Позначка: ХНУМ Котляревського

28 лютого Харків вшановує видатного музиканта і вчителя, який створив відомий оркестр (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 28.02.2026. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Під час війни стільки боляючих втрат… Як серед наших захисників, так і серед людей, що підтримують дух нації.

“У мене перед очима наша остання зустріч під час карантину в місті, символічно, що вона відбулася на вулиці Свободи… Майже безлюдно… Це було справжнє диво: два видатні харківські музиканти йшли мені на зустріч – Олександр Дворніченко й Гаррій Абаджян… Посмішки, розмови про плани на майбутнє, надія… Стільки світла й щирості, як завжди! І ось вчора в стрічці одна за одною сумні звістки…” – поділилася спогадом Наталія Бойченко.

28 лютого 2024 року на сторінках Молодіжного академічного симфонічного оркестру «Слобожанський» та Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського з’явилася сумна звістка про те, що світ втратив дивовижну людину: відійшов у вічність Абаджян Гаррій Артушевич – музикант (фаготист), професор, мистецтвознавець, викладач, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, кандидат мистецтвознавства.

Справжній фахівець своєї справи, який до останнього подиху любив обрану професію. Для Гаррія Артушевича найдорожчими завжди були його учні та створений ним МАСО “Слобожанський”.

Це людина, яка вміла примусити грати навіть друкарську машинку. В цьому впевнилися усі присутні на ювілейному концерті “8:0 на користь Абаджяна”, який відбувся 19 листопада 2019 року в Будинку Алчевських. Урочистості були присвячені 80-річчю Гаррія Артушевича (докладніше в новині GX).

До речі, напередодні того свята видатного музиканта нагородив орденом «За заслуги» ІІІ ступеня Президент України (подробиці в матеріалі GX).

Гаррій Абаджян – справжня харківська зірка, яка тепер сяє нам з небес.

В останню путь маестро проводжали його колеги та шанувальники. З сумом згадуючи щасливі миті разом, де Гаррій Абаджян з любов’ю розповідає про свій оркестр.

Світла пам’ять!

І це все про нього…

Довідка. Абаджян Гаррій Артушевич – музикант (фаготист), професор, мистецтвознавець, викладач, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, кандидат мистецтвознавства. Закінчив Харківський інститут мистецтв (нині – Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського), клас К. Білоцерківського. З 2005 року – проректор з навчальної роботи.

Засновник та художній керівник Молодіжного академічного симфонічного оркестру «Слобожанський».

Винайшов і впровадив у навчальний процес акустичний пристрій контролю звучання музичного інструменту, завдяки якому характеристики звуків перетворюються на лінії на екрані телевізора чи монітора. Працюючи з цим пристроєм, учень бачить на екрані недоліки виконання і намагається наблизитися до характеристик стандарту.
Виховав понад 20 лауреатів міжнародних та національних конкурсів.

9 лютого Харків згадує відомого земляка (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 09.02.2026. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! 9 лютого 2018 року, на 72-му році пішов із життя Народний артист України Микола Коваль. Незважаючи на снігопад того дня, сотні харків’ян прийшли віддати шану великому землякові.

Прощання з Миколою Петровичем відбулося 11 лютого 2018 року у фойє великої зали ХНАТОБу.Попрощатися з артистом прийшли його близькі, колеги, друзі. студенти та сотні шанувальників його творчості.

Слова молитви, сльози, спогади, а очі Миколи Петровича дивилися на всіх з світлин на стінах, прощаючись.

Ніхто з присутніх ще до кінця не усвідомив, що ця сильна і напрочуд талановита людина пішла в інший світ, що його могутній баритон більше не почують наживо зі сцени.

Але творчість Миколи Петровича залишиться у пам’яті всіх, хто цінував його талант та Божий дар.

Вінки, яскраві квіти на снігу та останній погляд на ХНАТОБ – ім’я Миколи Коваля назавжди залишиться на вустах його земляків.

Світла пам’ять великому харків’янину!

Довідка.

Уродженець Сумської області (09.05.1946, с. Верхосулка) Микола Коваль закінчив Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського за класом професора О. А. Костюка 1975-го, потім став солістом та провідним майстром сцени ХНАТОБу, а 1999 року отримав звання Народного артиста України.

43 роки він віддав службі в СХІД ОПЕРА. Його чудовий потужний баритон звучав на сцені ХНАТОБу більш ніж у 30 оперних постановках. Серед проспіваних ним партій – Амонасро, Яго, Тоніо, Ріголетто, Ескамільйо, Скарпіа, Борис Годунов («Борис Годунов» М. Мусоргського, цією роллю у 2016-му артист відзначив своє 70-річчя та 40-річчя творчої діяльності),, Шельменко, Жорж Жермон…

Йому аплодували в тетрах Німеччини, Франції, Іспанії, Нідерландів.
Характерним було й те, що артист вмів настільки глибоко втілитися в образ, зробити свого героя таким рельєфним і переконливим, ніби він сам повністю розчинявся у житті персонажа. І глядачі були щиро вражені роботами Миколи Коваля, вони сміялися і плакали на виставах видатного майстра.

Прекрасно виконував Микола Коваль й популярні твори українських композиторів, народні пісні. Окрім виступів на сцені Микола Петрович викладав у Харківському національному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського. Професор кафедри сольного співу, він допоміг творчому становленню багатьох молодих виконавців. Чимало з них виступали і виступають на сцені СХІД ОПЕРА.

«Повноцінної заміни у трупі цього артиста не було, і поки що немає, – написали того сумного дня його колеги на сторінці театру у фейсбуці. – Він був справжнім продовжувачем традицій корифеїв харківської сцени, улюбленцем публіки. А ще простим і легким у спілкуванні, важливим у творчості та житті. Не віриться, що ми більше не побачимо його на харківських підмостках, наживо не почуємо його мужній, соковитий баритон».

Світла пам’ять прекрасній та талановитій людині!

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GХ, ХНАТОБ

Світлий спогад до свята. Мрія майстра скрипаля здійснилася: звуки «Скрипки миру» лунали у Харкові (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 13.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Саме 13 грудня світ відзначає Міжнародний день скрипки. До цієї дати слід згадати про важливий дарунок Харкову цьогоріч.

“Музика висловлює те, що неможливо висловити словами і про що неможливо мовчати”, – ці слова французького письменника Віктора Гюго й сьогодні об’єднують творчий всесвіт.

В наші буремні часи у різних куточках світу є люди чиї думки і справи разом із звуками скрипки миру летять до України! Люди, які стають пліч о пліч з українцямі і віддають частку своєї душі і плід своєї кропіткої праці задля підтримки незламного народу і наближення миру в Україні. Саме такі люди живуть в легендарному «селищі скрипкових майстрів» – Альфред Біннеррод й Петер Стегера і їх земляки. Майстер Біннеррод створив «Скрипку миру» для Харкова, а пан Петер Стегера зробив все, щоб інструмент отримали митці незаламного міста.

13 вересня в Університеті відбувся концерт-презентація скрипки, подарованої нашому вишу німецьким майстром Альфредом Біннером.

«Скрипка миру» – так назвали цей інструмент і сам майстер, і пан Петер Стегер, громадський діяч з м. Ерлангена, який займався передачею дарунка.

«Мій вибір доволі швидко пав на Харків, – розповідав Петер, – і через колег я встановив зв’язок з ЗВО. Я неймовірно щасливий, що через військового, якому ми допомагали протягом 2 років, ми змогли передати скрипку миру пану Ігорю Чернявському. Наші думки, разом зі звуками скрипки миру, летять в Україну».

«Ці слова є надихаючими і вкрай важливими для нас. Ми сприймаємо цей дар як символ миру і підтримки митців, які залишаються у Харкові та дарують своє мистецтво його мешканцям», – на концерті 13 вересня ректорка ХНУМ ім. Котляревського Наталія Говорухіна передала скрипку заслуженому діячеві мистецтв України Ігорю Чернявському, який зіграв на ній програму з класичних творів разом з заслуженим артистом України Станіславом Канініним (оран, рояль). А ще керівниця ЗВО й сама взяла до рук смичка і заграла…

Ведуча, докторка мистецтвознавства Юлія Ніколаєвська, нагадала, що дует цього року святкує 25 років спільної творчості і ще неодноразово порадує слухачів. А ще додала подробиць про музику, що лунала. Зокрема, легендарного харківця – композитора Марка Кармінського.

На концерті були присутні родини зниклих без вісти, загиблих та поранених гвардійців 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ.

«Ми щиро вдячні всьому колективу університету за постійну підтримку, особливо родин наших загиблих та поранених побратимів. Для них увага з боку суспільства вкрай важлива, особливо, коли це увага молоді, митців», – наголосила начальник відділення соціального супроводу підполковник Олена Коноваленкова.

Слухачі тепло зустрічали кожний зіграний твір, даруючи музикантам оплески і щире захоплення високим мистецтвом.

Наприкінці заслужений діяч мистецтв України Ігор Чернявський розповів про властивості «Скрипки миру».

Довідка. Все почалося із закінченням Другої світової війни та вигнанням німців. Мільйони біженців прибули з колишніх територій Німецької імперії, особливо з Польщі та Чехословаччини. У 1949 році сільська рада Бубенройта, розташованого на північній околиці Ерлангена, прийняла рішення прийняти в Бубенройт «скрипкових майстрів із Шенбаха». Так виникло планове місто, побудоване спеціально для представників однієї професії: «селище скрипкових майстрів». Якщо в 1949 році населення громади налічувало всього 700 осіб, то через десять років воно вже досягло 3000 жителів. Завдяки припливу майстрів з виготовлення музичних інструментів з Егерланда (сьогодні регіон Хеб), це сільське франконське селище перетворилося на новий центр європейського виробництва струнних інструментів. Ноу-хау вигнаних перекочувало до Північної Баварії.

Джон Леннон, Елвіс Преслі, Чарльз Мінгус, Ієгуді Менухін та Rolling Stones – усі вони грали на інструментах із Бубенройта. Скрипки, гітари, віолончелі, контрабаси, все, що можна грати щипком або смичком, як і раніше, користується попитом з маркуванням «Зроблено у Франконії» – у всьому світі. Бубенройт є центром унікального виробничого кластера: приховані чемпіони, майстерні одного майстра, спеціалізовані підприємства від Кайрліндаха до Нойнкірхена-ам-Бранд, від Форхгейма до Тенненлохе або Гроссензеебаха задають тон – і не варто забувати: найбільша у світі гільдія виробників струнних інструментів знаходиться тут, у районі Ерлангена.

Альфред Біннерродом зі Швабії, але він оселився тут, в с. Гроссензеебахе поблизу Ерлангена, і вважає себе частиною тієї традиції виготовлення музичних інструментів. Майстер зараз уже на пенсії, але, як і раніше, називає себе «скрипичним фанатиком» і із задоволенням проводить час у своїй майстерні. Його захоплення гармонійними формами скрипок, альтів та віолончелів триває вже понад 30 років. Він виготовляє нові струнні інструменти для професійних музикантів, студентів музичних вишів та амбітних аматорів у всьому світі. Нещодавно він знову приймав клієнтів з Румунії. З великим задоволенням він читає лекції та демонструє ремесло скрипкового майстра на прикладі своїх інструментів у школах та вишах. Крім того, він наводить мости між мистецтвом та ремеслом, організовуючи концерти та виставки за участю художників. Ці «зради» між мистецтвом та ремеслом розкривають захоплюючі паралелі між цими двома світами.

Ще 2019 року Альфред Біннер хотів зробити жест миру Україні…Але пандемія коронавірусу і війна в Україні внесли свої корективи…

Але Альфред Біннер не відмовився від своєї ідеї. Враховуючи зусилля щодо досягнення справедливого миру в Україні, він вирішив пожертвувати скрипку зі своєї майстерні вартістю 15000 євро та попросив пан Петера Стегера знайти застосування цього інструменту. Вибір впав на Харків. Вирішальну допомогу Петеру надала історик Марія Пархоменко з Харкова, яка займається дослідженнями на кафедрі новітньої та сучасної історії з упором на Східну Європу. Саме вона встановила контакт із харківським ЗВО. І захисник свободи зміг передати скрипку миру Ігорю Чернявському.

«У той час як ми в Німеччині можемо радіти більш ніж 80 рокам миру та свободи, справедливий мир для України поки що видається далекою перспективою. Але ми всі зможемо знову жити у безпеці у Німеччині та Європі лише тоді, коли в Україні нарешті запанує мир. Сьогодні ми не бажаємо нічого більшого! Я хотів би закінчити словами французького письменника Віктора Гюго: “Музика висловлює те, що неможливо висловити словами і про що неможливо мовчати”. Наші думки разом із звуками скрипки миру летять до України», – казав колишній мер «селища скрипкових майстрів» Зігфрід Баллей.

До речі, Ротарі-клуби Хехштадта-на-Айше та Ерлангена-Ома пропорційно профінансували покупку смичка «Скрипки миру» на суму 1500 євро, бажаючи таким чином зробити свій внесок у музичну справу миру.

А ще підтримати незламний ЗВО, який вражає світ кількістю студентів і професійністю навіть під час війни завжди можна на їх виступах донатом.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХНУМ ім. Котляревського

Харків у XXI столітті. 20 травня – цікаві факти з життя міста

Опублікував(ла) новина GX , 20.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

20 травня 2002 року одразу три меморіальні дошки було відкрито у ХНУ мистецтв ім. Котляревського. Було вшановано пам’ять про трьох чудових харків’ян: Адольфа Лещинського, Ревекку Клименську та Азата Аветисяна.

В історії харківської музики Лещинський залишився як блискучий педагог, який виховав цілу плеяду талановитих музикантів.

Не одне покоління харківських виконавців було завдячує своїми успіхами піаністу Азату Аветисяну, який багато років вів у консерваторії клас камерного ансамблю, та педагогу-скрипачу Ревеці Клименській.

20 травня 2002 року в Харкові відбулася прем’єра вистави «Гамлет. Сни»

Виставу у театрі української драми імені Шевченка поставив відомий режисер Андрій Жолдак.

Жолдак вважався одним із найепатажніших режисерів країни. Постановку він завершив у рекордно короткі терміни – за сорок п’ять днів. Режисер заявляв, що це робота не є ілюстрацією до твору Шекспіра, це його особисте розуміння теми Гамлета.

20 травня 2007 року можна вважати історичним днем для харківського футбольного клубу «Металіст».

Харків’яни вперше у своїй історії вибороли бронзові медалі чемпіонату країни з футболу.

У домашньому матчі харківський «Металіст» обіграв “Іллічівець” з рахунком 2:0 і став недосяжним для найближчих переслідувачів.

У тому сезоні харків’янам лише двох пунктів не вистачило, щоб дістатись другого місця, яке зайняв донецький «Шахтар».

Чемпіонство впевнено здобули київські динамівці.

20 травня 2021 року у Харкові на фасаді спорткомплексу «Локомотив» відкрили меморіальну дошку Леоніду Ліхно – талановитому тренеру, з яким пов’язана ціла епоха у харківському волейболі. Цього дня Леонідові Павловичу виповнилося б 80 років.

Довідка. Леонід Павлович Ліхно (20.05. 1941 – 27.12. 2002) — український волейболіст, майстер спорту (1967), тренер з волейболу, багаторічний наставник харківського волейбольного клубу «Локомотив», заслужений тренер України (1978), головний тренер чоловічої збірної України (1996–2002).

Народився 20 травня 1941 року.
Починав займатись волейболом у Харкові. У 1965 році почав виступати за «Буревісник».
У 1972-1973 роках виступав за команду ДБК (Харків). У 1973 році з командою виборов Кубок України і третє місце в Кубку вищої ліги.

У тому ж році ДБК припинила існування. Натомість у Харкові з’явилася команда «Локомотив». Леонід Ліхно був капітаном команди, а згодом тренером. Вивів колектив у вищу лігу.

У чемпіонаті вищої ліги 1978 року “Локомотив” завоював бронзові медалі.

За часів незалежності під керівництвом Ліхно «Локомотив» 4 рази вигравав чемпіонат України у 1994, 1996, 2001 та 2002 роках. У сезоні-2002 команда також вперше стала володарем Кубка країни та учасником «Фіналу чотирьох» Кубка топ-команд.

З 1996 року очолював чоловічу збірну України. Під його керівництвом національна команда 1998 року вперше грала у фінальній стадії чемпіонату світу, посівши 10-те місце.

Леонід Ліхно помер на тренерській посаді – 2002 року у Полтаві, куди «Локомотивом» приїхав на матчі півфінального етапу Кубка України. Похований на другому міському цвинтарі Харкова.

Харків у XXI столітті. 11 травня місто вшановує своїх видатних синів (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 11.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

11 травня 2024 року колектив ХНУМ імені І.П. Котляревського повідомив про смерть заслуженого діяча мистецтв України Снєдкова Ігора Івановича.

“Він був сама музика! Він грав несамовито і вмів закохувати у баян. Справжній маестро свого інструменту! Найкращий. Ігор Іванович СНЄДКОВ (1954-2024), дорогий колега, блискучий музикант, шановний завідувач кафедри народних інструментів України. До останнього – з колегами, студентами! З музикою. Яка непоправна втрата! – з глибоким сумом висловив щирі співчуття родині колектив університету . – ВІЧНА ТА СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ…”

А вже 19 червня 2024 року, на сороковини з дня відходу в засвіти видатного музиканта Ігоря Снєдкова, його колеги і студенти підготували концерт пам’яті. Усі, хто знав і цінував Ігора Івановича, хто цінує українське мистецтво, можуть долучитися до перегляду на ютюб-каналі ХНУМ імені І.П. Котляревського.

Довідка. Снєдков Ігор Іванович – професор. завідувач кафедри народних інструментів України (з 2008 р.) ХНУМ імені І.П. Котляревського. Заслужений діяч мистецтв України (2013). Лауреат міжнародних та державних конкурсів . Досвід практичної роботи за спеціальністю: 50 років. Під його керівництвом, творчій розвіток дозволив студентам зайняли призові місця, стати призерами або лауреатами Міжнародних мистецьких конкурсів та фестивалів. Був художнім керівником народно-інструментального ансамблю «3+2»
Харківської обласної філармонії. Автор творчих проектів: «Парад ансамблей», «Грай гармонь», «По країнам та континентам», «Дні баяна, акордеона», «3+2 збирає друзів», «Баси ХХІ сторіччя», «Музика-діша народу», «Пісенні скарби України», «Нові імена», «Барітони ХХІ сторіччя», «Чарівне сопрано», «Музика нас зьеднала» та інших.

11 травня 2023 року у Південному провели в останню путь загиблого Героя – медика і музиканта Андрія Віталійовича Мельника, якого знало і поважало усе місто. Хода була з прапорами та квітами вздовж вулиці Паркової від його рідної школи (вул. Громадська) до Алеї героїв.

Кожна така звістка – це страшний біль… Але ми будемо писати і дякувати за подвиг – країна повинна знати своїх героїв…

Того дня на своїй сторінці в соцмережах головний адміністратор Харківського театру для дітей і юнацтва Марина Мілованова поділилася постом пам’яті за загиблим земляком.

“Ніколи не думала, що писатиму тобі цей некролог, але життя розпорядилось інакше… Дякую за наш захист. Ти Герой, який назавжди залишиться у серцях кожного, хто тебе знав. Співчуття родині й сил пережити непоправну втрату”, – з болем у серці написала Марина.

Південну міську територіальну громаду знову сколихнула страшна звістка: у боротьбі з російськими окупантами, під час виконання бойового завдання у місті Бахмут Донецької області обірвалося життя нашого земляка – Андрія Віталійовича Мельника.

Вболіваючи за долю України, будучи справжнім патріотом він приходив на допомогу завжди, тож не дивно, що з початку повномасштабного вторгнення він пішов служити бойовим медиком та героїчно рятував життя побратимів.

Лейтенант Андрій Мельник був заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення 2 стрілецької роти в/ч А 7402.

Він мріяв повернутись додому, бо вдома на нього з нетерпінням чекали дружина і мама, друзі, рідні, колеги, безліч амбітних планів, мрій, задумок та перспектив.

Але усе обірвалося в одну мить.

“Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль і гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про нього стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував, – так написали про Андрія на сторінці Південної міської територіальної громади. – Герої не вмирають, вони стають янголами, щоб боронити рідні землі у небесному батальйоні”.

Андрій народився у м. Південне Харківської області, тут зростав, займався музикою, кожен у місті знає його чудовий голос, який відтепер навіки залишиться у серцях. Закінчив Південний ліцей, а після Харківський національний медичний університет, отримавши спеціальність лікаря-стоматолога. Творчий, харизматичний, чуйний, щирий, товариський, надійний друг, прекрасний чоловік і син, безмежно талановита людина.

Вісім років був гітаристом, а чотири з них вокалістом групи «Останній Дракон».

Член Школи Медіапатріотів, саме він створив та записав Гімн цієї школи. Він мав дивовижний дар до створення власної авторської музики…

Світла пам’ять Герою!

11 травня 2004 року під Харковом було знайдено братську могилу полеглих у Другій світовій війні.

Масове поховання солдатів виявила Харківська пошукова група біля села Веселе.

У похованні було виявлено останки 144 людей. Останки пошуковики розкопали на покинутому цвинтарі військового шпиталю, про який їм розповіли старожили.

Пізніше виявили, що в могилах лежать не лише солдати, які померли у шпиталі, а й ті, хто загинув у боях у травні 42-го року.

Фото, матеріал: ХНУМ імені І.П. Котляревського, Харківська філармонія, Південна міська територіальна громада, Марина Мілованова, архив Андрія Мельника, відкриті джерела

У Харкові відбулася чуттєва прем’єра з двох вистав (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 21.06.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

До дня народження видатного українського композитора Віталія Губаренка, чиє життя навіки вплетено в історію Харкова, ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА спільно з ХНУМ імені І.П. Котляревського представили виставу з двох прем’єр – «Самотність» та «Листи кохання».

“Зараз наше життя, як пролог до трагедії, розв’язку якої знає лише диявол…” Ці слова з вистави боляче відгукуються зараз в кожному дні. Лише кохання підтримує і єднає серця, розділені війною. Коли час зупиняється та змінює свій рух… І останнє «Прощавай» може прилетіти поштою тоді, коли автора листа вже немає на цьому світі… І тільки час лікує і зберігає в пам’яті кожний рядок, кожну посмішку і ніжне слово.

Отож-бо, не дарма ця постанова так надихнула головного режисера театру.

“Я так захопився, що ідея концерту-пам’яті переросла в справжню виставу, – ділився напередодні прем’єри постановник заходу, головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Армен Калоян. – Цей матеріал виявився надзвичайно суголосним часові. В обох монооперах домінує мотив розлуки з коханою людиною. І в обох, попри внутрішній драматизм, душевну експресію героїв, стверджується непереборна сила любові, залишаючи по собі світлий слід, відчуття ніжності та витонченої краси”.

Приводом для створення прем’єри стало 90-річчя від народження відомого композитора, народного артиста України Віталія Губаренка, яке відзначається 13 червня.

Саме до цієї дати СХІД ОПЕРА підготував прем’єри двох його моноопер: «Листи кохання» (за новелою А. Барбюса) у виконанні заслуженої артистки України Тамари Гармаш та «Самотність» за «Листами до невідомої» автор П. Меріме) в інтерпретації аспіранта ХНУМ імені І.П. Котляревського Олексія Конорова. Музичний супровід постанови відтворив симфонічний оркестр театру під орудою Юрія Дяченка (до речі, маестро сьогодні відзначає свій день народження – щиро вітаємо).

Чуттєві декорації і відеооформлення постанови одразу захопило увагу глядача, занурило у часовий коловорот її та його спогадів.

Відлік днів, місяців, років… Сум, біль і безмежне кохання… Хоч іноді це неможливо, але ми посміхаємося…

Роки минають, але душею ми разом з тими, хто залишився назавжди у серці… Сонце сяє, життя триває…

Однак іноді огортає тьма, бо без коханого, то не життя… І лише листи, що прийшли від нього єднають…

Заслужена артистка України Тамара Гармаш так чуттєво передала усі відтінки радості, суму і очікування…

Чоловічий світ самотності втілив молодий, але талановитий тенор – Олексій Коноров.

Часом жінці важко зрозуміти, а тим паче потрапити у закритий світ чоловіка… Але тривале листування часто робить людей справжніми друзями… Потім в душі відкладаються солодкі й ніжний спогад, а хтось починає вибудовувати й недосяжні образи… І навіть іноді уявляти зустрічі уві сні … А ви знали? Коли жінці дарують перо сови, їй уві сні заявиться її друг…

І настає той час, коли без її звістки стає холодно і пусто… І його спалахи ворожості – пусте, поряд із радістю примирення і зустріч…
Так народжується любов!

Зал аплодував та дякував стоячи!

Обійми, фото на згадку і плани на майбутнє… Адже вже сьогодні 21 червня – День музики, а Харків-культурний саме музикою підтримує дух українців.

Наостанок хочеться поділитися чуттєвим і пізнавальним постом проректорки, доктора мистецтвознавства, професора кафедри інтерпретології та аналізу музики Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського Юлії Ніколаєвської.

«13 червня виповнилося 90 років з дня народження видатного українського композитора Віталія Губаренка. Його життя та життя його родини так тісно пов’язано з Харковом! Тут працювали батьки дружини композитора Марина Губаренко і пам’ять про Романа Черкашина увиразнюється у багатьох сучасних театральних подіях. Тут працювала донька подружжя – Ірина Губаренко і наш незламний харківський ТЮГ і сьогодні ставить вистави з її чудовою музикою. Напередодні ювілею Маестро оперна студія HNUM. Kotlyarevsky поставила дві моноопери Віталія Губаренка – “Листи кохання” (“Ніжність”) і “Самотність”. Обидві опери – по-перше, шедеври. По-друге, написані 1971 р. і 1992 р. вони абсолютно сучасно звучать зараз. Саме під час нашої навали, коли багатьом так вистачає САМОТНОСТІ і не вистачає НІЖНОСТІ, коли слова “Я обіймаю тебе в останній раз” (текст з “Листів кохання”) – жодним чином не метафора, а біль нашого життя. Коли ти розумієш, що таке ПАМ’ЯТЬ і як важливо говорити слова “я кохаю тебе”, щоб потім не стало запізно. Коли ти гостро розумієш, що ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПЕРЕСТАЄ. Вважаю, що наш молодий тенор Олексій Коноров вдало й по-новому проінтерпретував “Самотність”, продовживши традицію відомого харківця Олександра Вострякова, якому присвячено монооперу і який багаторазово її виконував на різних сценах. Захоплення від режисерського погляду на ці дві опери Армен Калоян. Вийшла неймовірна історія кохання поза часом і простором, поза текстом і словом. Моя велика подяка Марина Губаренко за ту постійну ПАМ’ЯТЬ, яка стимулює знов і знов занурюватись у твори Віталія Губаренка. Захоплення великою роботою диригента оркестру Юрій Дяченко. Велика подяка за взаємопідтримку і всіляку постійну допомогу ХНАТОБ / СХІД OPERA. Також дякую Національна філармонія України, особисто Михайло Швед і Nataliia Stets, Conductor (яка 13 червня диригує цими операми на сцені Національної філармонії) – за підтримку і допомогу. Пишаюсь кожним і щиро вітаю усіх причетних», – наголосила Юлія.

Дякуємо Богові та ЗСУ за кожну таку світлу мить у нашому житті!

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА, ХНУМ ім. Котляревського

У харківському університеті відкрили унікальну кафедру (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 28.05.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Цьогоріч наша країна відзначає поважну дату – 70-ту річницю ЮНЕСКО в Україні! 12 травня 1954 року Україна отримала членство в Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).

Кафедра ЮНЕСКО з питань збереження традицій в культурі та мистецтві, яку було відкрито 22 травня в Харківському національному університеті мистецтв імені І.П.Котляревського, є другою в Україні.

Кафедру було створено за підтримки Секретаріату Національної комісії у справах ЮНЕСКО, Департаменту міжнародного співробітництва Харківської міської ради та мистецьких установ. Її діяльність скеровано Угодою між Харківським національним університетом мистецтв імені І.П.Котляревського і ЮНЕСКО та планом практичної діяльності ЮНЕСКО у сферах освіти, науки і культури. Основна мета — віднайти шляхи відбудови мистецького середовища під час подолання наслідків війни.

У день відкриття кафедра ЮНЕСКО представила доповідь про важливі питання збереження традицій в культурі та мистецтві. Зустріч відбулася у змішаному форматі, бо частково її учасники приєдналися онлайн.

“В той час, коли ми живемо в дуже важких умовах, вважаю, що відкриття саме такої кафедри є на часі. Хочу сказати, що ми завжди займались і займаємось міжнародною діяльністю, плекаємо наші традиції, розвиваємо їх, але з відкриттям кафедри ми ще більш повно будемо направляти свої зусилля, щоб світ почув нас, знав наші досягнення, бо нам є чим пишатись. Всі мистецькі інституції Слобожанщини — це єдина мистецька громада, яка формує справжній культурний фронт. Презентація кафедри ще раз показує всьому світу, що мистецькі традиції — це те, заради чого варто перемагати у війні. Бо найбільший скарб будь-якої нації — це люди”, – відзначила у своїй доповіді ректор ХНУМ імені І.П.Котляревського Наталія Говорухіна.

“Відкриття нової кафедри ЮНЕСКО дозволяє розширити коло можливостей презентації України та її культури і мистецтва у світі. Наш голос має бути почутим!” – наголосила проректор з науково-педагогічної, творчої роботи та інноваційного розвитку ХНУМ імені І.П.Котляревського Юлія Ніколаєвська.

На підтвердження слів українських митців лунала музика та пісні українських авторів у виконанні харківських артистів: К. Данькевич – монолог Богдана Хмельницького з опери “Богдан Хмельницький” у виконанні соліста Олексія Вєтрова (журналістка GX мала змогу записати цей виступ напередодні – в рамках заходів Kharkiv Music Fest); концертний номер для цимбал з оркестром – Балог Полька (солістка – Майя Зорова); М.Скорик – Карпатська рапсодія у виконанні оркестру (диригент – Юрій Дяченко, соліст – Ігор Чернявський (скрипка).

Довідка. Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) є спеціалізованою установою ООН і офіційно існує з 4 листопада 1946 року. На сьогодні ЮНЕСКО об’єднує 194 країн-членів та 12 асоційованих членів. Завдяки програмі UNITWIN / ЮНЕСКО при вищих навчальних та наукових закладах України діють спеціалізовані кафедри, що створює можливості для міжнародної наукової співпраці у напрямах їх діяльності.

Кафедра ЮНЕСКО з питань збереження традицій в культурі та мистецтві Харківського національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського є четвертою діючою кафедрою у Харкові, першою на Сході та другою в Україні, діяльність котрої присвячена питаннями культури та мистецтва.

Кафедру відкрито за підтримки Секретаріату Національної комісії у справах ЮНЕСКО, Департаменту міжнародного співробітництва Харківської міської ради, мистецьких установ. Її діяльність скеровано Угодою між Харківським національним університетом мистецтв імені І.П.Котляревського і ЮНЕСКО та планом практичної діяльності ЮНЕСКО у сферах освіти, науки і культури, вбачає основною метою віднайти шляхи відбудови мистецького середовища під час подолання наслідків війни.

Фото, відео та матеріал: ХНУМ імені Івана Котляревського, Юлія Ніколаєвська, Наталія Бойченко, GX

У Харкові тривають заходи до ювілейної дати від дня народження Кобзаря (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 11.03.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Нагадаємо, 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. Цього року Україна відзначає 210-річчя від дня його народження.

Колектив ХНУМ імені І.П.Котляревського до визначної дати підготував концертну програму “ДУМИ МОЇ”.

Святковий захід відбудеться 11 березня о 18.00 в KOKAWA Music Space (вул.Данилевського, 26).

На глядача чекають композиторські твори для голосу і бандури, голосу і фортепіано, аранжування, вірші, хореографічна композиція.

Ведуча заходу – Любов Мандзюк. Вхід – ваш чесний донат.

Нагадаємо, нещодавно викладачі та студенти ХНУМ імені І.П.Котляревського дарували харківцям концерт до Дня вшанування подвигів учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Також у день роковин смерті Тараса Шевченка колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики (докладніше в новині GX).

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, ХНУМ імені І.П.Котляревського

Харків прощаєтся з видатним музикантом і вчителем, який створив відомий оркестр (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 01.03.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Під час війни стільки боляючих втрат… Як серед наших захисників, так і серед людей, що підтримують дух нації.

Позавчора, 28 лютого, на сторінках Молодіжного академічного симфонічного оркестру «Слобожанський» та Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського з’явилася сумна звістка про те, що світ втратив дивовижну людину: відійшов у вічність Абаджян Гаррій Артушевич – музикант (фаготист), професор, мистецтвознавець, викладач, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, кандидат мистецтвознавства.

Гаррій Абаджян – справжня харківська зірка, яка тепер сяє нам з небес.

Світла пам’ять! Колектив новинного порталу GX щиро співчуває рідним та близьким Гаррія Артушевича Абаджяна!

І це все про нього…

Засновник та художній керівник Молодіжного академічного симфонічного оркестру «Слобожанський».

“Лунайте, не дайте запасти важкій німоті”. У Харкові вшанували Героїв (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 22.02.2024. Опубліковано в Культура.

З 18 по 22 лютого Україна вшановує подвиги учасників Революції Гідності та увічнює пам’ять Героїв Небесної Сотні, а також усіх загиблих під час кривавої війни з рф…

Уже 18 лютого 2014 року були перші вбиті на Майдані у Києві… За офіційними даними, Небесна Сотня – 107 загиблих учасників Революції Гідності та активістів Майдану. Найбільше – 48 – загинуло 20 лютого 2014 року в Києві, 54 – впродовж зими 2013–2014 років, ще 5 активістів Майдану загинули навесні 2014 року, з початком російської агресії на сході України. Життя тисяч українців забрала повномасштабна війна… їх вбила росія…

Серед загиблих Героїв Небесної Сотні є й харків’яни – Євген Котляр, Владислав Зубенко та Юрій Паращук.

Доля відважних Героїв Майдану змінила суспільну свідомість українців. Багато хто переосмислив важливість істинних цінностей: права на самовизначення, гідність, свободу, суверенність держави, демократію, європейський вибір.

Ми продовжуємо виборювати право жити у вільній країні, мати свій власний дім, свободу, безпечне майбутнє. Але ми повинні пам’ятати – наразі нам треба бути голосами тих, хто поліг.

Ввечері 20 лютого харківці вшанували загиблих концертом “МУЗИКА ГІДНОСТІ І СВОБОДИ”, який підготували педагоги та талановиті учні ХНУМ ім. І. Котляревського. Захід відбувся у KOKAWA Music Space (вул.Данилевського, 26).

Перед початком виступу координатор харківського Євромайдану Володимир Чистилін розповів подробиці подій тих днів, а ще наголосив на важливій ролі Харкова та його активістів.

Ведуча Юлія Ніколаєвська (проректорка, доктор мистецтвознавства, професор кафедри інтерпретології та аналізу музики Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського) докладно донесла гостям заходу подробиці про авторів та музичні твори, які лунали на концерті.

“…І навіть якщо ця зима буде тривати роками,
навіть якщо світ болітиме кожним вдихом –
будь його диханням і руками,
будь голосом його, будь його сміхом.
Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить,
Маєш тепер любити за тих, хто не любить,
Цієї зими навіть дерева стоять, неначе
вони теж втомилися, вони теж, як люди.
Будь продовженням його збитих пальців,
будь закінченням його довгих речень.
Зимове небо над вами вранці
складається з доказів і заперечень”, – ці рядки вірша Сергія Жадана стали головним меседжем цього пам’ятного вечора.

Лунала краща музика з різних куточків України та Європи: Бетховен, Шопен, Данькевич, Котюк, Гулак-Артемовський, Борткевич, Ліст, Кос-Анатольський, Кармінський, Гоноболін, Колодуб, Скорик, Малий.

Для усіх, хто прийшов вшанувати Героїв, грали та співали: Наталія Полікарпова – сопрано, Андрій Слободянюк – баритон; Ігор Чернявський, Діана Нікітіна, Наталья Кальченко – скрипка; Вероніка Івоніна – цимбали; Майя і Єва Константінови – віолончель; Ксенія Чернявська – ксилофон; Василь Крамаренко, Ірина Запара, Ганна Радченко, Ольга Калашнікова, Олексій Синельник-Щербак – фортепіано.

Кожен з юних співаків та музикантів – це наша надія на світле творче майбутнє України. Неймовірні педагоги ХНУМ з гордістю виступали поряд зі своїми учнями.

До речі, Вероніка Івоніна не лише вразила грою на дивовижному музичному інструменті (цимбали), а ще й вміло, до речі вперше в Україні, зіграла на ньому твір Борткевича (відомого харківського композитора), який автор писав лише для фортепіано.

Багато було сказано та зіграно, усі були розчулені до глибини душі. Ще й мали змогу вклонитися та подякувати батьку одного з Героїв Небесної Сотні та захисникам Харкова.

“Звучіть, лунайте цієї ночі. Зшивайте тишу, ніби рване знамено. Нитками болю, лініями перетину. Лунайте, не дайте запасти важкій німоті”, – такими рядками із лібрето «Вишиваний. Король України» Сергія Жадана підкреслила важливість події ведуча Юлія Ніколаєвська.

Нагадаємо, вперше назва «Небесна Сотня» виникла, коли на Майдані Незалежності 21-22 лютого 2014 року прощались із загиблими. Словосполучення «Небесна Сотня» 21 лютого 2014 року використали у віршах Людмила Максимлюк «А сотню вже зустріли небеса…» та Тетяна Домашенко у вірші «Небесна сотня воїнів Христа».

Отож бо, 21 лютого лунав ще один концерт-реквієм, присвячений річниці Небесної Сотні, від колективу ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА.

Чуттєві музика, спів та відеоряд на екрані, вірші і теплі слова подяки, сльози, оплески, спогади і надія…

“Всім доброго вечора! Ми з України!
Ні слава, ні воля не вмерли ще, ні!
Ми — Суми і Харків, і острів Зміїний,
Ми — Київ, Чернігів, Херсон і Ірпінь!
Ми є Маріуполь! Відплата вже близько!
Ніколи не були братами русні,
Бо нас колисали у різних колисках
І різні співали весільні пісні!
Ми — Львів, Миколаїв: в нас доля єдина,
Тому не жалійте ні сил, ані куль!
Всім доброго вечора! Ми — Україна!
Усе буде добре — 4.5.0!”

На початку заходу хвилиною мовчання було вшановано Героїв, а надалі під кадри-спогади лунали кращі твори українських та закордонних авторів:

1. Золтан Алмаші «Місто Марії» (премʼєра твору у виконанні оркестру);

2. М. Скорик «Мелодія» (оркестр);

3. С. Бах «Арія»(оркестр);

4. С. Вакарчук «Обійми» (солісти – заслужена артистка України Олена Старікова, лауреатки міжнародних конкурсів – Олеся Мішаріна та Юлія Форсюк, оркестр);

5. «Чорна рілля» (соліст – заслужений артист України Володимир Козлов, хор)

6. «Пливе кача» (заслужений артист України Володимир Козлов, хор);

7. М. Лисенко «За світ встали козаченьки» з опери «Тарас Бульба» (хор, оркестр);

8. М. Лисенко «Боже Великий Єдиний»(хор, оркестр);

9. Л. Колодуб «Як умру, то поховайте» з опери «Поет» (хор, оркестр);

10. В. Моцарт «Lacrimosa» (Реквієм) (хор, оркестр);

11. Ю. Шевченко «Ми є» – парафраз на тему Національного Гімну України (соло скрипки – Віра Літовченко (скрипалька, що грала у сховищі, яку розповіла світу про Україну – символом надії та віри мешканців Харкова), оркестр);

12. М. Вербицький. Гімн України (хор, оркестр).

До речі, українці пропонують внести трохи змін до рядків Гімну…

Стоячи та зі сльозами на очах люди слухали слова молитви та Гімну України, а ще «Мелодію» Скорика (вже вдруге за два дні спогадів). Автор сам за життя не знав сили свого твору – його ідея про мир і кохання лине світом.

А ще у сховищі ХНАТОБ можна було побачити роботи часів війни художника Владислава Христенка.

Ми віримо, як розстріляна росіянами крилата “Мрія” знову буде відновлена і підійметься в небо, так і наша Україна вижене ворога зі своєї землі й гордо повстане у всій своїй красі.

Дякуємо Богові та нашим Героям-Захисникам за кожен день у вільній країні та за надію на світле майбутнє!

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНУМ Котляревського, ХНАТОБ, відкриті джерела