21 липня 2004 року відбулася на перший погляд рядова, але насправді унікальна подія. У Харкові “переїхав” пам’ятник Василю Каразіну.
Пам’ятник із саду Шевченка перемістили до головного входу Харківського університету.
Цікаво, що це було вже не перше “місце проживання” для статуї (докладніше в новині GX).
Спочатку, 1905 року, бронзового Каразіна встановили на вулиці Сумській – у тому самому місці, де сьогодні розміщується пам’ятник Тарасу Шевченку.
Після 1934 року пам’ятник перемістили на Університетську вулицю, до старої будівлі університету.
Але невдовзі пам’ятник відправили на Харківський тракторний завод на переплавку. На щастя, скульптуру переплавити не встигли.
Вона простояла на заводі до 1958-го, коли її встановили у саду Шевченка, поряд із новою будівлею університету. На цьому місці Каразін простояв майже півстоліття.
Місце для пам’ятника після перенесення Каразіна не спорожніло. Нині там встановлено пам’ятник письменнику Гулаку-Артемовському.
21 липня 2004 року, до 350-річчя Харкова, було видано пригодницький роман про кохання. Роман називався «Дике поле» та був присвячений часам освоєння Дикого поля та появі харківської фортеці.
Літературний твір, написаний харківським письменником Альбертом Єсаковим, представляв розділи з неопублікованої науково-фантастичної трилогії «Забуті у віках».
Презентаційне видання було випущено тиражем 1000 екземплярів.
Довідка. Альберт Єсаков – кандидат технічних наук. Пише вірші та прозу. Займається художньою фотографією, грає у театрі-студії, співає, виступає зі своїми творами.
Є автором історичних та науково-фантастичних творів: «Йосиф з Аримафеї», «Реальне диво», «Діамант на ім’я Сансі», «Поєдинок у країні Бритів», «Пророк і купець», «Сусід», фантастична трилогія «Забуті у віках», історична дилогія «Свідок вічності», історичний пригодницький роман «Дике поле», про події, що відбувалися у харківській фортеці у 17 столітті та ін.
«Дике поле»
Історичний пригодницький роман.
Роман розповідає про час виникнення на краю Дикого поля невеликої дерев’яної фортеці Харків, створеної для захисту Слобідської України. Окрім захоплюючих пригод героїв, книга охоплює широке коло історичних проблем розвитку Слобідської України.
Книжка увійшла до комплекту сувенірного набору, який дарували гостям, які прибули на святкування 350-річчя міста Харкова. Її вручили Президенту, міністрам, депутатам Верховної Ради, губернаторам, мерам міст України та іншим гостям, які брали участь у святкуванні.
Видання швидко завоювало популярність у читачів, одразу ставши бібліографічною рідкістю.
Трилогія «Забуті у віках»
Трилогія розповідає про пригоди трьох поколінь українців із роду Кононенка із сімнадцятого століття до наших днів. Їхні долі тричі перетиналися в диких джунглях Південної Америки з долею невідомого світу народу. Предки цього народу після загибелі легендарної Атлантиди подолали океанські простори у пошуках нової батьківщини і знайшли її на далекому американському континенті.
Дилогія «Свідок вічності»
На Землі, невпізнаними, живуть Свідки – посланці Тонкого Світу. Один з них – перс Афросіаб Адіні, який близько знав Ісуса Христа, був відомий в Єрусалимі першого століття під ім’ям Йосипа Аримафейського. За дві тисячі років, що минули з того часу, він зустрічався з багатьма видатними людьми, брав участь у багатьох битвах, водив по всьому світу кораблі та каравани, любив безліч жінок, був прийнятий при дворах королів та султанів. Про його пригоди розповідає ця книга.
21 липня 2006 року в Харкові презентували одразу кілька культурних та інфраструктурних проектів.
Скульптор Сейфаддін Гурбанов презентував пам’ятник Людмилі Гурченко.
Однак цей пам’ятник так і не було встановлено.
У 2018 році у сквері на вулиці Трінклера було встановлено іншу скульптурну композицію, присвячену актрисі.
Також у Харкові презентували ще один пам’ятник, Бекетову, та площу імені знаменитого архітектора.
Пам’ятник встановили за рік, 2007-го, біля входу до університету будівництва та архітектури (який дивом вцилів після атаи рашистів у 2023 році).
Цікаво, що ще за дев’ять років у Харкові було відкрито ще один пам’ятник Бекетову – біля Харківської академії міського господарства.
Тож у місті є “два Бекетових”.
Крім усього, 21 липня у 2006 році міська влада познайомила мешканців із зовнішнім виглядом нової станції метро «Перемоги».
Однак відкриття станції довелося чекати ще 10 років.
Станцію – останню наразі – відкрили 2016-го.
До речі, станція “Перемога” під час війни набула особливого значення — це наша мета і кінцева зупинка війни з рф.
Фото та матеріал: Наталія Бойченко, GX, відкриті джерела
