Перейти до основного вмісту

Позначка: історія Харкова

16 квітня в історії Харкова: згадують видатних харківців та цікаві події з життя міста (фото)

Пам’ятаємо! Цього дня, 16 квітня, в 1841 році народилася Христина Данилівна Алчевська (1841-1920) – дружина відомого харківського підприємця та мецената Олексія Алчевського. В 1862 році Христина Алчевська організувала свою знамениту недільну школу, яка діяла до 1919 року. На кошти Олексія Алчевського на розі вулиць Чернишевської та Жон Мироносиць було споруджено будинок для школи. Автором проекту став зять Алчевських Олексій Бекетов. Зараз у будівлі знаходиться Художній музей.

Доречі, 14 квітня 2023 року відбулася перша воєнна експозиція у зруйнованому рашистами харківському музеї (докладніше у новині GX).

 

Пам’ятаємо! Цього дня, 16 квітня, в 1876 році (м. Сміла на Черкащині) народився Георгій Проскура – відомий харківський вчений, спеціаліст у галузі гідромашинобудування та гідроаеродинаміки, академік Академії наук України.
З 1906 року працював у Харківському технологічному інституті.
З 1910 року в науково-технічному товаристві ХТІ організував аеросекцію.
У 1921 році на базі кафедри гідравліки заснував кафедру гідромеханіки та авіації.
Під час Другої світової війни був у евакуації. Одразу після звільнення Харкова створив в Харківському авіаційному інституті кафедру нових типів двигунів для літальних апаратів.
До останніх днів він працював.
В монографії Проскури “Гідродинаміка турбомашин” вперше було викладено загальну теорію турбомашин.

Помер Георгій Проскура 30 жовтня 1958 року в Харкові.

У 1974 році Академія наук України встановила Премію НАН України імені Г. Ф. Проскури. В Харкові на честь академіка Г. Проскури названа одна з вулиць. Кафедрі гідромашин в ХПІ присвоєне ім’я Г. Ф. Проскури.
В Харкові встановлено дві пам’ятні дошки Георгію Проскурі.

А ще, 16 квітня 1885 року уряд затвердив становище, згідно з яким почав функціонувати Харківський практичний технологічний інститут – нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». Це найбільший вищий навчальний заклад у місті, в якому у мирні часи навчалося близько 20 тисяч студентів, працювали 1700 викладачів.

У різний час в інституті читали лекції знаменитий харківський архітектор Олексій Бекетов та його брат Микола – відомий вчений хімік; фізик, лауреат Нобелівської премії Лев Ландау; «український Едісон» або «харківський Тесла» – фізик, винахідник у галузі радіотехніки Микола Пільчиков; спеціаліст у галузі гідромашинобудування та гідроаеродинаміки, академік Георгій Проскура.

Нагадаємо, офіційне відкриття Харківського практичного технологічного інституту відбулося 15 вересня 1885 року.

На жаль, під час обстрілів російскими окупантами Харкова, пошкодження отримали два навчальні корпуси та шість гуртожитків НТУ ХПІ, а також спорткомплекс ВНЗ. У виші оцінювали завдані росіянами збитки у 150 мільйонів гривень. Гроші на відновлення збирали й випускники політеху та університети-партнери. Але незламний ВНЗ працює і наразі, ще й цікаві заходи впроваджує.

А ви знали? У НТУ “Харківській політехнічний інститут” презентували карту області, вишиту слобожанськими орнаментами. Вона стала одним із рукотворних пазлів мапи України, яку вишивали вчені в усіх регіонах у рамках проєкту “Наукою вишиваємо Україну”. Творчий марафон стартував ще у листопаді 2022 року.

16 квітня  в 1977 році пройшов суботник і відбулася урочиста закладка 16-ої станції Харківського метрополітену – «Ярослава Мудрого» (попередня назва «Пущкінська», відкрита 10 серпня 1984 року) Салтівської лінії на перетині вулиці Ярослава Мудрого (нині) та вулиці Григорія Сковороди (нині).

Вже в серпні 1977 року було розпочато повноцінні роботи на першій пусковій ділянці другої черги від станції «Історичний музей» до станції «Академіка Барабашова». Довжина ділянки становить 6,8 км.

15 квітня в історії Харкова: народився міський голова

Пам’ятаємо! Цього дня, 15 квітня, в 1812 році народився Єгор Гордєєнко (1812-1897) — професор Харківського університету та громадський діяч, харківський міський голова.

У 1828 році Гордєєнко закінчив Харківську гімназію. В 1832-му – відділення лікарських та медичних наук Харківського університету. Викладав фармакологію, практикував хімію та читав публічні лекції з технічної хімії.

З 1843 року Гордєєнко займався влаштуванням у Харкові заводу штучних мінеральних вод.

Гордієнко активно займався громадською діяльністю.

У 1871 році був обраний Харківським міським головою. Обіймав цю посаду до 1873-го.

Гордєєнко був благодійком. Передав 198 томів наукових видань у дар університетській бібліотеці та неодноразово вносив грошові пожертвування для оплати навчання незаможних студентів.

Понад 40 тисяч карбованців він заповідав губернському земству на утримання початкових шкіл.

Надалі у Харкові було засновано стипендію його імені.

Цікаві історичні факти з життя міста: 14 квітня народився відомий український митець та створено знамениту команду з Харкова (фото)

Пам’ятаємо! Цього дня, 14 квітня, 1895 року народився Йосип Гірняк – відомий український театральний актор, режисер, педагог.
Гірняк народився в селі Струсів (нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл.). На сцені почав виступати з 1915 року у Львові.
В 1922 році вступив у творче об’єднання «Березіль», в 1926 році разом із театром переїхав до Харкова.
Після розгрому театру «Березіль» у жовтні 1933 року перейшов до Харківського театру юного глядача.
Проте невдовзі (27 грудня 1933 року) був заарештований, як однодумець Леся Курбаса, і засуджений до трьох років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборі в селищі Чиб’ю. В серпні 1940 року отримав дозвіл переїхати до Черкас. У роки війни опинився на окупованій території.

Повернувшись в Україну, працював 1942–1944 роки у трупі Львівського оперного театру, де вперше на українській сцені здійснив постановку «Гамлета» В. Шекспіра (1943р.). У 1944–1949 роках перебував в Австрії та Німеччині. Після війни у 1949 році переїхав до США, де організував і очолював український театр (1953–1955 роки), Театр слова (1956–1964 роки; разом з дружиною Олімпією Добровольською), у яких поновив кращі вистави «Березіля» («Гайдамаки» за Т. Шевченком, «За двома зайцями» М. Старицького, «Мина Мазайло» М. Куліша). Водночас від 1956 року – режисер-постановник, продюсер і диктор української студії радіо «Свобода». Гірняк віртуозно володів однією з найскладніших технік театру ХХ століття – психологичним гротеском. У його творчості поєднані давні традиції лицедійства, скоморошества, майданчикові народні ігрища з модерними формами національної ідентичності. Перші режисерськи постановки Гірняка, зокрема «Сон української ночі» (1946р.) та «Ходіння Мамая по другому світі» (1948р.) І. Чолгана, виконані в стилі кабаре-пародії з використанням вертепних інтермедій та ритмічно-музичного малюнку джазу. Політичні рефлексії на теми української історії, започатковані у цих виставах, знайшли продовження у виставах за політично і соціально-психологичними драмами: «Зайві люди» (1947р.), «Санітарійна зона» (1949р.) за М. Хвильовим, «Оргія» Лесі Українки (1947р.), «Мойсей» за І. Франком (1956р.) та ін. Знявся у фільмі «Вендета» (1924р., Одеської кіностудії). Автор книг: «Двадцятиріччя „Народного Малахія“» (1948р.), «Лебедина пісня Леся Курбаса» (1951р.), «Спомини» (Нью-Йорк, 1982р.), а також низки статей з питань українського театру на чолі з Лесем Курбасом (опубліковано у журналі «Київ», Філадельфія; «Сучасність», Мюнхен та ін.).
Помер Йосип Гірняк 17 січня 1989 року в Нью-Йорку. Похований на українському католицькому цвинтарі Фокс Чейз у Філадельфії.
За життя зіграв у театрі 171 роль. Його основні ролі: Кукса («Пошились у дурні» М. Кропивницького), Кум, Мина Мазайло, Зброжек («Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Ґраса» М. Куліша), Голохвастий («За двома зайцями» М. Старицького), Лейба («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Чирва-Козир («Диктатура» І. Микитенка). Як режисер поставив 65 вистав.
А ви знали? У 2007 році з нагоди 120-річчя з дня народження Леся Курбаса, відомий український режисер і громадський діяч Лесь Танюк та його дружина мистецтвознавець Неллі Корнієнко відвідали Тернопільщину. Під час відвідин нашого краю вони подарували виготовлену за власні кошти бронзову скульптуру – погруддя Йосипа Гірняка з метою встановлення її на землі, яка подарувала світові найталановитішого актора театру Леся Курбаса «Березіль» – у Струсові.
На той час було визначено місце встановлення пам’ятника – на території родинного обійстя, перед батьківською хатою видатного земляка, та виготовлено проект постаменту під погруддя.

А ще, 14 квітня 1990 року утворено знамениту команду КВК Харківського авіаційного інституту. У 1992 році команда потрапила до вищої ліги КВК. 1995 року команда стала чемпіоном вищої ліги.

Згодом ще кілька років брала участь у кількох телевізійних проектах.

14 квітня Харків вшановує пам’ять про видатну лікарку (фото)

Пам’ятаємо! Цього дня, 14 квітня, в 2003 році не стало Любові Малої – одної з найвідоміших харківських лікарів, української вченої, терапевта, доктора медичних наук, професора академії НАН України, академіка АМНУ, директора інституту терапії АМНУ, завідувачки кафедриою шпитальної терапії і клінічної фармакології Харківського державного медичного університету, головного редактора «Українського терапевтичного журналу».

Вона народилася 13 січня 1919 року у селі Копані (Запорізька область) у родині селянина. В 1938 році закінчила 1-й Харківський медичний інститут. З 1941 по 1946-й служила військовим лікарем в армії на Північно-Кавказькому фронті та у Харківському військовому окрузі. З 1946 року працювала у Харківському медичному інституті.

Її девізом були неодноразово повторювані слова: «Головне – бути добрим лікарем; якщо хоча б одна мати не втратить сина чи один батько чи чоловік повернеться до сім’ї після хвороби – то ми працюємо недаремно».

За 50 років лікування вона допомогла зцілитися десяткам тисяч пацієнтів і ніколи не відмовила у допомозі жодному хворому.

Внесок Любові Малої як вченого у розвиток кардіології безцінний. Вона була піонером у багатьох дослідженнях – авторка (співавторка) понад 600 наукових праць, видатному лікареві належить 24 монографії на теми: ішемічна хвороба серця у молодих; інфаркт міокарда; лікування хвороб серця та судин; ритми серця; хронічна недостатність кровообігу; невідкладна допомога у кардіології.

Примітно, що останню роботу невтомна Любов Трохимівна написала, коли їй було за 80 років.

Звичайно, не обійшлося і без нагород, і звань як у рідній країні, так і за її межами (Відзнака Президента України «Герой України» з врученням ордена Держави (12 січня 1999); Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (19 серпня 1998), Орден Богдана Хмельницького III ст. (7 травня 1995) та інші).

Міжнародний біографічний центр (Кембридж, Великобританія) включив її до книги «2000 видатних вчених ХХ століття».

1999 року Любов Трохимівна стала першим почесним жителем Харкова з того часу, як було відновлено це звання.

Померла видатна харків’янка 14 квітня 2003 року. Похована на 2-му міському цвинтарі, де в 2004 році був встановлений її бронзовий бюст.

Перед входом до Харківського національного медичного університету меморіальна дошка з портретом Малої сусідить з портретами видатних медиків Палладіна та Воробйова.

В 2004 році в Харкові пройшли перші «Терапевтичні читання імені академіка Любові Малої».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України у 2004 році Інституту терапії АМН України присвоєно ім’я Л. Т. Малої.

У листопаді 2015 року проспект Постишева у Харкові перейменований на проспект Любові Малої.

Фото та матеріал: відкриті джерела

11 квітня в історії Харкова: вшановують відомого фізика та актора театру й кіно (фото)

11 квітня 1913 року народився Володимир Хоткевич (головне фото), відомий харківський фізик, ректор Харківського університету, член-кореспондент АН України (1967р.).
Син знаменитого українського письменника, історика та композитора Гната Хоткевича (на фото) народився в Києві.

Після закінчення індустріально-технічної профшколи з 1930 по 1935 роки навчався у Харківському механіко-машинобудівному інституті (нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»).

У 1932-1950 роках працював у Харкові в Українському фізико-технічному інституті (ННЦ ХФТІ): препаратором, лаборантом, інженером.
З 1950 року – у Харківському університеті (нині ХНУ ім. В. Каразіна).
З 1966 до 1975 року Хоткевич був ректором університету (нині Харківський національний університет ім. В. Каразіна).
Основна сфера наукової діяльності Хоткевича були дослідження проблем надпровідності, низькотемпературної металофізики. Опублікував понад 200 робіт з фізики металів, проблем вищої школи. Під його науковим керівництвом захищено 15 кандидатських дисертацій. За свій вклад в науку мав багато нагород.
Помер 9 липня 1982 року в Харкові. Похований на міському кладовищі № 2.

11 квітня 1993 року помер видатнитий актор театру та кіно Вацлав Дворжецький.

Він народився 3 серпня 1910 року… Частина його творчої біографії тісно пов’язана з Харковом.
Навчався наприкінці 1920-х у театральній студії при Київському польському драматичному театрі. Працював у Запоріжжі. Але 1929 року переїхав до Польщі, потім повернувся до Києва.
Незабаром його заарештували. У 1930 році був засуджений 10 років таборів за звинуваченям у шпигунстві на користь Польщі.
До 1937 року відбував покарання у таборах.
Однак після робочих змін Вацлав вирушав не відпочивати, а йшов до театрального гуртку, де і відбувся його дебют як актора.
Після дострокового звільнення в 1937 році Дворжецький поїхав до Харкова, де йому вдалося за рекомендацією начальника управління культури влаштуватися до місцевого театру № 4. Але поки що Дворжецький з театром їздив з гастролями Україною (Куп’янськ, Дебальцеве, Донецьк), було заарештовано начальника управління культури, що його рекомендував.
Довелося екстрено покинути Харків.
Під час Другої світової війни Дворжецького було засуджено вдруге та звільнено лише у 1945 році.
Вже у похилому віці, з 1968 року, почав зніматися в кіно та на телебаченні, зіграв 92 ролі. Найбільші та вдалі роботи у фільмах: «Щит і меч», «Червоне та чорне», «Ярослав Мудрий», «Кармелюк», «Крізь терни до зірок» та інші.
У творчому доробку Вацлава Дворжецького 122 ролі у 111 виставах.
Батько двох не менш відомих акторів Владислава та Євгена Дворжецьких.
У справі 1930 року був реабілітований постановою Військового трибуналу Київського військового округу від 24 липня 1992 року.
Помер 11 квітня 1993 року.

10 квітня в історії Харкова: місто вітає і підтримує митця, а ще згадує цікаву подію (фото)

Трохи цікавого з історії міста…

Саме 10 квітня в 1909 році харківські ЗМІ минулого писали: “З вчорашнього дня з Театральної площі, в години руху публіки на скачки, почав курсувати автомобіль фабрики «Siat» на 28 місць.

Рейс в обидва кінці відбувається протягом 25 хвилин. Публіка охоче займала в ньому місця, віддаючи перевагу будь-якому іншому способу пересування, виключаючи, звичайно, лихачів. Вчорашній досвід вийшов настільки вдалим, що наступного скакового дня (у неділю) запропановано пустити вже два автомобілі”.

Саме 10 квітня Харків-мистецький вітає чарівника-лялькаря – Олега Заблоцького.

Він народився 1952 року. Живе і працює у незламному Харкові.

Олег Заблоцький робив механізацію майже до усіх улюблених вистав Харківського театру ляльок ім. В. Афанасьєва та навіть попри війну продовжував працювати.
На жаль, 29 березня 2025 року під час атаки безпілотників у Харкові Олег та його родина зазнала дуже серйозних ушкоджень.
Дружина Олега загинула, будинок зруйновано, а сам Олег знаходиться у лікарні.

Колектив новинного порталу GX приєднується до привітань з днем народження митця і дуже хоче підтримати Олега. Тому додаємо пост колективу театру, де є посилання на банку.

Фото та матеріал: GX, Харківського театру ляльок ім. В. Афанасьєва, відкриті джерела

Харків у XXI столітті 5 квітня: цікві факти з історії міста – відкрито ІВЦ “Бузок” (фото)

5 квітня. 2012 року в Харкові відбувся історичний для міста футбольний поєдинок. “Металіст” зіграв із португальським “Спортингом” у чвертьфіналі Ліги Європи.
На виїзді харків’яни поступилися 1:2.
У поєдинку у відповідь господарі відкрили рахунок і протягом шести хвилин побули у півфіналі. Щоправда, утримати переможний рахунок не змогли.

Проте вихід у вісімку найсильніших Ліги Європи виявився найзначнішим досягненням “Металіста” за всю історію клубу.

5 квітня 2013 року у Харкові у будівлі оперного театру відкрили виставковий центр “Бузок”.

Мультимедійний центр мав допомогти журналістам ближче познайомитися з харківськими художниками та майстрами з інших міст. Першою стала експозиція родини Норазян-Моргулян. Було представлено понад 50 різнопланових картин Вачагана Норазяна, його дружини Євгенії Моргулян, дочки Марії Норазян та її чоловіка Іллі Павлова.

Під час війни, попри обстріли і руйнування, двері ІВЦ “Бузок” відкрилася 22 грудня

Виставки та творчі зустрічі, спогади про видатні події міста і біль війни, підтримка творчої молоді та яскраві звіти у соцмережах. Вони працюють і вірять у перемогу. Вітаємо!

5 квітня 2014 року в Харкові відкрили меморіальну дошку засновнику рок-журналістики Сергію Короткову. Дошку в день народження музикознавця встановили на будинку на проспекті Правди, 5, близько 3-го під’їзду. Під барельєфом на гранітній плиті написано: “У цьому будинку у 1946-1984 роках проживав видатний музикознавець, педагог, радіоведучий, публіцист, один із основоположників музичної рок-журналістики України, який зробив вагомий внесок у розвиток музичної культури”.

Сергій Коротков (5 квітня 1946 р. – 31 січня 2010 р.) – був найвідомішим харківським музичним критиком та журналістом. Вважався одним із основоположників рок-журналістики. Він почав випускати перший у країні рок-журнал – самвидавні “Біт-Ехо”.

Фото та матеріал: Наталія Бойченко, GX, відкриті джерела

Харків згадує видатного архітектора (фото)

Пам’ятаємо! Цього дня, 2 квітня, 1864 року народився Віктор Величко (1864-1923) – відомий харківський архітектор.

Народився у Варшаві, там же минули його дитячі та юнацькі роки. Закінчив у Варшаві реальне училище.

Вищу освіту отримував одночасно з відомим харківським архітектором О. М. Бекетовим.

З 1891 року працював у Харкові.

Помер в 1923 році.

У Харкові за проектами Величко збудовано велику кількість громадських і житлових споруд, які нині є пам’ятками архітектури.

Історичний факт. 2 квітня в Харкові засновано один із найстаріших музеїв Європи (фото)

Пам’ятаємо! Цього дня, 2 квітня, в 1807 році будо засновано Музей природи Харківського національного університету.

Це один із найстаріших музеїв Європи. Після відкриття Харківського університету піклувальник Харківського навчального округу граф Северин Потоцький купив у ганноверського аптекаря Грунера колекцію іноземних предметів, зібраних професором Андре, а в 1807 році – зоологічну колекцію італійця Четті. За обидві колекції було сплачено 39200 рублів асигнаціями. До Харкова ці колекції прибули 2 квітня 1807 року. Ця дата і вважається днем заснування музею.

Музей розташований у будівлі на вулиці Трінклера, 8, побудованій в 1901 році за проектом архітектора Величка (який, доречі, народився саме 2 квітня 1864 року).

Експозиція музею розташовується у 23 залах. Колекція налічує 250 тисяч експонатів.

 

Харків вшановує героя: 1 квітня загинув працівник харківського театру

На жаль, не усі спогади минулого щасливі… Наразі ворог кров’ю українців пише історію нашої країни.

Першого квітня Харків разом з колективом СХІД ОПЕРА вшановує героя-захисника – Сергія Пивоварова.

Світла пам’ять! Йому назавжди – 40…

Він віддав своє життя, щоб наблизити нашу перемогу, щоб ворог не наблизився до рідного Харкова…
Електрогазозварювальник 6 розряду бутафорської ділянки СХІД ОПЕРА Сергій Пивоваров, який залишив свою роботу та пішов захищати рідне місто, загинув у перший рік війни, коли точилися криваві бої. Про це в 2022-му повідомив диригент Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка Павло Багінський.

«1 квітня 2022 року, у боях у районі Святогірської лаври, загинув боєць-гранатометник Сергій Пивоваров – наш співробітник, зварювальник 6 розряду бутафорської ділянки, – повідомили у ХНАТОБі. – Вже другого дня Сергій добровільно записався до лав ЗСУ і бився так само чесно, як у мирний час працював. Наприкінці квітня Сергію мав виповнитися 41 рік. Ніхто й уявити не міг, що до цього не доживе».

Пам’ятаємо! Згадали Сергія в театрі і цьогоріч…

Він народився у квітні (30.04.1981), у квітні ж і обірвався життєвий шлях героя (01.04.2022)…

Нехай саме таким – у вишиванці в квітучому саду він на завжди залишится в наших серцях!

Фото та матеріал: Наталія Бойченко, ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА, архів  Сергія Пивоварова

 


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.