Перейти до основного вмісту

Позначка: молитва

Харків’янка торкнулася історії святого (фото)

30 листопада – День пам’яті святого апостола Андрія Першозваного.

Святий Андрій був простим рибалкою із Вифсаїди – містечка на узбережжі Галілейського озера. На відміну від свого брата Симона (якого пізніше Господь Ісус Христос назвав Петром), він не мав власної сім’ї, а цікавився духовними питаннями, через що став учнем Іоана Предтечі. А коли Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, тоді Андрій разом зі своїм земляком Іоаном Зеведеєвим (майбутнім апостолом Іоаном Богословом) послідували за Месією. Пізніше до них приєднався і брат Андріїв Петро.

Першозваним називають апостола Андрія за те, що він раніше від інших пішов за Христом, невідступно був поруч із Ним упродовж всього Його земного служіння. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий апостол Андрій пішов із проповіддю у північні країни.

На своєму шляху святий Андрій зазнавав багато знущань, мук і скорбот від язичників, але він невтомно ніс людям слово Боже, проповідуючи істину. Багато чудес звершив Господь через Свого відданого учня, заснував церкви. Останнім місцем, куди прийшов святий апостол і де прийняв свою мученицьку смерть, стало грецьке місто Патри. Там його розіп’яли на хресті, який мав вигляд літери «X». Тому і до нашого часу такий хрест називається «андріївським».
Особливе значення для нашої Церкви має святий Андрій Першозваний, пам’ять якого ми вшановуємо. Після зішестя Святого Духа на апостолів він пішов із проповіддю у Скіфію – землі, на яких пізніше виникне наша Русь-Україна. Сучасні дослідники дійшли висновку, що святий апостол Андрій мандрував Скіфією впродовж 10 – 20 років. І було це у другій половині І століття після Різдва Христового.

Про благовістя апостола Андрія у Скіфії свідчать давні християнські письменники, зокрема Іполит Римський (III ст.), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) та інші. А стародавній літопис «Повість минулих літ» оповідає про подорож апостола Андрія так: «І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».

Здавна наші славні предки шанували пам’ять апостола Андрія. Молодший син князя Ярослава Мудрого, Всеволод, у хрещенні отримав ім’я Андрій. У 1086 році він заснував у Києві Андріївський монастир. У 1215 році на тому місці, де за переказом апостол поставив перший хрест, було споруджено дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву.

А у XVIII столітті там за проектом архітектора Бартоломео Франческо Растреллі звели кам’яний храм святого Андрія Першозваного, який і донині височіє на Андріївському узвозі столиці.

Особливо цю дату вшановують в Шотландії, адже Святого Андрія (St Andrew’s Day) вважають її захисником.

День Святого Андрія відзначається християнами 30 листопада кожного року. У цей день у Шотландії відбуваються чисельні фестивалі, ярмарки, а також чисельні культурні події. Цей день у Шотландії є Банківським вихідним днем (Bank Holiday). Цей день також активно святкують шотландці в усьому світі.

Прапор Святого Андрія є прапором Шотландії, який має загальну назву The Saltire.

Святий Андрій був одним з апостолів Ісуса і братом Святого Петра. Його було розіп’ято римлянами на діагональному хресті, який називають Хрест Святого Андрія (який зображено на шотландському прапорі).

День Святого Андрія символізує початок періоду Адвент (Різдвяний Піст). Саме від цього дня християни починають готуватись до приходу Різдва, адже «адвент» перекладається з латинської, як «прихід».

Як написав на своїй картині харківський митець Гамлет – “ВІЙНА КРАДЕ БАГАТО ЧАСУ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ! ВІЙНА ДАЄ БАГАТО ЧАСУ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ!”. Багато хто з харків’ян, що вимушено залишили рідне місто, побачили світ і показали, на що ми спроможні. Ось і Ольга Чуб завдяки своїм талантам спромоглася відвідати багато країн в цей буремний час, дізналася і розповіла багато цікавого.

“Святого Андрія в Шотландії дуже шанують. Він є невіддільною частиною шотландської культури та традицій. Святий Андрій вважається покровителем Шотландії, шотландський прапор — це Андріївський хрест, а стародавнє містечко Сент-Ендрюс отримало таку назву, бо стало місцем останнього спочинку святого”, – розповідала Ольга Чуб, якій пощастило відвідати це місто.

До речі, сердечно вітаємо всіх іменинників з Днем Ангела!

А ще хочемо нагадати, що 18 липня, у 2013 році у Харкові було відкрито пам’ятник апостолу Андрію Андрій Першозваному.

Скульптура встановлена у сквері “Стрілка” на перетині річок Лопань та Харків.

Постамент із граніту заввишки півтора метри зобразили у вигляді хвилі, на якій спускається Андрій Андрій Першозваний, оскільки апостол вважається покровителем моряків. Заснування постаменту виконано у вигляді кіл на воді, а малюнок на ньому символізує Андріївський хрест.

У лівій руці святий тримає хрест, ніби благословляючи землю.

На постаменті встановлено табличку з написом «Благослови, Господи, землю сію».

Трохи фактів: в основу пам’ятника закладено постамент із 25-тонного цільного каменю; висота пам’ятника складає 4,3 метри; висота всього монумента – майже 8 м; основа постаменту – коло з темного та світлого граніту; малюнок із темного граніту символізує Андріївський хрест.

Автори пам’ятника – скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.

Відкриття пам’ятника було присвячене 1025-річчю Хрещення Київської Русі-України. Саме Андрія Андрій Першозваного вважають першим проповідником християнства в Україні.

В інших містах України, зокрема, Києві та Херсонесі також є пам’ятники святому апостолу, але там Первозванного зображено у похилому віці, незадовго до того, як він прийняв мученицьку смерть. У Харкові представники духовенства порекомендували скульпторам увічнити апостола у розквіті сил, коли він багато подорожував та проповідував християнство на українських землях, розповідав кореспондентам автор монумента скульптор Олександр Рідний.

Працював над пам’ятником він разом із скульптором Ганною Івановою, а керував процесом головний архітектор міста Сергій Чечельницький. Олександр Рідний розповідав, що образ Андрія Первозванного канонічний, тож перед створенням ескізу група скульпторів вивчала ікони, а також пам’ятники апостолу, встановлені в Європі.

Виготовлено чотириметрову скульптуру було за три місяці.

Нехай цього дня лунають слова молитви до святого апостола Андрія Первозванного:

Первозданний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний Будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію!
Заклик Христа іти за Ним Ти сприйняв з гарячістю й покинув свої сіті – все майно своє – та за Христом пішов навіки. Прославляємо і величаємо Апостольські труди Твої; зворушливо згадуємо Благословенний Твій прихід до нас та чесні страждання, які за Христа перетерпів; в розчуленні цілуємо Ікону твою ; шануємо святу пам’ять Твою і непохитно віруємо, що Господь Бог є живий, жива також і душа твоя.
З Ним, Господом, Ти перебуваєш на Небесах і не перестаєш любити нас любов’ю, якою полюбив раніше, коли Духом Святим передбачив наше навернення до Христа Спасителя. Люблячи ж і тепер, підносиш свої молитви до Господа про потреби всіх нас – недостойних твоїх нащадків.
Святий Апостоле Андрію! Так ми віруємо і повсякчас ісповідуємо, та з цією вірою Благаємо Господа Бога Спасителя Нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами він обдарував нас усім потрібним для спасіння й життя вічного.
Благай же, Андрію, Господа, щоб і кожний із нас нині шукав не земних вигод, але турбувався про ближніх своїх і скерував до Небесного, вічного.
Святий Апостоле Андрію! Маючи тебе за свого Опікуна й Молитовника, тішимо себе надією, що молитви твої завжди допомагатимуть нам перед Господом, Спасителем нашим Ісусом Христом, Якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки вічні.
АМІНЬ

Фото та матеріал: ігумен Саватій Собко, Наталія Бойченко, GX, Ольга Чуб, відкриті джерела

Сьогодні в Харкові, Україні і усьому світі промовляють слова світлої молитви (фото)

Пам’ятаємо! На дев’ятий день після Великодня, у вівторок другої седмиці Православна церква встановила поминання покійних. В народі цей день називають Проводами або Радоницею. Цього дня християни ніби розділяють пасхальну радість воскресіння Спасителя з членами Церкви, що вже залишили цей світ. За свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), це свято відзначалося на християнських кладовищах вже в давнину.

Радониця — язичницьке свято поминання покійних. З прийняттям християнства воно переплелося з православними традиціями і стало батьківським днем. Назва “Радониця” перекладається як “радісна молитва про померлих”. Чому радісна? Це говорить про радісне Воскресіння Христа і прийдешнє воскресіння всіх мертвих.

Зараз Радониця — це загальноцерковне поминання покійних. Спочатку поминки влаштовували на Червону гірку. Однак вона випадає на Світлу седмицю, коли не можна поминати померлих, тому дату перенесли на наступний тиждень. У 2025 році Радониця випадає на 29 квітня.

Цього дня наші предки традиційно готували кутю, млинці, фарбували яйця в зелений і жовтий (колір скорботи) і несли їжу на могили померлим. Частину, що призначалася для духів померлих, закопували в землю, а яйцями “христосалися з рідними” – розбивали об хрест.

Вдома на підвіконні залишали склянку води та шматочки хліба (паски), а ввечері під час поминальної вечері ставили на стіл три порожні тарілки – щоб померлі поснідали, пообідали і повечеряли. Решту їжі роздавали нужденним.

Православну Радоницю вважають Великоднем померлих — в цей день не належить плакати, вважається, що душі померлих разом з живими радіють Воскресінню Христовому.

На Радоницю потрібно піти до церкви й помолитися за покійних. Можна подати поминальні записочки з іменами померлих рідних, яких священник згадує під час служби.

Після богослужіння в мирні часи люди йшли на цвинтар — несли крашанки і паски, прибирали могили. Іноді також запрошують священника для панахиди або літії. Якщо немає можливості, тоді можна запалити свічку і помолитися самим.

На Радоницю слід згадати покійних хорошим словом. У цей день потрібно обов’язково подати милостиню, відмовляти не можна — поділіться продуктами або грошима. Працювати можна тільки якщо є гостра потреба, але краще всі справи перенести на інший день.

На Радоницю не можна: сумувати та плакати; залишати їжу на кладовищі – це забобони, і церква цього не вітає, адже душа перебуває з Богом; поминати померлих алкоголем – можна випити трохи вина; ставити перед фотографією померлого горілку і чорний хліб; сваритися і лаятися; вінчатися. Не можна також на Радоницю сіяти та садити на городі і в полі – це вважається поганою прикметою.

Нагадаємо, цього тижня мешканцям Харкова порадили уникати відвідин міських цвинтарів.

Фото: Наталія Бойченко, відкриті джерела

Харків’яни сьогодні промовляють слова світлої молитви (фото)

Пам’ятаємо! На дев’ятий день після Великодня, у вівторок другої седмиці Православна церква встановила поминання покійних. В народі цей день називають Проводами або Радоницею. Цього дня християни ніби розділяють пасхальну радість воскресіння Спасителя з членами Церкви, що вже залишили цей світ. За свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), це свято відзначалося на християнських кладовищах вже в давнину.

Радониця — язичницьке свято поминання покійних. З прийняттям християнства воно переплелося з православними традиціями і стало батьківським днем. Назва “Радониця” перекладається як “радісна молитва про померлих”. Чому радісна? Це говорить про радісне Воскресіння Христа і прийдешнє воскресіння всіх мертвих.

Зараз Радониця — це загальноцерковне поминання покійних. Спочатку поминки влаштовували на Червону гірку. Однак вона випадає на Світлу седмицю, коли не можна поминати померлих, тому дату перенесли на наступний тиждень. У 2024 році Радониця випадає на 14 травня.


Цього дня наші предки традиційно готували кутю, млинці, фарбували яйця в зелений і жовтий (колір скорботи) і несли їжу на могили померлим. Частину, що призначалася для духів померлих, закопували в землю, а яйцями “христосалися з рідними” – розбивали об хрест.

Вдома на підвіконні залишали склянку води та шматочки хліба (паски), а ввечері під час поминальної вечері ставили на стіл три порожні тарілки – щоб померлі поснідали, пообідали і повечеряли. Решту їжі роздавали нужденним.


Православну Радоницю вважають Великоднем померлих — в цей день не належить плакати, вважається, що душі померлих разом з живими радіють Воскресінню Христовому.

На Радоницю потрібно піти до церкви й помолитися за покійних. Можна подати поминальні записочки з іменами померлих рідних, яких священник згадує під час служби.

Після богослужіння в мирні часи люди йшли на цвинтар — несли крашанки і паски, прибирали могили. Іноді також запрошують священника для панахиди або літії. Якщо немає можливості, тоді можна запалити свічку і помолитися самим.



На Радоницю слід згадати покійних хорошим словом. У цей день потрібно обов’язково подати милостиню, відмовляти не можна — поділіться продуктами або грошима. Працювати можна тільки якщо є гостра потреба, але краще всі справи перенести на інший день.


На Радоницю не можна: сумувати та плакати; залишати їжу на кладовищі – це забобони, і церква цього не вітає, адже душа перебуває з Богом; поминати померлих алкоголем – можна випити трохи вина; ставити перед фотографією померлого горілку і чорний хліб; сваритися і лаятися; вінчатися. Не можна також на Радоницю сіяти та садити на городі і в полі – це вважається поганою прикметою.

Нагадаємо, цього тижня мешканцям Харкова порадили уникати відвідин міських цвинтарів.

Фото: Наталія Бойченко, відкриті джерела

“Ты приди на могилу в единственный день…” Трогательная дата отправила харьковчан к предкам (фото)

В этом году на 7 мая выпадает праздник Радоница, или родительский день, в который впервые после Пасхи разрешено общецерковное поминовение усопших.
По традиции в этот поминальный день все идут в храмы и на кладбища, чтобы отдать дань памяти родным и близким, которых уже нет в живых. А кто не может этого сделать, произносят искренние молитвы и поминают близких дома.

3fc3df9d9fbc46bef2280ce1bed9b7fe.jpg 04eca2a46a7aff015fa09fc41a009b46.jpg

В народе ходит трогательное предание, посвященное Радонице и традициям, связанным с этим днем:

«Говорят, в этот день нас усопшие ждут! На воротах погоста томятся. И гадая безмолвно – «придут, не придут», чтоб с живыми опять повстречаться. Эту тонкую грань так легко пересечь… и за ней так легко очутиться. Ведь у каждого в жизни случалась та смерть, что делила по сердцу границы. Ну и что, что дела – мы всегда в суете, мы всегда, то в делах, то в заботах… Ты приди на могилу в единственный день… и тебе ведь стоять на воротах!»

«Мы каждый год заказываем службу и приезжаем на кладбище к нашим бабушкам, – рассказала «ГородХ» харьковчанка Наталья. – Так сложилось, что остальная родня у нас похоронена в Воронежской области, а из-за ситуации в стране мы не рискуем ехать в Россию. Но очень верим, что придет мирное время, и мы сможем отдать дань памяти на могилах дорогих нашему сердцу людей».

В разных регионах, по народной традиции, да и по возможности людей этот праздник отмечают кто в воскресенье (на Красную горку), а кто в понедельник или вторник.

Ранним утром на харьковском кладбище №18 еще не многолюдно. Многие могилки уже убраны и украшены живыми и искусственными цветами, а у памятников стоят пакетики с конфетами и пасочками, бережно оставленными для людей, которые отведают угощение и помянут добрым словом усопшего. Но есть и те, кто оставили все дела и вырвались с утра во вторник на сам праздник, чтобы поклониться могилам предков. Подъезжают машины, выгружаются десятки людей из автобусов – люди идут и идут чредой к местам, где нашли последний приют их родные и близкие.

Есть и такие люди, кто не только за своей могилкой ухаживает, но и одинокую, заброшенную не обойдут вниманием!

Есть на кладбище и шикарные монументы, и простые могилки, украшенные цветами и увитые плющом, а есть и целая аллея с желто-голубыми флагами…

Святые отцы в этот день советуют на кладбище и дома прочитать чин литии. Ведь молитва – это единственный канал, который связывает человека с миром потусторонним. Когда мы поминаем усопшего молитвой и милостыней, мы пытаемся помочь его душе.

Каждый человек может произносить как молитву, так и свои собственные слова – в этом нет греха. Ведь не существует «неправильных» молитв – есть только искреннее сердце и наша совесть! Причем молиться можно и нужно за всех людей.

«Приходящего ко мне не изгоню вон», – говорил Христос (Иоанна 6:37). И учил о том, что у Бога не бывает «лишних» людей – он прощает грехи всем нуждающимся, не разбирая лиц.

  21b59e5499521e53baca3deb72070cac.jpg 9239035ccb335c833a3a908f6d8ad37c.jpg a31ee7c7c81abc151eea49593c1fa0db.jpg 8388550e4048ab5ae22526f5b9190960.jpg   35461584e30603e1a16284122418b3d8.jpg 4ac74fab15819160ee0b7106a285c09d.jpg f49f2ede029020f863ad493bea48a1fd.jpg 82c6cf1e9f6a37b5d2b08ec6d27e13ce.jpg f03564b3ddbe38880ae50450ae5064a6.jpg   db233d0bdb44526200a22522dcdaca44.jpg  07ed988ae4a6aeaa4d754d9b80efc3a3.jpg

Фото: ГородХ

Безысходность заставила нардепов обратиться к высшим силам

С необычным законопроектом № 6722 выступили сразу девять народных депутатов (Оксана Билозир, Олег Березюк, Валерий Дубиль, Юрий Мирошниченко, Андрей Шипко, Николай Лаврик, Юрий Соловей, Павел Унгурян и Юрий Павленко). Они предлагают после открытия каждого пленарного заседания в Верховной Раде читать молитву «Отче наш».

Правда, пояснительной записки, которая бы пролила свет на неординарное решение, в свободном доступе нет.

А вот эксперты такое решение называют обычной безысходностью.

«Этот законопроект появился из-за бессилия. Если раньше правительство Януковича осуждали за то, что один депутат голосовал за 10 своих коллег, то сейчас эта ситуация ухудшилась в разы. Этим законопроектом народные депутаты надеются призвать к порядку и дисциплине самих себя. Правда, я не считаю, что из этого что-то получится, так как Бог у человека должен быть в душе, а от наших депутатов слова молитвы просто отскакивают. Они же в основном все атеисты и не верят ни в Бога, ни в черта», – отметил «ГХ» политолог Валерий Рубан.

При этом представители Церкви уверены, что ничего плохого в этом законопроекте нет, но главное, чтобы это не стало банальной формальностью.

«Если рассматривать этот вопрос с точки зрения закона о свободе совести, то, конечно, депутаты имеют право молиться перед заседаниями. Правда, среди них могут быть люди, которые не являются христианами какой-либо конфессии, тогда эта молитва может совершенно не соответствовать их верованию или стать чистой формальностью. А если посмотреть на это со стороны Церкви, то в молитве перед заседанием ничего плохого нет, главное, чтобы она шла от сердца» – объяснил «ГХ» клирик Благовещенского кафедрального собора, протоиерей Федор Воскобойников.

Решили обратиться к Богу не только народные депутаты, но и страховщики. Так, одна из харьковских страховых компаний при оформлении полиса автострахования предлагает заказать упоминание своего имени по время совершения молебна о путешествующих в одном из храмов города.

«Мы гарантируем, что каждое имя будет прочитано. С такими вещами не играются. С нашей стороны это проявление заботы о клиентах: мы предлагаем им всестороннюю защиту», – отметили в страховой компании.

Просьбы харьковчан исполнят до конца дня

19 декабря – день памяти святителя Николая Чудотворца, который издревле считался самым известным и самым скорым на исполнение просьбы святым. Тот, кто просит помощи Святого Николая, обычно быстро ее получает.

Верующие говорят: обращаясь к святому угоднику, нужно понимать, что вы не просто произносите слова, а общаетесь с другим человеком, который вас видит и слышит.

С годами люди заметили, что Николай Чудотворец помогает страждущим в самых разных житейских ситуациях.

Этот святой считается покровителем моряков и путешествующих, оберегает школьников и вообще маленьких детей, ему молятся о вразумлении своих детей, попавших в плохую компанию, и об удачном замужестве дочерей.

Святой Николай Чудотворец был избавителем от напрасной смерти, мирил врагов, защищал невинно осужденных людей. Его просят об исцелении от болезней, избавлении от бедности и сохранении мира в семье.

Харьковчане записали молитву за Украину

На видео харьковчане по очереди произносят слова из торжественной молитвы «Боже, великий єдиний, нам Україну храни» и просят у Бога мира, счастливого будущего для нашей Родины.

«Молимось, Боже єдиний, нам Україну храни, всі свої ласки й щедроти ти на люд наш зверни», – говорится в конце трогательного видео.

«Молитва за Украину» — торжественное музыкальное произведение, известное также под названием «Боже, великий єдиний, нам Україну храни», или как церковный гимн Украины. Музыка – Николая Лысенко, слова – Александра Кониского. «Молитва за Украину» была написана в 1885 году. Исполняется в украинских храмах по большим праздникам.


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.