Позначка: драматург

Історичні постаті в житті Харкова: 14 грудня місто згадує двох митців (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 14.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 14 грудня, 1840 року народився Михайло Старицький — український письменник, драматург, актор, театральний режисер. Один із найвідоміших студентів Харківського університету.

Навчався у гімназії у Полтаві. Продовжив навчання в університетах Харкова та Києва.

У 1871 році оселився в Києві. Увійшов у творчу співпрацю з Миколою Лисенком – вони спільно організували «Товариство українських сценічних акторів». Старицький записував народні пісні, які потім видавав у обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»).
З 1883 року очолював і фінансово підтримував трупу корифеїв, пізніше заснував нову з молодих акторів.

У 1895 році митець залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.
Найвідоміші п’єси Старицького: «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Сорочинський ярмарок», «Тарас Бульба», «Циганка Аза», «Чорноморці», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «За двома зайцями».

Помер Михайло Старицький від серцевої недуги в Києві 27 квітня 1904 року. Похований на Байковому кладовищі.
1948 року на могилі був залізний (простий, трубчастий) хрест, пофарбований у блакитний колір і на ньому була табличка жовто-блакитного кольору з написом «Нехай Україна у щасті буя, у тім нагорода і втіха моя» із поеми «Morituri».

14 грудня, 1931 року у Харкові народився Анатолій Петрицький (на фото – крайній праворуч) – відомий, режисер та оператор.

Був оператором картини, яка отримала Оскар (1969 року).

Після закінчення школи в Києві Анатолій Петрицький вступив на операторський факультет вишу, який закінчив у 1955 році.

Працював оператором-постановником.

Режисер фільмів: 1956 – “Ілля Муромець”, 1984 – “Талісман кохання”, 1987 – “Причали”.

Був оператором багатьох знаменитих картин.

Найулюбленішим фільмом, за власним зізнанням оператора був «Міміно» Георгія Данелії.

29 листопада в історії Харкова: загадують знаменитих драматурга, спортсмена та науковця (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 29.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

29 листопада 1778 року в с. Основа (нині в межах Харкова) народився Григорій Квітка-Основ’яненко – український прозаїк, драматург, новинар, літературний критик і культурно-громадський діяч, один із найвідоміших харків’ян.

Засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист захищав художні можливості української літературної мови. Найбільш відомі твори Квітки-Основ’яненка – «Конотопська відьма», «Пан Халявський», «Шельменко-денщик».

Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812), у виданні першого в Україні журналу «Українскій Вісник» (1816–1817), сприяв виданню альманаху «Молодикъ» (1843–1844).

У Харкові Григорій був одним із найвпливовіших та знаних людей. Був ініціатором створення Харківської губернської бібліотеки. Сам збирав кошти для її відкриття. Створив Харківський інститут шляхетних панночок, на який пожертвував не мало. Прозаїк був членом інститутської ради, й він опікувався закладом.

Був знайомий із Євгеном Гребінкою, Миколою Костомаровим. Листувався із Тарасом Шевченком.

Помер 20 серпня 1843 року в Харкові.

19 жовтня в 1993 року в Харкові було встановлено пам’ятник українському письменнику Григорію Квітці-Основ’яненку.

Бронзову фігуру, зображену з пером та папером у руках, створили скульптор Семен Якубович та архітектор Юрій Шкодовський.

А ще в Харкові є парк імені Квітки-Основ’яненка, розташований в історичному районі Стара Основа.

До речі, напередодні 276-річчя Григорія Квітки-Основ’яненка Харківському академічному драматичному театру було надано ім’я українського письменника.

29 листопада 1931 року народився Юрій Войнов (1931-2003) – знаменитий футболіст, один із головних тренерів харківського «Металіста» у 70-х.

Прославився у складі київського «Динамо», за яке виступав із 1956 по 1964 роки.

Чемпіон країни 1961 року. Виступав за збірну, провів 23 матчі, забив 3 голи.

Володар Кубка Європи 1960 року. Перший та єдиний футболіст київського «Динамо», який завоював титул чемпіона Європи.

Учасник чемпіонату світу 1958 року. За результатами чемпіонату світу включено до символічної збірної турніру.

З 1964 року – на тренерській роботі.

У 1972-1973 роках тренував харківський “Металіст”.

Помер 22 квітня в 2003 році в Києві.

29 листопада 1899 року народився Анатолій Філіппов (1899-1978) — науковець-математик, відомий педагог, засновник української наукової школи механіків-енергомашинобудівників, академік Академії наук України.

Народився у Вінницькій області.

В 1920 році закінчив Харківський технологічний інститут, а 1922 року — фізико-математичний факультет Харківського університету.

З 1930 року працював у вищих навчальних закладах, 1939 року отримав звання професора.

З початком війни вступив до лав діючої армії, а з 1943 року до кінця війни працював в оборонній промисловості.

З 1946 року був куратором Харківської філії Інституту теплоенергетики АН України. Одночасно з 1948 до 1961 року завідував кафедрою Харківського політехнічного інституту.

У 1967 році був обраний дійсним членом Академії наук України.

Неодноразово обирався депутатом Харківської міської та обласної рад.

Основні напрямки досліджень – прикладна теорія пружності, теорія коливань механічних систем, впливу руху вантажів по конструкції, оптимізація елементів конструкції.

Опублікував понад 70 наукових праць. Під його керівництвом підготовлено 25 кандидатів наук. Розробив та успішно читав курс лекцій “Пластичність і стійкість пружних систем”.

За свій вклад у науку був нагороджений орденами та медалями.

Помер 23 квітня у 1978 році, був похований у Харкові.

12 жовтня в історії Харкова: народився відомий перекладач та публіцист (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.10.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 12 жовтня, в 1930 році в Харкові народився Радій Полонський (1930-2003) — письменник, драматург, перекладач, публіцист та журналіст.

Навчався у 102 міській школі.

В 1952 році Полонський закінчив факультет журналістики Харківського держуніверситету. Протягом десяти років працював у газетах Закарпаття, Києва та Харкова.

На початку 1960-х років – кореспондент Українського радіо в Харківській області.

У 1960–1990 роках – у керівництві Харківської письменницької організації.

Радій Полонський працював понад півстоліття, приділяючи особливу увагу змалюванню національного минулого України. Написав понад 20 книжок прози та драми (оповідань, повістей, романів).

Радій Федорович — є автором книжок для дітей “Чому мовчав телефон” (1962), “Таємниця країни суниць” (1964), “Казка про вкрадену зозулю” (1986), повістей і романів “Сто годин сумніву” (1981), “Коротке замикання” (1978), “Яблука пахнуть снігом” (1967), “Острів диваків” (1978), п‘єс “День важких рішень” (1975), “Мирний двадцять перший” (1980) та інших творів.

За мотивами казки “Таємниця країни Суниць” студією “Київнаукфільм” у 1973 році було створено однойменний мультфільм. Гадаємо цей повчальний сюжет слід побачити багатьом не лише дітям, а й дорослим.

Серед іншого, написав два науково-фантастичні твори — роман «Між нами Всесвіт» (1963) та повість «Змова безодні» (1981). Також Полонський перекладав твори американського фантаста Рея Бредбері.

Помер Радій Федорович 5 травня 2003 року.

Світла пам’ять видатному харків’янину!

6 жовтня в історії Харкова: видатні особистості та цікаві факти з минулого і сьогодення (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 06.10.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

6 жовтня 1943 року у Чорному морі загинув лідер ескадрених міноносців «Харків».
Есмінець, названий на честь нашого незламного міста, був спущений на воду 1934 року.

Бойовий корабель будували у Миколаєві. Після завершення випробувань “Харків” увійшов до складу 3-го дивізіону Загону легких сил Чорноморського флоту.

З 1941 по 1943 корабель брав участь у битвах на Чорному морі. «Харків» брав участь у підвезенні зброї та боєприпасів в обложені Одесу та Севастополь, в евакуації поранених та мирного населення.

Останній бій корабля відбувся 6 жовтня 1943 року. «Харків» зазнав нальоту фашистських бомбардувальників.

Після кількох бомбардувань «Харків» втратив хід і затонув разом з есмінцями «Безпощадний» та «Здібний».

6 жовтня 1881 року народився Іван Кочерга (1881-1952) – видатний український письменник-драматург.
Він народився Носівці, зараз місто Ніжинського району Чернігівської області.

Дитинство Івана промайнуло в подорожах, а точніше в переїздах від одного місця до іншого. Батько був залізничником, тому сім’я кочувала за чоловіком від станції до станції. Лише коли малому виповнилося десять, їхнє кочове життя закінчилося й вони осіли у Чернігові. Там Кочерга закінчив гімназію й подався до Києва на юридичний факультет студіювати право.
1903 року закінчив юридичний факультет Київського університету. По закінченню вернувся до рідної домівки й пішов працювати чиновником контрольної палати.

Але йому було важко всидіти серед безкінечних цифр, розрахунків, його душа прагнула чогось високого, прекрасного. Тому у вільний від роботи час на шпальтах місцевої періодики з’являються його рецензії на театральні постановки.

Його шедеври збагатили золотий фонд української літератури. А творча спадщина вміщує найрізноманітніші жанри, серед яких і віршовані трагедії, і водевілі, гротески й вистави, дитячі п’єси тощо. Кожна його праця – це втілення майстерності, яка наповнена глибоким філософським змістом.
Вперше драми Івана Кочерги було поставлено у харківських театрах: «Пісня в келиху» – 1926 року, феєрія «Марко в пеклі» – 1928 рік, драматична поема «Весілля Свічки» – 1935 року.

Жив та працював у Києві.

Комедійна п’єса 1925-го “Фея гіркого мигдалю” стала немов доказом його таланту й переломним моментом у творчості Івана. З того часу головний мотив творів – історія та національні традиції.

Однією з визначних робіт драматурга стала історична драма “Алмазне жорно”, в якій описувалися події Коліївщини 1768 року та як російські війська придушували повстання.

Коли у Житомирі з гастролями виступав театр української Музичної комедії і драми під керівництвом Дмитра Гайдамаки, Кочерга вирішив повернутися до критики. Менше ніж за місяць написав 11 рецензій, які отримали схвальні відгуки, як статті глибокозмістовні. Водночас продовжує створювати власні п’єси.

Починаючи із 1930-го року, одна за одною виходять водевілі, поеми й гротески. Але лише в 1935-му Іван Кочерга отримує визнання. Його поема “Свіччине весілля”, яку він написав ще за 5 років до цього, викликала справжній захват у публіки й розпочала переможну й тріумфальну ходу по різноманітних театрах.

Критики наперебій вихваляли “Свіччине весілля”: “Це нове досягнення драматурга, якому вдалося широко показати засобами сценічної дії народний рух і його героїв”, – і щось на кшталт того, що в історії українського театру вперше розкрито одну із хвилюючих сторінок нашої історії.

У Києві Кочерга поринає в творчість. Пише сценарії, займається перекладами. З початком німецько-радянської війни евакуюється до Уфи й продовжує працю над п’єсами. Загалом, на думку критиків, вони були непоганими й дотепними, але великим досягненням не стали.

Однією із найвизначніших робіт є романтична драма “Ярослав Мудрий”, яка була написана по поверненню до Києва. У ній автор показав усю свою майстерність, зумівши гармонійно поєднати історію й сьогодення, і при цьому витримав напругу інтриги, зберіг гостроту сюжету до останньої крапки.

“І помилки робив я неминучі, І сто разів зривався я із кручі, Завжди мене мій рятував народ”, – драма “Ярослав Мудрий”.

У 1948-му Кочерга написав останню п’єсу “Пророк”, яку присвятив Тарасу Шевченку. А за два роки був удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв України.

29 грудня 1952 року Іван Кочерга помер. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

І хоча визнання драматурга прийшло із запізненням, його роботи мали приголомшливий успіх. Наразі п’єси Кочерги є основними в репертуарі провідних українських театрів. На них залюбки приходять сотні тисяч глядачів. Його твори знайшли живий відгук у серцях українців.

Відомий письменник Остап Вишня сказав: “Іван Кочерга володіє шляхетним талантом”. Із цією думкою погоджуються критики й літературознавці. Недарма ім’я драматурга стоїть поряд із титанами української культури, такими як: Леся Українка, Микола Куліш, Іван Карпенко-Карий, Іван Котляревський, Марко Кропивницький, Михайло Старицький.

Фото та матеріал: відкриті джерела, Український інтерес

Історичні факти: 22 червня в Харкові вшановують організатора машинобудівного виробництва і народного артиста (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 22.06.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

22 червня 1926 року в місті Єнакієві на Донеччині народився Валентин Біблік – український організатор машинобудівного виробництва, герой Соціалістичної Праці, член Академії інженерних наук України.

В 1932 році родина переїхала до міста Харкова.

В 1947 році почав працювати на Харківському тракторному заводі.

З 1969 до 1996 року – директор Харківського тракторного заводу.

Під керівництвом Бібліка було проведено реконструкцію та технічне переобладнання заводу, побудовано нові виробничі та побутові корпуси, введено нові автоматизовані лінії та роботизовані комплекси.

В 1999 році Харківською міською радою Валентина Бібліка серед перших було удостоєно почесного звання «Почесний громадянин міста Харкова».

Помер 6 червня 2009 року в Харкові. Похован на міському цвинтарі № 4.

Восени 2015 року його і’мям було названо вулицю житлового масиву ХТЗ в Індустріальному районі міста Харкова (докладніше про цікавинки вулиці у новині GX від 19 серпня 2020 року).

Пам’ятаємо! 22 червня 2021 року у віці 68 років помер Олексій Рубинський – актор, режисер, драматург, театральний діяч та художник-графік, народний артист України (2005).

Упродовж 45 років Олексій Юрійович працював у Харківському театрі ляльок імені Афанасьєва.
У 2009 році внаслідок захворювання, що вразило імунну систему, почав втрачати слух, але не припиняв роботи попри втрату слуху…
“Він працював до останнього дня, не випадав з обойми. Постійно жив театром. Були тактильні або візуальні репліки, щоб він знав, коли вступати у свої ролі. Підходимо, або руку на плече кладемо, або під лікоть беремо. Так він розумів, що це його партія і потрібно працювати”, — розповідав “Суспільному” про останні роки роботи Рубинського його колега Михайло Озеров.

Зіграв понад 130 ролей у спектаклях, серед яких “Майстер і Маргарита”, “Вишневий сад”, “Ревізор”, “Колгосп тварин”, “Король Лір”.
Є автором досліджень “Харківський театр ляльок: історія, аналіз традицій та школи”, “Нариси історій показового театру ляльок у Харкові”.
Актор помер вночі 22 червня 2021 року.

Фото і матеріал: Наталія Бойченко, GX, відкриті джерела

Харків у XXI столітті. 5 травня місто вщановує митця-героя – він дарував радість дітям і віддав за них життя (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 05.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Сумна звістка 05 травня 2023 року облетіла сторінки соцмереж – загинув видатний діяч мистецтв, вірний син свого краю – керівник дитячого театру “Казка”, режисер, драматург та актор – Дмитро Кравець.

Сотні людей засвідчити свої співчуття родині загиблого, багато хто з митців додав спільні спогади… Але кожен й досі не може повірити, що Дмитра вже немає з нами….

“Боже, як сумно відчувати те, що улітають на небо найкращі сини України, – писала керівниця театру “Сорванці” Олена Вартанян. – Назавжди ти будеш веселим Казкарем! Дякую тобі, Діма, за твоє хоробре серце, за твою силу і мужність, за велику Любов до Дітей! Слава Героям!”

“Пішов з життя Дмитро Кравець. У Харкові завжди було багато дитячих театрів, але театр “Казка” та режисура Дмитра – це було завжди щось особливе. Дякую тобі за твої вистави, тексти, за захист України. Дякую за те, що ти був!” – написав викладач ХДАДМ Олександр Гук.

«Захищаючи Україну, загинув мій близький друг, мій вчитель, колега, один із керівників дитячого театру “Казка”, режисер, драматург, актор – Дмитро Кравець. Останніми роками ми мало спілкувалися, але мені є багато, що тобі сказати. Що я тебе люблю, і що дуже тобі вдячний, і що буду тут сумувати за тобою… І що ми обовʼязково ще поговоримо, будемо жартувати, сміятися та щось вигадувати. Я впевнений в цьому. Бо як ти писав про одного, можливо, найулюбленішого свого героя: “Вчера ему было 42 и он, без сомнения умер на своём письменном столе. Сегодня Мурликову 41 – пошёл обратный отсчёт.”» – першим поділився сумною звісткою учень та колега Дмитра – Mitya Grabovskiy.

У Дмитра лишилося двоє неповнолітніх дітей. Саме заради дітей, сім’ї, країни він пішов зі зброєю в руках захищати…

Він жив, щоб дарувати радість дітям, створювати вистави, грати самому…

Як сумно та пророчо звучать слова драматурга… “Успеть на последний лифт… Последний лифт. Лифт в небеса…”, – підписав один з останніх кадрів у своїй стрічці Дмитро Кравець (Photo: Volodymyr Shamshuryn).

Тепер він вже з янголами і звідти оберігає нас. Світла пам’ять герою! Він назавжди залишиться в наших серцях!

Дмитра Кравця поховали 6 травня на Алеї Слави кладовища №18 у місті Харкові.

А ще, саме 5 травня 2006 року в Харкові вирішили відновити колонаду біля входу в центральний парк. Упорядкований, з колонами, вхід до центрального парку міста було зруйновано у 2001 році.

До Дня міста у 2006 році колонаду було відновлено на вході до парку з боку Сумської.

Нагадаємо, з початку війни рашисти неодноразово завдавали ударів по Центральному парку міста – атракціони та алеї парку зазнавали ушкоджень, були й поранені робітники (про що свідчать фото з новин ЗМІ тих жахливих днів).

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела, архів Дмитра Кравця

Пам’ятаємо. Творами талановитого харків’янина захоплювалися діти й дорослі

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.10.2023. Опубліковано в Культура.

Цього дня, 12 жовтня, в 1930 році в Харкові народився Радій Полонський (1930-2003) — письменник, драматург, перекладач, публіцист та журналіст.

Навчався у 102 міській школі.

На початку 1960-х років – кореспондент Українського радіо в Харківській області.

У 1960–1990 роках – у керівництві Харківської письменницької організації.

Серед іншого, Радій Полонський написав два науково-фантастичні твори — роман «Між нами Всесвіт» (1963) та повість «Змова безодні» (1981). Також Полонський перекладав твори американського фантаста Рея Бредбері.

Помер Радій Федорович 5 травня 2003 року.

Світла пам’ять видатному харків’янину!

Фото, відео та матеріали: відкриті джерела

На фронті загинув режисер і драматург з Харкова (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 07.06.2023. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Сумна звістка від колективу театрального факультету Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського облетіла вчора сторінки соцмереж, збираючи спогади та слова співчуття…

Кожна така звістка – це нестерпний біль!

Ясним літнім днем, 5 червня, на війні загинув талановитий випускник театрального факультету, режисер-педагог Дитячої школи мистецтв №6 міста Харкова Микита Калембет. Він мав би ростити донечку, кохати дружину, творити та вчити, але вимушений був стати сапером… Страшна війна обірвала політ талановитої людини, спроможної змінювати світ на краще…

Сотні репостів, десятки повних болю коментарів…

“Микита – один з найперших учасників Всеукраїнського дитячо-юнацького фестивалю-майстерні авторської пісні “Сонячний зайчик”, наш театральний хлопчик… Як ми пишалися, що він пішов навчатися театральній справі! Він був першим… Співчуття рідним та близьким. Слава Герою!” – написала Олена Алексєєва.

Друг дитинства, однокурсниця, колега… Вона написала чуттєвий пост і одразу знищила його – бо дуже боляче…. Марія Ванєєва про Микиту Келембета:

Колектив GX приєднується до слів співчуття рідним та близьким загиблого! Низький уклін та дяка батькам! Світла та вічна пам’ять Герою-захиснику!

Фото та матеріали: Театрального факультету ХНУМ імені І. П. Котляревського, архів Марії Ванєєвої

Він дарував радість дітям і віддав життя за них. Загинув харківській актор і режисер (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 05.05.2023. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Сумна звістка облетіла сторінки соцмереж – загинув видатний діяч мистецтв, вірний син свого краю – керівник дитячого театру “Казка”, режисер, драматург та актор – Дмитро Кравець.

Сотні людей вже встигли засвідчити свої співчуття родині загиблого, багато хто з митців додав спільні спогади… Але кожен й досі не може повірити, що Дмитра вже немає з нами….

“Боже, як сумно відчувати те, що улітають на небо найкращі сини України, – написала керівниця театру “Сорванці” Олена Вартанян. – Назавжди ти будеш веселим Казкарем! Дякую тобі, Діма, за твоє хоробре серце, за твою силу і мужність, за велику Любов до Дітей! Слава Героям!“

Він жив, щоб дарувати радість дітям, створювати вистави, грати самому…

Тепер він вже з янголами і звідти оберігає нас.

Колектив новинного порталу GX приєднується до слів співчуття рідним та близьким Дмитра. Світла пам’ять герою! Він назавжди залишиться в наших серцях!

Похорон Дмитра Кравця відбудеться 6 травня об 11:00 на Алеї Слави кладовища №18 у місті Харкові.

Фото: архів Дмитра Кравця