Пам’ятаємо! В 1932 році 2 березня у селі Дігтярне Харківської області народився Валентин Черняк – відомий актор.
У 1953 році закінчив акторський факультет Харківського театрального інституту.
У 1953-1954 роках – актор Харківського українського драматичного театру імені Шевченка, з 1957 – актор Театру-студії кіноактора при Київській кіностудії імені Довженка.
У фільмографії актора понад 60 кінокартин.
Пам’ятаємо! У 1797 році 2 березня в Харкові народився Петро Кеппен (1793-1864) – вчений німецького походження, видавав праці з історії, географії, етнографії, демографії та статистики.
Петро Кеппен 1814 року закінчив Харківський університет зі ступенем магістра правознавства.
Кілька років Кеппен проживав і займався збиранням матеріалів з географії та історії в Криму.
Особлива заслуга Кеппена – встановлення колишніх імен міст та населених пунктів Криму. Наприклад, їм було зібрано 22 назви міста Старий Крим.
Помер 23 травня 1864 року.
Початок весни в місті став роковинами ракетного удару по будівлі Харківської ОВА.
“Снаряди влучали в житлові масиви, в центр міста, в лікарню, в університет. Мирні люди йшли в аптеки та продуктові магазини. Обстріл ракетами та залповим вогнем – це військовий злочин! Постраждали Північна Салтівка, Нова Баварія, центр міста… Через обстріл будівлі Харківської ОДА загинули 7 людей, постраждали 24 особи, серед них – дитина. Це лише попередні дані. А внаслідок авіаудару по проспекту Новобаварський вщент знищена багатоповерхівка. Багато людей досі під завалами. Кількість жертв встановлюється. Такі дії агресора – військовий злочин проти нації, який має бути покараний найвищими мірами. Людське життя – найбільша цінність. Приношу співчуття усім постраждалим, рідним загиблих. Ми повернемо мир”, – саме такими словами того дня промовляв начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.
Того дня, 1 березня 2022 року, 44 людини загинули внаслідок російського обстрілу. Світла та вічна пам’ять усім, кого вбила росія!
Все відбудуємо! Україна була, є і буде вільною і незалежною!
Пам’ятаємо! Цього дня, 1 березня, 1895 року народилася Ніна Горленко – відома українська актриса.
Починала театральну кар’єру в Києві.
У 1920-х почала виступати у театрах Харкова. На початку 1930-х грала у знаменитому театрі Леся Курбаса “Березіль”.
Основні ролі: Бояриня, Долорес («Бояриня», «Камінний господар» Лесі Українки), Баронова Козіно, Агапія («Мина Мазайло», «Народний Малахій» М. Куліша).
Під час війни була примусово вивезена до Німеччини. Пізніше опинилася в еміграції в США.
Померла 4 травня 1964 року в Філадельфії.
Пам’ятаємо! Цього дня, 1 березня, 1788 року народився Іван Якович (Іоганн-Християн) Кронеберг – літературний критик, педагог, знавець класичної філології, професор Харківського університету, засновник університетської бібліотеки та Харківського педагогічного інституту.
Іван Кронеберг народився у сім’ї пастора євангелічної церкви. Освіту здобув у Галльському та Єнському університетах. У студентські роки здійснив дві піші подорожі до Нюрнберга та Брауншвейгу.
З 1819 року викладав у Харківському університеті. Заснував університетську бібліотеку, систематизував колекції старожитностей, придбав факсимільні гравюри Альбрехта Дюрера.
Голова Філотехнічного товариства. Брав активну участь у будівництві німецької кірхи у Харкові.
Помер 19 жовтня 1838 року в Харкові, похований на лютеранському кладовищі (2-ге міське кладовище).
Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела
А ви знали? Цього дня, 1 березня, в 1902 році відбулася знакова подія в історії благодійності Харкова. На Пісках відкрилися «Ясла» – для початку ХХ століття установа вкрай рідкісна.
«Ясла» давали дітям притулок і їжу протягом дня, у тому випадку, коли матері-працівниці були позбавлені можливості займатися ними.
Нові «Ясла» мали популярність серед поденних робітниць. Відповідно до звіту за період із 1 березня 1902 по 1 січня 1903 року, протягом 169 днів, «Ясла» відвідало 5486 дітей.
Про відкриття ясел згадують Багалій і Міллер в «Історії міста Харкова за 250 років його існування (з 1655 по 1905 рік)».
Довідка. У Харкові, окрім «Пісків» (у 522-му мікрорайоні Салтівки) на березі гребного каналу, є ще одні Піски, куди як старіші за часом (в новині саме йдеться про старі).
Пам’ятаємо! Цього дня, 28 лютого, в 1857 році у місті Красноград Харківської області (нині) народився Овксентій Корчак-Чепурківський – лікар-гігієніст, епідеміолог, міністр народного здоров’я Української Народної Республіки, дослідник історії охорони здоров’я, академік Академії наук України, фундатор соціальної гігієни та організації охорони здоров’я як науки й предмету викладання у вищій медичній школі України.
Овксентій Корчак-Чепурківський походив з родини парафіяльного дяка. В 1877 році закінчив Полтавську духовну семінарію і вступив до природничого відділу фізико-математичного факультету Київського університету Святого Володимира. Провчився недовго – у 1878-му його було виключено з університету за участь в політичному студентському русі (так звана «березнева історія»).
Продовжив навчання лише через рік, але вже на медичному факультеті Харківського університету, який закінчив в 1883 році.
З 1883 по 1902 роки працював санітарним лікарем у Полтаві, Харківському та Херсонському земствах.
Паралельно з лікарською практикою Корчак-Чепурківський починає проводити статистичні дослідження. Він першим запропонував використовувати відомості про народження та смерть з метричних книг православних приходів, що дозволило бути більш точним та об’єктивним.
У 33 роки Овксентій Корчак-Чепурківський написав першу наукову роботу про стан лікарської допомоги і народного здоров’я. Дослідження набуло популярності і в 1891 році його запросили до Бессарабського земства в Кишинів на посаду завідувача Губернського санітарного бюро. Тут він проявив талант лікаря-профілактика та науковця, організувавши протиепідемічні заходи щодо тифу, дифтерії, холери, аналізував захворюваність і смертність населення, встановлював причини їх високого рівня.
У 1898 році Овксентій Корчак-Чепурківський здобув звання доктора медицини. Наступного року вченого запросили у Київ, де він обійняв посаду санітарного лікаря Київської міської самоуправи, пізніше почав викладати в київському університеті. Він зустрічався з Лесею Українкою і Ольгою Кобилянською, був другом Миколи Лисенка, Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької, а ще був особистим лікарем академіка Дмитра Заболотного.
З початком Першої світової війни Корчака-Чепурківського мобілізовують в армію військовим лікарем.
Українська революція 1917 року надихнула Корчака-Чепурківського стати організатором нової системи охорони народного здоров’я та медичної освіти. У статті «Наші завдання часу» він зазначав: «В Україні почалося нове життя… Найголовніше завдання – утворити українську національну медицину як науку і як практичну галузь наукового знання». Цим завданням була присвячена вся його подальша наукова та педагогічна діяльність: і як декана медичного факультету та завідувача кафедри гігієни, і як очільника санітарного департаменту Міністерства народного здоров’я і державного опікування та Міністра народного здоров’я УНР. 7 березня 1921 року Овксентій Корчак-Чепурківський одним з перших із медиків учений був обраний академіком Української академії наук.
Він писав праці з історії земської медицини, епідеміології та профілактики інфекційних захворювань; демографії і санітарної статистики, в 1927 році розробив українською мовою першу в Україні номенклатуру хвороб, був редактором медичних журналів, рецензентом численних робіт і дисертацій.
У 70 років спускався під землю, щоб особисто перевірити санітарні умови праці шахтарів.
У 1933 році його звинуватили в антирадянських настроях, поступово усунувши і від викладання, і від будь-якої роботи в Академії наук. Остаточно підкосила Овксентія Васильовича звістка про арешт у 1937-му і заслання на 20 років у Сибір сина, відомого демографа Юрія Корчака-Чепурківського, який запропонував вивчати відмінність смертності не тільки сільського і міського населення, а й за національною ознакою (і це – за кілька років після катастрофічних наслідків Голодомору 1932-33 років).
Сина Овксентій Васильович так і не побачив. Йому ще дозволили працювати завідувачем відділу Інституту демографії та санітарної статистики, а пізніше – консультантом в Інституті клінічної фізіології АН України. Однак його наукові праці ніде не публікувалися.
Самотній і забутий усіма 90-річний учений помер 27 листопада 1947 року в Києві. Є відомості про те, що він писав спогади, але, на жаль, розшукати їх поки що не вдалося.
А ви знали? Мабуть, не випадково, саме в день народження Овксентія Васильовича, в медичному календарі існує Міжнародний день рідкісних (орфанних) захворювань, який відзначають з 28 лютого 2021 року за ініціативою Європейської організації з вивчення рідкісних хвороб EURORDIS.
У світі налічується понад 300 мільйонів осіб, що живуть з одним або декількома з більш ніж 6000 виявлених рідкісних захворювань.
В Україні діагностуються і лікуються такі орфанні захворювання, як фенілкетонурія, гемофілія, муковісцидоз, хвороба Гоше, хвороба Фабрі, мукополісахарідоз та інші.
Пам’ятаємо! Цього дня, 28 лютого, 1940 року в Харкові народився Михайло Бєліков — кінорежисер, сценарист, оператор, лауреат низки премій і звань.
Працював у Харківській студії телебачення та на кіностудії імені О. Довженка.
З 1996 по 2005 рік – Голова Спілки кінематографістів України (усього очолював спілку 19 років). Був одним із засновників Національної академії мистецтв України, а у 1997 році став дійсним членом Національної академії мистецтв України.
Державні відзнаки: Національна премія України імені Тараса Шевченка (1986, фільм «Які ж були ми молоді», Заслужений діяч мистецтв України (1988), Почесна відзнака Президента України (1996; прирівнюється до нагороджених орденом «За заслуги» III ступеня), Народний артист України (2000), Золота медаль АМУ (2010).
До речі, значну частину майбутнього фільму «Які ж були ми молоді» Бєліков планував знімати у своєму рідному Харкові, а ще частково – в Києві та десь на півдні…
Помер 27 березня 2012 року у Києві, похований на кладовищі смт Козин.
Пам’ятаємо! Цього дня, 28 лютого, в 1896 році у Харкові народився Сергій Вікторович Григор’єв — знаменитий український та американський архітектор.
У 1927 році він закінчив архітектурний факультет Харківського художнього інституту.
За проєктами Григор’єва у Харкові збудовано низку будівель: Електрозавод, житловий будинок по вул. Чернишевській, 88, житловий будинок на вул. Сумській, 110 та інші.
1934 року Григор’єв переїхав жити і працювати до Києва (оскільки столиця України була перенесена з Харкова до Києва).
Варто зазначити, що за проєктом Григор’єва збудовано будівлю штабу Київського особливого військового округу, в якому нині розташовується Адміністрація Президента України, та багато інших будівель столиці.
У роки війни Григор’єв залишався в окупованому нацистами Києві. Після 1943 року опинився у Європі, а в 1950-му емігрував до Сполучених Штатів Америки, де архітектор з Харкова працював і помер.
У січні-лютому 2017 року в Києві Сергію Григор’єву було встановлено бронзову меморіальну дошку на фасаді будинку, де архітектор проживав у 1934-1943 роках.
А ви знали? Щорічно саме у цей день, 28 лютого, відзначають Всесвітній день кравців! Дата присвячена серу Вільяму Еліасу Хоу (1819-1867) – американському винахіднику швейної машини. Вітаємо усіх причетних до створення краси!
Професія кравця дуже стародавня і в усі часи вважалася почесною, адже від таланту і смаку кравців залежить зовнішній вигляд людини. Секрети кравецької майстерності накопичувалися тисячоліттями.
Мистецтво пошиття одягу зародилося ще в ХІІ столітті, коли люди стали дивитися на одяг як на спосіб підкреслити фігуру, а не як на засіб її приховати. Слово “кравець”, що вперше з’явилося в Оксфордському словнику 1297 року, походить від французького слова tailler, що означає “кроїти”. Латинське слово “tailor” означало “sartor”, тобто той, хто латає або лагодить одяг; англійське слово “sartorial”, що означає щось пов’язане з пошиттям одягу, походить від цього слова.
Швейна машина – один із найбільших технологічних винаходів усіх часів. Вона стала одним із перших побутових приладів за часів американської промислової революції. Вона вплинула на роль і статус жінок, зробила революцію у швейній справі та модернізувала інші види бізнесу, як-от шевська та оббивна справа.
Цікаво, що кравцю в Нью-Йорку встановлено пам’ятник (автором якого є скульптор Judith Weller, а моделлю їй послужив власний батько, пам’ятник присвячено А. Зінгеру та його швейній машинці), а Брати Грімм присвятили кравцю казку під назвою: «Хоробрий кравець», за мотивами якої ХТДЮ поставив свою першу прем’єру під час війни – “Як хоробрий Кравчик свій страх шукав”. Докладніше у новині GX.
До речі, на очах схвильованого неймовірною виставою глядача ще й трапилося справжнє диво. Справжній Король (Руслан Романов) за допомогою колег зробив чуттєве освідчення своїй коханій Юлії.
Він став на коліно, подарував троянди та освідчився у коханні. На що Юлія відповіла взаємністю.
До речі, колектив театру сьогодні має ще одне свято. Новинний портал GX приєднується до вітань з днем народження провідній артистці театру Людмилі Удачиній!
Фото та матеріал: GX, НАталія Бойченко, відкриті джерела