Перейти до основного вмісту

Позначка: кіно

Хто стирає кінематографічну історію Харкова: вони усім серцем полюбили Україну і Харків, а їх дотик до історії знищено (фото, відео)

Сьогодні, 27 жовтня, коли наша країна відзначає День української писемності та мови. Є світлі і сумні новини цього дня…

Під час війни, коли російські окупанти руйнують історичну спадщину України (музеї, театри, бібліотеки і не тільки), а УКФ намагається підтримати митців і зберегти код української нації.

“Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців” –  писав Олександр Довженко, який змусив світ говорити про українське кіно.

З болем у серці ми маємо відзначити, що в центрі Харкова стирають кінематографічну історію міста та України в міжнародному колі – зникла “Алея зірок Міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок””.

Винакають незручні питання: “Хто прийняв рішення знищити кінематографічну історію Харкова?”, “Де долоні тих зірок, які прославляли і прославляють Україну?”, “Де долоні зірок світового масштабу, які підтримували і підтримують Україну?”, “Хто відмовив у шані зіркам світового масштабу?”,  “А може хтось собі в скарбницю ,як “золотий батон”, забрав історичні артефакти міста і країни?”.
І головне – чи поверниться  “Алея зірок” – це лише воля наша – українців, які живуть у незламному Харкові – нас ошукали, але ми не будемо мовчати!
Адже саме в нашому місті відбулася Перша українська кінозйомка у 1896 року – фотограф Альфред Федецький
зняв кілька хронікальних сюжетів і влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі.
Цю історію знає увесь світ, її не вдастся зруйнувати… як і історію нашого кінематографічного Харкова!

Нагадаємо, Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок” зустрічав іменитих гостей з 2009-го до 2013 рік. Нагадуванням про події фестивалю були стели з відбитками долонь знаменитостей у саду ім. Шевченка.
Це був величезний внесок в історію міста. Кожен харків’янин та гість міста-героя мав за честь торкнутися світу зірок і помріяти… До речі, на відкритті був присутній легендарний український актор Богдан Ступка. Його “долоня” і “долоня” його не менш визначного сина – Остапа – теж зникла, разом із пам’ятью про українських акторів Світлану Живанкову та Олексія Колесника

А чому зрадили пам’ять французьких зірок, які прославляли і підтримували Україну до останнього подиху, що особливо було важливо у часи війни…
До цих долонь, згадати земляків, приходив Надзвичайний і Повноважний Посол Французької Республіки в Україні Гаель Весьєр.

Любила і шанувала нашу країну Мілен Демонжо (29.09.1935-01.12.2022) – це найбільш французька харків’янка. Саме її любов до Харкова, звідки її коріння, подарувала місту Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок». Саме книга Мілен Демонжо «Харківський бузок», яку акторка присвятила своїй матері — харків’янці Клавдії Трубниковій, і дала назву харківському фестивалю, народженому у 2009 році. Саме ця історія лягла в основу ідеї фестивалю — щороку збирати у Харкові знаменитостей світового кінематографа, чиє коріння пов’язане з Харковом.

На алеї зірок була “долоня” легендарного французького актора Алена Делона (08.11.1935-18.08.2024) – особистості світового масштабу, якого пам’ятають і люблять мільйони, особливо ми українці, адже саме в Харкові понад 10 років відбиток його долоні, що був розміщений на алеї зірок кінофестивалю “Харьковская сирень” приміряли харків’яни та гості міста.

З початком війни його серце не мало спокою. Легенда Франції, Ален Делон, чітко висловив свою прихильність і підтримку Україні та українцям. Він брав інтерв’ю у Президента України Володимира Зеленсько, він декламував вірші Тараса Шевченка, він мріяв приїхати в нашу країну святкувати перемогу…

Чому хтось викреслив пам’ять про Героя Франції – легендарного французького актора театру та кіно Жан-Поль Бельмондо (09.04.1933-06.09.2021). Великий офіцер і Командор ордену Почесного легіону, ордену «За заслуги» та ордену мистецтв та літератури, кавалер ордена Леопольда I, володар премії «Сезар», Золотої пальмової гілки канського кінофестивалю, премії «Золотий лев» за внесок у світовий кінемотограф та багато інших нагород – він з першого погляду закохався в Харків та його мешканців…


“У мене просто чудові відчуття. Найголовніше, що тут напрочуд гостинні та добрі люди, а сам фестиваль мені здався дуже цікавим, добре організованим, і це справді видовищна подія. Всі заходи справили найкраще враження. Хочеться сказати: хай живе Україна та браво Україна”, – говорив Жан-Поль Бельмондо про Харків та його фестиваль “Харківський бузок”, що лише набирав оберти. (Докладніше у новині GX). Він мріяв повернутися… але не судолося…

А чим завинив перед містом знаменитий французький кіноактор та кінорежисер П’єр Рішар – людина з великим серцем, яка з перших днів війни підтримує Україну. Він засудив дії путіна та ще в квітні звернувся до нього з закликом припинити вторгнення в Україну. Як висловився кінозірка, воно перетворилося на масові вбивства та варварство, якому немає виправдань.
Рішар зізнався, що захоплюється мужністю українців. Актор щовечора дивиться новини та фотографії, через які його “переповнюють емоції”.

Чому зникла “долоня” красуні-зірки Мішель Мерсьє? Для неї Харків залишився світлим спогадом…

А ще Катя Ченко та Шарль Жерар (Франція)… Та ще громадяни Америки – Бі Джей Ворт (всесвітньо відомий кінокаскадер, парашютист, режиссер та сценарист), Ірина Борисова (художник-мультіплікатор, яка народилися у Харкові), Юджин Мамут (вчився і працював у Харкові), Родіон Нахапетов (відомий актор і кінорежисер з міста під Дніпром, який мав намір створити фільм про свою матір — українську вчительку Галину Антонівну Прокопенко (1922—1966).

З 24 митців, що залишили “свої долоні і серця” на Алеї зірок лише 8 були громадянами рф (і з перших днів повномасштабного вторгнення відомість про них було приховано з історії фестивалю).

Під час війни в чатах харківських соцмереж неодноразово підіймали питання про “Алею зірок”, але харківці відстоювали свою історичну гордість, тому “алею знесли по-тихому” – багато хто й досі не знає, що вона припинила своє існування…

Але ми віримо в могутність слова і силу духу гордих мешканців незламного Харкова!

Історія не повинна стиратися! 

“Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців” –  писав Олександр Довженко, який змусив світ говорити про українське кіно.

“Хто не пам’ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього”, – казав  Максим Рильський.

Харків у XXI столітті. 17 вересня, що згадує місто у святковий день для усієї України (фото, відео))

День працівників цивільного захисту (День рятівника) в Україні щороку відзначають 17 вересня. Професійне свято всіх співробітників Міністерства з надзвичайних ситуацій було встановлено Указом Президента України № 830/2008 від 12 вересня 2008 року.

Під час війни рятівники-герої без зброї кожного дня на варті – захищають українців, нажаль, іноді ціною власного життя.

Саме 17 вересня в 2024 році Указом Президента України посмертно присвоєно звання Героя України підполковнику служби цивільного захисту Артему Костирі

Підполковник понад 70 разів брав участь у ліквідації наслідків російських обстрілів. Після деокупації Харківщини організував відновлення майже сотні пошкоджених пожежно-рятувальних підрозділів. Завдяки йому вдалося евакуювати понад 2400 людей.

Артем Костиря загинув цьогоріч 13 липня під час ліквідації наслідків ворожого обстрілу по селищу Буди (Харківського району), коли російські окупанти завдали повторного удару балістичною ракетою.

Також Глава держави також відзначив працівників ДСНС орденами «За мужність» ІІ і ІІІ ступенів та орденом Данила Галицького.


Вітав Президент України героїв-рятівників і цьогоріч.


Керівники місцевих органів влади Харківщини привітали рятувальників з професійним святом.


Підхопили вітання й артисти – закликом – скажи “Дякую!” рятувальникам!

Приєднуємося до кожного слова подяки героям-рятівникам.

Але поряд із святковими заходами є сумні спогади… Саме 17 вересня 2024 року, у святковий день, росіяни вдарили авіабомбами по Київському району Харкова та селу Черкаська Лозова. Під час гасіння пожежі у лісосмузі поблизу торгового центру, поранень від повторного удару рашистів зазнали й працівники ДСНС. Адже вони і в своє професійне свято, День рятівника, оберігають і рятують наші життя.

А ось у мирні часи, 17 вересня 2012 року в Харківському національному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського відбулася демонстрація унікального кінофільму 1916 року «Вмираючий лебідь». Це був не просто показ старого кіно, а відтворення перших громадських кіносеансів.


Картину «Вмираючий лебідь» зняв у 1916 році режисер, театральний художник та сценарист Євген Бауер. Він багато в чому випередив свій час, порушивши традицію зйомок того часу. Євген Бауер один із перших почав застосовувати методи, які потім стали абеткою режисури: змінювати плани, вибудовувати мізансцени та композицію кадру, застосовувати світло та багато іншого.
У фільмі знялися визначні актори того часу: Вітольд Полонський та балерина Віра Караллі.

Незвичайний сеанс пройшов в рамках проєкту «Харківський бузок. PS».

17 вересня 2004 року в Харкові відкрився перший в Україні пам’ятник ювеліру. Його встановили на території міського ювелірного заводу на честь 75-х роковин з дня заснування підприємства.

***

У П’ятихатках стартував мультиспортивний марафон “Золоте кільце”. П’ятдесят команд по три особи в кожній мали пройти 350 кілометрів за два з половиною дні. Пересуватися доводилося велосипедами, на байдарках і плотах, пішки і навіть повзком – у Липецьких каменоломнях, де на повний зріст людина не пройде.

17 вересня 2009 року в Саду Шевченка відбулася унікальна акція. Молоді пропонували відмовитись від шкідливих звичок на користь читання. Ідея належала співробітникам ХДНБ ім. Короленка. Вони допомогли зібрати книги для акції.

Біля монумента футбольного м’яча відкрили незвичайну бібліотеку – книгу міг отримати кожен бажаючий, без запису та реєстрації, всього – за пляшку пива. Книги – із фондів харківських бібліотек, видавництв та магазинів.

Привернути увагу вирішили не просто обміном книг, організатори надійшли далекоглядніше – влаштували буккросинг – відпустили книги у вільне плавання: читаєш – залишаєш у громадському місці – її знаходить інша людина і робить так само.

Фото, відео та матеріал: Головне управління ДСНС України у Харківській області, Президент України, GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела,

Харків причетний до важливої дати: привітання із святом і спогади (фото, відео)

Професійне свято працівників кінематографії – День українського кіно – встановлений Указом Президента від 12.01.1996 № 52/96 і відзначається щорічно у другу суботу вересня.
В 2025 році День українського кіно припадає на 13 вересня.

З нагоди Дня українського кіно Президент України зустрівся з представниками кіноіндустрії, їхніми рідними і відзначив державними нагородами та Державною премією України імені Олександра Довженка 2025 року.

“Щиро вітаю всіх причетних із професійним днем. Сьогодні це не тільки індустрія – це про дещо більше. Найбільша перемога українського кіно: воно є, існує, живе, надихає. Дякую вам! З Днем українського кіно!” – привітав митців Володимр Зеленський.

Перша українська кінозйомка відбулася у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні Федецький влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі.
(Подробиці про розвиток кіно у Харкові – https://gx.net.ua/history-harkov/fotograf-fedeckij-kupec-kinoman-i-francuzskie-bratya-kto-prilozhil-ruku-k-razvitiyu-kino-v-harkove-.html , а також 10 фактів про харківське кіно – https://gx.net.ua/history-harkov/10-faktov-o-harkovskom-kino.html ).

У минулому з кіно в Україні пов’язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі.

У 1922 році було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а в 1928 році ввести в дію Київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О. Довженка). У 1930 р. в Україні з’являється перший звуковий фільм – документальна стрічка Д. Вертова «Симфонія Донбасу».

Українські художники впродовж минулого століття створили власну яскраву кіношколу, яка гідно збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка і Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова (https://gx.net.ua/history-harkov/genialnyj-rezhisser-kotoryj-rabotal-v-harkove.html), Леоніда Осики, Івана Миколайчука і багатьох їх талановитих творчих послідовників. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців.

У 2003 році був прийнятий Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку кіноіндустрії», завданням якого є створення належних умов для розвитку кінематографії України, відновлення ролі і впливу національного кінематографу у культурній, соціальній і духовній сферах життя українського народу, відновлення кінематографії як конкурентоспроможної галузі, вдосконалення механізмів позабюджетного фінансування та залучення в кінематографію України інвестицій.

7 липня в історії Харкова: перша демонстрація кінематографу (фото, відео)

А ви знали! Саме 7 липня в 1896 році відбулася перша демонстрація кінематографу у Харкові.
Назва картини місцеві хроніки не зберегли. Але 1896 рік став знаковим для поширення кінематографа в Харкові.

Через три місяці знаменитий харківський фотограф Альфред Федецький зняв перший в країні фільм і продемонстрував його в Харкові.

 

Однак на появу першого стаціонарного кінотеатру в місті довелося чекати понад 10 років. Їм став кінотеатр «Боммер», що відкрився в 1908 році.


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.