Автор: новина GX

День народження харківського тролейбуса: які машини курсували містом (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 01.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

1 травня – знаковий день для розвитку транспортної системи Харкова. 1939 року було відкрито перший тролейбусний маршрут…

Через кілька днів перші 10 тролейбусів марки ЯТБ-4 почали курсувати рейсом: Університетська гірка – вул. Університетська – Спартаківський провулок – площа Конституції (зараз) – вул. Сумська (нині) – Центральний парк (зараз).

До жовтня з’явились нові маршрути. Зокрема, тролейбус пов’язав площу Конституції (зараз) та вокзал по вулиці Благовіщенській (зараз).

Першим харківським тролейбусом став ЯТБ-4. Ця машина працювала у Харкові понад два десятиліття, до початку 60-х.

Після Другої світової війни почав розвиватись тролейбусний парк. 1948 року в Харкові з’явився МТБ-4. Ця машина працювала до 1970 року.

Крім пасажирських тролейбусів, з’явилися досить оригінальні машини техобслуговування.

Фахівці Харківського трамвайно-тролейбусного управління з партнерами випустили 1954 року тролейвоз із функцією самоскида.

Рекордсменом з масовості став тролейбус ЗіУ-5, який працював із 1960-го по 1988-й. Загалом у Харкові було близько 380 машин.

У 1960-х роках з’явилися двовагонні тролейбуси. Ідея з’єднувати два вагони народилася у Києві. Харків спробував запозичити новаторську ідею. Але 1971 року від двовагонки відмовилися.

1970 року в Харкові з’явилися імпортні тролейбуси – чехословацькі Skoda-9Tr.

1989 року з’явилися знамениті румунські “гармошки” DAC-217E, які працювали аж до 2011 року.

У 2006 та 2011 роках на харківських дорогах з’являються машини Львівського автобусного заводу.

В останні роки перед війною тролейбусний парк вимагав модернізації. 2020-го до міста надійшли перші машини марки PTS, виготовлені в Броварах. Машина може рухатися як контактною мережею, так і без неї – на запасі електрозаряду.

А ось під час війни – герої на “залізних конях” навіть під час жахливих обстрілів росіян перевозили харків”ян… нажаль, не обходилося без жертв…

Зокрема, 21 липня 2022 року ворог влучив з реактивних систем залпового вогню «Ураган» по зупинці громадського транспорту біля ринку в Київському районі м. Харкова. Було зафіксовано влучання у тролейбус – вбиті й поранені люди.

За роки повномасштабного вторгнення російських окупантів таких випадків, на жаль, забагато…

Нагадаємо, у ніч з 21 на 22 березня 2024 рокуворог здійснив найбільшу одночасну ракетну атаку на обʼєкти енергосистеми Харківщини. Більше як добу Харків залишався без світла. Метро не працювало три доби. Тролейбуси не курсували майже тиждень.

Фото та матеріал: відкриті джерела, ХОВА, поліція та прокуратура Харківської області

Воротарські рукавиці adidas: улюблений секрет кожного воротаря

Опублікував(ла) новина GX , 30.04.2025. Опубліковано в Новини компаній, Спорт.

Займаєтесь футболом професійно, або ж полюбляєте пограти з друзями? Тоді ви знаєте, наскільки необхідно враховувати кожну дрібницю. Рух гравців, пас в команді, але особливо важливо дивитись за м’ячем, коли він летить у ворота. І саме в той момент треба знати, що ви зможете зловити м’яч без зайвого дискомфорту.

Воротарські перчатки — необхідний елемент для вашої перемоги в будь-якому матчі. Не дозвольте суперникам забити гол у ваші ворота!

Характеристики продуктів

Особливими перевагами продукції цієї лінійки звичайно є неймовірна якість, адже бренд намагається подарувати своїм споживачам винятковий комфорт навіть в найінтенсивніших моментах гри. Майстри приділяють максимум уваги кожній дрібниці, аби ваша покупка була на 100% досконалою. Ось чому вони стануть ідеальним рішенням:

Завдяки латексній долоні Soft Grip навіть в ваших руках буде амортизація, котра буде дарувати неймовірну віддачу енергії.
Спеціальний матеріал долоні гарантує максимальне зчеплення для впевненої ловлі м’яча навіть в дощову погоду.
Ремінець на липучці дозволяє надійно зафіксувати модель на зап’ясті, щоб запобігти небажаному спаданню чи іншому дискомфорту.
Унікальна фішка товарів — це зовнішні шви та крій Positive. Вони забезпечують відмінний комфорт, не натирають та плавно повторюють контури рук.
Трикотажна частина ззовні дозволяє не сковувати рухи, особливо в найвідповідальніші моменти матчу.
Використання перероблених матеріалів дозволяє значно зменшити негативний вплив на навколишнє середовище.

Для стильної гри

Вже знаєте наскільки воротарські рукавиці технологічні та функціональні? Тоді прийшов час обрати фасон та колір, щоб мати можливість виділитись на полі ще й унікальним аутфітом. Ось що пропонує різноманітний асортимент сайту, щоб задовольнити всі потреби та вподобання споживачів:

Різні кольори для підкреслення вашого характеру, такі як червоно-чорні або ж помаранчево-сині.
Еластичні текстильні вироби підійдуть для повсякденних тренувань.
Моделі з твердішою конструкцією стануть розкішним вибором для особливих змагань.

Додайте у свій аутфіт неймовірну цікавинку та перемагайте у кожній грі завдяки професійному екіпіруванню адідас та вашим вмілим навичкам!

Не втрачайте унікальної можливості придбати воротарські рукавиці від улюбленого лейбла на офіційній платформі в Україні! Тут ви знайдете безліч переваг, котрі зроблять процес шопінгу захопливим та вигідним. Всього пара тапів на сайті, й посилка вже прямує до вас!

Голова правління Сергій Черненко про штучний інтелект на Forbes AI Day

Опублікував(ла) новина GX , 28.04.2025. Опубліковано в Економіка, Регіон, Суспільство.

Штучний інтелект поступово трансформує бізнес в усьому світі, і Україна не є винятком. AI Day від Forbes Ukraine став першою масштабною конференцією, повністю присвяченою практичному застосуванню ШІ у різних бізнес-сферах. Подія зібрала понад 318 учасників, серед яких були власники компаній, керівники топ-рівня, підприємці та інноватори. Відомий банк ПУМБ долучився до події: одним із центральних спікерів став голова правління Сергій Черненко, який поділився досвідом впровадження інновацій у фінансовому секторі.

Конференція мала прикладний характер: на сцені презентували реальні кейси застосування ШІ у продажах, маркетингу, клієнтському сервісі та інших процесах. Також обговорювали правові та етичні нюанси впровадження інноваційних технологій у бізнес. Захід став не лише майданчиком для обміну досвідом, а й демонстрацією того, що український бізнес готовий адаптуватися до глобальних цифрових змін.

Виступ голови правління ПУМБ: досвід поєднання класичного банкінгу з інноваціями

Один із центральних виступів на події представив Сергій Черненко, голова правління ПУМБ. У своїй промові він поділився баченням банку щодо ролі ШІ у фінансовому секторі.

«Відверто кажучи, я є досить активним користувачем ШІ і, можна сказати, навіть просунутим. У моєму телефоні є близько десяти додатків, пов’язаних із ШІ, і я користуюсь ними щодня», – зазначив він.

Голова правління ПУМБ розповів, що ці інструменти допомагають йому щодня:

швидко збирати інформацію;
проводити міні-дослідження;
структурувати складні дані;
формувати чернетки документів чи промов.

При цьому Черненко наголосив на важливості етики й безпеки в роботі з персональними даними. «Ми ніколи не передаємо дані клієнтів для обробки ШІ без юридичних підстав», – зауважив він.

У ПУМБ розроблено власний кодекс етичного використання ШІ, що визначає принципи відповідальності та обмежень, яких банк свідомо дотримується, навіть якщо технічно може дозволити більше.

Такий підхід демонструє баланс між інноваційністю й довірою клієнтів – головною цінністю ПУМБ.

Як створити простір для технологічних змін

Під час виступу Сергій Черненко також акцентував увагу на тому, що відкритість до ШІ починається не з технологій, а з культури всередині компанії.

Ось кілька головних умов, які формують справді інноваційне середовище:

Свобода з відповідальністю – працівники мають простір для експериментів, але й усвідомлюють наслідки власних рішень.
Підтримка з боку керівництва – інновації не приживуться, якщо топменеджмент не стане їхнім адвокатом.
Пильність до власного успіху – навіть успішні стратегії слід переглядати, бо лише нові підходи дають прориви, а не просто поступовий розвиток.

«Відкритість організації до ШІ — це не лише питання технологій, а й питання культури, готовності до змін та здатності ставити під сумнів навіть те, що здається бездоганним», – резюмував він.

Forbes AI Day довів: в Україні є компанії, які не лише говорять про інновації, а вже активно їх втілюють. І ПУМБ є яскравим прикладом того, як класичний банк стає технологічним лідером.

Докладніше про новину на сторінці – https://about.pumb.ua/presscenter/news/item/7582-sergj-chernenko-vzyav-uchastj-u-forbes-ai-day

28 квітня в історії Харкова: перший політ на аеростаті

Опублікував(ла) новина GX , 28.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

А ви знали? В 1874 році в Харкові відбувся перший політ на аеростаті. Політ здійснив повітроплавець Михайло Лаврентьєв, який тоді проживав у Харкові.

Інтригу історії польоту додавало суперництво між харківським повітроплавцем та французьким гастролером капітаном Бюнелем. Француз приїхав до Харкова зі своїм літальним апаратом. Завданням Лаврентьєва стало випередити конкурента. Аеростат, який харків’яни вперше побачили у небі, пілотувався вітчизняним повітроплавцем. Згодом Лаврентьєв здійснив ще кілька польотів на аеростаті у Харкові.

А ви знали? У 1885 році 24 квітня освячено Міський будинок (площа Конституції, 7). Він розташовувався у будівлі, зведеній за проектом архітектора Болеслава Михаловського.

Будівля двічі реконструювалася: у 30-х у стилі неоконструктивізму та на початку 50-х у стилі ампір.

Сьогодні у будівлі розміщується Харківська міська рада.

Пам’ятаємо! Цього дня, 28 квітня, в 1953 році народився Олександр Бартенєв (1953-2015) — відомий харківський вчений-ентомолог, член Харківського ентомологічного товариства, завідувач Кафедри зоології Біологічного факультету Харківського національного університету імені Каразіна.

Бартенєв народився в Євпаторії у Криму. З дитинства колекціонував метеликів і до закінчення школи зібрав велику систематизовану колекцію.

В 1970 році вступив на біологічний факультет Харківського університету. Закінчив у 1975 році. Працював у Сімферополі та Харкові. Викладав у Харківському університеті.

27 квітня в історії Харкова: померла відома оперна співачка, а війна та хвороба забрали видатного вченого

Опублікував(ла) новина GX , 27.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 27 квітня, в 2009 році померла оперна співачка Євгенія Мірошниченко.

Довідка. 12 червня 1931 року в селі Графське (з 1916 року, Вовчанський район, Харківська область) народилася Євгенія Мірошниченко – відома українська співачка, герой України, почесний громадянин Харкова.
В 1957 році закінчила Київську консерваторію.
Творчу кар’єру будувала у столиці. Понад тридцять років – з 1957 по 1990 рік – працювала солісткою Київського театру опери та балету.

З 1980 року почала працювати викладачем Київської консерваторії.
Видатна українська оперна співачка та педагог за життя мала багато відзнак. Зокрема, Державну премію України імені Тараса Шевченка (1972), Кавалер ордена Ярослава Мудрого, ордена «За розбудову України», Володарка Почесного титулу «Зірка українського мистецтва» та багато інших. Герой України (2006). З 1980 викладала в Київській консеваторії на кафедрі сольного співу, з 1990 року — професор. Почесна громадянка Києва та Харкова. Коронні оперні партії: Лючія («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Цариця ночі («Чарівна флейта» В. А. Моцарта), Лакме («Лакме» Л. Деліба).
Входить до переліку найвідоміших жінок України.

Зокрема, в Харкові 26 червня в 2006 році Почесний громадянин Харкова, професор кафедри сольних співів Національної музичної академії, народна артистка України Євгенія Мірошниченко отримала звання Герой України.

Нагорода була присвоєна Євгенії Мірошниченко «за визначні особисті заслуги перед українською державою у розвитку музичної культури, піднесення престижу вітчизняного оперного мистецтва у світі, багаторічну самовіддану творчу та педагогічну діяльність».
Народна артистка, Герой України померла у Києві на 78-му році життя в ніч проти 27 квітня.

У Харкові 27 квітня 2024 року на 77-му році пішов з життя видатний український вчений, педагог, громадський діяч – кандидат мистецтвознавства, професор кафедри теорії музики Харківського національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського, заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки композиторів України Георгій Ігнатченко (1947 – 2024).
Про це повідомили ХНУМ імені І.П.Котляревського і висловили співчуття з приводу невиправної втрати.

Випускник наукового класу видатного вченого-музикознавця, композитора – професора Т.С.Кравцова (1971), він все своє життя віддано служив своїй Професії та Університету, де працював від 1977 року, поєднуючи адміністративні посади та педагогічну діяльність: 1990–91 – проректор з наукової роботи, 1991–2003 – ректор, водночас 1990–2004 – завідувач кафедри теорії музики, від 2004 – професор кафедри гармонії та поліфонії, згодом – кафедри теорії музики.

Масштаб його творчої особистості віддзеркалено у різнобічності наукових, професійних інтересів, вищому рівні обізнаності та узагальнень майстра в різних сферах художнього та наукового знань, що було спрямовано на всебічність, множинність, глибину розгляду будь-яких мистецьких явищ.

Фокусом його наукових досліджень були теорії музичної фактури, гармонії, форми, жанру, стилю, інтонаційної природи музичного мислення, а також широке коло питань, пов’язаних із проблемами композиторської творчості, музичного виконавства, професійної мистецької освіти в Україні та закордоння. У своїх наукових розвідках він завжди пропагував творчість українських митців, зокрема, видатних харків’ян – композиторів Дмитра Клебанова, Валентина Бібика, Володимира Золотухіна, Анатолія Гайденка, виконавців – В’ячеслава Палкіна, Анатолія Калабухіна, Ірини Яценко та багатьох інших.

Він створив власну потужну наукову школу, вихованцями якої стали відомі музиканти України, серед них – 20 кандидатів мистецтвознавства, здобувачі першого та другого освітніх рівнів – бакалаври, магістри всіх профілізацій, як музикознавці, так і виконавці. До останнього дня свого життя Георгій Ігнатченко займався зі своїми учнями.

Вночі 27 квітня 2024 року Харків вчергове було жорстоко обстріляно, сильний вибух стався неподалік від місця тимчасового проживання Георгія Ігоровича. Війна та хвороба забрали видатну Людину, Вченого, Вчителя, Колегу, Друга. Боляче…

ВІЧНА ТА СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ…

Чорнобиль. Роковини страшної аварії

Опублікував(ла) новина GX , 26.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

У грудні 2016 року Генеральна асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті про Чорнобильську катастрофу та Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф. Щороку в цей день проходять пам’ятні заходи, виставки та інформаційні хвилинки про Чорнобильську трагедію.

У ніч на 26 квітня 1986 року сталася страшна аварія — вибухнув реактор четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС. Масштаб найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище надійшло близько 3% радіонуклідів, які на момент катастрофи були накопичені в енергоблоці. Викид радіоактивних речовин у довкілля за підрахунками різних авторів, становив до 13 Ексабекерелів (1018) радіонуклідів. Близько 200 радіоактивних ізотопів елементів переміщувались на великі відстані й у травні 1986 року спостерігались в усіх країнах північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. Аварія принесла в сто разів більше радіації, ніж атомні бомби, скинуті на Хіросіму і Нагасакі. Як сказала Нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич: «Земля виявилась такою маленькою, це вже не та Земля, що була у часи Колумба».

Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними факторами — опроміненням природних об’єктів та їх радіоактивним забрудненням. Під час аварії зовнішнє опромінення сягало небезпечних рівнів практично в межах 30-км зони, яка умовно визначена на місцевості межами зони відчуження (радіус 10 та 30-км). За минулі після аварії 38 років короткоживучі та середньоживучі радіонукліди повністю розпались. Потужність дози зовнішнього опромінення значно зменшилася. В навколишньому середовищі залишилися практично тільки довго — та над довгоживучі радіонукліди. Наприклад, період напіврозпаду Урана-245 становить 0,7 млрд років, а плутонійю-239 — більше ніж 24 тис. років. Але концентрація токсичного, дуже рухомого ізотопу америцію (продукт напіврозпаду інших ізотопів) за 38 років виросла більше чим у 20 разів. Він має період напіврозпаду від 400 років. Сьогодні Чорнобильська 30-кілометрова зона відчуження потрапила в десятку найбільш екологічно небезпечних місць планети.

З 24 лютого по 31 березня 2022 року Чорнобильська АЕС була захоплена російськими військами. На території ЧАЕС стояли ворожі військові та техніка, підривались боєприпаси. Певний час унаслідок бойових дій електростанція не отримувала зовнішнього живлення, необхідного для безпечного зберігання відпрацьованого палива. Вперше з 1986 року зона відчуження була переведена в режим аварійної готовності. Під час руху російської важкої техніки зріс рівень радіації. Генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаель Гроссі назвав захоплення території російськими збройними силами «абсолютно ненормальним і дуже, дуже небезпечним».

Економічним наслідком Чорнобильська катастрофа є насамперед вповільнення розвитку атомної енергетики. Але скорочення видобутку атомної енергії не скорочує ризиків. Загроза в атомній енергетиці — це не загроза від атома, а загроза від людського фактора. Атомна енергетика має багато шанувальників і супротивників. Перевагами атомних електростанцій є відсутність шкідливих викидів та невеликий обсяг використовуваного палива і можливість його повторного використання після перероблення. Але опромінене паливо є дуже небезпечним, вимагає складних і дорогих заходів з перероблення та зберігання. Але людство не може тут і зараз відмовитися від атома! Україна й досі понад 50% енергії видобуває з ядерних реакторів.

Головний урок, який нам потрібно засвоїти — мусимо жити з усвідомленням реальних ризиків і робити все можливе для їх зменшення. Ризики не можна нівелювати повністю. Однак можна навчитись ефективного ними управляти. Це можливо лише тоді, коли ми тримаємо фокус на безпеці як на інституційному, так і технологічному рівнях. Атомну енергетику може дозволити собі тільки високоосвічене та високоорганізоване суспільство.

За матеріалами Харківського історичного музею імені М.Ф.Сумцова

Довідка. 26 квітня 1986 року сталася одна з найбільших аварій на атомних об’єктах – вибух 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. У ліквідації наслідків аварії взяло участь понад 350 тис. українців, зокрема харків’яни. У травні 1986 року з 30-кілометрової зони було евакуйовано понад 116 тис. осіб.

Вибух стався у 4-му енергоблоці, розташованому за 120 км від Києва. На той момент Чорнобильська атомна станція була однією з найбільших у світі.

Тієї ночі проводився експеримент із вимірювання інерційного обертання турбогенератора. Перегрів палива спричинив руйнування поверхні генераторів. О 1:24 за місцевим часом сталися два великі вибухи (через 40-60 секунд після початку експерименту).

На думку деяких експертів, не вистачило лише кількох секунд до включення системи безпеки, яка б запобігла перегріву турбогенератора. Пара, випущена внаслідок першого вибуху, зруйнувала 1000-тонний дах реактора. Другий вибух стався через 2-5 секунд після першого. Внаслідок аварії стався викид у довкілля радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронцію-90.

Безпосередньо під час вибуху на 4-му енергоблоці загинула лише одна людина, ще одна померла вранці від отриманих травм. Згодом у 134 співробітників ЧАЕС та членів рятувальних команд, які перебували на станції під час вибуху, розвинулася променева хвороба, 28 із них померли протягом наступних кількох місяців.

Тиждень після Великодня: що можна і що не можна робити

Опублікував(ла) новина GX , 21.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Тиждень після Великодня традиційно знаменний щоденними богослужіннями (правиться великодня літургія з хресним ходом), покладанням плащаниці на престол, дзвоном у церквах та храмах.

У перший тиждень після Великодня церковнослужителі рекомендують займатися благодіяннями, допомагати ближнім і нужденним.

Великодній тиждень також називається Світлим, Славним, Великим, Радісним і триває до Червоної гірки, протягом цього тижня було прийнято, щоб священнослужителі, а також парафіяни ходили по домівках з хрестом та іконами, традиційно служили великодні молебні.

Що можна і що не можна робити у Світлий тиждень – тиждень після Великодня

• Попри те, що тиждень після Великодня – дуже радісний час, все ж представники церкви не рекомендують вінчатися весь тиждень, хоча можна хреститися.
• Незважаючи на те, що ніхто не забороняє працювати цей тиждень, все ж краще побільше відпочивати, а не працювати, так що відкладіть на потім ті справи, які не є терміновими.
• Пам’ятайте про те, що Світлий тиждень має бути сповнений приємних емоцій, радісних подій, щасливих моментів, намагайтеся максимально відпочивати та насолоджуватися життям.
• У жодному разі не можна проводити панахиди і тужити за померлими, що робиться лише на Червону гірку (наступна неділя після Великодня; у 2023 році – 23 квітня), коли саме відбувається поминання предків – у цей день згадують померлих, йдуть прибирати на цвинтарі, ставлять квіти біля могил. Цей день знаменує початок Радоницького тижня.
• Загалом традиції та звичаї на Світлому тижні виглядають наступним чином: ходіння по гостях та паралельно оглядини наречених, розпалювання вогнищ, танці, веселощі, освячення великодніх яєць і пасок, катання на гойдалках, весняно-літні гуляння хлопців та дівчат.

Світлий Тиждень

Перший день

З понеділка можна ходити в гості. Першим до родичів у хату заходить чоловік. На святковий стіл гість приносить паски, крашанки та символічні подарунки. Якщо чоловік має сім’ю, його дружина і, якщо є дочка, залишаються цього дня вдома.

Другий день

А от у вівторок, який називають Світлий вівторок, уже жінки починають ходити в гості, а їхні чоловіки цього дня не відвідують рідних. Але ці традиції зараз відходять і їх практично не дотримуються. Все частіше у гості приходять родинами. Раніше в деяких місцях із вівторка, а частіше з середи дівчата починали водити хороводи, тому середа називалася «хороводниця». Хороводи продовжувалися з цього дня до Трійці.

Третій день

У середу багато хто з селян влаштовували танці та веселощі. І дорослі, і діти збиралися «на музику», щоби проводити святки. Ці три дні Великодніх свят були щасливим часом гостей, молодіжних ігор і забав. Дорослі шукали цими днями квіти рясту (чубатка), а знайшовши — топтали їх, примовляючи: «Щоб і того року дочекатися рясту топтати».

Четвертий день

Першого четверга після Великодня дівчата зазивали весну, виконуючи на пагорбах зворушливі пісні. Починаючи з четверга, можна було влаштовувати оглядини, і молоді люди придивлялися до наречених.

Святкування до четверга вже закінчується, але на столах ще можуть стояти паски, крашанки та звучати: «Христос воскрес – Воістину воскрес!» Так дозволялося вітатися протягом 40 днів – до самого Вознесіння.

П’ятий день

У п’ятницю був прощений день, який особливо пишно та урочисто відзначався молодятами, до яких приходили близькі родичі. Цього дня за традицією дівчата умивалися крижаною водою, яка, вважається, допомагає цілий рік залишатися здоровою.

Шостий день

Цей день – розпал молодіжних ігор і гулянь. Наприклад, було популярно грати у катання яєць. Усі охочі складали півколом свої крашанки біля невисокої гірки, після чого один із них скочує своє яйце зверху, намагаючись збити якнайбільше чужих. Усі збиті крашанки гравець забирає собі, але якщо нічого не вийшло, то своє він втрачає.

Сьомий день

Молоді люди або дівчата, одягнені в яскраве вбрання, збиралися у групи і гукали своїх товаришів, які торік одружилися. Вони ходили своїм селом і найближчими сусідніми. Для молодят цей день мав велике значення, оскільки до нього чоловік не міг залишати дружину одну, але вже потім міг надовго виїхати працювати, переклавши на плечі жінки весь тягар господарських турбот. Цього дня проводжали Великдень, проводили обряди зустрічі весни, масові гуляння.

Ми Україну не покинемо. Харків у XXI столітті: 18 квітня харків’ян визнали найкращими фантастами Європи

Опублікував(ла) новина GX , 18.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

18 квітня 2006 року харківські письменники Олег Ладиженський та Дмитро Громов, які виступали під псевдонімом Генрі Лайон Олді, були визнані найкращими фантастами Європи. Вони стали переможцями фестивалю фантастики «Єврокон – 2006», який проходив у Києві. У фестивалі брали участь делегація 22 країн.

Олді привезли до Харкова головний приз фестивалю – дерев’яний кубок та диплом.

Раніше письменники неодноразово відзначалися різними преміями. У колекції була навіть медаль із Шао-Ліня. Премію, яку Олді отримали на європейському фестивалі «Єврокон – 2006», фантасти називали найпрестижнішою.

Під час війни письменники відверто розповіли про свою патріотичну позицію, допомогу ЗСУ та особливості творчості під час війни в інтерв’ю «ФАКТАМ» (2023 рік). Повномасштабне російське вторгнення вони зустріли у Харкові… Втратили друзів, але не втратили віру – знову пишуть, щоб підтримати дух українців!

Довідка. Генрі Лайон Олді — колективний псевдонім українських письменників-фантастів з Харкова Дмитра Громова та Олега Ладиженського. Члени Конгресу літераторів України (2011). Лауреати числених літературних премій.
Громов Дмитро Євгенійович (30. 03. 1963, Сімферополь): закінчив “ХПІ” (1986), навчався в аспірантурі інституту і був молодшим науковим співробітником (1988–91), працював інженером-хіміком Харківського HВО «Карбонат» (1986–88), редактор видавництва «Реванш» (Харків, 1992–95).
Ладиженський Олег Семенович (23. 03. 1963, Харків): закінчив Харківський інститут культури (1984), був керівником самодіяльного театрального колективу та режесером театру-студії «Пелікан» (1984–2000).
Від 1995 обидва почали займатися професійно письменницькою діяльністю.
1999–2011 — організатори й члени оргкомітету Міжнардного фестивалю фантастики «Зоряний міст» (Харків), що став помітним явищем у культурному житті не лише Харкова, а й України.
Псевдоним Олді виник з анаграми імен письменників (ОЛег+ДІма) під час підготовки до видання перших власних спільних творів. Видавці наполягли також на необхідності додати до «іноземного прізвища» автора «ініціали» — Г(ромов) та Л(адиженський), що потім були розшифровані як Генрі Лайон.
Нині вийшли друком понад 240 вид. творів Олді (із врахуванням перевидань та перекладів іноземними мовами) загалом накладом понад 1,5 млн примірників.
Основний напрямок творчості Олді жанр філософського бойовика. Суть його полягає в поєднанні захопливого динамічного сюжету з нетривіальними, досить глибокими та філоськими опрацюваннями другого плану. Письменники прагнуть показати психологію героїв у нестандарт. обставинах, через дію змусити читача співпереживати (під час війни прикладами стали загиблі друзі та доброта людей навколо).
Своїми літературними вчителями вважають Р. Желязни та А. і Б. Стругацьких.
Творчий доробок Олді можна умовно поділити на кілька великих циклів: «Люди, боги і я», куди входять твори історично-міфологичного спрямування, написані на основі міфології різних народів (Греції, Ірану, Китаю, Японії тощо); «Вогні великого міста» — твори в дусі магічого реалізму, дія в них відбувається у великому сучасному мегаполісі, де неважко впізнати рідне місто співавторів Харків; «Ойкумена» — велетенський цикл, події якого розгортаються в далекому ракетно-космічному майбутньому, коріння якого тягнеться із сьогодення і сивої давнини; «Чиста фентезі» — твори філософського плану, дія яких відбувається в умовно-казковому світі. Проблематика творів Олді також дуже широка. Вони не зосереджуються на одній і тій самій проблемі, а пишуть про те, що хвилює їх безпосередньо та суспільство, в якому вони живуть: проблема взаєморозуміння людей різних рас, верств і статків; відповідальність твор. людини (письменника, поета, режисера, вченого) за свої витвори й винаходи; взаємини між людиною та Богом, питання віри й безвір’я; пошуки людиною свого місця під сонцем, вибір між правдою та кривдою, добром і злом.

За матеріалами: Енциклопедії сучасної України

11 квітня в історії Харкова: вшановують відомого фізика та актора театру й кіно (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 11.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

11 квітня 1913 року народився Володимир Хоткевич (головне фото), відомий харківський фізик, ректор Харківського університету, член-кореспондент АН України (1967р.).
Син знаменитого українського письменника, історика та композитора Гната Хоткевича (на фото) народився в Києві.

Після закінчення індустріально-технічної профшколи з 1930 по 1935 роки навчався у Харківському механіко-машинобудівному інституті (нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»).

У 1932-1950 роках працював у Харкові в Українському фізико-технічному інституті (ННЦ ХФТІ): препаратором, лаборантом, інженером.

З 1950 року – у Харківському університеті (нині ХНУ ім. В. Каразіна).

З 1966 до 1975 року Хоткевич був ректором університету (нині Харківський національний університет ім. В. Каразіна).

Основна сфера наукової діяльності Хоткевича були дослідження проблем надпровідності, низькотемпературної металофізики. Опублікував понад 200 робіт з фізики металів, проблем вищої школи. Під його науковим керівництвом захищено 15 кандидатських дисертацій. За свій вклад в науку мав багато нагород.
Помер 9 липня 1982 року в Харкові. Похований на міському кладовищі № 2.

11 квітня 1993 року помер видатнитий актор театру та кіно Вацлав Дворжецький.

Він народився 3 серпня 1910 року… Частина його творчої біографії тісно пов’язана з Харковом.

Навчався наприкінці 1920-х у театральній студії при Київському польському драматичному театрі. Працював у Запоріжжі. Але 1929 року переїхав до Польщі, потім повернувся до Києва.

Незабаром його заарештували. У 1930 році був засуджений 10 років таборів за звинуваченям у шпигунстві на користь Польщі.

До 1937 року відбував покарання у таборах.

Однак після робочих змін Вацлав вирушав не відпочивати, а йшов до театрального гуртку, де і відбувся його дебют як актора.

Після дострокового звільнення в 1937 році Дворжецький поїхав до Харкова, де йому вдалося за рекомендацією начальника управління культури влаштуватися до місцевого театру № 4. Але поки що Дворжецький з театром їздив з гастролями Україною (Куп’янськ, Дебальцеве, Донецьк), було заарештовано начальника управління культури, що його рекомендував.

Довелося екстрено покинути Харків.

Під час Другої світової війни Дворжецького було засуджено вдруге та звільнено лише у 1945 році.

Вже у похилому віці, з 1968 року, почав зніматися в кіно та на телебаченні, зіграв 92 ролі. Найбільші та вдалі роботи у фільмах: «Щит і меч», «Червоне та чорне», «Ярослав Мудрий», «Кармелюк», «Крізь терни до зірок» та інші.

У творчому доробку Вацлава Дворжецького 122 ролі у 111 виставах.

Батько двох не менш відомих акторів Владислава та Євгена Дворжецьких.

У справі 1930 року був реабілітований постановою Військового трибуналу Київського військового округу від 24 липня 1992 року.

Помер 11 квітня 1993 року.

У Харкові зберігається відбиток долоні всесвітньо відомого актора, який обіцяв повернутися до міста (відео, фото)

Опублікував(ла) новина GX , 09.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура.

Пам’ятаємо! В цей чарівний весняний день, 9 квітня, світ згадує справжнього Професіонала, легендарного французького актора театру та кіно, Великого офіцера і Командора ордену Почесного легіону, ордена «За заслуги» та ордена мистецтв та літератури, кавалера ордену Леопольда I, володара премії «Сезар», Золотої пальмової гілки Каннського кінофестивалю, премії «Золотий лев» за внесок у світовий кінемотограф та багатьох інших нагород – Жан-Поля Бельмондо! В 2023 йому мало виповнитися 90 років…

Понад десять років відбиток долоні неймовірно талановитого актора займає почесне місце поруч зі зліпками долонь його колег – французьких знаменитостей Мілен Демонжо і П’єра Рішара.

Харків пам’ятає, як у травні 2011 року з аншлагом відбувся творчий вечір Бельмондо. Тоді актор приїхав до міста як почесний гість ІІІ Міжнародного фестивалю короткометражного кіно “Харківський бузок”. Півтори години він разом зі своїм другом Шарлем Жераром розповідав харків’янам про свої найвидатніші ролі. Про зйомки у фільмі “На останньому подиху”, який приніс Бельмондо світову славу і перших шанувальниць. Ділився кумедними історіями зі свого акторського життя. Переповідав, як не раз травмувався, виконуючи трюки у фільмах.

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, квітень 2023 рік

Він не приховував шаленого щастя від зустрічі з харків’янами та їхнім гостинним і красивим містом.

ІІІ Міжнародний фестиваль короткометражного кіно “Харківський бузок”. Харків. Травень 2011 року

“У мене просто чудові відчуття. Найголовніше, що тут напрочуд гостинні та добрі люди, а сам фестиваль мені здався дуже цікавим, добре організованим, і це справді видовищна подія. Всі заходи справили найкраще враження. Хочеться сказати: хай живе Україна та браво Україна”, – говорив Жан-Поль Бельмондо про Харків та його фестиваль “Харківський бузок”, що лише набирав оберти.

“Я з величезним задоволенням повернуся до вас ще раз”, – щиро вірив французький актор понад десять років тому.

ІІІ Міжнародний фестиваль короткометражного кіно “Харківський бузок”. Харків. Травень 2011 року

На жаль, це був його перший і останній візит до Харкова. Але відбиток долоні, залишений ним на Алеї зірок у саду Шевченка, та теплі спогади від фестивальних зустрічей стали невіднятною частиною мистецького і культурного життя мирного Харкова.

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, 2012 рік

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, квітень 2023 рік

А так вітав зірку Харків у 2024 році…

На жаль, 6 вересня 2021 року пішов у засвіти актор, який мріяв повернутися до Харкова і яким продовжуємо захоплюватися, передивляючись вкотре культові фільмі з його ролями: “Професіонал” із безсмертним саундтреком Chi Mai (італ. “Хто б не…”) Енніо Морріконе, “Чудовий”, “Ас із асів”, “Чудовисько”, “Хто є хто?”, “Гра в чотири руки” та багато інших.

Довідка. Жан-Поль Бельмондо – відомий французький актор театру та кіно. Народився 9 квітня 1933 року в Нейї-сюр-Сен (Франція), син паризького скульптора Поля Бельмондо. У 20 років вступив до Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва. Після закінчення навчання розпочав професійну кар’єру на сцені.

Кінодебют Бельмондо відбувся у 1957 році у фільмі «Мольєр», але епізоди за його участю були вирізані перед виходом картини. Більш значна роль дісталася йому у фільмі «Будь красива і мовчи» (1958). Всесвітню популярність 26-річному акторові принесла роль безтурботного негідника Мішеля Пуакара у фільмі «На останньому подиху».

Наступного року Бельмондо зміцнив своє реноме, зігравши разом із Софі Лорен в оскароносному фільмі «Чочара».

Свої найкращі ролі Бельмондо зіграв у режисерів французької «нової хвилі»: Годара («Жінка є жінка», 1961), Луї Маля («Злодій», 1967), Франсуа Трюффо («Сирена з «Міссісіпі»», 1969), Клода («Доктор Пополь», 1972), Альона Рене («Ставіски», 1974).

Жан-Поль Бельмондо був одним із найуспішніших акторів Франції до 1986 року.

У 1987 Бельмондо повернувся на театральні підмостки після тривалої перерви з 1959 року і з цього моменту поєднував роботу в кіно і театрі.

2001 року Бельмондо переніс інсульт, відтоді припинив роботу в театрі та кіно. 2008 року відбулося повернення 75-річного актора на знімальний майданчик — він знявся у фільмі режисера Франсіса Юстера «Людина та її собака».

У лютому 2015 року Бельмондо оголосив про завершення своєї кар’єри у кіно.

Жан-Поль Бельмондо пішов із життя 6 вересня 2021 року на 89-му році життя.

Більше у пості на фейсбук-сторінці GX.

Фото та матеріал: Галина Половик, Наталія Бойченко, відкриті джерела