Автор: новина GX

Цікаві факти про людське серце

Опублікував(ла) новина GX , 29.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Здоров'я, Регіон, Суспільство.

Метою цього міжнародного дня є підвищення обізнаності населення про хвороби серця, правильний спосіб життя для їх попередження і пропаганда профілактичних заходів для зменшення смертності.

Факти про серце. За 70 років життя серце людини скорочується понад 2,5 мільярди разів. З кожним скороченням серце виштовхує в артерії 70-80 мл крові (приблизно 12 ударів буде достатньо, щоб заповнити, наприклад, стандартний літровий пакет). При фізичному навантаженні обсяг крові, що перекачується, зростає в кілька разів. При максимальних фізичних навантаженнях – в 4-5 разів, з кожним ударом виштовхується в артерії більш як 200 мл крові. Повний обіг крові серцем дорослої людини відбувається за 20-28 секунд, дитини – за 15 секунд, у підлітка – за 18 секунд. За добу кров обертається по тілу 1,5-2 тисячі разів.

Серцево-судинні захворювання є однією з провідних причин смерті у світі. Метою проведення заходів 29 вересня є максимальне привернення уваги людей до свого здоров’я, формування розуміння того, що на виникнення і перебіг хвороби можна і потрібно активно впливати.

У Світі щороку від серцево-судинних захворювань вмирають майже 17,9 млн осіб.

В Україні серцево-судинні захворювання є причиною 67% усіх смертей. Кожен третій українець у віці від 18 до 65 має підвищений кров’яний тиск, що збільшує ризики серцево-судинних захворювань.

Основні фактори ризику розвитку серцево-судинних захворювань: артеріальна гіпертензія, підвищений рівень загального холестерину крові та його фракцій, надмірна вага, гіподинамія, тютюнопаління і стреси.

Здорове харчування має увійти у звичний спосіб життя. У цьому випадку і серце буде здоровим, і фігура в порядку. Необхідно виключити з раціону шкідливі продукти. За способом приготування перевагу слід віддавати вареній та тушкованій їжі. Вживайте цільнозерновий хліб, каші з цільного зерна, багато овочів та фруктів. Овочі, фрукти і ягоди найкраще вживати у свіжому вигляді або піддавати мінімальній термічній обробці. Гарбуз нормалізує артеріальний тиск, часник знижує тонус судин, а гранат покращує стан їх стінок.

Щоб кров’яний тиск був у нормі, вживайте менше солі – не досолюйте страви за столом, за добу використовуйте з їжею не більше 5 г.

Намагайтесь уникати стресів, які негативно впливають на роботу серця. Адреналін, який виробляється при стресі, провокує підвищення тиску, а це зношує серце. Безумовно, у сучасному світі не можна повністю уникнути стресових станів, але можна змінити своє ставлення до ситуації і обставин. Треба частіше бувати на природі – це дуже заспокоює.

Куріння та алкоголь несумісні зі здоров’ям серця. Так, наприклад, нікотин спазмує судини, що провокує підвищення тиску. Етанол в алкоголі підсилює згортання крові та збільшує ризик утворення тромбів. Якщо не можете відмовитись від них зовсім, скоротіть вживання до мінімуму.

Pyx – це життя! Він сприяє насиченню клітин і тканин киснем, підсилює кровообіг, зміцнює серцевий м’яз. Ранок бажано починати зі звичайної зарядки. Для здоров’я серця найбільш корисними будуть аеробні заняття: біг, плавання, їзда на велосипеді, лижні прогулянки, стрибки на скакалці та інше.

Навіть якщо не турбує серце, важливо проходити регулярні профілактичні обстеження у сімейного лікаря 1-2 рази на рік.

Пам’ятайте: наше серце дуже працьовите, але дублерів у нього немає! Бережіть серце!

Джерело – сайт Харківського обласного центру контролю та профілактики хвороб

22 вересня в історії Харкова: яскраві особистості та цікаві події минулого і сьогодення

Опублікував(ла) новина GX , 22.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

22 вересня 1835 року Олександр Потебня – один із найвідоміших харків’ян, мовознавець, літературознавець, філософ, перший великий теоретик лінгвістики в Україні. Українського філолога, літературознавця, фольклориста, етнографа, педагога і громадського діяча колеги порівнювали з «українським Сократом» Григорієм Сковородою. Олександр Потебня є видатним європейським лінгвістом, відомим у світі.
Його ім’я носить інститут мовознавства НАН України.

Народився Олександр Потебня в небагатій, але освіченій шляхетній родині на хуторі Манів поблизу села Гаврилівка Роменського повіту. Хлопчик виріс серед буйної природи Полтавщини. Рідні навчили його основ української мови, плекали у синові любов до рідної землі.
Олександр Опанасович пишався козацьким корінням свого роду.
«По батькові й матері я належу до дрібних помісних дворян, які перетворилися у ХVIII ст. з козацтва… Моє прізвище одного з моїх предків, що він одержав його мабуть серед кінного козацтва. Походження слова «потебня» татарське. Те саме в українців «тебеньки» — «крило сідла»», – пояснював вчений у одній з етимологічних розвідок.

Після закінчення Радомської гімназії в Польщі, де вчителем служив його дядько Олексій Іванович Марков, шістнадцятирічній юнак вступив на юридичний факультет Харківського університету. Крім навчання, захоплювався літературними творами українських авторів: Григорія Квітки–Основ’яненка, Івана Котляревського, Петра Гулака–Артемовського. Приєднавшись до гуртка збирачів фольклору, Олександр Потебня займався пошуком маловідомих зразків народної творчості. Записував почуті українські прислів’я, приказки, пісні та повір’я. Відчувши потяг до вивчення української історії, бажаючи глибокого засвоєння мов (при вступі в університет вже володів польською та німецькою), Олександр Потебня перевівся на історико–філологічний факультет. Під впливом відомого філолога–славіста, професора П.О. Лавровського, після закінчення університету в 1856 р. він обрав викладацьку роботу.

З 1859 р. О.О. Потебня читав лекції студентам історико–філологічного факультету. Після захисту магістерської роботи з 1861 р. був призначений ад’юнктом Харківського університету, згодом доцентом кафедри слов’янського мовознавства та секретарем історико–філологічного факультету. У 1862–1863 рр. перебував у науковому відрядженні в Німеччині, де вивчав санскрит, порівнював його зі старослов’янською, давньогрецькою, латинською мовами. Після захисту в 1874 р. докторської дисертації О.О. Потебня професор Харківського університету. Один із засновників Харківської громади, Харківського історико–філологічного товариства, яке очолював у 1877–1890 рр.

Вагомим здобутком вченого–мовознавця залишається посутній внесок у різні розділи науки — загальне мовознавство, психолінгвістику, етимологію, історичну граматику та діалектологію східнослов’янських мов, порівняльно–історичне мовознавство. На думку академіка Дмитра Багалія, яку і нині поділяють вчені, професор О. Потебня випередив сучасне йому мовознавство: проник у суть та еволюцію мови. Наполягав на опануванні студентами української мови, доводячи, що без її знання «всі українські устремління будуть збудовані на піску».

Олександр Потебня був винятковою особистістю, володів широкими знаннями з різних галузей науки. Мав, визнаний його учнями, неповторний та особливий талант до викладання та проведення лекцій. На факультеті професор виборов право самому обирати тематику навчальних напрямків. Переважно, це були спеціальні курси та лекції з пропедевтики (попередній вступний курс, що систематизовано і в доступній формі викладає її основи, готуючи до глибокого вивчення дисципліни). В аудиторії професору вдавалося залучати студентів до вдумливої роботи, заснованої на взаємодії з лектором. У діалогах, бесідах він вражав співрозмовників глибиною думки і простотою її подання. Колеги відвідували його лекції, сподіваючись бути свідками імпровізації великого майстра слова.

«Велетнем думки і слова» називав його професор Микола Сумцов. «Потебня цілком належить до тих славних діячів… що їх імення й пам’ять вимагають любові і подяки». Подвижниця української просвітницької роботи, організаторка освітніх і культурних закладів у Харкові, Христина Алчевська згадувала: «Він привертав до себе найпалкіші симпатії молоді і коли говорив нам про історичне минуле нашої батьківщини, про нашу пісню, про нашу поезію та закликав нас до вивчення її, до любові до неї, ми захоплено слухали його цілими годинами. І я певна, що кожен із нас присягався в душі в ці хвилини присвятити цій батьківщині всі свої сили, віддати їй усе життя».

Рідкісною рисою для університетського викладача ХІХ століття була притаманна йому внутрішня незалежність. Олександр Опанасович не терпів догм, ідолопоклонства в житті та науці. «Деякі з молодих вчених хочуть захищати науку так, немов вона була їхньою жінкою або тещою. Захищайте не науку, а свободу і самі будете внутрішньо свободними».

Душевно добрий, він був суворим у принципових питаннях. Коли дізнавався, що хтось із його оточення допустився до брехні або лайки, то ігнорував ту людину, не подавав руки, немов забував про її існування. Ця риса надавала Потебні великого морального авторитету і в університеті, і в суспільстві.

Знайомі запам’ятали Олександра Потебню як привітного господаря затишного будиночка по вулиці Підгорній, який зусиллями дружини Марії Францівни перетворився на квітучий сад. У домі був рояль, навколо якого часто збиралися друзі, колеги. Олександр Опанасович обожнював музику, малярство, поезію.

Помер Олександр Потебня після важкої хвороби о 16 годині 11 грудня 1891 року й був похований на старовинному цвинтарі (згодом кладовище ліквідували, а могилу перенесли на 13 кладовище міста).
Втім для більшості харківців трагічна новина була досить несподіваною. У некролозі університетські колеги називали О. Потебню невтомним трудівником науки впродовж 30–річної науково–літературної діяльності. Один із найвидатніших вчених сучасності, він створив наукову школу, залишив значну українознавчу спадщину. Завдяки йому українська філологія завоювала авторитет у слов’янському світі, вийшла на загальноєвропейський рівень.

Ідеї О.О. Потебні окреслили нові напрями досліджень і лишаються актуальними й у наші дні. Інституті мовознавства НАН України, який отримав ім’я вченого 1945 р., традиційно проводить Потебнянські читання, друкує їх матеріали. Сьогодні Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України розпочинає третю сесію Потебнянського колегіуму — п’ятиденної лінгвістичної школи, покликаної ознайомити всіх зацікавлених українців з останніми здобутками мовознавчої науки. Таким чином, освоєння досягнень велетня думки і слова триває.

Потебня створив наукову школу, відому як «харківська лінгвістична школа».

У Київському районі міста Харкова вулиця, на якій проживала сім’я Потебні, названа його ім’ям. Про це нагадує меморіальна дошка, встановлена в 1985 р. до 150–річчя науковця.
«На цій вулиці в будинку № 4 з 1870 по 1891 рік жив і працював видатний вчений–мовознавець Олександр Опанасович Потебня (1835–1891 рр.)».

(За матеріалами Ігоря Шуйського (доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України), ІВЦ “Бузок”).

22 вересня 2005 року місцеві ЗМІ повідомляли про унікальний випадок. Харків’янин виграв у лотерею джек-пот – 1 млн. 150 тис. грн. Призер купив щасливий квиток лише за п’ять годин до початку розіграшу.

22 вересня 2023 року раптово і так невиправдано рано з життя пішов соліст Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. Лисенка, прекрасний бас Андрій Калюжний.

У Андрія був не простий, але цікавий шлях. Він закінчив ХПІ, пішов працювати майстром на завод ХТЗ, завідував збиранням кабін тракторів. Потім перейшов на завод “Світло шахтаря”. Працюючи там, з дозволу керівництва вступив на підкурс консерваторії – у 27 років. Потім за неймовірні вокальні данні він був зарахований відразу на другий курс, з якого і поступив в театр, неймовірно майстерно виконавши свою першу партію. На початку лютого 1998 року Андрій Калюжний вже дебютував на сцені.

У ХНАТОБ імені М.В. Лисенка він почав працювати ще в студентські роки, а щойно закінчивши Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського (2000, клас заслуженої діячки мистецтв України, професорки Тамари Веске), пов’язав свою долю з колективом назавжди.

У театрі одразу звернули увагу на талановитого хлопця. Дебютував він у партіях Малюти Скуратова («Царева наречена» М. Римського-Корсакова) та Доктора Гренвіля («Травіата» Дж. Верді). А невдовзі став лауреатом І Міжнародного конкурсу молодих вокалістів «Солов’їний ярмарок» ім. Анатолія Солов’яненка (Донецьк /Україна/2000). Далі було чимало ефектних ролей – Фараон і Рамфіс («Аїда» Дж. Верді), Цуніга («Кармен» Ж. Бізе, Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) та інші. Це було італійською, німецькою, іспанською, французькою та рідною українською мовами.

Останньою роллю Андрія Калюжного став Шептицький з опери А. Загайкевич на лібрето С. Жадана «Вишиваний. Король України» – постать символічна, котра допомагала героєві усвідомити свій шлях. І співакові вдалося зробити цей образ надзвичайно цікавим.

Журналістка GX мала змогу зафільмувати артиста на репетиції постанови.

Лише 6 вересня Андрій Калюжний святкував свій день народження, а 22 вересня його не стало…

Віримо, що наша публікація не тільки сколихне всесвіт, а й достукається до небес та возрадує душу нашого улюбленого артиста, жартівника та веселуна, Андрія Калюжного. Але він був такий різний, за свої 25 років кар’єри у більш ніж 45 ролях у театрі йому доводилось грати і злодіїв, і тиранів, і мучеників. Впевнені, він побачить, як його проводжали, любили та цінували.

Навіть природа того року подарувала йому справжній сонячний літній день посеред осені.

В узенькому дворику біля моргу Обласної лікарні 25 вересня 2023 року зібралися близькі, друзі, колеги. шанувальники творчості Андрія… Було сказано багато добрих слів, а ще згадали про його талант, який і досі дарував би радість людям та давав наснаги Андрію жити. Але не судилося… У нього вже не було сил боротися… Це була вже п’ять операція…

Сказати останні слова прощання і подарувати оплески та квіти в Харкові, крім рідних, прийшли його колеги та шанувальники, а в місті Люботин, що його родинно прийняло, зібралися усі, хто тільки зміг прийти: родичі, сусіди, знайомі. Адже його бас був окрасою Пісочинського та Люботинського храмів – його знали та поважали.

“Можете навіть не питати людей стосовно нього… Лише подивиться, як його любили тварини”, – кажуть сусіди.

Боляче…

У цей день він був поряд з кожним, хто його згадував та любив…

А ще він був у обліку свого сина…

Смерть Андрія – це непоправна втрата… Але його голос лунатиме у записах, перед очима будуть фото його сценічних героїв, а для близьких будуть найдорожчим спомини про час поряд з Андрієм…

Він стільки ще хотів встигнути… Навіть у наш буремний час готувався до великого закордонного проєкту, кожного дня тренувався – співав під звуки синтезатора та чекав на запрошення знов вийти на сцену ХНАТОБ.

“І хто знає? – якби не війна, можливо й не сталося б такої сумної події… «Який жах…» «Він же молодий, як так?» «Світла пам’ять…» «Царство небесне…» – не можуть вгамувати біль колеги. Ми всі відчуваємо біль від цієї втрати і щиро співчуваємо його рідним. Світла пам’ять, Андрію, нехай легкою буде та зоряна дорога, на яку довелося ступити так рано…” – такими словами його друзі висловили усю свій біль.

День прощання відбувся під спів його найближчих побратимів по церковному співу та рідних за духом людей: Олексія Чернікіна (Заслужений діяч мистецтв, головний хормейстер ХНАТОБ), Олени Чернікіної, Романа Ялпути. Їхні голоси лунали і на кладовищі, і на поминальному обіді.

Віримо, він їх чув і навіть співав разом, але вже з небес! Світла пам’ять та царство Небесне талановитому сину Харківщини – Андрію Калюжному!

Наостанок додамо слова дружини Андрія.

“Мені так важко, що не вимовить словами,
Для мене світ у темряву звалився,
Ніхто не може втішить, навіть мама,
Я хочу лиш одне, щоб ти з’явився…

Душа болить, а серце рветься на шматки…
Я не бажала б для тебе такої ролі,
Та вирішила доля навпаки
І ти відправився до Бога на гастролі”, – присвятила вона йому рядки, сповнені печалі та відчаю.

Нагадаємо, Андрія Калюжного не стало 22 вересня 2023 року (подробиці у новині GX).

Фото, відео, матеріали: Наталія Бойченко, GX, Олена Калюжна, відкриті джерела

Бактеріальні та вірусні менінгіти. Що варто знати

Опублікував(ла) новина GX , 22.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Здоров'я, Регіон, Суспільство.

Менінгіт становить небезпеку для життя людини, тому важливо якомога раніше виявити причину менінгіту для призначення ефективного лікування.

Захворюваність на менінгіт залежить від багатьох факторів, і у першу чергу, від соціально – економічних (незадовільні умови життя, перенаселеність, скупченість населення у військових частинах, студентських містечках, гуртожитках та ін.), демографічних (міграція), кліматичних (посуха, пилові бурі) умов. Для менінгітів характерні періодичні підвищення захворюваності. Найсприятливішими сезонами року для цього захворювання є зимово – весняний (з піками захворюваності у лютому – квітні місяці) та літньо – осінній (серпень – жовтень).

Збудниками менінгіту є різні мікроорганізми: бактерії (стрептококи, нейсерії, стафілококи, кишкова паличка, мікобактерії), віруси (ентеровіруси, віруси вітряної віспи, оперізуючого герпесу, епідемічного паротиту, кліщового енцефаліту, аденовіруси), грибки та найпростіші (шистосоми, токсокари). В залежності від цього виникають і різні форми менінгітів – бактеріальні, вірусні, грибкові, паразитарні.

Джерелом інфекції найчастіше є хворі або носії, рідше – дикі і домашні тварини, птахи. Зараження менінгітами відбувається різними шляхами й залежить від типу збудника. Збудники менінгітів передаються від однієї людини до іншої з крапельками слини під час кашлю, чхання; зі слиною чи мокротою при близькому (кашлі чи поцілунку) або тривалому (спільне проживання) контакті; через їжу (при вживанні інфікованого молока, молочних продуктів, недоварених сосисок, м’яса птиці, салатів, морепродуктів); укуси комарами, кліщами; забруднені руки; під час вагітності та пологів.

Клініка менінгітів залежить від форми хвороби. Серозні менінгіти (не гнійні), як правило, мають сприятливий перебіг, гнійні – загрожують життю хворого.

Захворювання, як правило, розпочинається раптово. Характерними клінічними ознаками менінгіту є сильний пульсуючий або розпираючий головний біль, який супроводжується ригідністю потиличних м’язів, підвищенням температури тіла до 39-40°С і вище), сплутаністю свідомості, нудотою, неодноразовою блювотою, яка не приносить полегшення, чутливістю до світла або гучного шуму.

Профілактичні заходи при менінгітах наступні.

Специфічні:

– проведення щеплень проти пневмококів, менінгококів, гемофільної інфекції, туберкульозу, епідемічного паротиту, вітряної віспи, поліомієліту.
– проведення контактної хіміопрофілактики особам, які були у близькому контакті з хворими на менінгіти.

Неспецифічні:

• дотримання правил особистої гігієни (мити руки перед прийомом їжі, після перебування в громадському місці, туалеті, контакті з тваринами, грунтом);
• дотримання правил респіраторної гігієни: прикривати рот і ніс під час кашлю або чханні за допомогою одноразових серветок. Після кожного акту кашлю або чхання мити • руки з милом або обробляти спиртовмісним антисептиком;
• ретельне миття та обдавання окропом фруктів та овочів, особливо перед споживанням їх у сирому вигляді;
• не заковтувати воду під час купання у басейнах та відкритих водоймах;
• використання засобів індивідуального захисту (медичної маски, рукавичок) під час догляду за хворим або контакті з його виділеннями;
• захист від нападу кліщів (носити закритий одяг, не заносити у кімнату букети з польових квітів, використовувати репеленти під час прогулянок у парках, лісі).

Менінгіт – це небезпечне захворювання, а наслідки його непередбачувані. Слід пам’ятати, що з появою перших ознак менінгіту хворому необхідно негайно звернутися до лікаря!

Джерело – сайт Харківського обласного центру контролю та профілактики хвороб

Як убезпечити себе в медзакладі

Опублікував(ла) новина GX , 17.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Здоров'я, Регіон, Суспільство.

Безпека пацієнтів, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, це відсутність шкоди, якої може бути завдано пацієнту в процесі надання йому медико-санітарних послуг, у тому числі зниження ризику необґрунтованої шкоди, пов’язаної з медико-санітарним обслуговуванням, до допустимого мінімуму. Зазначається, що в будь-який момент у процесі надання медпослуг є певний ступінь небезпеки, на яку наражається пацієнт.

Небезпечні методи медикаментозного лікування та помилки при використанні лікарських засобів входять до числа основних причин запобігання шкоди пацієнтам у медичних закладах усього світу, повідомляють у Всесвітній організації охорони здоров’я. Медикаментозних помилок припускаються там, де є системні недоліки в організації лікарської терапії; також людські фактори, такі як втома, незадовільні умови роботи або нестача персоналу впливають на процес використання препаратів. Це може завдати серйозної шкоди пацієнтові, призвести до інвалідності чи навіть смерті.

Ви йдете до лікарні, щоб одужати, правда? Звичайно! Але чи знаєте ви, що в медзакладі можна інфікуватися, поки лікуєтеся від чогось іншого?

Медична допомога не повинна завдавати шкоди нікому. І тим не менше, кожен рік у всьому світі через небезпечне надання медичної допомоги завдають шкоди мільйонам пацієнтів. За оцінками, у країнах з високим рівнем доходу під час надання стаціонарної допомоги кожен 10 зазнає шкоди. Загалом у світі 4 з 10 пацієнтів мають негативні наслідки первинної та амбулаторної медичної допомоги. Найбільш небезпечні помилки у діагностиці, а також призначенні та використанні лікарських засобів.

Прості кроки задля власної безпеки у медичному закладі

Забезпечити безпеку пацієнта під час його перебування в лікарні – це пріоритет для персоналу. Та є кілька простих речей, які ви можете зробити самі, щоб допомогти убезпечити себе в медзакладі:

1. Зверніться по допомогу, якщо чогось не розумієте. Повідомте персоналу, якщо у вас виникли якісь запитання або занепокоєння. Крім того, не соромтеся звертатися щодо підтримки когось із членів родини, друга або опікуна.
2. Одразу повідомте, що у вас є алергія, наприклад, на певні ліки, продукти або матеріали, такі як латекс або пластир.
3. Розкажіть медперсоналу, які препарати ви приймаєте. Йдеться про будь-які ліки, вітаміни й добавки.
4. Уточнюйте будь-яку інформацію щодо призначених вам препаратів. Запитуйте у лікаря, чому він призначив саме ці ліки, як їх потрібно приймати, які ймовірні побічні ефекти.
5. Не забувайте про запобігання утворенню тромбів. Це – хоча б короткі прогулянки, розминки для рук та ніг, рясне пиття.
6. Запобігайте утворенню пролежнів. Регулярно змінюйте позу в ліжку. Попросіть персонал допомогти вам за необхідності.
7. Захистіть себе від падінь. Носіть у лікарні зручне взуття з неслизькою підошвою. У разі потреби користуйтеся допоміжними пристосуваннями для ходьби. Якщо ви користуєтеся окулярами чи слуховими апаратами, не забувайте про них.
8. Допоможіть запобігти інфекціям. Завжди мийте руки після відвідування туалету й перед усіма прийомами їжі. Уточнюйте у персоналу лікарні та у відвідувачів, чи мили вони або дезінфікували руки перед тим, як контактувати з вами. Негайно повідомте персоналу, якщо у вас діарея або блювота.

Коли настане час повертатися додому, не забувайте про таке:

⇒ уточніть, коли вам потрібно буде з’явитися для огляду, консультації;
⇒ переконайтеся, що вам призначили всі необхідні для перебування вдома ліки; що ви знаєте, як і коли їх приймати;
⇒ запитайте, до кого ви зможете звернутися, якщо виникнуть будь-які запитання щодо подальшого лікування.

Джерело – сайт ЦГЗ МОЗ України

9 вересня в історії Харкова: видатні особистості та цікаві факти з минулого і сьогодення (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 09.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

9 вересня 1934 року був спущений на воду лідер ескадрених міноносців «Харків».

Бойовий корабель будували у Миколаєві. Після завершення випробувань “Харків” увійшов до складу 3-го дивізіону Загону легких сил Чорноморського флоту.

З 1941 по 1943 корабель брав участь у битвах на Чорному морі. «Харків» брав участь у підвезенні зброї та боєприпасів в обложені Одесу та Севастополь, в евакуації поранених та мирного населення.

Останній бій корабля відбувся 6 жовтня 1943 року.
«Харків» зазнав нальоту фашистських бомбардувальників.

Після кількох бомбардувань «Харків» втратив хід і затонув “Харків”.

9 вересня 1870 року народився Сергій Бородаєвський (1870-1942) – відомий український економіст, викладач, державний діяч.

Бородаєвський народився в Охтирці (нині Сумщина).
1893 року закінчив юридичний факультет Харківського університету.

З 1895 року працював у Тифлісі.

1918 року повернувся до України. Був заступником міністра торгівлі та промисловості в уряді гетьмана Павла Скоропадського.

За часів Директорії Української Народної Республіки Бородаєвський виконував урядові доручення.

1919 року вимушено емігрував до Стамбула, звідти — до Парижа. Викладав історію та теорію кооперації у Брюссельській міжнародній академії та у Сорбонні.

З 1923 року працював у Чехії (сучасна назва).

Роботи Бородаєвського видавалися українською, чеською, французькою, німецькою, китайською та іншими мовами.

Помер 6 лютого 1942 року у Празі.

9 вересня 2004 року у Харкові відкрили меморіальну дошку академіку Семену Брауді (1911-2003).

Ім’я цього вченого, стверджували колеги та послідовники академіка, знають у всьому світі. Понад 70 років Брауде пропрацював у Харкові. Він створив унікальний радіотелескоп у селі Волохів Яр Чугуївського району (неподалік залізничної станції Гракове, на жаль, під час віни рашисти в 2022 році завдали ударів по унікальному закладу, докладніше в новині GX, але вже в 2023 році він знову запрацював). Аналогів такому телескопу 2004 року у світі не було. Академік Брауде заснував два принципово нові напрями у науці.

Меморіальну дошку встановили на Гімназійній набережній.

Довідка. Семен Якович Брауде (народився 28 січня 1911 року в Полтаві — помер 30 червня 2003року в Харкові (похований на 2-му кладовищі)) — український радіофізик і радіоастроном. Академік АН України (з 1958), доктор технічних наук, професор. Засновник радіоокеанографії та декаметрової радіоастрономії.

7 вересня в історії Харкова: місто згадує видатних особистостей та яскраві події (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 07.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

7 вересня 2011 року на 83 році життя помер головний режисер, директор ХАДТ ім. Г. Квітки-Основ’яненка / Театр «Квітки» (сучасна назва театру), народний артист України та почесний громадянин міста Харкова Олександр Сергійович Барсегян.

Олександр Барсегян народився 10 січня 1929 року у місті Батумі (Грузія).

1953 року закінчив режисерський факультет Харківського державного театрального інституту.

Працював у Каментське (сучасна назва), Львові, Києві.

З 1975 – головний режисер, а з 1983 – головний режисер – директор ХАДТ ім. Г. Квітки-Основ’яненка / Театр «Квітки» (сучасна назва театру).

На сцені театру поставив понад 80 творів сучасної та класичної драматургії.

7 вересня 2015 року в ХНУ ім. Каразіна полагодили годинник на будівлі головного корпусу. Годинник відбивав кожну годину, крім часу з півночі і до шостої ранку.
Настінний годинник ще 1963 року встановили харківські майстри Терещенко та Натаров на фасаді будівлі університету.
Після кількох десятиліть роботи настінний годинник зупинився. Його відремонтували 2003 року, за два роки, до 200-річчя від дня заснування університету, запустили хронометр без бою курантів. 2015-го відновили бій курантів.
Діаметр каразінського годинника — 3,6 метра. Довжина хвилинної стрілки – 1, 8 метра.

7 вересня 2009 року – на початку ХХІ століття Харків був містом красунь.
Харків’янка Анастасія Сеніна здобула титул Першої віце-міс України 2009 року на конкурсі, який проходив у Києві. (А вже 27 травня 2013 року 23-річна Анастасія виборола титул «Королеви України-2013» (на фото)).

Міс Україна-2009 стала 20-річною Євгенією Тульчевською з Дніпропетровська.
За корону королеви краси боролися 26 конкурсанток із різних міст України.

7 вересня 1899 року ЗМІ Харкова повідомляли про політ аеронавта Древницького. Політ відбувся на циклодромі велосипедного заводу. Древницький підвівся на повітряній кулі і стрибнув униз із парашутом.
Юзеф Маврикович Древницький був мандрівним повітроплавцем-парашутистом, заробляв на життя повітряними шоу.

7 вересня 1915 року народився Іван Русанов – льотчик, Герой Другої світової війни.
Русанов народився в місті Обухів (зараз Київської області) у селянській родині.
Закінчив семирічну школу та Харківський авіаційний технікум.
Був стрільцем-бомбардиром, потім льотчиком-спостерігачем під час Другої світової війни.
Був неодноразово поранений.
За 215 успішних бойових вильотів був удостоєний звання Героя.
Після війни жив у Києві.

4 вересня в історії Харкова та Харківщини: яскраві особистсті та цікаві факти з життя міста та області (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 04.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

4 вересня 1935 року у Харкові народилася Людмила Алфімова (справжнє прізвище – Кадигроб) – українська актриса театру та кіно, Заслужена артистка України (2003).

1958 року Алфімова закінчила Харківський театральний інститут.

Працювала у Київському театрі юного глядача та на кіностудії Довженка.

Справжню славу актрисі принесла головна роль у легендарному фільмі «Весілля в Малинівці» (на жаль саме, в ніч на 4 вересня Малинівка зазнала ударів російських окупантів).

За всю свою тривалу кар’єру Людмила Іванівна знялася в понад 40 кінофільмах, а озвучила близько 170.

Була двічі одружена. Має двох доньок та чотирьох онуків, також має трьох правнуків.

Померла 22 лютого 2024 року в селі Печера (Тульчинський район, Вінницька область).

Про що 4 вересня писали ЗМІ минулого.

4 вересня 1899 року у Харківському університеті було призначено нового ректора. Видання повідомляло, що керівником ВОЗ став Герман Іванович Лагермарк.

Герман Лагермак (27.05.1843-15.11.1907 (Харків)) – вчений-хімік, ординарний професор.
З 1871 року почав читати лекції з кафедри хімії Харківського університету. 1896 року удостоївся звання заслуженого професора Харківського університету.
У Харківському університеті читав курс органічної хімії, завідував органічним відділенням хімічної лабораторії. З його ім’ям було значною мірою пов’язано розвиток хімії в університеті наприкінці ХІХ століття.
Лагермак проводив різноманітні практичні дослідження, наприклад, якості гасу, що продається в Харкові та якості води з Північного Дінця.
З 1899 до 1901 року був ректором Харківського університету.
Брав активну участь у житті міста, зокрема, був на кшталт сучасного депутата міськради, а ще працював у кількох комісіях, брав участь у діяльності Харківського товариства грамотності.

4 вересня 1902 року – Харківський університет надав дані щодо зарахування студентів. Було прийнято 330 осіб, із них 10 юдейського віросповідання.

4 вересня 1903 року повідомлялося про завершення археологічної експедиції до Валківського повіту, якою керували професор Багалій та приват-доцент Данилевич. Було розкопано 27 курганів. Знайдено золоті та срібні прикраси, вироби з теракоти. Розкопки велися на кошти відомого промисловця та мецената Павла Харитоненка.

30 серпня в історії Харкова: історичні факти та особистості в житті міста (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 30.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

30 серпня 1869 року було відкрито лікарню (нині – Холодногірського району) для найбідніших верств населення (робітників, куховарок, візників, ремісників, домашньої обслуги). Вона була створена на пожертвування губернатора та заможних городян і розрахована на 100 ліжок. Розташовувалася в колишній садибі Інституту шляхетних дівчат на Благовіщенській вулиці (нині – Холодногірського).
У 1878 році лікарня була розширена та обслуговувала одночасно 220 стаціонарних хворих.

30 серпня 1943 року вважається днем остаточного визволення Харкова. Німецькі війська були вибиті з відокремленого від решти міста річкою Уди району.Остаточно загрозу контрудара німців у Харкові було ліквідовано 5 вересня, коли було звільнено Мерефу.

Місто було у надзвичайно зруйнованому стані – у центрі не залишилося жодної цілої будівлі.
Руйнування у Харкові порівнювали із Римом, зруйнованим вщент варварами у V столітті. У місті залишалося 190 тисяч осіб (у вересні 1941 року населення міста наближалося до мільйона).

30 серпня 2016 року у Харкові відкрився другий у Харкові пам’ятник архітектору Олексію Бекетову.
Пам’ятник встановили біля входу до Харківського національного університету міського господарства імені Бекетова. Автори – скульптор Олександр Рідний та Ганна Іванова.

Першу пам’ятку було встановлено біля Харківського університету будівництва та архітектури.

Нагадаємо, в наслідок ракетного удару вранці 5 лютого 2023 року було зруйновані 4-й та 5-й поверхи будівлі одного з корпусів ХНУМГ ім. О.М. Бекетова (докладніше в новині GX).

30 серпня 2010 року в Харкові відкрили для транспорту нову дорогу від вулиці Сумської до Новгородської.

Будівництво дороги через лісопаркову зону супроводжувалося тривалими та неодноразовими протестними акціями. Протести не змінили рішення міської влади щодо будівництва траси. За версією харківської мерії, нова дорога значно розвантажила вулицю Сумську та мінімізувала небезпеку виникнення заторів.

Ядерний вибух на Харківщині не дав бажаного результату

Опублікував(ла) новина GX , 29.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Відкриття атому було важливим винаходом, але воно має не тільки користь, але й може завдати шкоди. Мирний атом — досить умовне поняття, що стало зрозумілим після аварій на Чорнобильській АЕС та на Фукусімі. Обережність і забезпечення максимальної безпеки, — ось ключові моменти, що супроводжували і дотепер супроводжують вчених у роботі з атомною енергією. Але так було не завжди. Наша історія, на жаль, знає і ті часи, коли політична доцільність, що живиться страхом і недовірою, штовхала людину на відверте нехтування елементарними людськими цінностями. Так сталося наприкінці першої половини XX ст. Так відбувається й сьогодні, коли світ знову знаходиться під загрозою застосування ядерної зброї диктаторськими режимами рф та КНДР. Ядерна зброя є найнебезпечнішою зброєю у світі, яка здатна знищити все людство та нашу планету. «Холодна війна» 50-70-х років XX ст. внесла остаточну ясність у цьому питанні й змусила людство замислитися про своє «примарне» майбутнє.

Ядерні випробування, підземні й атмосферні, підводні та навіть за межами нашої атмосфери, але в межах нашої планети, мають катастрофічні наслідки та наближають людство на вимирання. Тому на 64-й сесії Генеральної асамблеї ООН (резолюція № 64 /35 від 2 грудня 2009 р.) було проголошення 29 серпня Міжнародним днем дій проти ядерних випробувань.

Метою цього Дня є активізація зусилля ООН, світових держав, міжнародних та неурядових організацій щодо припинення ядерних випробувань. Ініціатором Дня став Казахстан, який після здобуття незалежності та виходу з СРСР, саме 29 серпня 1991 р. закрив головний ядерний полігон СРСР під Семипалатинськом.

Історія ядерних випробувань — це історія страждань багатьох звичайних людей, які стали жертвами цих випробувань. Руйнівні наслідки ядерних випробувань виходять за межі національних кордонів і мають вплив на навколишнє середовище, здоров’я людей, продовольчу безпеку та економічний розвиток країн.

З 1945 р. у світі було здійснено понад 2000 випробувань ядерної та термоядерної зброї.

Історія ядерних випробувань розпочалася ще наприкінці 1930-х років, коли одразу в кількох країнах Заходу виникла ідея створення ядерної зброї. Першими до її практичної реалізації приступила Німеччина в 1939 р., але, на щастя, так і не змогла довести до кінця. Американська ядерна програма, відома як «Мангеттенський проект», стартувала в 1942 р. і вже за три роки призвела до появи «Штучки» (англ. The Gadget) — першої у світі атомної бомби.

Перший ядерний вибух в історії відбувся 16 липня 1945 р. в пустелі Хорнада дель Муерто на полігоні Аламогордо. За своєю потужністю він дорівнював одномоментному вибуху 21 кілотонни (тобто тисячі тонн) тротилу. Це випробовування увійшло в історію під своєю кодовою назвою операція «Трініті» (англ. Trinity) та ознаменувала початок ядерної епохи.

Найтрагічніші ядерні вибухи — атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі (6 та 9 серпня 1945 р.).

Ядерні гриби над Хіросімою та Нагасакі

В 1949 р. СРСР провів перше успішне випробування атомної бомби. Після цього США та СРСР розпочали перегони зі створення найбільш потужної та смертоносної зброї. У результаті цих змагань «народилася» термоядерна (воднева) бомба.

1 листопада 1952 р. США на атолі Еніветок у Тихому океані під час операції «Айв Майка» (англ. Ivy Mike) випробували водневу бомбу, яка отримала назву «Сосиску» (англ. Sausage).Конструкція загальною вагою 73,8 т ззовні нагадувала невеличкий завод, а не бомбу. Проте розробники й не планували її скидати на противника, а хотіли перевірити принцип термоядерного вибуху. Випробування пройшли успішно. На місці вибуху утворився кратер завширшки 1,9 км та глибиною 50 м, а грибоподібна хмара піднялася на висоту 37 км. Потужність «Айві Майка» оцінили у 10,4 мегатонни (1 мегатонна = 1000 кілотонн).

Конструкція першої водневої бомби з кодовою назвою «Сосиска»

13 серпня 1953 р. СРСР провели успішне випробування власної термоядерної бомби — РДС-6с. Її потужність була набагато меншою за американський аналог, усього лише 400 кілотонн, проте на відміну від нього мала вигляд саме бомби.

У 1954 р. США на атолі Бікіні під час випробування «Касл Браво» (англ. Castle Bravo) підірвали бомбу «Креветка» (англ. Shrimp) потужністю 15 мегатонн — найпотужнішу в історії американських ядерних випробувань.

Випробування водневої бомби «Касл Браво»

30 жовтня 1961 р. СРСР у небі над островом Нова Земля у Північному Льодовитому океані підірвала створену за наказом М. С. Хрущова «Цар-бомбу» (офіційна назва АН602). Її заявлена потужність складала 51,5 мегатонни, проте на практиці сягнула 58,6 мегатонни. В порівнянні, потужність скинутої на Хіросіму бомби оцінюють у 13-18 кілотонн. Ядерний «гриб» піднявся на висоту у 67 км, спалах від вибуху спостерігали на Алясці та Гренландії, а вибухова хвиля обійшла земну кулю три рази.

Після цього перегони, хто створить найбільшу бомбу, зупинилися. Усі сторони зрозуміли, що зарядів потужністю у десятки та сотні кілотонн цілком достатньо для знищення супротивника, а при масовому використанні — і усього людства. Проте самі випробування ядерної зброї з високою інтенсивністю тривали аж до завершення «холодної війни».

Щоправда бомби здебільшого підривали під землею — в 1963 році СРСР, США та Велика Британія домовилися про заборону ядерних випробувань в атмосфері, космосі та під водою.

При цьому лише Північна Корея продовжує стрясати світ ядерними вибухами, усі інші держави зі списку припинили випробування в 1990-х роках (.

КНДР офіційно заявила про наявність ядерної зброї у 2005 році, а наступного року провела її перше випробовування. Усього за останні роки КНДР провела шість таких випробувань. Востаннє — 3 вересня 2017 року. Тоді Пхеньян заявив про підземний підрив водневої бомби, потужність вибуху якої можна регулювати від кількох десятків до кількох сотень кілотонн, та якою можна оснастити міжконтинентальну балістичну ракету.

Ядерна зброя в першу чергу має військове призначення, однак її намагалися використовувати і для мирних цілей.

З цією метою в 1957 році в США запустили проєкт «Плаушер» (англ. Plowshare). Він передбачав застосування ядерних вибухів малої потужності для вирішення промислових та будівельних завдань. Зокрема, таким чином пропонувалося прокласти Панамський канал. Цю ідею врешті відкинули, однак 27 експериментальних вибухів провести встигли. Проте в 1973 р. з економічних та екологічних міркувань проєкт згорнули.

В СРСР схожу програму під назвою «Ядерні вибухи для народного господарства» запустили в 1965 р. За допомогою атомних бомб будували канали, створювали водойми та розширювали нафтові чи газові свердловини.

Загалом до закриття програми в 1988 р. встигли провести 124 вибухи, серед них — два на території України. Перший — 9 липня 1972 р. поблизу села Хрестище на Харківщині. Тоді вибухом ядерного заряду у свердловині на глибині понад 2 км намагалися зупинити аварійний викид газу. Експеримент від кодовою назвою «Факел» бажаного результату не дав і полум’я зі свердловини довелося ще кілька місяців гасити стандартними методами.

16 вересня 1979 р. на Донеччині провели новий ядерний експеримент (кодова назва — «Об’єкт Кліваж»). На шахті «Юнком» на глибині 903 м підірвали урановий заряд потужністю 0,3 кілотонни з метою перевірки ефективності зниження напруги між пластами породи такими методами.

Формально експеримент завершився вдало (газоносність «Юнкома» була знижена майже втричі), однак більше його не повторювали. Низька рентабельність видобутку вугілля в СРСР не могла окупити колосальних витрат на застосування малих ядерних зарядів для усунення загазованості. У 2002 р. шахту закрили, а у 2018 р. російська окупаційна адміністрація вирішила її затопити. Що трапиться, якщо ґрунтові води знесуть залізобетонні перемички навколо місця вибуху, ніхто не знає.

Міжнародний день дій проти ядерних випробувань повинен ще раз нагадати всьому людству про необхідність тотальної заборони ядерних випробувань та знищення всієї ядерної зброї.

За матеріалами Харківського історичного музею ім. В.Ф. Сумцова

26 серпня в історії Харкова: цікаві факти і особистості в житті міста (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 26.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

26 серпня 2004 року у Харкові пройшов унікальний турнір – перший відбірковий етап Світового чемпіонату з гри у «Монополію». 70 років тому гру вигадав американський безробітний Чарльз Дерроу (в 1934 році) .

У 2004 році це була одна з найпопулярніших настільних ігор. У неї грали у 80 країнах.
У середньому партія «Монополії» триває три години – залежно від того, наскільки зговірливими є противники. Але фахівці стверджували, що це не межа – був випадок, коли гравці просиділи за грою 70 днів.

26 серпня 2005 року Палац новонароджених у Харкові підбив підсумки 40-річної роботи. За 40 років існування Палацу новонароджених тут було зареєстровано понад 365 тисяч дітей. А найпопулярнішими іменами у 2005 році у Харкові були Олександр та Анастасія.

До речі, з початку війни в Харкові з’явилося на світ 9043 дітей (докладніше в новині GX).

26 серпня 2005 року регіональні ЗМІ повідомляли про загибель левиці на ім’я Віона у Харківському зоопарку. Тварина померла від інсульту, який стався через тепловий удар. На той момент у зоопарку залишився один лев – Кінг. Віона була не єдиною жертвою літньої спеки. На початку серпня від теплового удару померло дитинча козулі.
На жаль, під час війни тварини харківських зоопарку та екопарку у небезпеці, як і люди і можуть бути вбиті під час обстрилів рашистів.

Зокрема, тварини екопарку, зазнали на собі геноцид рф, пов’язаний з вбивствами тварин і їх доглядачів (рашистами вбито понад 300 тварин та 6 героїв волонтерів і співробітників екопарку) від обстрілів і під час евакуації.

26 серпня 2005 року в Харкові у Будинку архітекторів презентували книгу «Перша Харківська фортеця». Як повідомили у прес-службі мерії, її авторами стали історик Олег Яцина та депутат міськради Габрієл Михайлов.

Будівля нашої консерваторії, потім – край Палацу Праці, доходимо Університетською до Успенського собору, трохи вище, де Покровський собор – ось це територія Харківської фортеці, в якій були унікальні підземні ходи.

Фото: Наталія Бойченко, відкриті джерела