Позначка: Антон Дербілов

Як справжня сонячна і добра людина, він народився влітку – 18 серпня… На жаль, йому завжди буде 43…

Ці слова боляче промовляти, писати ще важче… Україна, Харків, рідні, друзі, колеги, шанувальники – ми усі втратили свій скарб, справжній діамант – свого вірного, талановито, веселого, люблячого, світлого та доброго співвітчизника-захисника Антона Дербілова. У нього навіть позивний був, як у святого – «Патрік».

“І як повертатися у Харків, де немає його. Це був одна з тих визначних людей-камінчиків, діамантів, які робили це місто. Без нього для мене Харків буде не той… кляті москалі, – так написала про друга Альона Михайлова. – Просто немає слів. Весела та ясна людина. Слів поки немає, лише сльози. Сиджу і плачу, адже планували після війни прогулятися разом і напитися, поїсти шаурми, порозважатися на концертах. Ти був взірцем віри й спокійного оптимізму, як писав хтось нижче, вперемішку з чортиняками-вогниками, мав чарівну силу, і при цьому азарт до життя, волю і такт. Неймовірно талановита, сильна і світла людина…”

Він жив і загинув як Герой. У боях за Луганщину.

Музикант, художник, скульптор Антон Дербілов був серед тих добровольців, які у перші дні широкомасштабного вторгнення приєднався до лав українських захисників. Він усміхнений, відвертий, прямий чоловік. Людина творчості, яка створювала скульптури, грала на укулеле, танцювала фламенко. Але він знав, за що йде битися – за дружину, за доньок, за Харків… цей список можна продовжувати й продовжувати.

Унього був справжній дар від Бога вести за собою!

Сотні людей кожного дня читали його сторінки у соцмережах, бо він легко та з гумором доносив весь жах війни, відвагу і красу, яку бачили його очі, яку він чув і відчував…

А як він любив! Його дружина, його доньки – це був його справжній скарб, кожен пост був повен кохання… І його чули, про нього писали… Не тільки друзі у соцмережах, а й журналісти з різних куточків світу.

На нього можна було покластися, він вмів цінувати те, що було, не вимагаючи забагато, і тих, хто був поряд…

А ви знали? Антона назавжди увіковічили на муралі (6*10 м, виконаний акрилово-латексними фарбами) у Виноградові, що на Закарпатті.

Він служив у 5 Слобожанській бригаді НГУ з лютого 2022 року. Під час війни солдат Антон Дербілов став ветераном Слобожанського контрнаступу, був нагороджений медалями «За хоробрість у бою», «Незламним героям російсько-української війни» та за «Доблесну службу».

Янгол-охоронець не раз захищав його та його побратимів на бойових завданнях, легендарна “Наварра” вивозила з жахливих місць (воскресаючи після кожного влучання), але…. трапилося непоправне – у боях за звільнення селища Кремінна Луганської області український художник, скульптор та музикант Антон Дербілов загинув. Цю сумну звістку донесли його побратими на офіційній сторінці 5 Слобожанської бригади НГУ.

“Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким гвардійця! Помстимося за тих, хто повернувся #НаЩиті!”

Внаслідок мінометного обстрілу 6 квітня Антон отримав поранення несумісні з життям та загинув на полі бою зі зброєю у руках.

Жив та загинув як Герой!

Без батька залишилося 3 доньки.

“До війни я думав, що ставлюся до смерті філософськи. Але коли ти бачиш її на власні очі – це важко. Коли ти три дні не маєш можливості змити кров побратима з рук – це важко. І зрозумійте: ніхто до цього не готовий…”, – так казав Антон у своєму інтерв ‘ю. 

Так і ми наразі не готові до його смерті… Не віриться і так болить….

Пам’ятаємо! Світла та вічна пам’ять! Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються в наших серцях!

Довідка GX. Антон Дербілов народився у родині митців. Мати Олена Дербілова – графік, аквареліст та каліграф, батько Анатолій Дербілов – скульптор-монументаліст та майстер малої пластики.

Антон Дербілов займався створенням мініатюрної скульптури – втілював образи видатних історичних особистостей, військових (армій усіх часів та народів), а також казкових у стилі «фентезі». Його творчості властива вірність природним формам, історична точність деталей в одязі, форменому чи народному. На замовлення організаторів київського проєкту «Легендаріон» він створив серію українських персонажів – Богдана Ступки в образі Тараса Бульби, Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Сагайдачного, Івана Мазепи, Марусі Чурай, Отамана Сірка, Мольфарки. Виліплені в однотонному матеріалі пластики, ці фігурки та бюстики пізніше ллються в бронзі або модельній смолі, а потім колекціонери, за бажанням, можуть розмалювати їх акриловими фарбами.

Антон і його дружина Катерина створювали військові мініатюри для Європи та Америки. Для світових колекцій виліплено близько 5000 мініатюр. Також вони створили мініатюрну скульптурну композицію армії Богдана Хмельницького.

Трохи подробиць у сюжеті.

“Дякую Roman Svarog за чудовий огляд моїх робіт. Дуже подобалося працювати над цим періодом. Хоча він і не легкий, без історичного консультанта не розібратись. Як же зараз приємно пригадувати ті часи, коли найбільшою проблемою було все зробити правильно і точно. Сучасну війну точно вже ніхто не назве “війною у мереживах””, –  напише другу Антон Дербілов.

Фото, відео та матеріали: архів Антона Дербілова

Йому завжди буде 43…

Ці слова боляче промовляти, писати ще важче… Україна, Харків, рідні, друзі, колеги, шанувальники – ми усі втратили свій скарб, справжній діамант – свого вірного, талановито, веселого, люблячого, світлого та доброго співвітчизника-захисника Антона Дербілова. У нього навіть позивний був, як у святого – «Патрік».

“І як повертатися у Харків, де немає його. Це був одна з тих визначних людей-камінчиків, діамантів, які робили це місто. Без нього для мене Харків буде не той… кляті москалі, – так написала про друга Альона Михайлова. – Просто немає слів. Весела та ясна людина. Слів поки немає, лише сльози. Сиджу і плачу, адже планували після війни прогулятися разом і напитися, поїсти шаурми, порозважатися на концертах. Ти був взірцем віри й спокійного оптимізму, як писав хтось нижче, вперемішку з чортиняками-вогниками, мав чарівну силу, і при цьому азарт до життя, волю і такт. Неймовірно талановита, сильна і світла людина…”

Він жив і загинув як Герой. У боях за Луганщину.

Музикант, художник, скульптор Антон Дербілов був серед тих добровольців, які у перші дні широкомасштабного вторгнення приєднався до лав українських захисників. Він усміхнений, відвертий, прямий чоловік. Людина творчості, яка створювала скульптури, грала на укулеле, танцювала фламенко. Але він знав, за що йде битися – за дружину, за доньок, за Харків… цей список можна продовжувати й продовжувати.

Унього був справжній дар від Бога вести за собою!

Сотні людей кожного дня читали його сторінки у соцмережах, бо він легко та з гумором доносив весь жах війни, відвагу і красу, яку бачили його очі, яку він чув і відчував…

А як він любив! Його дружина, його доньки – це був його справжній скарб, кожен пост був повен кохання… І його чули, про нього писали… Не тільки друзі у соцмережах, а й журналісти з різних куточків світу.

На нього можна було покластися, він вмів цінувати те, що було, не вимагаючи забагато, і тих, хто був поряд…

А ви знали? Антона назавжди увіковічили на муралі (6*10 м, виконаний акрилово-латексними фарбами) у Виноградові, що на Закарпатті.

Він служив у 5 Слобожанській бригаді НГУ з лютого 2022 року. Під час війни солдат Антон Дербілов став ветераном Слобожанського контрнаступу, був нагороджений медалями «За хоробрість у бою», «Незламним героям російсько-української війни» та за «Доблесну службу».

Янгол-охоронець не раз захищав його та його побратимів на бойових завданнях, легендарна “Наварра” вивозила з жахливих місць (воскресаючи після кожного влучання), але…. трапилося непоправне – у боях за звільнення селища Кремінна Луганської області український художник, скульптор та музикант Антон Дербілов загинув. Цю сумну звістку донесли його побратими на офіційній сторінці 5 Слобожанської бригади НГУ.

“Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким гвардійця! Помстимося за тих, хто повернувся #НаЩиті!”

Внаслідок мінометного обстрілу 6 квітня Антон отримав поранення несумісні з життям та загинув на полі бою зі зброєю у руках.

Жив та загинув як Герой!

Без батька залишилося 3 доньки.

“До війни я думав, що ставлюся до смерті філософськи. Але коли ти бачиш її на власні очі – це важко. Коли ти три дні не маєш можливості змити кров побратима з рук – це важко. І зрозумійте: ніхто до цього не готовий…”, – так казав Антон у своєму інтерв ‘ю. 

Так і ми наразі не готові до його смерті… Не віриться і так болить….

Пам’ятаємо! Світла та вічна пам’ять! Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються в наших серцях!

Довідка GX. Антон Дербілов народився у родині митців. Мати Олена Дербілова – графік, аквареліст та каліграф, батько Анатолій Дербілов – скульптор-монументаліст та майстер малої пластики.

Антон Дербілов займався створенням мініатюрної скульптури – втілював образи видатних історичних особистостей, військових (армій усіх часів та народів), а також казкових у стилі «фентезі». Його творчості властива вірність природним формам, історична точність деталей в одязі, форменому чи народному. На замовлення організаторів київського проєкту «Легендаріон» він створив серію українських персонажів – Богдана Ступки в образі Тараса Бульби, Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Сагайдачного, Івана Мазепи, Марусі Чурай, Отамана Сірка, Мольфарки. Виліплені в однотонному матеріалі пластики, ці фігурки та бюстики пізніше ллються в бронзі або модельній смолі, а потім колекціонери, за бажанням, можуть розмалювати їх акриловими фарбами.

Антон і його дружина Катерина створювали військові мініатюри для Європи та Америки. Для світових колекцій виліплено близько 5000 мініатюр. Також вони створили мініатюрну скульптурну композицію армії Богдана Хмельницького.

Трохи подробиць у сюжеті.

“Дякую Roman Svarog за чудовий огляд моїх робіт. Дуже подобалося працювати над цим періодом. Хоча він і не легкий, без історичного консультанта не розібратись. Як же зараз приємно пригадувати ті часи, коли найбільшою проблемою було все зробити правильно і точно. Сучасну війну точно вже ніхто не назве “війною у мереживах””, –  напише другу Антон Дербілов.

Фото, відео та матеріали: архів Антона Дербілова