Позначка: Решетей

16 жовтня 1907 року в селі Борисівка (нині Приморського району Запорізької області) народився Петро Григорович Григоренко (1907-1987) – генерал і дисидент.
Його життя рідкісний приклад того, як людина, що зробила успішну військову кар’єру, мала численні державні нагороди, пільги та була “без п’яти хвилин” доктором наук, пожертвувала усім заради боротьби проти системи в ім’я справедливості й демократії. У результаті, Петру Григоровичу довелося пройти випробування тюрмами, “каральною психіатрією” і зрештою опинитися закордоном без можливості повернення на Батьківщину. Забезпечував зв’язок українських правозахисників із Заходом. Виступав на захист євреїв, месхів, вірмен, німців Поволжя, чеченців та інших пригноблених націй СРСР.

За океаном Григоренко долучився до громадського життя. Читав лекції з прав людини, брав участь у різних міжнародних форумах. Зустрічався з Президентами США Джеймсом Картером і Рональдом Рейганом, Прем’єр-міністром Великої Британії Маргарет Тетчер. Його статті публікували провідні ЗМІ демократичних країн. Григоренко написав мемуари про свою дисидентську діяльність під назвою “У підпіллі можна зустріти лише щурів”. На прохання Петра Григоровича фахівці Американської психіатричної асоціації здійснили його обстеження і не виявили жодних ознак психічної хвороби, що цілком спростувало висновки радянських “експертиз”.
Петро Григоренко зовсім трохи не дожив до відновлення незалежності України. Він помер на 80-му році життя у Нью-Йорку, 21 лютого 1987-го. Похований на українському цвинтарі Святого Андрія у Саут-Баунд-Брук (штат Нью-Джерсі, США). Посмертно перший і єдиний Президент СРСР Михайло Горбачов повернув Григоренкові радянське громадянство, а судово-психіатрична експертиза підтвердила безпідставність кількарічного лікування у психлікарнях.
З Харковом видатного українця пов’язує короткий період біографії. Зокрема, навчання з1929 по 1931 роки у Харківському політехнічному інституті.
А ще у Харкові з ім’ям Григоренка пов’язано одне з найбільш дискусійних перейменувань вулиць.
Зараз в Україні на честь Петра Григоренка названо кілька вулиць, проспекти у Києві і Харкові, площу у Львові. У Сімферополі за ініціативою Меджлісу кримськотатарського народу йому встановлено пам’ятник. Президент України Леонід Кучма Указом № 1155 від 17 жовтня 1997 року посмертно нагородив Григоренка орденом “За мужність” І ступеня – з формулюванням “за мужність і самопожертву, виявлені при відстоюванні прав людини, активну участь у правозахисному русі”.

Й наразі саме люди створюють історію і надихають крокувати далі. Саме 16 жовтня в 2025 році колектив Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” (“НУА”) поділився добрю новиною: кращі випускники ЗВО діляться накопиченими знаннями з учнями НУА.

Зокрема, Іван Мовчан (“Українська вагова компанія”) з 20.10.25 по 01.12.25 по понеділках та четвергах о 09.35 (онлайн) читатиме курс “Управління змінами та обмеженнями в бізнесі” (із можливістю отримати сертифікат). Реєстрація на курс за посиланням: https://forms.gle/vkNftiiRCS1xAUCM6

До того ж у бажачих є можливість 24 жовтня 2025 року о 15.00 долучитися до гостьової лекції від успішного випускника “НУА” – підприємця, засновника компаній та інвестора в альтернативну енергетику Андрія Саніна. Реєстрація на курс за посиланням: https://forms.gle/eq87hzVfUktcuV4B8

А ще, нагадуємо,  Харків незламний, бо його тримають незламні люди. Саме такий колектив Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” (“НУА”). Попри всі складнощі  часу вони не припиняють навчати дітей, даруючи світло знань.

Навчальний рік 2025/2026 стане ювілейним для незламного колективу.  “НУА” та Харків вже 35 років разом пишуть спільну історію (докладніше про відкриття навчального року в новині GX).

Цього ювілейного року для “НУА” новинний портал GX спільно із незламним колективом ЗВО буде згадувати пам’ятні сторінки історії Харкова та Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія”. Адже “НУА” та Харків вже 35 років разом пишуть спільну історію (посилання на проєкт).

Отож бо й сьогодні ми згадаємо, що цікавого відбувалося у незламному Харкові 16 жовтня.

16 жовтня 1897 року в селі Ольшани Харківської області народився Андрій Крамаренко – відомий харківський актор. Український драматичний актор і педагог. Народний артист України (1946 року).

1921 року закінчив театральну студію в Харкові.
З 1922 року працював артистом Харківського українського театру під керівництвом Юхименка.
З 1923 року працював у Києві та Одесі.
Ролі в театрі: Бенедикт («Багато галасу даремно» В. Шекспіра), Бублик, Однолюб («Платон Кречет», «Чому посміхалися зорі» О. Корнійчука), Гнат, Стьопочка («Безталанна», «Житейське море» І. Кар­пенка-Карого), Черевик («Сорочинський ярмарок» М. Старицького), Шинкар («Вій» М. Кропивницького), Шимель («200 000» за п’єсою «Великий виграш, або 200 000» Шолом-Алейхема) та інші.
Ролі в кіно: Дід Мороз («Митько Лелюк», 1938 року).
Помер 1 квітня 1976 року в Одесі.

16 жовтня 1919 року в селищі Дарниця (нині в межах міста Києва) в родині залізничника народився Іван Решетей — гвардії капітан, герой Другої світової війни, учасник визволення Харкова.

Навчався і працював у залізничних майстернях.
Закінчив Київське військове артилерійське училище.
Відзначився у боях наприкінці серпня — на початку вересня 1943 року в районі міста Мерефа (на південь від Харкова). Під час атаки піхоти та 8 танків противника захисники відстояли свої орудія. Решетей, ставши до зброї, особисто знищив 2 танки. У бою 10 вересня 1943 його батарея без прикриття піхоти вступила в єдиноборство з автоматниками противника і відобразила їх спроби захопити батарею. Загинув у бою. Похований у братській могилі у селі Борки Зміївського району Харківської області. За мужність, відвагу та героїзм, виявлені у боях зі звільнення Харкова капітану Івану Решетею присвоєно звання Героя.

16 жовтня 1926 року розпочався перший харківський сезон знаменитого театру «Березіль», яким керував режисер Лесь Курбас (докладніше про театр розстріляного режисера і харківську прем’єру в новині GX). Театр було переведено з Києва до столичного Харкова. Прем’єрною стала вистава за п’єсою Фарнана Кроммелінка «Золоте черево».

Театр працював у будівлі на вулиці Сумська, 9. Зараз у цьому приміщенні працює Харківський академічний український драматичний театр ім. Т. Шевченка.

“Березиль” проіснував у Харкові до 1934 року і був закритий. Напередодні закриття театру Леся Курбаса заарештували як «ворога народу».

16 жовтня 2008 року до Харкова з’їхалися володарі найпотужнішої мускулатури. Відкрився чемпіонат з бодібілдингу та бодіфітнесу. Змагання проходили серед чоловіків та жінок у різних вагових категоріях. Турнір проходив у кіноконцертному залі “Україна”.

Окрім самих змагань, відбулися показові виступи найсильніших атлетів України та Європи, жіночий бодібілдинг та бодіфітнес.

16 жовтня 2014 року на будівництво «Стіни» прибув колишній прем’єр-міністром Арсеній Яценюк.
Того часу будівництво «Стіни» (системи огорож на українсько-російському кордоні) було популярною політичною темою.

Протяжність підконтрольної Харківському прикордонному загону ділянки становить 315,5 км. На 42 кілометрах викопали рів. На 30 метрах встигли поставити огорожу із сітки Рабиці. Але це усе було марно проти ворожої орди з рф.
Попри все, незламні українці вміють усміхатись горю. Бо усміхнені вуста – це теж броня, яку не зломить навіть доля…

Отож бо «Стіна» і Арсеній Яценюк теж опинилися у центрі “уваги” гумористів.

Фото та матеріал: відкриті джерела, GX, Наталія Бойченко