Позначка: диригент

Юна харківська зірка причетна до святкової дати, що започаткована ЮНІСЕФ (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 01.03.2026. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Щороку першої неділі березня у світі відзначають Міжнародний день дитячого телебачення і радіомовлення.
Подія була започаткована Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) 1994 року у Каннах, однак дату святкування обрали лише 2009 року.
Цей день нагадує усім, хто збагачує медіапростір дитячими програмами – вони мають створюватися для дітей і в інтересах дітей. Головна мета дня — привернути увагу суспільства до порушення прав дитини. Цього дня більшість телеканалів показують фільми і телепередачі для дітей, а ще діти мають змогу спробувати себе в ролі працівника ТБ або радіоведучого. Також Всесвітній день дитячого телебачення і радіомовлення вважається професійним святом всіх тих, хто створює контент для дітей.

До речі, наша читачка Віталіна Бессонова має до цього свята пряме відношення.

Дівчина була ведучою на ТБ і, зокрема, висвітлювала події конкурсу краси Харківського театру моди “Афродіта” і не лише (докладніше про подію в новині GX).

А ще юна харків’янка вже під час війни випустила кліп, у якому навіть президент з’явився (докладніше в новині GX).

То був квітень 2023 року…

Нагадаємо, новинний портал GX вже давно стежить за юною зіркою з Харкова.
З нашої легкої руки вона керувала харківським оркестром МАСО “Слобожанський” (в проекті видатного українського диригента Сергія Лихоманенка, який наразі захищає Україну).

Юна харків’янка зачарувала не лише глядачів у залі, а й музикантів оркестру та самого Сергія Лихоманенка.

Маестро попросив дівчинку не залишати заняття музикою та вручив диплом учасника інтерактивного шоу.

GX вітав дівчину з Днем блогера.

Вітали з її досягненнями, зокрема, участі в бродвейському мюзіклі «The School of Rock» на сцені Київської опери.

А ще участі у зйомках власного кліпу до Різдва (з участю Харківської майстерні карамелі, керівництво якої наразі підтримує ЗСУ).

Журналістка GX знімала творчий процес.

А Віталіна поділилася з редакцією вже готовим кліпом.

Отож бо вітаємо усіх причетних до свята! І віримо, мрії дітей повинні збуватися!

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, архів Віталіни Бессонової, архів Сергія Лихоманенка, архів Андрія Ніколаєнко, відкриті джерела

2 січня у Харкові згадують “лицаря музики” (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 02.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Він народився 2 січня 1949 року і трохи не дожив до свого 75 річчя… Доля вирішила інакше.

Майже 50 років Ярослав Ярославович пропрацював у Харківському академічному театрі музичної комедії.

Його серце зупинилося на 73 році життя – 19 червня 2020 року (докладніше в новині GX).

“Для нього мистецтво було важливіше за все. Він був справжнім лицарем музики, що не знав компромісів у своєму прагненні досягти ідеалу. Його ім’я ще за життя обросло міфами, а він сам вже давно став легендою. Постать Ярослава Сорочука назавжди залишиться символом відданості мистецтву театру музичної комедії. Пам’ятаємо….” – з сумом згадує свого видатного колегу колектив театру.

Довідка. Ярослав Сорочук народився 2 січня 1948 року у селі Перевалівка, Лохвицького району, Полтавської області.
1973 року закінчив Харківський інститут мистецтв імені І. П. Котляревського за спеціальністю «Хорове диригування». Творчу професійну діяльність розпочав у серпні 1964 року учителем музики та співу у Перевалівській середній школі Лохвицького району, Полтавської області (1964 -1965).
Потім він керував хором Полтавського хлібокомбінату (1967–1968). Був вихователем БМП №166 тресту «Південтрансбуд». Згодом став керівником гуртка мистецької самодіяльності Харківського військового авіатехнічного училища (1969-1973).
Його дебют на посаді головного хормейстера у Харківському академічному театрі музичної комедії відбувся 1974 року.
Ярослав Сорочук постійно прагнув передати свій багатий досвід, тому 1978 року став викладачем кафедри Харківського державного інституту культури. Але він не міг жити без театру. Вже через рік маестро знову став головним хормейстером, потім диригентом, згодом головним диригентом, а у складні часи виконував обов’язки директора театру. Весь цей час Ярослав Сорочук дбав про формування творчого складу театру, ретельно проводив добір кадрів. Завжди допомагав молодим артистам, та й вимагав багато. Ніколи не йшов компроміс. Для нього мистецтво було найважливіше.
За роки роботи в репертуарі маестро налічується понад 50 різних за стилем та жанровими напрямками вистав: оперети, мюзикли та музичні комедії. Серед них – яскраві зразки вітчизняних та зарубіжних творів. Найкращі з них: “Принцеса цирку” І. Кальмана, “Ніч у Венеції” І. Штрауса, “Граф Люксембург” Ф. Легара, “Весела вдова” Ф. Легара, “Орфей у пеклі” Ж. Оффенбаха, “Циганський барон” І. Штрауса, “Чарівна Галатея” Ф. Зупе, “Фіалка Монмартра” І. Кальмана, “Моя прекрасна леді” Ф. Лоу, “Сватання на Гончар” К. Стеценко, “Сорочинський ярмарок” О. Рябова, “Бабин бунт” Е. Птічкіна, “Таємниця Дон Жуана» М. Самойлова, “Витівки Хануми” Г. Канчелі, “Все починається з кохання” А. Фельцмана, “Сімейна авантюра, або Вона на все згодна” В. Ільїна. Маестро був одним із ініціаторів створення тематичних репертуарних концертів у Харківському академічному театрі музичної комедії: “Віват, Кальман!”, “Всі секрети оперети”, “Музичні фарби України”, “Від оперети до мюзиклу”.
Діяльність Ярослава Сорочука вражала передусім своєю різноманітністю. Він брав активну участь у благодійних заходах та шефських концертах та спектаклях. Вів у театрі плідну громадську діяльність як активний член мистецької колегії, профспілкового комітету та Національної спілки театральних діячів України. Як музичний керівник постійно дбав про діяльність Народного театру Дергачівського районного будинку культури. Проводив велику роботу з підготовки молодих виконавців української та естрадної пісні як голова журі міжнародного фестивалю «Музи та діти».

Світла пам’ять!

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХАТМК, архів Ярослава Сорочука

9 грудня в історії Харкова та Харківщини: згадують відомих письменника, диригента та поетесу (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 09.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

9 грудня 1863 року народився Борис Грінченко – український письменник, лексикограф, перекладач та україніст.

Грінченко – автор першого фундаментального «Словника української мови» (1907-1909) та багатьох підручників.

Народився у родині поміщика на Харківщині у хуторі Вільховий Яр (нині селище Прелесне).

1874 року вступив до Харківської реальної школи. У 1879 р. виключений за читання забороненої літератури. Закінчив екстерном Харківський університет, здобувши спеціальність «народного вчителя».

З 1881 року працював учителем у Сумській області, потім служив у Чернігові та Києві.

1901 року видав етнографічну збірку.

Брав участь у політичному русі. З 1904 року – один із лідерів Української демократичної партії.

Потім організатор та керівник Української радикальної партії, яка з УДП об’єдналася в Українську демократично-радикальну партію.

Помер 6 травня в Оспедалетті (Італія).

В останні роки на честь Грінченка встановлено меморіальні дошки у Києві, Харкові, Львові, а на Луганщині та Сумщині у місцях пов’язаних з ім’ям письменника.

9 грудня 1927 року в селі Антонівка (нині Таращанського району, Київської області) народилася Тамара Мельниченко — українська поетеса та прозаїк, член Національної спілки письменників України.
В 1957 році закінчила Харківський бібліотечний інститут.

Після закінчення вузу працювала у Київській області у Бородянській районній бібліотеці.

Друкуватися почала 1961 року. Публікувалася в журналах «Вiтчизна», «Україна», «Дніпро» та ін. З 1980 року мешкала у Києві.

Тамара Мельниченко — автор низки книг для дітей: «Живи, жайворонок» (1975) та «Час вечірніх вогнів» (1991), «Чим пахне дитинство» (2008). Також у 1970-1980-х вийшло кілька поетичних збірок.

Померла 23 лютого 2009 року в Києві.

9 грудня 1942 року народився Вахтанг Жорданія (1942-2005) – грузинсько-американський диригент.

У 1977-1983 роках – головний диригент та художній керівник Симфонічного оркестру Харківської філармонії та професор Харківського інституту мистецтв. У харківський період діяльності проводив близько 100 концертів на рік.

1983 року разом зі своєю тодішньою коханою скрипалкою Вікторією Мулловою вирушив на гастролі до Фінляндії, звідки вони нелегально перебралися до Швеції та попросили політичного притулку.

За словами журналістів, «коли Вахтанг Жорданія поїхав за кордон, музичний Харків плакав від горя». Працював у США і не лише.

2001 року Жорданія заснував у Харкові міжнародний конкурс диригентів «Вахтанг Жорданія — Третє тисячоліття».

Помер 4 жовтня 2005 року в місті Бродвей (США, округ Рокінгем, штат Вірджинія).

23 листопада в історії Харкова: сумні дати на календарі міста (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

23 листопада 2021 року у Харкові помер відомий в’язень концтаборів.
Колишній в’язень фашистських концтаборів, антифашистський діяч, голова Харківської обласної ради борців антифашистського опору, колишніх в’язнів фашистських концтаборів, вчений і викладач, завідувач кафедри технології машинобудування Української інженерно-педагогічної академії, Почесний громадянин міста Харкова Ігор Федорович Малицький помер в ніч на 23 листопада 2021 року на 97-му році життя.

Довідка. Ігор Федорович Малицький народився 12 лютого 1925 року у Харкові. На долю його сім’ї припали роки політичних репресій і Друга світова війна. Батько було репресовано у 1938 році, мати померла після війни.

Під час окупації Харкова 1943 року Малицького було викрадено німецькими загарбниками до Німеччини, протягом довгих, страшних років війни йому випала скорботна доля стати в’язнем 4-х концентраційних таборів. Але сила духу, стійкість та бажання жити було основною рушійною силою для боротьби та надії на швидке визволення. Ігор Малицький неодноразово збігав від катів, у травні 1945 року брав участь у повстанні і з групою колишніх в’язнів із боями пішов назустріч визволителям.

У 1945-1950 роках служив у артилерії, спочатку в Австрії, а з 1946 року у Німеччині. Закінчив термінову службу старшим сержантом.

23 листопада 2021 року не стало одного з найвідоміших харківських випускників. Культурний світ втратив видатного українського диригента.

На 84 році життя перестало битися серце знаменитого українського диригента, професора Національної музичної академії України, народного артиста України Алліна Власенко.

Він народився 30 червня 1938 року. 1961 року Власенко закінчив Харківську консерваторію. Потім працював у Києві.
Його творчий шлях тривав понад 60 років. В оперному та балетному репертуарі Алліна Власенко – понад 50 вистав: твори вітчизняної та зарубіжної класики, сучасних композиторів.
Це єдиний із сучасних українських диригентів, який удостоївся честі диригувати такими відомими симфонічними оркестрами як Державний філармонічний оркестр Куби, Токійської, Будапештської, Хорватської та Словенської опер.

Останніми роками диригент Національної опери ім. Т. Г. Шевченка Аллін Григорович співпрацював і з віртуозними харківськими музикантами Молодіжного академічного симфонічного оркестру “Слобожанський”. Колектив, як і багато колег Алліна по усьому світу написали того дня багато свіьлих спогадів і слів співчуття близьким митця.

“Це найкращий диригент, з яким мені доводилося співпрацювати, – написала на своїй сторінці заступник директора Харківської дитячої школи мистецтв №3 Катерина Жигалова. – Аллін Григорович, світла пам’ять…”
У такі моменти не підібрати слів, але репости скорботної новини у соцмережах облетіли країну та зарубіжжя.
Колектив новинного порталу GХ приносить свої щирі співчуття рідним та близьким Алліна Власенко. Світла пам’ять!

Фото та відео: GХ, архів близьких та колег Алліна Власенко

12 листопада в історії Харкова: яскраві особистості та цікаві події минулого і сьогодення (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

12 листопада 1935 року в Харкові народилася Людмила Гурченко – одна з найзнаменитіших харківських кіноакторок.
Гурченко провела у Харкові дитячі та шкільні роки, пережила німецьку окупацію. Її книга «Моє доросле дитинство» стала одним із найяскравіших свідчень часів німецької окупації Харкова. Докладніше про яскраву харківську зірку в новині GX.

12 листопада у 1930 році в Харкові засновано 9-ту військову школу льотчиків та льотчиків-спостерігачів, яка згодом дала початок Харківському військовому училищу льотнабів та штурманів та Чугуївському військовому авіаційному училищу льотчиків-винищувачів.

Школа розміщувалася на північ від станції «Рогань». У довоєнні роки 9-та військова школа льотчиків вважалася однією з найкращих серед військово-навчальних закладів військового округу та країни. За підсумками 1938 року вона посіла друге місце серед навчальних закладів.

У травні 1938 року на базі бригади, яка готувала льотчиків-винищувачів, було сформовано Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків-винищувачів, а на базі бригади, яка готувала льотчиків-спостерігачів, сформовано Харківське військове авіаційне училище льотнабів та штурманів.

Харківське училище базувалося на чотирьох аеродромах: Центральний, Кам’яна Яруга, Рогань та околиця ХТЗ.

12 листопада 1909 року в Харкові народився Веніамін Тольба (1909-1984) — відомий диригент та музичний педагог, Народний артист України (1957).

Народився у Харкові у сім’ї трубача оперного театру. У рідному Харкові він навчався грі на скрипці.

А вже з 1929 по 1932 роки навчався у Харківській консерваторії, де потім викладав з 1932 по 1941 роки.
Диригентський дебют Тольба відбувся 1928 року – він виступав по Харківському радіо, у драмтеатрі та в Українському єврейському театрі.
Паралельно з навчанням працював скрипалем в оркестрі Харківської опери, а з 1931 року після успішного дебюту в опері «Весілля Фігаро» — диригентом.

Протягом десяти років (1931–1941) працював у Харківському оперному театрі.

З 1944 року постійно працював в оперному театрі у Києві. Зокрема, на відкритті першого повоєнного сезону у Києві грали оперу М. Вериківського «Наймичка», яку Тольба готував з 1943 року ще в евакуації. До того ж в консерваторії під орудою В. Тольби була відкрита оперна студія.

Як диригент, записав музику до 50 українських художніх фільмів, а також до екранізації опери «Запорожець за Дунаєм». Автор симфонії на теми з опери «Запорожець за Дунаєм» (1983). Автор низки статей.

На будинку по вул. Євгена Чикаленка, 21 у Києві, де Веніамін Тольба проживав з 1944 року, встановлено пам’ятну дошку.

12 листопада 2003 року в харківській галереї «Академія» відкрилася виставка китайського мистецтва паперової вирізки. Студенти Харківської міської академії дизайну та мистецтв представили свої роботи, зроблені у стародавньому традиційному китайському стилі.

Паперова вирізка – це один із найпопулярніших видів народної творчості в Китаї. Матеріал для роботи коштує недорого, і його не важко дістати, тому паперова вирізка поширювалася у багатьох країнах світу.

Найдавніша китайська вирізка датується V-VI століттями.

12 листопада 2005 року у Харкові відбувся унікальний футбольний матч, присвячений 80-річчю футбольного клубу “Металіст”.

На поле вийшли дві команди ветеранів: «Металіст-83» та «Металіст-88». Матч завершився внічию – 2:2.

Перша команда 1983-го вийшла у фінал Кубка країни, але програла. Друга – за п’ять років також вийшла у фінал Кубка, але перемогла.

Перемога 1988 року була найвищим досягненням «Металіста» у минулому столітті.

Нагадаємо, перша харківська футбольна команда складалася виключно з робітників заводу імені Малишева.
У 1960-х та 1980-х харківці виступали у вищій футбольній лізі, але вище 6-го місця не піднімалися.

12 листопада 2015 року лейтенанта Ольга Юськевич була призначена начальником Управління патрульної поліції Харкова. Наказ про призначення Юськевич підписала голова Національної поліції Хатія Деканоідзе.

Ользі Юськевич на той момент було 28 років. Її кар’єра згодом розвивалася успішно.
З 2016 року помічник Заступника Голови Нп-Начальника Головного Управління Національної Поліції міста Київ.
З 2018 року помічник Начальника Головного Управління Національної Поліції міста Київ.
З 2023 року помічник Голови Дздг (Національна Поліція України).

Довідка. Ольга Юськевич — харків’янка, має дві вищих освіти: екологічну та юридичну.

25 липня в історії Харкова: цікаві факти та особостистості у житті міста

Опублікував(ла) новина GX , 25.07.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

25 липня 1907 року у Харкові народився Дмитро Клебанов (1907-1987) – український композитор, диригент та музичний педагог.

Із шести років навчався грі на скрипці, із семи — у Харківському музичному училищі.

1926 року закінчив Харківський музично-драматичний інститут. Також відвідував вищі диригентські курси у Харкові.

З 1928 до 1931 року працював диригентом, зокрема, Театру музичної комедії.
Потім працював диригентом Симфонічного оркестру Українського Радіокомітету.

З 1934 року викладав композицію у Харківській консерваторії.

У 1945 році, повернувшись до звільненого Харкова, Клебанов створив свою 1-у симфонію Пам’яті мучеників Бабиного Яру. Лише через 45 років після написання симфонії, у 1990 році в Києві відбулася прем’єра.

До 1973 року викладав у Харківській консерваторії.

25 липня 1931 року у Харкові народився Фелікс Соболєв (1931-1884) — режисер документального кіно, один із творців та лідер школи наукового кіно.

1953 року закінчив акторський факультет, 1959 року — режисерський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

Працював на кіностудії «Київнаукфільм».

У середині 1960-х Фелікс Соболєв радикально змінив уявлення про науково-популярний кінематограф. Найкращі фільми Соболєва «Мова тварин», «Чи думають тварини», «Сім кроків за обрій» миттєво ставали сенсацією серед глядачів, збирали повні зали у кінотеатрах.

25 липня 2006 року харківські майстри графіті провели ризиковану та не цілком законну акцію.
Півтора десятки років тому з’явилася мода розмальовувати вагони метро. Група молодих людей незаконно проникла на територію станції метро “Метробудівників”. Самодіяльні художники розмалювали вагон. Четверо майстрів екстремального живопису було затримано.
У метрополітені розповідали, що для повернення вагона в початковий вигляд потрібно день роботи та 2000 гривень (близько 400 доларів за курсом того часу).
До акції графітчики підготувалися ґрунтовно. При собі вони мали кусачки, щоб залізти у вентиляційну шахту, помаранчеві жилети – щоб прийняли за своїх 120 балончиків фарби та міні-рації.
Готувалися майже місяць: знайшли карту тунелів в Інтернеті та прорахували, скільки поїзд пробуде у депо.
Подібна арт-акція проводилася й у 2005 році, але тоді не вдалося затримати художників-порушників.

25 липня 2011 року в Харкові презентували пам’ятник знаменитій дресирувальника львів Ірині Бугримової. Пам’ятник хотіли встановити біля цирку.

Автором став відомий харківський скульптор Сейфаддін Гурбанов.

Проте міська рада відправила проект на доопрацювання. Ідея встановити пам’ятник однієї із найзнаменитіших харків’янок так і залишилася нереалізованою.

Бугримова народилася 1910 року в Харкові. Починала кар’єру у харківському цирку. З 1946 року почала дресирувати левів. Зі своїми вихованцями об’їхала десятки країн і набула світової популярності серед поціновувачів циркового мистецтва.

25 липня 2011 року Харків відвідав найсильніша людина України Василь Вірастюк. Однак у нетрадиційному амплуа – як байкер. Харків опинився на шляху учасників мотопробігу «БайКрай».

Щлях мотопробігу також пройшов через Київ, Львів, Ужгород, Івано-Франківськ, Чернівці, Хмельницький, Вінницю, Одесу та Сімферополь.

Фото та матеріал: відкриті джерела

Спогади про легенду. Учні мріяли про концерт до його дев’яностоліття (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 21.07.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Сьогодні легенда Харкова – головний диригент ХНАТОБ знову згадує свого вчителя, як тисячі музикантів по усьому світу.

Два місяці він не дожив до свого дев’яностоліття… 15 травня, 2021 року перестало битися серце легендарного українського музиканта, диригента, педагога, професора, народного артиста України, кавалера ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня Вадима Борисовича Гнєдаша. Того року 21 липня його рідні, близькі, колеги та учні по всьому світу готувалися привітати маестро з дев’яностоліттям, але не судилося…

Для заслуженого діяча мистецтв України, головного диригента ХНАТОБ Дмитра Морозова – ця втрата непоправна… Адже Вадим Борисович став для нашого земляка другим батьком – він повірив у його талант, стежив за його творчими успіхами та допомагав виправляти помилки. Його дзвінок завжди був світлим променем у повсякденних буднях та найкращим подарунком до яскравих подій дня…

“Пішов Вчитель, Музикант, Великий диригент, просто Друг… Другого такого не буде… Його неповторного гумору, сарказму, точності оцінки ситуації більше не буде ніколи… Людина-Легенда, з непростим характером, як і всі Великі , що має свою думку тверде, кохав Музику, кохав Життя у всіх її проявах, кохав своїх учнів. Прощавай, Вчитель…! Царство Небесне!..” – з великим сумом від втрати писав GX Дмитро Морозов.

Вадим Борисович пам’ятав усіх своїх учнів та стежив за їхньою творчістю. У його класі навчалися 5 майбутніх народних артистів. На його рахунку 1000 музичних записів та музика до 400 фільмів. Загалом 28 років він очолював Заслужений симфонічний оркестр Держтелерадіо України. В епоху, коли Гнєдаш очолював оркестр, під його керівництвом стали музикантами світового рівня скрипалі І. Кушнір, Ф. Гольденберг, П. Дроща, флейтист В. Пшеничний, гобоїст Л. Гольцман, кларнетист І. Пендищук, валторніст К. Мага, тромбонист В. Кислий та інші.

За роки роботи в оркестрі радіо Вадим Гнєдаш записав у фонд українського радіо сотні творів української та світової класики. Під його керівництвом були записані симфонії та твори Лева Ревуцького та Бориса Лятошинського, які входять до золотого фонду української класичної музики. Він дав путівку в життя багатьом композиторам, серед яких Мирослав Скорик, Лев Колодуб, Жанна Колодуб, Євген Станкович, Леся Дичко, Іван Карабиць та багато інших.

До речі, «Мелодію» його протеже Мирослава Скорика вважають духовним гімном України

«Мелодія» у виконанні скрипальки ХНАТОБ Наталі Бабарук у сховищі під час війни з рф неоднаразово зыгрівала дущу харківцям.

Цей геніальний педагог виховав плеяду молодих музикантів та диригентів, які посідають провідні позиції у світовій музичній культурі. Серед них В. Здоренко, С. Литвиненко, В. Редя, В. Самофалов, Д. Карлов, В. Зубицький, В. Рунчак, С. Дідок та інші. Саме Вадим Борисович одразу розгледів талант Дмитра Морозова та пророкував йому велике майбутнє…У нашій пам’яті та серцях Вадим Борисович житиме вічно…

Світла пам’ять легендарному українцю!

І це все про нього…

Народився Вадим Борисович Гнєдаш 21 липня 1931 року у сім’ї генерала. Його батько Пилип Павлович Іртюга працював головним інженером військово-повітряних сил Київського спеціального військового округу.

У 1950–1955 роках Вадим Гнєдаш навчався у Житомирському музичному училищі за класом скрипки та у Київській консерваторії за класом диригування у народного артиста України Олександра Клімова. З 1955 року працював диригентом Оперної студії при Київській консерваторії. У 1956–1961 роках – диригент Симфонічного оркестру Донецької обласної філармонії. До 1959 року працював як другий диригент при Соломоні Фельдмані, а після нього виконував функції головного диригента. 1 серпня 1961 року обійняв посаду другого диригента Симфонічного оркестру українського радіо. Невдовзі став головним. Загалом упродовж 28 років очолював Заслужений симфонічний оркестр Держтелерадіо України.

З 1968 року – викладач диригування, з 1978 року – доцент, і до останніх днів – професор Київської державної консерваторії.

Нагороди та титули:

1955 – 4 місце серед молодих диригентів України;
1959 – Перший конкурс диригентів України. 1-е та 2-е місця розділив із Геннадієм Проваторовим;
1960 рік – Заслужений артист України за визначні творчі досягнення;
1973 рік – Заслужений діяч мистецтв України;
1978 рік – Народний артист України;
2012 рік – Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.

До речі, в жовтні 2021 року в Харкові до 90-річчя майстра відбувся парад диригентів, присвячений пам’яті Вадима Гнєдаша (докладніше з фото та відео в новині GX – https://gx.net.ua/v-harkove-nastoyashhie-volshebniki-pochtili-pamyat-svoego-uchitelya-foto-video/).

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, архів Дмитра Морозова, youtube, відкриті джерела

19 червня у Харкові згадують “лицаря музики” (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 19.06.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо…

Цього дня, 19 червня, в 2020 році у вічність відійшов видатний митець, ціла епоха, головний дириґент Харківського академічного театру музичної комедії, заслужений діяч мистецтв України Ярослав Ярославович Сорочук.

Він народився 2 січня 1949 року і трохи не дожив до свого 75 річчя… Доля вирішила інакше.

Майже 50 років Ярослав Ярославович пропрацював у Харківському академічному театрі музичної комедії.

Його серце зупинилося на 73 році життя – 19 червня 2020 року (докладніше в новині GX).

Світла пам’ять!

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХАТМК, архів Ярослава Сорочука, Алла Прихожаєва

Спогади про легенду. Його учень створив духовний гімн України (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 15.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура.

Цього дня, 15 травня, 2021 року перестало битися серце легендарного українського музиканта, диригента, педагога, професора, народного артиста України, кавалера ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня Вадима Борисовича Гнєдаша. Того року 21 липня його рідні, близькі, колеги та учні по всьому світу готувалися привітати маестро з дев’яностоліттям, але не судилося…

До речі, «Мелодію» його протеже Мирослава Скорика вважають духовним гімном України

Світла пам’ять легендарному українцю!

І це все про нього…

Нагороди та титули:

1955 – 4 місце серед молодих диригентів України;
1959 – Перший конкурс диригентів України. 1-е та 2-е місця розділив із Геннадієм Проваторовим;
1960 рік – Заслужений артист України за визначні творчі досягнення;
1973 рік – Заслужений діяч мистецтв України;
1978 рік – Народний артист України;
2012 рік – Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, архів Дмитра Морозова, youtube, відкриті джерела

У Харкові згадують “лицаря музики” (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 02.01.2024. Опубліковано в Культура.

Пам’ятаємо! Цього дня, 2 січня, мало б виповнитись 75 років диригенту, заслуженому діячу мистецтв України Ярославу Сорочуку. Майже 50 років Ярослав Ярославович пропрацював у Харківському академічному театрі музичної комедії.

Його серце зупинилося на 73 році життя – 19 червня 2020 року (докладніше в новині GX).

Світла пам’ять!

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХАТМК, архів Ярослава Сорочука