Перейти до основного вмісту

Позначка: СХІД ОПЕРА

Державний Гімн України. Цікаві факти пов’язані з Харковом (фото, відео)

Згідно з наказом Кабінету Міністрів у 2021 році, День Державного гімну України щорічно відзначається 10 березня в пам’ять про перше публічне виконання цієї пісні.
Саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

Під час повномасштабного вторгнення росії гімн став справжньою підтримкою українського народу, символом нашої незламності та віри в перемогу України.

Його співають діти й дорослі у бомбосховищах, виконують наші відважні захисники та захисниці перед наступом, він лунає на радіо та телебаченні, його виконують наши артисти в усіх містах України й за її межами.

Нагадаємо, 6 березня 2003 року Законом України «Про Державний Гімн України» затверджено текст Державного Гімну України в основу якого покладено пісню «Ще не вмерла Україна» на музику Михайла Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції:

“Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду”.

Під час війни з рф найвідомішим стало відео зі словами Гімну України та відео, на якому унікальні кадри, як Україна виборює свою Свободу!

А ви знали? У 2014 році харків’янин Микита Рубченко зіграв оригінальну рок-версію гімну, яку ми пропонуємо вам оцінити разом з нами.

А ось харківський художник Никіта Тітов створив Гімн України на картині.

В Харкові Гімн України лунає у виконанні кращих колективів міста, як визнаних фахівців, так і юних талантів.

Так його виконують  артисти хору (під управлінням головного хормейстера театру – заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна) та музикантів оркестру театру (під орудою головного диригента ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА –  заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Морозова).

А так Гімн України підхоплюють і виконують діти – лунає дитячий оркестр Kharkiv Music Fest !

Нагадаємо, в треті роковини з початку кривавої війни, 24 лютого 2025 року, Почесний амбасадор Харкова в США та Заслужена артистка України Вікторія Вєннікова заспівала Гімн України в Америці (докладніше в новині GX).

Фото, відео та матеріал: GX, відкриті джерела

Два дні поспіль в місті вшановують видатного україніця (фото, відео)

«Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» – Тарас Шевченко.

Ще вчора, 9 березня, Україна і світ відзначали 212-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. А вже сьогодні, 10 березня, роковини від дня його смерті…

Пам’ятаємо! 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. В ці дні його вшановують по всій Україні – від великих міст до маленьких селищ.

Зокрема, в Черкаській області в селі Мориниці люди приїжджають до рідної домівки митця…

В Омельному на Волині шанувальниця його творчості Галина Бугайчук, мати захисника України, яка молиться за свого сина, й бабуся, яка оплакує захисника-онука, читає вірші Шевченка (з одного з найстаріших видань “Кобзаря”, що зберігає родина): “Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами”…

Вшановує й Харків біля “закритого” від ворогів пам’ятника… (https://www.facebook.com/share/r/1a6VJtKVdz/).

А в Одесі – читають його вірші….

Пам’ятають і в Горішніх Плавнях…

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Тарас Григорович.

Під час війни з рф підніжжя пам’ятника Кобзарю в Харкові стало місцем вшаннування усіх вільних духом, хто наразі боронить Україну (наразі, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

А ще в цей день, 10 березня, у 1878 році в Женеві коштом членів Київської Старої Громади було випущено кишенькове видання “Кобзаря”.

Пам’ятаємо! 10 березня в 1861 році на чужині помер видатний син України – Тарас Григорович Шевченко. Вся країна вшановує пам’ять незламного земляка і згадує його останню волю!

“Заповіт”
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… А до того —
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
25 грудня 1845 в Переяславі
Його заповіт було виконано!!!

Докладніше про життєвий шлях Кобзаря, а також вшанування його пам’яті в Україні та за її межами – в пості GX.

В 2025 році до визначних дат, пов’заних з Кобзарем, незламному Харкову подарували синьожовті крила!

Цей символ волі українського народу радо приміряли сотні харків’ян та гостей міста!

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Великий Пророк.

Не випадково саме 10 березня й День Державного гімну України, який щорічно відзначається в пам’ять про перше публічне виконання. Адже саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

До цих визначних дат харків’яни несли квіти до пам’ятника Кобзарю, а ще співали і декламували твори Тараса Григоровича. На прихованому від рашистських обстрілів силуеті було закріплено Прапори України та картинний облік Шевченка-воїна з його пророчими словама. А ось так усе виглядало в 2025 році.


Зберігаємо подробиці цих днів ще й у спогадах, зокрема, харківського педагога та поціновувача культури Сурена Кочаряна.

В 2024 році колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики докладніше в пості.

Лунав концерт в українському форматі і 2025 році…

А вже в квітні 2025 відбулася прем’єра “ТГШ. Подорож у часі“.  (Виставу показали й в 2026-му – 7 березня).


Опера-кабаре «ТГШ. Подорож у часі», іноді доволі провокативна, прагне відійти від усталених стереотипів і показати Шевченка не лише як поета та пророка, але й як близьку та зрозумілу всім нам людину, яка насолоджувалася життям, була частиною богемного суспільства, так би мовити, «зіркою» свого часу та мала пристрасну й зовсім неоднозначну натуру, що зрештою і призвело до його особистої трагедії.

“Блаженний день, блаженний час,
Сіяє знов нам добра воля,
До рідного вернемось края,
Земля жадана жде для нас…”
(з опери “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського).

Кожна нота, кожне слово торкається душі…

Світла пам’ять видатному сину України! Вічна пам’ять Тарасу Шевченко! З Кобзарем у серці й душі ми разом стаємо сильнішими! Віримо! Україна переможе!

“Борітеся — поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!” – Тарас Шевченко!

Довідка. 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.

В 1814 році 9 березня в маленькому селі Моринці нині Черкаської області народився хлопчик, якому було назначено долею стати Пророком для українців, пробудити свій народ від національної сплячки і прославити українську літературу.
З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. У віці 11 років Тарас осиротів. Він довго шукав собі вчителя і наймався на різну тяжку роботу. Зрештою потрапив у наймицтво до дворянина Павла Енгельгарда.
В 1831 році Енгельгард взяв Шевченка з собою в Санкт-Петербург і віддав юнака на навчання малюванню. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші твори. В 1838 році його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва.
В 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Цей період він називав найкращим в своєму житті. Тут він багато малював, а також створив рукопис своєї майбутньої збірки “Кобзар”.
В 1843-1847 роках повернувся до України і багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. Під час подорожей Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам’ять. В 1845 році він написав свій знаменитий “Заповіт”.
В 1847 році Шевченка заарештували за “мрії про можливість Україні існувати як окремій державі”, виказані у його збірці “Кобзар”. Після цього Шевченко 10 років провів в арештах і засланнях, і продовжив писати і малювати попри сувору заборону.
Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну. В 1859 йому нарешті дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж році. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка “І виріс я на чужині…”, де він висловив свої погляди на життя. У 1861 році він помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі згідно з його заповітом.
Варто зазначити, що у ХНАТОБ / СХІД OPERA щорічно вшановували пам’ять великого українського поета (9.03.1814-10.03.1861) оперою Льва Колодуба “Поет”, згадують Кобзаря в театрі і сьогодні. По суті, в ній представлені останні години життя Тараса Шевченка, який у передсмертних видіннях поринає у спогади. Немов у калейдоскопі проносяться картини минулого – від кріпацтва до заслання. Особливо зворушливі ліричні сцени, в яких глядачі мають можливість перейнятися чуттєвими образами Оксани та Катерини. Не обійшлося у постановці і без впливу театру. Недарма, як лібретто композитор скористався п’єсою А. Біляцького та З. Сагалова (вона йшла у свій час на сцені драматичного театру ім. Т. Шевченка), і на її основі створив трагічну фантасмагорію. Вкраплення монтажності, сюрреалістичні сцени видінь – все це занурює образ Кобзаря у новий час-простір. Таким чином, Тарас Шевченко стає актуальним героєм, поєднуючи вік ХІХ та нашу сучасність, щоб втілювати устремління українського народу до правди, волі та справедливості!
З 2025 року в театрі до дня народження Кобзаря на сцені вистава “ТГШ. Подорож у часі“.

А ось Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка поставив свою виставу про Кобзаря – «Шевченко 2.0» — це сучасна інтерпретація життя та творчості Тараса Шевченка, яка зазвичай включає елементи мультимедіа та переосмислення класики.

Як відомо, у Харкові є пам’ятник Кобзарю – це знакове місце для мешканців міста знаходиться у Саду Шевченка (під час війни, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

 

Нагадаємо, що Тарас Шевченко дотог ж був надзвичайно талановитим художником. Він створив понад 1300 картин, з яких до нашого часу збереглися більше 800. Переважно малював українські народні сюжети і селянський побут. Створював ілюстрації до власних творів. Також любив малювати автопортрети. До Другої світової війни у Харкові була найбільша в Україні галерея картин Кобзаря. Вона була відкрита 12 грудня 1932 при Інституті літературознавства ім. Т. Г. Шевченка і перебувала у будівлі нинішнього художнього музею (вул. Дружина Мироносиць, 11). У ньому налічувалося близько 800 робіт. 1939 року багато робіт було передано до Києва для участі у виставці. Сьогодні у Харкові залишилося всього чотири оригінальні роботи Шевченка – одна мальовнича, один офорт та два малюнки періоду заслання.
Ще трохи фактів….
20 серпня 1925 року на Чернечій горі (м. Канєв) було засновано заповідник біля могили Шевченка. Щороку до могили Шевченка приходили близько 100 тисяч паломників, у тому числі понад 10 тисяч іноземних туристів із 35 країн світу.
В 1939 році 18 червня на Чернечій горі в Каневі, на могилі Тараса Шевченка було відкрито новий бронзовий пам’ятник.
Як відомо, Тараса Шевченка було поховано (перепоховано) на Чернечій горі у травні 1861 року. Спочатку над труною Шевченка на місці поховання збудували цегляне склепіння, насипали два яруси землі та обклали камінням так, щоб надати могилі вигляді степової кургану. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Така могила була до 80-х років XIX століття, оскільки царський уряд всіляко протидіяв справі належного її благоустрою. У 1884 році на могилі Шевченка на народні пожертви був, нарешті, встановлений чавунний хрест, упорядкований земляний насип, могила обкладена дерном, недалеко збудований будинок для наглядача. 1923 року замість хреста на Тарасовій горі було поставлено чавунний бюст Шевченка, відлитий на Городищенському цукровому заводі (Черкаська область) за проектом скульптора Каленика Терещенка. 1923 року академік Володимир Резніченко вніс пропозицію про створення державно-національного заповідного парку на Тарасовій горі. На думку вченого, охорона могили Шевченка вимагала передусім охорони навколишньої природи. Територія Тарасової гори стала заповідною 20 серпня 1925 року. Протягом 1927-1930 років було проведено меліоративні роботи для зміцнення схилів гори, засаджено лісом навколишні яри та ущелини. Площа заповідника внаслідок цих заходів розширилася до 10 га. Тоді ж південний схил Тарасової гори та сусідньої з нею зрізали на конус, засадили деревами та зробили дерев’яні жолоби для відведення дощової води, а прірву перегородили гатками. Збудували й довгі звивисті сходи на вершину гори. 1929 року в Каневі біля підніжжя Пилипенкової гори (від імені місцевого жителя, який мав тут землі та сіножаті) для відвідувачів могили Шевченка було збудовано готель. Він був дерев’яний, двоповерховий, розташований так, що майже всі кімнати виходили на Дніпро. У ньому розмістилися і дві музейні кімнати з матеріалами про життя та творчий шлях поета, бібліотека, кінолекційна зала (на цьому місці зараз турбаза «Канів»). У 1939 році, до 125-річчя від дня народження поета було впорядковано та капітально укріплено могилу поета, над склепінням покладено залізобетонне покриття. На залізобетонній поверхні могили встановлено гранітну надгробну плиту з написом та збудовано величний бронзовий монумент поетові, автором якого є Матвій Манізер (прим. GX – його ім’я носить ода з вулиць м. Харків), а архітектором – Євген Левінсон. Тоді ж було відкрито і музей Шевченка, збудований за проектом Василя Кричевського та архітектора Петра Костирка. Такий вигляд могила має й тепер: двоярусний насип заввишки 6,5 м, увінчаний лабрадоритовим постаментом заввишки 7,5 м, на ньому височить 3,5-метрова бронзова фігура Шевченка.
В 1961 році 9 липня пам’ятник Великому Кобзарю Тарасу Шевченку було відкрито у канадському Вінніпезі.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ, Харківський державний академічний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, відкриті джерела

Керівник харківського театру отримав нагороду від президента

Колектив Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка поділився радісною новиною  – відповідно до Указу Президента України №136/2026 орденом «За заслуги» ІІ ступеня нагороджено Ігоря Георгійовича Тулузова, генерального директора–художнього керівника театру.

Загалом, отримали державні нагороди 19 жителів Харківщини.
Зокрема, й учасники гурту «Курган & Agregat» — волонтери Євгеній Володченко, Аміл та Раміл Насірови — нагороджені орденами «За заслуги» 3-го ступеня.

Докладніше про усіх нагороджених 24 лютого 2026 року за посиланням.

Ця державна відзнака є визнанням його багаторічної професійної діяльності, управлінської відповідальності та особистого внеску у розвиток українського оперно-балетного мистецтва, а також у збереження й розвиток Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка в умовах повномасштабної війни.
Нагадаємо, журналістка GX 2021 року вітала Ігоря Георгійовича з святами та присвоєнням звання “Заслужений діяч мистецтв України”. Новинний портал радо поділився оповіданням знаменитого харківця, у житті якого наука та культура переплелися воєдино (докладніше в новині GX).

Харків 20 лютого вшановує Героїв Небесної Сотні (фото, відео)

Як крилами янголів вкрита снігом земля України…
Саме 20 лютого українці вшановують пам’ять Небеснлї сотні – це 107 загиблих учасників Революції гідності, а також активістів Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України. До Героїв Небесної сотні належать люди різних національностей, віросповідання, освіти, віку. Наймолодшому з них, Назарію Войтовичу, було 17 років, найстаршому, Іванові Наконечному, – 82 роки. Зі 107 Героїв Небесної сотні троє – це жінки: Антоніна Дворянець, Ольга Бура та Людмила Шеремет. Серед тих, хто загинув у ті буремні дні, й двоє харків’ян – Євген Котляр і Владислав Зубенко. 105 Героям Небесної сотні посмертно присвоєно звання Героїв України, а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський та громадяни Грузії Зураб Хурція і Давид Кіпіані – посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної сотні.

«Борітеся –поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» – так писав Тарас Шевченко.
На жаль… Й досі ці слова для нас, як ніколи, актуальні. Саме їх зранку читав кожен, хто проходив повз будівлі Харківської обладміністрації, по якій рашисти вдарили авіабомбами 1 березня 2022 року… А поряд з Гербом України майорять прапори… Великі і маленькі, а ще квіти і портрет, з якого дивляться блакитні очі парубка – він назавжди зостанеться юним…

О 09.00 країна застигла в хвилині мовчання за загиблими Героями Небесної Сотні і тими, кого забрала кривава віна з рф…
Адже Небесна Сотня – це «Герої першої перемоги у битві, що триває»…. «Небесна сотня –перші герої російсько-української війни».
Вічна пам’ять Героям Небесної Сотні! Й усім, хто віддав найдорожче, своє життя, за вільну Україну! Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються в наших серцях!
Тепер 20 лютого кров’ю і болем навіки викарбовано в серцях українців та затверджено указом Президента від 11 лютого 2015 року дата «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної сотні».

Цього дня митці співають для них і про них…
Зокрема, артисти ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вже вкотре підготували концерт-реквієм «СОКОЛЯТА», який відбудеться сьогодні, 20 лютого, о 17.00. Він завжди починаєтся з ХВИЛИНА МОВЧАННЯ.

Нагадаємо, які пісні і вірші лунали в концерті-реквіємі 2025 року: «Гей пливе
кача» (А. Панчишко, хор); перша частина концерта Глієра (О. Старікова); П. Майборода- «Дума» (М. Маринчак); В. Хурсенко – «Соколята» (О. Золотаренко); вірш й музика фо-но («Чарівний сад»); М. Скорік – «Колискова мелодия України» (Ю. Піскун,балет); М. Мозговий – «Материньська любов» (В. Марініч, О. Коноров); П. Солодуха – «Біля тополі» (А.Слободянюк,С.Леденьов, В. Манченко); С. Вакарчук – «Така як ти» (О.Коноров); С. Вакарчук – «Обійми» (Ю.Форсюк, О.Старікова, Г.Данич);

О. Пономарьов – «Варто чи ні» (В. Манченко); А.Кузьменко – «Сам собі Країна» (В.Козлов, О.Золотаренко); М. Лисенко – «Молитва за Україну» (хор); О. Пономарьов – «Заспіваймо пісню за Україну» (В. Манченко, О. Золотаренко, всі солісти, хор); на останньому акордіконцерту слова Гімну України з артистами театру підхопив увесь зал.

Для харківців в 2025 році концерт готували й виступали: автор і режисер проекту – Олексій Дугінов; солісти театру: заслужені артисти України – ОленаСтарікова, Юлія Піскун, Володимир Козлов, лауреати міжнародних конкурсів – Олександр Золотаренко, Анна Данич, Микита Маринчак, дипломантка міжнароднихконкурсів Юлія Форсюк, а також Сергій Леденьов, Віталій Манченко, Вікторія Марініч, Олексій Коноров, Андрій Слободянюк, Андрій Панчишко; хор театру (підкерівництвом головного хормейстра театру, заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна), артисти балету Олена Шлягіна Анастасія Кутулова (головний балетмейстер – народна артистка України Світлана Коливанова-Попеску); симфонічний оркестр ХНАТОБ / СХІД опера (під орудою диригента – заслуженого діяча мистецтв України Юрія Яковенка); концертмейстр – Тетяна Козлова.

Нагадаємо, до роковин Революції Гідності, восени 2024 року в Харкові відбулася прем’єрА чуттєвої вистави Євгена Лавренчука «…Івсі-всі-всі» (Maidanstory). Докладніше в новині GX.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX,ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА, відкриті джерела

9 лютого Харків згадує відомого земляка (фото, відео)

Пам’ятаємо! 9 лютого 2018 року, на 72-му році пішов із життя Народний артист України Микола Коваль. Незважаючи на снігопад того дня, сотні харків’ян прийшли віддати шану великому землякові.

Прощання з Миколою Петровичем відбулося 11 лютого 2018 року у фойє великої зали ХНАТОБу.Попрощатися з артистом прийшли його близькі, колеги, друзі. студенти та сотні шанувальників його творчості.

Слова молитви, сльози, спогади, а очі Миколи Петровича дивилися на всіх з світлин на стінах, прощаючись.

Ніхто з присутніх ще до кінця не усвідомив, що ця сильна і напрочуд талановита людина пішла в інший світ, що його могутній баритон більше не почують наживо зі сцени.

Але творчість Миколи Петровича залишиться у пам’яті всіх, хто цінував його талант та Божий дар.

Вінки, яскраві квіти на снігу та останній погляд на ХНАТОБ – ім’я Миколи Коваля назавжди залишиться на вустах його земляків.

Світла пам’ять великому харків’янину!

Довідка.

Уродженець Сумської області (09.05.1946, с. Верхосулка) Микола Коваль закінчив Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського за класом професора О. А. Костюка 1975-го, потім став солістом та провідним майстром сцени ХНАТОБу, а 1999 року отримав звання Народного артиста України.

43 роки він віддав службі в СХІД ОПЕРА. Його чудовий потужний баритон звучав на сцені ХНАТОБу більш ніж у 30 оперних постановках. Серед проспіваних ним партій – Амонасро, Яго, Тоніо, Ріголетто, Ескамільйо, Скарпіа, Борис Годунов («Борис Годунов» М. Мусоргського, цією роллю у 2016-му артист відзначив своє 70-річчя та 40-річчя творчої діяльності),, Шельменко, Жорж Жермон…

Йому аплодували в тетрах Німеччини, Франції, Іспанії, Нідерландів.
Характерним було й те, що артист вмів настільки глибоко втілитися в образ, зробити свого героя таким рельєфним і переконливим, ніби він сам повністю розчинявся у житті персонажа. І глядачі були щиро вражені роботами Миколи Коваля, вони сміялися і плакали на виставах видатного майстра.

Прекрасно виконував Микола Коваль й популярні твори українських композиторів, народні пісні. Окрім виступів на сцені Микола Петрович викладав у Харківському національному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського. Професор кафедри сольного співу, він допоміг творчому становленню багатьох молодих виконавців. Чимало з них виступали і виступають на сцені СХІД ОПЕРА.

«Повноцінної заміни у трупі цього артиста не було, і поки що немає, – написали того сумного дня його колеги на сторінці театру у фейсбуці. – Він був справжнім продовжувачем традицій корифеїв харківської сцени, улюбленцем публіки. А ще простим і легким у спілкуванні, важливим у творчості та житті. Не віриться, що ми більше не побачимо його на харківських підмостках, наживо не почуємо його мужній, соковитий баритон».

Світла пам’ять прекрасній та талановитій людині!

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GХ, ХНАТОБ

Готуємося разом до Різдва: традиції Святвечора та цікаві колядки та щедрівки

Напередодні Різдва, 24 грудня, з першою зіркою родини збираються за столом на Святий Вечір.
На столі на Святий Вечір мають бути 12 пісних страв, головні з яких – кутя та узвар, а також борщ з вушками, вареники, голубці, риба, гриби та капуста, що символізують достаток, пам’ять про предків та благодать. Важливо, щоб страви були пісними, а за стіл вся родина сідає лише з появою першої зірки, починаючи трапезу з куті.
Обов’язкові страви:
Кутя: Головна страва, символ добробуту й вічного життя (пшениця/рис/ячмінь, мак, мед, горіхи, родзинки).
Узвар: Напій із сухофруктів, символ життя, що дарує Бог.
Борщ з вушками: Пісний борщ, часто з грибною підливкою.
Вареники: З картоплею, капустою, вишнями – символ достатку.
Голубці: З гречкою та грибами, символ єдності.
Риба: Смажена, заливна (символ Христа).
Гриби: Мариновані чи тушковані (символ двох природ Ісуса).
Капуста: Тушкована (символ простоти й єдності).
Квасоля: Страва з квасолі (символ Божої весни).
Пампушки: З часником або маковою начинкою, символ святих.
Часник: Символ очищення від гріхів, кладуть по кутах столу.
Пиріжки/Коржі: Символ здоров’я та щастя.

А ще на свята в колядках та щедрівках ми прославляємо прихід у світ нашого Спасителя, в них зичимо добра і миру господарям, які відчинили двері своїх осель, і головне – свої серця для світла Господньої любові.

Лунають колядки і щедрівки зі свята Різдва і протягом усіх різдвяно-новорічних свят: і на Святвечір, і на Різдво, і на Маланку, і на Василя, і на Йордан – і аж до Стрітення, що відзначається на 40-й день від свята Різдва Христового.

Тож нехай від хати до хати, від серця до серця коляда лунає, а Бог з Небес всіх нас благословляє!

Колектив ХДНБ ім. В.Г.Короленка 2024 року підготував цікаву підбірку до Різдва. Давайте разом згадаємо традиції наших предків.

А ще надихнемося віршем та колядками зі сторінки ігумена Саватія Собко.

“Навшпиньках, тихенько… сніжинки кружляють…
Немов хороводи ведуть в ліхтарях…
Довкола колядки дитячі лунають!
І славимо Господа ми в молитвАх!
В будинках – ялинки… у храмах – молитви,
Яскраво вже сяють вогнями зірки…
Молімося, друзі, сьогодні невпинно…
І мовчки запалимо в церквах свічки…
Подякуєм Богу за рік, що минає…
За радість, за мудрість, за віру в дива…
За силу, за мужність, за те, що єднає…
Сьогодні величне нас Свято Різдва…
За воїнів тих, що в окопах сьогодні…
Так мужньо боронять країну від зла…
За те, що було, і за те, що ще буде…
Згадаємо тих, кого з нами нема…
І щиро в молитві подякуєм Богу…
За віру і щастя, за Свято Різдва…
Молімося, друзі, що маємо знову…
Можливість повірити щиро в дива…” – Ірина Долина.
А ще згадаємо тиж, кого на це Різдво вже немає з нами, але вони назавжди залишилися в нашому серці.
“Горить свіча і тане віск,
Болюча рана серце крає,
Коли ми згадуємо тих,
Кого із нами вже немає.
Здається, вчора те було –
Святе Різдво і милі будні,
Та лише споминів тепло
Вертає в роки незабутні.
У вічність рідні відійшли
І десь на Небі спочивають,
Втішають райські їх сади,
Їм янголи пісень співають.
Та пам’ять свято береже
Їх світлий образ, за журбою,
І серце щире, золоте,
Що відгоріло вмить свічою.
Коли в благословенні дні,
Збере сім’ю Різдво Христове,
Свічу запалим на столі
І їх пом’янем добрим словом.
Горить свіча, сльозою віск,
В душі скорботно застигає,
Коли ми згадуємо тих,
Кого із нами вже немає…” – Анатолій Лазаренко
“І хлопці, і дівчата, і дорослі, і малі – абсолютно всі можуть славити величну подію народження нашого Спасителя, вітати одне одного та бажати миру і добробуту сім‘ям та родинам. Хіба для цього можуть бути якісь заборони? Усілякі обмеження щодо цього (на кшталт «комусь можна колядувати чи щедрувати, а комусь ні», «можна лише в конкретну дату», «хлопчики мають увійти в дім першими» і тому подібне) – лише забобони, результат незнання чи помилкової віри”, – наголошує ігумен Собко.

Нагадаємо, на Різдво усіх чекає сюрприз від колективу, який напередодні за фільмували артисти хору СХІД ОПЕРА (докладніше в новині GX).

Цей чуттєвий захід став відеопривітанням від ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА до Різдва.

До того ж знову в Харкові улюблена різдвяна музика в концертній програмі “Щедрик”о 18.00 26 та 28 грудня. Пригадаємо, як це було у минулі роки.

А ще ХНАТОБ саме 24 грудня лунатимуть “Мелодії рідного краю”.

Фото та матеріал: ігумен Собко, ХДНБ ім. В.Г.Короленка

Музика легендарного українця лунає світом і щороку підтримує харківців (фото, відео)

Пам’ятаємо! 13 грудня 1877 року народився Микола Леонтович – український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч.

Автор широковідомих хорових обробок українських народних пісень «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», «Ой з-за гори кам’яної» та інших. Його різдвяна щедрівка «Щедрик» перекладена багатьма мовами і відома у англомовному світі як Carol of the Bells.

5 жовтня 1921 року «Щедрик» Леонтовича вперше презентований за кордоном на концерті в Карнегі Холлі у Нью-Йорку. Виконала Українська республіканська капела під керівництвом Олександра Кошиця.

А ось так він лунає у виконанні хору СХІД ОПЕРА.

Нагадаємо, 6 грудня, в ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА знову лунала найулюбленіша святкова програма харків’ян до зимових свят – “Щедрик”  (як і минулі роки – докладніше за посиланням).

А вже 10 грудня відкрилася головна ялинка міста у Харківському метрополітені на станції метро «Університет», а на «Історичному музеї»  (й 12 на станції метро «Університет») відбулися перші концерти “Щедрик” від колективу Харків опера в рамках зимових заходів марафону «Разом до Перемоги».

Традиційно концерт відкривав веселий і дотепний Грінч (Олег Кононов), якого вже за ці роки встигли полюбити харківці і гості міста.

Оплесками та посмішками глядач зустрічав улюблених зірок: заслужених артистів України Олену Старікову, Аллу Мишакову, Євгенія Лисицького, лауреатів міжнародних конкурсів Юлію Антонову, Олександра Золотаренко, Юлію Форсюк, дипломантів міжнародного конкурсу Сергія Леденьова, а також Юрій Кудрявцев і Андрій Панчишко.

В програмі святкового виступу лунали:

1. Справжній Гімн Різдва “Joy to the world”, написаний в 1719 році Ісааком Уоттсом виконали О. Золотаренко, О. Старікова, Ю. Форсюк, Ю. Антонова та А. Панчишко;

2. А. Уорелла – “We wish you a merry Christmas” (О. Старікова, Ю. Форсюк, О. Золотаренко);

3. І. Штраус – Чардаш из опери «Лицар Посман» (артисти балету);

4. Ф. Грубер – «Silent night» (А. Мишакова);

5. Ірвінг Берлін – “White Christmas” (Є. Лисицький);

6. Е. Хокінс – “O happy day” (Ю. Форсюк, А. Мишакова, О. Старікова, О. Золотаренко, А. Панчишко);

7. Дж. Стайн – “Let it snow” (Ю. Кудрявцев);

8. Ч. Вуд – «Ding Dong! Merrily on high» (Ю. Антонова);

9. Бобби Хелмс «Jingle bells rock» (С.Леденьов, А.Панчишко);

10. Л. Коен – “Halleluja” (О. Старікова, Ю. Форсюк, Ю. Антонова, О. Золотаренко, С. Леденьов, А. Панчишко);

11. Х. Фелісіано – «Feliz Nаvidad» (С. Лєдєньов);

12. К. Андерсен – “На санчатах” (артисти балету);

13. Дж. П’єрпонт – “Jingle bells” (О. Старікова, О. Золотаренко, балет);

14. М.Леонтович – «Carol of the Bells» (Щедрик) (всі солісти, балет);

15. Б. Андерссон – “Happy New Year” (всі солісти, балет);

Відео з виступами артистів на фейсбук-сторінці GX набрали тисячі переглядів (докладніше в новині GX за посиланням).

До речі, артисти даруватимуть святкову атмосферу ще й 17 грудня на «Історичному музеї», а 19 грудня на станції метро «Університет».

А ще 13 грудня світ відзначає Міжнародний день скрипки. Кажуть, скрипка – «королева» оркестру!
Поєднуючи історію “Щедрика” та свято скрипки, згадаємо, як в 2024 році артисти ХНАТОБ флешмобом відкривали святковий концерт. І саме скрипка розпочала грати (соло на скрипці – Наталія Бабарук).

Кожний виступ – це свято…

До речі, вже 12 грудня ХНАТОБ дивував ніжністю рухів і музикою «Шопеніани».
У центрі постановки — образ Жінки, яка поєднує тендітність і внутрішню силу, гармонію класики та сучасності.

Докладніше про події на сцені Харків опера в афіші грудня.

Наостанок пригадаємо, що у 2022 році у німецькому місті Єна до Дня святого Миколая лунав український “Щедрик” Миколи Леонтовича.. А саме у Церкві миру (Friedenskirche) німецький хор випускників місцевої гімназії Отто Шотта (Otto-Schott-Chor) співав різдвяний гімн в оригіналі.  Українців цей виступ зворушив буквально до сліз.

Докладніше про подію в новині GX.

Довідка

Уперше «Щедрик» Миколи Леонтовича,  українського композитора і хорового диригента, прозвучав на Різдво у грудні 1916 року у Києві. Її виконав хор Київського університету, де працював композитор. Свою композицію він створив на основі дохристиянської пісні “Щедрик, щедрик, щедрівочка…”, яку українці співали на Новий рік, який за давнім календарем наставав навесні.  Понад 10 років Леонтович аранжував твір до його першого виконання.

У 1919 році диригент Олександр Кошиць узяв “Щедрика” до репертуару Української республіканської капели для світового турне, яке тривало до лютого 1924 року.  Український музичний колектив мав прорвати російську інформаційну блокаду в Європі і презентувати світовій спільноті унікальну українську культуру. Ініціатором такого проекту був голова Директорії УНР, головнокомандувачем Української республіканської армії Симон Петлюра.

Лист МЗС УНР до іноземних представництв України в світі з проханням сприяння

Українській Республіканській Капелі за кордоном, 23 березня 1919 року

Концертна афіша Української Республіканської Капели: турне Європою та Америкою.

Фото з відкритих інтернет-ресурсів

Прем’єрний концерт відбувся 11 травня 1919 року у Національному театрі Праги.

Протягом п’яти років  світового турне Українська республіканська капела дала концерти в 17-ти країнах світу. “Щедрик” лунав у кращих концертних залах Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Іспанії, США, Мексики, Бразилії, Аргентини, Уругваю, Куби та Канади. У Західній Європі “Щедрик” став своєрідною візитівкою України.

“Виступи капели охопили у цих країнах майже 200 міст, понад 200 концертних залів. Усього було дано понад 600 концертів”, – стверджує наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. Михайла Грушевського Тіна Пересунько.

За її даними, в англомовній версії “Щедрик” уперше прозвучав у березні 1936 року в Нью-Йорку в «Madison Square Garden» під час американського з’їзду вчителів музики. Його виконав хор, диригентом якого був американець українського походження Пітер Вільховський. Саме він і написав англомовний текст до української колядки, перетворивши її на американську «Carol of the Bells» (Колядка дзвонів). 21 листопада 1936 року Вільховський зареєстрував відповідний патент у компанії «Carl Fisher».

“Відтоді український “Щедрик” поволі втрачає статус українського. Хоча, аналізуючи американську пресу наступних десятиліть, можна сказати, що впродовж 40-60-х років авторство музики Миколи Леонтовича переважно зазначалося під час виконання чи запису «Carol of the Bells». Далі воно втрачалось, аж поки пісня не стала просто американською колядкою “Carol of the Bells”,-  зауважує Тіна Пересунько й додає, що загадка популярності цього твору – в його простоті, універсальності та витонченій досконалості. Вона називає його справжнім мистецьким, культурним, комунікаційним феноменом, який варто досліджувати і розвивати.

Раніше, до війни “GX”, розповідав про дитячий хор Харківського спеціального навчально-виховного комплексу ім. В.Г. Короленка, у репертуарі якого – “Щедрик” Миколи Леонтовича.

 

 

Фото, відео та матеріал: ХАТМК, GX, Наталія Бойченко, Галина Половик, відкриті джерела

Роковини розгону мирної демонстрації: Харків у центрі подій (фото, відео)

Цей спогад про прем’єру чуттєвої вистави Євгена Лавренчука «…І всі-всі-всі» (Maidanstory) на новинному порталі GX зберегли саме до цієї дати… Адже саме 30 листопада назавжди залишиться вирішальною у календарі боротьби України за Свободу і Гідність.

“О четвертій ночі 30 листопада 2013 року Євромайдан почав перетворюватися на Революцію Гідності”, – кажуть у Національному музеї Революції Гідності.

Силовий розгін мирного протесту на Майдані Незалежності у Києві переріс у протистояння нації. Того дня понад 79 людей отримали травми, троє – зникли безвісти. А вже 1 грудня дня сотні тисяч людей вийшли підтримати мітингарів і домогтися покарання винних у кривавому розгоні Майдану.

Мітинги учасників Революції Гідності пройшли по всій Україні. До протестів долучилися у Харкові, Львові, Тернополі, Дніпрі, Вінниці, Донецьку, Луганську, Одесі, Миколаєві, Криму та всіх інших містах України. Місяці протистояння… А 18 лютого 2014 року вже були перші вбиті на Майдані у Києві… За офіційними даними, Небесна Сотня – 107 загиблих учасників Революції Гідності та активістів Майдану. Найбільше – 48 – загинуло 20 лютого 2014 року в Києві, 54 – впродовж зими 2013–2014 років, ще 5 активістів Майдану загинули навесні 2014 року, з початком російської агресії на сході України. Наразі життя тисяч українців забрала повномасштабна війна… їх вбила росія…

Серед загиблих Героїв Небесної Сотні є й харків’яни – Євген Котляр, Владислав Зубенко та Юрій Паращук.

Доля відважних Героїв Майдану змінила суспільну свідомість українців. Багато хто переосмислив важливість істинних цінностей: права на самовизначення, гідність, свободу, суверенність держави, демократію, європейський вибір.

Ми продовжуємо виборювати право жити у вільній країні, мати свій власний дім, свободу, безпечне майбутнє. Але ми повинні пам’ятати – наразі нам треба бути голосами тих, хто поліг.

“Голос Майдану вперше лунав у Харкові!” – наголосив режисер Maidanstory Євген Лавренчук. І розповів подробиці про створення вистави, премє’ра якої відбулася саме в Харкові – 20 та 21 вересня.

“Ми виграли тоді! Ми виграємо і зараз!” – луною відповів йому Народний артист України Євген Нищук.

“Для мене і багатьох у залі – це особисте… В ті часи Харків рятував Україну, був епіцентром подій! Хтозна, що з нами було б зараз, як би харківці не стали на захист Свободи!”, – додав артист-активіст Майдану.

“За що стояв Майдан!” – розповів координатор харківського Євромайдану Володимир Чистилін.

Адже Майдан – це люди, це дух, це Космос, це портал у майбутнє… Отож бо до 10-ї річниці Революції Гідності колектив Kharkiv Music Fest за підтримки Фонду громади Харкова «Толока», УКФ, ХНАТОБ / СХІД OPERA, Харківської обласної філармонії та здобувачів ХНУМ ім. І. П. Котляревського створили виставу про біль і свободу України водночас…

Майдан для українців – історія про біль і свободу водночас. Революція Гідності назавжди розділила життя Незалежної України на «до» і «після». Відчуття соборності та єдності, енергія дієвості, яка живить наше суспільство й дотепер. Тривожний передзвін дзвонів київського Михайлівського собору, який вже у 2013 році закликав суспільство боротись за правду. Передзвін, відгомін якого, ми чуємо й сьогодні.
Роздуми над сумною датою – 10-ми роковинами Майдану – спонукають нас до переоцінки суспільно-політичних наслідків Євромайдану та його зв’язку з новітніми геополітичними реаліями. Темі Майдану присвячено багато культурних та мистецьких проєктів. Однак ще не було реалізовано подібного кроссекторальногопроєкту, у якому пов’язані театральне і музичне мистецтво, література, публіцистика та документальний театр.

До 10 річниці початку Євромайдану та Революції Гідності: чуттєві уривки вистави “І всі, всі, всі…”Майдан назавжди залишиться в пам’яті народу України і світу – окремими фрагментами і суцільним емоційним фоном тривоги і усвідомлення, що тут і зараз твориться історія. А на сцені знову були ті криваві події, в гущині яких прості люди, у яких окрім зброї були мрії і душі. І ті з них, хто склав голову за Сободу, і з неба наразі допомогають нам. Ми віримо, не може вічно тривати облога – єдиний наш вихід – це Перемога!

Вистава «…І всі-всі-всі» (Maidanstory) – унікальний приклад такого концептуального поєднання, адже проєктMaidanStory покликаний укріпити в нашій свідомості ідею цінності Революції Гідності; закликає протидії російській відкритій та прихованій пропаганді у відношенні подій Євромайдану та підтримує культурно-мистецьке життя у прифронтовому Харкові.
Музичну частину вистави складає хорова кантата «Майдан 2014» українського сучасного класика, композитора Валентина Сильвестрова. Твір написаний в пам’ять про Небесну сотню. В 15-и номерах для хору a cappella та солістів композитор втілив власні переживання подій Революції Гідності, а також спостереження за змінами в українському суспільстві цього періоду.«Майдан 2014»є віддзеркаленням тих подій, рефлексією та пророцтвом митця, поглядом геніального композитора у майбутнє. Тому кожна його інтерпретація відображає свій час й формує нову оптику для свого покоління.

Літературну основу вистави складають ескізи п’єси відомого українського письменника, поета, драматурга Олександра Ірванця «І всі, всі, всі про Майдан», а публіцистичну – задокументовані спогади, свідчення, інтерв’ю учасників протестних акцій 2014 року. Це дослідження глибоких екзистенційних процесів, які відбувалися в українському суспільстві під час Революції гідності.

Політичні події Майдану стали каталізатором, який пробудив в нас нестримний порив до свободи. Ця пасіонарна енергія, на перший погляд, здається несумісною з прозорою музикою Сильвестрова. Однак саме в театрі ці протиріччя та парадокси знаходять гармонію, народжуючи нову, багатогранну реальність.

Окрема увага у виставі приділяється декораціям, у яких відбувається дійство. Важливий сценографічний елемент вистави – відтворення мосту на вул. Інститутській у Києві, який виступатиме символом не тільки трагічних подій Майдану, а й символом єднання простору і часі. Не забули творці вистави й ще одного учасника Майдану: глядач побачить його макет над сценою: «Майданівське піаніно», як символ нескореності і мистецтва.

Автор ідеї, сценарію та режисер проєкту – Євген Лавренчук, знакова фігура у сучасній режисурі. «Ми не хочемо слідувати загальним трендам – ми хочемо їх створювати!» –говорить режисер в одному з інтерв’ю й успішно втілює цей слоган у життя.

Місце прем’єри проєкту обрано не випадково: саме у Харкові розпочався перший Майдан – 19 листопада 2013 року, за два дні до київського: він відбувся на центральній площі міста – площі Свободи.

І саме про це, у фіналі вистави, ще раз нагадав герой Майдану – народний артист України Євген Нищук: “Саме з міста героя Харкова почалсь історія Революції Гідності!”

Цей факт і те, що Харків одним з перших дав відсіч російським агресорам й досі мужньо чинить цей опір, – має вкотре донести суспільству проукраїнський настрій містян. А також, завдяки появі на харківській сцені вистави «…І всі-всі-всі» (Maidanstory).

Харків наразі є прифронтовим містом, проте навіть під час війни у місті відбуваються резонансні культурні події, серед яких Міжнародний фестиваль класичної музики KharkivMusicFest, виставки, концерти, вистави і навіть підготовка до зимових свят для дітей.

Фінал вистави “І всі, всі, всі…”: сльози, овації, квіти, вдячність Героям.

Віримо Богові та ЗСУ! Україна переможе!

Боже, Україну храни!

Більше фото з прем’єри вистави “І всі, всі, всі…” в альбомі на фейсбук-сторінці GX.

У головних ролях: Народний артист України Євген Нищук, Римма Зюбіна.

Фестивальний хор: KharkivMusicFest (у складі артистів ХНАТОБ / СХІД OPERA, Харківської обласної філармонії, та здобувачів Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського).

Диригенти: Олексій Фартушка, Тетяна Герасимчук

Солісти: Анастасія Каневська, Катерина Соболєва, Кирило Тищенко, Андрій Панчишко

Також ролі виконують:
 Христина Біла, Вікторія Марус, Артем Любутін, Валерій Ланецький, Олексій Дубінін, Сергій Смеречук, Олексій Гридасов.

Довідка. 
Євген Нищук – український актор театру, кіно та дубляжу, Народний артист України (2015), генеральний директор- художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, колишній міністр культури України. Актор зробив внесок у Міжнародне визнання країнами світу Голодомору в Україні, як злочину перед людством, об’їхавши з мистецьким проєктом «Панахида по Голодомору» країнами Європи — Ізраїль, Голландія, Велика Британія, Чехія, Словаччина, Польща, Франція, за що був нагороджений подякою Президента та Міністерства культури та туризму України. Під час Помаранчевої революції його дехто називав «голосом Майдану» оскільки Євген Нищук був рупором Помаранчевого Майдану (2004). Він же став модератором на сцені Євромайдану 2013—2014 року.
Римма Зюбіна — українська актриса, телеведуча, громадська активістка. Зіграла більш ніж 50 ролей в театрі та 100 ролей в кіно та телефільмах. Володарка премії «Золота дзиґа» в номінації «Найкраща жіноча роль» за роль Дарини у фільмі «Гніздо горлиці» (2016). Також за цю роль нагороджена спеціальною відзнакою на Міжнародному кінофестивалі в Мангеймі/Німеччина/2016 і на Міжнародному кінофестивалі «Кохання це безумство» в Варні/Болгарія/2017 за кращу жіночу роль. Дворазова лауреатка театральноі премії «Київська пектораль» (2004, 2008) «Найкраща актриса 2016—2019» рейтингу «Знято в Україні». Увійшла до 100 жінок, відзначених Всеукраїнським рейтинговим журналом «Гордість та краса України» 2019.За версією журналу «Фокус» 2017 року, увійшла до 100 найвпливовіших жінок України.
Євген Лавренчук – український театральний режисер, продюсер, менеджер, педагог. Лауреат Державної премії ім. Л. Курбаса, заслужений діяч культури Польщі (2013 р.), заслужений артист України (2021), старший викладач HNUM. Kotlyarevsky, в.о. директора-художнього керівника Театр Корифеїв. Здійснює постановки, а також веде активну педагогічну діяльність в Україні, Польщі, Німеччині, Литві та Ізраїлі.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, організаторів проєкту, відкриті джерела

Харків вшанував митця

Напередодні Дня Гідності та Свободи у Харкові перейменували колишню вулицю Грайворонську на честь Міська Барбари.

А ви знали? Яскраву ідею легендарного митця Мі́ська Барбара, оживити Тараса, втілили на сцені ХНАТОБ.

Саме Михайло в 2021 році разом із головним режисером СХІД ОПЕРА, заслуженим діячем мистецтв України Арменом Калояном вперше обговорювали цікаву ідею… Але Мі́сько Барбара пішов так рано, вшановуючи митця, його колеги і друзі довели мрію митця до кінця.

До речі, на творчій зустрічі в Харкові картина з його обличчям стала центром уваги усіх присутніх.

Довідка. Місько Барбара народився 14 листопада 1971 року у Львові.
Повне ім’я українського актора, співака та одного із засновників українського року, колишнього вокаліста рок-гурту «Мертвий Півень» і співтворця харківського театру “Арабески” – Михайло Ярославович Барбара.
Він жив і працював у Харкові понад два десятиліття, зробивши значний внесок у культурне життя міста.
Місько пішов у засвіти 11 жовтня 2021 року у Харкові, де і похований.

Коли ворог гасить світло, в Харкові в святковий день сяють зірки з усієї України (фото, відео)

Яскравим дарунком до Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва стала опера Джакомо Пуччіні «Флорія Тоска» на сцені Харків опера (докладніше про подію в новині GX). В ювілейні рік і сезон колектив театру не припиняє дивувати.

Вибухом емоцій  9 листопада стала чуттєва вистава про кохання непідвладне смерті…

Головну роль пристрасної та норовливої Флорії Тоски на сцені ХНАТОБ зіграла неперевершена Людмила Монастирська – одна з найяскравіших зірок сучасної оперної сцени, солістка провідних театрів світу. Голос артистки – це справжня стихія, що поєднує ніжність і фатальну силу. Її Тоска – жінка, яка любить, страждає і бореться до останнього подиху.

Партію художника Маріо Каварадоссі виконує Олег Злакоман – тенор із блискучим тембром і тонким почуттям ліризму, знаний за виступами на провідних українських і європейських сценах. Його герой – митець і романтик, для якого любов і свобода дорожчі за життя.
У ролі всесильного і жорстокого Барона Скарпіа – Олександр Мельничук, один із провідних баритонів сучасної української опери. Його образ – втілення темної пристрасті й владної сили, що створює драматичне протистояння головним героям.
В інших партіях – солісти харківської опери Юрій Кудрявцев, Микита Маринчанк, Сергій Леденьов, Вікторія Марініч, запрошений соліст Дніпро Опера, чудовий бас Максим Іващук та артисти хору і допоміжного складу Харківської опери. І навіть головний режисер театру – заслужений діяч мистецтв України Армен Калоян…

Симфонічним оркестром Харкiв Опера цього вечора керує головний диригент Одеського національного академічного театру опери та балету, заслужений артист України Василь Коваль.

Попри війну, ворожі обстріли й  вимкнення світла… На сцені Харків опера знову величні декорації римської церкви Сант-Андреа-делла-Валле змінювалися розкішними апартаментами барона з видом на нічний Рим, а у фіналі перед глядачем відкривалася картина з тюремного даху.

Дія опери відбувається на тлі вторгнення до Італії французької армії під командуванням Наполеона у 1796 році. Маркіза Аттаванті, сестра утік республіканця Анджелотті, допомагає йому сховатися в родовій капелі в церкві Сант-Андреа-делла-Валле. Тут же працює його друг та соратник – художник Маріо Каварадоссі, який пообіцяв Анджелотті свою допомогу.

Відправивши втікача у свій будинок, художник повертається до роботи над портретом Мадонни, його картина – це втілення коханої – артистки Флорії Тоски.

Але його ревнива кохана прискіпливо вимагає замінити навіть колір очей, щоб картина не була схожа з її суперницею маркізою Аттаванті.

Закохані трохи сваряться, але швидко миряться та збираються зустрітися після концерту Тоски на честь перемоги над французами. З цієї нагоди у церкві теж готуються до урочистого богослужіння.

Але планам закоханих не судилося справдитися. З’являється барон Скарпіа – шеф поліції, закоханий у Тоску.

Разом із детективом Сполеттою він виявив докази того, що Анджелотті ховається тут. Вероломний барон, зігравши на ревнощі Тоски, дізнається, де можна знайти художника. Скарпіа, окрилений можливістю відправити свого суперника Каварадоссі на ешафот, тріумфує в натовпі під звуки богослужіння на честь перемоги над Наполеоном.

У своєму палаці Скарпія увечері допитує художника. Втікач Анджелотті не спійманий, але Скарпі має план, як розговорити, запрошену на допит Тоску.

Каварадоссі встигає потай сказати дівчині, що вона повинна мовчати про те, що бачила в нього вдома. Але Скарпіа відправляє художника в камеру тортур, і дівчина чує його страждання.
У розпачі Флорія видає притулок Анджелотті – він ховається у схованці у садовому колодязі. Каварадоссі знову приводять до кабінету Скарпіа. Він розуміє, що Тоска все розповіла.

Але тут його дух піднімає несподівана звістка про перемогу Наполеона в Маренго. Каварадоссі не приховує своєї радості і співає Гімн Свободі. Скарпіа наказує стратити його, а дівчині пропонує купити свободу коханого ціною її честі.

Заради порятунку коханого Тоска погоджується. Підступний барон переконує її, що страта Каварадоссі буде уявною, а сам віддає необхідні розпорядження про страту, хоча й виписує перепустку для Тоски та художника, щоб вони нібито могли тікати з Риму.
Але відплата наздоганяє Скарпіа – замість обіймів Тоска завдає йому удару кинджалом.

Забравши перепустку, дівчина спішно покидає палац та поспішає на площу в’язниці Сант-Анджело.

Там Маріо Каварадоссі виводять на тюремний дах, де він і буде страчений.

Художник пише останній лист Тоске, коли зненацька з’являється і сама Флорія.
Смілива дівчина розповідає коханому про вбивство Скарпіа, показує перепустку до свободи і повідомляє йому, що страта буде хибною.

Закохані впевнені, що вони врятовані. Солдати піднімаються на дах, лунають постріли, Маріо падає, солдати йдуть. І тільки тепер Тоска розуміє, що її обдурили, і Каварадоссі мертвий, а на сходах чути кроки солдатів – про смерть Скарпіа вже дізналися… Вбита горем і загнана в кут Тоска кидається з даху вниз….

Вони загинули, але їх дух не було зламано…

Харківський глядач був у захваті – овації, квіти, виклики “Браво!”

Харків опера єднає! Більше про поді в театрі-ювілярі в останній місяць осені на офіційній сторінці ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА, Харків опера


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.