Позначка: футбол

Харків у XXI столітті. 17 серпня: яскраві особистості та цікаві факти в житті міста (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 17.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

17 серпня 2017 року помер один із найкращих акторів харківського лялькового театру Володимир Горбунов. Заслужений артист України (2006 р.), педагог, “голос” “7 каналу” Володимир Горбунов помер на 64 році життя.

«Це один із провідних акторів театру. Він ніс у собі той професіоналізм, який властивий театру, грав у великому репертуарі, поточному вечірньому, дитячому репертуарі. І, звичайно, його втрата для нас – це серйозна втрата. Замінити таких людей дуже складно, ніким», — говорив тоді директор лялькового театру Володимир Решетняк.

Довідка. Народився 21 квітня 1954 року у селі Зуя (нині смт Білогірського району, АР Крим). Пізніше з родиною переїхав до міста Тростянець Сумскої області.
Його вперше захопив театр ще у дитинстві, коли він слухав по радіо предачу “Театр у мікрофону”. А потім у будинку культури він вперше побачив виставу “Пташине молоко” і залишився на пропозицію керівника театру.
Отож бо актором театру ляльок Володимир Горбунов став ще у 12 років. У місті Тростянець Сумської області було створено самодіяльний колектив. а потім були навчання, робота у інших театрах…
І вже з 1980 працював в Харківському державному академічному театрі ляльок ім. В. А. Афанасьєва.

Театральні роботи: Альфред Дуліттл – «Моя прекрасна леді» (Б. Шоу), тато Карло – «Золотий ключик», Жак-Простак – «Кіт у чоботях» (Ш. Перро), Відьма – «Івасік-Телесік», Ляпкін-Тяпкін – «Ревізор» (М. Гоголя), проєкт “Задзеркалля”.

Водночас від 2000 року – диктор радіотелекомпанії «Тоніс-центр», від 2003 — викладач Харківської академії культури.
Горбунов майстерно поєднував у собі якості як драматичного актора, так і актора-лялькаря. Його акторській манері притаманні простота, інтелігентність та високий художній смак, а у створених ним образах проступає глибока людяність.
До того ж Горбунов створив багатосерійну телепрограму для дітей.

А ви знали? 17 серпня 2016 року у Харкові було створено новий футбольний професійний клуб – «Металіст 1925».

Футбольний клуб “Металіст 1925” створений товариством з обмеженою відповідальністю “Авангард Харків”. Він не був пов’язаний із знаменитим харківським футбольним клубом «Металіст», який у 2016 році тимчасово припинив існування.

Проект виявився досить вдалим. За 5 років команда піднялася до вищого дивізіону вітчизняного футболу. У 2021 році стартувала у Прем’єр-лізі.

2021 року був відроджений і «Металіст», який виступає у Першій лізі. Отже, у місті два клуби зі схожими назвами.

17 серпня 2004 року футболісти із Харківської області обіграли знаменитий лондонський «Челсі». Щоправда, перемогу було досягнуто у дитячому футболі.

Дитяча команда із села Шарівка – переможець харківського обласного «Турніру тисячі команд» – у Британії з рахунком 4:2 обіграла дитячу команду англійського клубу «Челсі».

До речі, «Турнір тисячі команд» того року експерти УЄФА визнали наймасовішим у Європі.

17 серпня 2004 року на вулиці Університетській, 13 встановили меморіальну дошку відомому фольклористу, етнографу та історику Миколі Сумцову. За цією адресою з 1876 по 1922 роки працював вчений.
До речі, цього ж року відзначалося 150-річчя від дня народження Сумцова.

Довідка. 18 квітня 1854 року народився Микола Сумцов (1854-1922) – відомий харківський історик мистецтва та музейний діяч, видатний науковець, етнограф, історик, громадський діяч, академік, який був обраним головою історико-філологічного товариства міста.

Його чітка і послідовна громадянська та політична позиція, любов до всього українського – мови, культури, літератури, народу загалом, український патріотизм, висока внутрішня моральність, порядність та інтелігентність, іншими словами – все те, що так не вписувалося в радянський менталітет і спосіб життя, і спричинилося до того, що вже в радянський час на ім’я професора Сумцова було накладено негласне табу, його праці зберігались у спецфондах, не перевидавалися, і навіть посилатися на них інакше як з критикою – було заборонено.

Його родина переїхала до Харкова, коли Микола був ще малим.
Освіту Сумцов здобув у 2-й Харківській гімназії.
З 1875 року навчався на історико-філологічному факультеті Харківського університету.
З 1880 – секретар університету. У тому ж році захистив магістерську дисертацію «Про весільні обряди», а в 1885 році докторську «Хліб в обрядах та піснях».
З 1887 був головою Історико-філологічного товариства при Харківському університеті.
За правління гетьмана Павла Скоропадського у 1918 році був обраний одним із перших академіків Української академії наук.

Микола Федорович Сумцов – один із небагатьох прогресивних учених, який стояв біля зародження українознавства як науки і окремої навчальної дисципліни.

У 1918 році вийшла друком одна з головних праць Миколи Федоровича – монографія “Слобожане. Історико – етнографічна розвідка”. Вчений продовжив започатковану професором В. Шухевичем працю етнорегіонального вивчення України і запропонував своє бачення: Слобожанщина, Галичина, Кубанщина, Поділля, Волинь, Київщина, Чернігівщина, Таврія. Як видно, воно цілком відповідає вимогам часу – врахувано нові області, що утворилися внаслідок загального розвитку історичного процесу в Україні. Публікуючи працю, вчений був переповнений емоціями та очікуванням нових можливостей для національного розвитку України, які відкривалися на той час. Його сподівання досить легко простежуються у наступних словах: “Самий багатий, численний по людности край – Україна – був знищений гнобительством уряду, заборонами мови і школи, утисками; деморалізований у всіх верхніх верствах своєї людности призвичкою запобігати перед урядом; попсований зросійщеною школою – нижчою, середньою і вищою, пристосованими для того, щоб викорінити усяке національне місцеве почуття і всяку національну місцеву свідомість. Очевидно, життя на Україні повинно піти іншим шляхом. В першу чергу треба звернутися до відродження і поширення національного українського почуття і свідомості”. (За матеріалом видання “Український інтерес”).
Минуло століття, але ці слова дослідника, на жаль, і досі не втратили своєї актуальності… росія знову зазіхає на Україну і мріє знищити… Дякуємо Богові та ЗСУ за кожен день у вільній країні!До речі, засновником нового історичного музею Харкова та першим його керівником був саме Микола Сумцов. Наразі установа носить його ім’я (докладніше в новині GX).
Помер вчений 12 вересня 1922 року в Харкові.Фото та матеріал: Наталія Бойченко, GX, Харківський театр ляльок, Енциклопедія сучасної України, відкриті джерела

12 серпня в історії міста: цього дня в Харкові відбулась незапланована зустріч (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Спорт, Суспільство.

А ви знали? Цього дня, 12 серпня, 1933 року у Харкові на стадіоні «Динамо» відбувся унікальний для тих часів матч. Зустрілися збірна України та збірна Туреччини.

Зустріч спочатку не було заплановано… Команда прямувала поїздом до Одеси, щоб звідти на пароплаві відплити до Стамбулу. Але футболістів попросили завернути до столичного Харкова та зіграти зі збірною України.

Команда вийшла на гру з турками у такому складі: Бабкін (Харків), Кирилів (Харків), К. Фомін (Харків), Тютчев (Київ), М. Фомін (Харків), Привалів (Харків) – Копійко (Харків), Лайко (Дніпропетровськ), Щегоцький (Київ), Паравишників (Харків), Прокоф’єв (Київ).

Сім гравців представляли Харків. Щоправда, всі три м’ячі на рахунку київського динамівця Костянтина Щегоцького.

Господарі перемогли з рахунком 3:2.

Довідка. Стадіон «Динамо» збудовано у 1931 році. Тоді це був найбільший стадіон в Україні.

Наразі під час війни стадіоні «Динамо» постраждав від рук російських окупантів – 3 травня 2022 року…

Вони грають і перемогають попри війну: в Харкові до свята підбили підсумки чемпіонату з дитячого футболу (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 19.06.2025. Опубліковано в Головні новини, Спорт.

А ви знали? 19 червня – Всесвітній день дитячого футболу!
Трохи перефразуємо відомий вислів, який наразі пасує юним харківським футболістам: “У футбол грають справжні чоловіки – боягузи не грають у футбол!”Попри війну, вони тренуються і перемагають. Напередодні свята, цього тижня в Харкові підвели підсумки щорічного чемпіонату Super League.
Довідка. Щорічний цілорічний рейтинговий турнір з міні-футболу. Складається з 5 турнірів: “ЗИМА”, “ВЕСНА”, “ЛІТО”, “ОСІНЬ”, а також наприкінці сезону найкращі 8 команд розігрують між собою “СУПЕР КУБОК”.

Зокрема, журналістка GX мала змогу особисто привітати одного з учасників NORTH KHARKIV, команди з незламної Салтівки, гравці якої посіли друге місце у весняному чемпіонаті.

Довідка. Клуб заснований у 2019 році, раніше працювали на Північній Салтівці. Восени 2022 року відновили тренування на Салтівці (522 м/р-н).

Щиро вітаємо із святом переможців і усіх юних футболістів Харкова й усієї України!

Адже це свято, майбутніх послідовників Пеле, Шевченка, Марадонни, Мессі, Роналду, Бекхема, Зінедина, Яшина, Блохина.

На жаль, під час війни просте бажання грати у футбол може стати загрозою… Нагадаємо…

Зокрема, 8 травня 2024 року рашисти завдали удару по шкільному стадіону в Харкові, де того часу грали діти…

Пост повний болю саме для суду в Гаазі виставила того дня мама одного з поранених хлопців – Анна Гін.

Постраждали 3 дорослих і 4 дитини. Олег, Кирило, Іван та Артур саме були на стадіоні. Діти не мали часу сховатися… Ракети долітають до Харкова так швидко, що добігти кудись просто не вистачає часу.

Одному із хлопців відірвало ногу…

“Все, чого хотіли ці діти просто пограти в футбол. Я часто чую на різних міжнародних майданчиках, що футбол поза політикою, поза війною. Розкажіть це батькам Кирила, Івана та Артура.

І коли росія знову збреше, що знищила центр прийняття рішень, знайте, 8 травня росія вчергове знищила дитинство… Я хотів би, щоб усі, хто заводить тему про повернення російських спортсменів до будь-яких змагань, усі, хто говорять, що футбол поза війною, згадували цю історію. Футбол не поза війною. Війна знищує наш світ. І знищить, якщо ми залишимося самі в своїй боротьбі” – наголосив видатний український футболіст Андрій Шевченко (повний зміст звернення на фото).

Світ повинен бачити усі злочини рашистів. Тількі разом ми переможемо російськіх окупантів, повернемо мир та подаруємо щасливе майбутнє нашим дітям.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Світлана Бойченко, відкриті джерела

Історичний факт. 12 червня харків’яни взяли участь у знаковій для всієї України події (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.06.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

12 червня 1882 року народився Олександр Арбо (справжнє прізвище Остроухов) – український актор, режисер театру й кіно.

Починав театральну кар’єру у народному театрі нині міста Дніпро. Потім був актором у приватних театрах та трупах Садовського, Гайдамаки, Суслова, Суходільського, Комісаржевської.

Грав у харківському театрі у відомого режисера Миколи Синельникова.

З 1910 року починає зніматись у кіно. Знявся у 9-ти німих фільмах. Як режисер поставив 6 картин. Використовував комбіновані зйомки як спосіб художньої виразності.

З 1940 року – актор Харківського театру юного глядача.

Помер в місті Тростянець 10 грудня 1962 року.

12 червня 1903 року народився Петро Зінченко – відомий харківський вчений-психолог, представник харківської школи психології.

У 1930 році закінчив Харківський інститут народної освіти, працював у науково-дослідних інститутах та вишах Харкова. Лікар педагогічних наук, професор. Завідував кафедрою психології та керував психологічною лабораторією Харківського університету. У 1963 році заснував та очолював кафедру психології у Харківському університеті. Найбільші досягнення Зінченка пов’язані з вивченням вікового розвитку, мимовільної та довільної пам’яті.

Автор робіт: “Проблема мимовільного запам’ятовування”, “Про забування та відтворення шкільних знань”, “Питання психології пам’яті”, “Мижвільне запам’ятовування”.
Помер 17 лютого 1969 року в Харкові.

12 червня 1931 року в селі Графське (з 1916 року, Вовчанський район, Харківська область) народилася Євгенія Мірошниченко – відома українська співачка, герой України, почесний громадянин Харкова.
В 1957 році закінчила Київську консерваторію.
Творчу кар’єру будувала у столиці. Понад тридцять років – з 1957 по 1990 рік – працювала солісткою Київського театру опери та балету.

З 1980 року почала працювати викладачем Київської консерваторії.
Видатна українська оперна співачка та педагог за життя мала багато відзнак. Зокрема, Державну премію України імені Тараса Шевченка (1972), Кавалер ордена Ярослава Мудрого, ордена «За розбудову України», Володарка Почесного титулу «Зірка українського мистецтва» та багато інших. Герой України (2006). З 1980 викладала в Київській консеваторії на кафедрі сольного співу, з 1990 року — професор. Почесна громадянка Києва та Харкова. Коронні оперні партії: Лючія («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Цариця ночі («Чарівна флейта» В. А. Моцарта), Лакме («Лакме» Л. Деліба).
Входить до переліку найвідоміших жінок України.

Зокрема, в Харкові 26 червня в 2006 році Почесний громадянин Харкова, професор кафедри сольних співів Національної музичної академії, народна артистка України Євгенія Мірошниченко отримала звання Герой України.

Нагорода була присвоєна Євгенії Мірошниченко «за визначні особисті заслуги перед українською державою у розвитку музичної культури, піднесення престижу вітчизняного оперного мистецтва у світі, багаторічну самовіддану творчу та педагогічну діяльність».
Народна артистка, Герой України померла у Києві на 78-му році життя в ніч проти 27 квітня.

А ви знали? Цього дня, 12 червня, в 1933 році харків’яни взяли участь у знаковій події для всієї України.

У Києві було відкрито знаменитий стадіон «Динамо».

Відкриття відзначили футбольним поєдинком між динамівськими командами Харкова та Києва.

Харків’яни тоді виступали столичними гостями. На той час Харків ще був столицею. Щоправда, харків’янам поступилися – 1:2.

Згідно зі спортивними легендами, на матч зібралося 45 тисяч уболівальників, хоча стадіон був розрахований лише на 18 тисяч місць.

А ще цього дня, 12 червня, в 1978 році Харків відзначав унікальний ювілей. Було випущено 30-мільйонну бритву “Харків”.

Виробництво бритв “Харків” розпочалося Харківському заводі електроапаратури (у 1970-ті роки завод було перейменовано). Харківські електробритви мали велику популярність у країні в 60-80 роки. Випускалося кілька десятків різних моделей.

12 червня 2003 року у Харкові відкрили меморіальну дошку Максиміліану Гельферіху, чиє ім’я носив другий міський пологовий будинок.
Ім’я Гельферіха пологовий будинок носив із самого заснування — з 1901 року. Саме на землі Максиміліана Гельферіха на початку минулого століття за проектом Олексія Бекетова збудували першу в Україні лікарню для бідних жінок «Жіноча допомога».
Гельферіх був не лише найбільшим у місті промисловцем, а й відомим благодійником. Тим, що у місті є 2-а та 15-та лікарні, пологовий будинок номер два та ще десяток лікувальних та просвітницьких закладів, харків’яни завдячують Максиміліану Гельферіху.
Максиміліан Гельферіх (1828–1901) – власник заводу «Гельферіх-Саде» у Харкові.
Народився у Вюртембергському королівстві. У 22 роки опинився в Одесі, потім у Харкові. У 1870-х створив підприємство із виробництва сільськогосподарської техніки. Згодом це підприємство називалося завод «Серп та молот». На початку 2000-х років завод збанкрутували та закрили.

12 червня 2009 року розпочалася реконструкція скверу біля станції метро «Архітектора Бекетова».

Реконструкція значною мірою змінила вигляд даної частини міста.

Знаменитий пам’ятник закоханим, які раніше неодноразово зазнавав псування місцевими вандалами, помістили в чашу фонтану (спочатку пам’ятник був «сухопутним»).

У сквері встановили макети «Семи чудес Харкова»: Держпрому, Благовіщенського собору, Успенської церкви, Покровського собору, пам’ятника Шевченку, Будинку зі шпилем, Дзеркального струменя.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Історичний факт. У Харкові 9 червня відбувся перший із трьох матчів Євро-2012, що проходили в місті (відео)

Опублікував(ла) новина GX , 09.06.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Саме 9 червня в 2012 році у Харкові на стадіоні «Металіст» відбувся перший із трьох матчів чемпіонату Європи з футболу, що проходили в місті.

Ніколи раніше і ніколи після Харків не приймав спортивних змагань такого високого рівня. Але… Як знати, що на нас чекає після перемоги!

Збірна Нідерландів 9 червня 2012 року зустрілася із збірною Данії.

Голландські вболівальники організували марш Харковом. Фанати вийшли з площі Свободи та пройшли пішки на стадіон «Металіст».

Втім, така активність голландським футболістам не допомогла. Вони програли данцям – 0:1.

Але їхній позитив прийшовся до душі харківцям. З теплом згадує ті дні Євген Ткаченко, який поділився з GX своїми особистими фотоспогадами.

Фото та відео: відкриті джерела

Харків у XXI столітті. 22 травня відбулося відкриття ІІІ Міжнародного фестивалю «Харківський бузок»

Опублікував(ла) новина GX , 22.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

22 травня 2011 року відбулося відкриття ІІІ Міжнародного фестивалю «Харківський бузок». Фестиваль тривав до 25 травня. У ньому брали участь понад сто режисерів із шести країн світу.

У фестивалі взяла участь Почесний Президент «Харківського бузку» Мілен Демонжо. А крім цього до Харкова приїхали відомі французькі актори Жан-Поль Бельмондо та П’єр Рішар.

Свого часу Бельмондо був одним із найпопулярніших іноземних акторів серед кіноглядачів Харкова та України. Картини за його участю – «Чудовисько», «Хто є хто», «Приватний детектив», «Професіонал» та багато інших незмінно ставали хітами кінопрокату.

Не менш відомим був один із найкращих коміків світового кінематографу – Рішар, картини, за участю якого – “Іграшка”, “Високий блондин у чорному черевику”, “Укол парасолькою” та інші – стали класикою комедійного кіно.

22 травня 2013 року Харків став місцем проведення фінального матчу чергового розіграшу Кубку України. На поле вийшли донецький «Шахтар» та одеський «Чорноморець».

Стадіон був заповнений повністю. Глядачі розкупили усі 40 тисяч квитків.

Поєдинок завершився впевненою перемогою донеччан.
Відзначилися Фернандіньо, Тейшейра та колишній гравець харківського “Металіста” Тайсон.

Харків у XXI столітті. 19 травня – цікаві факти з життя міста

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 19.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

19 травня 2004 року в Харкові відзначили спортивний ювілей. Жіноча команда з водного поло «Харків’янка» стала п’ятиразовим чемпіоном України.
Своє п’яте національне золото «Харків’янка» оформила у фінальній серії до трьох перемог із київським «Уніспортом».
Для досягнення головної мети харків’янки використали мінімальну кількість матчів – три. У всіх поєдинках перевага була переважною: 9:3, 12:0 та 9:2.

Почин ватерполісток того ж дня підтримали харківські баскетболістки.
Харківський баскетбольний клуб ХАІ виборов срібні медалі чемпіонату країни.

19 травня 2011 року Харківська облдержадміністрація започаткувала премію імені Іллі Юхимовича Рєпіна.
Володаря премії планувалося визначати щороку у серпні до Дня народження художника.
Премію вручали у трьох номінаціях: «Живопис та графіка», «Скульптура», «Декоративно-ужиткове та монументальне мистецтво».

19 травня 2013 року вперше у своїй історії харківський «Металіст» отримав право виступати у Лізі чемпіонів. У 29-му турі української футбольної Прем’єр-ліги харківський «Металіст» переграв «Дніпро» 2:1 і за тур до кінця першості завоював срібну медаль чемпіонату.

Щоправда, участь «Металіста» у Лізі чемпіонів завершилась скандалом.
Харків’яни переграли у третьому раунді кваліфікації грецький ПАОК. Однак українська федерація звинуватила «Металіст» в нібито договірному матчі проти львівських «Карпат», який відбувся ще за п’ять років до того.
УЄФА зняла «Металіст» із участі у Лізі чемпіонів.

29 квітня в історії Харкова: місто вшановує видатних педагогів (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 29.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! 29 квітня 2021 року перестало битися серце прекрасної людини, Вчителя з великої літери, українського музиканта, кларнетиста, педагога, вченого, Заслуженого діяча мистецтв України (1996), Почесного громадянина міста Харкова (2017), професора (2011) – Валерія Алтухова! Беззмінного та гаряче улюбленого його випускниками директора Харківської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату.
І це все про нього… (інформація офіційного сайту Харківського державного музичного ліцею).

Алтухов Валерій Миколайович народився 6 жовтня 1941 року. У 1953 році вступив до спеціальної музичної школи м. Ташкента. Цю школу закінчив у 1960 році із золотою медаллю. Навчаючись у школі, у 1957 році брав участь у республіканському конкурсі молодих виконавців та посів І місце та отримав звання лауреата конкурсу.
У 1960 році вступив до Державної консерваторії ім. Римського-Корсакова до класу професора Генслера В. І. за спеціальністю кларнет, яку закінчив з відзнакою у 1965 році.
1963 року брав участь у всесоюзному конкурсі кларнетистів, де отримав диплом.
З 1966 року працював викладачем класу кларнету у Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті та концертмейстером групи кларнету симфонічного оркестру у Харківській обласній філармонії.
1984 року призначений директором Харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернат.
З 1994 року працював у Харківському державному університеті мистецтв ім. П. Котляревського викладачем, доцентом, професором класу кларнета.
1996 року за особистий внесок у розвиток національної музичної культури, високий професіоналізм, указом Президента України надано почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». 2003 року за вагомий особистий внесок у розвиток культури та мистецтва Кабінет міністрів України нагородив Почесною грамотою.
У 2001 році увійшов до збірки «500 впливових особистостей» у рамках національної іміджевої програми «Лідери XXI століття», а також був відзначений почесним званням «Харків’янин року» – 2001 та 2002.
У 2005 році надано вчене звання доцента кафедри оркестрових духових інструментів.
У 2007 році став лауреатом творчої премії міськвиконкому Феодосії «За видатний внесок у розвиток культури м. Феодосії».
У 2008 році став лауреатом творчої премії Харківського міськвиконкому «За вагомий особистий внесок у розвиток аматорського мистецтва – організацію та проведення міжнародного конкурсу юних піаністів В. Крайнєва»
У 2011 році присвоєно вчене звання професора кафедри оркестрових духових інструментів та оперно-симфонічного диригування.
У 2013 році був запрошений до журі 5-го Міжнародного конкурсу кларнетистів імені Карла Нільсена (Данія).
2017 року отримав звання Почесний громадянин міста Харкова.

Діяльність:
З ініціативи В. Н. Алтухова в Харкові з 1992 року було розпочато та проведено 11 міжнародних конкурсів юних піаністів Володимира Крайнєва, два міжнародні конкурси скрипалів Богодара Которовича, 20 міжнародних фестивалів «Музика-наш спільний дім», 20 фестивалів «В гостях у Айвазовського».

Його учні та випускники музичного ліцею стали світовими зірками та відомі не лише в Україні, але й далеко за її межами… Докладніше про Валерія Миколайовича у новині GX.

Пам’ятаємо! 29 квітня 2024 року пішов із життя Михайло Фоменко. Колишньому тренеру збірної України було 75 років. Про це повідомив інформаційний ресурс УПЛ.ТБ.

У 2023 році Фоменко повідомив, що бореться з онкологічним захворюванням.

Фоменко як футболіст грав за київське “Динамо” та луганську “Зорю”. Із киянами вигравав чемпіонство СРСР, Кубок СРСР, Кубок кубків УЄФА та Суперкубок УЄФА.

У 1993 році він тренував “Динамо”, з яким здобув перше чемпіонство України для киян. У 2001 році вивів київський “ЦСКА” в фінал Кубка України.

Михайло Фоменко очолював тренерський штаб харківського “Металіста” у 1996—2000 рр. та 2001—2003 рр. За його тренерства харківʼяни піднімалися з Першої ліги до Вищого дивізіону чемпіонату України, а також посідали 5-те місце в еліті українського футболу у сезонах 1999/2000 та 2001/2002.

Працював також з криворізьким “Кривбасом”, рівненським “Вересом”, запорізьким “Металургом”, сімферопольською “Таврією”.

Збірну України Фоменко очолив у 2012 році. З ним наша команда ледь не пробилась на ЧС-2014, обігравши в першому матчі плей-оф Францію (2:0). Однак у матчі-відповіді українці поступились (0:3).

Фоменко — перший тренер збірної України, який вивів нашу команду на чемпіонат Європи через кваліфікацію, подолавши стадію плей-оф. Після чемпіонату ЄВРО-2016 завершив кар’єру.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, архів випускників ХССМШІ, відкриті джелера

5 квітня в історії Харкова: народився видатний футболіст, життя якого трагічно обірвалося

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 05.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Спорт, Суспільство.

5 квітня в 1960 році в селі Борщова Харківської області народився Юрій Тарасов – видатний харківський футболіст.

Тарасов був самородком, “вихованцем” дворового футболу. Навчаючись у харківському політеху, грав за студентські команди. Був запрошений до команди селища Бабаї “Колос”.

На одному з матчів “Колосу” були присутні представники харківського “Металіста”, які запросили Тарасова до дочірньої команди “Маяк”.

В 1983 році Тарасов зіграв свій перший матч у вищій лізі за “Металіст” проти вільнюського “Жальгіріса” і відзначив дебют забитим голом.

В 1984 році Тарасов став найкращим бомбардиром команди, забивши 17 м’ячів. В одному з матчів – проти бакинського «Нефтчі» – став автором 4 м’ячів.

Разом із командою завоював Кубок країни у 1988 році, що стало найвищим досягненням для “Металіста” в минулі часи.

Провів у складі “Металіста” 264 матчі, забив 74 м’ячі.

Виступав у професійних командах до 1994 року. Однак після закінчення кар’єри доля Тарасова склалася трагічно.

Він почав зловживати алкоголем і помер 2000 року. Але його смерть була загадковою…
8 березня 2000 року Тарасов зник. Рідні дали оголошення на один із місцевих телеканалів.
Знайшли Тарасова лише через двадцять днів на горищі будинку, де він проживав, але над сусіднім під’їздом.
На потилиці був слід від удару по голові.
За однією з неофіційних версій, напередодні Тарасов у стані алкогольного сп’яніння підписав документи на свою двокімнатну квартиру в дев’ятиповерхівці (район Одеської) для деяких громадян. Самотні люди, що випивають, нерідко стають жертвами квартирних аферистів і в наші часи, а в 90-ті це було кримінальною класикою. Не виключено, що колись знаменитого футболіста було вбито або навмисно кинуто в безпорадному стані, що призвело до загибелі. Але прискіпливі розслідування з вивчення найдрібніших доказів здебільшого зустрічаються в детективних романах. У загибелі Юрія Тарасова слідчі криміналу не виявили.

Історична подія для українського футболу торкнулася Харкова (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 18.12.2024. Опубліковано в Спорт.

Турне головної футбольної нагороди на честь 20-річчя отримання її легендарним українським футболістом Андрієм Шевченком було заплановано по 10 містах України: Краматорськ (захід скасовано з міркувань безпеки), Тернопіль, Хмельницький, Харків, Вінниця, Львів, Запоріжжя, Дніпро, Одеса, Яготин.

Зокрема, 18 грудня нагороду можна було побачити на залізничному вокзалі Харкова. Охочих сфотографуватися із “Золотим мʼячем” Андрія Шевченка зібралася повна зала.

Нагадаємо, нагороду “Золотий М’яч” перший українець, Андрій Шевченко, отримав 13 грудня 2004 року.

Довідка. Від 1956 року щороку нагороду “Золотий м’яч” найкращому футболістові Європи (з 2007 року — найкращому футболістові світу) присуджує французький журнал «France Football».

13 грудня 2004 року, на 49-му врученні нагороди, володарем “Золотого м’яча” став 28-річний український нападник збірної України та італійського «Мілана» Андрій Шевченко.
Результати голосування були опубліковані 14 грудня 2004 року в журналі France Football (№ 3062).

Андрій Шевченко став 38-м футболістом володарем «Золотого м’яча». Це була перша нагорода представника незалежної України.
А ось в історії італійського «Мілана» Андрій Шевченко став п’ятим гравцем, після Рівери (1969), Гулліта (1987), ван Бастена (1988, 1989, 1992) та Веа (1995), який виграв цей трофей.

До речі, Харків має пам’ятник футбольному м’ячу.
Він був відкрий 24 серпня 2001 року у день святкування 10-ї річниці Дня незалежності України та в рамках святкування чергової дати дня міста (23 серпня). У церемонії його відкриття брав участь український футболіст Олег Блохін, який першим розписався на м’ячі і дотого ж був найкращим футболістом Європи 1975 року (отримав «Золотий м’яч»-1975).

Фото, відео та матеріал: відкриті джерела, ХС, MediaPort, GX, Наталія Бойченко