Перейти до основного вмісту

Позначка: діти

Які населені пункти Харківської області атакують окупанти: інформація на 18 листопада 2025 року (фото, відео, доповнено)

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали 5 населених пунктів Харківської області.

Внаслідок обстрілів постраждали 11 людей, серед них – дитина; ще одну дитину рашисти вбили: у місті Берестин вбита 17-річна дівчина, постраждали 10 людей: чоловіки 31, 26, 33, 29, 50 років, жінки 74, 70, 30, 36 років та 16-річний хлопець; у селі Котівка (на фото нижче) Барвінківської громади постраждала 80-річна жінка.

Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння: 4 ракети (тип встановлюється); 6 БпЛА типу «Герань-2»; 16 БпЛА (тип встановлюється).

Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури: в Ізюмському районі пошкоджено приватний будинок (у селі Котівка); у Лозівському районі пошкоджено залізничну інфраструктуру (у місті Лозова); у Берестинському районі пошкоджено багатоквартирний і 2 приватні будинки, 4 адміністративні будівлі, електромережі, залізничну інфраструктуру, магазин, автобус (у місті Берестин).

Зокрема, 17 листопада близько 22.50 збройні сили рф завдали ударів двома ракетами по місту Берестин. Орієнтовно через годину ворог повторно атакував місто ще двома ракетами.
Постраждали 10 людей: чоловіки 31, 26, 33, 29, 50 років, жінки 74, 70, 30, 36 років та 16-річний хлопець. Семеро з них – госпіталізовано з вибуховими травмами. Ще двоє людей отримали гостру реакцію на стрес.

На жаль, в лікарні від важких поранень померла 17-річна дівчина.

Як повідомила Наталинська сільська військова адміністрація, загибла дівчина внаслідок обстрілу Берестина — Катерина Бахур.
Вона була чемпіонкою України з кікбоксингу та керувала гуртком будинку культури в Наталиному.

До того ж 17 листопада близько 02.00 збройні сили рф завдали ракетного удару по місту Балаклія.
Внаслідок ворожої атаки пошкоджено щонайменше 13 багатоквартирних будинків (три з них – суттєво) та понад 15 припаркованих поряд автомобілів. Також зазнали руйнувань 12 приватних будинків та дитячий садок. Загалом вибито близько 1000 вікон.

За попередньою інформацією, рашисти вбили трьох чоловіків (зокрема, 70 та 57-років, вік ще одного встановлюється).
Ще 15 людей отримали поранення: 33-річний, чотири 34-річні, 71-річний, 61-річний, 36-річний і 37-річний чоловіки; 39-річна й 70-річна жінки; троє дівчат віком 14, 15 і 17 років, а також 12-річний хлопчик.

Ворог завдала ударів по місту двома ракетами «Іскандер-М». Точну модифікацію нині встановлюють.

У першу добу допомогу отримали близько 450 людей: будівельні матеріали, непродовольчі набори, закриття контурів. Загалом благодійні організації закрили понад 340 контурів, щоб люди могли залишатися у своїх домівках попри руйнування.

До того ж ворог не припиняє спроби штурмувати позиції ЗСУ: з 17 по 18 листопада рашисти 9 разів атакували на Харківщині (загалом, за вчора по Україні зафіксовано 151 бойових зіткнень), але їх дії були марні – ситуація залишається під контролем наших військ.

Про це повідомляється в оперативній інформації Генштабу ЗСУ.

На Південно-Слобожанському напрямку противник шість разів штурмував позиції наших підрозділів поблизу Вовчанська та у бік населеного пункту Дворічанське.

На Куп’янському напрямку за добу відбулося три атаки окупантів. Сили оборони відбили штурмові дії противника в районах населених пунктів Піщане й Степова Новоселівка.

Фото та матеріал: ХОВА, начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, Головне управління ДСНС України у Харківській області, поліція та прокуратура Харківської області

Як допомогти дітям подолати стрес

Діти повністю відчувають емоційний стан дорослих, навіть якщо вони не говорять про це. Доросла людина в уяві дитини постає для неї опорою та захистом, формує модель для наслідування правильної поведінки та емоційної регуляції. Також для дитини має велике значення здатність сім’ї до формування психічної стійкості перед кризовою ситуацією.

Ось декілька рекомендацій для батьків:

  1. 1. Дотримуйтесь і виконуйте вказівки та інструкції відповідних державних органів: якомога спокійніше поясніть правила та вказівки щодо безпечної поведінки: куди йти, як поводитися і скільки часу потрібно, щоб потрапити до безпечного місця. Власним прикладом демонструйте дотримання правил безпеки.
  2. 2. Поговоріть з дітьми про ситуацію: говоріть лише факти, просто і заспокійливо, не вдаючись до подробиць. Це допоможе їм створювати картину подій, яка відповідає їхньому розумінню.
  3. 3. Слідкуйте за своєю реакцією на події, що відбуваються: діти вчаться реагувати на ситуацію, спостерігаючи за дорослими навколо себе. Подбайте про себе, підібравши той чи інший спосіб зменшити рівень стресу, наприклад – дихальні вправи, спілкування з партнером або отримання підтримки з інших джерел.
  4. 4. Підготуйтеся з дітьми до надзвичайної ситуації: напишіть номери телефонів усіх екстрених служб та номери телефонів тих людей, до яких можна звернутися за необхідності; де знаходиться безпечне місце, яка роль кожного члена сім’ї в момент кризової ситуації – хто що робить.
  5. 5. Пригадайте, що допомогло у минулому справлятися зі стресовими ситуаціями, – і ці ж способи ви можете свідомо застосовувати зараз.
  6. 6. Рутинні, повсякденні заняття допомагають упоратися з тривогою. Підготуйте матеріали та завдання відповідно до віку дітей, щоб забезпечити їм звичну діяльність.
  7. 7. Не залишайтеся на самоті: розмовляйте з друзями, знайомими, які перебувають у схожих ситуаціях.
  8. 8. Ви не менш важливі, ніж ваші діти, і щоб допомогти їм пережити цей період, важливо залишити час для себе, зайнятися справами, які приносять вам заспокоєння. Зосередьте увагу на своєму тілі, поведінці та емоціях. Зверніть увагу на реакції, що вказують на стрес і тривогу, або нові, незнайомі вам реакції. Якщо неприємні симптоми продовжують проявлятися і не слабшають, або з’являються нові – варто звернутися за професійною допомогою.

Джерело – сайт Харківського обласного центру контролю та профілактики хвороб

Обдаровані діти Харкова грали музику композиторів-ювілярів (фото, відео)

Напередодні, Міжнародного дня опери в Харкові лунали твори композиторів-ювілярів 2025 року: Бетховена, Шамо, Скарпатті, Лятошинського, Генделя, Чюрльоніса, Сен-Санса, Бізе, Венявського, Чюрльоніса.

Юні дарування з Харківського державного музичного ліцею подарували глядачу чуттєвий концерт в рамках XXXI Міжнародного музичного фестивалю виконавського мистецтва “Музика – наш спільний дім”, який відбувся 24 жовтня в  театрально-концертному центрі (ТКЦ, вул. Сумська, 25).

В залі були найдоржчі – близкі, викладачі, люди мистецтва – усі, хто вірить в майбутнє наших дітей і дарує їм можливість навіть під час війни розвивати свою творчу осибистість.

У концерті брали участь учні і учениці усіх відділів Харківського державного музичного ліцею:

1. Даніїл Карслов (Л. ван Бетховен «Походна пісня», викладач Вадим Карєлов, концертмейстер Галина Карслова);
2. Юлія Комендант (Л. ван Бетховен «До Елізи», викладач Галина Карслова);
3. Ілля Гафіч (І. Шамо «Скерцо», викладач Ніна Руденко);
4. Даніл Михайличенко (А. Скарпатті «La farfaletta», викладач Руслана Сидорова, концертмейстер Світлана Котляр);
5. Емма Мамасва (І. Шамо «Гумореска», викладач Марина Трембовлева);
6. Богдан Кусков (Б. Лятошинський «Мелодія», викладач Людмила Вареніна, концертмейстер Ірина Кускова);
7. Ровчак Павло (І. Шамо Прелюдія №8 «Quasi campana», викладач Галина Карслова);
8. Анастасія Ступак (Ф. Гендель Соната №2 соль мінор. І та ІІ частини, викладач Ірина Гребнева, концертмейстер Ірина Кускова);
9. Роман Довгаль (М. Чюрльоніс «Ноктюрн» до дієз мінор, викладач Наталія Скребцова);
10. Поліна Струміленко (К. Сен-Санс «Лебідь», викладач Сергій Котляр, концертмейстер Олена Твердохліб);
11. Богдана Василевська (І. Шамо «Веснянка» з Української сюїти, викладач Марина Трембовлева);
12. Юлія Вірясова (Ф. Гендель Соната №4 Ре мажор, 3 та 4 частини, викладач Людмила Вареніна, концертмейстер Ірина Кускова);
13. Гафіч Анна (Ж. Бізе «Болеро», викладач Руслана Сидорова, концертмейстер Світлана Котляр);
14. Вероніка Бородінова (І. Шамо «Токката», викладач Наталія Скребцова);
15. Марія Демиденко (Г. Венявський «Романс», викладач Дмитро Амстібовський, концертмейстер Станіслав Калінін);
16. Анна Бурель (М. Чюрльоніс «Ноктюрн» фа-дієз мінор, викладач Ігор Седюк);
17. Олена Серік (К. Сен-Санс «Інтродукція і Рондо-каприччіозо», викладач Ірина Грінькова, концертмейстер Галина Зуб).

Кожен учасник отримав квіти та оплески, а, наостанок, ведуча заходу – заступниця директора з виховної роботи Ольга Губко запросила усіх на урочитсе відкриття фестивалю 15 листопада.

До речі, для Ольги цей захід був особисти, бо вона його вперше проводила на керівній засаді ХДМЛ (з чим її щиро вітає й колектив GX).

Нагадаємо, XXXI Міжнародний музичний фестиваль виконавського мистецтва “Музика – наш спільний дім” триватиме до кінця грудня!

“Вкотре на нас чекає свято, що об’єднує у любові до музики талановитих дітей, молодь і відомих митців.
У фестивалі візьмуть участь виконавці та виконавиці всіх відділів, а також запрошені особливі гості, тож ви зможете насолодитися різнобарвною й цікавою програмою.
Попри темні часи, промінь світла нашого ліцею не згасає, а наші голоси сьогодні звучать ще виразніше.
Приходьте почути нас! Ми з нетерпінням чекаємо зустрічі з вами!” – запросив на фестиваль від імені колективу Харківського державного музичного ліцею директор, заслужений діяч мистецтв України Олег Оріщенко.

Вхід на заходи фестивалю – вільний! Благодійні внески – за бажанням, з метою підтримати юних артистів! Попередня реєстрація у полі для придбання квитків – слідкуйте на офіційній сторінці закладу.

Фото, відео та мадеріал: Наталія Бойченко, GX, ХДМЛ, Ольга Губко

Герої без зброї: історія однієї світлини з Харкова (фото)

Вчора, 22 жовтня 2025 року близько 11.00 російські військові атакували дитячий садочок в Холодногірському районі Харкова. Черговий акт тероризму рф… А поряд світло від людей, які рятують життя під вибухами.

Історію однієї світлини, яка облетіла світ, на свої сторінці виклав читач GX.

Серце стикає, коли бачиш, як дорослий чоловік рятує дитину після обстрілу оскаженілим сусідом дитячого садочка в нашому місті! І ця людина – Генерал ДСНС Волобуєв Олександр Васильович!
“І це не дивно, бо достеменно знаю, що він завжди там, де гаряче, поряд зі своїми підлеглими. Запитайте будь-кого із ДСНС і вони викажуть свою шану. Людина, яку і я завжди поважав і поважаю! Генерал, який це високе звання заслужив своєю працею, фаховістю та відповідальністю. Це не набувається, це просто твоя сутність. Він завжди таким був: щирим, чуйним, доброзичливим, , звісно, спортивним, ми всі були спортивними у нашому селі, а жили навпроти. Щоби стати ГЕНЕРАЛОМ, Олександр починав з бійця ДСНС (тоді ще пожежної служби).
Своїм ставленням до життя та оточуючих викликав тільки повагу. Що це як не приклад для всіх нас”, – поділився своїми відчуттями Євген Ткаченко.

Зазначимо, міський голова Ігор Терехов сьогодні, 23 жовтня, вручив нагороди харків’янам, які напередодні рятували дітей після ворожого удару безпілотниками по приватному закладу дошкільної освіти в Холодногірському районі.

Вони з руїн на руках винесли 48 наляканих дітей, які плакали й кликали мам… Таке не забути…

Фото: ДСНС України, міськрада

Харківські діти присвячують свій виступ композиторам-ювілярам

В рамках XXXI Міжнародного музичного фестивалю виконавського мистецтва “Музика – наш спільний дім” вже завтра відбудеться чуттєва подія.

Юні дарування з Харківського державного музичного ліцею запрошують на свій концерт, який відбудеться 24 жовтня о 12.00 в  театрально-концертному центрі (ТКЦ, вул. Сумська, 25).

“Запрошуємо всіх поціновувачів музики на святковий концерт, присвячений творчості композиторів-ювілярів 2025 року!” – наголошують організатори заходу.

У концерті візьмуть участь учні і учениці усіх відділів Харківського державного музичного ліцею.

Вхід — за благодійним внеском та попередньою реєстрацією(посилання для реєстрації у полі для придбання квитків). Також діє «Сімейний абонемент», вартістю 200 грн. Придбавши його, ваша родина може бути присутньою на усіх концертах XXXI Міжнародного музичного фестивалю виконавського мистецтва “Музика – наш спільний дім”.

Під прицілом діти: які населені пункти Харківської області атакують окупанти – інформація на 22 жовтня 2025 року (фото, відео, доповнено)

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали Харків і 3 населені пункти Харківської області.

Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння: 4 БпЛА типу «Герань-2»; 2 fpv-дрони.

Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури: у місті Харків пошкоджено приватний дитячий садок, у якому на той момент перебували діти та вихователі, прилеглі житлові будинки та інші об’єкти цивільної інфраструктури; у місті Лозова пошкоджено залізничну інфраструктуру, автомобіль; у Куп’янському районі пошкоджено автомобіль (у селі Катеринівка).

Зокрема, 22 жовтня 2025 року близько 11.00 російські військові атакували Холодногірський район Харкова.

Удар було завдано трьома БпЛА, попередньо — типу «Герань-2».

Зафіксовано влучання у приватний дитячий садок, у якому на той момент перебували діти та вихователі.

Завдяки своєчасному переходу до укриття усі діти живі. Загалом 48 дітей врятовано підрозділами ДСНС.

Також пошкоджено прилеглі житлові будинки та інші об’єкти цивільної інфраструктури.

Ворогом вбитий 42-річний чоловік — працівник комунального підприємства. Ще девʼять осіб — троє чоловіків і шість жінок — дістали поранення, травми. Зокрема, у постраждалих – вибухові травми, забої. Одна жінка зазнала травматичної ампутації ноги, ще одна – з опіками близько 20%.

На жаль, ввечері стало відомо, що кількість постраждалих внаслідок удару по дитячому садочку зросла до десяти, серед них і пʼятирічна дівчинка.

До ліквідації наслідків ворожої атаки залучено близько 60 співробітників та 13 одиниць техніки ДСНС, в тому числі психологи, піротехнічні та кінологічні розрахунки. Також на місці працювали співробітники поліції, медики, волонтери та комунальні служби м. Харкова.

Слова співчуття постраждалим і засудження дій рф на своїй сторінці висловив Президент України Володимир Зеленський.

Українські митці теж відреагували на скоєний злочин. Світлини розстріляного рашистами дитячого садочка стали картинами болю.

До того ж ворог не припиняє спроби штурмувати позиції ЗСУ: з 21 по 22 жовтня рашисти 22 разів атакували на Харківщині (загалом, за вчора по Україні зафіксовано 167 бойових зіткнень), але їх дії були марні – ситуація залишається під контролем наших військ.
Про це повідомляється в оперативній інформації Генштабу ЗСУ.

На Південно-Слобожанському напрямку ворог 13 разів намагався прорвати оборонні рубежі наших воїнів поблизу Вовчанська, Вовчанських Хуторів, Строївки, Кам’янки, Западного та у бік Бологівки й Колодязного.

На Куп’янському напрямку вчора відбулося 9 ворожих атак. Наші оборонці відбивали штурмові дії противника в районах Степової Новоселівки, Піщаного, Зеленого Гаю, Нової Кругляківки та у бік Петропавлівки й Курилівки.

Фото та матеріал: ХОВА, начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, Головне управління ДСНС України у Харківській області, поліція та прокуратура Харківської області

Харків у XXI столітті. 19 жовтня – цікаві факти та яскраві особистості в житті міста (фото)

19 жовтня в 1991 році був заснований Харківський приватний ліцей «Народна українська академія» Харківської області (вул. Майка Йогансена (Лермонтовська), 27, ХГУ «НУА»).
Колектив ліцею створює умови становлення особистості дитини, цілеспрямований розвиток її здібностей, необхідних для адаптації в мінливому світі: уміння вчитися все життя: приймати і породжувати зміни; критично мислити і вміти здійснювати вибір; спілкуватися з однолітками і працювати в колективі; дбати про суспільство, країну, навколишнє середовище.
В ліцеї діти оточені любов’ю, адже окрім навчання мають власні традиції і спільні свята.
Зокрема, до Дня ліцєю поряд з ліцеєм першокласники щороку висаджують традиційну берізку.

В 2025 році до свята в академії відбувся захопливий турнір з настільного тенісу, який об’єднав студентів, ліцеїстів, випускників та співробітників академії.

Атмосфера була дружньою, але по-спортивному напруженою — кожен боровся за перемогу до останньої гри!

Усі учасники грали до двох перемог, а переможці були відзначені згідно з турнірною таблицею, яка допомогла відстежувати хід змагань.

А ще в дарунок ліцеїсти отримали нову лінію одягу – 2025.

“Моделями” виступтли члени учнівського самоврядування: Влад Впргеліс, Нікіта Шеїн, Вплерія Штець.

“Офіційна форма незмінна – ми зберігаємо свій стиль. А ось повсякденну “лінійку моделей” в 2025 році було оновилено: худі, бомбери, світшоти”, – розповіла GX ректорка Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” Катерина Астахова.

Довідка. Ліцей здійснює підготовку дітей з 1-го по 11-й клас, відповідно до програм Міністерства освіти і науки України. Працює в 5-денному режимі, наповнюваність класів до 25 осіб. Випускники отримують свідоцтва про повну загальну середню освіту державного зразка.

А ще, нагадуємо,  Харків незламний, бо його тримають незламні люди. Саме такий колектив Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” (“НУА”). Попри всі складнощі  часу вони не припиняють навчати дітей, даруючи світло знань.

Навчальний рік 2025/2026 стане ювілейним для незламного колективу.  “НУА” та Харків вже 35 років разом пишуть спільну історію (докладніше про відкриття навчального року в новині GX).


Цього ювілейного року для “НУА” новинний портал GX спільно із незламним колективом ЗВО буде згадувати пам’ятні сторінки історії Харкова та Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія”. Адже “НУА” та Харків вже 35 років разом пишуть спільну історію (посилання на проєкт).

Отож бо й сьогодні ми згадаємо, що цікавого відбувалося у незламному Харкові 19 жовтня і до чого доклав руку колектив НУА і його учні й випускники.

19 жовтня 1993 року в Харкові було встановлено пам’ятник українському письменнику Григорію Квітці-Основ’яненку.

Бронзову фігуру, зображену з пером та папером у руках, створили скульптор Семен Якубович та архітектор Юрій Шкодовський.

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843) – один із найвідоміших харків’ян. Прославився як автор п’єс та громадський діяч.

Його стараннями у Харкові було відкрито Інститут шляхетних дівчат.

Перший харківський журнал «Український вісник» з 1816 по 1821 виходив під редакцією Квітки.

Найбільш відомі твори Квітки-Основ’яненка – «Конотопська відьма», «Пан Халявський», «Шельменко-денщик».

А ще в Харкові є парк імені Квітки-Основ’яненка, розташований в історичному районі Стара Основа.

З 28 листопада 2024 року Харківському академічному драматичному театру  офіційно надано  ім’я українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка.

19 жовтня 2007 року в Харкові відбулася унікальна виставка «Kharkiv Deluxe Festival – Найкращі українські коштовності». На виставці були представлені не просто золото та срібло, смарагди та діаманти, а найкращі коштовності з усієї України.

Наприклад, унікальна, єдине у світі кільце «Джемма» – витвір столичних майстрів. Три місяці майстер робив математичні розрахунки, щоб створити діамант зі 156 гранями. У класичній ограновуванні у діаманту 57 граней і, якщо дивитися на камінь, посередині можна побачити коло. У «Джеми» у серці чітко видно зірку. Одеські ювеліри представляли Кольє «Снігова Королева» із золота та діамантів.

19 жовтня 2009 року регіональні ЗМІ повідомляли про чергову перемогу харківських красунь. Цього разу 11-річна Анастасія Ткач стала володаркою титулу та золотої корони 9-го Міжнародного дитячого фестивалю культури та мистецтв Little Miss World 2009. Фестиваль проходив у Туреччині. У ньому брало участь 45 конкурсанток із 17 країн.

Конкурсна програма фестивалю включала шоу талантів, інтерв’ю з членами журі, дефіле в національних костюмах, презентацію в арт-костюмах «Космос» та «Морський світ». Анастасія Ткач набрала максимальну кількість балів за всіма позиціями.

19 жовтня 2015 року історичний день для Харківського метро – у підземці запрацював бездротовий інтернет. Wi-Fi з’явився на станціях «Майдан Конституції» та «Історичний музей».

Фото та матеріал: НУА, відкриті джерела, Наталія Бойченко, GX

Харківські митці дарують дітям казку надії (фото, відео)

Попри жахи війни діти повинні бути щасливі, адже саме за це борються наші захисники! Ми всі віримо — Україна переможе! І настане час для любові і відродження! Час, до настання якого не можна втратити основні позитивні ідеали життя — любов у родині, найдорожче для дитини — тато і мама. А ще змалечку треба вчитися відповідальності за кожен вчинок.

Саме про це дитяча казка «Золоте курча» Володимира Орлова, яку відтворив колектив Харківського театру для дітей та юнацтва.

Усі, хто ще не бачив цю чудову казку, можуть подивитися виставу вже цієї суботи, 11 жовтвня, о 12.00 в EVOhub (вул.Коцарська 2/4, -1 поверх). Квітки за посиланнями в пості театру.

Всі ж, хто немає такої можливості, можуть пдивитися фото та відео уривки з казки в матеріалі журналістки GX.

Кожен наш наступний крок є наслідком попередніх вчинків. Отож-бо, Лиса та Вовк навіть і не уявляли, які сюрпризи готує їм життя…

Парочка вкрала Курочку Рябу, щоб вона несла їм золоті яйця. Але Вовк проґавив курку і йому довелося самому висиджувати яйце.

Вкрадене золоте яйце виявилося сюрпризом для усіх. І в кожному відкрило справжню внутрішню суть. В одному — жорстокість, в іншому — любляче батьківське “золоте серце”…

І маленьке створіння це одразу відчуває, бо в дитинстві все так просто — біле і чорне, добро і зло… І щастя, коли добро перемагає!

А ви знали? Існує така теорія: кого першим побачить курча, того воно і вважатиме своєю “Мамою”… В нашому випадку ця честь дісталася Татові-Вовку…

А ось Лисиця, схоже, надула саме себе…

До речі, саме до цього вислову, за задумом керівника і головного художника театру Аркадія Чадова, було надуто 11 золотих та 39 кольорових кульок.

Керманич ХТДЮ на прикладі кульки особисто показав, як Лиса хотіла усіх надути. Це все жарти, але вистава вийшла чуттєвою і повчальною.

Окремо варто відзначити музичну складову постанови, про що особисто розповів композитор – Євгеній Варапаєв. Він підкреслив, що музика та пісні у виставі будуть ще покращені до нового показу казки, але суть буде незмінною — це позитивні ідеали, адже навіть під час війни треба думати про життя після.

“Замість хіп-хоперів режисер отримав романтиків-рокерів. Вийшла справжня рок-казка, де у батька гітара, а син грає на укулеле”, – з посмішкою додав композитор.

Вистава закінчилася бурхливими оплесками та запрошенням на сцену режисера Андрія Лебедя, який представив тих, хто працював і втілив на сцені його яскравий задум.

Ролі виконували: Вовк – Юрій Ніколаєнко, Лиса – Світлана Симоненко, Курча – Віра Михальченко.

Над постановою працювали: режисер Андрій Лебедь, художник Аркадій Чадов, композитор Євгеній Варапаєв.

Дякуємо колективу ХТДЮ за повчальну казочку, а малечі і їх батькам бажаємо щасливої долі!

До речі, в жовтні театр підготував ще багато цікавого – докладніше на афіші театру.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХТДЮ

Діти Харкова познайомилися з чотирилапими захисниками у всесвітнє свято (фото, відео)

А ви знали? Щорічно 4 жовтня в Україні відзначають День ветеринарної служби та Всесвітній день тварин (World Animal Day), або Всесвітній день захисту тварин.
Його було засновано на Міжнародному конгресі прихильників руху на захист природи, що проходив у 1931 році у Флоренції (Італія), і покликаний звернути увагу людства на Проблеми інших мешканців планети.

За інформацією Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), щогодини на Землі зникають три види тварин, 70 видів флори та фауни планети зникають щодня, а чверть усіх видів флори та фауни перестануть існувати найближчим часом. За останню чверть століття біологічна різноманітність Землі скоротилася на третину.
Тому і сьогоднішню дату встановлено з метою підвищення усвідомлення громадськістю необхідності захисту довкілля, підвищення активності у захисті тварин.
Причому це стосується захисту не лише диких тварин, а й домашніх, оскільки прикладів жорстокого поводження з ними останніми роками стає дедалі більше. У багатьох західноєвропейських країнах вважається, що домашні тварини є частиною сім’ї, і вони мають такі ж права, як і інші її члени.
В останні роки заходи, присвячені Всесвітньому дню тварин, відбуваються у більш ніж 60 країнах світу.
Нехай на планеті запанує гармонія, як мріяв у своїй «Пісні Землі» («Earth Song») Майкл Джексон!

 

Доречною буде цього дня і пісня Sandra – Johnny Wanna Live!

З нагоди свята, яке відзначається 4 жовтня, працівники ювенальної превенції та кінологічного центру ГУНП в Харківській області завітали до кількох навчальних закладів регіону. Вони познайомили дітей зі службовими собаками – вірними друзями та помічниками поліцейських.

Чотирилапі правоохоронці щодня несуть службу поруч із людьми: допомагають розкривати злочини, виявляють вибухівку та наркотики, шукають людей під завалами, супроводжують поліцейських на патрулюваннях, блокпостах, у місцях масового скупчення людей. Навіть під час обстрілів службові собаки залишаються на варті разом із колегами-людьми.
Під час заходу діти побачили показові виступи службових собак, які продемонстрували свої навички пошуку та слухняності. Малеча із захопленням спостерігала за чотирилапими, а після виступу мала змогу їх погладити та поспілкуватися з ними.

Всесвітній день тварин – це нагода ще раз нагадати – гуманне ставлення до братів наших менших формує більш безпечне і дружнє середовище для життя кожного.
Особливо це актуально під час війни, коли багато тварин потерпають від обстрілів і потребують допомоги. Поліцейські, військові, рятувальники та небайдужі громадяни завжди намагаються врятувати та підтримати постраждалих тварин. У свою чергу службові собаки разом із поліцейськими роблять надзвичайно важливу справу – розміновують території, допомагають у пошуково-рятувальних операціях і щодня стоять на сторожі безпеки людей.

Фото та матеріал: поліція Харківської області, Аліна Цимбалюк, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Війна триває, а довіра зростає: підсумки ініціативи психологічної допомоги дітям і батькам у Харкові та Львові

У жовтні 2025 року добігає кінця проєкт «Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка переміщених українців та українок», що реалізує ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» у партнерстві зі словацькою організацією Ipčko та за підтримки міжнародної платформи Global Giving. Йдеться не просто про психологічну допомогу дітям та їхнім батькам у медичних закладах Харкова (КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради – Діти) та Львова (Лікарня Святого Миколая) — протягом десяти місяців ця ініціатива сформувала нову культуру психологічного супроводу в умовах війни та хронічного стресу.

Дитинство під тиском стресу в умовах обстрілів

Харків — прифронтове місто, де сирени стають частиною щоденності. Обстріли, що відбуваються з різною інтенсивністю, особливо впливають на маленьких пацієнтів місцевих лікарень. Найбільше важко тим, хто бореться зі складними діагнозами — онкологією, нирковою недостатністю, травмами, які потребують тривалого лікування. Багато дітей через війну втратили можливість жити звичним життям: гратися у дворі, ходити до школи чи обіймати тата з мамою.

У КНП «Міській клінічній багатопрофільній лікарні № 25» Харківської міської ради зараз проходять лікування дітки та підлітки не лише з міста, а й з усієї області. Тут є пацієнти — сироти, які втратили батьків під час обстрілів, а також ті, хто тимчасово вилучений із сімей через складні соціальні обставини або батьків, які позбавлені батьківських прав.

У цьому медзакладі налічується вісім відділень, і команда проєкту отримала дозвіл працювати в них. Психологи охоплюють всі відділення, а музикотерапевти і клоунотерапевти — шість. Їхня задача надскладна: повернути дітям принаймні трохи відчуття безпеки.

Автор фото – Олександра Суфіянова. На фото клоунотерапевтична сесія в одній з палат в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25» Харківської міської ради – Діти

«Війна не закінчилася, і робота наших психологів, музичних терапевтів та клоунів-терапевтів спрямована на зниження рівня стресу, відволікання дітей від воєнної ситуації та відновлення нормального дитинства. Особливо це стосується дітей зі складними діагнозами, такими як онкологія та ниркова недостатність (діти регулярно проходять діаліз нирок)», — розповідає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Лікарня Святого Миколая у Львові

Цей медзаклад, що має всеукраїнський статус (розрахований на 440 ліжок, 21 відділення, працюють сотні фахівців), із перших днів повномасштабної війни став рятівною локацією для тисяч дітей. Саме сюди евакуювали більше пів тисячі поранених дітей ще у весняні місяці 2022 року. З тих пір кількість пацієнтів тільки зростала, а навантаження на лікарів і психологів збільшилося у п’ять разів.
І саме тут психологічна підтримка стає таким же вкрай необхідним ресурсом, як ліки або хірургія.

Фото Лікарні Святого Миколая  у Львові. Фотографка Марфа Шумкова.

Як працює команда

Проєкт стартував у грудні 2024 року. Протягом перших тижнів підібрали команду фахівців: психологів, музикотерапевтів, клоунів-терапевтів — вони почали працювати паралельно у двох містах і використовували мінімально інвазивні методи допомоги.

У Харкові за час проєкту відбулося кілька десятків групових сеансів клоунотерапії, музикотерапії та індивідуальних психологічних консультацій. Атмосфера в палатах змінювалася буквально на очах: діти сміялися, залучалися до клоунських вистав, експериментували зі звуками і музикою.

Щоб зрозуміти, як саме відчувається ця робота «з середини», ми запитали клінічну психологиню Владиславу Андрущенко з КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР — відділення «Діти».

Автор фото – Владислава Андрущенко.

Посередині на фото психологиня Владислава Андрущенко з КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР —  «Діти», ліворуч – клоунотерапевтка Ольга Ковзікова (Коко), праворуч -клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік).

– З якими викликами довелося зіткнутися під час цього проєкту?

—Для мене у цьому проєкті викликів як таких менше, ніж прикладів згуртованості та взаємопідтримки, оскільки він сталий, команда давно спрацьована, і це дуже відчувається… Найбільший ресурс полягає у тому, що ми не працюємо поодинці, а маємо можливість комплексно дивитися на ситуацію з дитиною. Наприклад, у відділенні з’являється нова дитина. Я маю скерування від лікаря, який бачить у неї, припустимо, агресивну поведінку. Я проводжу своє дослідження, після заняття зі своїми спостереженнями підходять музикотерапевти, далі чую від клоунів – як ця дитина поводилася в грі, у палаті. І раптом вимальовується певна картина – така цільна «оптика», що дає змогу набагато краще розуміти, що відбувається з дитиною, і робити більш влучні висновки. Як наслідок – вона отримує набагато якіснішу допомогу – і від мене, і від лікарні, і від усієї команди.

Отже, вважаю, що виклики для нас – це, скоріше, кожна нова дитина, якій ми надаємо підтримку, оскільки це завжди щось невідоме, новий досвід, нова особлива історія.

Що до викликів, враховуючи Харків, який уже четвертий рік живе в умовах війни, не можу сказати, що це стало для нас «новим викликом». Ми зіштовхнулися з дітьми, які щойно втратили свій дім, мали гострі стресові реакції, втратили близьких. Але завдяки цьому проєкту й підтримці всередині команди ми мали можливість це не лише витримувати, а й опрацьовувати разом. Ми вчимося підтримувати одне одного так само, як підтримуємо дітей. І в цьому, мабуть, найбільша цінність.

– Як змінилася атмосфера в лікарні з грудня 2024 року (тобто від початку цього проєкту)?

—Так, зміни є, вони відчутні, ми їх спостерігаємо щодня… Найбільший успіх проєкту — зростання довіри до психологічної служби. У нас є сталі заняття з музикотерапії, регулярні виходи клоунів із їхніми ігровими та кризовими інтервенціями — це бачать і батьки, і лікарі. Коли я розповідаю про те, які саме інтервенції застосовували наші музикотерапевти чи клоуни, формується більш професійне, глибоке ставлення до психологічної служби, до нашої команди та до методів, які ми використовуємо.

Батьки, у свою чергу, відзначають, наскільки швидко діти адаптуються в стаціонарі. Ті, хто лікувався у попередні роки, коли музикотерапії ще не було (клоуни з нами вже давно, і це теж важливо), помічають, що тепер процеси відновлення й пристосування до лікарняних умов відбуваються значно швидше. Можна сказати, що у дітей з’явився справжній “стрибок” у швидкості адаптації.

Особливо цінні— зміни у ставленні до психологічної служби. Батьки дедалі частіше діляться своїм досвідом між собою, працює своєрідне «сарафанне радіо»: родини звертаються саме за рекомендаціями інших батьків, які помітили позитивні зміни у своїх дітей після нашої роботи. Люди почали більше довіряти і мені як фахівчині, й самій психологічній службі лікарні. До слова — наша служба існувала й до проєкту, однак саме завдяки новим можливостям у розширенні послуг ми можемо робити більше, ніж дозволяється, згідно зі стандартним пакетом НСЗУ — це, безумовно, внесок цього проєкту.

Найбільший успіх проєкту — зростання довіри до психологічної служби. Тож нехай зростає гарна слава психологічної служби у харківських дитячих лікарнях.

А як же змінюється атмосфера лікарні завдяки клоунам-терапевтам? Про це ми запитали клоунотерапевтку Ірину Авдєєву, яка здійснює виїзні клоунотерапевтичні сесії разом з іншими клоунотерапевтами у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25».

Автор фото Олександра Суфіянова

Праворуч на фото клоунотерапевтка Ірина Авдєєва (Зая), ліворуч – клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік) в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25» Харківської міської ради – Діти.

  • Зміна атмосфери в лікарні — це таке комплексне та об’ємне поняття, це про якість послуг для пацієнтів. Зміна атмосфери не миттєвий, а довготривалий процес, вкладання сил багатьох фахівців. Лікарняні клоуни є часткою в тому, ми займаємося своєю справою, йдеться про пацієнтоорієнтований, навіть «людяноорієнтований» процес. Це коли в лікарні діти перестають бути лише об’єктами лікування, а батьки гарантами того лікування.

От уявіть таку картину: потріскані стіни, покриті олійною фарбою, побиті вікна, затягнуті плівкою, незручні ліжка з сітками, відсутність ліків, обладнання, кашка-розмазня на обід… Так, це жах. 

Потім на стінах з’являються кольорові малюнки з тваринками, зручні ортопедичні ліжка, смачна їжа, усміхнені медсестри в одягу зі слониками, сучасне обладнання, ігрові кімнати з іграшками та музичними інструментами, психологи, клоуни в яскравих костюмах. От ми є частиною цього процесу змін. Є помилка, що ми несемо завжди сміх та радощі. Це не так, ми підтримуємо, ми поруч, ми сумуємо та радіємо разом із дитиною, батьками, персоналом.

  • Чи є у вас момент чи історія з маленькими пацієнтами, яку ви запам’ятали назавжди?
  • Згадується робота в укритті лікарні одразу після прильоту КАБ неподалік. Загроза ще зберігалася, тому всі маленькі пацієнти з батьками та персонал спустилися до укриття. Такої кількості переляканих дитячих очей і стурбованих батьків я не бачила ніколи. Коли ми зайшли до укриття, я спочатку навіть розгубилася, це було нелегко. Бо мова йшла не про веселощі, а підтримку та зняття напруги — на скільки це можливо в таких обставинах. 

Я взяла ідею: начебто всі зібралися на виставу, і почала роздавати “квитки” — це такі наліпки з мемами котиків. Таким чином опинилася у вузькому коридорі — вздовж стіни на лавці сиділи діти з батьками, атмосфера була напружена, наліпки та моя гра на укулеле не дуже допомагали. І тут відбулося диво, такий подарунок для клоуна… Я відчула, як хтось тягне мене за штани. Позаду мене маленька дівчинка місяців 6 – 8 з цікавістю досліджувала простір у ліжку з бічними сторонами з паличок. Я потрапила в поле її цікавості, тобто саме мої штани. Я грала та спочатку начебто не помічала це, люди в коридорі почали сміятися. Затим витримала клоунську паузу, продовжувала «виступ», не помічаючи, що дівчинка грається зі смугастою тканиною моїх штанів… Сміх посилився. Тут я повільно повернулася до дівчинки та звернулася до неї. Ми були знайомі та я знала її ім’я. «Ти модниця, ти хочеш зняти мої красиві штани в смужечку? Але я не можу виступати без штанів». Всі в коридорі почали сміятися. Це диво, це була моя маленька помічниця! Так просто та водночас складно — влучно помітити та відреагувати на обставини. Ця дія малечі була мені подарунком, моя реакція була кумедною, що дозволило розрядити атмосферу, знайти контакт із людьми в таких нелегких обставинах. Після цього ще чотири години ми працювали і в укритті, і по відділеннях. Це лише був початок, такий вдалий початок.

Окрім клоунотерапії, важливий компонент роботи у лікарні— музикотерапія.

Це психокорекційна методика, ціль якої — знизити рівень тривожності, відрегулювати емоційний стан і сформувати ресурсне ставлення до процесу лікування. Для дітей, які перебувають на стаціонарному лікуванні, музикотерапія не лише засіб емоційної саморегуляції, а й ефективний механізм адаптації до стресових умов. Про специфіку  застосування музикотерапії у дитячих лікарнях ми дізналися у Юлії Ніколаєвської, докторки мистецтвознавства, професорки, проректорки з творчої роботи та інноваційного розвитку ХНУ мистецтв імені І. П. Котляревського.

На фото Юлія Ніколаєвська, докторка мистецтвознавства, професорка, проректорка з творчої роботи та інноваційного розвитку ХНУ мистецтв імені І. П. Котляревського в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25» Харківської міської ради – Діти

—  Чим музикотерапія допомагає дітям у лікарнях і чому вона так добре працює саме у стресових умовах?

Музикотерапія є незвичною для лікарень, думаю, це перший плюс, тому що в наших умовах, в наших лікарнях не так часто можна зустріти музикотерапевта, тому, перше, спрацьовує інтерес, і, по-друге, спрацьовує незвичний формат, тому що зазвичай діти приходять зі словами «та ні, я грати не вмію, нічого не хочу, нічого не буду», а йдуть вони, наприклад, написавши пісню або зігравши на інструментах, уходять дійсно з відчуттям, що він зміг, і це маленька перемога, яка так необхідна під час лікування, тому заняття музикою взагалі, і, власне, музична терапія, є таким гарним кейсом. Чому саме терапія? Тому що часто ці заняття музикоюдопомагають зняти стрес,  поліпшити настрій, допомагають, скажімо, розібратись в яких ось внутрішніх проблемах, причому зробити це легко, граючи, навіть прийняти лікування, тобто коли ти приймаєш себе, ти приймаєш лікування.

Які інструменти або методики найбільше «відгукуються» дітям під час ваших занять?

— Ми використовуємо їх не так багато, тому що, власне, справжньої музичної терапії в лікарні не виходить, адже діти постійно змінюються, тому у нас є така інтервенція одноразова, можна сказати, інколи дворазова, інколи діти повертаються через певний час. Хоча минулого року у нас були такі кейси, коли декілька разів поспіль, тижнів поспіль, ми могли займатися з одними і тими ж дітками, хоча не можна сказати, що це була група, яка займалася декілька разів, це важливо розуміти, тому ми підлаштовуємося під групу кожного разу, причому під вік, вікову категорію. Здебільшого спрацьовують такі інструменти — створення музики, імпровізація – коли дитина розуміє, що це не складно, що вона може, що один біт, який вона зіграє – із цього може вийти якийсь невеличкий твір і він красивий, на її думку, — це дуже спрацьовує. Тобто воно створює і безпечний простір, і ситуацію довіри, і ситуацію, коли дитина може розкрити, заговорити, розповісти. У нас було декілька разів, що діти спочатку зовсім не хотіли прийти на заняття, але залишалися і уходили після заняття з відчуттям, що вони взагалі «композитори чи виконавці». І ще ми створюємо з ними ситуативні пісні, і це також важливо – тому що від того, як діти творять, що вони співають, яких героїв обирають, можна скоригувати і психоемоційний фон, і налаштувати їх на лікування, і на тривале лікування, і взагалі координувати їхній настрій, стан, емоції.

У Львові, де формат роботи схожий, однак масштаби значно більші, щодня психологічна підтримка надається дітям з ортопедії, онкогематології, імунології, урології, реабілітації та інших відділень. Для більшості з них така допомога   перший крок до психологічної стабілізації після евакуації, втрати близьких або поранень. Про такі виклики та зміни зсередини розказала Ліана Шимоняк, психологиня Центру ментального здоров’я у Лікарні Святого Миколая.

Ліана Шимоняк, психологиня Центру ментального здоров’я у Лікарні Святого Миколая

— З якими викликами довелося зіткнутися під час цього проєкту?

— Цього року наша діяльність у межах проєкту значно розширилася. Минулого року ми працювали лише невеликою командою: психолог, клоуни та музикотерапевти. Завдяки їхній регулярній роботі вдалося психологічно підтриматинабагато більше дітей і познайомити медичний персонал лікарні з такою формою допомоги.

Та найбільшим викликом залишалася мала кількість залучених спеціалістів у порівнянні з масштабом лікарні — а вона розрахована більш ніж на 400 місць. Завдяки співпраці з IPcko та ХФПД ми провели воркшопи для студентів-волонтерів, і це дало потужний результат. Студенти-медики з організації УМСА та студенти-психологи з Українського католицького університету об’єдналися в команди, які почали проводити різні заходи для психологічної підтримки дітей у відділеннях. Уся ця робота відбувалася під координацією психолога, що стало можливим саме завдяки нашому проєкту.

Тож ми досягли кількох важливих результатів: психологічно підтримали значно більше діток, поширили серед медперсоналу розуміння значення психологічної підтримки та сформували більш прихильне ставлення до психологів і самої ідеї психологічного супроводу в лікарні.

— Як змінилася атмосфера в Лікарні Святого Миколая з грудня 2024 року?

—Медичний персонал почав уважніше ставитися до психоемоційного стану пацієнтів і навіть сам запрошує психолога до тих дітей, які, на його думку, потребують підтримки. Це свідчить про зростання довіри та розуміння, що психологічна допомога може бути не менш важливою за медичну.

Крім того, робота студентів-волонтерів дала змогу зробити перебування дітей у лікарні менш тривожним та більш насиченим позитивними емоціями. Вони організовують ігрові активності, творчі заняття, проводять час із дітьми у форматі дружньої підтримки. Це помітно вплинуло на загальний настрій у відділеннях.

Результати цієї роботи відкрили для нас і нові завдання на майбутнє. Найважливіше з них — це підтримка самих учасників команди та медичного персоналу. Нам потрібно створювати можливості для їхньої цілеспрямованої релаксації: організовувати ретрити, навчальні воркшопи з технік відновлення. Важливим напрямком є й регулярне навчання волонтерів, бажано у форматі живих зустрічей, у рекреаційних просторах. Адже тільки команда, яка має ресурс, може дати ресурс іншим.

До речі, музикотерапевтка Марфа Шумкова, яка проводить сесії у Лікарні Святого Миколая у Львові, поділилася своїми спостереженнями щодо того, що найбільше подобається дітям під час занять протягом проєкту.

Музикотерапевтка Марфа Шумкова під час музикотерапевтичної сесії у Лікарні Святого Миколая у Львові

– Які заняття найбільше до душі дітям — спів, ритмічні ігри, створення власної музики?

— Найбільше діткам до душі імпровізація на музичних інструментах і відкриття для себе нового досвіду. Їм до вподоби нагода мати можливість відірватися від лікарняної атмосфери, відпочити від напруги, яку створює перебування в стаціонарі. Для підлітків особливо цінним є поділитися власними музичними вподобаннями й обговорення переживань, які викликані їхньою улюбленою музикою. Так у них наче створюється власний простір, де вони можуть бути собою.

– Чи помічаєте ви, як музика допомагає батькам — не лише дітям?

— Так, безумовно, зачасту я бачу, як музикотерапія впливає на батьків не менше, а іноді й більше, ніж на дітей. Особливо йдеться про мам і татів зовсім юних пацієнтів чи багатодітних батьків, які втомилися й перевантажилися турботами — вони залюбки долучаються до спільних імпровізацій, охоче фантазують разом із дітьми під музику. Для них це стає своєрідною паузою, моментом полегшення й відновлення сил.

– Як змінилася атмосфера в Лікарні Святого Миколая завдяки музикотерапії?

— Атмосфера справді змінилася. Персонал став більше відкритим до нового, багато хто щиро цікавиться методом музикотерапії й навіть запитує, чи можна організувати подібні групи для медиків. Зникла напруга від чогось «незнайомого», яка відчувалася на початку. Лікарі й медсестри тепер самі підказують, яким дітям потрібна найбільша підтримка, і відзначають позитивні зміни в емоційному стані пацієнтів після занять. Вони чекають на нові зустрічі разом із дітьми.

Психологічна пітримка батьків, сімей

Варто зазначити, що протягом проєкту підтримку отримували не лише діти, а й їхні батьки. Часто дорослі, які виснажені війною і лікуванням дитини, вперше вирішували відверто говорити про свої емоції. Консультації складалися зі стабілізаційних втручань, тренінгів батьківських навичок, психоосвіти.

Для багатьох родин це було першим знайомствоміз психологічною допомогою,  — як засвідчила практика, такий підхід змінював ставлення до власних ресурсів та можливостей.

Приклади успіху

Фахівці розказують про дітей, які завдяки сталим сеансам почали долати тривожність, знову вчилися довіряти одноліткам, а також брати участь у спільних іграх. Один із таких випадків стосується п’ятирічного хлопчика з Харкова, який після переїзду до Львова рік не міг адаптуватися.

«У нього були симптоми сильної тривожності: не спілкувався з однолітками, сумував за родичами, які залишилися в Харкові. Завдяки проєкту у Лікарні Святого Миколая він спілкувався з психологом, затим було продовжено регулярну амбулаторну роботу. Протягом 4 місяців рівень тривожності хлопчика значно знизився, він потоваришував із кількома дітьми в дитячому садку, почав долучатися до спільних ігор», — розповідає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Варто згадали ще одну історію, коли після консультацій і діагностики у харківській КНП «Міській клінічній багатопрофільній лікарні 25» ХМР — Діти дитині з агресивною поведінкою допомогли відновити стабільний режим, підібрали навантаження, фізичну активність. Зміни відзначили і батьки, і лікарі.

«Прикладом успішної роботи психолога з харківської лікарні у співпраці з батьками може бути випадок зі зверненням щодо агресивної поведінки дитини, з якою батьки не змогли впоратися самостійно. Завдяки діагностиці було виявлено когнітивні труднощі дитини та компенсаторні механізми, що призвели до дезадаптивної поведінки та загального виснаження нервової системи. Після консультації з батьками, встановлення стабільного режиму відпочинку, розумового навантаження та фізичної активності з урахуванням умов міста (в якому занадто багато факторів дистресу через військову агресію) дитина почала демонструвати більш адаптивну поведінку та покращення соматичного стану»,ділиться керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Командна робота і супервізії

Важлива частина проєкту — система супервізій. Раз на місяць фахівці збиралися для обговорення складних випадків, обміну досвідом, взаємної підтримки — все це дало можливість уникнути професійного вигорання, зберегти результативність діяльності і шукати нові рішення для найважчих ситуацій.

Під час реалізації проєкту організували супервізії і для медичних працівників, і для всієї команди, зокрема, музикотерапевтів та клоунотерапевтів. Для харківських медиків у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради супервізійну підтримку здійснювала психологиня Наталія Фельбаба.

«Ми маємо спеціалізовану супервізію для клоунів-терапевтів — у співпраці з Ігорем Наровським, художнім керівником Латвійської асоціації Dr. Klauns. Є й супервізії для лікарів і психологів, які стикаються з особливо важкими випадками у роботі з дітьми. Психологиня Наталія Фельбаба допомагає їм аналізувати такі ситуації, шукати вихід і ділитися досвідом. У супервізійній групі близько 40 учасників — лікарі з різних міст: Харкова, Львова та інших. Це простір, де фахівці можуть відверто говорити про свої найскладніші професійні моменти. Адже у колективах не завжди прийнято ділитися своїми помилками чи слабкими сторонами. А тут вони отримують можливість розкритися, почути підтримку і віднайти нові рішення. І найважливіше — усі, хто приходить на супервізії, залишаються задоволеними та вдячними», — розповідає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Окрім того, команда співпрацювала зі студентами — медиками, художниками, психологами— всі вони мали можливість здобувати практичний досвід поруч із професіоналами. Як наслідок — і Харків, і Львів перетворилися на майданчики, де формується майбутнє покоління фахівців, що готові працювати з дітьми у найважчих умовах.

«Проєкт активно залучив студентів Харківського медичного університету, а також медичного та психологічного факультетів Харківського університету імені Каразіна. У семінарах зазвичай брали участь близько десяти студентів із різних міст, але знання, що вони отримували — розповсюджувалися значно ширше, а саме через організації, що налічують до 250 осіб. Те саме у Львові: залучалися студенти-волонтери медичного університету та психологічного факультету Українського католицького університету. Найбільш цінне: після одержаних знань і досвіду багато хто з них створив власні ініціативи, проєкти»,зазначає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Труднощі та виклики

У Харкові головна перепонапід час проєкту —  обстріли. Інколи фахівці не могли дістатися лікарні через численні повітряні тривоги, іноді доводилося працювати одразу після нічних атак. Виклик у Львові —  величезний потік пацієнтів: психологи фізично не встигали опрацювати всіх дітлахів, які потребували уваги.

Утім, попри всі виклики, проєкт засвідчив — навіть у найскладніших умовах можна знайти місце для психологічної підтримки і відновлення дитинства.

Голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида також поділилася власними враженнями від цього проєкту та особистим досвідом у плані виконання в ньому професійних і творчих ролей.

Автор фото Василь Голосний. На фото ліворуч клоунотерапевтка Тетяна Грида (Апельсина), друга зліва клоунотерапевтка Ірина Авдєєва. Праворуч – клоунотерапевтка Ольга Ковзікова (Коко), другий справа –клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік).

Автор Фото Василь Голосний. На першому плані – клоунотерапевтка Тетяна Грида (Апельсина). На другому плані – клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік).

  • Ви як керівниця задоволені результатами проєкту?

— Я дуже задоволена результатами і водночас засмучена, що цей проєкт завершується.
Ми обов’язково шукатимемо нові ресурси, щоб продовжувати роботу, адже вона справді важлива та цінна. Найбільше мені сподобалося, як був побудований сам процес: регулярність, сталість і системність. У межах  проєкту ми бачимо вагомі результати: у спілкуванні з психологами, у розборі складних ситуацій, у можливості мати час для обговорень і напрацювання нових стратегій взаємодії з дітьми, пацієнтами, батьками.

Важливим досягненням стало й підвищення кваліфікації — ми здобули знання та пройшли навчання з тем “Кризове втручання. Перша психологічна допомога”. Новим для нас було знайомство з інструментами віртуальної реальності, отримання практичних технік роботи з підлітками у складному емоційному стані. І, звісно, цінним був обмін досвідом.

Я відчуваю гордість і надію: наша медична система змінюється. Ми бачимо, як наші студенти вчаться працювати в цьому напрямі, створюють власні проєкти, долають складні випадки у роботі з дітьми. Це зовсім інший підхід — у ньому наше майбутнє».

—Ви не лише керівниця проєкту, а й лікарняна клоунеса. Як вам вдається виконувати обидві ролі, знаходити на це час?

—Звичайно, іноді треба «підтримувати форму» свого клоуна, адже він сумує за сценою, за цим станом. Тому, коли з’являється можливість долучитися до клоунотерапевтичних сесій, я роблю це із задоволенням. Наприклад, на День онкохворої дитини ми проводили програму в КНП “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25” Харківської міської ради, це була підтримка не лише образу, а й мого внутрішнього ресурсу, і водночас — велике задоволення.

Мій сценічний персонаж Апельсина любить визнання, світло прожекторів, посмішки дітей. Це надзвичайно надихає й додає сил. Після таких виступів я як керівниця можу працювати довго та продуктивно. Це справжнє занурення у ресурсний стан, і я намагаюся використовувати кожну нагоду для цього.

Але часу насправді небагато, адже організаційної роботи у проєкті дуже багато. Попри це, найбільший здобуток — це команда. За ці два роки вона стала надзвичайно злагодженою та професійною. Дуже шкода розлучатися, бо така основа взаємодії — це справжня опора.

Що далі?

Попереду — нові та серйозні задачі. Одна з вкрай актуальних  — яким чином забезпечити тривалішу психологічну підтримку для діток, які цього потребують, адже убагатьох родин нема можливості оплачувати приватну терапію після виписки з лікарні.

Фінал проєкту — жовтень 2025 року, однак його ефект вже наочний. У Харкові і Львові сформували команди, які злагоджено співпрацюють із медиками, а батьки дітей-пацієнтів вже більше довіряють психологам, що надають підтримку. Стосовно лікарів – слід додати — вони тепер враховують емоційний стан пацієнтів на рівні з фізичними показниками.

Отже, попри війну, цей досвід демонструє: дитинство можна захистити — не лише від хвороб, а й від подій, які травмують.

Матеріал написаний відповідно до проєкту “Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка переміщених українців та українок”, що  реалізується ГО “Харківський фонд психологічних досліджень” у співпраці з Організацією IPčko (Словаччина) і фінансується Globalgiving

Нагадаємо, в рамках проєкту «Психосоціальна підтримка та психічне здоров’я (MHPSS) як основа для відновлення та зміцнення суспільства (модуль 2)», ми розповідали про психологічну підтримку, адаптацію та інтеграцію харків’ян та ВПО, а також реадаптацію демобілізованих військових (докладніше в новині за посиланням).

Авторка – Олександра Суфіянова


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.