Позначка: педагог

Український танцюрист, якому світ аплодував стоячи, керував харківським театром (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 25.02.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня народився знаменитий український артист балету, балетмейстер, хореограф і педагог Павел Вірський (25.02.1905-5.071975). Народний артист, володар численних нагород і премій залишив значний внесок у мистецтві.

Він виступав та працював балетмейстером в Одеському театрі опери та балету, був художнім керівником Харківського, Дніпропетровського та Київського театрів опери та балету, викладав у Київському хореографічному училищі.

З 1955 року він був художнім керівником Державного ансамблю танцю України (нині Ансамбль танцю України імені Павла Вірського). Спираючись на народні традиції, Вірський створив яскраві хореографічні композиції: «Ми з України», «Запорожці», «На кукурудзяному полі», «Ляльки», «Гопак», «Повзунець», «Моряки», «Сестри» , «Чумацькі радості», «Ой, під вишнею», «Подоляночка», «Про що верба плаче», «Ми пам’ятаємо!», «Бухенвальд», «Хміль», «Шевчики» та інші. Ансамбль гастролював від рідних міст до зарубіжних країн: Німеччина, КНР і В’єтнам (1956), Польща (1955), Англія (1958), Франція та Австрія (1959), Іспанія (1969), США (1972) ) та ін.

Поховано маестро у Києві на Байковому цвинтарі, а на його батьківщині в Одесі встановлено пам’ятну дошку.

“Я день і ніч молюся на Вірського. Він мене створив, він мене виростив. Я хочу бути схожим на нього”, – говорив у своєму інтерв’ю український танцівник, хореограф, народний артист України Григорій Чапкіс.

2005 року до 100-річчя від дня народження Павла Павловича в Україні було випущено марку та монету, присвячену йому! Світла пам’ять танцюристу, якому світ аплодував стоячи!

Фото, відео та матеріал: відкриті джерела

4 грудня в історії Харкова: загадують дві цікаві події пов’язані з містом і його видатними діячами (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 04.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

4 грудня, в 1954 році народився Григорій Степанович Гладій — український та канадський актор театру та кіно, театральний режисер і педагог, виступав у Харківському театрі імені Шевченка.

Гладій народився на Тернопільщині.

1976 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

Ще у студентські роки зіграв першу роль – льотчика 1-ї ескадрильї у знаменитій картині Леоніда Бикова.

У 70-х роках працював у Харкові. У 80-х – у Києві та Литві.

З 1990 року живе та працює в Канаді.

Поліглот – вільно розмовляє англійською, польською, українською, литовською, французькою, німецькою та італійською мовами. Брав участь у телевізійному проекті «Форт Буайард».

4 грудня 1976 року на вулиці Халтуріна, 42, відкрився один із харківських театрів – «Мадрігал». Ця дата традиційно вважається днем народження театру. Керівником був режисер Володимир Какурін.

У 1986 році театр змінив своє місцезнаходження. Вистави проходили у ПК заводу “ФЕД” на Сумській.

З осені 2017 року вистави театру можна було побачити у «Харківському муніципальному культурному центрі» (колишній Будинок культури «Металіст») за адресою – вулиці Плеханівській, 77.

Наразі разом чекаємо на перемогу і зустріч в театрі!

Харківщина у XXI столітті. 20 жовтня місто вітає видатного педагога

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 20.10.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Вітаємо! Цього дня, 20 жовтня, в 1938 році у селі Нова Водолага Харківської області народився Віталій Бондар — спеціаліст у галузі дефектології, доктор педагогічних наук.

1965 року закінчив Київський педагогічний інститут, працював у Києві.

Наукові дослідження Бондаря стосувалися професійно-трудового навчання у допоміжній школі.

Віталій Бондар – автор понад 250 наукових праць, присвячених різним аспектам навчання та виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку.

За редакцією Бондара вийшов перший в Україні дефектологічний понятійно-термінологічний словник «Спеціальна педагогіка».

5 жовтня – один день в історії Харкова: ЗВО-ювіляр до свята підготува чуттєві вітання (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 05.10.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Попри жахи війни, освітяни України відзначають професійне свято і в наш буремний час.
День вчителя, або ж День працівників освіти, в Україні щорічно відзначають у першу неділю жовтня.
Їх мужність та мудрість, як завжди надихає. Колектив Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” (“НУА”) вже 35 років разом пишуть спільну історію. Їм є чим пишатися і що розповісти.
Вітання колектив почав приймати ще 3 жовтня.
Свою подяку викладачам учні закладу виклали у спогадах – від перших свят у стінах НУА до сьогодення, а ше вітали особисто.

Справжнім дарунком став і веселий сюжет, який напередодні Дня працівника освіти підготували учні, студенти та випускники НУА. Вони з гумором розмірковували про те, що вони думають про своїх наставників: усім охочим було поставлено прості, але дуже щирі (і трішки кумедні) запитання- відповіді вийшли різні: смішні, зворушливі, несподівані. Але головне – у кожному слові відчувається повага, любов і вдячність.

Подивіться відео – в ньому зібрані усмішки, жарти, щирі спогади та найтепліші побажання. Бо вчителі – це ті, хто надихає, підтримує і вчить вірити у себе!

“З Днем учителя, наші дорогі наставники! Дякуємо, що ви поруч, – підсумовують творці відео. – Адже викладач як диригент управляє оркестром, створюючи гармонію та допомагаючи учням у спільній творчості розкривати свій потенціал!”

Колектив новинного порталу GX приєднується до привітань! Дякуємо за вашу наполегливу працю і незламність!

Довідка. Історія навчального закладу починалася з перших трьох класів економіко-правової школи (СЕПШ) та Дитячої недільної школи (пізніше – школа раннього розвитку) для дітей 4–6 років, відкритих восени 1991 року.
Сьогодні НУА – це єдиний в Україні навчально-науковий комплекс, який завершив багаторічний соціальний експеримент із становлення авторської моделі безперервної освіти. Університет входить до першої десятки кращих приватних навчальних закладів України та оцінюється як один із провідних вишів в українській національній системі освіти.
ХГУ НУА є членом Міжнародної асоціації університетів, одним із учасників підписання Великої Хартії університетів світу.
27 університетів світу співпрацюють із харківським НУА.

Нагадаємо, Харків незламний, бо його тримають незламні люди. Саме такий колектив Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” (“НУА”). Попри всі складнощі часу вони не припиняють навчати дітей, даруючи світло знань.
Навчальний рік 2025/2026 стане ювілейним для незламного колективу. “НУА” та Харків вже 35 років разом пишуть спільну історію (докладніше про відкриття навчального року в новині GX).

Цього ювілейного року для “НУА” новинний портал GX спільно із незламним колективом ЗВО буде згадувати пам’ятні сторінки історії Харкова та Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія”. Адже “НУА” та Харків вже 35 років разом пишуть спільну історію (посилання на проєкт).

Отож бо й сьогодні ми згадаємо, що цікавого відбувалося у незламному Харкові 5 жовтня.

А саме 5 жовтня 1816 року підписано Указ “Про заснування інституту земельного господарства у Варшаві”. З цієї дати починає свій відлік Харківський національний аграрний університет Докучаєва – найстаріший сільськогосподарський ЗВО в Україні.

Після початку Першої світової війни 1914 року інститут було переведено до Харкова, де працює вже понад сто років.

В мирні часи у ЗВО навчалося близько 4000 студентів.

А ще 5 жовтня 1887 року народився Олексій Синявський — один із найвизначніших українських мовознавців та педагогів.

Синявський народився у селі Андріївка, нині Бердянського району Запорізької області.

1916 року закінчив Харківський університет.

З 1920 до 1928 року був професором Харківського Інституту народної освіти, керував у ньому секцією української мови науково-дослідної кафедри мовознавства імені Потебні.

З 1925 до 1928 року був членом Комісії для організації українського правопису.

У 1930-х роках жив та працював у Києві.

Все життя вчений присвятив дослідженням української фонетики та правопису. За це його звинуватили в націоналізмі й розстріляли 1937 року, а реабілітації довелося чекати довгих двадцять років.
Реабілітований посмертно 1957 року.

Фото, відео та матеріал: GX, Вікторія Маренич, Наталія Бойченко, ХГУ НУА, відкриті джерела

12 серпня в історії Харкова: народилася теоретик українського театрального мистецтва (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Цього дня, 12 серпня, 1895 року народилася Олімпія Добровольська (1895-1990) — українська театральна актриса та режисер, театральний педагог та теоретик українського театрального мистецтва XX століття.

Добровольська народилася в Одесі. Навчалася у Київській музично-драматичній школі імені Лисенка.

У 1917-1919 роках грала у Києві у «Молодом театрі» у Леся Курбаса. 1922 року разом із чоловіком вступила у творче об’єднання «Березиль», створене Курбасом у Києві.

1926 року разом із театром переїхала до Харкова. З успіхом виступала і в комедійних, і в драматичних ролях, грала у творах української та світової класики.

Вийшла заміж за відомого актора та режисера Йосипа Гірняка.

У грудні 1933 року Йосипа Гірняка було заарештовано і в 1934 році за звинуваченням в участі в «контр-революційній українській військовій організації» заслано до таборів у Карелію. Олімпія Добровольська залишалася у Харкові, значилася з 1935 року у трупі Українського драматичного театру імені Шевченка у Харкові.

1937 року Гірняк, порушивши умови заслання, приїхав до Харкова до дружини. В результаті їх обох було заарештовано і після чотиримісячного перебування в Харківській в’язниці вислано до Карелії.

У 1940 році подружжя отримало дозвіл повернутися в Україну. 1944 року емігрували до Австрії, а 1949 року до США.

Разом з чоловіком керували Театром-студією в Австрії та Німеччині (1945–49), у США (1949–51); працювала артисткою і режисером Українського театру в США (1953–55), Театру слова (1956–64).

Основні ролі: Сніжинка («Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка), Мотронька, Лизька, Баронова Козіно («Комуна в степах», «97», «Мина Мазайло» М. Куліша), Соня («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Долорес («Камінний господар» Лесі Українки), Мати («Мати і я» за М. Хвильовим), Едріта («Горе брехунові» Ф. Ґрілльпарцера), Діана («Собака на сіні» Лопе де Веґи).

Основні вистави: «Оргія», «Лісова пісня» Лесі Українки, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Неофіти» за Т. Шевченком, «Примари» Г. Ібсена, «Господиня заїзду» К. Ґольдоні, «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра.

Померла 2 лютого 1990 року в Нью-Йорку (США).

Історичний факт. 29 червня народився видатний гінеколог та педагог

Опублікував(ла) новина GX , 29.06.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

29 червня 1839 року народився Павло Ясинський – акушер та гінеколог, заслужений професор Харківського університету.

Син титулярного радника. Народився в селищі Краснокутськ (на Харківщині). Початкову освіту здобув в Охтирському повітовому училищі, а з 1849 року навчався у Першій Харківській гімназії, курс якої закінчив у 1857 році.

У тому ж році було прийнято на медичний факультет Харківського університету.

Працював в університеті. У 1868 році удостоєний звання доктора медицини. 1869 року призначений на посаду директора Харківського земського повивального вчилища. На цій посаді він перебував до 1902 року.

У 1900 році затверджений у званні заслуженого професора і протягом трьох років ще продовжував керувати акушерсько-гінекологічною клінікою та читав лекції студентам.

29 червня 1932 року в Харкові народився Леонід Баткін (1932-2016) – історик та літературознавець, культуролог, учасник дисидентського руху.

Баткін закінчив історичний факультет Харківського державного університету у 1955 році.
З 1956 до 1967 року викладав у Харківському інституті мистецтв. Звільнений за «грубі ідеологічні помилки», у тому числі за «пропаганду чистого мистецтва та формалізму».
Фахівець з історії та теорії культури, головним чином італійського Відродження. Справжній член Американської академії вивчення Відродження.
Був близьким до дисидентських кіл. 1979 року був учасником самвидавського літературного альманаху «Метрополь».
Політичну діяльність продовжував у 2000–2010-х роках. У травні 2010 року підписав звернення російської опозиції «путін має піти».
Відомі роботи: “Данте та його час: Поет і політика”, “Італійські гуманісти: стиль життя і стиль мислення”, “Італійське Відродження в пошуках індивідуальності”, “Леонардо да Вінчі та особливості ренесансного творчого мислення” та ряд інших.
Помер 29 листопада 2016 року.

Історичний факт: 21 червня народився відомий харківський актор та педагог (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 21.06.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 21 червня, в 1878 році народився Іван Мар’яненко (справжнє прізвище — Петлішенко, 1878-1962) — відомий український актор театру та кіно, театральний режисер, педагог.

Дядько Мар’яненко – актор і драматург Марк Кропивницький допоміг Івану та його молодшому братові Марку закінчити Куп’янське повітове училище, а 1895 року прийняв їх до своєї театральної трупи.

Іван Мар’яненко виступав на найкращих сценах країни.

1915 року сформував Товариство українських акторів, до складу якого увійшли відомі виконавці Панас Саксаганський та Марія Заньковецька.

В 1926 році разом із театром Леся Курбаса «Березіль» переїхав до Харкова.

У 1935-1958 роках – актор Харківського українського драматичного театру імені Шевченка.

У 1933-1935 роках позував скульптору Манізеру для постаті пов’язаного козака багатофігурного пам’ятника Тарасу Шевченко у Харкові.

У 1925-1941 та 1944-1961 роках викладав у Харківському театральному інституті (нині Харківський національний університет мистецтв імені Котляревського).

Помер 4 листопада 1962 року у Харкові. Похований на 2-му міському цвинтарі.

Історичний факт. 13 червня на Харківщині народилася відома українська письменниця і педагог

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 13.06.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 13 червня, у 1863 році в місті Богодухів (нині – Харківська область) народилася Марія Грінченко (дівоче прізвище — Гладиліна) – українська письменниця, перекладач, педагог.

Після закінчення земської прогімназії у 1881-1884 роках працювала у богодухівській народній школі.

Літературну роботу розпочала у 1884 році.

Друкувала вірші у журналах «Зоря», «Дзвінок» та інших.

Марія Грінченко – автор прозових творів «Під землею. Оповідання про шахти», «Чередник та дівчата».

Жила та працювала в Дніпрі, Чернігові, Києві.

Переїхавши до Києва, займалася технічною роботою зі складання «Словника української мови». Займалася перекладами з англійської, французької, німецької українською мовою.

Померла у Києві 1928 року.

24 травня в історії Харкова: сучасність і минуле

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 24.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

24 травня 1899 року народився Костянтин Челпан (1899-1938) – конструктор дизельних двигунів, начальник дизельного відділу Харківського паровозобудівного заводу, керівник конструкторського колективу зі створення танкового дизеля В-2, що використовується, зокрема, в танку Т-34.
Челпан народився на території сучасної Донецької області у сім’ї селянина грецького походження.
Після закінчення у 1919 році реального училища та участі у громадянській війні, вступив до Харківського технологічного інституту, який закінчив у 1924 році. Після закінчення інституту працював на Харківському паровозобудівному заводі конструктором, начальником дизельного відділу, головним конструктором, начальником конструкторського бюро. У 1928-1937 роках – начальник конструкторського бюро та головний конструктор з дизельного двигуна Харківського паровозобудівного заводу. Під керівництвом Челпана було створено танковий дизель В-2, встановлений у танк Т-34 та інші машини. За розробку двигуна інженер отримав у 1935 році орден та посаду головного конструктора.

Однак у 1937 році Челпан був заарештований у справі про “грецьку змову”. В 1938 році розстріляний у харківській в’язниці. Реабілітований у 1956 році.
Сміх крізь сльози – цього року у рашистів на параді був лише один танк і той розробки Харківського КБ під керівництвом Челпана – Т34 – харківський танк вже пройшовся по площі у москві… Україна Переможе!
До речі, дошка на честь К. Ф. Челпана встановлена 30 листопада 2001 року, за ініціативи Харківського міського товариства греків за підтримки міської влади, на на фасаді будинку № 7 по проспекту Незалежності, в якому він мешкав з 1934 по 1937 роки (але підійти до неї можна зі сторони будинку № 4 по вулиці Ромена Роллана). А танк стоїть на майдані Конституції…

24 (11) травня, в 1908 році в Харкові народився Георгій Меліхов (1908-1985) – живописець та педагог.
З 1935 по 1941 рік навчався у Харківському та Київському художньому інституті. Учасник Другої світової війни. Створив серію фронтових малюнків.
Він викладав у Київському художньому інституті.
Георгій Меліхов був справжнім майстром малюнку олівцем, а також чудовим портретистом. У всій своїй творчій діяльності Меліхов більш за все прагнув зображати людину. І якщо в перших студентських малюнках він домагався лише зовнішньої подібності, то в його роботах з другої половини 1930-х років вже проявляється вміння розкривати психологічний стан людини. Автор знаменитої картини «Молодий Тарас Шевченко у майстерні у К.П. Брюллова» (1947), а ще «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж» (1963).

Був на Алтаї, в Криму, у Вірменії, Чехії, Італії – з кожної мандрівки привозив велику кількість етюдів.
Також Георгія Меліхов захоплює краса морського берега – скелі, камінці, на яких ще яскряться бризки. Надзвичайно красиві його квіти. До них у художника особлива пристрасть. Серед кращих: “Травневі квіти”, “Черемха”, “Голубі квіти”, “Бузок”, “Мальви”, “Флокси”, “Бульденежі”, “Троянди”. Меліхов переконаний, що писати натюрморти, особливо квіти, повинен кожний живописець, бо це збагачує палітру, вдосконалює живопис. Натюрморти Меліхова ніколи не бувають строкатими, вони завжди стримані у кольорі, поетичні.
З 1979 — член-кореспондент Академії мистецтв.
З підліткового віку захоплювався астрономією, з 1916 року в Харкові відвідував астрономічний гурток Л. О. Струве разом із майбутніми всесвітньовідомими астрономами М. П. Барабашовим і В. В. Каргером.
За матеріалами обсерваторних спостережень робив замальовки зоряного неба, малюнки світил і небесних тіл (зокрема, детальне зображення поверхні Марса).
Усе життя збирав книжки з астрономічної тематики, частина з яких нині перебуває в зібранні київського дослідника історії космонавтики й колекціонера Юрія Шевели.
Помер 22 квітня 1985 року. Похований на Байковому кладовищі.
Меморіальна дошка Георгію Меліхову на будинку по вул. Богдана Хмельницького, 27/1 в Києві, де він працював в 1949—1989 рр. Скульптор Олександр Скобліков. Відкрита 1994 року.З підліткового віку захоплювався астрономією, з 1916 року в Харкові відвідував астрономічний гурток Л. О. Струве разом із майбутніми всесвітньовідомими астрономами М. П. Барабашовим і В. В. Каргером.З підліткового віку захоплювався астрономією, з 1916 року в Харкові відвідував астрономічний гурток Л. О. Струве разом із майбутніми всесвітньовідомими астрономами М. П. Барабашовим і В. В. Каргером.

24 травня 2005 року Харківська шахістка перемогла на чемпіонаті України. У чемпіонаті України з шахів серед жінок, який завершився в Алушті, виступали 48 учасниць. Найкращою стала харків’янка Ганна Ушеніна.

Через сім років, 2012 року, Ушеніна стала чемпіонкою світу.

У ті часи Харків був не лише шаховицею, але й центром розвитку іншого, не менш інтелектуального виду спорту – кікбоксингу. Харківські кікбоксери привезли 10 медалей з чемпіонату Європи, в якому брали участь близько 400 спортсменів із 20 країн.

Довідка. Ушеніна Анна Юріївна (народилася 30.08.1985 року в Харкові) – Міжнародний гросмейстер із шахів. “Динамо” Харків.

Спортивні досягнення.
Всесвітня шахова олімпіада: 2008 рік – 3 місце в команді; 2012 рік – 3 місце в команді; 2014 рік – 3 місце в команді; 2016 рік – 3 місце в команді; 2018 рік – 2 місце в команді; 2022 рік – 1 місце в команді та 2 місце на третій дошці особисто.

Всесвітні інтелектуальні ігри: 2014 рік – 3 місце з швидких шахів.

Чемпіонати світу: 2007 рік – 3 місце в команді та 3 місце особисто; 2009 рік – 3 місце в команді; 2012 рік – 1 місце на чемпіонаті світу серед жінок; 2013 рік – 1 місце в команді та 2 і 3 місце особисто.

Чемпіонати Європи: 2002 рік – 1 місце в команді та 2 місце особисто на чемпіонаті Європи серед дівчат; 2005 рік – 3 місце на чемпіонаті Європи серед жінок; 2007 рік – 1 місце особисто; 2009 рік – 3 місце в команді; 2011 рік – 1 місце особисто; 2013 рік – 1 місце в команді та 3 місце особисто; 2015 рік – 2 місце в команді та 2 місце особисто; 2013 рік – 1 місце в команді та 3 місце особисто; 2016 рік – 1 місце на чемпіонаті Європи серед жінок; 2017 рік – 3 місце в команді; 2018 рік – 3 місце на чемпіонаті Європи серед жінок.

До того ж, Гран-прі FIDE з швидких шахів у 2020 році.

Державні нагороди:
– Орден княгині Ольги ІІІ ст. (16 червня 2006) — за отримання першого місця на 37-й Всесвітній шаховій олімпіаді, піднесення міжнародного престижу України.
– Орден княгині Ольги ІІ ст. (30 січня 2013) — за досягнення визначного результату на чемпіонаті світу з шахів серед жінок (2012 рік), вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного спортивного авторитету Української держави.
– Відзнака Президента України – ювілейна медаль «25 років незалежності України».

Фото та матеріал: Ukrainian Chess Federation, “Динамо” Харків, відкриті джерела

Нагадаємо, у липні 2024 року було оновлено світову таблицю кращих шахистів.

До сотні найсильніших шахісток світу входять 5 представниць України: Анна Музичук (2521), Марія Музичук (2508), Юлія Осьмак (2464), Анна Ушеніна (2417), Наталя Букса (2396).

Харків пишається своєю талановитою донькою – Анною Ушеніною.

На фронті загинув режисер і драматург з Харкова (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 07.06.2023. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Сумна звістка від колективу театрального факультету Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського облетіла вчора сторінки соцмереж, збираючи спогади та слова співчуття…

Кожна така звістка – це нестерпний біль!

Ясним літнім днем, 5 червня, на війні загинув талановитий випускник театрального факультету, режисер-педагог Дитячої школи мистецтв №6 міста Харкова Микита Калембет. Він мав би ростити донечку, кохати дружину, творити та вчити, але вимушений був стати сапером… Страшна війна обірвала політ талановитої людини, спроможної змінювати світ на краще…

Сотні репостів, десятки повних болю коментарів…

“Микита – один з найперших учасників Всеукраїнського дитячо-юнацького фестивалю-майстерні авторської пісні “Сонячний зайчик”, наш театральний хлопчик… Як ми пишалися, що він пішов навчатися театральній справі! Він був першим… Співчуття рідним та близьким. Слава Герою!” – написала Олена Алексєєва.

Друг дитинства, однокурсниця, колега… Вона написала чуттєвий пост і одразу знищила його – бо дуже боляче…. Марія Ванєєва про Микиту Келембета:

Колектив GX приєднується до слів співчуття рідним та близьким загиблого! Низький уклін та дяка батькам! Світла та вічна пам’ять Герою-захиснику!

Фото та матеріали: Театрального факультету ХНУМ імені І. П. Котляревського, архів Марії Ванєєвої