У Харкові знову чекають на музичний фестиваль (фото, відео)

Це інтерв’ю не тільки про Kharkiv Music Fest, а більше про наших незламних людей… Лише нещодавно відлунали останні акорди на закритті фестивалю влітку 2023 року (подробиці заходу у новині GX – https://gx.net.ua/cultura/guchnij-final-mizhnarodnogo-festivalyu-zdivue-bagatoh-foto-video.html).

Більше фото та відео у пості на фейсбук-сторінці GX.  

Незламний колектив вже міркує над новим проєктом… Пропонуємо разом поспілкуватися з арт-директором Міжнародного фестивалю класичної музики KharkivMusicFest – Віталієм Алексейонком.

– Віталію, ви багатогранна особистість. Диригент, арт-директор, громадський діяч, як вам вдається поєднувати стільки ролей?

– Мені цікаво дуже багато чого, і я намагаюся себе не обмежувати та робити якісно роботу з різних галузей.

– Чи вплинуло вторгнення Росії в Україну на музичні запити слухачів у різних країнах?

– Це значно залежить від країни до країни й від слухача до слухача. Ми знаємо, що в країнах, які є сусідами України, ставлення до російської музики стало більш негативним. І в країнах Центральної та Західної Європи існує тенденція, поки що невелика, але є відмова від російського мистецтва. Однак, можу сказати, що в таких країнах, як Італія, Іспанія практично нічого не змінилося. Я думаю, що це пов’язано з тим, що суспільство в різних країнах зовсім інакше ставиться до мистецтва як частини, пов’язаної з актуальною воєнною ситуацією.

– На ваш погляд, що сьогодні може спонукати музикантів зі світовим ім’ям виступити на українських сценах?

– Я думаю, що насамперед це відчуття безпеки в українських містах для західних артистів, артистів світового рівня. Я на особистому досвіді знаю про ситуацію в Луганській і Донецькій областях, починаючи з 2014 року. Коли я приїжджав туди, на українську сторону, але практично в сіру зону, то туди, починаючи з 2018 р-2019 рр., не приїжджали артисти вже кілька років. Звичайно ж, культурне життя в такому воєнному регіоні дуже сильно просіло. І зараз, через понад 1,5 року від початку великої війни, міжнародний обмін артистами дуже сильно зменшився. Але нам потрібно продовжувати працювати в цьому напрямі й переконувати людей приїжджати та виступати; переконувати, що тут не тільки можливо, а й необхідно продовжувати займатися мистецтвом, оскільки це створює нові культурні зв’язки й дуже сильно підтримує людей.

– Чи можна сказати, що ви змінили фестиваль? Яка тепер мета фестивалю?

– Мені важко відповісти на це питання однозначно, бо мені не вдалося провести жодного фестивалю в спокійний і мирний час. Відповідно більшість моїх ідей і напрацювань не вдалося реалізувати – довелося дуже сильно переглянути нашу фестивальну програму і взагалі можливості проведення будь-яких подій у воєнному Харкові. Сьогодні я бачу свою роль у тому, щоб створювати додаткові мости між Харковом та іншими містами України, між Харковом і світовою спільнотою. Створювати проєкти, де люди з інших країн Європи, Америки дізнаються про Харків, про музичне та культурне життя Харкова, про публіку, що складається з великої кількості прекрасних, сильних, незламних людей.

– Чи є у фестивалю риса, яка вигідно відрізняє його від інших фестивалів класичної музики? Яким ви бачите майбутнє фестивалю за наявних умов?

– Фестиваль вирізняється тим, що він відбувається в Харкові, і головне, тим, що він взагалі відбувається в умовах війни. Під час моєї поїздки на фестиваль цього року мені вдалося побачити і Київ, і Львів, поспілкуватися з великою кількістю людей. І попри відносну безпеку в цих містах, дуже багато фестивалів і подій не проводиться. Тим важливіше, що наш фестиваль продовжує жити попри те, що, здавалося б, це просто неможливо. Для харків’ян це єдиний можливий шлях.

Я бачу майбутнє фестивалю дуже яскравим, світлим, сповненим взаємообміну з різними артистами України та закордоння. І те, що ми провели вже два фестивалі в умовах війни, свідчить про те, що ми не збираємося зупинятися й усе-таки зможемо реалізувати дуже багато чого з того, що задумували до війни.

– Чи є у вас кумири в професії? Хто вони?

– Кумирів уже давно немає, але є багато орієнтирів. Мене надихають люди – люди, які переконливо роблять свою справу і є великими особистостями. І це не тільки музиканти або люди з книжок. Під час моєї нещодавньої поїздки до Харкова я зустрів багато дивовижних людей, особистостей значного масштабу.

Довідка. Віталій Алексейонок – головний диригент оркестру Мюнхенського університету, Диригент – Deutsche Oper am Rhein, Teatro Massimo Bellini тощо. Лауреат конкурсу «MDR Conducting Competition-2018», диригував такими колективами, як оркестр Лейпцизького радіо, StaatskapelleWeimar, LucerneFestivalStrings, філармонійні оркестри міст Карлові Вари, Єна, Гота, Градец-Кралове та інших. Сезон 2016–2017 років – співпрацював з Оксаною Линів, разом з якою реалізував ряд проєктів як диригент та асистент.

Є засновником і художнім керівником ансамблю сучасної музики «ensembleparadigme».

Автор книжки про білоруський протест «Білі дні Мінська».

У червні 2021 року став арт-директором Міжнародного фестивалю класичної музики KharkivMusicFest.

До речі, 9 листопада Kharkiv Music Fest проведе концерт «МЕДИТАЦІЯ В ЧАСІ» в Національній філармонії України в Києві.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Kharkiv Music Fest