Позначка: Бузок

“Я не зміг малювати війну”. Харківський художник вірить, що все буде Україна (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 26.12.2022. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Минулого четверга, 22 грудня, у ІВЦ “Бузок” відкрилася перша у Харкові виставка часів війни – “Україна: Харків-Херсон-Крим” Григорія Гамалєя. Начальниця виставкового відділу ІВЦ “Бузок” Вікторія Жданко розповіла гостям заходу про автора та його ескспозицію.

Докладніше про місця та часи, які надихали, розповів сам автор картин – Григорій Гамалєя.

Відправною точкою своєї експозиції часів війни про красу Слобожанщини Григорій Гамалєя обрав саме незламний Харків, красу його тихих провулків, безмежну зелень та озера області, а ще місто часів майдану.

Далі був нескорений Херсон, а також Крим, який ще чекає на визволення…

Але на картинах автора тільки краса цих місць, як запорука миру та віри у Перемогу і нові зустрічі з місцями, що надихають. Дерева, озера, море, човни, скелі, безкрайний степ та сині море і небо… Вся краса України через край наповнює любов’ю кожного, хто бачить картини митця.

В своїй експозиції автор представив 37 робіт, які він малював у мандрах рідним краєм протягом десяти років з 2003 по 2013 роки.

Гості засипали автора запитаннями, на які він з задоволенням надав відповіді. Зокрема, про інші свої виставки та проекти. Одним із визначних був “Національна палітра” – проект, присвячений постатям державотворення України.

А ще автор підкреслив, що він надає перевагу співпраці з галереями України. Адже в цих краях він творив, і співвітчизники одразу зрозуміють дух, яким пропитана кожна його робота.

Друг та колега Григорія, Віктор Лисенко, надав подробиці та поділився відчуттями про побачені картини майстра.

“Це унікальна подія для усіх нас, адже Григорій Гамалєя один з найкращих планеристів Слобожанщини”, – підкреслив Віктор Лисенко.

Краса Слобожанщини вразила харків’янку з першого погляду. Доцент Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Ємельяненко Світлана Михайлівна одна зперших виказала захоплення работами автора, а ще й розповіла цікаву родинну історію із власного життя (дивиться у наступному відео).

Додамо, що у часи жахливих обстрілів Харкова Григорій перебував у себе дома в мікрорайоні “Горизонт”. Він на власні очі бачив вибухи та руйнування рідного міста. Навіть, брався за пензель, але…

“Я навіть підібрав фото, зібрав свої спогади, але не зміг малювати війну… Навіть почувати себе погано став. Може, це не моє…” – поділився своїми бурхливими спогадами та переживаннями Григорій Гамалєя.

Автор розповів, що багато місць з його картин наразі розтрощені російськими окупантами… Але він вірить, що все буде Україна: Харків-Херсон-Крим! Що він після перемоги ще намалює нові картини на його улюбленій Слобожанщині.

Гості виставки запропонували біля картин мирних часів згодом розмістити фото поневічених ворогом місць, які так любі серцю митця.

Наостанок автора запитали про ціну його робіт, на що Григорій відповів, що кожна йому дорога, як пам’ять.

“Я би їх не продавав… Але виключення бувають”, – підкреслив митець.

За мужність і рішучість, за дарунок позитиву харків’янам та гостям міста, під оплески Григорію у ІВЦ “Бузок” вручили грамоту.

Більше фото з виставки у альбомі на фейсбук-сторінці GX.

Усі охочі змогли залишити свої враження та побажання автору.

Нагадаємо, з 22 по 31 грудня в ІВЦ “Бузок” (праве крило ХНАТОБа, вул. Сумська, 25, вхід вільний) тривають одразу дві виставки: “Харків-Херсон-Крим” Григорій Гамалєя та “Світло в мені“ 10-річної Насті Лактіонової.

Довідка.

Григорій Гамалей – учасник міжнародних, всеукраїнських, обласних та міських художніх виставок, у яких брав участь з 1999 року. Голова секції пленерного живопису ТОПХ (творче об’єднання професійних художників). Роботи Григорія були представлені на виставках українських художників за кордоном. У 2009 році відбулася персональна виставка в Харківському художньому музеї.

Григорій Гамалей народився 6 березня 1979 року в Твері. З дитинства малював, із семі років відвідував художню студію. З шостого класу середньої школи з успіхом навчався в Харківській художній школі №2, вивчав основи живопису, малюнка та скульптури. В той період навчання особливо захоплювався натюрмортами, які приваблювали своїм колоритом.

У тому ж році успішно вступив до Харківського художнього училища. Великий вплив на становлення молодого художника здійснив живописець- педагог Віктор Чурсін, з яким вони неодноразово писали на пленері в мальовничих місцях Слобожанщини. У 1999 році захистив дипломну роботу «Покровський собор увечері» та отримав диплом з відзнакою. Цього ж року роботу «Осінь. Старий Харків» було представлено на Різдвя харківському Будинку художника. Картину відзначили в часопису «Вечірній Харків».

3 1999 до 2005 року навчався на кафедрі архітектури Харківської національної академії міського господарства. Під час навчання було виконано багато начерків та етюдів міських пейзажів.

У 2004-2013 роках художник часто виїжджав на пленери, крім Харківщини в різні місця України: Крим, Херсонщину, де завжди знаходив улюблені мотиви для своїх картин море, гори, яхти. Нині є викладачем Харківського коледжу текстилю та дизайну.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко

“Тату, привези в пляшечці повітря з Харкова”, або Що малюють харківські діти

Опублікував(ла) новина GX , 25.12.2022. Опубліковано в Культура.

«Світло в мені» – так називається виставка картин 10-річної харківської художниці Насті Лактіонової, яка відкрилася в інформаційно-виставковому залі «Бузок» всього лише на три дні. У неділю, 25 грудня – останній день роботи унікальної експозиції.

Це перша персональна виставка вихованки гуртка «Образотворче мистецтво» Обласного палацу дитячої та юнацької творчості. І вона, на жаль, про війну. Ранок 24 лютого застав Настю вдома, у затишній квартирі в Харкові, в районі Північної Салтівки. Потім було Дніпро, Кіпр і довгоочікуване повернення до Харкова.

Усі картини написані з березня по грудень 2022 року. Дивитися і читати їх потрібно разом з юною художницею, щоб зрозуміти глибокі філософські і зовсім недитячі сюжети, де в фарбах застигли біль, страх, і, водночас, світло майбутнього.

«Я хочу, щоб кожен своє побачив у моїх картинах, а можливо, і відкрив собі двері у мистецтво. І пам’ятайте: Fortes fortuna adiuvat – Фортуна любить сміливих», – сказала Настя на відкритті своєї виставки 23 грудня.

Настя Лактіонова

Сміливості і позитиву дівчинці не займати. Але, як зізнається вона, напередодні відкриття трохи було лячно. Настя дуже хотіла, щоб на цьому святі її першої виставки разом з батьками, першою учителькою з гімназії та друзями поруч були і її мистецькі наставники – Зінаїда Соловйова з дитячої ізостудії, яка відкрила 4-річній дівчинці двері у дивовижний мистецький світ, і Ганна Воловик – педагог образотворчого гуртка Харківського обласного палацу дитячої та юнацької творчості, де досі в онлайн займається Настя. Але через війну вони зараз не у Харкові.

«Я дуже вдячна своїй першій вчительці, яка сказала мені в 4 роки: «Можем спробувати». На жаль, вона не змогла сьогодні бути тут. Але у мене є надія, що ми ще зустрінемося. Дуже хочу також подякувати Ганні Валеріївні за ту фантастичну атмосферу на її уроках, за те, що вона щось в мені побачила», – щиро зізналася дівчинка на презентації.

По-дитячому довірлива, відкрита Настя заганяє в глухий кут своїми простими запитаннями і неочікуваними висновками. До війни дівчинка ходила в гімназію, у художню студію, захоплювалася коміксами, фентезі, ліпила, вчила англійську… На своїй інстаграм-сторінці вона ділилася книжковими новинками, розповідала про свої враження від прочитаного.

Саме напередодні війни, 23 лютого, Настя записала свій черговий відеоогляд книжкових новинок для своїх друзів. Захоплено розповідала, чому обов’язково треба прочитати щоденник котячих мандрів Лани Ра “Моя країна Україна”. Вона уже малювала нові маршрути своєї подорожі з батьками. Але на ранок дитина прокинулася від грому, після якого вона змушена була покинути свій дім, змінити плани і заново вчитися сміятися.

«Я ще ніколи так багато не сміялася, як сьогодні, – зізналася щаслива Настя відразу після відкриття виставки. – Так круто було. Не очікувала, що стільки прийде людей. Знала, що танцюватимуть, співатимуть. Але що прийдуть підтримати мене із гурту «Оккей» – це сюрприз. А ще прийшли мої однокласниці і дорослі друзі, яких я не бачила від початку війни. Зустрілися вперше за 10 місяців».

Гурт «Оккей»

Їй варто би забути той лютневий ранок, щоб повернутися до інших сюжетів з мирного дитинства. Але у неї він не викреслюється з пам’яті.

До війни: Mickey or Minnie? 20.05.2021

До війни: З Різдвяним подарунком. 24.12.2022

До війни: Красива старість. 10.01.2022

«24 лютого я прокинулася о 5-й ранку від вибуху. Подумала: «Та гаразд – грім». Потім повторилося. «Ні, не грім». Я дуже сильно боялася за себе, за батьків. І за кота Чіллера. А ще з нам був щур Зефір», – згадує Настя.

Перший тиждень пройшов, як у тумані, згадуються лише уривки.

«Мені на руці батьки написали маркером номери телефону хрещеної, бабусі, яка була під обстрілами у Чугуєві. Ми сиділи у ванній. Було чути, як бомблять. Було реально страшно», – зізнається художниця.

Мама Юля дуже переживала, що дитяча психіка не витримає. Жити поруч з Північною Салтівкою було дуже небезпечно.

«Уся житлова частина Харкова під обстрілами. Росіяни просто нас знищують, людей, які спокійно говорили російською мовою і нас Ніхто ніколи не чіпав. Моя дитина психологічно сховалась у малюванні в Мікеланджело «Створення Адама», їй так легше, я не знаю кому вже молитися», – не писала, а кричала в соцмережах Юля 1 березня 2022 року.

“Створення Адама”. м. Харків. Салтівка. 1.03.2022.

«У мене є книга Мікеланджело. Сидячи у ванні на книжці, малювала на величезному аркуші паперу «Створення Адама». Потім передумала. Перевернула лист і написала “Мадонну”», – пригадує Настя.

Родина 4 березня виїхала до Дніпра разом з тваринами. Був період, коли донька малювала лише чорними фарбами, але творча робота відволікала Настю.

Із серії “Залізні”. 10.10.2022

«Мистецтво її рятує, нехай чорно-біле, але воно є, і вона будує плани, як повернеться до Харкова і малюватиме яскраво», – нотувала мама на сторінці доньки в соцмережах 10 березня 2022 року.

Юлія каже, що донька дуже сумувала за Харковом.

«Вона просилася до Харкова десь уже з квітня. Їй було тяжко у Дніпрі. Настя казала батькові, який мотався між Харьковом та Дніпром: “Тату, привези мені в пляшечці повітря з Харкова”», – розповіла Юлія Лактіонова.

«Я цього не розумію. Мені або вдома, або ніде. У Дніпрі було відчуття, що я там не своя», – зізнається дівчинка.

І на Кіпрі, куди вони поїхали восени на запрошення однієї з галеристок, Настя часто питала маму, коли додому.

«І коли поверталися додому, було дуже круто», – усміхається дівчинка.

Але два місяці на Кіпрі подарували дівчинці неабиякі враження, трохи емоційного спокою і перезавантаження. Там вона зустріла нових друзів. Продовжувала писати картини. Частину творів з кіпрського періоду роздарила, деякі перейшли до приватних колекцій.

Кіпр. Аргака (Кіпр). У гостях у галеристки Віки. 29.09.2022

“Від Кіпру, куди мене запросила галеристка, у мене залишилися дуже теплі враження. Подружилася ще з однією галеристкою. Познайомилась із художниками під час виставки. Там було багато художників з України, з Африки, інших, країн. Багато національностей. Проблем зі спілкуванням не було – я розмовляю англійською. А ще там я познайомилася з фантастичними українцями, дізналася багато їхніх історій”, – розповідає про своє закордонне творче відрядження Настя.

На виставці в ІВЦ “Бузок” експонується лише одна картина, написана на віллі в Аргаці (Кіпр) – “Вічна любов”.

“Вічна любов”
Холст, акріл, масляна пастель. Кіпр. Жовтень 2022

Більшість картин з виставки Настя писала під час канікул. Часу було вдосталь і художниця повністю занурювалася у творчість. Малювала зранку до вечора. Теми черпала з почутого у новинах, з побаченого за вікном.

«Я, коли приходжу до мами і кажу – “є ідея”, вона каже “Що це страшно звучить”», – щиро по-дитячому сміється Настя.

На «Повернення до дому» юну художницю надихнуло фото з лелекою на машині.

«Лелеці сказали, що він скоро повернеться додому. Я зрозуміла, що я буду малювати. На крилах птаха зобразила те, що зараз відбувається, що ми переживаємо. Тому крила стікають кров’ю. Внизу – квіти, там все добре. І на руках стоять українці. Вони тримають своє бажання – повернутися додому», – пояснює гостям виставки дівчинка, яка в простих речах бачить те, що непідвладне іншим.

Повернення до дому. Папір, акріл. 2.08.2022

Ідея іншої картини – “Вічна краса”- народилася, коли Настя переглядала відео з волонтерами, які допомагали стареньким у Харкові.

“Знаєте таку організацію волонтерів «Людям від людей»? Коли була в Дніпрі, я переглядала їхню галерею і бачу бабусю. Вона з пакетом стоїть. У неї таке, знаєте, таке щасливе обличчя, яке світиться надією і вірою, що добрі люди є. І мені дуже захотілося його намалювати. Зробила скрін-шот. Пакет і все, що на кухні було у бабусі, я залишила на картині. Я її не одразу намалювала. Спершу спалахнула, а потім з тиждень не підходила до картини. Останніми дописувала руки і щось на фоні домальовувала. А коли закінчила, було справді приємно”, – каже художниця.

“Вічна краса”. Травень 2022

Втім, дівчинка не лише присвячувала свої твори волонтерам, а й сама донатила. Під час війни один із благодійних фондів у Києві викупив дві її картини. Кошти художниця вирішила направити на благодійність – частину віддала притулку для тварин у Дніпрі, частину – українським військовим.

“Настя не просто талановита. У неї дуже добре сердце, тому і віддала гроші до притулку, – розповідає її учителька з гімназії Людмила Курдюкова. – У третьому класі на мій день народження подарувала картину – жінку з котом. Знала ж, що у мене вдома котик. Було дуже приємно. Вона і зараз присилає мені свої роботи. Я рада за Настю. Успіхи дітей – це наші крила. Добре, що вдалося навіть у такий час здійснити мрію дівчинки. Що прийшли на відкриття виставки її однокласниці. З 28 дітей мого 5-б лише 8 зараз у Харкові. Але ми їх зібрали, щоб підтримати нашу Настю. Її картини просто вражають”.

Людмила Курдюкова зі своїм 5-Б Харківскої гімназії №1

Настя Лактіонова. Автопортрет. 2022.

Автопортрет мені здався трохи сумним, але Настя так не вважає.

«А що? Це – я. Це фотографія мого черепа, це мої зуби. Мені, коли брекети ставили, робили рентгенівський знімок. Ще до війни. В той день ми були в ортодонта на прийомі. І я просила маму дати мені знімок. На картині намальовано як рік тигра, що уже проходить, ніби з’їдає 2022 рік. А тут я показую, що довелося пережити цього року. Рік весь такий порваний. І я намагаюся прибрати його з моєї шиї. “Ну піди з моєї шиї”, – кажу я йому. А внизу у кутку – останнє, що я малювала. Це я: сиджу в тій позі, в якій закінчувала картину. Сиджу і думаю: що я робила не так у цьому році?», – пояснює художниця.

Берегиня. 2022

“Берегині дали землю України. Вона її тримає, а руки тремтять. І вона думає – лише б не впустити. Бо якщо земля впаде, то станеться щось жахливе. Але вона не знає, що станеться. І це лише додає страху. Незнання – то страх. Тому у Берегині сльози. Звірів я тут поселила, щоб вони додали емоційної підтримки – вони надають притулок людям, які покинули домівки. Фантазійні істоти я взяла від Марії Приймаченко. Я натрапила на неї у Гуглі та зрозуміла: це саме те, що мені потрібно, саме такі незвичайні звірята”, – розповідає авторка полотна.

100 днів війни. 2022

Тиран – без назви. Папір, акрил. 29.05.2022

“Кожен з нас повинен бути на своєму фронті. Митці своєю творчістю показувати світу, що в нас війна і ворог – не людина, а орк – темна і бездушна нечисть. Інші мають показувати, що в нас сильні і красиві традиції, мистецтво, люди, Країна. Ми не повинні мовчати…” – таким є авторський допис до сюжету картини “Тиран”, написаної на початку четвертого місяця війни.

Харків назавжди в серці. Папір, акрил. 16.08.2022

“А це Ніка, що на площі Конституції – сьогоднішня і в майбутньому. Зліва – красива, екстравагантна, але вона стікає. Тримає прапор та дивиться у своє світле красиве майбутнє. Вона відстоює право України”, – продовжує екскурсію Настя Лактіонова.

Сила

«Це рука всіх художників, які через свої руки передають свою силу. І вона збирається в таку потужну енергетичну кулю, яку кинули у ворога”, – пояснює Настя сюжет останньої картини в експозиційному ряду – “Сила”.

Із серії “Залізні”

Міфічні українки. Полотно, олія. 2022

Відчай, 2022

Творчий процес

Наразі з Настею у домі, крім 12-річного Чіллера і криси Зефіра, живуть ще одна кицька і лабрадор Нікі, які раніше були у бабусі. Дівчинка рада такому поповненню, особливо Нікі, яка уже встигла стати учасником її робіт. Їй подобається, що Настя не дуже полюбляє мольберти. Тому творять разом на підлозі – велика лабрадор і маленька 10-річна дівчинка. Вони малюють у стилі сюрреалізм, використовуючи техніки аплікації та графіті. Люблять акрилові фарби, гуаш, акварель, пастель. Обожнюють писати картини в техніці графіки олівцем, чорною ручкою та лайнерами. Їм обом потрібен мир і впевненість у світле завтра.

Добвідка. Анастасія Лактіонова (10 років) – вихованка гуртка «Образотворче мистецтво» Комунального закладу «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості». Навчається у педагога Ганни Воловик. У жовтні 2022 року відбувся перший майстер-клас від талановитої художниці з Харкова «Дітям України «Автопортрет». Роботи Анастасії знаходяться в приватних колекціях в Америці та на Кіпрі.

Фото: “GX” Г. Половик та А. Лактіонова

Докладніше про відкриття виставки у репортажі GX (Наталія Бойченко).

Нагадаємо, з 23 по 25 грудня в ІВЦ “Бузок” (праве крило ХНАТОБа, вул. Сумська, 25, вхід вільний) триває виставка “Світло в мені” 10-річної Насті Лактіонової.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua

Галина Половик

Юна харків’янка відкрила свій внутрішній світ і біль війни співвітчизникам (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.12.2022. Опубліковано в Культура.

Вже сьогодні, 23 грудня о 12.00, в ІВЦ “Бузок” (праве крило ХНАТОБа, вул. Сумська, 25, вхід вільний) відкриється виставка “Світло в мені” Насті Лактіонової. У кожного є змога побачити війну очима зовсім юної, але дуже обдарованої художниці. Колориту відкриттю додасть музичний супровід – концертна програма оживить світ митця.

Дівчина малює у стилі сюрреалізм, використовуючи техніки аплікації та графіті, малює акриловими фарбами, гуашшю, аквареллю, пастеллю. Обожнює творити картини в техніки графіки олівцем, чорною ручкою та лайнерами.

Всі, хто не зможе прийти на виставку, має можливість ознайомитися з работами у альбомі на фейсбук-сторінці GX.

Картини харківської художниці не залишать байдужим нікого. Вони оригінальні та сучасні, зачаровують своїм глибоким змістом, не дитячим болем і безліччю різноманітних деталей.

Добвідка. Анастасія Лактіонова (10 років) вихованка гуртка «Образотворче мистецтво» Комунального закладу «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості». З 2015 року навчається у педагога Ганни Воловик. Настя дуже талановита дівчинка з великим внутрішнім світом та з дивовижними фантазіями. Займається малюванням з 4 років. Постійно вивчає різноманітні техніки мистецтва, щодня малює, виготовляє іграшки, ліпить скульптури.

Роботи Анастасії вже відомі за межами України. Її незвичайні картини знайшли свій дім в Америці та на Кіпрі.

У жовтні 2022 року відбувся перший майстер-клас від талановитої художниці з Харкова Насті Лактіонової «Дітям України «Автопортрет».

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua

Фото: GX, Наталія Бойченко

У харківській галереї війна зупинила час (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 14.12.2022. Опубліковано в Культура.

Ворог намагається знищити культуру України, але, як кажуть, мистецтво не горить! Харківський ІВЦ “Бузок” (праве крило ХНАТОБа, вул. Сумська, 25) відкрив свої двері, які у лютому зачинила війна. В цих світлих залах час зупинився – усі охочі можуть побачити роботи митців, чиї плани зруйнувала війна.

Так, у великій залі – персональна виставка Юлії Зіркової “Часопис простих речей” (яка повинна була відбутися 15.02-27.02), а також експозиція робіт юного художника – 9-річного Арсенія Трубнікова – “Мій безмежний кольоровий світ” (15.02-25.02).

(Довідково. Юлія Зіркова є членом Національної спілки Художників України, а також міжнародної спілки художників Братислави European Union of Artist).

«Мій світ має яскраві барви, мені подобається знаходити нові кольори і вигадувати їм назви, я довго боявся тварин, але за допомогою малювання зміг із ними подружитися», – казав Арсеній Трубніков.

Більше фото митців у альбомі на фейсбук-сторінці GX.

Як повідомила GX начальниця виставкового відділу ІВЦ “Бузок” Вікторія Жданько, для свого глядача “Бузок” ще й концерти проводить – щонеділі о 13.00.

(Довідка. 5 квітня в 2013 році у Харкові у будівлі оперного театру відкрили виставковий центр “Бузок”.
Мультимедійний центр мав допомогти журналістам ближче познайомитися з харківськими художниками та майстрами з інших міст. Першою стала експозиція родини Норазян-Моргулян. Було представлено понад 50 різнопланових картин Вачагана Норазяна, його дружини Євгенії Моргулян, дочки Марії Норазян та її чоловіка Іллі Павлова).

А ще приємно нагадати, що 8 грудня, відзначався Міжнародний день художника. Митці України і не тільки з пензлем у руках роблять свій внесок у перемогу України.

До свята GX поділився історіями відомих харків’янам митців цих буремних часів.

Проведені в Лондоні дослідження показали, що красиві полотна мають здатність позитивно впливати на людську психіку. Було науково доведено, що споглядання визнаних шедеврів живопису викликає в людини реакцію, схожу на ту, що виникає поблизу коханої людини. Приходьте насолодитися мистецтвом. Вхід до ІВЦ “Бузок” – вільний.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, архіви митців

В Харькове отметили особое событие в истории украинского кино (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 03.12.2021. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Вчера, 2 декабря, исполнилось 125 лет со дня первого публичного киносеанса в Украине. Именно 2 декабря 1896 года в Харькове в здании нынешней филармонии знаменитый кинорежиссер, киномеханик, оператор, фотограф Альфред Федецкий показал свой фильм первым кинозрителям.

Это большое культурное событие в истории не только Харькова, но и всей страны отметили в информационно-выставочном центре “Бузок”. 2 декабря в рамках мероприятия, организованного ОО “Международный кинофестиваль “Харьковская сирень”, состоялась лекция единственного в Украине доктора искусствоведения по специализации «кино и телевидение», харьковского киноведа Владимира Миславского.

Также ценители кино посмотрели фильм “Дом для богатых” известного режиссера, Почетного гражданина Харькова Владимира Фокина.

“Харьков был и остается культурной и интеллектуальной столицей Украины. Я рад, что вы собрались отметить это громадное событие в истории кинематографа – первый кинопоказ в Харькове, который состоялся через полгода после того, как братья Люмьер продемонстрировали свой первый фильм в Париже, на бульваре Капуцинов. Я благодарен, что вы выбрали для показа мою картину “Дом для богатых”. Потому что в каком-то смысле события в фильме охватывают более 150 лет истории. Надеюсь “Дом для богатых” тронет ваши сердца и подвигнет вас задуматься о чем-то важном в жизни, чтобы сделать ее лучше”, – сказал автор фильма Владимир Фокин, обращаясь к землякам по онлайн-связи перед началом фильма.

“Я считаю, что именно 2 декабря мы должны отмечать день украинского кино. Именно в этот день, именно в нашем городе Харькове была начата киноэпоха. Поэтому мы должны максимально эту идею продвигать с тем, чтобы была восстановлена историческая справедливость», – подчеркнула председатель ОО «Международный кинофестиваль Харьковская сирень”» Виктория Маренич.

“Мы знаем точно, что первый сеанс кино в Украине состоялся в Харькове, 2 декабря 1896 года. Поэтому с полной уверенностью можем сказать, что украинскому кино 125 лет. Я давно выступаю с инициативой, и Международный фестиваль “Харьковская сирень” меня поддерживает, чтобы перенести празднование Дня украинского кино с сентября на 2 декабря. Потому что во всех странах мира День кино празднуется в день первого публичного коммерческого показа”, – отметил киновед Владимир Миславский.

Смотрите видеосюжет

Харьковчан пригласили на уникальное мероприятие

Опублікував(ла) новина GX , 02.12.2021. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

День 125-летия первого публичного киносеанса, который провел Альфред Федецкий 2 декабря 1896 года в Харькове, в здании нынешней филармонии (ул. Рымарская, 21), отметят просмотром фильма нашего земляка.

Как рассказали «ГородХ» в ОО «Международный кинофестиваль «Харьковская сирень», 2 декабря для всех харьковчан, которые любят кино и различные истории, связанные с кинематографом, состоится лекция единственного в Украине доктора искусствоведения по специализации «кино и телевидение», харьковского киноведа Владимира Миславского. После этого будет продемонстрирован фильм известного режиссера, уроженца и Почетного гражданина Харькова Владимира Фокина «Дом для богатых».

«Я считаю, что именно 2 декабря мы должны отмечать день украинского кино. Именно в этот день, именно в нашем городе Харькове была начата киноэпоха. Поэтому мы должны максимально эту идею продвигать с тем, чтобы была восстановлена историческая справедливость и 2 декабря мы отмечали день украинского кино», – отметила «ГородХ» председатель ОО «Международный кинофестиваль Харьковская сирень» Виктория Маренич.

Начало мероприятия – 2 декабря 2021 года, 17:00

Место проведения – Информационно-выставочный центр «Бузок» (ул. Сумская, 25).

Харьков в XXI веке. 5 апреля – открыли выставочный центр “Бузок”

Опублікував(ла) новина GX , 05.04.2021. Опубліковано в Історія Харкова.

5 апреля. 2012 год. В Харькове состоялся исторический для города футбольный поединок. “Металлист” сыграл с португальским “Спортингом” в четвертьфинале Лиги Европы.

На выезде харьковчане уступили 1:2.

В ответном поединке хозяева открыли счет и в течение шести минут побыли в полуфинале. Правда, удержать победный счет не смогли.

Тем не менее, выход в восьмерку сильнейших Лиги Европы оказался самым значительным достижением “Металлиста” за всю историю клуба.

5 апреля. 2013 год. В Харькове в здании оперного театра открыли выставочный центр “Бузок”.

Мультимедийный центр призван был помочь журналистам поближе познакомиться с харьковскими художниками и мастерами из иных городов. Первой стала экспозиция семьи Норазян-Моргулян. Было представлено более 50 разноплановых картин Вачагана Норазяна, его жены Евгении Моргулян, дочери Марии Норазян и ее мужа Ильи Павлова.

5 апреля. 2014 год. В Харькове открыли мемориальную доску основателю рок-журналистики Сергею Короткову. Доскe в день рождения музыковеда установили на доме по проспекте Правды, 5, около 3-его подъезда. Под барельефом на гранитной плите написано: “В этом доме в 1946-1984 годах проживал выдающийся музыковед, педагог, радиоведущий, публицист, один из основоположников музыкальной рок-журналистики Украины, внесший весомый вклад в развитие музыкальной культуры”.

Сергей Коротков (5 апреля 1946г. – 31 января 2010 г.) – был самым известным харьковским музыкальным критиком и журналистом. Считался одним из основоположников советской рок-журналистики. Он начал выпускать первый в СССР рок-журнал – самиздатовский “Бит-Эхо”.

5 апреля. 2016 год. Харьковские СМИ сообщали о резонансном решении Европейского суда по правам человека.

Харьковчанка отсудила 22 тысячи евро у государства.

В 2012 году заявительница 1990 года рождения была задержана по подозрению в краже. В изоляции она родила ребенка. Исковые требования касались ненадлежащих условий ее содержания в СИЗО и ненадлежащих условий, в которых проходили роды.

Женщина требовала компенсацию в размере 150 тысяч евро. Но суд снизил сумму выплаты до 22 тысяч евро.

***

В Харькове состоялся уникальный концерт. Лидер группы “Аквариум” Борис Гребенщиков выступил прямо на улице в сквере на Университетской горке возле станции метро “Площадь Конституции”.

Харьковчане познакомились с историей знаменитости, которую лишили должности из-за костюма (фото, видео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 13.12.2019. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

В самом сердце Харькова в информационно-выставочном центре «Бузок» состоялся заключительный в этом году кинопоказ в рамках уникального проекта – серии лекций на тему «Запрещенное украинское кино». Интересные факты о фильмах, которые находились под запретом власти, рассказали представители ОО «Международный кинофестиваль “Харьковская сирень”» и харьковский киновед Владимир Миславский.

Первую картину «Тіні забутих предків» режиссера Сергея Параджанова харьковчанам показали в октябре, в ноябре темой дня стала кинолента – «Криниця для спраглих» Юрия Ильенко, а вечером 12 декабря всем желающим рассказали о фильме «Пропала грамота» режиссера Бориса Ивченко.

Уже за час до старта показа в зале информационно-выставочного центра «Бузок» начали собираться люди разных возрастов, жизненных взглядов и профессий, но всех объединял интерес к украинскому кинематографу. Особо приятно было видеть родителей с малышами. Взрослые не только сами пришли узнать об истории родного края, но и привели своих детей.

До начала показа журналистам «Город Х» удалось пообщаться с известным харьковским киноведом Владимиром Миславским.

Его память хранит много интересных фактов обо всем, что связано с кинематографом. Вот и о событиях тех лет, когда в мае 1972 года на должность первого секретаря ЦК КП Украины вместо лояльного к украинской культуре Петра Шелеста пришел Владимир Щербицкий, Миславский припомнил одну темную историю.

«Из-за внутристудийных склок вместо режиссера Виктора Греся снимать картину “Пропала грамота” предложили знаменитому украинскому актеру – символу украинского кинематографа 20-го столетия – Ивану Мыколайчуку. Но и он не смог удержаться на должности из-за казусной истории на съемках фильма “Анничка»” во Львове», – рассказал Владимир Наумович.

Иван Васильевич умудрился отправиться в город в костюме полицая и устроить скандал в одном из кафе. После этого Мыколайчук был отстранен от работы над кинолентой «Пропала грамота».

«Но поскольку Иван Мыколайчук уже был в материале и так много сделал для фильма, на студии нашли компромисс – договорились, что в титрах формально будет стоять имя его друга режиссера Бориса Ивченко, а на самом деле всю работу над картиной выполнял Иван Мыколайчук», – продолжил делиться секретами Владимир Миславский.

Стоит отметить, что в картине «Пропала грамота» Мыколайчук сыграл и роль главного героя, и выступил сорежиссером кинокартины. Под его руководством специалисты проводили и музыкальное оформление фильма. В картине звучат песни в исполнении трио «Золотые ключи» (Нина Матвиенко, Валентина Ковальская, Мария Мыколайчук). А еще, эксперты отмечают, что именно этот фильм дал новую жизнь бандуре – до этого в качестве музыкальной дорожки к кинофильмам народный инструмент не использовался. Больше интересных фактов – в видеосюжете.

Харьковский киновед Владимир Миславский напомнил собравшимся, что показ картины «Пропала грамота» проходит в рамках проекта «Харьковская сирень P.S.». Но самое главное – заключительный показ ранее запрещенных украинских фильмов – это не единственный проект организаторов кинофестиваля «Харьковская сирень»: поклонников кинематографа уже скоро ждет сюрприз.

Напомним, как сообщала на одном из показов руководитель ОО «Международный кинофестиваль «Харьковская сирень» Виктория Маренич, уже в январе 2020 года всех любителей кинематографа ждет подарок.

«Мы сейчас ведем переговоры с одной из украинских актрис, которая снималась в фильме Сергея Параджанова “Тени забытых предков” и имела определенное отношение к режиссеру Юрию Ильенко. В общем, ее личность мы пока раскрывать не будем, сделаем из этого определенную загадку, – поделилась с «ГородХ» идеей Виктория Маренич. – Между Старым новым годом и Крещением – это такая сказочная неделя, на которой исполняются желания. После первого фильма ко мне подошли люди и сказали: «вот бы увидеть». И я согласилась. Ведь все желания исполняются в первые дни Нового года».

Ну что же, ждать осталось недолго! А пока Владимир Наумович закончил свой рассказ, пообещав ответить на все вопросы о картине, свет погас и зрители с головой окунулись в комедийную историю по мотивам ранних произведений Н. В. Гоголя (повесть «Пропавшая грамота»).

Это удивительное путешествие казака Василя и его побратима запорожца Андрея с гетманской грамотой для царицы в далекий Петербург. Оно полно приключений и героических поступков и, конечно, гоголевской мистики со счастливым финалом – возвращением в родную Диканьку.

«Я как будто снова оказалась в детстве – в гостях у бабушки и дедушки в селе. На экране так тонко отражалась красота национальных традиций, простой сельский быт и уклад казачьей жизни, то, что принято называть самобытностью украинской культуры», – поделилась «Город Х»впечатлениями одна из зрителей Наталья.

Справка. Кинофестиваль «Харьковская сирень» впервые состоялся в Харькове в 2009 году. Главной его целью было создание площадки для общения кинематографистов разных стран; привлечение молодого поколения режиссеров к творческому диалогу с мастерами мирового кинематографа; поддержка современного игрового и документального короткометражного кино и открытие его для широкого проката.

Почетным президентом кинофестиваля является французская актриса Милен Демонжо. Фестиваль получил название благодаря книге «Харьковская сирень», которую Милен посвятила своей матери — харьковчанке Клавдии Трубниковой.

В качестве почетных гостей Кинофестиваль посетили такие деятели театра и кино, музыки и мира моды, как Пьер Ришар, Жан-Поль Бельмондо, Ален Делон, Богдан Ступка, Остап Ступка, Богдан Бенюк, Владимир Фокин, Алла Сурикова, Владимир Дашкевич, Максим Дунаевский, Родион Нахапетов, Борис Токарев, Людмила Гладунко, Юджин Мамут, Ирина Борисова, Наталья Фатеева и многие другие.

В Кинофестивале приняло участие более 400 режиссёров из Украины, России, Белоруссии, Грузии, Армении, Азербайджана, Казахстана, Франции, Германии, Польши, США и Канады.

Фоторепортаж с показа.

Фото и видео: ГородХ

В Харькове покажут запрещенный украинский фильм

Опублікував(ла) новина GX , 11.12.2019. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

В рамках проекта “Харьковская сирень P.S.” состоится заключительный показ ранее запрещенных украинских фильмов. Так, 12 декабря, в галерее “Бузок” зрителям продемонстрируют киноленту «Пропала грамота» режиссера Бориса Ивченко (1972 год), сценарий к которой написал Иван Драч.

Традиционно перед началом фильма известный харьковский киновед Владимир Миславский расскажет об интересных фактах, связанных с кинокартиной.

Место проведения: информационно-выставочный центр “Бузок” (улица Сумская, 25). Начало в 18:00.

Как отметила сопредседатель оргкомитета Международного кинофестиваля «Харьковская сирень» Виктория Маренич, люди с удовольствием идут на подобные кинопоказы.

“Мы уже провели два кинопоказа ранее запрещенных фильмов. И не могу не отметить, что у людей большой интерес именно к украинским фильмам, особенно 60-х годов”, – подчеркнула Виктория Маренич.

Она добавила, что на одних кинопоказах курс лекций «Запрещенное украинское кино» не закончится. Уже в январе 2020 года всех любителей кинематографа ждет небольшой сюрприз.

Справка. Кинофестиваль «Харьковская сирень» впервые состоялся в Харькове в 2009 году. Главной его целью было создание площадки для общения кинематографистов разных стран; привлечение молодого поколения режиссеров к творческому диалогу с мастерами мирового кинематографа; поддержка современного игрового и документального короткометражного кино и открытие его для широкого проката.

“Кинокартина трогает до глубины души”. В Харькове показали запрещенный фильм (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 29.11.2019. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

В рамках проекта “Харьковская сирень P.S.” состоялся очередной показ ранее запрещенных украинских фильмов. Так, 28 ноября в информационно-выставочном центре “Бузок” люди собрались, чтобы познакомится с работой режиссера Юрия Ильенко «Криниця для спраглих» (1965 год).

Как отметила сопредседатель оргкомитета Международного кинофестиваля «Харьковская сирень» Виктория Маренич, такие кинопоказы помогают не только не забывать историю нашего кинематографа, но и использовать наработки гениев кино для создания новых шедевров. По ее словам, в Харькове люди очень берегут и интересуются историей, а история кино – это всегда очень интересно и познавательно.

«Мы уже второй раз показываем ранее запрещенные фильмы. У людей большой интерес к украинским фильмам, особенно 60-х годов. Как правило, молодые люди не знакомы с историей украинского кинематографа, а им было бы очень полезно эти фильмы посмотреть. Например, на первом показе мы смотрели фильм «Тени забытых предков» Сергея Параджанова, там просто шикарная работа операторов. И если бы кто-то сказал, что это наши современники такое сняли, то никто бы и не удивился. Фильм был создан еще в 1964 году, и операторская работа на высочайшем уровне. Поэтому не случайно Параджанов предложил Юрию Ильенко снять свою собственную картину, и он последовал этому совету. В 1965 году вышел его фильм – “Криниця для спраглих”», – рассказала «ГородХ» сопредседатель оргкомитета Международного кинофестиваля «Харьковская сирень», руководитель ОО «Международный кинофестиваль «Харьковская сирень» Виктория Маренич.

Традиционно перед просмотром фильма известный харьковский киновед Владимир Миславский рассказал о самых захватывающих фактах, связанных с кинокартиной.

«Фильм был очень верно трактован украинским правительством. Именно поэтому он и был запрещен к показу. Все дело в том, что Юрий Ильенко был антисоветчиком. В его фильме, есть кадры, когда в углу под рушником был портрет офицера императорской армии, а ведь картина была снята во времена, когда на этом месте могли быть или иконы, или портреты советских лидеров. Еще один момент – это то, как Ильенко показал колхоз. Это был своеобразный протест. Ведь колхоз – это были своего рода тюрьмы. Люди не всегда получали деньги, а им насчитывали так называемые трудодни; у них могли забирать паспорта, чтобы они не уехали. Соответственно, он показал такой колхоз, откуда люди бегут», – рассказал киновед Владимир Миславский.

Кроме того, говорит киноэксперт, в фильме Юрия Ильенко «Криниця для спраглих» можно проследить параллель с режиссером Александром Довженко.

«Образ деда, который есть в фильме Ильенко, очень похож на подобный образ в фильмах «Арсенал» и «Звенигора» Александра Довженко. И, конечно же, мотив жизни и смерти для своей картины Ильенко взял именно из творения Довженко – фильма “Земля”. Там целые кадры взяты, например, колосящаяся рожь или пшеница, дождь и яблоки. Все эти поэтические кадры Ильенко взял из творчества Довженко», – подчеркнул Владимир Миславский.

Как рассказала одна из зрительниц Наталья, кинокартина трогает до глубины души.

“То, что фильм черно-белый, это лишь добавляет ему еще больше лиризма и доброты. Раньше как-то не интересовалась, но оказалось, что этот фильм долгое время считался неправильным в своих суждениях, из-за чего он долгие годы пылился на полках. К счастью, его выпустили на больших экранах. После просмотра фильма у меня возникло непреодолимое желание позвонить родителям, а еще лучше поехать к ним в гости”, – поделилась харьковчанка Наталья.

Напомним, что последний фильм из курса лекций о запрещенном украинском кино будет продемонстрирован 12 декабря. Это будет картина «Пропала грамота» (1972), сценаристом которого выступил Иван Драч.

К слову, как сообщила руководитель ОО «Международный кинофестиваль «Харьковская сирень» Виктория Маренич, на одних кинопоказах курс лекций «Запрещенное украинское кино» не закончится. Уже в январе 2020 года всех любителей кинематографа ждет небольшой сюрприз.

«Мы сейчас ведем переговоры с одной из украинских актрис, которая снималась в фильме Сергея Параджанова и имела определенное отношение к Юрию Ильенко. В общем, ее личность мы пока раскрывать не будем, сделаем из этого определенную загадку, – поделилась с «ГородХ» идеей Виктория Маренич. – Между Старым новым годом и Крещением – это такая сказочная неделя, на которой исполняются желания. После первого фильма ко мне подошли люди и сказали: «вот бы увидеть». И я согласилась. Ведь все желания исполняются в первые дни Нового года».

Фото: ГородХ