11 квітня в історії Харкова: вшановують відомого фізика та актора театру й кіно (фото)
11 квітня 1913 року народився Володимир Хоткевич (головне фото), відомий харківський фізик, ректор Харківського університету, член-кореспондент АН України (1967р.).
Син знаменитого українського письменника, історика та композитора Гната Хоткевича (на фото) народився в Києві.
Син знаменитого українського письменника, історика та композитора Гната Хоткевича (на фото) народився в Києві.
Після закінчення індустріально-технічної профшколи з 1930 по 1935 роки навчався у Харківському механіко-машинобудівному інституті (нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»).
У 1932-1950 роках працював у Харкові в Українському фізико-технічному інституті (ННЦ ХФТІ): препаратором, лаборантом, інженером.
З 1950 року – у Харківському університеті (нині ХНУ ім. В. Каразіна).
З 1966 до 1975 року Хоткевич був ректором університету (нині Харківський національний університет ім. В. Каразіна).
Основна сфера наукової діяльності Хоткевича були дослідження проблем надпровідності, низькотемпературної металофізики. Опублікував понад 200 робіт з фізики металів, проблем вищої школи. Під його науковим керівництвом захищено 15 кандидатських дисертацій. За свій вклад в науку мав багато нагород.
Помер 9 липня 1982 року в Харкові. Похований на міському кладовищі № 2.
Помер 9 липня 1982 року в Харкові. Похований на міському кладовищі № 2.
11 квітня 1993 року помер видатнитий актор театру та кіно Вацлав Дворжецький.
Він народився 3 серпня 1910 року… Частина його творчої біографії тісно пов’язана з Харковом.
Навчався наприкінці 1920-х у театральній студії при Київському польському драматичному театрі. Працював у Запоріжжі. Але 1929 року переїхав до Польщі, потім повернувся до Києва.
Незабаром його заарештували. У 1930 році був засуджений 10 років таборів за звинуваченям у шпигунстві на користь Польщі.
До 1937 року відбував покарання у таборах.
Однак після робочих змін Вацлав вирушав не відпочивати, а йшов до театрального гуртку, де і відбувся його дебют як актора.
Після дострокового звільнення в 1937 році Дворжецький поїхав до Харкова, де йому вдалося за рекомендацією начальника управління культури влаштуватися до місцевого театру № 4. Але поки що Дворжецький з театром їздив з гастролями Україною (Куп’янськ, Дебальцеве, Донецьк), було заарештовано начальника управління культури, що його рекомендував.
Довелося екстрено покинути Харків.
Під час Другої світової війни Дворжецького було засуджено вдруге та звільнено лише у 1945 році.
Вже у похилому віці, з 1968 року, почав зніматися в кіно та на телебаченні, зіграв 92 ролі. Найбільші та вдалі роботи у фільмах: «Щит і меч», «Червоне та чорне», «Ярослав Мудрий», «Кармелюк», «Крізь терни до зірок» та інші.
У творчому доробку Вацлава Дворжецького 122 ролі у 111 виставах.
Батько двох не менш відомих акторів Владислава та Євгена Дворжецьких.
У справі 1930 року був реабілітований постановою Військового трибуналу Київського військового округу від 24 липня 1992 року.
Помер 11 квітня 1993 року.