Він завжди відстоював свої ідеали: 3 грудня Харків вшановує пам’ять про свого захисника (фото, відео)
Йому назавжди – 48! Синьоокий блондин з янгольскою посмішкою… Його любили усі – рідні, близькі, друзі, одногрупники, колеги та хлопці, які з ним пліч-о-пліч захищали Україну…
“Він загинув миттєво… Потрапили під мінометний обстріл, перебував у бліндажі, але через вікно в бліндаж залетів уламок дерева та влучив у шию, – зі сльозами у голосі розповідала його старша донька Поліна. – Це сталося 3 грудня 2022 року біля села Стариця”.
Дівчина поділилися останніми фото та відео свого героїчного батька.
“Мені здається, я знаю його все життя. Є такі друзі, які поряд, навіть коли далеко -далеко… Ми жили через вулицю, а познайомилися у ХНУРЕ. Наша група була як сім’я. Ми були і є горою один за одного, а я була їх мамою-старостою. Він завжди усміхався, був добрий, чуйний, щедрий, відвертий, вірив у краще, був готовий відстоювати свої ідеали… Так і зробив! – поділилися спогадами його одногрупниця Наталія. – Я пам’ятаю і перші дні в університеті, і кожну щорічну зустріч групи (остання у серпні 2021). Ми усі мріяли, будували плани…. Ніхто навіть уявити не міг усього жаху, що коїть ворог на нашій землі. Він першим привітав нас з чоловіком з народженням донечки, а вона потім вчила його старшеньку іноземній мові. Моя мама проводила його весілля, а чоловік багато років працював пліч-о-пліч”.
“Він був люблячим сином, братом, чоловіком, батьком, другом, нашим одногрупником та Захисником України! З перших днів він був на фронті за кермом авто улюбленої марки “Toyota” (до війни він працював з цими машинами у салоні). Він захищав свій любий Харків до останнього подиху, загинув під мінометним вогнем рашистів 3 грудня. Посмертно нагороджений медаллю “За оборону міста-героя Харків”. Вічна слава! Світла пам’ять! Велике дякую за твій подвиг! Ми тебе ніколи не забудемо!”, – закінчила свою розповідь Наталя.
Світла та вічна пам’ять!
