4 червня 1909 року у Харкові народився Олександр Ільченко (1909-1994) – український письменник, сценарист, журналіст, перекладач, член Спілки письменників України.
В 1928–1931 роках навчався на літературно-лінгвістичному факультеті Харківського інституту народної освіти (зараз Харківський національний університет).
Почав друкуватись з 1929 року. Писав українською та іншими мовами. Працював у Києві.
У 1937 році його батька, Єлисея Матвійовича, за доносом репресували, звинувативши у причетності до «організації українських буржуазних націоналістів». Він помер від голоду та обморожень в таборі на Тайшеті.
Олександр Ільченко – учасник Другої Світової війни. Фронтовий кореспондент газети “Известия”. Нагороджений медалями.
Працюючи в журналі «Україна», активно виступав з нарисами і публіцистичними статтями.
Твори Ільченка багаторазово перевидавались. Так, наприклад, його химерний роман з народних вуст «Козацькому роду нема переводу…» — неодноразово виходив не лише українською…
У доробку Олександра Ільченка також повісті «Італійське каприччо», «Звичайний хлопець», «Солом’яна рукавичка», кіносценарії, п’єси, оповідання.
Займався дослідженнями фольклору.
Помер у 85-річному віці 16 вересня 1994 року в Києві. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі.
У 2017 році, у Києві, на фасаді будинку, де з 1972 року до кінця життя жив Олександр Ільченко, встановлена меморіальна дошка на вшанування його пам’яті.
4 червня 1932 року в Одесі народився Анатолій Брусиловський – відомий художник-графік, письменник, ювелір, фотограф, колекціонер, засновник напрямку «боді-арт». До нього робилися спроби використовувати замість полотна людське тіло, але офіційно у 1969 році зафіксував їх лише Анатолій Рафаїлович.
Брусилівський закінчив Харківське художнє училище (1948–1953).
Перші спроби себе-художника розпочав як книжковий ілюстратор. Згодом поступово освоїв ліногравюру, станкову графіку, живопис (сюрреалістична абстракція), колаж та об’ємний асамбляж. У 1957 р. з роботами зі станкової графіки взяв участь у Фестивалі молоді, де отримує почесну нагороду. Незважаючи на те, що в той час виставки робіт подібного спрямування проводити заборонялося, пошук нових можливостей мистецтва став потребою Брусиловського. Паралельно захопився мистецтвом фотографії, і це захоплення в майбутньому вилилося у відкриття галереї портретів андеграунду. Зіграв головну роль у фільмі «Апостол» (1966), який був знятий у його власній студії.
У 1970 р. як головний художник розпочав роботу в кіно.
Жив і творив в Україні, Франції, Німеччині і не тільки…
Доля розпорядилась так, що нині митець живе у Німеччині в місті Кельн.
Він ніколи не прагнув слави, кожне його звершення було продиктоване метою знайти свого глядача і читача. Популярність наростала поступово, з кожною щорічною виставкою: Польща, Італія, Франція, Німеччина, Іспанія, Швейцарія, Англія, Данія, США, Ізраїль та інших країнах. Сьогодні колажі художника знаходяться в багатьох музеях світу та численних приватних колекціях. Завжди ішов у ногу з часом, з історичних подій черпав натхнення; його оточували справжні друзі, в будь-які часи готові прийти на допомогу, яких він згадав у книгах. Власним прикладом довів, що захоплення не залежить від віку та обставин: у 75 років почав створювати ювелірні прикраси. Постійно натхненний, Анатолій Рафаїлович так формулює своє життєве кредо: «Безмежно цікаво!»
(За матеріалом видавництва “Логос. Україна”).
4 червня 2008 року у Харкові презентували унікальну фотоенциклопедію.
Видання було присвячене фотографічній справі у Харкові з 1851 року, коли у місті з’явилося перше стаціонарне фотоательє, та до 1917 року. В енциклопедії представлено майже всіх фотографів Харківської області минулого.
На складання альбому пішло близько трьох років.
У виданні зібрано близько тисячі робіт двохсот п’ятдесяти фотографів.
