Позначка: художник

Селфі з серцем одного з головних ВНЗ країни: 29 січня Харків згадує видатну подію та митця (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 29.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

29 січня 1879 року народився Євген Агафонов (1879-1955) – відомий художник. Агафонов народився в Харкові в родині купця.

В 1889–1896 роках навчався в Харьківському реальному училищі.

В 1899 році продовжив навчання в академії художеств.

В 1906 році брав участь у виставці Кружка місцевих художників Харкова.

Працював у Харкові, писав портрети, картини та панно в умовній декоративній манері з використанням українських народних мотивів.

З 1908 року брав участь у виставках харківських художників.

У вересні 1918 року брав участь у виданні “Театрального журналу” Харкова.

Був членом «Художнього цеху», брав участь у двох його виставках наприкінці 1918 – січні 1919.

У 1919 керував майстернею малювання та живопису.

На початку 1920-х емігрував до США.

Багато робіт Агафонова, які зберігалися у Харківському художньому музеї, було втрачено під час Другої світової війни. Збереглися лише окремі малюнки та театральні ескізи.

29 січня 1805 року відбулося офіційне відкриття одного з найстаріших вищих навчальних закладів України – Харківського університету (нині Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна). Це другий за віком університет України (після Львівського, відкритого 1784 року).

Ініціатором створення університету став просвітитель та громадський діяч міста – Василь Каразін, який був і автором ідеї, й реалізатором проєкту.

У мирні часи університет – був одним із найавторитетніших вузів країни, у ньому навчалося понад 15,5 тисяч студентів. З університетом була у різні роки пов’язана діяльність трьох лауреатів Нобелівської премії.

Незламний колектив ВНЗ попри обстріли рашистів не припиняє працювати і залишається одним з кращих навчальних закладів країни

2025 року Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна відзначив черговий ювілей – 220-років від дня відкриття! А цьогоріч святкує свої 221…

«Каразінський університет — щось більше, ніж просто навчальний заклад. Це жива спільнота, яка формувала і продовжує формувати інтелектуальний ландшафт України та світу», – наголошує колектив університету.
А ми пригадаємо щасливу мить з мирного часу…

До речі, попри війну в серпні 2023 року біля ХНУ ім. В.Н. Каразіна було встановлено інсталяцію, що свідчить про любов до університету.

Тепер кожен студент Харківського національного університету та кожен харків’янин, який пишається рідним містом, може зробити селфі з серцем одного з головних ВНЗ країни.

На жаль, наразі містяни та гості Харкова фотографуються та проводять прямі ефіри під звуки сирен та оповіщень про повітряну тривогу.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, відкриті джерела

Митець з Харківщини створив один з символів України (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 10 січня, в 1873 році у селі Ворожба на Харківщині народився Василь Кричевський – український живописець, архітектор, графік, один із перших у країні кіномитців; заслужений діяч мистецтв України; один із засновників Української академії мистецтв; автор герба України зразка 1918 року.

Починав творчу кар’єру як архітектор і працював із відомими харківськими архітекторами Альфредом Шпігелем та Олексієм Бекетовим.

Став одним із творців українського національного стилю в архітектурі. За його проєктами у Харкові було збудовано будинок вдови інженера Гостиннопольського (1890), будівлю Торгових рядів (1890-ті), його власний будинок (середина 1900-х), де нині розміщуються Автотранспортний технікум та Будинок техніки. А ще в Києві – дохідний дім по вул. Стрілецькій, 28 та школу по вул. Кирилівській, 164; у Полтаві – Губернське земство; у Каневі – будівлю музею Т. Шевченка.

Власний будинок Василя Кричевського, де нині розміщуються Автотранспортний технікум та Будинок техніки.

Губернське земство у Полтаві.

Будівля музею Т. Шевченка у Каневі.

У 1916-1917 роках Кричевський співпрацював з Одеською та Київською кіностудіями та оформив 12 фільмів («Маленький Тарас», «Звенигора», «Прометей», «Назар Стодоля», «Сорочинський ярмарок» та інші).

1918 року на замовлення Центральної ради Кричевський розробив проєкт офіційного герба на основі тризуба князя Володимира.

На початку Другої Світової війни жив у Києві. З 1943 року якийсь час працював у Львові, а потім з сім’єю емігрував: спочатку переїхав до сина Миколи в Париж (Франція), а в 1948 році Кричевський з дружиною переїхав до дочки Галини в Каракас (Венесуела).

Помер 15 листопада 1952 року у Каракасі.

В 1975 році його останки перенесено на український цвинтар у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі, США.

До речі, багато робіт художника перебуває наразі за кордоном, зокрема, в Українському музеї Нью-Йорка.

Так, у 2003 році онука художника передала приблизно 300 його робіт у дар музеям.

В Україні було випущено марку з портретом Василя Кричевського.

Меморіальну дошку Василю Кричевському відкрито 21 серпня 2008 року в місті Харкові на вулиці Сумській, 18 (на будівлі, де він працював).

Пам’ятний знак Василю Кричевському встановлено 28 вересня 2020 року у Верхній Сироватці, на території школи.

Фото та матеріал: відкриті джерела

Художник з Харківщини намалював вільний дух українців (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 10 січня, 1927 року у селі Савинці (нині селище у Балаклійському районі Харківської області), народився Іван Антонович Тихий – відомий український живописець, член Спілки художників, заслужений митець України, доцент.

Закінчив Київський художній інститут, з 1964 року викладав у ньому. Учень професорів Сергія Григор’єва та Володимира Костецького.

Працював у галузі станкового малярства.

Його найвідоміші твори: «Щасливий батько» (1951), «Материнство» (1957), «Лелеки» (1960), «На Тарасовій горі» (1963), «Жменя землі» (1967).

Його картина «Лелеки» – це справжня пісня любові до рідного краю. У своєму творі І. Тихий використав лише два основні кольори – зелений та блакитний, щоб зобразити мирне небо, літнє поле, кущі та дерева, з яких здіймаються вгору лелеки. Птахи промальовані дуже детально та натуралістично, за кожним пером, помахом крила можна вгадати силу, рух, міць.

Як горді птахи підіймаються із землі, так і українці здатні здолати будь-які висоти. Віримо! Україна переможе! В нас ще буде час радіти кожному мирному дню.

Іван Антонович Тихий помер у 55-річному віці 27 червня 1982 року. Похований у колумбарії Байкового кладовища у Голосіївському районі міста Києва.

Твори художника представлені у музейних, галерейних та приватних колекціях в Україні та за її межами.

Фото та матеріал: відкриті джерела

Харків став відправним пунктом для французького митця: цікавий факт з життя міста до 4 січня (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 04.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! У цей день, 4 січня, в 1892 році народився Сандро Фазіні (справжнє ім’я — Срул Ар’євич (Саул Арнольдович) Файнзільберг) – український та французький художник-сюрреаліст, ілюстратор і фотограф єврейського походження; член Об’єднання незалежних художників з 1917 року. Він працював одразу в декількох стилях: класична графіка, авангард, модерн та кубізм.

Сандро Фазіні народився в місті Києві у сім’ї банківського службовця Арнольда (Ар’є) Файнзільберга. Був старшим з чотирьох синів. Дитинство і молоді роки провів в Одесі.

До речі, його молодший брат – знаменитий письменник Ілля Ільф. Цікаво, що згідно однієї з версій, прототипом Остапа Бендера був саме Сандро Фазіні, якого в родині називали «одеським апашем».

«За походженням італієць», – жартома писали про Сандро Фазіні одеські газети. Хоча Фазіні й був одеситом, але на початку 20-х працював у Харкові. У цей час серед його мешканців було багато вже відомих творчих людей чи майбутніх знаменитостей.

Вже в 1922 році Фазіні зрозумів, що радянська влада йому не підходить, і вирушив до США. Але у Парижі він одружився з одеситкою Азою і вирішив залишитися у столиці Франції. Тут він досить швидко став відомим у творчих колах, оселився на Монпарнасі, захопився новими стилями: сюрреалізмом та абстракціонізмом. Роботи Фазіні виставлялися у відомих Салонах та у приватних галереях, їх «сусідами» були полотна визнаних геніїв Пабло Пікассо та Пауля Клее. Фотосвітлини Фазіні публікувалися в ряді відомих журналів, за підписом «Al Fas». Майстер підбирав особливий ракурс: віддавав перевагу зйомці з верхньої точки. Рекламна фотографія приносила прибутки та давала змогу подорожувати Європою, цю можливість Фазіні цінував чиненайбільше. У 1937 році світлини Сандро Фазіні демонструвалися на Міжнародній виставці в Парижі.

Але Париж виявився для митця нещасливим містом. У 1942 році під час німецької окупації Олександр Фазіні та його дружина Аза Канторович були затримані жандармами та відправлені до концтабору Аушвіц у Польщі. В 1944 році Фазіні разом із дружиною загинули у таборі смерті.

Фото та матеріал: bigkyiv, відкриті джерела

1 грудня в історії Харкова: цікаві події та яскраві особистості в житті міста (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 01.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

1 грудня 1986 року у приміщенні Успенського храму на Університетській гірці відкрили Будинок органної та камерної музики Харківської філармонії. Зал для глядачів був розрахований на 472 місця. У вівтарній частині собору встановили орган компанії Rieger-Kloss. Відбувся перший публічний концерт.

У Будинку органної музики проходили органні концерти відомих харківських виконавців та гастролі майстрів органної та камерної музики з Австрії, Німеччини, Італії, Польщі, Франції, Чехії, Швеції, Японії та інших країн, виконувались вокально-органні та хорові концерти.

Двідка. 14 травня в 1771 році з благословення Самуїла Миславського було закладено новий мурований храм Успенського собору. Будівництво тривало 12 років. Дзвіниця собору була побудована значно пізніше – у першій половині ХІХ століття.
Згідно з легендою, під час зведення Успенського храму мер Харкова Василь Ламакін вимагав переробити проект і зменшити висоту дзвіниці. Однак архітектор Євген Васильєв його перехитрив. Замість загальної висоти він на кресленні поставив розміри кожного ярусу. Складати ж їх мер не став. Завдяки цьому Харків став володарем унікальної дзвіниці заввишки 89,5 метра, яка до 2006 року була найвищою будівлею міста.

Її будівництво тривало двадцять три роки. На будівництво витратили 3,5 млн штук цегли, на зміцнюючі стіни зв’язку пішло 64 тонни заліза. Товщина стін у основі перевищує чотири метри. На ній було встановлено дванадцять дзвонів вагою від шістнадцяти тонн до восьми кілограмів. У 1862 році на дзвіниці був встановлений годинник з боєм, замовлений у Парижі у фірми «Борель».

В 1973 році в храмі було розпочато реставраційні роботи. До 1986-го – у значній частині завершено.
Цього ж року у соборі було відкрито органну залу.
А вже 2 листопада, в 1990 році відбулося перше богослужіння у відреставрованому Успенському соборі.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці (Успенський собор) – один із найстаріших православних храмів Харкова. П’ятий із дванадцяти офіційних символів міста.

Але війна нещадна навіть до святинь: 2 березня 2022 року внаслідок обстрілу ращистами міста було пошкоджено Успенський собор Харкова (вибиті вікна та вітражі, пошкоджено церковне начиння та оздоблення).

1 грудня 1937 року в Києві народився Валентин Красилов (1937-2015) – відомий палеоботанік, палеоеколог, еволюційний біолог та філософ, випускник Харківського державного університету.

1960 року закінчив Харківський державний університет.

Автор понад 400 наукових публікацій, у тому числі 22 монографій зі стратиграфії, палеоботаніку, різних питань еволюційної біології.

Помер 10 лютого 2015 року у Хайфі.

1 грудня 2012 року сталася одна з найважливіших подій в історії міста. Назва «Харків» пролунала на весь світ. Харків’янка Ганна Ушеніна стала чемпіонкою світу з шахів.

Ушеніна перемогла на чемпіонаті світу з шахів серед жінок.

У вирішальному поєдинку Ушеніна перемогла Антуанету Стефанову із Болгарії.

Чемпіонати світу з шахів були одними з найпопулярніших спортивних змагань у світі.

Довідка. Ушеніна Анна Юріївна (народилася 30.08.1985 року в Харкові) – Міжнародний гросмейстер із шахів. “Динамо” Харків.

Спортивні досягнення.
Всесвітня шахова олімпіада: 2008 рік – 3 місце в команді; 2012 рік – 3 місце в команді; 2014 рік – 3 місце в команді; 2016 рік – 3 місце в команді; 2018 рік – 2 місце в команді; 2022 рік – 1 місце в команді та 2 місце на третій дошці особисто.

Всесвітні інтелектуальні ігри: 2014 рік – 3 місце з швидких шахів.

24 травня 2005 року Харківська шахістка перемогла на чемпіонаті України. У чемпіонаті України з шахів серед жінок, який завершився в Алушті, виступали 48 учасниць. Найкращою стала харків’янка Ганна Ушеніна.

Чемпіонати світу: 2007 рік – 3 місце в команді та 3 місце особисто; 2009 рік – 3 місце в команді; 2012 рік – 1 місце на чемпіонаті світу серед жінок; 2013 рік – 1 місце в команді та 2 і 3 місце особисто.

Чемпіонати Європи: 2002 рік – 1 місце в команді та 2 місце особисто на чемпіонаті Європи серед дівчат; 2005 рік – 3 місце на чемпіонаті Європи серед жінок; 2007 рік – 1 місце особисто; 2009 рік – 3 місце в команді; 2011 рік – 1 місце особисто; 2013 рік – 1 місце в команді та 3 місце особисто; 2015 рік – 2 місце в команді та 2 місце особисто; 2013 рік – 1 місце в команді та 3 місце особисто; 2016 рік – 1 місце на чемпіонаті Європи серед жінок; 2017 рік – 3 місце в команді; 2018 рік – 3 місце на чемпіонаті Європи серед жінок.

До того ж, Гран-прі FIDE з швидких шахів у 2020 році.

Державні нагороди:
– Орден княгині Ольги ІІІ ст. (16 червня 2006) — за отримання першого місця на 37-й Всесвітній шаховій олімпіаді, піднесення міжнародного престижу України.
– Орден княгині Ольги ІІ ст. (30 січня 2013) — за досягнення визначного результату на чемпіонаті світу з шахів серед жінок (2012 рік), вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного спортивного авторитету Української держави.
– Відзнака Президента України – ювілейна медаль «25 років незалежності України».

Нагадаємо, у липні 2024 року було оновлено світову таблицю кращих шахистів.

До сотні найсильніших шахісток світу входять 5 представниць України: Анна Музичук (2521), Марія Музичук (2508), Юлія Осьмак (2464), Анна Ушеніна (2417), Наталя Букса (2396).

1 грудня 2014 року у Харкові відкрилася незвична виставка – саморобні конверти, телеграми на банківських чеках та листи на сторінках паспорта. Митець Харкова, Костянтин Аленінський, створив листівки, адресовані знаменитостям та друзям. Виставку мейл-арту художник презентував у Муніципальній галереї.

Художнику прийшла ідея малювати конверти, адресовані нібито відомим особам. Наприклад, серед творів були конверти листів, адресованих британській політичній діячці, 71-й прем’єр-міністр Великої Британії (у 1979—1990 роках) та лідерці Консервативної партії в (1975—1990 роках), першій жінці на цих посадахі, баронесі (з 1992 року) Маргарет Тетчер та колишньому британському прем’єру Вінстону Черчиллю, а ще Наполеону та Махно.

Малювати поштові конверти художник почав ще 2013 року. Крім абстрактних малюнків на аркуші – марки та відбитки штампів. Багато з них автор знайшов серед сміття у Стамбулі.

Сучасне мистецтво часто важко пояснити…

Фото та матеріал: відкриті джерела

24 листопада в Харкові народився художник, який малював Тараса Бульбу для Франції (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 24.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 24 листопада, в 1898 році в Харкові народився Микола Кричевський – живописець і графік.

Початкову художню освіту здобув у батька, також художника.
Працював художником та актором у київському театрі Садовського, з яким восени 1919 року поїхав у турне Європою та залишився за кордоном.
З липня 1923 жив у Празі, в 1929 оселився в Парижі.

Микола Кричевський вільно володів різними мистецькими техніками (гуаш, олія, темпера, ксилографія), але прославився як аквареліст, майстер ліричного міського пейзажу. Подорожуючи Європою, писав акварельні пейзажі Франції, Італії, Австрії, Швейцарії.

Під час Другої світової війни добровольцем пішов на фронт як громадянин Франції. Був нагороджений орденом Почесного Легіону.

У 1945 році створив 45 ілюстрацій пером та пензлем до французького перекладу «Тараса Бульби» Миколи Гоголя.
Спадщину художника становлять близько 7000 творів.

Роботи знаходяться у музеях Києва, Канева та Полтави, у зборах Українського музею у Нью-Йорку, інших музеях США, Франції та Канади.

Помер художник у 1961 році у Парижі.

18 листопада в історії Харкова: загадують відомих художників та цікавого іменинника (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 18.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

18 листопада 1860 року в Харкові народився Михайло Ткаченко (1860-1916) – один із найвідоміших харківських художників, майстер пейзажного живопису та мариніст.

У 1879 році вступив до Академії мистецтв вільним слухачем, навчався у Франції.

Вважався одним із головних мариністів країни. Писав великі полотна, більшість із них зосереджені у державних зборах Франції.

Роботи художника також зберігаються у Національному художньому музеї України, музейних зборах Харкова, Львова та інших міст.
Помер 2 січня 1916 року в Слов’янську.

18 листопада 1924 року в Харкові народився Револьд Баришніков (1924-1985) – відомий живописець, графік, заслужений художник України.

Учасник Другої світової війни. 1954 року закінчив Харківський державний художній інститут.

Жив у Харкові, в будинку на вулиці Отакара Яроша, № 21а, квартира 9.
Помер у Харкові 5 серпня 1985 року.

А ще 18 листопада 2016 року відбувся перший публічний концерт вже тепер всесвітньо відомого велетня німецької фірми Alexander Schuke.

Найбільший в Україні орган 6-й рік прикрашає органний зал Харківської філармонії.

Детальніше ознайомитись з історією та характеристиками унікального інструмента можна на сайті filarmonia.kh.ua в розділі “ПРО ФІЛАРМОНІЮ”.

До Дня народження органа навіть під час війни лунала класична музики у виконанні відомого усім харків’янам органіста — Станіслава Калініна.

Станіслав Калінін з початку повномасштабної війни в Україні відмовився виїжджати з рідного міста. Органіст залишився поруч із своїм найближчим другом — органом Alexander Schuke, щоб оберігати його і давати можливість звучати, навіть без глядачів.

“Ми б з радістю чекали кожного в цей день у стінах філармонії, щоб іменинник відчув всю вашу любов та подарував її навзаєм своїм величним звучанням, — написав на своїй сторінці колектив Харківської філармонії. – Але правила безпеки сьогодні для нас надзвичайно важливі. Тож святкувати будемо в онлайн режимі, а іменинник вже готується підкорити ваші серця дивовижною музикою. 18 листопада на наших сторінках у мережах дивіться онлайн-концерт “До Дня народження органа” та не шкодуйте своїх вітальних коментарів! Ми неодмінно ще дуже-дуже багато разів зберемось з вами у наших розкішних залах на справжніх музичних святах!”

Докладніше про святкову подію 2022 року у відео.

Віримо! Україна переможе! І вже в мирні часи ми відвідаємо усі улюблені храми мистецтва Харкова!

Довідка. Станіслав Калінін – соліст Харківської обласної філармонії, органіст, піаніст-концертмейстер, клавесиніст. Вихованець Харківської середньої спеціальної школи-інтернату. Закінчив історико-теоретичний факультет Харківського державного університету мистецтв імені Івана Котляревського. Другу вищу освіту за спеціальністю “Орган” здобув у Національній музичній академії України (клас заслуженої артистки України, професора Галини Булибенко). Професійну майстерність як органіст і клавесиніст вдосконалював у магістратурі Санкт-Петербурзького державного університету (2008). Станіслав Калінін є стипендіатом Вагнеровського фестивалю в Байройті (Німеччина, 2002), неодноразово був відзначений як кращий концертмейстер на міжнародних конкурсах. У 2009 році був нагороджений Почесною грамотою Кабінету міністрів України та Подякою Прем’єр-міністра України.
Свою карʼєру як органіст розпочав у 2002 році у Харківській обласній філармонії, у 2006-2008 рр. був художнім керівником Будинку органної та камерної музики Харківської обласної філармонії.
Концертує у Європі, США, Китаї.
За роки роботи в Харківській філармонії зіграв понад 1200 концертів, в тому числі близько 100 різноманітних сольних програм. Концертні програми містять органну музику різних стилів, епох та національних шкіл. Автор багатьох власних перекладень інструментальної та вокальної музики для органа.

Органні концерти Станіслава Калініна – це завжди прояв глибини та щирості, що торкаються душі. Віримо, гра відомого харків’янина нікого не залишить байдужим.

Фото та матеріал: Харківської філармонії, відкриті джерела

15 листопада в історії Харкова та Харківщини: загадують відомих людей та цікаві події (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 15.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! 15 листопада. 1894 року народився Іван Падалка (1894-1937) – український художник і графік.

Народився у селянській сім’ї. Закінчив церковно-парафіяльну та дворічну міністерську школу. У 1910 році вступив до художньо-промислової школи імені Гоголя у Миргороді. Працював у цьому місті.

1925 року переїхав до Харкова став викладачем у Харківському художньому інституті. Працював у Харкові близько десяти років.

В 1936 художник був заарештований за звинуваченням у «пропаганді націоналістичного формалізму», розстріляний в 1937 році. Посмертно реабілітовано 1958 року.

15 листопада. 2007 року восьмитонний «Аксакал» – скульптура роботи харківського скульптора Сейфаддіна Гурбанова – повернувся до оперного театру. Вона зникла з постаменту за кілька місяців до того, як біля ХНАТОБ ремонтували фонтани.

Скульптура стояла в чаші фонтану, що не працював. Після відновлення фонтану скульптуру встановили у Саду Шевченка. Скульптура «Аксакал» чи «Сплячий козак» серед поціновувачів сучасного мистецтва вважається одним із символів Харкова.

15 листопада 2011 року у Харкові повернули піся реставрації «Градусник». Вже понад п’ятдесят років в центрі міста градусник з годинником зустрічає та проводжає харківців. Практично немає городян, які не знають, де в Харкові знаходиться місце – «Під градусником».

До речі, символ міста на станції метро “Історичний музей” реставрувався неоднаразово, зокрема, 2012 року (докладніше в новині GX).

Годинник став більш виразним, градусна шкала – яскравіша, а герб Харкова збільшився у розмірах.

Довжина нового термометра становить 18 метрів, на два метри більше, ніж колишнього.

Харківський «Градусник» з’явився ще у 1970-х роках і уцілів і під обстрілами рашистів… Але спека 2024 рку його доканала і прилад знову ремонтували.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

13 листопада в історії Харкова та Харківщини: загадують відомих людей та цікаві події (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 13.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

13 листопада 1862 року народився Дмитро Міллер (1862-1913) – український історик, краєзнавець, белетрист, фаховий дослідник правової історії Гетьманщини й Слобожанщини XVIII століття. Знаменитий харківський історик є одним із авторів двотомної історії Харкова.

Народився у селищі Котельва (Полтавський район, Полтавська область) у багатій дворянській родині.
В 1874 році вступив до 1-ої Харківської гімназії.
1882 року вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету.
Під впливом Дмитра Багалея, який приїхав з Києва, він став спеціально займатися історією України.
У співавторстві із Дмитром Багалеєм написав «Історію Харкова за 250 років його існування», яка вийшла 1905 року до ювілею міста.
Помер у Харкові 1913 року. Був похований на 1-му міському цвинтарі, після ліквідації якого останки вченого було перенесено на 13 міський цвинтар.

13 листопада 1866 року в Харкові народився Віктор Зарубін (1866-1928) – український художник, графік, сценограф.

1885 року Зарубін закінчив Першу Харківську гімназію, потім — фізико-математичний факультет Харківського університету.
У 1891 році вступив до харківської казенної палати чиновником особливих доручень. Через два роки вийшов у відставку та продовжив навчання живопису.

У 1909 році був удостоєний звання академіка.
Займався оформленням свят, організацією виставок художників; ілюстрував дитячі книги.
Помер 5 листопада 1928 року.

А ви знали? 13 листопада 2014 року регіональні ЗМІ повідомляли про те, що Україну на конкурсі «Міс Всесвіт-2014» представлятиме харків’янка – 19-річна студентка Діана Гаркуша.

Це стало можливим після того, як 20-річна львів’янка Ганна Андрес, яка здобула корону та титул «Міс Україна. Всесвіт», відмовилася від участі у всесвітньому конкурсі.
Згідно з умовами конкурсу, у разі відмови місце «Міс Україна. Всесвіт» посідає перша віце-міс, якою у червні стала 19-річна харків’янка.

Студентка Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Діана Гаркуша була володаркою титулу «Міс Харків-2012».

На конкурсі «Міс Всесвіт-2014», який відбувся у Майамі, харків’янка виступила дуже успішно. За перемогу боролося 88 дівчат із різних країн світу. Перемогла 22-річна колумбійка Пауліна Вега.

На фото три найкрасивіші дівчини конкурсу «Міс Всесвіт-2014»: колумбійка Пауліна Вега, українка Діана Гаркуша та американка Ніа Санчес.

Діана Гаркуша посіла третє місце і здобула титул 2-ої віце-міс конкурсу «Міс Всесвіт-2014».

Вона вийшла в образі «нареченої війни» в темно-вишневій сукні з чорними смужками та чорною короною з колючого дроту.

Конкурсантка з України закликала світ підтримати свою країну в часи війни.

Фото та матеріал: відкриті джерела, Eastnews, архив Діани Гаркуші

10 листопада в історії Харкова: народилися відомі художник та письменник (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

10 листопада в 1903 році в селі Глодоси на Кіровоградщині у незаможній селянській родині народився Терень (Терентій) Германович Масенко. В автобіографічному вірші „Родословна” герой говорить, що його прадід був кріпаком, діда поглинули води Цусіми, батько поліг під Перемишлем у роки Першої світової війни, а мати ходила росяними стернями, дбаючи про долю своїх дітей…

Дід майбутнього письменника керував церковним хором, хата стояла біля сільського храму. Великим авторитетом і, можна сказати, першим учителем Терентія був його старший брат Степан, що закінчив Херсонську вчительську семінарію. Брат привозив з міста українські книги, які Терентій захоплено читав. Він і учитися пішов в українську гімназію, одну з перших у краї.

Навчався на робітфаку Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, а пізніше в Харківському інституті народної освіти (так у 1930-і роки називався Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна). В 1930 році закінчив факультет журналістики університету.

Працював у редакціях журналів „Молодняк” і „Перець”, а в роки Другої світової війни на радіостанції імені Тараса Шевченка та у редакції газети «Соціалістична Харківщина».

Терентій Германович – автор численних віршованих збірок. Багато віршів Масенка покладено на музику.

Перша збірка поезій „Степова мідь” вийшла 1927 року. Працював письменник також як нарисовець та автор книжок для дітей. Чимало віршів Т. Масенка покладено на музику композиторами Георгієм та Платоном Майбородами, А. Філіппенком, М. Дремлюгою, К. Домінченим, І. Шамо, Я. Цеглярем та іншими. Значне місце у творчості поета належить епічному жанру (роман у віршах „Степ”). Останні, видані за життя, прозові твори — есе та спогади про митців-побратимів Павла Тичину, Максима Рильського, Анатолія Петрицького, братів Майбородів, Джамбула та Янку Купалу, Андрія Малишка „Роман пам’яті”.

Помер автор уславленої „Пісні про Дніпро” 6 серпня 1970 року. Похований у Києві.

Пропонуємо разом почитати або послухати його вірш про осінь…

Знову осінь над гаями,

Жовтий лист сади встеля.

За далекими полями

Ти живеш, любов моя!

Де летять ключі під небесами,

Де в прозорім сяєві земля –

За далекими полями

Ти живеш, любов моя!

Ще недавно ми ходили

По зарошених стежкaх,

А тепер тумани вкрили

Шлях дніпровський, дальній шлях.

Чом же ми тоді не дорожили

Тим, що квітне тільки раз в серцях?

А тепер тумани вкрили

Шлях дніпровський, дальній шлях.

Над лугами хмари-тучі,

Я один іду в сади.

Кожну мить ми нерозлучні

І розлучені завжди.

Чи удвох почуємо із кручі

Тихий плин дніпровської води?

Кожну мить ми нерозлучні

І розлучені завжди.

Прийде май – і квітка кожна

Нагада тебе мені.

Пісня, тиха і тривожна,

Знайде друга вдалині.

Нам в розлуці, в самоті не можна

Зустрічать весни і щастя дні.

Пісня, тиха і тривожна,

Знайде друга вдалині.

10 листопада в 1915 році народився Григорій Томенко (1915-1994) – харківський художник.

В 1942 році він закінчив Харківський художній інститут. Працював у галузі станкового живопису та станкової графіки.

1966 року отримав звання «Народний художник України».

Помер 24 жовтня 1994 року в Харкові.