Позначка: Євгенія Мірошниченко

12 червня 1903 року народився Петро Зінченко – відомий харківський вчений-психолог, представник харківської школи психології.

У 1930 році закінчив Харківський інститут народної освіти, працював у науково-дослідних інститутах та вишах Харкова. Лікар педагогічних наук, професор. Завідував кафедрою психології та керував психологічною лабораторією Харківського університету. У 1963 році заснував та очолював кафедру психології у Харківському університеті. Найбільші досягнення Зінченка пов’язані з вивченням вікового розвитку, мимовільної та довільної пам’яті.

Автор робіт: “Проблема мимовільного запам’ятовування”, “Про забування та відтворення шкільних знань”, “Питання психології пам’яті”, “Мижвільне запам’ятовування”.
Помер 17 лютого 1969 року в Харкові.

12 червня 1931 року в селі Графське (з 1916 року, Вовчанський район, Харківська область) народилася Євгенія Мірошниченко – відома українська співачка, герой України, почесний громадянин Харкова.
В 1957 році закінчила Київську консерваторію.
Творчу кар’єру будувала у столиці. Понад тридцять років – з 1957 по 1990 рік – працювала солісткою Київського театру опери та балету.

З 1980 року почала працювати викладачем Київської консерваторії.
Видатна українська оперна співачка та педагог за життя мала багато відзнак. Зокрема, Державну премію України імені Тараса Шевченка (1972), Кавалер ордена Ярослава Мудрого, ордена «За розбудову України», Володарка Почесного титулу «Зірка українського мистецтва» та багато інших. Герой України (2006). З 1980 викладала в Київській консеваторії на кафедрі сольного співу, з 1990 року — професор. Почесна громадянка Києва та Харкова. Коронні оперні партії: Лючія («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Цариця ночі («Чарівна флейта» В. А. Моцарта), Лакме («Лакме» Л. Деліба).
Входить до переліку найвідоміших жінок України.

Зокрема, в Харкові 26 червня в 2006 році Почесний громадянин Харкова, професор кафедри сольних співів Національної музичної академії, народна артистка України Євгенія Мірошниченко отримала звання Герой України.

Нагорода була присвоєна Євгенії Мірошниченко «за визначні особисті заслуги перед українською державою у розвитку музичної культури, піднесення престижу вітчизняного оперного мистецтва у світі, багаторічну самовіддану творчу та педагогічну діяльність».
Народна артистка, Герой України померла у Києві на 78-му році життя в ніч проти 27 квітня.

Виробництво бритв “Харків” розпочалося Харківському заводі електроапаратури (у 1970-ті роки завод було перейменовано). Харківські електробритви мали велику популярність у країні в 60-80 роки. Випускалося кілька десятків різних моделей.

12 червня 2003 року у Харкові відкрили меморіальну дошку Максиміліану Гельферіху, чиє ім’я носив другий міський пологовий будинок.
Ім’я Гельферіха пологовий будинок носив із самого заснування — з 1901 року. Саме на землі Максиміліана Гельферіха на початку минулого століття за проектом Олексія Бекетова збудували першу в Україні лікарню для бідних жінок «Жіноча допомога».
Гельферіх був не лише найбільшим у місті промисловцем, а й відомим благодійником. Тим, що у місті є 2-а та 15-та лікарні, пологовий будинок номер два та ще десяток лікувальних та просвітницьких закладів, харків’яни завдячують Максиміліану Гельферіху.
Максиміліан Гельферіх (1828–1901) – власник заводу «Гельферіх-Саде» у Харкові.
Народився у Вюртембергському королівстві. У 22 роки опинився в Одесі, потім у Харкові. У 1870-х створив підприємство із виробництва сільськогосподарської техніки. Згодом це підприємство називалося завод «Серп та молот». На початку 2000-х років завод збанкрутували та закрили.

12 червня 2009 року розпочалася реконструкція скверу біля станції метро «Архітектора Бекетова».

Реконструкція значною мірою змінила вигляд даної частини міста.

Знаменитий пам’ятник закоханим, які раніше неодноразово зазнавав псування місцевими вандалами, помістили в чашу фонтану (спочатку пам’ятник був «сухопутним»).

У сквері встановили макети «Семи чудес Харкова»: Держпрому, Благовіщенського собору, Успенської церкви, Покровського собору, пам’ятника Шевченку, Будинку зі шпилем, Дзеркального струменя.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела