Перейти до основного вмісту

Позначка: історія Харкова

Харківський фотограф змусив пишатися містом

А ви знали? Цього дня, 6 березня, в 1886 році відбулася знаменна подія в житті харківських фотографів. Любителі фотографії провели загальні збори та порушили питання про заснування у Харкові фотографічної школи.

Цього ж дня найвідоміший наприкінці ХІХ століття харківський фотограф Альфред Федецький написав прохання про дозвіл відкрити у Харкові власне фотоательє.

Харківська фотографічна школа наприкінці XIX – на початку XX століття була однією з найсильніших у країні.

Харків згадує видатного вченого, який створив у місті фізико-математичну школу (фото))

 

Пам’ятаємо! Цього дня, 6 березня, в 1901 році народився Наум Ахієзер – відомий математик, член-кореспондент Академії наук України.

Освіту здобув у Київському інституті народної освіти, але викладав у Харківському університеті.

В 1947 році очолив Харківське математичне товариство. Наум Ахієзер став одним із засновників Фізико-математичної школи №27 у Харкові.

Мав понад двадцять праць з математичної фізики.

Помер 3 червня 1980 року в Харкові.

В мирні часи в Харкові діяв фонд імені Ахієзера, який підтримував молодих математиків: студентів, аспірантів, науковців-початківців.

На згадку про вченого 24 травня 2018 року в Харкові, на будинку по вулиці Багалія, 17 відкрили меморіальну дошку професору Науму Ахієзеру.

На його честь названа теорема Фавара-Ахієзера-Крейна.

6 березня в історії Харкова: народився легендарний футболіст

Пам’ятаємо! Цього дня, 6 березня, в 1927 році народився Микола Уграїцький – воротар харківського клубу “Авангард”, легенда харківського футболу.

Уся кар’єра гравця пов’язана з рідним Харковом.

Дебютував у 1947 році у команді «Локомотив».

У 1956 почав виступати за «Авангард» (пізніше перейменований в «Металіст»).

Уграїцький був універсальним спортсменом. Окрім футболу, грав у волейбол, хокей із м’ячем, хокей із шайбою.

У 1957 році новий головний тренер команди вивів Уграїцького зі складу, і той став виступати за волейбольну команду ХАІ та футбольну команду «Торпедо». Причому у складі торпедівців Уграїцький грав у нападі. Наступного сезону Уграїцький повернувся до «Авангарду».

В 1961 році «Авангард» посів 6-е місце, яке стало найкращим результатом за всю історію виступів клубу в чемпіонатах країни. Команда встановила рекорд чемпіонату з найменшої кількості пропущених голів – 25 у 30 іграх.

Помер легендарний спортсмен Микола Уграїцький 7 червня 1969 року в рідному Харкові.

За твердженнями старих уболівальників, Уграїцькому вдалося забити гол супернику ударом від власних воріт, що на той час було випадково винятковим.

5 березня історії Харкова: народилася українська артистка

Пам’ятаємо! Цього дня, 5 березня 1896 року, народилася Валентина Бжеська – відома українська актриса театру та кіно.

Заслужена артистка України, актриса театрів «Березіль» та ім. І. Франка.

Жила з дитинства у м. Біла Церква. Її батько Юхим Йович Стрілець був земським фельдшером. Мати мала дівоче прізвище Борщ. Валентина Юхимівна успішно закінчила білоцерківську гімназію, яка дала їй на все життя знання французької мови, прекрасно грала на фортепіано, багато читала, у тому числі і польською мовою.

Валентина Бжеська виступала у знаменитому театрі «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса. В 1926 році разом із театром переїхала до Харкова. Після закриття театру «Березіль» працювала у театрі імені Шевченка. 1938 року повернулася до Києва.

Померла 13 січня 1977 у Києві.

Історичний факт. У Харкові народився вчений, який керував ЗВО не лише в Харкові та Україні, а й у Польщі

Пам’ятаємо! Цього дня, 5 березня, в 1833 році в Харкові народився Іван Щелков, ректор Харківського університету (1884-1890) та Варшавського університету (1892-1894).

Іван Щелков народився у багатій купецькій сім’ї. Здобув домашню освіту, потім два роки провів у приватному пансіоні, після чого вступив до третього класу 2-ї Харківської гімназії. В 1850 році закінчив гімназію із золотою медаллю і вступив на медичний факультет Харківського університету, який також закінчив з відзнакою. Викладав у Харківському університеті.

Вивчаючи кровопостачання скелетних м’язів, Щелков e 1863 зробив важливе відкриття, що отримала назву робочої гіперемії скелетних м’язів, тобто посилення їх кровопостачання при скороченні.

Засновник харківської школи фізіологів. Професор навчав таких учнів, як: Л.Л. Гіршман, В.Я.Данилевський, М.М. Ломиковський, І.І. Мечников, А.Г. Подрез та інші. У 1869 році І. П. Щелков разом з К.К. Задлером вивчали зв’язок між кровообігом та скороченням м’язів і зробили відкриття, що отримало назву «робоча гіперемія скелетних м’язів».

Видав перший в Україні підручник з фізіології у 3-х випусках (Харків, 1871—1873), друком вийшли лекції та записки з фізіології.

В 1884 році очолив Харківський університет, яким керував шість років.

У 1892 році Рада Харківського університету обрала Івана Щелкова почесним членом. Після закінчення службової діяльності, у 1894 році, переїхав до Судака на постійне місце проживання. Тут проводив систематичні метеорологічні спостереження, займався музикою та археологією.

Помер у 1909 році.

Історичний факт. Відкриття першого стаціонарного кінотеатру в Харкові (фото)

А ви знали? Цього дня, 5 березня, в 1908 році відбулося відкриття першого стаціонарного кінотеатру у Харкові – «Боммер» (за іншою версією, відкриття відбулося 3 березня).

Кінотеатр був відкритий фірмою братів Боммер. Він був розташований на початку вулиці Полтавський шлях.

На першому поверсі було обладнано зал для глядачів на 380 місць. На другому поверсі розташовувалося велике фойє, де тих, хто чекав нового сеансу, розважав оркестр.

У 1920 році в кінотеатрі стався нещасний випадок — у тисняві на сходах завалилися поручні. Декілька людей загинули. Після цього інциденту у всіх кінотеатрах міста на квитках почали вказувати місця.

Кінотеатр неодноразово перейменовували…

У 1993 році кінотеатр змінив назву на «Зустріч», а у 2003 році повернув собі історичну назву — «Боммер».

Кінотеатр спеціалізувався на показі некомерційного кіно, картин-переможців різних фестивалів.

Історичний факт. Одна з наймасштабніших пожеж у Харкові

А ви знали? Цього дня, 3 березня, в 1733 році на території Харківської фортеці спалахнула пожежа, яка вважається однією з наймасштабніших за всю історію міста.

Пожежа знищила 300 дворів з усіма спорудами та всі торгові крамниці. У вогні була знищена Миколаївська церква на перетині нинішніх вулиць Короленка та Сковороди.

В Успенському соборі згорів дубовий дах, куполи в храмі та на дзвіниці, все всередині вигоріло, залишилися стояти лише кам’яні стіни. (В 1734 році завдяки зусиллям протоієрея Григорія Александрова храм був відновлений).

Історичний факт. Харків прежив жахливу повінь (фото)

А ви знали? Цього дня, 3 березня, в 1853 році в Харкові сталася одна з найсильніших повеней у ХІХ столітті. Сьогодні це досить важко уявити, але позаминулого століття харківські річки нерідко виходили з берегів, затоплювали центральну частину міста і прилеглі вулиці.

Відомий харківський історик Дмитро Багалій писав про харківську повінь 1859 року: «Повінь 3 березня 1859 року була теж дуже значною. У першій частині міста вода зайняла простір, від Рижовського заводу (тепер млин Молдавського) протягом лівого берега Харкова і Нетечі до передмістя Москалівки, залила Дворянську вулицю і велику частину Нетечинської, підтопила м’ясні ряди, заїжджі двори та шерстомийні заводи, через леваду Карталова з’єдналася з озером, що знаходиться вище Нетечинської вулиці…”

Далі йде тривале перерахування вулиць і площ. Постраждалих від повені.

3 березня в історії Харкова: народився один із найвідоміших мешканців міста (фото, відео)

Пам’ятаємо! Цього дня, 3 березня, в 1862 році в Харкові народився найвидатніший харківський архітектор Олексій Бекетов.

Навчався у Харківському реальному училищі, а також у приватній художній школі Раєвської-Іванової. Здобув вищу освіту на архітектурному факультеті Академії мистецтв.

«Я стояв біля казкових палаців і згадував вузькі провулки рідного міста, тісні та брудні вулиці, забудовані глиняними будиночками, — писав Олексій Миколайович Бекетов, завершивши навчання в академії мистецтв. — І мене з нестримною силою потягнуло до Харкова, щоби віддати йому всі свої здібності».

Одним із перших помітних творчих успіхів молодого архітектора була перемога у закритому конкурсі, організованому Купецьким товариством, на проект нової будівлі комерційного училища. Іншою важливою бекетівською спорудою, яка служила справі народної освіти, стала Громадська бібліотека. Її відкриття відбулося 1886 року. Понад 12 років установа працювала в найманому приміщенні, але обсяг його фондів незабаром збільшився настільки, що виникла потреба у новому спеціалізованому книгосховищі. Невелика будівля бібліотеки в провулку Короленка була збудована з урахуванням передових європейських технологій та стандартів.

Недалеко від неї, на початку вулиці Григорія Сковороди (у минулому Пушкінській), за проектом Бекетова звели будівлю Харківського медичного товариства — одну з найяскравіших у місті споруд у стилі неокласицизму.

З 1890 року викладав у Харківському технологічному інституті.

В 1894 році за проект будівлі бібліотеки, яка нині носить ім’я Короленка, отримав звання академіка архітектури.

На особливу увагу заслуговувала церква Різдва Богородиці (Каплунівська), збудована архітектором у 1896–1912 роках. Каплунівська церква була розібрана в 30-ті роки, зараз на її місці стоїть багатоповерховий житловий будинок (Пушкінська, 54).

Ім’я Олексія Бекетова пов’язане з ще двома найбільшими ансамблями центру Харкова — площею Конституції (раніше Миколаївської) та площею Героїв Небесної сотні (раніше Скобелівської), на якій він збудував будинок судових ухвал — найбільшу адміністративну споруду в дореволюційному Харкові. І сьогодні у будівлі розміщено судові установи.

За проектами Бекетова у Харкові було збудовано будинки кількох банків. До їхнього проектування Бекетов підійшов із властивими йому серйозністю та ретельністю: він навіть вирушив за кордон, де уважно оглянув аналогічні споруди в Німеччині, Австро-Угорщині, Франції та Італії.

Дуже яскраво Бекетов виявив себе у проектуванні особняків. За його проектами збудовано понад десяток житлових будинків для інтелігенції та громадських діячів Харкова. Серед них — особняки Алчевських та Бекетових, будинок професора Сомова та ін.

Значною мірою сформував архітектурний вигляд Харкова, особливо Нагірного району: вулиці Григорія Сковороди, Мироносицького провулку та Садово-Куликівської вулиці.

Конструктивізм 1917-го архітектор не прийняв, на його думку, ця «коробкова архітектура більш підходила до проектування заводських та промислових об’єктів, але не до житлового будівництва та великих громадських будівель». Проте майстерність та досвід дозволили освоїти нові художні прийоми. Так що і в нові часи Бекетов успішно працював, вірний своєму принципу: «Архітектор повинен розмовляти лише з пером та логарифмічною лінійкою в руках».

Ім’я академіка архітектури Олексія Бекетова знає практично кожен харків’янин. За його проектами в місті було збудовано понад 40 будівель, два десятки з яких визнані архітектурними шедеврами у стилі класичної архітектурної школи та модерну.

Про цього видатного майстра, який приклав свою руку до перетворення Харкова у місто-красень можна писати цілі мемуари.

А ще Бекетов був хорошим художником-пейзажистом. Його картини є у приватних колекціях.

Бекетов помер у похилому віці (79 років) 23 листопада 1941 року в окупованому нацистами Харкові. Був похований на міському цвинтарі на місці нинішнього Молодіжного парку. У другій половині 1970-х років цвинтар ліквідували, залишивши кілька могил відомих людей. Але прах Бекетова перенесли на цвинтар на вулиці Григорія Сковороди.

У Харкові встановлено два пам’ятники Бекетову. Першу пам’ятку було встановлено у серпні 2007 року біля парадного входу в головний корпус Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури, розташований за адресою вулиця Сумська, 40. Керівником проектних робіт зі спорудження пам’ятника був завідувач кафедри урбаністики ХДТУБА професор Юрій Шкодовський, а автором пам’ятника — скульптор Сейфаддін Гурбанов.

Другий пам’ятник у Харкові архітектору Олексію Бекетову відкрився 30 серпня, у 2016 році. Пам’ятник встановили біля входу до Харківського національного університету міського господарства імені Бекетова. Автори – скульптор Олександр Рідний та Ганна Іванова. (Нагадаємо, в наслідок ракетного удару вранці 5 лютого було зруйновані 4-й та 5-й поверхи будівлі одного з корпусів ХНУМГ ім. О.М. Бекетова – подробиці в новині GX.

Його ім’ям названо станцію метрополітену.

Більше спогадів та подробиць про нього та його творіння, які знищують рашисти, у пості GX до роковин смерті митця (та за посиланням в новині)…

Нагадаємо, правнучка Олексія Миколайовича Бекетова – Олена Федорівна Рофе-Бекетова (громадська активістка, керівник одного з напрямків Благодійного фонду «Харків з тобою») в інтерв’ю розповідала про зруйновані історичні пам’ятки архітектури, створені її геніальним предком – за посиланням в новині GX.

Але ми вистоїмо, переможемо навалу російської орди, заново відбудуємо і відновимо все зруйноване. Адже у нас стільки прекрасних архітекторів, у нас стільки друзів по всьому світу! Віримо, нас не залишать віч-на-віч з нашою бідою.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Харків у XXI столітті. 2 березня – рашисти залишили шрами на тлі харківського храму (фото)

«Радійте! Я з вами – в усі дні» – ці слова, за святим писанням, промовила до людей Матір Божа в день свого Успіння і вознесінні на Небо. Матінка Божа завжди поруч з кожним, хто звертається до неї. Особливо це потрібно людям зараз, коли навколо стільки горя…

Пам’ятаємо! Для російських окупантів немає нічого святого… 2 березня 2022 року внаслідок обстрілу рашистами міста було пошкоджено Успенський собор Харкова.

У Харкові Собор Успіння Пресвятої Богородиці на вулиці Університетській, 11 — один із найстаріших православних храмів міста.

П’ятий із дванадцяти офіційних символів Першої столиці.

Трохи з історії міста та храму.

2 листопада в 1990 році відбулося перше богослужіння у відреставрованому Успенському соборі. Богослужіння провів митрополит Харківський та Богодухівський Никодим.

Реставраційні роботи було розпочато у 1973 році. До 1986-го – у значній частині завершено. Цього ж року у соборі було відкрито органну залу.

Але війна нещадна навіть до святинь: 2 березня 2022 року внаслідок обстрілу рашистами міста було пошкоджено Успенський собор Харкова (вибиті вікна та вітражі, пошкоджено церковне начиння та оздоблення, про це розповіли в Харківській Єпархії Української Православної Церкви).

Згідно з легендою, під час його зведення мер Харкова Василь Ламакін вимагав переробити проєкт і зменшити висоту дзвіниці. Однак архітектор Євген Васильєв його перехитрив. Замість загальної висоти він поставив на кресленні розміри кожного ярусу. Складати ж їх мер не став. Завдяки цьому Харків став володарем унікальної дзвіниці заввишки 89,5 метра, яка до 2006 року була найвищою будівлею Першої столиці.

Її будівництво тривало двадцять три роки. На будівництво витратили 3,5 млн штук цегли. Товщина стін в основі перевищує чотири метри. На ній було встановлено дванадцять дзвонів вагою від шістнадцяти тонн до восьми кілограмів. У 1862 році на дзвіниці був встановлений годинник з боєм, замовлений у Парижі у фірми «Борель».

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, Харківська Єпархія Української Православної Церкви, відкриті джерела


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.