Позначка: допомога

ПТСР в українців: яка психологічна ціна війни?

Опублікував(ла) новина GX , 10.10.2025. Опубліковано в Головні новини, Здоров'я, Регіон, Суспільство.

День психічного здоров’я або ментального здоров’я у світі та в Україні відзначається щороку 10 жовтня. Свято покликане звернути увагу на проблеми, пов’язані з психічним станом людини та підтримки людей з подібними захворюваннями.

Це особливо важливо під час війни, адже ракети рашистів ранять не лише тіло, а й душу…

“Дуже важлива тема, яка потребує уваги. Дякуємо за інформацію!” – написали фахівці HUB 057 Простір психологічної підтримки, адаптації та інтеграції

“До речі, дуже важлива та актуальна тема в наш час. Дбати про ментальний рівень здоров’я – це основне, і тут головне дотримуватися балансу, аби наше еґо, завдяки якому ми живемо в соціумі, не перетворювалося на хибне – помилкове еґо. Бо помилкове еґо в дії може наробити біди, що, в принципі, і відбувається у світі зараз”, – додала авторка важливих матеріалів на цю тематику Олександра Суфіянова.

Через війну в Україні (ще з часів 2014 року) завдяки засобам масової інформації набув попиту термін ПТСР — посттравматичний стресовий розлад. Одні джерела стверджують, що такий стан загрожує психічному здоров’ю нашої нації у майбутньому, інші — запевняють, масової небезпеки ПТСР не становить.

Що ж таке посттравматичний стресовий розлад, які його симптоми, як вони проявляються у різних людей, які стратегії самодопомоги для управління симптомами ПТСР у повсякденному житті існують, і чи відрізняються вони у демобілізованих військових від симптомів цивільного населення – про все цеі не тільки у нашому матеріалі.

Власне кажучи, перше слово цього терміну вже своїм префіксом «пост-» означає, що травматичний стресовий розлад (ПТСР) починається лише після того, як сталася психотравмуюча подія.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це психічний розлад, викликаний жахливою подією, яку людина пережила або стала свідком.

Що таке психотравмуюча подія?

Це будь-яка ситуація, що викликає страх, сильний стрес, жах, і впливає на психоемоційний фон людини. Йдеться про насильство, серйозну аварію, тяжку хворобу, смерть, загибель близької людини, участь у воєнних подіях, стихійних лихах тощо.

Психотравмуюча подія не є однаковою для всіх, адже в кожного для неї можуть бути суто індивідуальні підстави: усе залежить від особливостей психіки, попереднього досвіду, енергії та ресурсів. Наприклад, для когось, хто переніс, приміром, важке лікування онкології, рецидив цієї хвороби може бути причиною серйозного травмуючого досвіду.

У той же час, для людини, яка виросла в сім’ї військового, жила біля полігону і змалку щодня чула звуки пострілів, війна може не викликати сильного емоційного потрясіння.

У зв’язку з вище сказаним можна дійти висновку, що воєнні дії, які значною мірою вплинули на життя українців, по-різному відобразилися на їх психічному стані. Так, згідно з офіційними данимиелектронної системи Національної служби охорони здоров’я, показники, що свідчать про кількість осіб із посттравматичним стресовим розладом протягом 2021-2024 років, наступні:

2021 рік — 3 167 пацієнтів,
2022 рік — 7 051 пацієнт,
2023 рік — 12 494 пацієнти,
2024 рік — 3 292 пацієнти (на 06.03.2024).

Дані ж щодо кількості українців з ПТСР на 2025 рік від Міністерства охорони здоров’я поки відсутні.

Та якими б не були показники стосовно кількості пацієнтів із посттравматичним стресовим розладом, у період війни в Україні реальна ситуація цього питання значно перевищує цифри на папері, оскільки чимало людей часто не можуть усвідомити свій стан та не звертаються за допомогою до фахівців.

Психологиня і голова правління ГО «Харківський фонд психологічних досліджень», керівниця «ХАБ 057» Тетяна Грида розповідає, під час війни емоційний стан українців можна охарактеризувати як фізичне виснаження, емоційна нестабільність, постійна тривожність і страх за близьких — за таких умов дуже часто складно визначити свій реальний стан.Стосовно ж ПТСР, пані Тетяна звертає увагу на низку симптомів, на які вкрай необхідно звертати увагу.

Це повторне переживання травматичної події (нав’язливі спогади,які важко зупинити, часті кошмари, флешбеки — переживання травматичної події так, ніби вона відбувається знову, фізична реакція на щось, що нагадує про травматичну подію).

Наступний тривожний сигнал — уникнення всього, що нагадує про травматичну подію: розмов, думок, місць, видів діяльності чи людей, які нагадують про неї.

Також притаманні підвищена тривожність і довготривалий збуджений стан, який важко самотужки вгамувати. Людина відчуває надмірну збудженість, постійно чекає на небезпеку, схильна до саморуйнівної поведінки — селфхарму (особливо серед підлітків) — зловживання алкоголем чи ризикованої поведінки, наприклад, агресивного водіння. Зачаступростежується дратівливість, спалахи гніву, агресія, глибоке почуття провини або сорому, порушення сну (труднощі із засинанням, численні пробудження), а також зниження концентрації уваги.

Значну роль мають негативні зміни у мисленні і настрої. Люди стикаються з порушенням пам’яті, приміром, забувають важливі деталі події. Виникають негативні думки про себе, інших, а також світ загалом, почуття безнадії. Розповсюджене явище — відчуття роз’єднаності з близькими, особливо між тими, хто залишився в Україні, і тими, хто виїхав за кордон.

Окрему увагу психологиня приділяє феномену емоційного оніміння — одному із механізмів психологічного самозахисту, що лякає своєю байдужістю і ускладнює здатність відчувати радість, любов чи натхнення. Як наслідок— втрачається інтерес до улюбленої діяльності чи спілкування.

За словами Тетяни Гриди, якщо думки і почуття, пов’язані із травматичною подією, не дають спокою понад місяць, а також посилюються, або коли є відчуття, що складно повернути своє життя під контроль, необхідно поговорити злікарем чи фахівцем із психічного здоров’я.

Якщо ви вважаєте, що можете завдати собі або комусь шкоди або спробувати покінчити життя самогубством, негайно зверніться по допомогу до одного або декількох з цих ресурсів:

зверніться до близького друга або коханої людини;
зверніться до священнослужителя, духовного лідера або когось з вашої релігійної громади;
запишіться на прийом до лікаря або фахівця з психічного здоров’я;
отримайте безкоштовну консультацію фахівця психолога в одному з просторів психологічної підтримки Харкова “ХАБ 057”(Дмитрівська, 5) та Ужгорода “Станція УЖ”.

Тетяна Грида, голова правління ГО «Харківський фонд психологічних досліджень», керівниця «ХАБ 057»

За словами пані Тетяни, ще один важливий фактор, який дуже негативно впливає на розвиток ПТСР у людини — це відсутність або неможливість отримання соціальної підтримки.Зі сторони оточення — нерозуміння того, через що проходить людина з ПТСР. Зазвичай така байдужість і нехтування лише призводять до посилення розладу.Інша річ — коли особа з психотравмою потрапляє у фізично та емоційно безпечне середовище, де їй надають підтримку, приймають, то психотравмуючий стресовий розлад може і не статися взагалі. Крім того, така людина має здатністьперетворити свій болісний досвід на посттравматичне зростання. Подібний процес, безумовно, складний — особливо, якщо йдеться про випадки множинної психологічної травми, але він є реальним за умов, коли у нашому суспільстві інформуватимуть про природу ПТСР та матимуть бажання та змогу разом підтримувати одне одного, тим самим готуючись розуміти складний досвід, що переживають наші захисники.

Чим відрізняються симптоми ПТСР у військових від симптомів ПТСР цивільного населення?

Якщо говорити саме про демобілізованих військових, то ПТСР в них зачастумає більш складний емоційний спектр, — знає фахівець із реадаптації демобілізованих військових, звільнених у запас, Ігор Кулик з «ХАБ 057».Характерні ознаки: глибока депресія, почуття безнадії, сорому, провини, що часто ідуть вкупі зі зловживанням наркотиками, алкоголем. У ветеранів є сильне відчуження від рідних, складнощі у стосунках. Стосовно фізичних особливостей, це зазвичай розлади шлунково-кишкового тракту, головні болі, загострення хронічних захворювань. Тривожна і доволі часта ознака —проблема з концентрацією та пам’яттю.

У цілому ознаки ПТСР у військових кардинально не відрізняються від симптомівПТСР цивільних, просто у перших завдяки бойовому досвіду вони можуть бути більш стійкими та інтенсивними.

Справа лише в тому, що час виникнення симптомів посттравматичного розладу у кожного свій: у декого відразу після пережитої травмуючої події, а в когось через місяці і роки, — в останньому випадку треба говорити про ПТСР, що має відстрочений початок. Однак яким би період виникнення ознак цього розладу не був, треба вчасно звертатися до профільного фахівця — лікаря-психіатра, який призначить відповідне лікування.

Які ж існують стратегії допомоги людиніз симптомами ПТСР у повсякденному житті?

Під час надання допомоги необхідно пам’ятати про наступні правила:

у першу чергу, треба потурбуватися про власну безпеку, бо поведінка в особи у стані такого розладу непередбачувана: приміром, втрачаючи товаришів на полі бою, військовослужбовець може неадекватно поводитись зі зброєю;
не варто намагатися допомогти, коли є невпевненість у власних силах; лише внутрішня рівновага, щирість, чесність дають ефект у контакті з особою з ПТСР; стан людини, що пережила екстремальні події, не має лякати, адже її реакції – це природньо у неприродних обставинах; якщо є відчуття страху, спротиву, важливо визнати це і делегувати допомогу тому, хто дійсно готовий стати опорою для людини з ПТСР на даний момент;
слід затямити важливе правило «Не нашкодь!», часто крок назад дає можливість допомогти вчасно і правильно.

Стосовно демобілізованих військових, які мають ПТСР,запевняє фахівець із реадаптації демобілізованих військових, звільнених у запас, Ігор Кулик з «ХАБ 057», важливою є соціальна підтримка. Вона вкрай необхідна у комплексі із професійною допомогою – психотерапією та медикаментозним лікуванням. Тут йдеться і про тепле оточення родини, друзів, побратимів, і про організацію дозвілля демобілізованих військових.

Фахівець з реадаптації демобілізованих військових Ігор Кулик (ХАБ 057»)

До слова, у харківському «ХАБі 057»—просторі психологічної підтримки, адаптації та інтеграції харків’ян та ВПО – працює фахівець з реадаптації демобілізованих військових Ігор Кулик. Тут можна отримати безоплатну допомогу з наступних питань:

підготовка до співбесіди з роботодавцем;
консультації для роботодавців щодо працевлаштування військових;
складання резюме;
рекомендації щодо спілкування з HR-фахівцями;
супровід під час працевлаштування;
отримання зворотного зв’язку від роботодавця.

Завдання реалізується в рамках проєкту «Психосоціальна підтримка та психічне здоров’я (MHPSS) як основа для відновлення та зміцнення суспільства (модуль 2)».
Проєкт реалізується Fundacia HumanDoc (республіка Польща) і Харківський фонд психологічних досліджень ГО Проєкт фінансується програмою польського співробітництва з розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

Наші контакти:

+380 95 742 67 65 (Viber, WhatsApp, Telegram)

+380 57 716 03 29 (мобільний, багатоканальний)

+380 99 00 55 057

Підписуйтесь на нас у Телеграм, Фейсбук, Інстаграм — “ХАБ 057”.

Автор – Олександра Суфіянова

Війна триває, а довіра зростає: підсумки ініціативи психологічної допомоги дітям і батькам у Харкові та Львові

Опублікував(ла) новина GX , 03.10.2025. Опубліковано в Головні новини, Здоров'я, Регіон, Суспільство.

У жовтні 2025 року добігає кінця проєкт «Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка переміщених українців та українок», що реалізує ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» у партнерстві зі словацькою організацією Ipčko та за підтримки міжнародної платформи Global Giving. Йдеться не просто про психологічну допомогу дітям та їхнім батькам у медичних закладах Харкова (КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради – Діти) та Львова (Лікарня Святого Миколая) — протягом десяти місяців ця ініціатива сформувала нову культуру психологічного супроводу в умовах війни та хронічного стресу.

Дитинство під тиском стресу в умовах обстрілів

Харків — прифронтове місто, де сирени стають частиною щоденності. Обстріли, що відбуваються з різною інтенсивністю, особливо впливають на маленьких пацієнтів місцевих лікарень. Найбільше важко тим, хто бореться зі складними діагнозами — онкологією, нирковою недостатністю, травмами, які потребують тривалого лікування. Багато дітей через війну втратили можливість жити звичним життям: гратися у дворі, ходити до школи чи обіймати тата з мамою.

У КНП «Міській клінічній багатопрофільній лікарні № 25» Харківської міської ради зараз проходять лікування дітки та підлітки не лише з міста, а й з усієї області. Тут є пацієнти — сироти, які втратили батьків під час обстрілів, а також ті, хто тимчасово вилучений із сімей через складні соціальні обставини або батьків, які позбавлені батьківських прав.

У цьому медзакладі налічується вісім відділень, і команда проєкту отримала дозвіл працювати в них. Психологи охоплюють всі відділення, а музикотерапевти і клоунотерапевти — шість. Їхня задача надскладна: повернути дітям принаймні трохи відчуття безпеки.

Автор фото – Олександра Суфіянова. На фото клоунотерапевтична сесія в одній з палат в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25» Харківської міської ради – Діти

«Війна не закінчилася, і робота наших психологів, музичних терапевтів та клоунів-терапевтів спрямована на зниження рівня стресу, відволікання дітей від воєнної ситуації та відновлення нормального дитинства. Особливо це стосується дітей зі складними діагнозами, такими як онкологія та ниркова недостатність (діти регулярно проходять діаліз нирок)», — розповідає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Лікарня Святого Миколая у Львові

Цей медзаклад, що має всеукраїнський статус (розрахований на 440 ліжок, 21 відділення, працюють сотні фахівців), із перших днів повномасштабної війни став рятівною локацією для тисяч дітей. Саме сюди евакуювали більше пів тисячі поранених дітей ще у весняні місяці 2022 року. З тих пір кількість пацієнтів тільки зростала, а навантаження на лікарів і психологів збільшилося у п’ять разів.
І саме тут психологічна підтримка стає таким же вкрай необхідним ресурсом, як ліки або хірургія.

Фото Лікарні Святого Миколая у Львові. Фотографка Марфа Шумкова.

Як працює команда

Проєкт стартував у грудні 2024 року. Протягом перших тижнів підібрали команду фахівців: психологів, музикотерапевтів, клоунів-терапевтів — вони почали працювати паралельно у двох містах і використовували мінімально інвазивні методи допомоги.

У Харкові за час проєкту відбулося кілька десятків групових сеансів клоунотерапії, музикотерапії та індивідуальних психологічних консультацій. Атмосфера в палатах змінювалася буквально на очах: діти сміялися, залучалися до клоунських вистав, експериментували зі звуками і музикою.

Щоб зрозуміти, як саме відчувається ця робота «з середини», ми запитали клінічну психологиню Владиславу Андрущенко з КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР — відділення «Діти».

Автор фото – Владислава Андрущенко.

Посередині на фото психологиня Владислава Андрущенко з КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР — «Діти», ліворуч – клоунотерапевтка Ольга Ковзікова (Коко), праворуч -клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік).

– З якими викликами довелося зіткнутися під час цього проєкту?

—Для мене у цьому проєкті викликів як таких менше, ніж прикладів згуртованості та взаємопідтримки, оскільки він сталий, команда давно спрацьована, і це дуже відчувається… Найбільший ресурс полягає у тому, що ми не працюємо поодинці, а маємо можливість комплексно дивитися на ситуацію з дитиною. Наприклад, у відділенні з’являється нова дитина. Я маю скерування від лікаря, який бачить у неї, припустимо, агресивну поведінку. Я проводжу своє дослідження, після заняття зі своїми спостереженнями підходять музикотерапевти, далі чую від клоунів – як ця дитина поводилася в грі, у палаті. І раптом вимальовується певна картина – така цільна «оптика», що дає змогу набагато краще розуміти, що відбувається з дитиною, і робити більш влучні висновки. Як наслідок – вона отримує набагато якіснішу допомогу – і від мене, і від лікарні, і від усієї команди.

Отже, вважаю, що виклики для нас – це, скоріше, кожна нова дитина, якій ми надаємо підтримку, оскільки це завжди щось невідоме, новий досвід, нова особлива історія.

Що до викликів, враховуючи Харків, який уже четвертий рік живе в умовах війни, не можу сказати, що це стало для нас «новим викликом». Ми зіштовхнулися з дітьми, які щойно втратили свій дім, мали гострі стресові реакції, втратили близьких. Але завдяки цьому проєкту й підтримці всередині команди ми мали можливість це не лише витримувати, а й опрацьовувати разом. Ми вчимося підтримувати одне одного так само, як підтримуємо дітей. І в цьому, мабуть, найбільша цінність.

– Як змінилася атмосфера в лікарні з грудня 2024 року (тобто від початку цього проєкту)?

—Так, зміни є, вони відчутні, ми їх спостерігаємо щодня… Найбільший успіх проєкту — зростання довіри до психологічної служби. У нас є сталі заняття з музикотерапії, регулярні виходи клоунів із їхніми ігровими та кризовими інтервенціями — це бачать і батьки, і лікарі. Коли я розповідаю про те, які саме інтервенції застосовували наші музикотерапевти чи клоуни, формується більш професійне, глибоке ставлення до психологічної служби, до нашої команди та до методів, які ми використовуємо.

Батьки, у свою чергу, відзначають, наскільки швидко діти адаптуються в стаціонарі. Ті, хто лікувався у попередні роки, коли музикотерапії ще не було (клоуни з нами вже давно, і це теж важливо), помічають, що тепер процеси відновлення й пристосування до лікарняних умов відбуваються значно швидше. Можна сказати, що у дітей з’явився справжній “стрибок” у швидкості адаптації.

Особливо цінні— зміни у ставленні до психологічної служби. Батьки дедалі частіше діляться своїм досвідом між собою, працює своєрідне «сарафанне радіо»: родини звертаються саме за рекомендаціями інших батьків, які помітили позитивні зміни у своїх дітей після нашої роботи. Люди почали більше довіряти і мені як фахівчині, й самій психологічній службі лікарні. До слова — наша служба існувала й до проєкту, однак саме завдяки новим можливостям у розширенні послуг ми можемо робити більше, ніж дозволяється, згідно зі стандартним пакетом НСЗУ — це, безумовно, внесок цього проєкту.

Найбільший успіх проєкту — зростання довіри до психологічної служби. Тож нехай зростає гарна слава психологічної служби у харківських дитячих лікарнях.

А як же змінюється атмосфера лікарні завдяки клоунам-терапевтам? Про це ми запитали клоунотерапевтку Ірину Авдєєву, яка здійснює виїзні клоунотерапевтичні сесії разом з іншими клоунотерапевтами у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25».

Автор фото Олександра Суфіянова

Праворуч на фото клоунотерапевтка Ірина Авдєєва (Зая), ліворуч – клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік) в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25» Харківської міської ради – Діти.

Зміна атмосфери в лікарні — це таке комплексне та об’ємне поняття, це про якість послуг для пацієнтів. Зміна атмосфери не миттєвий, а довготривалий процес, вкладання сил багатьох фахівців. Лікарняні клоуни є часткою в тому, ми займаємося своєю справою, йдеться про пацієнтоорієнтований, навіть «людяноорієнтований» процес. Це коли в лікарні діти перестають бути лише об’єктами лікування, а батьки гарантами того лікування.

От уявіть таку картину: потріскані стіни, покриті олійною фарбою, побиті вікна, затягнуті плівкою, незручні ліжка з сітками, відсутність ліків, обладнання, кашка-розмазня на обід… Так, це жах.

Потім на стінах з’являються кольорові малюнки з тваринками, зручні ортопедичні ліжка, смачна їжа, усміхнені медсестри в одягу зі слониками, сучасне обладнання, ігрові кімнати з іграшками та музичними інструментами, психологи, клоуни в яскравих костюмах. От ми є частиною цього процесу змін. Є помилка, що ми несемо завжди сміх та радощі. Це не так, ми підтримуємо, ми поруч, ми сумуємо та радіємо разом із дитиною, батьками, персоналом.

Чи є у вас момент чи історія з маленькими пацієнтами, яку ви запам’ятали назавжди?
Згадується робота в укритті лікарні одразу після прильоту КАБ неподалік. Загроза ще зберігалася, тому всі маленькі пацієнти з батьками та персонал спустилися до укриття. Такої кількості переляканих дитячих очей і стурбованих батьків я не бачила ніколи. Коли ми зайшли до укриття, я спочатку навіть розгубилася, це було нелегко. Бо мова йшла не про веселощі, а підтримку та зняття напруги — на скільки це можливо в таких обставинах.

Я взяла ідею: начебто всі зібралися на виставу, і почала роздавати “квитки” — це такі наліпки з мемами котиків. Таким чином опинилася у вузькому коридорі — вздовж стіни на лавці сиділи діти з батьками, атмосфера була напружена, наліпки та моя гра на укулеле не дуже допомагали. І тут відбулося диво, такий подарунок для клоуна… Я відчула, як хтось тягне мене за штани. Позаду мене маленька дівчинка місяців 6 – 8 з цікавістю досліджувала простір у ліжку з бічними сторонами з паличок. Я потрапила в поле її цікавості, тобто саме мої штани. Я грала та спочатку начебто не помічала це, люди в коридорі почали сміятися. Затим витримала клоунську паузу, продовжувала «виступ», не помічаючи, що дівчинка грається зі смугастою тканиною моїх штанів… Сміх посилився. Тут я повільно повернулася до дівчинки та звернулася до неї. Ми були знайомі та я знала її ім’я. «Ти модниця, ти хочеш зняти мої красиві штани в смужечку? Але я не можу виступати без штанів». Всі в коридорі почали сміятися. Це диво, це була моя маленька помічниця! Так просто та водночас складно — влучно помітити та відреагувати на обставини. Ця дія малечі була мені подарунком, моя реакція була кумедною, що дозволило розрядити атмосферу, знайти контакт із людьми в таких нелегких обставинах. Після цього ще чотири години ми працювали і в укритті, і по відділеннях. Це лише був початок, такий вдалий початок.

Окрім клоунотерапії, важливий компонент роботи у лікарні— музикотерапія.

Це психокорекційна методика, ціль якої — знизити рівень тривожності, відрегулювати емоційний стан і сформувати ресурсне ставлення до процесу лікування. Для дітей, які перебувають на стаціонарному лікуванні, музикотерапія не лише засіб емоційної саморегуляції, а й ефективний механізм адаптації до стресових умов. Про специфіку застосування музикотерапії у дитячих лікарнях ми дізналися у Юлії Ніколаєвської, докторки мистецтвознавства, професорки, проректорки з творчої роботи та інноваційного розвитку ХНУ мистецтв імені І. П. Котляревського.

На фото Юлія Ніколаєвська, докторка мистецтвознавства, професорка, проректорка з творчої роботи та інноваційного розвитку ХНУ мистецтв імені І. П. Котляревського в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25» Харківської міської ради – Діти

— Чим музикотерапія допомагає дітям у лікарнях і чому вона так добре працює саме у стресових умовах?

—Музикотерапія є незвичною для лікарень, думаю, це перший плюс, тому що в наших умовах, в наших лікарнях не так часто можна зустріти музикотерапевта, тому, перше, спрацьовує інтерес, і, по-друге, спрацьовує незвичний формат, тому що зазвичай діти приходять зі словами «та ні, я грати не вмію, нічого не хочу, нічого не буду», а йдуть вони, наприклад, написавши пісню або зігравши на інструментах, уходять дійсно з відчуттям, що він зміг, і це маленька перемога, яка так необхідна під час лікування, тому заняття музикою взагалі, і, власне, музична терапія, є таким гарним кейсом. Чому саме терапія? Тому що часто ці заняття музикоюдопомагають зняти стрес, поліпшити настрій, допомагають, скажімо, розібратись в яких ось внутрішніх проблемах, причому зробити це легко, граючи, навіть прийняти лікування, тобто коли ти приймаєш себе, ти приймаєш лікування.

—Які інструменти або методики найбільше «відгукуються» дітям під час ваших занять?

— Ми використовуємо їх не так багато, тому що, власне, справжньої музичної терапії в лікарні не виходить, адже діти постійно змінюються, тому у нас є така інтервенція одноразова, можна сказати, інколи дворазова, інколи діти повертаються через певний час. Хоча минулого року у нас були такі кейси, коли декілька разів поспіль, тижнів поспіль, ми могли займатися з одними і тими ж дітками, хоча не можна сказати, що це була група, яка займалася декілька разів, це важливо розуміти, тому ми підлаштовуємося під групу кожного разу, причому під вік, вікову категорію. Здебільшого спрацьовують такі інструменти — створення музики, імпровізація – коли дитина розуміє, що це не складно, що вона може, що один біт, який вона зіграє – із цього може вийти якийсь невеличкий твір і він красивий, на її думку, — це дуже спрацьовує. Тобто воно створює і безпечний простір, і ситуацію довіри, і ситуацію, коли дитина може розкрити, заговорити, розповісти. У нас було декілька разів, що діти спочатку зовсім не хотіли прийти на заняття, але залишалися і уходили після заняття з відчуттям, що вони взагалі «композитори чи виконавці». І ще ми створюємо з ними ситуативні пісні, і це також важливо – тому що від того, як діти творять, що вони співають, яких героїв обирають, можна скоригувати і психоемоційний фон, і налаштувати їх на лікування, і на тривале лікування, і взагалі координувати їхній настрій, стан, емоції.

У Львові, де формат роботи схожий, однак масштаби значно більші, щодня психологічна підтримка надається дітям з ортопедії, онкогематології, імунології, урології, реабілітації та інших відділень. Для більшості з них така допомога — перший крок до психологічної стабілізації після евакуації, втрати близьких або поранень. Про такі виклики та зміни зсередини розказала Ліана Шимоняк, психологиня Центру ментального здоров’я у Лікарні Святого Миколая.

Ліана Шимоняк, психологиня Центру ментального здоров’я у Лікарні Святого Миколая

— З якими викликами довелося зіткнутися під час цього проєкту?

— Цього року наша діяльність у межах проєкту значно розширилася. Минулого року ми працювали лише невеликою командою: психолог, клоуни та музикотерапевти. Завдяки їхній регулярній роботі вдалося психологічно підтриматинабагато більше дітей і познайомити медичний персонал лікарні з такою формою допомоги.

Та найбільшим викликом залишалася мала кількість залучених спеціалістів у порівнянні з масштабом лікарні — а вона розрахована більш ніж на 400 місць. Завдяки співпраці з IPcko та ХФПД ми провели воркшопи для студентів-волонтерів, і це дало потужний результат. Студенти-медики з організації УМСА та студенти-психологи з Українського католицького університету об’єдналися в команди, які почали проводити різні заходи для психологічної підтримки дітей у відділеннях. Уся ця робота відбувалася під координацією психолога, що стало можливим саме завдяки нашому проєкту.

Тож ми досягли кількох важливих результатів: психологічно підтримали значно більше діток, поширили серед медперсоналу розуміння значення психологічної підтримки та сформували більш прихильне ставлення до психологів і самої ідеї психологічного супроводу в лікарні.

— Як змінилася атмосфера в Лікарні Святого Миколая з грудня 2024 року?

—Медичний персонал почав уважніше ставитися до психоемоційного стану пацієнтів і навіть сам запрошує психолога до тих дітей, які, на його думку, потребують підтримки. Це свідчить про зростання довіри та розуміння, що психологічна допомога може бути не менш важливою за медичну.

Крім того, робота студентів-волонтерів дала змогу зробити перебування дітей у лікарні менш тривожним та більш насиченим позитивними емоціями. Вони організовують ігрові активності, творчі заняття, проводять час із дітьми у форматі дружньої підтримки. Це помітно вплинуло на загальний настрій у відділеннях.

Результати цієї роботи відкрили для нас і нові завдання на майбутнє. Найважливіше з них — це підтримка самих учасників команди та медичного персоналу. Нам потрібно створювати можливості для їхньої цілеспрямованої релаксації: організовувати ретрити, навчальні воркшопи з технік відновлення. Важливим напрямком є й регулярне навчання волонтерів, бажано у форматі живих зустрічей, у рекреаційних просторах. Адже тільки команда, яка має ресурс, може дати ресурс іншим.

До речі, музикотерапевтка Марфа Шумкова, яка проводить сесії у Лікарні Святого Миколая у Львові, поділилася своїми спостереженнями щодо того, що найбільше подобається дітям під час занять протягом проєкту.

Музикотерапевтка Марфа Шумкова під час музикотерапевтичної сесії у Лікарні Святого Миколая у Львові

– Які заняття найбільше до душі дітям — спів, ритмічні ігри, створення власної музики?

— Найбільше діткам до душі імпровізація на музичних інструментах і відкриття для себе нового досвіду. Їм до вподоби нагода мати можливість відірватися від лікарняної атмосфери, відпочити від напруги, яку створює перебування в стаціонарі. Для підлітків особливо цінним є поділитися власними музичними вподобаннями й обговорення переживань, які викликані їхньою улюбленою музикою. Так у них наче створюється власний простір, де вони можуть бути собою.

– Чи помічаєте ви, як музика допомагає батькам — не лише дітям?

— Так, безумовно, зачасту я бачу, як музикотерапія впливає на батьків не менше, а іноді й більше, ніж на дітей. Особливо йдеться про мам і татів зовсім юних пацієнтів чи багатодітних батьків, які втомилися й перевантажилися турботами — вони залюбки долучаються до спільних імпровізацій, охоче фантазують разом із дітьми під музику. Для них це стає своєрідною паузою, моментом полегшення й відновлення сил.

– Як змінилася атмосфера в Лікарні Святого Миколая завдяки музикотерапії?

— Атмосфера справді змінилася. Персонал став більше відкритим до нового, багато хто щиро цікавиться методом музикотерапії й навіть запитує, чи можна організувати подібні групи для медиків. Зникла напруга від чогось «незнайомого», яка відчувалася на початку. Лікарі й медсестри тепер самі підказують, яким дітям потрібна найбільша підтримка, і відзначають позитивні зміни в емоційному стані пацієнтів після занять. Вони чекають на нові зустрічі разом із дітьми.

Психологічна пітримка батьків, сімей

Варто зазначити, що протягом проєкту підтримку отримували не лише діти, а й їхні батьки. Часто дорослі, які виснажені війною і лікуванням дитини, вперше вирішували відверто говорити про свої емоції. Консультації складалися зі стабілізаційних втручань, тренінгів батьківських навичок, психоосвіти.

Для багатьох родин це було першим знайомствоміз психологічною допомогою, — як засвідчила практика, такий підхід змінював ставлення до власних ресурсів та можливостей.

Приклади успіху

Фахівці розказують про дітей, які завдяки сталим сеансам почали долати тривожність, знову вчилися довіряти одноліткам, а також брати участь у спільних іграх. Один із таких випадків стосується п’ятирічного хлопчика з Харкова, який після переїзду до Львова рік не міг адаптуватися.

«У нього були симптоми сильної тривожності: не спілкувався з однолітками, сумував за родичами, які залишилися в Харкові. Завдяки проєкту у Лікарні Святого Миколая він спілкувався з психологом, затим було продовжено регулярну амбулаторну роботу. Протягом 4 місяців рівень тривожності хлопчика значно знизився, він потоваришував із кількома дітьми в дитячому садку, почав долучатися до спільних ігор», — розповідає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Варто згадали ще одну історію, коли після консультацій і діагностики у харківській КНП «Міській клінічній багатопрофільній лікарні 25» ХМР — Діти дитині з агресивною поведінкою допомогли відновити стабільний режим, підібрали навантаження, фізичну активність. Зміни відзначили і батьки, і лікарі.

«Прикладом успішної роботи психолога з харківської лікарні у співпраці з батьками може бути випадок зі зверненням щодо агресивної поведінки дитини, з якою батьки не змогли впоратися самостійно. Завдяки діагностиці було виявлено когнітивні труднощі дитини та компенсаторні механізми, що призвели до дезадаптивної поведінки та загального виснаження нервової системи. Після консультації з батьками, встановлення стабільного режиму відпочинку, розумового навантаження та фізичної активності з урахуванням умов міста (в якому занадто багато факторів дистресу через військову агресію) дитина почала демонструвати більш адаптивну поведінку та покращення соматичного стану», — ділиться керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Командна робота і супервізії

Важлива частина проєкту — система супервізій. Раз на місяць фахівці збиралися для обговорення складних випадків, обміну досвідом, взаємної підтримки — все це дало можливість уникнути професійного вигорання, зберегти результативність діяльності і шукати нові рішення для найважчих ситуацій.

Під час реалізації проєкту організували супервізії і для медичних працівників, і для всієї команди, зокрема, музикотерапевтів та клоунотерапевтів. Для харківських медиків у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради супервізійну підтримку здійснювала психологиня Наталія Фельбаба.

«Ми маємо спеціалізовану супервізію для клоунів-терапевтів — у співпраці з Ігорем Наровським, художнім керівником Латвійської асоціації Dr. Klauns. Є й супервізії для лікарів і психологів, які стикаються з особливо важкими випадками у роботі з дітьми. Психологиня Наталія Фельбаба допомагає їм аналізувати такі ситуації, шукати вихід і ділитися досвідом. У супервізійній групі близько 40 учасників — лікарі з різних міст: Харкова, Львова та інших. Це простір, де фахівці можуть відверто говорити про свої найскладніші професійні моменти. Адже у колективах не завжди прийнято ділитися своїми помилками чи слабкими сторонами. А тут вони отримують можливість розкритися, почути підтримку і віднайти нові рішення. І найважливіше — усі, хто приходить на супервізії, залишаються задоволеними та вдячними», — розповідає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Окрім того, команда співпрацювала зі студентами — медиками, художниками, психологами— всі вони мали можливість здобувати практичний досвід поруч із професіоналами. Як наслідок — і Харків, і Львів перетворилися на майданчики, де формується майбутнє покоління фахівців, що готові працювати з дітьми у найважчих умовах.

«Проєкт активно залучив студентів Харківського медичного університету, а також медичного та психологічного факультетів Харківського університету імені Каразіна. У семінарах зазвичай брали участь близько десяти студентів із різних міст, але знання, що вони отримували — розповсюджувалися значно ширше, а саме через організації, що налічують до 250 осіб. Те саме у Львові: залучалися студенти-волонтери медичного університету та психологічного факультету Українського католицького університету. Найбільш цінне: після одержаних знань і досвіду багато хто з них створив власні ініціативи, проєкти», — зазначає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Труднощі та виклики

У Харкові головна перепонапід час проєкту — обстріли. Інколи фахівці не могли дістатися лікарні через численні повітряні тривоги, іноді доводилося працювати одразу після нічних атак. Виклик у Львові — величезний потік пацієнтів: психологи фізично не встигали опрацювати всіх дітлахів, які потребували уваги.

Утім, попри всі виклики, проєкт засвідчив — навіть у найскладніших умовах можна знайти місце для психологічної підтримки і відновлення дитинства.

Голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида також поділилася власними враженнями від цього проєкту та особистим досвідом у плані виконання в ньому професійних і творчих ролей.

Автор фото Василь Голосний. На фото ліворуч клоунотерапевтка Тетяна Грида (Апельсина), друга зліва клоунотерапевтка Ірина Авдєєва. Праворуч – клоунотерапевтка Ольга Ковзікова (Коко), другий справа –клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік).

Автор Фото Василь Голосний. На першому плані – клоунотерапевтка Тетяна Грида (Апельсина). На другому плані – клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік).

Ви як керівниця задоволені результатами проєкту?

— Я дуже задоволена результатами і водночас засмучена, що цей проєкт завершується.
Ми обов’язково шукатимемо нові ресурси, щоб продовжувати роботу, адже вона справді важлива та цінна. Найбільше мені сподобалося, як був побудований сам процес: регулярність, сталість і системність. У межах проєкту ми бачимо вагомі результати: у спілкуванні з психологами, у розборі складних ситуацій, у можливості мати час для обговорень і напрацювання нових стратегій взаємодії з дітьми, пацієнтами, батьками.

Важливим досягненням стало й підвищення кваліфікації — ми здобули знання та пройшли навчання з тем “Кризове втручання. Перша психологічна допомога”. Новим для нас було знайомство з інструментами віртуальної реальності, отримання практичних технік роботи з підлітками у складному емоційному стані. І, звісно, цінним був обмін досвідом.

Я відчуваю гордість і надію: наша медична система змінюється. Ми бачимо, як наші студенти вчаться працювати в цьому напрямі, створюють власні проєкти, долають складні випадки у роботі з дітьми. Це зовсім інший підхід — у ньому наше майбутнє».

—Ви не лише керівниця проєкту, а й лікарняна клоунеса. Як вам вдається виконувати обидві ролі, знаходити на це час?

—Звичайно, іноді треба «підтримувати форму» свого клоуна, адже він сумує за сценою, за цим станом. Тому, коли з’являється можливість долучитися до клоунотерапевтичних сесій, я роблю це із задоволенням. Наприклад, на День онкохворої дитини ми проводили програму в КНП “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25” Харківської міської ради, це була підтримка не лише образу, а й мого внутрішнього ресурсу, і водночас — велике задоволення.

Мій сценічний персонаж Апельсина любить визнання, світло прожекторів, посмішки дітей. Це надзвичайно надихає й додає сил. Після таких виступів я як керівниця можу працювати довго та продуктивно. Це справжнє занурення у ресурсний стан, і я намагаюся використовувати кожну нагоду для цього.

Але часу насправді небагато, адже організаційної роботи у проєкті дуже багато. Попри це, найбільший здобуток — це команда. За ці два роки вона стала надзвичайно злагодженою та професійною. Дуже шкода розлучатися, бо така основа взаємодії — це справжня опора.

Що далі?

Попереду — нові та серйозні задачі. Одна з вкрай актуальних — яким чином забезпечити тривалішу психологічну підтримку для діток, які цього потребують, адже убагатьох родин нема можливості оплачувати приватну терапію після виписки з лікарні.

Фінал проєкту — жовтень 2025 року, однак його ефект вже наочний. У Харкові і Львові сформували команди, які злагоджено співпрацюють із медиками, а батьки дітей-пацієнтів вже більше довіряють психологам, що надають підтримку. Стосовно лікарів – слід додати — вони тепер враховують емоційний стан пацієнтів на рівні з фізичними показниками.

Отже, попри війну, цей досвід демонструє: дитинство можна захистити — не лише від хвороб, а й від подій, які травмують.

Матеріал написаний відповідно до проєкту “Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка переміщених українців та українок”, що реалізується ГО “Харківський фонд психологічних досліджень” у співпраці з Організацією IPčko (Словаччина) і фінансується Globalgiving

Нагадаємо, в рамках проєкту «Психосоціальна підтримка та психічне здоров’я (MHPSS) як основа для відновлення та зміцнення суспільства (модуль 2)», ми розповідали про психологічну підтримку, адаптацію та інтеграцію харків’ян та ВПО, а також реадаптацію демобілізованих військових (докладніше в новині за посиланням).

Авторка – Олександра Суфіянова

10 квітня в історії Харкова: місто вітає і підтримує митця, а ще згадує цікаву подію (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Трохи цікавого з історії міста…

Саме 10 квітня в 1909 році харківські ЗМІ минулого писали: “З вчорашнього дня з Театральної площі, в години руху публіки на скачки, почав курсувати автомобіль фабрики «Siat» на 28 місць.

Рейс в обидва кінці відбувається протягом 25 хвилин. Публіка охоче займала в ньому місця, віддаючи перевагу будь-якому іншому способу пересування, виключаючи, звичайно, лихачів. Вчорашній досвід вийшов настільки вдалим, що наступного скакового дня (у неділю) запропановано пустити вже два автомобілі”.

Саме 10 квітня Харків-мистецький вітає чарівника-лялькаря – Олега Заблоцького.

Він народився 1952 року. Живе і працює у незламному Харкові.

Олег Заблоцький робив механізацію майже до усіх улюблених вистав Харківського театру ляльок ім. В. Афанасьєва та навіть попри війну продовжував працювати.

На жаль, 29 березня 2025 року під час атаки безпілотників у Харкові Олег та його родина зазнала дуже серйозних ушкоджень.

Дружина Олега загинула, будинок зруйновано, а сам Олег знаходиться у лікарні.

Колектив новинного порталу GX приєднується до привітань з днем народження митця і дуже хоче підтримати Олега. Тому додаємо пост колективу театру, де є посилання на банку.

Фото та матеріал: GX, Харківського театру ляльок ім. В. Афанасьєва, відкриті джерела

Кожен має шанс наблизити перемогу: музиканти з Харкова не втрачають можливостей допомогти ЗСУ (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 24.11.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Йде 1005 доба широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України. У листопаді Україна відзначає роковини сумних подій минулого і сучасності вшанування жертв Голодоморів та загиблих Героїв Небесної Сотні. І все це серед болю, жаху і втрат найкривавішої сучасної війни в Україні. І сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду. Для цього окупанти масово вбивають, депортують українців і руйнують міста. Але зараз Україна має власну державу та Збройні Сили України. Як ніколо зараз важлива підтримка наших військових, фінансова та духовна.

Саме цим наразі займається культурний фронт України. Багато митців дарують свої виступи українцям і збирають кошти на підтримку ЗСУ.

До речі, нещодавно відбувся благодійний концерт – прем’єра акустичної сольної tribute програми “Medley Starmanіа”, мета якої була підтримка Спеціальної Стрілецької роти 14ОМБр.

Чуттєву програму “Medley Starmanіа” створено творчим тандемом між легендарним віртуозом, піаністом та органістом Станіславом Калініним та вокалісткою Оленою Турловою (докладніше про захід і артистів в новині GX від 13.11.2024 р.).

Цього вечора лунали незабутні світові хіти таких легендарних гуртів, як Hoowerphonic, Aerosmith, Soundgarden , Radiohead, Ledy Gaga… А ще чуттєві слова ведучої заходу Марини Лісойван.

Також глядач почув нове прочитання найвідоміших творів про кохання, які знайшли відгук у серцях глядача…

Чарівна музика, чуттєвий спів, квіти, оплески, підтримка і надія…

Кожен отримав від цього заходу багато світлих спогадів і відчуття любові, яка підтримує повсякденно.

На заході вдалося зібрати 5320 гривень – ця сума є гарним стартом до збору, який і зараз триває в соцмережах. Усі зібрані кошти будуть передані нашим Захисникам, задля придбанні портативного засобу радіоелектронної боротьби РЕБ! Цей пристрій вже зберіг багато воїнів ЗСУ і багато хто ще має в ньому потребу! Від нього залежить життя наших найдорожчих людей – наших захисників!

Докладніше про збір в пості Олени Турлової за посиланням в новині GX.

Кожен має можливість і зараз доторкнутися до творчої події та допомогти воїнам Спеціальної Стрілецької роти 14ОМБр.

Довідка. Олена Турлова – лауреат міжнародних конкурсів, співачка яка підтримує Харків’ян в ці випробувальні для нашої країни часи, яка надихає та вражає своїм емоційним відчуттям давно улюблених творів крізь призму поєднання джазу та рок музики.

Станіслав Калінін – соліст Харківської обласної філармонії, органіст, піаніст-концертмейстер, клавесиніст. Вихованець Харківської середньої спеціальної школи-інтернату. Закінчив історико-теоретичний факультет Харківського державного університету мистецтв імені Івана Котляревського. Другу вищу освіту за спеціальністю “Орган” здобув у Національній музичній академії України (клас заслуженої артистки України, професора Галини Булибенко). Професійну майстерність як органіст і клавесиніст вдосконалював у магістратурі Санкт-Петербурзького державного університету (2008). Станіслав Калінін є стипендіатом Вагнеровського фестивалю в Байройті (Німеччина, 2002), неодноразово був відзначений як кращий концертмейстер на міжнародних конкурсах. У 2009 році був нагороджений Почесною грамотою Кабінету міністрів України та Подякою Прем’єр-міністра України.
Свою карʼєру як органіст розпочав у 2002 році у Харківській обласній філармонії, у 2006-2008 рр. був художнім керівником Будинку органної та камерної музики Харківської обласної філармонії.
Концертує у Європі, США, Китаї.
За роки роботи в Харківській філармонії зіграв більше 1200 концертів, в тому числі близько 100 різноманітних сольних програм. Концертні програми містять органну музику різних стилів, епох та національних шкіл. Автор багатьох власних перекладень інструментальної та вокальної музики для органа.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Олена Турлова

Перезимувати у блекаут: у важкі часи харків’яни отримують допомогу (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 12.11.2024. Опубліковано в Економіка.

Ініціатива «Зігрій», започаткована «Нафтогазом» спільно з благодійним фондом «Енергія перемоги України» та громадською організацією «Добробат», розпочала роботу на Харківщині.

«Багато українців, особливо соціально вразливі родини, ризикують залишитися без опалення під час можливих знеструмлень взимку. Ми не можемо цього допустити. Тож Група Нафтогаз ініціювала програму «Зігрій» і закупила зарядні станції, які заживлять газові котли навіть за відсутності електрики. Попереду на нас чекає складна зима, але разом ми подолаємо всі труднощі», – повідомив голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Чернишов.

У Харкові та в області родини загиблих військових і ветеранів, багатодітні сімʼї, вимушені переселенці та пенсіонери безкоштовно отримали безперебійники для заживлення газових котлів. Потужність обладнання 600 Вт. Цього достатньо для автономної роботи побутових газових котлів до 6 годин.

У рамках ініціативи «Зігрій» загалом закупили 4 тисячі зарядних станцій. Окрім Харківщини, безперебійниками забезпечили також вразливі категорії громадян у Львівській, Кіровоградській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях.

Солодка мрія оселилася в харківській майстерні (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 17.12.2023. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Здається, новинний портал GX та Майстерня карамелі завжди разом. Ми маємо багато спільних солодких і чарівних спогадів. Усі свята в мирні часи ми разом дарували радість харків’янам.

Керівник закладу Андрій Ніколаєнко з перших днів мріяв, щоб локації зі справжніми солодощами, які родом зі Львова, були у кожному куточку Харкова. Але спочатку мрію похитнула пандемія… А потім почалася війна…

Казковий замок Майстерні карамелі став справжньою фортецею та оплотом для волонтерів в справі допомоги нашим захисникам. З перших днів війни не припиняється збір коштів на вкрай важливі речі для воїнів ЗСУ. Ось і зараз, у свята, кожен смаколик з майстерні не лише подарує радість вашій дитині, а й на крок наблизить перемогу — бо кошти підуть на добрі справи задля наших захисників.

Майстерня навіть у важкі часи зустрічає ялинкою і солодощами власного виробництва: льодяники-ялинки. зимові чарівники, дракончики, святкові чарівні палички, а ще шоколад. шербет, ірис, желейні кульки з квітами, і ще багато чого до нового року. Ще тут є місце, де зігрітися і випити кави, але в першу чергу увагу привертають патріотичні куточки фортеці у серці Харкова.

Адже разом ми сильні! Україна переможе! Хай кожен дарунок до свят несе допомогу ЗСУ!

Наостанок трохи світла, нагадаємо казковий дарунок до Різдва, який отримала наша читачка – юна зірочка – Віталіна Бессонова. Вона не лише отримала солодощі. а ще й завдяки батькам стала чарвницею у власному відеоклипі до свята, який знімался в майстерні і не тільки.

Журналістка GX знімала творчий процес.

А потім усі бажаючи мали змогу побачити Різдвяну казку.

Більше фото з майстерні в альбомі на офіційній фейсбук-сторінці GX.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко

У Харкові дітям загиблих воїнів щомісяця надаватимуть грошову допомогу

Опублікував(ла) новина GX , 22.11.2023. Опубліковано в Економіка, Регіон.

Депутати Харківської міської ради на позачерговій сесії, сьогодні, 22 листопада, підтримали рішення про виплату грошової допомоги дітям загиблих військовослужбовців. Відповідні зміни було внесено до Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова. Зокрема, розширено перелік окремих категорії громадян, яким надаватиметься фінансова допомога.

Дітям загиблих (померлих) захисників і захисниць України та дітям загиблих (померлих) під час проведення антитерористичної операції, відсічі та стримування збройної агресії рф щомісяця надаватимуть грошову допомогу у розмірі 8 тис. грн. Кошти виплачуватимуться до досягнення дитиною повноліття.

Кому з переселенців припинять виплати від держави

Опублікував(ла) новина GX , 28.07.2023. Опубліковано в Економіка, Регіон.

Вже з серпня цього року деяким внутрішньо переміщеним особам припинять виплати допомоги від держави. Про це йдеться у постанові Кабінету Міністрів, яку ухвалили на засіданні Уряду 11 липня. Відповідно до документа, деякі категорії ВПО більше не отримуватимуть фінансової підтримки. Про кого саме йдеться, з’ясовували у Центрі громадського моніторингу та контролю.

Виїхали за кордон або ж повернулися додому

З 1 серпня цього року виплати не продовжать людям, що повернулися до рідної оселі, яку раніше покинули через війну. Не виплачуватимуть кошти й тим, хто виїхав за кордон на понад 30 днів поспіль — без обґрунтованих причин. Серед таких причин у Кабміні називають: службове відрядження або стажування, лікування чи реабілітацію, догляд за хворою дитиною чи її оздоровлення.

Крім того, виплати не продовжуватимуть переселенцям, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі або засуджені за колабораціонізм.

Депозит у 100 тисяч гривень як причина для припинення виплат

Чергові урізання чекають на виплати для ВПО і з 1 вересня цього року. Зокрема, як пояснюють в Уряді, припинять підтримку громадян, “чий майновий стан дозволяє здійснювати суттєві витрати без допомоги держави”. Зокрема, без фінансової допомоги залишаться переселенці, які після 11 липня (себто з моменту ухвалення постанови Кабміну) придбали нове авто, випущене після 2018 року. Або ж купили земельну ділянку, квартиру чи будинок на суму понад 100 тисяч гривень. Не продовжать виплати і тим, хто купив на 100 тисяч гривень валюти, банківських металів, чи має таку суму на депозиті.

Також з початку осені не зможуть розраховувати на фінансову підтримку люди, які мають житло поза зоною бойових дій чи окупованих територій, якщо таке житло має площу понад 13,65 кв. метрів на одного члена сім’ї.

Скільки ВПО нині отримують кошти від держави

Як розповідають в Кабінеті міністрів, допомога на проживання для ВПО — одна з найбільших програм за розміром фінансування з державного бюджету. Цьогоріч на неї передбачили 57 мільярдів гривень. Наразі виплати отримують понад 2,6 мільйонів людей. Розміри допомоги для осіб з інвалідністю та дітей становлять 3 тисячі гривень, а для всіх інших — 2 тисячі гривень.

Найбільше переселенців мешкають у столиці

В Україні офіційно зареєстровано близько 4,8 мільйона внутрішньо переміщених осіб, також є близько 2 мільйонів незареєстрованих переселенців. Такі дані у червні цього року озвучила віцепрем’єр-міністр — Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук. Відповідно до дослідження Руху ЧЕСНО, лідером за кількістю ВПО є столиця: тут зареєстровано близько 380 тисяч переселенців. Майже вдвічі менше проживає наразі у Дніпрі: 175 тисяч осіб. Замикають п’ятірку міст за кількістю ВПО Харків, Запоріжжя та Одеса. Дані, які проаналізував Рух ЧЕСНО, свідчать, що саме східні та південні обласні центри наразі мають найбільше зареєстрованих переселенців.

Змінено порядок призначення виплат для ВПО – роз’яснення Мінсоцполітики

Опублікував(ла) новина GX , 20.07.2023. Опубліковано в Економіка, Регіон.

11 липня Уряд прийняв постанову «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», яка вносить зміни до порядку призначення виплат на проживання для ВПО.

Допомога на проживання для ВПО – один з найбільш важливих інструментів для підтримки внутрішньо переміщених осіб. При цьому, це – одна з найбільших за розміром фінансування з державного бюджету програм. На поточний рік на неї передбачено в держбюджеті 57 млрд грн. Наразі відбувається фінансування виплат для понад 2,6 млн осіб.

Метою Мінсоцполітики є забезпечення дієвої підтримки, і допомога в подоланні викликів, спричинених війною, для внутрішньо переміщених осіб, які – через війну – втратили житло або вимушені були залишити власні домівки і переселитися з місць, де ведуться бойові дії або з тимчасово окупованих територій.

З метою осучаснення умов надання допомоги для ВПО, Уряд ухвалив постанову, якою уточнено параметри надання цієї підтримки.

Зокрема, для всіх внутрішньо переміщених осіб, які отримують допомогу зараз, з 1 серпня 2023 р. буде автоматично продовжено виплату допомоги ще на 6 міс., до кінця січня 2024 р.

Допомога продовжується для всіх ВПО, які проживають в Україні і є внутрішньо переміщеними особами у розмірах для осіб з інвалідністю та дітей – 3 тис. грн та для інших осіб – 2 тис. грн.

Відповідно, виплати не продовжуватимуться особам, які:

– перебувають за кордоном більше 30 календарних днів поспіль без обґрунтованих причин, що підтверджуються документально (обґрунтованими вважаються причини, коли людина була у службовому відрядженні чи на стажуванні, перебувала на лікуванні або реабілітації, доглядала за хворою дитиною, оздоровлювала дитину та ін.);
– повернулися до покинутого місця проживання.

Крім того, виплати не продовжуватимуться особам, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі або були засуджені за колабораціонізм.

Звертаємо увагу, що громадянам для продовження виплат ніяких додаткових дій вчиняти не потрібно, виплати продовжуватимуться автоматично.

З 1 вересня допомога продовжується для тих громадян, чий майновий стан потребує такої підтримки, і не продовжується для громадян, чий майновий стан дозволяє здійснювати суттєві витрати без допомоги держави.

А саме, з 1 вересня 2023 р. виплату буде припинено тим ВПО, які від моменту ухвалення даної Постанови:

– придбали новий транспортний засіб (з року випуску якого минуло менше 5 років), крім авто, які були придбані волонтерами та передані на потреби оборони каїни;
– придбали на суму більше 100 тис. грн. земельну ділянку, квартиру, будинок (крім житла, отриманого за рахунок державного чи місцевого бюджету);
– мають на депозитному банківському рахунку кошти у загальній сумі більше 100 тис. грн;
– придбали іноземну валюту (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних, соціальних, освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму більше 100 тис. грн;
– мають у власності житло, що розташоване на інших територіях ніж тих, де ведуться активні (можливі) бойові дії або які є окупованими, якщо таке житло має площу понад 13,65 м2 на одного члена сім’ї.

Якщо за результатами перевірки отримувачів через державні реєстри буде прийняте рішення про припинення допомоги, громадянина про це буде повідомлено. У разі незгоди, він може оскаржити таке рішення органу соцзахисту або, можливо, надати підтверджуючі документи, та продовжувати отримувати виплати.

Звертаємо увагу, що Постановою надано можливість отримувати допомогу внутрішньо переміщеним особам, у яких народились діти після переміщення. Це врегулює проблему, яка виникала з отриманням допомоги на дітей, які народились у ВПО після переміщення і, відповідно, їхнє зареєстроване місце проживання співпадало з місцем задекларованого місця проживання їхніх батьків (місця, куди переїхали ВПО).

Також відтепер особа зможе дистанційно відмовитись від статусу внутрішньо переміщеної особи, без особистого звернення до органу соціального захисту населення.

Виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам будуть здійснюватись 15 та 28 числа кожного місяця.

Мінсоцполітики звертає увагу, що нові критерії для отримання допомоги не впливають на отриману допомогу до 01.08.2023.

Також звертаємо увагу, що для внутрішньо переміщених осіб, які вперше звернуться по отримання допомоги ПІСЛЯ 01.08.23 р. Допомога призначається на шість місяців, на сім’ю, та буде виплачуватися щомісячно одному з членів сім’ї (далі ‒ уповноважена особа) з розрахунку на кожного члена сім’ї:

– для осіб з інвалідністю та дітей ‒ 3 тис. грн;
– для інших осіб ‒ 2 тис. грн.

Для таких родин допомога може бути призначена сім’ї ще на 1 шестимісячний період, якщо в родині є:

– діти з інвалідністю,
– особи, які доглядають за особою з інвалідністю,
– особи пенсійного віку,
– які мають трьох і більше дітей віком до 18 років
– неповнолітні та малолітні дітям, які прибули без супроводу законного представника,
– якщо сукупний дохід на одного члена сім’ї не перевищує 4 прожиткових мінімумів.

Але допомога не призначатиметься, якщо протягом трьох місяців перед зверненням член родини здійснив суттєві витрати чи оплатив послуги на суму від 100 тис грн. одним платежем. Критерії суттєвих витрат – зазначені вище.

Голос харків’янки дарує надію дітям. Нью-Йорк підтримає Харків (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 01.06.2023. Опубліковано в Культура.

Не дарма українських жінок називають берегинями, адже для них на першому місці рідна домівка та діти. Саме підтримкою українських дітей з перших днів війни опікується заслужена артистка України Вікторія Вєннікова. І зупинятися вона не планує (подробиці у відео та у новині GX).

Вже завтра Україна разом з усім світом відзначить Міжнародний день захисту дітей. Наразі це така болюча тема для нашої країни – йде 462 день повномасштабної війни з росією, гинуть дорослі, рф вбиває та калічить дітей.

“Станом на 462 день війни країна-терорист росія вбила 483 дитини, саме вбила, – наголосив Президент України Володимир Зеленський. – Майже 1000 маленьких українців скалічені. 19500 – вважаються депортованими”.

Про цю болючу тему журналісти GX поспілкувалися з нашою землячкою, яка з перших днів війни беззупинно підтримує рідне місто. Але спочатку трохи спогадів та подробиць про минулі важкі для країни дні і підтримку від співачки. Вікторія Вєннікова з перших днів тримає культурний фронт, заробляючи кошти на благодійних виступах за кордоном, а ще не втрачає зв’язок з Харковом.

Нагадаємо, її голос здолав тисячі кілометрів і доніс привітання з Днем Харкова минулого року.

“Я зараз в Нью -Йорку… завтра концерт. Все заради Перемоги! Але мої думки сьогодні про Харків! Зі святом!” – такими словами розділила щасливу мить з земляками Вікторія Вєннікова.

А ще, заслужена артистка України Вікторія Вєннікова не тільки зуміла зібрати гроші для ЗСУ та дітей України за допомогою благодійного концерту в Нью-Йорку, але й подарувала нове життя відомій композиції про Харків. “Поки пісню писали… не могла доспівати до кінця… весь час на сльози зривалася. Люблю своє місто, перебуваючи в будь-якій точці земної кулі… і харків’ян люблю! Тому й текст такий: “Харків – ти надія моя і любов””, – з великим сумом розповідала Вікторія.

До речі, за того часу, як Вікторія почала працювати над проєктом у Нью-Йорку, її мета – зібрати близько 40000 доларів на відновлення дитячих спортивних шкіл України – крок за кроком втілюється у життя.

Не забула про юних харків’ян Вікторія і напередодні Міжнародного дня захисту дітей. Вона розповіла GX подробиці своєї діяльності у ці дні та плани на нові благодійні заходи.

“Друзі, мої вітання. Перебуваючи у Нью-Йорку та підтримуючи благодійні заходи спрямовані на відновлення України, звернулася до 137 відділу Союзу українок Америки, з проханням організувати благодійний захід на підтримку проєкту, метою якого є створення кімнат психологічної реабілітації для дітей міста Харкова”, – поділилася першими визначними кроками нового проєкту Вікторія.

Саме Союз українок Америки протягом ста років підтримує, створює та розвиває освітньо-культурні проєкти, що відкривають і показують світу незламний дух українського народу, надає гуманітарну допомогу та підтримку українцям по всьому світу.

“Тож 2 червня в Нью-Йорку, 4 червня в Монтклер (Нью-Джерсі) на доброчинному вечорі «Blend Of Trend» в рамках п’ятого щорічного параду української моди – Ukrainian Fashion Show, де будуть представлені колекції відомих українських брендів в етно, бізнес, повсякденному (casual), модерному стилях глядачі, почують мирові хіти та чудові українські пісні у моєму виконанні, – розповіла про нові можливості зробити ще крок до перемоги й про свій внесок у новий проєкт харків’янка. – Під час заходу буде зібрано кошти на підтримку проєкту «Баланс» для дітей міста Харкова в рамках співпраці з благодійним фондом «Добрі вчинки разом»”.

Тож 2 і 4 червня Нью-Йорк і Нью-Джерсі будуть підтримувати Харків! Дякуємо! Разом ми сильні! Україна переможе!

Фото, відео та матеріал: архів Вікторії Вєннікової.