ви знали? На Успіння Пресвятої Богородиці, 15 серпня, у Греції щорічно відбувається диво. У східній частині Кефалонії (Острів в Іонічному морі), неподалік села Маркопуло, знаходиться невелика церква на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Тут вже протягом багатьох років щорічно у свято Успіння відбувається щось незвичайне. Від свята Преображення всередині та зовні храму з’являються змії. Місцеві жителі називають їх зміями Пресвятої Богородиці. Вони нікого не ображають, а разом з місцевими мешканцями і гостями з усіх кінців світу слухають урочисту Літургію. Докладніше в пості ігумена Савватія Собко.

За старих часів у це світле свято селяни закінчували жнива, пекли пироги, скликали рідних і сусідів на свято. А ще приносили до церкви насіння та колосся різних хлібів для благословення та освячення, щоб на інше літо був добрий урожай.

Молоді хлопці у дні М’ясоїда, які йдуть після Успіння Пресвятої Богородиці, поспішали посвататися, а дівчата знайти нареченого – адже інакше до наступної весни вийти заміж і одружитися не вдасться.

За народними прикметами, з цього дня починається молоде бабине літо, яке триватиме до 29 серпня (за священним календарем – День Івана Пісного).
Якщо у цей день погода хороша, то й бабине літо буде прохолодним.

А якщо у небі з’явиться веселка після дощу, то осінь буде теплою.

Сьогодні зранку по небу пливуть хмарки… Якщо десь задощить, мабуть, і веселку хтось зафільмує.


До речі, про веселку –  яскравим постом свого часу ділився харківський астроном Володимир Кажанов.

У ці дні починає летіти павутиння: якщо його багато, то зима буде морозною та малосніжною.

Зі свята Успіння в лісах починали збирати гриби та горіхи. До речі, є прикмета: якщо на свято був туман, то грибів буде багато, і ще довго буде тепло.

Нехай Матінка Божа завжди оберігає вас і вашу родину!

 

Молитви до Матері Божої…
Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з тобою. Благословенна ти між женами і благословенний плід утроби твоєї, бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.
Достойно є воістину величати блаженною тебе, Богородицю, присноблаженну, і пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.
Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбав нас, єдина чиста і благословенна.
Преславна приснодіво Богородице, прийми молитви наші і донеси їх Синові твоєму і Богові нашому, щоб спас задля тебе душі наші.

 

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, Володимир Кажанов, ігумен Савватій Собко, відкриті джерела

Харківці теж відзначають свято, яке поєднує душі

6 липня всі охочі можуть цілуватися скільки завгодно. Тому що цього дня выдзначають Всесвітній день поцілунків.

Першими таке незвичайне свято почали відзначати англійці. А з подачі ООН День поцілунків став Всесвітнім.

Поцілунок – один із найдавніших винаходів людства. У третьому тисячолітті до нащої ери люди стали посилати поцілунки богам. У Стародавньому Римі цілували як рідних і близьких, і навіть торговців і перехожих. Ще Платон розмірковував про те, чому люди так охоче цілуються. Його теорія виглядала так. На думку Платона, раніше людина нагадувала формою кулю. У нього було чотири руки, чотири ноги та дві голови, одночасно чоловіча та жіноча. Але ця єдина істота була надміру зарозуміла, і Зевс, розгнівавшись, розділив її на «чоловічу» і «жіночу» половинки. З’єднання відбувалося знову лише за допомогою поцілунку, адже раніше вірили, що саме він поєднує душі.

Медики запевняють, що поцілунки впливають на здоров’я найсприятливішим чином. Зокрема, дослідники з’ясували, що в результаті поцілунку в організмі виробляється речовина, яка за своїм наркотичним впливом у 200 разів перевищує морфій, тому цілуються наповнює почуття радості, захоплення та щастя. Напевно, саме тому любителі поцілунків – оптимісти та завжди впевнені в собі.

А ще поцілунок рухає 39 м’язів обличчя, і таке тренування є відмінною профілактикою зморшок. Крім того, згідно зі статистикою, чоловіки, які цілують своїх дружин перед відходом на роботу, живуть на 5 років довше за інших.

Одразу двох святих вшановують в передостанній день червня (фото, відео)

Згідно з євангельськими текстами, під час земного життя Ісус Христос обрав 12 найближчих учнів, одним із яких став Петро. Він був свідком перших чудес, створених Ісусом, а також страждання Христового. Павло (Савл) з ворога Христа та гонителя християн став його відданим другом. Саме Павло, почувши й повіривши в Ісуса, створив численні християнські громади та проповідував Його вчення. Обидва віддані учні прийняли мученицьку смерть в ім’я свого вчителя в один день – 29 червня. На згадку про них православні віряни щороку відзначають свято Петра та Павла.

У Харкові є церква Петра та Павла (вул. Шевченка, 121) – кам’яний храм 19 століття. Будівля закладена в 1871 році. Його окрасою є чудовий іконостас у червоно-золотих кольорах і багаті розписи стін.

До речі, в Україні ім’я Петро – одне з найвідоміших та оспіваних в піснях. Так, на закритті 147-го театрального сезону в ХНАТОБ дипломант міжнародних конкурсів Олеся Мішаріна виконала саме пісню  Наталки з опери “Наталка-Полтавка” (М. Лисенко), яка присвячена її коханому Петру.

А в 148-му театрального сезону в ХНАТОБ вистава зіграли три різні состави артистів – від студентів до зіркових солістів, лише Петро був незмінний, його чудово втілив на сцені молодий артист театру, але вже лауреат конкурсів – Тарас Король.

Цього дня не можна лаятися, а ось варто попросити вибачення та забути всі розбіжності з близькими вам людьми. Віряни традиційно ходять на церковну службу, присвячуючи цей день духовним справам та читанню Біблії.

Радості, добра, віри у серцях! Зі святом!

Нагадаємо, цього року, за словами представників ПЦУ, за новоюліанським календарем Петрів піст 2024 скасовано через дуже пізній Великдень.

Адже Петрів піст мав би розпочинатися за тиждень після П’ятидесятниці (Трійці) і закінчуватися в день Петра і Павла. П’ятидесятниця у 2024 році була 23 червня, а день Петра і Павла за новим календарем – 29 червня, тож для Петрового посту просто не було необхідного календарного відрізка часу.

Фото: Наталія Бойченко

Земля козаків. Історія козацтва очима харківських митців – козак Мамай минулого і сучасності (фото, відео)

«Козацькому роду нема переводу…»  – саме так і буде допоки в нас такі люди… Які боронять країну в біді, лікують, рятуйть під завалами, відбудовують, працюють і творять наближаючи перемогу України! Кожен проєкт колективу Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка пробуджує цікавість до рідного краю і його історії – вони працюють і злюбов’ю до свого читача.

Саме про це виставка «Земля козаків» – «Terra Cosaccorum», на якій харківські митці, кожен по-своєму розповіли про історію України козацької, з шляхетним корінням та унікальними традиціями.

Адже саме зараз ворог намагається стерти нашу уісторію – руйнує бібліотеки і музеї, заперечує історичні факти.

Більше фото з заходу в альбомі на фейсбук-сторінці GX.

До речі, на виставці представлено мапу початку XVIII століття німецького географа, картографа Йоганна-Баптиста Гоманна, де Україна позначена як перша в Європі козацька республіка — «Ukrania quae et Terra Cosaccorum…» (з латині — «Україна — земля козацька…»). Цей напис й дав назву артпроєкту — «Terra Cosaccorum».

Центральною частиною виставки є триптих “Пощади не буде” Миколи Онисимовича Солом’яного.

 

«Три картини – “За зруйновані міста”, “За вбитих дітей” – “Пощади не буде”», – саме так про свої картини розповів митець.

Кожна картина Миколи Онисимовича від триптиху до великих українських гетьманів насичена любов’ю і повагою до рідного краю, про що автор робіт розповів в інтерв’ю. А очі.. Очі у гетьманів, добрі і мудрі, як у самого митця…

Найчуттєвіша робота виставки «Козак Мамай», саме так свого чоловіка бачить художниця Наталія Попович-Самусь. Про роботу дружини з ніжністю розповів мужній козак сучасності – воїн ЗСУ Олександр Самусь, який з перших днів на захисті України, отримав важке поранення, але одужав і працює й надалі на перемогу України.

Наталія Попович-Самусь побачила в Олександрі сучасного Мамая, він справжній воїн-герой, а ще скульптор, графік, талановитий художник-мультиплікатор, який у 2022-му добровольцем пішов захищати свій дім і землю. Коли після тяжкого поранення Олександр повернувся додому, дружина сказала: «Ось я бачу тебе в такому образі…» І написала чудову картину, де і образ Мамая, і біль поранення, і сучасні дрони, і вірний кінь…

До речі, для відтворення образу Олександр навіть чуба відпустив!

А який козак без люльки? Адже люлька – «душа» вільних козаків. До неї ставилися з такою ж пошаною, як і до «світлої зброї» – шаблі чи доброго коня. Навіть знаменитий Сагайдачний проміняв «жінку на тютюн та люльку, необачний…».

Саме цим надихалася Тетяна Таран створюючи свої люльки для козаків сучасних.
 

 

Кожен визирунок має сенс… Калина – то незламна воля українська, адже не дарма гімн січових стрільців саме про неї співають! Хмель – то родюча сила козацького роду.

Нагадаємо, за часи війни художниця неодноразово презентувала свої роботи на різних локаціях Харкова та столиці України, а деякі з робіт були вивезені за кордон. Її роботи мають українську душу, створені з любов’ю і до різних урочистих подій.

Зокрема, до цьогорічного свята Великодня Тетяною були створені тематичні писанки.

А її картини увійшли до Всеукраїнського каталогу.

Журналісти GX навесні навіть вдалося завітати в гості до майстрині.

І відчути на собі магію місця, де створюються дива…

В архівах новинного порталу збережено відео з першої цьогорічної виставки майстрині у музеї видатних харків’ян ім. Клавдії Шульженко.

А ще на виставці були роботи лялькарки і справжньої провидиці – Юлії Соловйової.

Чому провидиці? Бо майстриня ще в 2019 році почала відтворювати мотанки з образами гетьманів.

До того ж багато робіт мають віршований супровід створений мамою майстрині і не тільки… На цей час в колекції митця вже понад 60 унікальних робіт.

Кожна робота торкається душі і надихає, і як оберіг світлина з Богородицею…

Урочисте відкриття відвідали видатні харківські митці, журналісти України і з-за кордону. Зокрема, проєктом опікуються заслужена журналістка України Тетяна Бабіна та її колега з Польщі – фотограф, журналіст і адвокат Адам Касперкевич.

Ще раз вітаємо із святом і запрошуємо відвідати надихаючу виставку. Нагадаємо, режим роботи Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка (провулок Короленка, 18).

Фото та матеріал: Наталія Бойченко, GX, архів митців та  ХДНБ Короленка

 

Їм теж потрібен захист: про що мріє харківський велетень (фото, відео)

Щорічно 20 червня відзначається Всесвітній день захисту слонів у зоопарках.
Під час війни це свято має подвійне значення для харківського велетня – слона Ауна… Як то кажуть, що є добра та погана новини. Якщо в оновленому зоопарку він має великі зимові апартаменти та два роскішні літні майданчики, то під час сирен його життя потребує захисту, як і життя кожного харківця, кожного українця.
Отож бо харківський слон, як і усі ми, мріє про перемогу і мир в Україні.

Світова спільнота у це міжнародне свято привертає увагу до умов утримання слонів, які мешкають у зоопарках.

Трохи спогадів до цієї дати.

У Харківському зоопарку дуже люблять цих величезних і мудрих тварин та не втрачають можливості їх побалувати. Зокрема, в мирні часи до дня народження традиційно готували подарунки – смачні частування у незвичайній формі.
Так, першому слону, який народився у незалежній Україні, красуні Тенді, на її 21-й день народження подарували незвичайну картину:

А велетню Ауну на його 22-річчя подарували фотоапарат, зроблений з гарбуза, моркви, яблук, капусти, буряків, петрушки, бубликів та хліба.

А ось так виглядають зимові апартаменти та два розкішні літні майданчики Ауна в оновленому зоопарку.

А ще у парку зроблено цікаву скульптуру слона та гірку у вигляді тварини – це улюблені місця юних відвідувачів зоопарку.


В 2023 році подарунком слонам до свята стали відвідувачі, які від малого до великого раділи виходу величної тварини з домівки, де він ховався від сонечка.

А ось цього року прохолодно і Аун був у своєму зимовому будиночку.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, зоопарк

День батька. Історія свята

Наші батьки – найближчі до нас люди в усьому світі. Тато і мама – найперші слова, які в більшості ми вимовляємо, коли вчимося розмовляти рідною мовою. Ми намагаємося їх порівнювати, дивимося на них, вивчаємо їх. Вони для нас одночасно і найбільша загадка, і найбільше відкриття. Добре, коли вони є у нас і сумно, коли залишають.

Свято батька, як і День матері, відзначається зараз у багатьох країнах сучасного світу. В Україні День батька є офіційним святом, яке щорічно відзначається в третю неділю червня. Відповідний Указ Президента України №274/2019, “З метою створення сприятливих умов для зміцнення інституту сім’ї як основи суспільства і визнання на державному рівні ролі батька у вихованні дітей”, було підписано 18 травня 2019 року.

Свято взяло свій початок у 1909 році, і вперше було відзначене у місті Спокан (штат Вашингтон, США). Ініціатором Дня батька виступила жінка – Сонора Смарт, в заміжжі міс Додд.

У роки її дитинства в їх сім’ї, разом з нею, налічувалося шестеро дітей. Після народження шостої дитини їх мама покинула цей світ і усі турботи про дітей, включаючи новонародженого малюка, взяв на себе їх батько, Вільям Джексон Смарт. Він звичайно ж не міг дати їм багато чого з того, що може дати дітям матусина ніжність, але зробив абсолютно все, щоб його діти не були позбавлені турботи, розуміння і любові, яку може дати тільки рідна людина. Діти виросли. Кожен пішов своїм шляхом. Сонора вийшла заміж.

Одного разу, в 1909-му році, під час церковних відправ, присвячених Дню матері, який на той час в США вже був національним святом, вона згадала своє дитинство і подумала про батька, на чиї плечі лягли всі турботи по їх вихованню та утриманню. Про те, як гідно батько впорався з цим нелегким завданням, працюючи на фермі і віддаючи дітям всю свою увагу і любов без залишку.

Вона пішла до міської ради і запропонувала заснувати нове свято – День батьків. Ця ідея була схвалена місцевою владою. Було вирішено провести належні святкування в день народження Вільяма Смарта – 5 червня. Проте часу на його підготовку не вистачило, і свято перенесли на 19 червня. Зовсім скоро цю ідею підтримали і в інших містах штату, а національним святом в Америці цей день став у 1966-му році. Тоді ж президентом Сполучених Штатів Америки Ліндоном Джонсоном була визначена і загальнонаціональна дата свята – третя неділя місяця червня. Слідом за США День батьків стали відзначати у Великій Британії та Нідерландах, Франції та Китаї, пізніше приєдналися й інші країни. До 2012-го року у третю неділю червня це свято відзначало вже 28 країн світу.

Свято батьків, безперечно, з’явилося як вираз вдячності і любові, які любляча дочка присвятила своєму батькові. За традиціями Нового Світу символом Дня батька є квіти Троянди, які носять біля серця, приколюючи на одяг у цей день. Червоні троянди носять, якщо батько живий, а білі, якщо він покинув наш світ. У багатьох державах влаштовуються всілякі заходи і виділяються кошти, які направляють на підтримку незабезпечених батьків-одинаків. Віддається шана чоловікові-батькові.

У 2025 році День батька в нашій країні припадає на 15 червня.

День батька – це свято на честь всіх татусів. Наразі це свято особливо щемливе для України, адже безліч наших батьків захищають своїх дітей і нашу країну від російського ворога зі зброєю в руках, щохвилини ризикуючи власним життям. Через війну і вимушену міграцію багато родин досі залишаються розділеними. Тож День батька в Україні сприймається дуже по-особливому.

У цей день, як і в кожен інший, ми приєднуємося до привітань і поздоровлень, що лунають на адресу наших батьків! Бажаємо їм бути з нами якомога довше, щоб ми більше могли радувати їх і піклуватися про них, любити їх і спілкуватися з ними, адже цю можливість ми маємо не завжди!

З Днем батька! Нехай усі батьки повернуться з війни додому!

За матеріалами Харківського історичного музею ім. В.Ф. Сумцова


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.