Перейти до основного вмісту

Позначка: Кобзар

Художник, який присвятив монографію Кобзарю, працював та помер у Харкові (фото)

 

Пам’ятаємо! Цього дня народилися два знамениті художники. Микола Бурачек (16.03.1871-12.08.1942) – художник, актор, письменник, педагог і мистецтвознавець, чий талант особливо яскраво проявився у пейзажному живописі.

Одна з монографій Миколи Григоровича присвячена Тарасу Шевченку, завдяки саме цій праці багато хто впізнав Тараса Шевченка не лише як поета, а і як талановитого художника.

З 1910 року Бурачек творив у Парижі, за часів гетьмана Скоропадського очолював Українську академію мистецтв, а з 1925 року працював у Харкові, де й закінчив свій земний шлях 12 серпня 1942 року.

Похований на 13-му міському цвинтарі. (На фото портрет М. Жеваго “Н. Бурачек. 1941 р.” та картини М. Г. Бурачека “Сад цвіте” та “Чернеча гора. Дорога до могили Т. Г. Шевченка. Канів”). Докладніше про нашого земляка у новині GХ.

Розділив з ним дату народження Джузеппе Марія Креспі (16.03.1665-16.07..1747) – відомий італійський живописець, рисувальник, гравер, який творив два століття раніше.

Його часто називали Spagnolo («Іспанець») за пристрасть до іспанського стилю в одязі. На початку своєї творчості він наслідував класичну болонську традицію XVII століття, але поступово в його творчості стала переважати манера реалістичності.

Він писав картини на релігійні сюжети, портрети, натюрморти та побутові сцени. Визначним творінням зрілого художника стала серія «Сім таїнств» («Сповідь», «Хрещення», «Одруження», «Причастя», «Священство», «Миропомазання», «Соборування»).

Художник зумів надати всім сценам відтінок таємничої потаємності того, що відбувається і водночас наголосив на головному — реальності життя, укладені в цих сценах основних етапів короткого земного людського буття… (На фото: автопортрет, картина “Добрий самаритянин” та автопортрет із сім’єю).

Два дні поспіль в місті вшановують видатного україніця (фото, відео)

«Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» – Тарас Шевченко.

Ще вчора, 9 березня, Україна і світ відзначали 212-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. А вже сьогодні, 10 березня, роковини від дня його смерті…

Пам’ятаємо! 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. В ці дні його вшановують по всій Україні – від великих міст до маленьких селищ.

Зокрема, в Черкаській області в селі Мориниці люди приїжджають до рідної домівки митця…

В Омельному на Волині шанувальниця його творчості Галина Бугайчук, мати захисника України, яка молиться за свого сина, й бабуся, яка оплакує захисника-онука, читає вірші Шевченка (з одного з найстаріших видань “Кобзаря”, що зберігає родина): “Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами”…

Вшановує й Харків біля “закритого” від ворогів пам’ятника… (https://www.facebook.com/share/r/1a6VJtKVdz/).

А в Одесі – читають його вірші….

Пам’ятають і в Горішніх Плавнях…

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Тарас Григорович.

Під час війни з рф підніжжя пам’ятника Кобзарю в Харкові стало місцем вшаннування усіх вільних духом, хто наразі боронить Україну (наразі, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

А ще в цей день, 10 березня, у 1878 році в Женеві коштом членів Київської Старої Громади було випущено кишенькове видання “Кобзаря”.

Пам’ятаємо! 10 березня в 1861 році на чужині помер видатний син України – Тарас Григорович Шевченко. Вся країна вшановує пам’ять незламного земляка і згадує його останню волю!

“Заповіт”
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… А до того —
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
25 грудня 1845 в Переяславі
Його заповіт було виконано!!!

Докладніше про життєвий шлях Кобзаря, а також вшанування його пам’яті в Україні та за її межами – в пості GX.

В 2025 році до визначних дат, пов’заних з Кобзарем, незламному Харкову подарували синьожовті крила!

Цей символ волі українського народу радо приміряли сотні харків’ян та гостей міста!

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Великий Пророк.

Не випадково саме 10 березня й День Державного гімну України, який щорічно відзначається в пам’ять про перше публічне виконання. Адже саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

До цих визначних дат харків’яни несли квіти до пам’ятника Кобзарю, а ще співали і декламували твори Тараса Григоровича. На прихованому від рашистських обстрілів силуеті було закріплено Прапори України та картинний облік Шевченка-воїна з його пророчими словама. А ось так усе виглядало в 2025 році.


Зберігаємо подробиці цих днів ще й у спогадах, зокрема, харківського педагога та поціновувача культури Сурена Кочаряна.

В 2024 році колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики докладніше в пості.

Лунав концерт в українському форматі і 2025 році…

А вже в квітні 2025 відбулася прем’єра “ТГШ. Подорож у часі“.  (Виставу показали й в 2026-му – 7 березня).


Опера-кабаре «ТГШ. Подорож у часі», іноді доволі провокативна, прагне відійти від усталених стереотипів і показати Шевченка не лише як поета та пророка, але й як близьку та зрозумілу всім нам людину, яка насолоджувалася життям, була частиною богемного суспільства, так би мовити, «зіркою» свого часу та мала пристрасну й зовсім неоднозначну натуру, що зрештою і призвело до його особистої трагедії.

“Блаженний день, блаженний час,
Сіяє знов нам добра воля,
До рідного вернемось края,
Земля жадана жде для нас…”
(з опери “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського).

Кожна нота, кожне слово торкається душі…

Світла пам’ять видатному сину України! Вічна пам’ять Тарасу Шевченко! З Кобзарем у серці й душі ми разом стаємо сильнішими! Віримо! Україна переможе!

“Борітеся — поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!” – Тарас Шевченко!

Довідка. 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.

В 1814 році 9 березня в маленькому селі Моринці нині Черкаської області народився хлопчик, якому було назначено долею стати Пророком для українців, пробудити свій народ від національної сплячки і прославити українську літературу.
З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. У віці 11 років Тарас осиротів. Він довго шукав собі вчителя і наймався на різну тяжку роботу. Зрештою потрапив у наймицтво до дворянина Павла Енгельгарда.
В 1831 році Енгельгард взяв Шевченка з собою в Санкт-Петербург і віддав юнака на навчання малюванню. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші твори. В 1838 році його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва.
В 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Цей період він називав найкращим в своєму житті. Тут він багато малював, а також створив рукопис своєї майбутньої збірки “Кобзар”.
В 1843-1847 роках повернувся до України і багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. Під час подорожей Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам’ять. В 1845 році він написав свій знаменитий “Заповіт”.
В 1847 році Шевченка заарештували за “мрії про можливість Україні існувати як окремій державі”, виказані у його збірці “Кобзар”. Після цього Шевченко 10 років провів в арештах і засланнях, і продовжив писати і малювати попри сувору заборону.
Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну. В 1859 йому нарешті дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж році. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка “І виріс я на чужині…”, де він висловив свої погляди на життя. У 1861 році він помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі згідно з його заповітом.
Варто зазначити, що у ХНАТОБ / СХІД OPERA щорічно вшановували пам’ять великого українського поета (9.03.1814-10.03.1861) оперою Льва Колодуба “Поет”, згадують Кобзаря в театрі і сьогодні. По суті, в ній представлені останні години життя Тараса Шевченка, який у передсмертних видіннях поринає у спогади. Немов у калейдоскопі проносяться картини минулого – від кріпацтва до заслання. Особливо зворушливі ліричні сцени, в яких глядачі мають можливість перейнятися чуттєвими образами Оксани та Катерини. Не обійшлося у постановці і без впливу театру. Недарма, як лібретто композитор скористався п’єсою А. Біляцького та З. Сагалова (вона йшла у свій час на сцені драматичного театру ім. Т. Шевченка), і на її основі створив трагічну фантасмагорію. Вкраплення монтажності, сюрреалістичні сцени видінь – все це занурює образ Кобзаря у новий час-простір. Таким чином, Тарас Шевченко стає актуальним героєм, поєднуючи вік ХІХ та нашу сучасність, щоб втілювати устремління українського народу до правди, волі та справедливості!
З 2025 року в театрі до дня народження Кобзаря на сцені вистава “ТГШ. Подорож у часі“.

А ось Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка поставив свою виставу про Кобзаря – «Шевченко 2.0» — це сучасна інтерпретація життя та творчості Тараса Шевченка, яка зазвичай включає елементи мультимедіа та переосмислення класики.

Як відомо, у Харкові є пам’ятник Кобзарю – це знакове місце для мешканців міста знаходиться у Саду Шевченка (під час війни, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

 

Нагадаємо, що Тарас Шевченко дотог ж був надзвичайно талановитим художником. Він створив понад 1300 картин, з яких до нашого часу збереглися більше 800. Переважно малював українські народні сюжети і селянський побут. Створював ілюстрації до власних творів. Також любив малювати автопортрети. До Другої світової війни у Харкові була найбільша в Україні галерея картин Кобзаря. Вона була відкрита 12 грудня 1932 при Інституті літературознавства ім. Т. Г. Шевченка і перебувала у будівлі нинішнього художнього музею (вул. Дружина Мироносиць, 11). У ньому налічувалося близько 800 робіт. 1939 року багато робіт було передано до Києва для участі у виставці. Сьогодні у Харкові залишилося всього чотири оригінальні роботи Шевченка – одна мальовнича, один офорт та два малюнки періоду заслання.
Ще трохи фактів….
20 серпня 1925 року на Чернечій горі (м. Канєв) було засновано заповідник біля могили Шевченка. Щороку до могили Шевченка приходили близько 100 тисяч паломників, у тому числі понад 10 тисяч іноземних туристів із 35 країн світу.
В 1939 році 18 червня на Чернечій горі в Каневі, на могилі Тараса Шевченка було відкрито новий бронзовий пам’ятник.
Як відомо, Тараса Шевченка було поховано (перепоховано) на Чернечій горі у травні 1861 року. Спочатку над труною Шевченка на місці поховання збудували цегляне склепіння, насипали два яруси землі та обклали камінням так, щоб надати могилі вигляді степової кургану. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Така могила була до 80-х років XIX століття, оскільки царський уряд всіляко протидіяв справі належного її благоустрою. У 1884 році на могилі Шевченка на народні пожертви був, нарешті, встановлений чавунний хрест, упорядкований земляний насип, могила обкладена дерном, недалеко збудований будинок для наглядача. 1923 року замість хреста на Тарасовій горі було поставлено чавунний бюст Шевченка, відлитий на Городищенському цукровому заводі (Черкаська область) за проектом скульптора Каленика Терещенка. 1923 року академік Володимир Резніченко вніс пропозицію про створення державно-національного заповідного парку на Тарасовій горі. На думку вченого, охорона могили Шевченка вимагала передусім охорони навколишньої природи. Територія Тарасової гори стала заповідною 20 серпня 1925 року. Протягом 1927-1930 років було проведено меліоративні роботи для зміцнення схилів гори, засаджено лісом навколишні яри та ущелини. Площа заповідника внаслідок цих заходів розширилася до 10 га. Тоді ж південний схил Тарасової гори та сусідньої з нею зрізали на конус, засадили деревами та зробили дерев’яні жолоби для відведення дощової води, а прірву перегородили гатками. Збудували й довгі звивисті сходи на вершину гори. 1929 року в Каневі біля підніжжя Пилипенкової гори (від імені місцевого жителя, який мав тут землі та сіножаті) для відвідувачів могили Шевченка було збудовано готель. Він був дерев’яний, двоповерховий, розташований так, що майже всі кімнати виходили на Дніпро. У ньому розмістилися і дві музейні кімнати з матеріалами про життя та творчий шлях поета, бібліотека, кінолекційна зала (на цьому місці зараз турбаза «Канів»). У 1939 році, до 125-річчя від дня народження поета було впорядковано та капітально укріплено могилу поета, над склепінням покладено залізобетонне покриття. На залізобетонній поверхні могили встановлено гранітну надгробну плиту з написом та збудовано величний бронзовий монумент поетові, автором якого є Матвій Манізер (прим. GX – його ім’я носить ода з вулиць м. Харків), а архітектором – Євген Левінсон. Тоді ж було відкрито і музей Шевченка, збудований за проектом Василя Кричевського та архітектора Петра Костирка. Такий вигляд могила має й тепер: двоярусний насип заввишки 6,5 м, увінчаний лабрадоритовим постаментом заввишки 7,5 м, на ньому височить 3,5-метрова бронзова фігура Шевченка.
В 1961 році 9 липня пам’ятник Великому Кобзарю Тарасу Шевченку було відкрито у канадському Вінніпезі.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ, Харківський державний академічний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, відкриті джерела

Два дні поспіль в місті вшановують пам’ять видатного україніця: до дня народження Кобзаря Харкову подарували крила (фото, відео)

«Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» – Тарас Шевченко.

Ще вчора, 9 березня, Україна і світ відзначали 211-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. А вже сьогодні, 10 березня, роковини від дня його смерті… А ще в цей день, 10 березня, у 1878 році в Женеві коштом членів Київської Старої Громади було випущено кишенькове видання “Кобзаря”.
Пам’ятаємо! 10 березня в 1861 році на чужині помер видатний син України – Тарас Григорович Шевченко. Вся країна вшановує пам’ять незламного земляка і згадує його останню волю!

“Заповіт”
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… А до того —
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
25 грудня 1845 в Переяславі
Його заповіт було виконано!!!

Докладніше про життєвий шлях Кобзаря, а також вшанування його пам’яті в Україні та за її межами – в пості GX.


Цьогоріч до визначних дат, пов’заних з Кобзарем, незламному Харкову подарували синьожовті крила!

Цей символ волі українського народу радо приміряли сотні харків’ян та гостей міста!

«От тому в лихі години ми затяті й вперті, Бо для вільної людини рабство гірше смерті», – про боротьбу нашого народу писав Великий Пророк.

Не випадково саме 10 березня й День Державного гімну України, який щорічно відзначається в пам’ять про перше публічне виконання. Адже саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

До цих визначних дат харків’яни несли квіти до пам’ятника Кобзарю, а ще співали і декламували твори Тараса Григоровича. На прихованому від рашистських обстрілів силуеті було закріплено Прапори України та картинний облік Шевченка-воїна з його пророчими словама.


 

Зберігаємо подробиці цих днів ще й у спогадах, зокрема, харківського поціновувача культури Сурена Кочаряна.

Минулого року колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики докладніше в пості.

Лунав концерт в українському форматі і цьогоріч…

“Блаженний день, блаженний час,
Сіяє знов нам добра воля,
До рідного вернемось края,
Земля жадана жде для нас…”
(з опери “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського).

Кожна нота, кожне слово торкається душі…

Світла пам’ять видатному сину України! Вічна пам’ять Тарасу Шевченко! З Кобзарем у серці й душі ми разом стаємо сильнішими! Віримо! Україна переможе!

“Борітеся — поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!” – Тарас Шевченко!

Довідка. 9 та 10 березня – ці дві дати відомі кожному українцю – дата народження та смерті найвидатнішого українського поета усіх часів, справжнього Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.

В 1814 році 9 березня в маленькому селі Моринці нині Черкаської області народився хлопчик, якому було назначено долею стати Пророком для українців, пробудити свій народ від національної сплячки і прославити українську літературу.
З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. У віці 11 років Тарас осиротів. Він довго шукав собі вчителя і наймався на різну тяжку роботу. Зрештою потрапив у наймицтво до дворянина Павла Енгельгарда.
В 1831 році Енгельгард взяв Шевченка з собою в Санкт-Петербург і віддав юнака на навчання малюванню. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші твори. В 1838 році його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва.
В 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Цей період він називав найкращим в своєму житті. Тут він багато малював, а також створив рукопис своєї майбутньої збірки “Кобзар”.
В 1843-1847 роках повернувся до України і багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. Під час подорожей Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам’ять. В 1845 році він написав свій знаменитий “Заповіт”.
В 1847 році Шевченка заарештували за “мрії про можливість Україні існувати як окремій державі”, виказані у його збірці “Кобзар”. Після цього Шевченко 10 років провів в арештах і засланнях, і продовжив писати і малювати попри сувору заборону.
Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну. В 1859 йому нарешті дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж році. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка “І виріс я на чужині…”, де він висловив свої погляди на життя. У 1861 році він помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі згідно з його заповітом.
Варто зазначити, що у ХНАТОБ / СХІД OPERA щорічно вшановували пам’ять великого українського поета (9.03.1814-10.03.1861) оперою Льва Колодуба “Поет”, згадують Кобзаря в театрі і сьогодні. По суті, в ній представлені останні години життя Тараса Шевченка, який у передсмертних видіннях поринає у спогади. Немов у калейдоскопі проносяться картини минулого – від кріпацтва до заслання. Особливо зворушливі ліричні сцени, в яких глядачі мають можливість перейнятися чуттєвими образами Оксани та Катерини. Не обійшлося у постановці і без впливу театру. Недарма, як лібретто композитор скористався п’єсою А. Біляцького та З. Сагалова (вона йшла у свій час на сцені драматичного театру ім. Т. Шевченка), і на її основі створив трагічну фантасмагорію. Вкраплення монтажності, сюрреалістичні сцени видінь – все це занурює образ Кобзаря у новий час-простір. Таким чином, Тарас Шевченко стає актуальним героєм, поєднуючи вік ХІХ та нашу сучасність, щоб втілювати устремління українського народу до правди, волі та справедливості! Цього року в театрі до дня народження Кобзаря було заплановано концерт української музики.

Як відомо, у Харкові є пам’ятник Кобзарю – це знакове місце для мешканців міста знаходиться у Саду Шевченка (під час війни, щоб зберегти пам’ятник, його наряду з іншими було обкладено мішками із піском).

 

Нагадаємо, що Тарас Шевченко дотог ж був надзвичайно талановитим художником. Він створив понад 1300 картин, з яких до нашого часу збереглися більше 800. Переважно малював українські народні сюжети і селянський побут. Створював ілюстрації до власних творів. Також любив малювати автопортрети. До Другої світової війни у Харкові була найбільша в Україні галерея картин Кобзаря. Вона була відкрита 12 грудня 1932 при Інституті літературознавства ім. Т. Г. Шевченка і перебувала у будівлі нинішнього художнього музею (вул. Дружина Мироносиць, 11). У ньому налічувалося близько 800 робіт. 1939 року багато робіт було передано до Києва для участі у виставці. Сьогодні у Харкові залишилося всього чотири оригінальні роботи Шевченка – одна мальовнича, один офорт та два малюнки періоду заслання.
Ще трохи фактів….
20 серпня 1925 року на Чернечій горі (м. Канєв) було засновано заповідник біля могили Шевченка. Щороку до могили Шевченка приходили близько 100 тисяч паломників, у тому числі понад 10 тисяч іноземних туристів із 35 країн світу.
В 1939 році 18 червня на Чернечій горі в Каневі, на могилі Тараса Шевченка було відкрито новий бронзовий пам’ятник.
Як відомо, Тараса Шевченка було поховано (перепоховано) на Чернечій горі у травні 1861 року. Спочатку над труною Шевченка на місці поховання збудували цегляне склепіння, насипали два яруси землі та обклали камінням так, щоб надати могилі вигляді степової кургану. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Така могила була до 80-х років XIX століття, оскільки царський уряд всіляко протидіяв справі належного її благоустрою. У 1884 році на могилі Шевченка на народні пожертви був, нарешті, встановлений чавунний хрест, упорядкований земляний насип, могила обкладена дерном, недалеко збудований будинок для наглядача. 1923 року замість хреста на Тарасовій горі було поставлено чавунний бюст Шевченка, відлитий на Городищенському цукровому заводі (Черкаська область) за проектом скульптора Каленика Терещенка. 1923 року академік Володимир Резніченко вніс пропозицію про створення державно-національного заповідного парку на Тарасовій горі. На думку вченого, охорона могили Шевченка вимагала передусім охорони навколишньої природи. Територія Тарасової гори стала заповідною 20 серпня 1925 року. Протягом 1927-1930 років було проведено меліоративні роботи для зміцнення схилів гори, засаджено лісом навколишні яри та ущелини. Площа заповідника внаслідок цих заходів розширилася до 10 га. Тоді ж південний схил Тарасової гори та сусідньої з нею зрізали на конус, засадили деревами та зробили дерев’яні жолоби для відведення дощової води, а прірву перегородили гатками. Збудували й довгі звивисті сходи на вершину гори. 1929 року в Каневі біля підніжжя Пилипенкової гори (від імені місцевого жителя, який мав тут землі та сіножаті) для відвідувачів могили Шевченка було збудовано готель. Він був дерев’яний, двоповерховий, розташований так, що майже всі кімнати виходили на Дніпро. У ньому розмістилися і дві музейні кімнати з матеріалами про життя та творчий шлях поета, бібліотека, кінолекційна зала (на цьому місці зараз турбаза «Канів»). У 1939 році, до 125-річчя від дня народження поета було впорядковано та капітально укріплено могилу поета, над склепінням покладено залізобетонне покриття. На залізобетонній поверхні могили встановлено гранітну надгробну плиту з написом та збудовано величний бронзовий монумент поетові, автором якого є Матвій Манізер (прим. GX – його ім’я носить ода з вулиць м. Харків), а архітектором – Євген Левінсон. Тоді ж було відкрито і музей Шевченка, збудований за проектом Василя Кричевського та архітектора Петра Костирка. Такий вигляд могила має й тепер: двоярусний насип заввишки 6,5 м, увінчаний лабрадоритовим постаментом заввишки 7,5 м, на ньому височить 3,5-метрова бронзова фігура Шевченка.
В 1961 році 9 липня пам’ятник Великому Кобзарю Тарасу Шевченку було відкрито у канадському Вінніпезі.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ, відкриті джерела

Харків’яни два дні поспіль вшановують пам’ять видатного україніця (фото, відео)

Ще вчора, 9 березня, Україна і світ відзначали 210-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. А вже сьогодні, 10 березня, роковини від дня його смерті… Докладніше про життєвий шлях Кобзаря, а також вшанування його пам’яті в Україні та за її межами – в пості GX.

Не випадково саме сьогодні й День Державного гімну України, який щорічно відзначається 10 березня в пам’ять про перше публічне виконання. Адже саме 10 березня 1865 року — у день роковин смерті Тараса Шевченка — у Перемишлі вперше публічно виконали цю пісню, яка дуже швидко стала популярною в українській громаді як на заході, так і на сході України.

До цих визначних дат харків’яни несли квіти до пам’ятника Кобзарю, а ще співали і декламували твори Тараса Григоровича.

Подробиці – у пості харківського поціновувача культури Сурена Кочаряна.

Колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА вшанував Поета великим концертом української музики. В програмі лунали:

1. “Ой, піду я межи гори” (слова і музика – А.Кос-Анатольского, у виконанні лауреатки міжнародних конкурсів Юлії Антонової);
2. Українська народна пісня “Од села до села” (в обробці Ю. Мейтуса, на слова Т. Г. Шевченко, у виконанні заслуженої артистки України Лілії Кутіщева);
3. “Ой одна, я одна” (музика – М. Лисенко, слова – Т. Г. Шевченко, виконує – дипломантка міжнародних конкурсів Юлія Форсюк);
4. “Садок вишневий коло хати” (музика – М. Лисенко, слова – Т. Г. Шевченко, у виконанні заслуженої артистки України Олени Старікової);
5. “Чого мені тяжко” (музика – Г. Алчевський, , слова – Т. Г. Шевченко, виконує – заслужений артист України Володимир Козлов);
6. “Як би мені черевики” (музика – М.Скорик, слова – Т. Г. Шевченко, виконує – дипломантка міжнародних конкурсів Олеся Мішаріна);
7. Арія Варвари з опери “Богдан Хмельницький” (К. Данькевича, співає – лауреатка міжнародних конкурсів Вероніка Коваль);
8. “Тихо над річкою” (музика – П. Батюка, слова – С. Черкасенка, у виконанні дуету заслужених артисток України Тамари Гармаш та Лілії Кутіщевої);
10. “Солов’iний романс” (А. Кос-Анатольский, виконує – заслужена артистка України Олена Старікова);
11. Українська народна пісня “Нащо мені чорні брови” (обробка Л. Кауфммана, слова – Т. Г. Шевченко, виконує – дипломантка міжнародних конкурсів Олеся Мішаріна);
12. “Молитва” (В. Квасневський, виконує – лауреатка міжнародних конкурсів Юлія Антонова);
13. Речитатив та арія Остапа з опери “Тарас Бульба” (М. Лисенко, виконує – заслужений артист України В.Козлов);
14. “Тече вода з-під явора” (музика – О. Дем’янюк, слова – Т. Г. Шевченко, виконує – заслужена артистка України Тамара Гармаш);
15. “Безмежнеє поле” (музика – М. Лисенка, на вірші І. Франка, співає – лауреат міжнародних конкурсів Євгеній Лисицький);
16. «Зоре моя вечірняя» з опери “Поет” (Л. Колодуб, у виконанні заслуженого артиста України Дмитра Маклюка, дипломанта міжнародних конкурсів Сергія Леденьова, а також Юрія Кудрявцева та артистів хору Схід Опера під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна);

17. “Заповіт” з опери “Поет” (Л. Колодуб, у виконанні артистів хору Схід Опера під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна);

18. Молитва за Україну:
“Блаженний день, блаженний час,
Сіяє знов нам добра воля,
До рідного вернемось края,
Земля жадана жде для нас…”
(з опери “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського, у виконанні артистів хору Схід Опера під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна, соліст – Тарас Король).

Акомпанували артистам концертмейстери: Тетяна Козлова, Анна Леонова, Максим Чуб та Ігор Приходько.

Кожна нота, кожне слово торкається душі…

Світла пам’ять видатному сину України! Вічна пам’ять Тарасу Шевченко! З Кобзарем у серці й душі ми разом стаємо сильнішими! Віримо! Україна переможе!

“Борітеся — поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!” – Тарас Шевченко!

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ

Харьков в XXI веке. 10 марта – завершилось следствие по крупному ЧП в регионе

10 марта. 2009 год. Военная прокуратура Центрального региона Украины заявила о завершении досудебного следствия и направила в суд уголовное дело в отношении двух подполковников, обвиняемых в небрежном отношении к воинской службе, в результате чего 27 августа 2008 года на территории арсенала в Лозовой случилось крупное ЧП.

Пожар на складе боеприпасов в Лозовой начался 27 августа 2008 года около 16.00. На территории воинской части взрывались боеприпасы (арсенал занимал около 500 гектаров). В арсенале хранилось около 95 тыс. тонн боеприпасов. В ликвидации пожара участвовали 1875 человек, 272 единицы техники, два пожарных самолета Ан-32П и пожарный вертолет Ми-8. Из 5-километровой зоны вокруг арсенала было эвакуировано около 14 тысяч человек, в том числе 203 ребенка.

По данным Генеральной прокуратуры, ущерб от взрывов боеприпасов составил около 3 млрд грн. Подозреваемым грозило наказание в виде лишения свободы на срок от 3 до 7 лет.

Как сообщали харьковские СМИ, в ноябре 2009 года суд признал виновным командира воинской части Алексея Полякова, но освободил от уголовной ответственности и обязал восстановить его в должности.

10 марта. 2011 год. В Харьковском литературном музее открылась выставка изданий “Кобзаря” Тараса Шевченко.

В экспозицию вошли около 50 изданий “Кобзаря” из фондов музея. На выставке были представлены книги 1930–2000 годов издания, и посетители могли узнать об особенностях “Кобзаря”, изданного в разные периоды.

10 марта. 2014 год.

​Служба безопасности Украины задержала вывшего председателя Харьковской областной администрации и бывшего мэра Харькова Михаила Добкина.

Добкину было объявлено о подозрении в совершении преступления, предусмотренного частью второй ст. 110 Уголовного кодекса – “совершение умышленных действий представителем власти, которые выражались в публичных призывах к смене границ территории Украины и нарушении порядка, установленного Конституцией Украины”.

Однако данное дело завершилось безрезультатно. Доказательств причастности экс-губернатора к совершению данного преступления правоохранители не нашли.

***

В Харьков прибыл неоднократный победитель титульных поединков по боксу в супертяжелом весе Виталий Кличко. Однако в Первой столице Кличко предстал в образе перспективного политика. Около памятника Тарасу Шевченко он принял участие в политическом митинге.

В то время бывший боксер рассматривался в качестве потенциального кандидата на пост Президента Украины. Однако впоследствии Кличко отказался от участия в президентских выборах и победил в выборах мэра Киева.

***

Харьковчанка Людмила Павленко на Паралимпийских играх в Сочи завоевала золотую медаль в лыжных гонках на 12 километров с результатом 38 минуты 54 секунды.

Павленко опередила ближайшую соперницу Оксану Мастерс из США на 21,7 секунды.

Для харьковской спортсменки это было первое паралимпийское “золото”. На ее счету уже были “серебро” и четыре “бронзы”, завоеванные на предыдущих Паралимпиадах.

10 марта. 2015 год. В Харьковской области был совершен террористический акт. Под Чугуевом Харьковской области вечером 10 марта на пути следования пассажирского поезда Лисичанск-Харьков раздался взрыв. Было повреждено полотно железной дороги. Услышав хлопок, машинист поезда применил аварийное торможение. Под 13 вагоном обнаружили повреждение полотна железной дороги. Подвижной состав поезда получил незначительные повреждения. Но обошлось без человеческих жертв. 

В Харькове стало меньше получателей субсидии: кто и почему лишился госпомощи

Субсидии на оплату жилищно-коммунальных услуг в Харькове в ноябре получили более 87 тысяч домохозяйств. Это на 10 тысяч меньше, чем в ноябре 2019 года. Однако общая сумма субсидий выросла более чем на 20%. Об этом «Город Х» сообщила заместитель Департамента социальной политики Харьковского горсовета Яна Кобзарь.

По ее словам, субсидиантов стало меньше из-за роста зарплат и пенсий, но размеры начисленных субсидий выросли из-за повышения тарифов на «коммуналку». 

«Сейчас принимаются в расчет доходы, которые имели получатели субсидий в прошлом году, поскольку назначались субсидии в мае, а в октябре их только пересчитали. Напомню, при начислении субсидии учитываются доходы семьи за два квартала, предшествующие месяцу обращения. А в прошлом году, помните, повышались и пенсии, и минимальная заработная плата. Поэтому некоторые граждане «выпали» из этой программы. Их доходы теперь позволяют оплачивать коммунальные услуги самостоятельно», – пояснила Кобзарь.

Кроме того, некоторые граждане «потеряли» субсидию из-за изменения формулы (постановление Кабмина №878), по которой рассчитывается субсидия в этом отопительном сезоне. Для тех, кто пользуется субсидиями, увеличилась сумма обязательных коммунальных платежей.

Как известно, каждая семья имеет право на субсидию, если расходы на оплату ЖКУ превышают размер обязательного процента платежа. Этот процент вычисляется специальной программой по формуле. Чтобы его рассчитать, нужно доход на одного члена семьи разделить на два прожиточных минимума по состоянию на 1 января текущего года (2027 грн. – размер прожиточного минимума на 1 января 2020 года) и умножить на 20%, а не 15%, как в прошлом отопительном сезоне. Естественно, обязательный процент платежа увеличится. На сколько? «Город Х» посчитал, применив формулу прошлого и нынешнего сезонов.

Например, семья из двух человек получает в месяц 10 000 (средний доход на одного – 5 000 грн.), а «коммуналка» затянула на 2 400 в месяц.

Если посчитать по формуле прошлого сезона, применяя базовую норму 15%, то семья за коммунальные услуги платила бы 18,5%, или 1850 грн. своего семейного бюджета. Остальные 550 грн. (2400 грн. – 1850 грн.) обязано доплатить государство. В нынешнем сезоне при той же зарплате, но с применением новой формулы, обязательный процент платежа семьи увеличится уже до 24,66% или 2 466 грн. И теперь семья с теми же доходами считается платежеспособной.

Однако, как утверждают в Департаменте соцполитики, в среднем суммы доплат за «коммуналку» все-таки увеличились. В частности, выросла аж на 20,7% общая сумма субсидий, которые государство перечислило Харькову в ноябре текущего года. 

«В ноябре этого года по городу начислено субсидий на оплату жилищно-коммунальных услуг на общую сумму около 127,6 млн грн., тогда как в этом же месяце 2019 года эта сумма составляла более 105,6 млн грн.», – рассказала замдиректора Департамента.

По ее информации, в среднем помощь от государства на «коммуналку» в ноябре этого года на одно домохозяйство составила 1462 грн. И по прогнозам департамента, за шесть месяцев нынешнего отопительного сезона средний размер субсидии на семью по сравнению с прошлогодней зимой увеличится до 2 600 грн. Однако далеко не всем стоит ждать повышения коммунальной помощи – у каждого будет по-разному, в зависимости от доходов и платежек в квитанциях.

«Максимально увеличился у тех граждан, у кого уменьшились доходы, так как коммунальные платежи растут, и от этого увеличивается размер субсидий. Поэтому у кого-то субсидия будет равна 1 гривне, у кого-то – 10 000 гривен. По нашим расчетам, в среднем размер субсидии в этом отопительном сезоне на одно домохозяйство составит 2 600 грн. В прошлом году он был на уровне 2 400 грн.», – утверждает Кобзарь.

В Департаменте соцполитики заверили, что максимальную сумму получат именно те харьковчане, у кого низкие доходы. 

«Допустим, мама ушла в отпуск по уходу за ребенком. Она получает 860 грн. на ребенка в месяц. Других доходов нет. У нее, к примеру, двое детей, и живут они в трехкомнатной квартире. Вот у этой семьи размер субсидии и увеличился. Они и 6 000 грн. могут получать. А есть пенсионер, который работает и получает пенсию. У него размер субсидии уменьшился за счет увеличения доходов. Он получит, допустим, только 300 грн. субсидии», – уточнила чиновница.

При этом она подтвердила, что если семья получала ранее субсидию или льготы на оплату жилищно-коммунальных услуг, то теперь и эту помощь от государства будут плюсовать к совокупному доходу. Соответствующая норма содержится в постановлении правительства №632, принятом в июле 2020 года. 

«После того, как произошла монетизация субсидий и люди стали получать эти деньги на руки – это тоже доходы. А если человек претендует на государственную помощь, то нужно учитывать все доходы, которые человек получает, за некоторым исключением», – сказала Яна Кобзарь.

В частности, по ее словам, при расчете субсидии не учитывается в совокупный доход семьи:  

  • часть выплаты при рождении и усыновлении ребенка, которая выплачивается разово (это 10 320 грн.);
  • разовое вознаграждение при присвоении статуса “Мать-героиня”;
  • госпомощь детям-сиротам, детям, лишенным опеки, над которыми установлена опека или попечительство;
  • адресная помощь внутренне перемещенным лицам на проживание и оплату ЖКУ;
  • компенсация в рамках услуги “муниципальная няня”;
  • соцпомощь с надбавкой по уходу за ребенком с инвалидностью подгруппы А.

Все остальные доходы, в том числе от соцвыплат, учитываются при расчете среднемесячного совокупного дохода – по безработице, выплаты фонда соцстрахования, денежное обеспечение военнослужащих (исключение для непосредственных участников ООС) и др. 

Кроме того, предупредили в Департаменте, монетизированную субсидию можно потерять, если на 1 мая (на момент определения права на получение субсидии) у семьи, которая пользовалась субсидией, окажется задолженность по обязательным коммунальным платежам на суму более 340 грн. (20 необлагаемых минимума дохода граждан).

«Поэтому всем получателям субсидий необходимо контролировать, чтобы на 1 мая не было долгов. Важно, чтобы не было задолженности более 340 грн. суммарно», – предупредила замдиректора департамента соцполитики.

Напомним, перепроверить факт начислений субсидии можно на сайте Минсоцполитики по ссылкеhttps://subsidii.ioc.gov.ua/

Скандал в Харькове. Школьника вышибли из престижной группы

В неприятную историю попал 15-летний харьковский школьник Евгений Кобзарь. Чемпиона Украины по бадминтону по неизвестным причинам не допустили защищать честь страны в Европе.

Наставник парня, заслуженный тренер Украины Михаил Стерин в недоумении от происходящего. Говорит, буквально вчера мальчишка выиграл чемпионат страны, который проходил в Николаеве. Причем, состязался в старшей возрастной категории, но все-таки стал первым. А в список тех, кто в ноябре поедет на чемпионат Европы в Прагу – не попал.

«24 октября – последний день, когда можно подать документы на участие.  А я два дня не мог дозвониться до тренера сборной Украины, чтобы выяснить, почему Жени нет в списке – она просто не брала трубку.  Звонил в федерацию бадминтона, председателю тренерского совета – у всех выходной, все просят подождать до вторника, но во вторник будет уже поздно!» – возмущается Михаил Борисович.

По словам Стерина, в формировании сборной Украины сложно усмотреть какие-то правила – список составляется на усмотрение тренера сборной. И список этот был сформирован еще до чемпионата Украины. В итоге вышло, что на европейские соревнования поедут далеко не самые сильные ребята.

«Почему так случилось – ума не приложу. Возможно, от Жени не ждали победы. Но есть формула – чемпион едет в любом случае. А то, как сейчас все передергивают и подтасовывают – это очень по-хамски. “Авторитетные люди” говорят, что хорошо меня понимают и даже сочувствуют, но ничего сделать не могут. А я думаю, что могут! Обязаны сделать. Страна заслуживает отправлять на чемпионат Европы сильнейшую команду. Я и вы за это платим. Это наши деньги и сборная нашей страны», – говорит Михаил Стерин.

Семья Жени Кобзаря раздосадована. Говорят, парень с 1 класса как пошел заниматься бадминтоном – так и пропал. Всю душу вкладывает в спорт. Ежедневные тренировки, а иногда и по две в день, дают свои результаты – комната парня увешана медалями, грамотами и дипломом «Лучшего игрока Харькова».

«Для нас это все очень неожиданно. Ладно бы 2-3 место на чемпионате Украины, но первое! К европейскому турниру он готовился полгода, каждый день тренировки, надеялся, что поедет защищать честь страны. Только в этом году он участвовал в восьми турнирах, в том числе и за границей. И в большинстве случаев занимал призовые места. Я одного не пойму: зачем существует чемпионат Украины, зачем выделять на него деньги, если победитель соревнований не едет защищать честь страны», – задается риторическим вопросом мама парня, Ирина Кобзарь.

По словам женщины, для участия в чемпионате Европы для украинских спортсменов выделили 10 мест. Восемь из них было забронировано в сборной для других спортсменов. За девятое сейчас идет «битва авторитетов», но ее Женя в ней не участвует.

«Я не понимаю, по каким критериям отбирают ребят. Причем, это не первый инцидент. Помню, подобное было, когда ездили на соревнования в Англию – кого-то незаслуженно не взяли. Надеемся, что для нас все еще переиграется и справедливость восторжествует», – подытожила Ирина.


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.