Позначка: філармонія

Харківська обласна філармонія – історія Харкова нерозривно пов’язана з цією будівлею.
Одна з найстаріших концертних організацій України святкує дату свого заснуваня з 14 жовтня 1929 року. Цього ж 1929 року в Харкові були створені оркестри «Українського радіо», які звідси й вийшла в ефір на першій українській радіостанції (вийшла в ефір у Харкові 16 листопада 1924 року).

Другою поважною датою для Харківської обласної філармонії наразі – 16 жовтня день народження її директора – українського диригента, заслуженого діяча мистецтв України, народного артиста України Юрія Володимировича Янко (16.10.1961). В останній рік напередодні повномасштабного вторгнення рф Юрій Володимирович відверто розповів про себе, філарманію і мистецтво взагалі заслуженій журналістці України Вікторії Маренич.

А ще, саме в жовтні, 17 жовтня 2006 року Оркестру Харківської обласної філармонії надано звання академічного. Рішення було ухвалено Міністерством культури та туризму України. З 2001 року художнім керівником та головним диригентом оркестру є Заслужений діяч мистецтв України Юрій Янко.
Пізніше оркестр став відомим рядом яскравих культурних акцій – концертами у харківському метрополітені, на заводі «Турбоатом», на території старовинної садиби у Шарівці, а вже під час війни артисти виступають у сховищах Харкова. До того ж соліст Харківської обласної філармонії Станіслав Калінін  з початку повномасштабної війни в Україні відмовився виїжджати з рідного міста. Органіст залишився поруч із своїм найближчим другом, органом Alexander Schuke, щоб оберігати його і давати йому можливість звучати, навіть без глядачів.

Навіть святкували день народження органу.

Віримо! Україна переможе! І вже в мирні часи ми відвідаємо усі улюблені храми мистецтва Харкова!

Довідка.
Але історія будівлі філармонії сягає ще 1829 року, сьогодні це пам’ятка архітектури, яка під час війни, на жаль, теж зазнала руйнувань від російських окупантів.

З середини ХІХ століття у цьому будинку розміщувався один із найкращих приватних пансіонів Харкова, який був власністю П. Сливицького. Професор готував своїх вихованців до вступу в університет. Пізніше власник став здавати будинок у найм.

У 1856-1857 pp. тут розмістився «Розважальний вокзал» – розкішно оформлений гральний будинок із залом для танців, заснований підприємцем Зарудним.

Роком пізніше 39 харківських купців під керівництвом міського голови С. Косторіна звернулися до генерал-губернатора за дозволом про відкриття на вулиці Римарській, 21, Комерційного клубу, що й сталося 19 листопада 1858 року. Цей заклад мав величезний успіх у харківської публіки. Комерційний клуб був набагато демократичнішим за Дворянські збори. Хоча членами правління обирали лише осіб з родин купців, до клубу (без права голосу) приймали також дворян та чиновників. Відвідувати публічні бали-маскаради мали право всі городяни, а також приїжджі, які придбали квитки. На чини тут не звертали уваги. Клуб був відкритий з ранку до першої ночі, крім двох днів: Страсної неділі і першого дня Великодня. У ньому була бібліотека, дві читальні, кілька більярдних залів і буфет. Крім того, тут проводили обіди, сімейні та музичні вечори.

Відлік початку музичних традицій будівлі по Римарській, 21, було покладено 1871 року, коли за Комерційному клубі було створено симфонічний оркестр із 30 музикантів.

Через 8 років Клуб зміг викупити будівлю та сад поруч із ним за 65 тисяч рублів. У 1883 році дерев’яна будівля Комерційного клубу, яка лише зовні була обкладена цеглою, сильно постраждала від пожежі. У процесі відновлення в 1885 до основної будівлі був прибудований новий зал (за проєктом архітектора Б. Н. Міхаловського). Зал для глядачів оформили в стилі французького ренесансу з використанням мотивів одного з парадних залів Тюїльрійського палацу в Парижі. Уздовж стін зали — спарені каннельовані колони коринфського ордера з розкріпленим антаблементом. Над кожною парою колон були розміщені жіночі скульптури з крилами, що підтримують балкон верхнього ярусу. Борта балкона та лож бенуару прикрашені декоративним ліпленням. Під стелею в медальйонах розміщені барельєфні портрети великих композиторів. Проміжний ярус лож бельетажу був убудований на початку XX століття, щоб збільшити місткість зали. Колірна гама залу у світло-блакитних та світло-коричневих тонах. Ліпнина виконана під керівництвом інженера Шіллера – за його ескізами та шаблонами. Стеля була розписана алегоричними картинами на теми сільського господарства, виноробства та торгівлі. Висвітлювалося приміщення двома величезними люстрами та 19-ма світильниками. Навпроти входу знаходився герб Харкова, ще вище за цифру “1885”, а над самим входом – “1858”.

Спочатку оркестр грав за ширмою у партері. Лише у 1891 році була побудована сцена з оркестровою ямою (за проектом архітектора Б.Михаловського). Усього на будівництво та відновлення Комерційного клубу після пожежі було витрачено 17 000 рублів. Пізніше будинок неодноразово перебудовувався. Наприкінці ХІХ століття було обладнано велике оточене колонами фойє (архітектор М. Дашкевич).

У 1914 році інженером В. Демидовим та архітектором Д. Торовим було добудовано другий ярус лож і побудовано амфітеатр бельетажу, закладено вікна зверху по периметру.

1930-го було змінено стелю залу та реконструйовано сцену. За проектом архітектора В. Троценка створили великий вестибюль із гардеробом та службовими приміщеннями, обладнали головний вхід. Пізніше за проектом архітектора В. Петі фасаду надали форми стилю ампір.

Історія Харкова нерозривно пов’язана із цією будівлею.
У цьому будинку вперше у місті було проведено електрику.
Комерційний клуб купив та встановив першу парову машину.
Тут фотограф А. Федецький, ательє якого відвідували видатні діячі культури, провів перший в Україні кіносеанс.

У саду Комерційного клубу розміщувалося одне з перших спортивних товариств — «Кружок гри у лаун-теніс».
А 1929 року звідси в ефірі першої української радіостанції вперше лунала музика оркестру «Українського радіо».
У грудні 1943 року тут відбувся суд над німецько-фашистськими злочинцями, який став предтечею Нюрнберзького процесу.

На той час це був найбільший і комфортабельний зал у місті, де проходили всі значні культурні заходи, а потім і урочисті засідання.

Акустика залу приваблювала найкращі імена оперної сцени. Цей концертний зал чув голоси легендарних співаків. Ця будівля пам’ятає ключові культурні події нашого міста. Тут читали свої твори поети, тут диригував Хачатурян. На сцені цього залу відбулася прем’єра опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба», а 1926 року перша на території сучасної України постановка опери С. С. Гулака–Артемівського «Запорожець за Дунаєм», а також багато концертів, симфоній та опер, написаних видатними композиторами.

Вже з кінця ХІХ століття, після будівництва великої зали, тут розпочинає постійну роботу оперна трупа. Харківський театр опери та балету (за винятком кількох років перед Другою світовою війною) проіснував у цій будівлі до 1991 року.

1995-го будинок передано Харківській філармонії, у листопаді 1997-го зал філармонії було відкрито для слухачів та проведення концертів симфонічного оркестру.

2006 року розпочалася масштабна реконструкція будівлі, яка завершилася 2019-го.

14 лютого 2019 року урочисто відкрили Велику залу, яка продовжила своє життя вже в оновленому вигляді.

Харківська філармонія — сучасний комплекс, який включає кілька залів: великий, органний, камерний. У колонному та паркетному залах можна проводити різноманітні бали, презентації, світські заходи. Коридори та фойє оснащені всім необхідним для проведення виставок. На другому поверсі дворівневого фойє розташований буфет. Все чекає мирних часів…

При реконструкції великої зали було відновлено інтер’єр у первісному вигляді, згідно

проєкту 1885 року:

• демонтовано нижній ряд балконів;
• у партері та на балконі влаштований амфітеатр;
• відтворено святкове оздоблення та освітлення залу: на стелі розміщено дві великі багатолампові люстри, під балконом та на стінах встановлені стельові світильники та бра;
• відновлено колірне рішення зали, в обробці архітектурних деталей використано позолоту;
• реставровано втрачені архітектурні деталі: барельєфи композиторів, фігури каріатид.

Доповнює загальну картину неокласичного інтер’єру темно-червона оббивка крісел та антрактна завіса, які контрастують із деревом світлих тонів, використаним в обробці.

Зал оснащений сучасними технічними засобами, які дають змогу проводити будь-які музичні, театральні та культурно-масові заходи. Колосникова коробка обладнана повним набором підйомно-опускних пристроїв, включаючи акустичні панелі, що трансформуються, які дають можливість слухачам максимально якісно сприймати звук. Сцена оснащена сучасним світловим та звуковим обладнанням, має трирівневу оркестрову яму, обладнану підйомно-опускними майданчиками багатоцільового призначення, що дає можливість проводити спектаклі, опери та балети. Унікальні акустичні характеристики зали дають змогу проводити концерти без звукотехнічного посилення.

Органний зал – це новий елемент комплексу філармонії, який виник на місці старих господарських будівель. Тут розташований найбільший орган України. Він побудований спеціально для нового органного залу. Його будівництвом займалася фірма “Alexander Schuke”. Враховуючи унікальні можливості органу для покращення якості його звучання, максимально збільшено обсяг залу. Одночасно за рахунок підйомно-опускних акустичних панелей, що трансформуються, збережено універсальний характер залу для проведення концертів за участю хору, оркестру, вокалістів.

Виразне образно-художнє рішення інтер’єру досягається завдяки поєднанню динаміки стелі, пластики лінії балконів, м’якої геометрії стінових акустичних панелей. Цілісно та гармонійно вирішено портал сцени з великими елементами органу, подіуму хору та оркестру. Створене внутрішнє середовище, його кольорові та масштабні характеристики, цікаві елементи інтер’єру, дозволяють досягти єдності зі світом звуків, схильні до спілкування з прекрасним мистецтвом музики. Наявність нового органу дає необмежені можливості для виконання різноманітних творів найкращими музикантами світу.

В мирні часи у новому органному залі відбувалися органні, симфонічні, танцювальні та вокальні концерти.

Мистецькі колективи філармонії успішно використовували нові можливості залів для своєї концертної діяльності. Віримо музика в цих стінах ще буде дарувати радість глядачам.

За матеріалами Харківської філармонії: https://www.facebook.com/FilarmoniaKh

Фото та відео: Харківська обласна філармонія, GX, Вікторія Маренич, Наталія Бойченко

Харківська обласна філармонія – історія Харкова нерозривно пов’язана з цією будівлею.
Одна з найстаріших концертних організацій України святкує дату свого заснуваня з 14 жовтня 1929 року. Цього ж 1929 року в Харкові були створені оркестри «Українського радіо», які звідси й вийшла в ефір на першій українській радіостанції (вийшла в ефір у Харкові 16 листопада 1924 року).

Другою поважною датою для Харківської обласної філармонії наразі – 16 жовтня день народження її директора – українського диригента, заслуженого діяча мистецтв України, народного артиста України Юрія Володимировича Янко (16.10.1961). В останній рік напередодні повномасштабного вторгнення рф Юрій Володимирович відверто розповів про себе, філарманію і мистецтво взагалі заслуженій журналістці України Вікторії Маренич.

А ще, саме в жовтні, 17 жовтня 2006 року Оркестру Харківської обласної філармонії надано звання академічного. Рішення було ухвалено Міністерством культури та туризму України. З 2001 року художнім керівником та головним диригентом оркестру є Заслужений діяч мистецтв України Юрій Янко.
Пізніше оркестр став відомим рядом яскравих культурних акцій – концертами у харківському метрополітені, на заводі «Турбоатом», на території старовинної садиби у Шарівці, а вже під час війни артисти виступають у сховищах Харкова. До того ж соліст Харківської обласної філармонії Станіслав Калінін  з початку повномасштабної війни в Україні відмовився виїжджати з рідного міста. Органіст залишився поруч із своїм найближчим другом, органом Alexander Schuke, щоб оберігати його і давати йому можливість звучати, навіть без глядачів.

Навіть святкували день народження органу.

Віримо! Україна переможе! І вже в мирні часи ми відвідаємо усі улюблені храми мистецтва Харкова!

Довідка.
Але історія будівлі філармонії сягає ще 1829 року, сьогодні це пам’ятка архітектури, яка під час війни, на жаль, теж зазнала руйнувань від російських окупантів.

З середини ХІХ століття у цьому будинку розміщувався один із найкращих приватних пансіонів Харкова, який був власністю П. Сливицького. Професор готував своїх вихованців до вступу в університет. Пізніше власник став здавати будинок у найм.

У 1856-1857 pp. тут розмістився «Розважальний вокзал» – розкішно оформлений гральний будинок із залом для танців, заснований підприємцем Зарудним.

Роком пізніше 39 харківських купців під керівництвом міського голови С. Косторіна звернулися до генерал-губернатора за дозволом про відкриття на вулиці Римарській, 21, Комерційного клубу, що й сталося 19 листопада 1858 року. Цей заклад мав величезний успіх у харківської публіки. Комерційний клуб був набагато демократичнішим за Дворянські збори. Хоча членами правління обирали лише осіб з родин купців, до клубу (без права голосу) приймали також дворян та чиновників. Відвідувати публічні бали-маскаради мали право всі городяни, а також приїжджі, які придбали квитки. На чини тут не звертали уваги. Клуб був відкритий з ранку до першої ночі, крім двох днів: Страсної неділі і першого дня Великодня. У ньому була бібліотека, дві читальні, кілька більярдних залів і буфет. Крім того, тут проводили обіди, сімейні та музичні вечори.

Відлік початку музичних традицій будівлі по Римарській, 21, було покладено 1871 року, коли за Комерційному клубі було створено симфонічний оркестр із 30 музикантів.

Через 8 років Клуб зміг викупити будівлю та сад поруч із ним за 65 тисяч рублів. У 1883 році дерев’яна будівля Комерційного клубу, яка лише зовні була обкладена цеглою, сильно постраждала від пожежі. У процесі відновлення в 1885 до основної будівлі був прибудований новий зал (за проєктом архітектора Б. Н. Міхаловського). Зал для глядачів оформили в стилі французького ренесансу з використанням мотивів одного з парадних залів Тюїльрійського палацу в Парижі. Уздовж стін зали — спарені каннельовані колони коринфського ордера з розкріпленим антаблементом. Над кожною парою колон були розміщені жіночі скульптури з крилами, що підтримують балкон верхнього ярусу. Борта балкона та лож бенуару прикрашені декоративним ліпленням. Під стелею в медальйонах розміщені барельєфні портрети великих композиторів. Проміжний ярус лож бельетажу був убудований на початку XX століття, щоб збільшити місткість зали. Колірна гама залу у світло-блакитних та світло-коричневих тонах. Ліпнина виконана під керівництвом інженера Шіллера – за його ескізами та шаблонами. Стеля була розписана алегоричними картинами на теми сільського господарства, виноробства та торгівлі. Висвітлювалося приміщення двома величезними люстрами та 19-ма світильниками. Навпроти входу знаходився герб Харкова, ще вище за цифру “1885”, а над самим входом – “1858”.

Спочатку оркестр грав за ширмою у партері. Лише у 1891 році була побудована сцена з оркестровою ямою (за проектом архітектора Б.Михаловського). Усього на будівництво та відновлення Комерційного клубу після пожежі було витрачено 17 000 рублів. Пізніше будинок неодноразово перебудовувався. Наприкінці ХІХ століття було обладнано велике оточене колонами фойє (архітектор М. Дашкевич).

У 1914 році інженером В. Демидовим та архітектором Д. Торовим було добудовано другий ярус лож і побудовано амфітеатр бельетажу, закладено вікна зверху по периметру.

1930-го було змінено стелю залу та реконструйовано сцену. За проектом архітектора В. Троценка створили великий вестибюль із гардеробом та службовими приміщеннями, обладнали головний вхід. Пізніше за проектом архітектора В. Петі фасаду надали форми стилю ампір.

Історія Харкова нерозривно пов’язана із цією будівлею.
У цьому будинку вперше у місті було проведено електрику.
Комерційний клуб купив та встановив першу парову машину.
Тут фотограф А. Федецький, ательє якого відвідували видатні діячі культури, провів перший в Україні кіносеанс.

У саду Комерційного клубу розміщувалося одне з перших спортивних товариств — «Кружок гри у лаун-теніс».
А 1929 року звідси в ефірі першої української радіостанції вперше лунала музика оркестру «Українського радіо».
У грудні 1943 року тут відбувся суд над німецько-фашистськими злочинцями, який став предтечею Нюрнберзького процесу.

На той час це був найбільший і комфортабельний зал у місті, де проходили всі значні культурні заходи, а потім і урочисті засідання.

Акустика залу приваблювала найкращі імена оперної сцени. Цей концертний зал чув голоси легендарних співаків. Ця будівля пам’ятає ключові культурні події нашого міста. Тут читали свої твори поети, тут диригував Хачатурян. На сцені цього залу відбулася прем’єра опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба», а 1926 року перша на території сучасної України постановка опери С. С. Гулака–Артемівського «Запорожець за Дунаєм», а також багато концертів, симфоній та опер, написаних видатними композиторами.

Вже з кінця ХІХ століття, після будівництва великої зали, тут розпочинає постійну роботу оперна трупа. Харківський театр опери та балету (за винятком кількох років перед Другою світовою війною) проіснував у цій будівлі до 1991 року.

1995-го будинок передано Харківській філармонії, у листопаді 1997-го зал філармонії було відкрито для слухачів та проведення концертів симфонічного оркестру.

2006 року розпочалася масштабна реконструкція будівлі, яка завершилася 2019-го.

14 лютого 2019 року урочисто відкрили Велику залу, яка продовжила своє життя вже в оновленому вигляді.

Харківська філармонія — сучасний комплекс, який включає кілька залів: великий, органний, камерний. У колонному та паркетному залах можна проводити різноманітні бали, презентації, світські заходи. Коридори та фойє оснащені всім необхідним для проведення виставок. На другому поверсі дворівневого фойє розташований буфет. Все чекає мирних часів…

При реконструкції великої зали було відновлено інтер’єр у первісному вигляді, згідно

проєкту 1885 року:

• демонтовано нижній ряд балконів;
• у партері та на балконі влаштований амфітеатр;
• відтворено святкове оздоблення та освітлення залу: на стелі розміщено дві великі багатолампові люстри, під балконом та на стінах встановлені стельові світильники та бра;
• відновлено колірне рішення зали, в обробці архітектурних деталей використано позолоту;
• реставровано втрачені архітектурні деталі: барельєфи композиторів, фігури каріатид.

Доповнює загальну картину неокласичного інтер’єру темно-червона оббивка крісел та антрактна завіса, які контрастують із деревом світлих тонів, використаним в обробці.

Зал оснащений сучасними технічними засобами, які дають змогу проводити будь-які музичні, театральні та культурно-масові заходи. Колосникова коробка обладнана повним набором підйомно-опускних пристроїв, включаючи акустичні панелі, що трансформуються, які дають можливість слухачам максимально якісно сприймати звук. Сцена оснащена сучасним світловим та звуковим обладнанням, має трирівневу оркестрову яму, обладнану підйомно-опускними майданчиками багатоцільового призначення, що дає можливість проводити спектаклі, опери та балети. Унікальні акустичні характеристики зали дають змогу проводити концерти без звукотехнічного посилення.

Органний зал – це новий елемент комплексу філармонії, який виник на місці старих господарських будівель. Тут розташований найбільший орган України. Він побудований спеціально для нового органного залу. Його будівництвом займалася фірма “Alexander Schuke”. Враховуючи унікальні можливості органу для покращення якості його звучання, максимально збільшено обсяг залу. Одночасно за рахунок підйомно-опускних акустичних панелей, що трансформуються, збережено універсальний характер залу для проведення концертів за участю хору, оркестру, вокалістів.

Виразне образно-художнє рішення інтер’єру досягається завдяки поєднанню динаміки стелі, пластики лінії балконів, м’якої геометрії стінових акустичних панелей. Цілісно та гармонійно вирішено портал сцени з великими елементами органу, подіуму хору та оркестру. Створене внутрішнє середовище, його кольорові та масштабні характеристики, цікаві елементи інтер’єру, дозволяють досягти єдності зі світом звуків, схильні до спілкування з прекрасним мистецтвом музики. Наявність нового органу дає необмежені можливості для виконання різноманітних творів найкращими музикантами світу.

В мирні часи у новому органному залі відбувалися органні, симфонічні, танцювальні та вокальні концерти.

Мистецькі колективи філармонії успішно використовували нові можливості залів для своєї концертної діяльності. Віримо музика в цих стінах ще буде дарувати радість глядачам.

За матеріалами Харківської філармонії: https://www.facebook.com/FilarmoniaKh

Фото та відео: Харківська обласна філармонія, GX, Вікторія Маренич, Наталія Бойченко

Харківська обласна філармонія – історія Харкова нерозривно пов’язана з цією будівлею.
Одна з найстаріших концертних організацій України святкує дату свого заснуваня з 14 жовтня 1929 року. Цього ж 1929 року в Харкові були створені оркестри «Українського радіо», які звідси й вийшла в ефір на першій українській радіостанції (вийшла в ефір у Харкові 16 листопада 1924 року).

Другою поважною датою для Харківської обласної філармонії наразі – 16 жовтня день народження її директора – українського диригента, заслуженого діяча мистецтв України, народного артиста України Юрія Володимировича Янко (16.10.1961). В останній рік напередодні повномасштабного вторгнення рф Юрій Володимирович відверто розповів про себе, філарманію і мистецтво взагалі заслуженій журналістці України Вікторії Маренич.

А ще, саме в жовтні, 17 жовтня 2006 року Оркестру Харківської обласної філармонії надано звання академічного. Рішення було ухвалено Міністерством культури та туризму України. З 2001 року художнім керівником та головним диригентом оркестру є Заслужений діяч мистецтв України Юрій Янко.
Пізніше оркестр став відомим рядом яскравих культурних акцій – концертами у харківському метрополітені, на заводі «Турбоатом», на території старовинної садиби у Шарівці, а вже під час війни артисти виступають у сховищах Харкова. До того ж соліст Харківської обласної філармонії Станіслав Калінін  з початку повномасштабної війни в Україні відмовився виїжджати з рідного міста. Органіст залишився поруч із своїм найближчим другом, органом Alexander Schuke, щоб оберігати його і давати йому можливість звучати, навіть без глядачів.

Навіть святкували день народження органу.

Віримо! Україна переможе! І вже в мирні часи ми відвідаємо усі улюблені храми мистецтва Харкова!

Довідка.
Але історія будівлі філармонії сягає ще 1829 року, сьогодні це пам’ятка архітектури, яка під час війни, на жаль, теж зазнала руйнувань від російських окупантів.

З середини ХІХ століття у цьому будинку розміщувався один із найкращих приватних пансіонів Харкова, який був власністю П. Сливицького. Професор готував своїх вихованців до вступу в університет. Пізніше власник став здавати будинок у найм.

У 1856-1857 pp. тут розмістився «Розважальний вокзал» – розкішно оформлений гральний будинок із залом для танців, заснований підприємцем Зарудним.

Роком пізніше 39 харківських купців під керівництвом міського голови С. Косторіна звернулися до генерал-губернатора за дозволом про відкриття на вулиці Римарській, 21, Комерційного клубу, що й сталося 19 листопада 1858 року. Цей заклад мав величезний успіх у харківської публіки. Комерційний клуб був набагато демократичнішим за Дворянські збори. Хоча членами правління обирали лише осіб з родин купців, до клубу (без права голосу) приймали також дворян та чиновників. Відвідувати публічні бали-маскаради мали право всі городяни, а також приїжджі, які придбали квитки. На чини тут не звертали уваги. Клуб був відкритий з ранку до першої ночі, крім двох днів: Страсної неділі і першого дня Великодня. У ньому була бібліотека, дві читальні, кілька більярдних залів і буфет. Крім того, тут проводили обіди, сімейні та музичні вечори.

Відлік початку музичних традицій будівлі по Римарській, 21, було покладено 1871 року, коли за Комерційному клубі було створено симфонічний оркестр із 30 музикантів.

Через 8 років Клуб зміг викупити будівлю та сад поруч із ним за 65 тисяч рублів. У 1883 році дерев’яна будівля Комерційного клубу, яка лише зовні була обкладена цеглою, сильно постраждала від пожежі. У процесі відновлення в 1885 до основної будівлі був прибудований новий зал (за проєктом архітектора Б. Н. Міхаловського). Зал для глядачів оформили в стилі французького ренесансу з використанням мотивів одного з парадних залів Тюїльрійського палацу в Парижі. Уздовж стін зали — спарені каннельовані колони коринфського ордера з розкріпленим антаблементом. Над кожною парою колон були розміщені жіночі скульптури з крилами, що підтримують балкон верхнього ярусу. Борта балкона та лож бенуару прикрашені декоративним ліпленням. Під стелею в медальйонах розміщені барельєфні портрети великих композиторів. Проміжний ярус лож бельетажу був убудований на початку XX століття, щоб збільшити місткість зали. Колірна гама залу у світло-блакитних та світло-коричневих тонах. Ліпнина виконана під керівництвом інженера Шіллера – за його ескізами та шаблонами. Стеля була розписана алегоричними картинами на теми сільського господарства, виноробства та торгівлі. Висвітлювалося приміщення двома величезними люстрами та 19-ма світильниками. Навпроти входу знаходився герб Харкова, ще вище за цифру “1885”, а над самим входом – “1858”.

Спочатку оркестр грав за ширмою у партері. Лише у 1891 році була побудована сцена з оркестровою ямою (за проектом архітектора Б.Михаловського). Усього на будівництво та відновлення Комерційного клубу після пожежі було витрачено 17 000 рублів. Пізніше будинок неодноразово перебудовувався. Наприкінці ХІХ століття було обладнано велике оточене колонами фойє (архітектор М. Дашкевич).

У 1914 році інженером В. Демидовим та архітектором Д. Торовим було добудовано другий ярус лож і побудовано амфітеатр бельетажу, закладено вікна зверху по периметру.

1930-го було змінено стелю залу та реконструйовано сцену. За проектом архітектора В. Троценка створили великий вестибюль із гардеробом та службовими приміщеннями, обладнали головний вхід. Пізніше за проектом архітектора В. Петі фасаду надали форми стилю ампір.

Історія Харкова нерозривно пов’язана із цією будівлею.
У цьому будинку вперше у місті було проведено електрику.
Комерційний клуб купив та встановив першу парову машину.
Тут фотограф А. Федецький, ательє якого відвідували видатні діячі культури, провів перший в Україні кіносеанс.

У саду Комерційного клубу розміщувалося одне з перших спортивних товариств — «Кружок гри у лаун-теніс».
А 1929 року звідси в ефірі першої української радіостанції вперше лунала музика оркестру «Українського радіо».
У грудні 1943 року тут відбувся суд над німецько-фашистськими злочинцями, який став предтечею Нюрнберзького процесу.

На той час це був найбільший і комфортабельний зал у місті, де проходили всі значні культурні заходи, а потім і урочисті засідання.

Акустика залу приваблювала найкращі імена оперної сцени. Цей концертний зал чув голоси легендарних співаків. Ця будівля пам’ятає ключові культурні події нашого міста. Тут читали свої твори поети, тут диригував Хачатурян. На сцені цього залу відбулася прем’єра опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба», а 1926 року перша на території сучасної України постановка опери С. С. Гулака–Артемівського «Запорожець за Дунаєм», а також багато концертів, симфоній та опер, написаних видатними композиторами.

Вже з кінця ХІХ століття, після будівництва великої зали, тут розпочинає постійну роботу оперна трупа. Харківський театр опери та балету (за винятком кількох років перед Другою світовою війною) проіснував у цій будівлі до 1991 року.

1995-го будинок передано Харківській філармонії, у листопаді 1997-го зал філармонії було відкрито для слухачів та проведення концертів симфонічного оркестру.

2006 року розпочалася масштабна реконструкція будівлі, яка завершилася 2019-го.

14 лютого 2019 року урочисто відкрили Велику залу, яка продовжила своє життя вже в оновленому вигляді.

Харківська філармонія — сучасний комплекс, який включає кілька залів: великий, органний, камерний. У колонному та паркетному залах можна проводити різноманітні бали, презентації, світські заходи. Коридори та фойє оснащені всім необхідним для проведення виставок. На другому поверсі дворівневого фойє розташований буфет. Все чекає мирних часів…

При реконструкції великої зали було відновлено інтер’єр у первісному вигляді, згідно

проєкту 1885 року:

• демонтовано нижній ряд балконів;
• у партері та на балконі влаштований амфітеатр;
• відтворено святкове оздоблення та освітлення залу: на стелі розміщено дві великі багатолампові люстри, під балконом та на стінах встановлені стельові світильники та бра;
• відновлено колірне рішення зали, в обробці архітектурних деталей використано позолоту;
• реставровано втрачені архітектурні деталі: барельєфи композиторів, фігури каріатид.

Доповнює загальну картину неокласичного інтер’єру темно-червона оббивка крісел та антрактна завіса, які контрастують із деревом світлих тонів, використаним в обробці.

Зал оснащений сучасними технічними засобами, які дають змогу проводити будь-які музичні, театральні та культурно-масові заходи. Колосникова коробка обладнана повним набором підйомно-опускних пристроїв, включаючи акустичні панелі, що трансформуються, які дають можливість слухачам максимально якісно сприймати звук. Сцена оснащена сучасним світловим та звуковим обладнанням, має трирівневу оркестрову яму, обладнану підйомно-опускними майданчиками багатоцільового призначення, що дає можливість проводити спектаклі, опери та балети. Унікальні акустичні характеристики зали дають змогу проводити концерти без звукотехнічного посилення.

Органний зал – це новий елемент комплексу філармонії, який виник на місці старих господарських будівель. Тут розташований найбільший орган України. Він побудований спеціально для нового органного залу. Його будівництвом займалася фірма “Alexander Schuke”. Враховуючи унікальні можливості органу для покращення якості його звучання, максимально збільшено обсяг залу. Одночасно за рахунок підйомно-опускних акустичних панелей, що трансформуються, збережено універсальний характер залу для проведення концертів за участю хору, оркестру, вокалістів.

Виразне образно-художнє рішення інтер’єру досягається завдяки поєднанню динаміки стелі, пластики лінії балконів, м’якої геометрії стінових акустичних панелей. Цілісно та гармонійно вирішено портал сцени з великими елементами органу, подіуму хору та оркестру. Створене внутрішнє середовище, його кольорові та масштабні характеристики, цікаві елементи інтер’єру, дозволяють досягти єдності зі світом звуків, схильні до спілкування з прекрасним мистецтвом музики. Наявність нового органу дає необмежені можливості для виконання різноманітних творів найкращими музикантами світу.

В мирні часи у новому органному залі відбувалися органні, симфонічні, танцювальні та вокальні концерти.

Мистецькі колективи філармонії успішно використовували нові можливості залів для своєї концертної діяльності. Віримо музика в цих стінах ще буде дарувати радість глядачам.

За матеріалами Харківської філармонії: https://www.facebook.com/FilarmoniaKh

Фото та відео: Харківська обласна філармонія, GX, Вікторія Маренич, Наталія Бойченко