Перейти до основного вмісту

Автор: Наталя Бойченко

Державний Гімн України. Цікаві факти пов’язані з Харковом (фото, відео)

Згідно з наказом Кабінету Міністрів у 2021 році, День Державного гімну України щорічно відзначається 10 березня в пам’ять про перше публічне виконання цієї пісні.
Саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

Під час повномасштабного вторгнення росії гімн став справжньою підтримкою українського народу, символом нашої незламності та віри в перемогу України.

Його співають діти й дорослі у бомбосховищах, виконують наші відважні захисники та захисниці перед наступом, він лунає на радіо та телебаченні, його виконують наши артисти в усіх містах України й за її межами.

Нагадаємо, 6 березня 2003 року Законом України «Про Державний Гімн України» затверджено текст Державного Гімну України в основу якого покладено пісню «Ще не вмерла Україна» на музику Михайла Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції:

“Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду”.

Під час війни з рф найвідомішим стало відео зі словами Гімну України та відео, на якому унікальні кадри, як Україна виборює свою Свободу!

А ви знали? У 2014 році харків’янин Микита Рубченко зіграв оригінальну рок-версію гімну, яку ми пропонуємо вам оцінити разом з нами.

А ось харківський художник Никіта Тітов створив Гімн України на картині.

В Харкові Гімн України лунає у виконанні кращих колективів міста, як визнаних фахівців, так і юних талантів.

Так його виконують  артисти хору (під управлінням головного хормейстера театру – заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна) та музикантів оркестру театру (під орудою головного диригента ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА –  заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Морозова).

А так Гімн України підхоплюють і виконують діти – лунає дитячий оркестр Kharkiv Music Fest !

Нагадаємо, в треті роковини з початку кривавої війни, 24 лютого 2025 року, Почесний амбасадор Харкова в США та Заслужена артистка України Вікторія Вєннікова заспівала Гімн України в Америці (докладніше в новині GX).

Фото, відео та матеріал: GX, відкриті джерела

Два дні поспіль в місті вшановують видатного україніця (фото, відео)

«Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» – Тарас Шевченко.

Ще вчора, 9 березня, Україна і світ відзначали 212-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. А вже сьогодні, 10 березня, роковини від дня його смерті…

Пам’ятаємо! 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. В ці дні його вшановують по всій Україні – від великих міст до маленьких селищ.

Зокрема, в Черкаській області в селі Мориниці люди приїжджають до рідної домівки митця…

В Омельному на Волині шанувальниця його творчості Галина Бугайчук, мати захисника України, яка молиться за свого сина, й бабуся, яка оплакує захисника-онука, читає вірші Шевченка (з одного з найстаріших видань “Кобзаря”, що зберігає родина): “Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами”…

Вшановує й Харків біля “закритого” від ворогів пам’ятника… (https://www.facebook.com/share/r/1a6VJtKVdz/).

А в Одесі – читають його вірші….

Пам’ятають і в Горішніх Плавнях…

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Тарас Григорович.

Під час війни з рф підніжжя пам’ятника Кобзарю в Харкові стало місцем вшаннування усіх вільних духом, хто наразі боронить Україну (наразі, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

А ще в цей день, 10 березня, у 1878 році в Женеві коштом членів Київської Старої Громади було випущено кишенькове видання “Кобзаря”.

Пам’ятаємо! 10 березня в 1861 році на чужині помер видатний син України – Тарас Григорович Шевченко. Вся країна вшановує пам’ять незламного земляка і згадує його останню волю!

“Заповіт”
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… А до того —
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
25 грудня 1845 в Переяславі
Його заповіт було виконано!!!

Докладніше про життєвий шлях Кобзаря, а також вшанування його пам’яті в Україні та за її межами – в пості GX.

В 2025 році до визначних дат, пов’заних з Кобзарем, незламному Харкову подарували синьожовті крила!

Цей символ волі українського народу радо приміряли сотні харків’ян та гостей міста!

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Великий Пророк.

Не випадково саме 10 березня й День Державного гімну України, який щорічно відзначається в пам’ять про перше публічне виконання. Адже саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

До цих визначних дат харків’яни несли квіти до пам’ятника Кобзарю, а ще співали і декламували твори Тараса Григоровича. На прихованому від рашистських обстрілів силуеті було закріплено Прапори України та картинний облік Шевченка-воїна з його пророчими словама. А ось так усе виглядало в 2025 році.


Зберігаємо подробиці цих днів ще й у спогадах, зокрема, харківського педагога та поціновувача культури Сурена Кочаряна.

В 2024 році колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики докладніше в пості.

Лунав концерт в українському форматі і 2025 році…

А вже в квітні 2025 відбулася прем’єра “ТГШ. Подорож у часі“.  (Виставу показали й в 2026-му – 7 березня).


Опера-кабаре «ТГШ. Подорож у часі», іноді доволі провокативна, прагне відійти від усталених стереотипів і показати Шевченка не лише як поета та пророка, але й як близьку та зрозумілу всім нам людину, яка насолоджувалася життям, була частиною богемного суспільства, так би мовити, «зіркою» свого часу та мала пристрасну й зовсім неоднозначну натуру, що зрештою і призвело до його особистої трагедії.

“Блаженний день, блаженний час,
Сіяє знов нам добра воля,
До рідного вернемось края,
Земля жадана жде для нас…”
(з опери “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського).

Кожна нота, кожне слово торкається душі…

Світла пам’ять видатному сину України! Вічна пам’ять Тарасу Шевченко! З Кобзарем у серці й душі ми разом стаємо сильнішими! Віримо! Україна переможе!

“Борітеся — поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!” – Тарас Шевченко!

Довідка. 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.

В 1814 році 9 березня в маленькому селі Моринці нині Черкаської області народився хлопчик, якому було назначено долею стати Пророком для українців, пробудити свій народ від національної сплячки і прославити українську літературу.
З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. У віці 11 років Тарас осиротів. Він довго шукав собі вчителя і наймався на різну тяжку роботу. Зрештою потрапив у наймицтво до дворянина Павла Енгельгарда.
В 1831 році Енгельгард взяв Шевченка з собою в Санкт-Петербург і віддав юнака на навчання малюванню. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші твори. В 1838 році його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва.
В 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Цей період він називав найкращим в своєму житті. Тут він багато малював, а також створив рукопис своєї майбутньої збірки “Кобзар”.
В 1843-1847 роках повернувся до України і багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. Під час подорожей Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам’ять. В 1845 році він написав свій знаменитий “Заповіт”.
В 1847 році Шевченка заарештували за “мрії про можливість Україні існувати як окремій державі”, виказані у його збірці “Кобзар”. Після цього Шевченко 10 років провів в арештах і засланнях, і продовжив писати і малювати попри сувору заборону.
Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну. В 1859 йому нарешті дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж році. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка “І виріс я на чужині…”, де він висловив свої погляди на життя. У 1861 році він помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі згідно з його заповітом.
Варто зазначити, що у ХНАТОБ / СХІД OPERA щорічно вшановували пам’ять великого українського поета (9.03.1814-10.03.1861) оперою Льва Колодуба “Поет”, згадують Кобзаря в театрі і сьогодні. По суті, в ній представлені останні години життя Тараса Шевченка, який у передсмертних видіннях поринає у спогади. Немов у калейдоскопі проносяться картини минулого – від кріпацтва до заслання. Особливо зворушливі ліричні сцени, в яких глядачі мають можливість перейнятися чуттєвими образами Оксани та Катерини. Не обійшлося у постановці і без впливу театру. Недарма, як лібретто композитор скористався п’єсою А. Біляцького та З. Сагалова (вона йшла у свій час на сцені драматичного театру ім. Т. Шевченка), і на її основі створив трагічну фантасмагорію. Вкраплення монтажності, сюрреалістичні сцени видінь – все це занурює образ Кобзаря у новий час-простір. Таким чином, Тарас Шевченко стає актуальним героєм, поєднуючи вік ХІХ та нашу сучасність, щоб втілювати устремління українського народу до правди, волі та справедливості!
З 2025 року в театрі до дня народження Кобзаря на сцені вистава “ТГШ. Подорож у часі“.

А ось Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка поставив свою виставу про Кобзаря – «Шевченко 2.0» — це сучасна інтерпретація життя та творчості Тараса Шевченка, яка зазвичай включає елементи мультимедіа та переосмислення класики.

Як відомо, у Харкові є пам’ятник Кобзарю – це знакове місце для мешканців міста знаходиться у Саду Шевченка (під час війни, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

 

Нагадаємо, що Тарас Шевченко дотог ж був надзвичайно талановитим художником. Він створив понад 1300 картин, з яких до нашого часу збереглися більше 800. Переважно малював українські народні сюжети і селянський побут. Створював ілюстрації до власних творів. Також любив малювати автопортрети. До Другої світової війни у Харкові була найбільша в Україні галерея картин Кобзаря. Вона була відкрита 12 грудня 1932 при Інституті літературознавства ім. Т. Г. Шевченка і перебувала у будівлі нинішнього художнього музею (вул. Дружина Мироносиць, 11). У ньому налічувалося близько 800 робіт. 1939 року багато робіт було передано до Києва для участі у виставці. Сьогодні у Харкові залишилося всього чотири оригінальні роботи Шевченка – одна мальовнича, один офорт та два малюнки періоду заслання.
Ще трохи фактів….
20 серпня 1925 року на Чернечій горі (м. Канєв) було засновано заповідник біля могили Шевченка. Щороку до могили Шевченка приходили близько 100 тисяч паломників, у тому числі понад 10 тисяч іноземних туристів із 35 країн світу.
В 1939 році 18 червня на Чернечій горі в Каневі, на могилі Тараса Шевченка було відкрито новий бронзовий пам’ятник.
Як відомо, Тараса Шевченка було поховано (перепоховано) на Чернечій горі у травні 1861 року. Спочатку над труною Шевченка на місці поховання збудували цегляне склепіння, насипали два яруси землі та обклали камінням так, щоб надати могилі вигляді степової кургану. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Така могила була до 80-х років XIX століття, оскільки царський уряд всіляко протидіяв справі належного її благоустрою. У 1884 році на могилі Шевченка на народні пожертви був, нарешті, встановлений чавунний хрест, упорядкований земляний насип, могила обкладена дерном, недалеко збудований будинок для наглядача. 1923 року замість хреста на Тарасовій горі було поставлено чавунний бюст Шевченка, відлитий на Городищенському цукровому заводі (Черкаська область) за проектом скульптора Каленика Терещенка. 1923 року академік Володимир Резніченко вніс пропозицію про створення державно-національного заповідного парку на Тарасовій горі. На думку вченого, охорона могили Шевченка вимагала передусім охорони навколишньої природи. Територія Тарасової гори стала заповідною 20 серпня 1925 року. Протягом 1927-1930 років було проведено меліоративні роботи для зміцнення схилів гори, засаджено лісом навколишні яри та ущелини. Площа заповідника внаслідок цих заходів розширилася до 10 га. Тоді ж південний схил Тарасової гори та сусідньої з нею зрізали на конус, засадили деревами та зробили дерев’яні жолоби для відведення дощової води, а прірву перегородили гатками. Збудували й довгі звивисті сходи на вершину гори. 1929 року в Каневі біля підніжжя Пилипенкової гори (від імені місцевого жителя, який мав тут землі та сіножаті) для відвідувачів могили Шевченка було збудовано готель. Він був дерев’яний, двоповерховий, розташований так, що майже всі кімнати виходили на Дніпро. У ньому розмістилися і дві музейні кімнати з матеріалами про життя та творчий шлях поета, бібліотека, кінолекційна зала (на цьому місці зараз турбаза «Канів»). У 1939 році, до 125-річчя від дня народження поета було впорядковано та капітально укріплено могилу поета, над склепінням покладено залізобетонне покриття. На залізобетонній поверхні могили встановлено гранітну надгробну плиту з написом та збудовано величний бронзовий монумент поетові, автором якого є Матвій Манізер (прим. GX – його ім’я носить ода з вулиць м. Харків), а архітектором – Євген Левінсон. Тоді ж було відкрито і музей Шевченка, збудований за проектом Василя Кричевського та архітектора Петра Костирка. Такий вигляд могила має й тепер: двоярусний насип заввишки 6,5 м, увінчаний лабрадоритовим постаментом заввишки 7,5 м, на ньому височить 3,5-метрова бронзова фігура Шевченка.
В 1961 році 9 липня пам’ятник Великому Кобзарю Тарасу Шевченку було відкрито у канадському Вінніпезі.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ, Харківський державний академічний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, відкриті джерела

Які населені пункти Харківської області атакують окупанти: інформація на 10 березня 2026 року (фото, відео, доповнено)

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали місто Харків і 22 населені пункти Харківської області.

Внаслідок обстрілів постраждали 13 людей, зокрема двоє дітей: у місті Харків постраждали чоловіки 51, 36, 43, 38 років, жінки 41, 57, 58, 52 років та двоє 16-річних дівчат; у селі Стара Покровка Новопокровської громади постраждала 75-річна жінка; у місті Чугуїв постраждала 48-річна жінка; у селі Новоосинове Курилівської громади постраждав 67-річний чоловік.

Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння: РСЗВ (кількість встановлюється); 16 БпЛА типу «Герань-2»; 3 БпЛА типу «Молнія»; 3 fpv-дрони; 57 БпЛА (тип встановлюється).

Зокрема, рашисти атакували БпЛА Індустріальний, Новобаварський і Холодногірський райони Харкова.

Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури: у місті Харків пошкоджено нежитлове приміщення, 4 багатоквартирні будинки, 4 приватні будинки, 19 автомобілів, автокран, вантажний автомобіль, електромережі; у Богодухівському районі пошкоджено 2 приватні будинки (у селі Івашки), автомобільну цистерну (у селищі Золочів); у Куп’янському районі пошкоджено зерносховище, 2 комбайни (у селі Млинки), автомобіль екстреної медичної допомоги (у селищі Ківшарівка), автомобіль (у селі Новоосинове), фермерське господарство (у селі Новомиколаївка); в Ізюмському районі пошкоджено 9 приватних будинків, церкву (у селі Оскіл); у Харківському районі пошкоджено приватний будинок (у селищі Вільшани), багатоквартирний будинок, сільськогосподарське підприємство (у селі Протопопівка), залізничну інфраструктуру (у місті Мерефа); у Чугуївському районі пошкоджено 2 житлові будинки (у селі Стара Покровка), 2 цивільні підприємства (у селищі Печеніги, у селі Мартове)), навчальний заклад (у селі Кочеток).

До того ж ворог не припиняє спроби штурмувати позиції ЗСУ: з 9 по 10 березня рашисти 5 разів атакували на Харківщині (загалом, за вчора по Україні зафіксовано 130 бойових зіткнень), але їх дії були марні – ситуація залишається під контролем наших військ.
Про це повідомляється в оперативній інформації Генштабу ЗСУ.

На Південно-Слобожанському напрямку ворог тричі намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників в бік населених пунктів Попівка та Лиман.

На Куп’янському напрямку ворог двічі атакував у бік населеного пункту Новоплатонівка.

Фото та матеріал: ХОВА, начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, Головне управління ДСНС України у Харківській області, поліція та прокуратура Харківської області, міськрада Харкова

9 березня в історії Харкова: місто згадує вченого і митця (фото)

Пам’ятаємо! 9 березня 1908 року народився Петро (інше ім’я Револьт) Слонім – почесний громадянин Харкова, відомий харківський педагог, режисер дитячих театрів, засновник та перший директор Харківського обласного палацу дитячої та юнацької творчості.

Петро Львович Слонім народився у Глухові (нині Сумська область).

З 1924 по 1929 рік працював вихователем у Богодухівській колонії для безпритульних дітей. З 1930 року – у Харківському театрі юного глядача завідувачем педагогічної частини, виконуючим обов’язки директора.

З червня 1934 року брав участь у роботі з організації та створення Харківського Палацу дитячої творчості.

До червня 1941 працював у Палаці на посаді керівника театрального сектору. Був організатором першої в країні новорічної ялинки для дітей 1934 року.

Був першим директором Харківського театру ляльок.


Нагадаємо, Харківський державний академічний театр ляльок ім. В.А. Афанасьєва під час війни з рф  зазнав руйнувань під обстрілами рашистів…

Після Другої світової війни до 1989 року Петро Слонім працював у Харківському Палаці дитячої творчості.
Залишив роботу у Палаці дитячої творчості у віці 81 року, на запрошення дітей поїхав на постійне місце проживання до міста Мілуокі (США), де й провів останні 22 роки життя.

Петро Слонім прожив 103 роки.

У Харкові 22 березня 2012 року на фасаді Обласного палацу дитячої та юнацької творчості (Сумська, 37) встановлено меморіальну дошку педагогу, почесному громадянину Харкова Петру Слоніму (1908 – 2011).

Нагадаємо, поруч з обстріляним рашистами Харківським обласним палацом дитячої та юнацької творчості до Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України встановлено памʼятник з двома маленькими янголам

Пам’ятаємо! 9 березня. 1948 року в Харкові народився Володимир Лапшин (1948-2018) — український фізик, педагог, спеціаліст з фізики плазми та застосування математичних моделей в економіці.

1972 року закінчив Харківський державний університет. Працював у Харківському фізико-технічному інституті та у Харківському університеті.

1996 року перейшов до знаменитого Харківського фізико-технічного інституту на посаду генерального директора та одночасно директора Інституту фізики плазми.

2002 року отримав Державну премію України в галузі науки і техніки.
У 2006 році у житті вченого відбувся різкий поворот. Його звинуватили у вбивстві колеги та приятеля Володимира Бориска. Вчені були у Києві на міжнародному конгресі. Увечері напередодні конгресу на ресепшен готелю, де вони зупинилися, зателефонували зі словами: «Викличте, будь ласка, швидку… Я тут людину зарізав!..»
Бориска було знайдено з п’ятьма ножовими пораненнями і помер за кілька годин. Лапшин був затриманий на місці події. Спочатку йому було інкриміновано статтю «навмисне вбивство», але потім замінено на «перевищення меж самооборони».
Лапшина було звільнено з посади директора Інституту фізики плазми, але свободи позбавлено не було. У 2006-2007 роках він працював у ХФТІ на посаді головного наукового співробітника. Потім працював у харківських вишах.

Помер у 2018 році.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Трагедія в харківському метро в святковий день (фото)

Вечір 8 березня 2026 року для родини харківців став найсумнішою датою. Близько 19.00 подружжя спустилося до входу в метрополітен. Один крок за двері і чоловік впав на підлогу. Охоронці та диспетчери станції метро “Історичний музей” поспішили на допомогу. Стілець для жінки, стакан води, виклик медиків та поліції… Поруч зупинялися небайдужі – молодь, люди середнього і похилого віку, з болем за трагічним перебігом подій спостерігала бабуся з онуком, які зупинилася подивитися виставку дитячих робіт…

Усі намагалися допомогти, але, за словами дружини, у чоловіка було хворе серце і цей день став останнім у його житті.
Жінка вмивала чоловіка водою, тримала за руки, розмовляла з ним, сльози котилися по її обличу, вона вже розуміла, що сталося…

За 15-20 хвилин прибув екіпаж “Швидкої допомоги”, на жаль, медики констатували смерть чоловіка.

Фото та матеріал: Наталія Бойченко, GX

Які населені пункти Харківської області атакують окупанти: інформація на 9 березня 2026 року (фото, доповнено)

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали 15 населених пунктів Харківської області.

Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння: 6 РСЗВ «Торнадо»; 9 БпЛА типу «Герань-2»; 2 БпЛА типу «Молнія»; 4 fpv-дрони; 4 БпЛА (тип встановлюється).

Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури: у Богодухівському районі пошкоджено приватний будинок (у селищі Золочів); у Куп’янському районі пошкоджено зерносховище (у селі Волоська Балаклія); в Ізюмському районі пошкоджено 2 приватні будинки (у місті Балаклія та селищі Борова); у Харківському районі пошкоджено 2 приватні будинки, гараж, автомобіль (у селищі Вільшани), приватний будинок, автомобіль (у місті Південне), дачний будинок (у селищі Докучаєвське), господарчу споруду (у місті Дергачі), приватний будинок (у селищі Слатине); у Чугуївському районі пошкоджено фермерське господарство, 3 автомобілі (у селі Артемівка), залізничну інфраструктуру (у селі Залізничне), сільськогосподарське підприємство (у селі Велика Бабка).

Зокрема, 9 березня близько 06.25 у селі Стара Покровка Чугуївського району зафіксовано влучання ворожого БпЛА, попередньо типу «Герань-2», на город біля приватного будинку. Пошкоджено домоволодіння.
Власниця будинку — 75-річна жінка — звернулась по медичну допомогу. Лікарі діагностували у неї гостру реакцію на стрес.

Близько 13.00 у Новобаварському районі Харкова зафіксовано удар ворожим БпЛА. Пошкоджено нежитлове приміщення.
Є попередня  інформація про одного постраждалого. Подробиці зʼясовуються.

Напередодні,  8 березня близько 10.50 російські військові, попередньо FPV-дроном, атакували селище Слатине Харківського району. Поранення отримав 59-річний чоловік.

Того ж дня близько 11.15 у місті Дергачі внаслідок удару ворожого БпЛА, попередньо типу «Молнія», пошкоджено господарчу споруду на території приватного домоволодіння.

В пресслужбах міської ради та ХОВА повідомили, що сьогодні вже завершено пошуково-рятувальну операцію на місці удару рф по Київському району Харкова 7 березня (близько 01.35 збройні сили рф завдали ракетного удару, попередньо, ракетами «Изделие-30» (мовою оригіналу)). Ракета влучила у п’ятиповерховий житловий будинок у Київському районі міста. Внаслідок атаки зруйновано під’їзд із першого по п’ятий поверх.Загалом у Київському районі внаслідок ракетного обстрілу пошкоджено 20 багатоповерхівок, сильно пошкоджено школу, зруйновано низку торговельних павільйонів на місцевому ринку. Вивезено понад 2400 кубометрів будматеріалів.
Під завалами розтрощеної російськими окупантами п’ятиповерхівки виявили тіла 11 вбитих, зокрема двох дітей: 13-річної дівчинки та 7-річного хлопчика.
Постраждали 16 людей. До лікарень доставили чотирьох важко поранених, зокрема – 11-річного хлопчика. Дитина зазнала значних травм, перебуває у вкрай важкому стані в реанімації.
Також постраждав 6-річний хлопчик із цієї ж родини. У нього діагностовано забої, стан задовільний.
Також серед постраждалих 17-річна дівчина.

В Харкові та Харківській області 9 березня оголошено День жалоби.

Нагадаємо, під час нічної атаки на Харків, у своєму будинку загинула вчителька початкових класів шостого ліцею Олена Удовиченки, та її син Гордій, учень другого класу, який любив хокей і мав багато мрій, які обірвав лютий ворог.
Також разом зі своїми мамою, завідувачкою бібліотеки Яною Полянською, та бабусею, керівницею відділення банку Оленою Радзієвською, була вбита юнатка Харківського зоопарку, восьмикласниця 16-го ліцею, 13 річна Ліза Полянська…
Їх також вбила росія: лікар-стоматолог Ангеліна Яменц, Павло Животов (40 років) та його мама Тетяна Животова (65 років)…

Точніше кількість вбитих можна буде сказати після проведення експертиз.
Це жорстокий злочин окупантів проти наших мирних людей, який ми ніколи не забудемо й ніколи не пробачимо.

Щирі співчуття рідним і близьким загиблих. Світла пам’ять усім, чиї життя забрала росія.

До того ж ворог не припиняє спроби штурмувати позиції ЗСУ: з 8 по 9 березня рашисти 3 рази атакували на Харківщині (загалом, за вчора по Україні зафіксовано 130 бойових зіткнень), але їх дії були марні – ситуація залишається під контролем наших військ.
Про це повідомляється в оперативній інформації Генштабу ЗСУ.

На Південно-Слобожанському напрямку противник один раз штурмував позиції наших підрозділів в бік населеного пункту Зибине.

На Куп’янському напрямку агресор двічі атакував у бік населеного пункту Курилівка.

Фото та матеріал: ХОВА, начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, Головне управління ДСНС України у Харківській області, поліція та прокуратура Харківської області, міськрада Харкова

У Харкові оголошено День жалоби: в ніч на 7 березня росія вбила 11 людей – серед них двоє дітей (фото, доповнено)

В Харкові та Харківській області 9 березня оголошено День жалоби.

Про це повідомили в пресслужбах міської ради та ХОВА.

Харківці разом з усіма небайдужими до нашого горя, сьогодні, вшановують пам’ять про людей, чиє життя забрав черговий російський теракт у ніч на 7 березня.
Ворожа ракета прямим влучанням у багатоповерховий будинок вбила щонайменше 11 людей, зокрема двох дітей: 13-річної дівчинки та 9-річного хлопчика.
Зокрема, під час нічної атаки на Харків, у своєму будинку загинула вчителька початкових класів шостого ліцею Олена Удовиченки, та її син Гордій, учень другого класу, який любив хокей і мав багато мрій, які обірвав лютий ворог.

Також разом зі своїми мамою, завідувачкою бібліотеки Яною Полянською, та бабусею, керівницею відділення банку Оленою Радзієвською, була вбита юнатка Харківського зоопарку, восьмикласниця 16-го ліцею, 13 річна Ліза Полянська…

“У зоопарк її привела вчителька — колишня юннатка, яка колись так само починала свій шлях тут, з любові до тварин і до природи.
Ліза була щирою, світлою дитиною, допитливою і доброю. Вона дуже любила тварин і щиро раділа кожній зустрічі з нашими підопічними. У її очах завжди було багато інтересу, тепла і щирої любові до живого світу, – з сумом розповіли на своїх офіційних сторінках представники Харківського зоопарку. – Сьогодні ми сумуємо разом із родиною, друзями, однокласниками та всіма, хто знав Лізу.
Світла пам’ять”.

Їх також вбила росія: лікар-стоматолог Ангеліна Яменц, Павло Животов (40 років) та його мама Тетяна Животова (65 років)…

На місці ворожого удару, який стався у ніч на суботу, завершено аварійно- рятувальні роботи. Точніше кількість вбитих можна буде сказати після проведення експертиз.
Це жорстокий злочин окупантів проти наших мирних людей, який ми ніколи не забудемо й ніколи не пробачимо.

Щирі співчуття рідним і близьким загиблих. Світла пам’ять усім, чиї життя забрала росія.

Фото та матеріал; ХОВА, міськрада, Суспільне, Харківський зоопарк

Ім’ям історика-античника названо вулицю Харкова

Пам’ятаємо! Цього дня, 8 березня 1858 року в селі Попівка народився Владислав Бузескул – відомий харківський історик-античник, доктор історичних наук (1895), професор Харківського університету (1890), академік (1922).

Майбутній учений навчався у другій харківській гімназії. Потім у 1880 році закінчив Харківський університет. У 1889 році захистив магістерську дисертацію: історико-критичний етюд «Перікл», в 1895-му – докторську «Афінська політія Аристотеля, як джерело для історії державного устрою Афін остаточно V століття» (V століття, очевидно до нашої ери – ред.). Обидві ці монографії було видано у Харкові.

Понад півстоліття життя та наукова діяльність Бузескула були пов’язані з Харківським університетом. Він вважається одним із найбільш авторитетних учених, які працювали у навчальному закладі.

У 1922 році Бузескула обрали академіком, а у 1926-му – Почесним головою історико-етнологічного відділу Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців, яка була утворена в Харкові.

Але в 1930-1931 роках, всупереч колишнім оцінкам діяльності вченого, його роботи були критиковані як буржуазні (радянські ідеології не підходив вільний погляд на багато питань, яких торкався вчений). Останніми роками напередодні війни з рф було видано декілька неопублікованих раніше робіт та розпочато перевидання окремих праць В. П. Бузескула.

Владислав Бузескул помер 1931 року в Харкові.

З початком декомунізації в Харкові вулицю 50-річчя жовтня у приватному секторі перейменували на вулицю Бузескула.

 

8 березня в історії Харкова: у місті з’явився дивовижний витвір мистецтва

А ви знали? Цього дня, 8 березня, в 1909 році на Сергіївській площі у будівлі для панорам з’явилася нова величезна картина знаменитого польського художника Яна Стики «Мучення християн у цирку Нерона», написана як частина ілюстрацій до знаменитого роману Сенкевича «Камо грядеши».

Харківська преса писала, що панорама Яна Стики – це дивовижний твір не лише з погляду художнього, а й історичного, – вона дає яскраву картину цілої доби, яка залишила такий глибокий слід у житті всього людства.

Які населені пункти Харківської області атакують окупанти: інформація на 8 березня 2026 року (фото)

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали місто Харків і 19 населених пунктів Харківської області.

Внаслідок обстрілів двоє людей були вбиті рашистами; постраждали 7 людей, серед них – дитина: у селі Кам’яна Яруга Чугуївської громади постраждав 56-річний чоловік; у селі Білий Колодязь Вовчанської громади вбиті 81-річний і 60-річний чоловіки, постраждала 71-річна жінка; у місті Чугуїв постраждали 56-річний чоловік і 8-річна дівчинка; у селі Велика Бабка Чугуївської громади постраждали 71-річна і 55-річна жінки та 71-річний чоловік.

Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння: 4 КАБ; 8 БпЛА типу «Герань-2»; 5 fpv-дронів; 29 БпЛА (тип встановлюється).
Зокрема, рашичти атакували БпЛА Салтівський район Харкова.

Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури: у місті Харків пошкоджено електромережі; у Богодухівському районі пошкоджено приватний будинок (у селі Баранівка), електромережі (у селі Миронівка), 2 будинки культури (у селах Одноробівка та Довжик), 3 приватні будинки, господарчу споруду (у селі Турове); у Куп’янському районі пошкоджено склад, магазин, приватний будинок, вантажний автомобіль (у селі Приколотне); в Ізюмському районі пошкоджено приватний будинок (у місті Ізюм); у Харківському районі пошкоджено приватний будинок (у селищі Вільшани); у Чугуївському районі пошкоджено зерносховище, господарчу споруду (у селищі Печеніги), навантажувач, трактор, тягач (у селі Кам’яна Яруга), приватний будинок електромережі (у місті Чугуїв), приватний будинок (у селі Велика Бабка).

Зокрема, у ніч на 8 березня російські війська атакували БпЛА житловий сектор села Велика Бабка Чугуївського району. Внаслідок влучання спалахнула пожежа у приватному будинку. Троє мирних жителів отримали поранення.

Коли рятувальники прибули допомогти людям та загасити вогонь, ворог цілеспрямовано атакував дроном пожежний автомобіль. На щастя, надзвичайники не постраждали — вони перебували в укритті. Однак пожежна машина знищена повністю.

Напередодні, 7 березня, російські військові здійснили серію атак по населених пунктах Чугуївського району Харківської області.

Близько 12.30 у селищі Білий Колодязь ворожий БпЛА (тип встановлюється) влучив поблизу поштового відділення.Вбиті двоє чоловіків віком 81 та 60 років. Також поранення дістала 71-річна жінка.

Ще один удар зафіксовано близько 05.20 у селі Різникове. Дрон влучив в автомобіль, 48-річний чоловік дістав поранення.

Крім того, близько 16.30 ворожий БпЛА, попередньо типу «Герань-2», вдарив по приватному домоволодінню у місті Чугуїв. Будинок повністю зруйновано, також пошкоджено сусідні домоволодіння, автомобілі. 55-річний чоловік дістав садна голови. Дівчинка 8 років та 77-річна жінка зазнали гострої реакції на стрес.

Й наразі ще триває пошуково-рятувальна операція на місці удару рф по Київському району Харкова 7 березня (близько 01.35 збройні сили рф завдали ракетного удару, попередньо, ракетами «Изделие-30» (мовою оригіналу)). Ракета влучила у п’ятиповерховий житловий будинок у Київському районі міста. Внаслідок атаки зруйновано під’їзд із першого по п’ятий поверх.Загалом у Київському районі внаслідок ракетного обстрілу пошкоджено 19 багатоповерхівок, сильно пошкоджено школу, зруйновано низку торговельних павільйонів на місцевому ринку.
Під завалами розтрощеної російськими окупантами п’ятиповерхівки виявили тіла 12 вбитих, зокрема двох дітей: 13-річної дівчинки та 9-річного хлопчика.
Постраждали 26 людей. До лікарень доставили чотирьох важко поранених, зокрема – 11-річного хлопчика. Дитина зазнала значних травм, перебуває у вкрай важкому стані в реанімації.
Також постраждав 6-річний хлопчик із цієї ж родини. У нього діагностовано забої, стан задовільний.
Також серед постраждалих 17-річна дівчина.

До того ж ворог не припиняє спроби штурмувати позиції ЗСУ: з 7 по 8 березня рашисти 9 разів атакували на Харківщині (загалом, за вчора по Україні зафіксовано 121 бойових зіткнень), але їх дії були марні – ситуація залишається під контролем наших військ.
Про це повідомляється в оперативній інформації Генштабу ЗСУ.

На Південно-Слобожанському напрямку ворог п’ять разів намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників у районі населених пунктів Графське, Вільча, Зибине, Піщане та Вовчанськ.

На Куп’янському напрямку ворог чотири рази атакував у районах Піщаного, Курилівки, Ківшарівки та Новоосинового.

Фото та матеріал: ХОВА, начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, Головне управління ДСНС України у Харківській області, поліція та прокуратура Харківської області, міськрада Харкова


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.