Перейти до основного вмісту

Позначка: археолог

18 березня в історії Харкова: народився відомий письменник-фантаст (фото)

Вітаємо! Цього дня, 18 березня, в 1958 році в Харкові народився Андрій Валентинов (справжнє ім’я – Андрій Шмалько) – відомий історик, археолог, письменник-фантаст, кандидат історичних наук, доцент Харківського національного університету імені Василя Назаровича Каразіна.

Навчався та працює у Харківському національному університеті імені Василя Назаровича Каразіна. Автор серії фантастичних романів. Найбільш відомий цикл «Око сили», що складається з чотирьох трилогій.

Жанр, у якому він творить, сам називає терміном «криптоісторія».

У 2000 році на Міжнародному фестивалі фантастики «Зоряний Міст-2000» у Харкові роман «Рубіж», написаний у співавторстві А. Валентиновим, Г. Л. Олді (Генрі Лайон Олді – колективний псевдонім українських письменників-фантастів з Харкова Дмитра Громова та Олега Ладиженського на фото з Валентиновим) та М. і С. Дяченко за результатами голосування посів 1-е місце в номінації «Велика форма». На тому ж фестивалі спільний роман О. Валентинова та Г. Л. Олді «Нам тут жити» був відзначений премією Університету внутрішніх справ МВС України (м. Харків) «За правдиве та високохудожнє відображення роботи органів охорони правопорядку та спецслужб у фантастичних творах».

Фото та матеріал: відкриті джерела

8 липня в історії Харкова: цікаві факти та яскраві особистостіі у житті міста

8 липня 1900 року народився Юрій Смолич (1900-1976) – український письменник, журналіст, театральний критик та публіцист, один із мешканців знаменитого харківського будинку «Слово».

Народився у Софіївці, поблизу міста Умань (зараз Черкаської області).

Під час радянсько-української війни 1917—1921 вступив до добровольчого загону боротьби з тифом.

З 1921 року – актор у військовому театрі-студії. До 1924 року намагався робити кар’єру артиста в театрах укрпрофспілки, народної освіти та імені Івана Франка.

Смолич виступив як один із творців пригодницького та науково-фантастичного жанру в українській літературі.

Жив у Харкові у період, коли місто було столицею. Входив до об’єднання ВАПЛІТЕ, «Гарт». Часто писав під псевдонімом “Жан Гудран”

1936 року Смолича обрали головою Харківської організації Спілки письменників України.

Було обрано депутатом Харківської міської ради.

У Другій світовій війні не брав участі через поганий зір. Був евакуйований до Алма-Ати.

Після війни жив у Києві.

Автор відомого роману «Світ хатинам, війна палацам».

8 липня 2010 року Харків вперше у своїй історії посів перший рядок у щорічному рейтингу найкращих міст для життя в Україні, складеному журналом «Фокус».

До цього три роки поспіль верхні рядки у списку займали Івано-Франківськ, Чернівці та Львів.

За рік Харкову вдалося зміцнити свої позиції за такими показниками, як середня зарплата та туристична привабливість. Також за критерієм освіти місто отримало максимальну кількість балів.

8 липня 2012 року Помер почесний громадянин Харкова, видатний викладач, відомий археолог, професор Харківського національного університету імені Каразіна Борис Шрамко.

Професор був дослідником залізного віку, скіфів та слов’ян, першовідкривачем нової археологічної культури.

Довідка. Борис Шрамко народився 17 січня 1921 року у Гомелі.
Вперше брав участь у розкопках у рік вступу до Харківського державного університету – 1939-го.
З 1942 по 1946 Шрамко служив в армії, на початку Другої світової війни – рядовий артилерист, закінчив війну командиром батареї, старшим лейтенантом. Після війни Борис Шрамко закінчив історичний факультет Харківського університету, а з 1950 року вже викладав.

50 років керував Сіверско-Донецькою та Скіфо-Слов’янською археологічними експедиціями. Відкрив понад 100 пам’ятників на території Харківської та сусідніх областей, одну з яких вчені виділили у нову археологічну культуру, яку назвали на ім’я найближчого поселення бондарихінською.

8 липня 2025 року в Харкові було зафіксовано черговий температурний рекорд – максимальна температура для цього дня – +35,7°С.

Попередній максимум температури було зафіксовано у 1968 році і він становив +34,9°С.

19 травня в історії Харкова: видатні особи в житті міста (фото)

19 травня 1863 року в Харкові народився Микола Досекін (1863-1935) – знаменитий живописець-імпресіоніст.
Микола Досєкін народився в сім’ї відомого фотографа, власника фотографічних майстерень у Харкові (і не тільки) – Василя Досекіна (1829-1900).

Після закінчення навчання в 1896 році Досекін переїжджає в Париж, де живе до 1918 року.

«Париж. Вулиця Монмартр», (1900), папір, наклеєний на картон, олія.

1918 року повернувсяз-за кордону і працював як художник і співробітник одного з музеїв..

«Сутінки на морі», (1899), полотно, олія – ​​Одеський художній музей. Досєкін..

19 травня 1933 року в Харкові народився Олександр Лєсков (1933-2017) — археолог, спеціаліст епохи бронзи та залізного віку, історії скіфів, сарматів та меотів, один із найвідоміших випускників Харківського держуніверситету.

Одним з найяскравіших досягнень Лєскова стали розкопки ульських курганів 1982-1983 роках, де він виявив поховання з визначними за багатством та художньою цінністю знахідками, залишені, ймовірно, меотами чи скіфами.

19 травня 1956 року Віктору Андрійовичу Афанасьєву надано звання заслуженого діяча мистецтв України.


Довідка. 1 січня 1917 року народився один із відомих харків’ян – Віктор Афанасьєв (1917-1987) – режисер, Заслужений діяч мистецтв України (1956), народний артист України (1967), художній керівник Харківського театру ляльок.
1935 року вступив до трупи театру ляльок при Харківському палаці дитячої творчості. Під час війни жив та працював в евакуації.
Після війни повернувся до Харкова і 1952 року очолив Театр ляльок.
Під керівництвом Афанасьєва Харківський ляльковий театр став найкращим в Україні. Він керував театром до 1983 року.
Серед його найкращих постановок – “Запорожець за Дунаєм”, “Горбоконик”, “Чортів млин”. За час своєї роботи він поставив близько 100 вистав.
1969 року з ініціативи Афанасьєва при Харківському інституті культури було набрано курс акторів, а 1970 — режисерів театру ляльок.
Помер 4 червня 1987 року в Харкові.

26 октября в истории Харькова: родился знаменитый спортсмен

26 октября. В 1938 году в Харькове родился Юрий Наумович Венгеровский (1938 1998) – известный волейболист, игрок сборной СССР, олимпийский чемпион, чемпион мира, обладатель Кубка мира, чемпион СССР.

До 1962-го и в 1964-1972 гг. выступал за харьковскую команду «Буревестник».

В 1962-1964 годах играл за сильнейшую команду чемпионата СССР – ЦСКА. В составе сборной Москвы в 1963 году стал чемпионом СССР и победителем Спартакиады народов СССР.

В сборной СССР выступал в 1958-1966 годах. Стал олимпийским чемпионом 1964 года, чемпионом мира 1962 года, бронзовым призером мирового первенства 1966 года, победителем розыгрыша Кубка мира 1965 года и бронзовым призером чемпионата Европы 1958 года.

После окончания игровой карьеры перешел на тренерскую работу, возглавлял команды мастеров.

В 1998 году Юрий Венгеровский скончался во время тренировки. Похоронен в Харькове, на 2-м городском кладбище.

26 октября. В 1937 году родился Олег Сухобоков (1937-2008) – украинский археолог, ученый-славист, исследователь славянской и древнерусской истории, известный выпускник Харьковского госуниверситета.

В 1964 году окончил исторический факультет Харьковского государственного университета.

В студенческие годы увлекался античной историей и скифской археологией. Принимал участие в археологических исследованиях Херсонеса.

Работал в Институте археологии АН УССР и НАН Украины, пройдя путь от младшего научного сотрудника до ведущего научного сотрудника отдела древнерусской и средневековой археологии.

Изучал историю и культуру населения Левобережной Украины второй половины І — начала ІІ тыс. н. э., в частности восточнославянского племени северян, «хазарский период» в истории восточных славян, народов Хазарского каганата VIII—X вв., взаимоотношения хазар, алан и восточных славян в лесостепном Подонье.

Олег Сухобоков, археолог, ученый-славист, исследователь славянской и древнерусской истории

В 1901 году родился Бенедикт Наумович Норд (1901-1965) – театральный режиссёр, народный артист Украинской ССР.

В 1926 году окончил Белорусский театральный институт.

Работал во львовских и киевских театрах.

В Харьков приехал в начале 50-х. В 1952-1963 годах работал главным режиссером Харьковского украинского драматического театра имени Шевченко.

С 1960 года – профессор Харьковского театрального института.

Затем переехал в Москву. Был близким другом литератора Алексея Высоцкого и его брата Семена (отца Владимира Высоцкого).

26 октября. В 1892 году родился Андрей Заливчий (1892-1918) – украинский политический деятель и писатель.

Родился в бедной крестьянской семье. Считается внебрачным сыном владельца имения в селе Млыны, харьковского банкира Рубинштейна. На его средства поступил в 1-ю Харьковскую мужскую гимназию, которую окончил с золотой медалью. В 1913 году поступил на юридический факультет Харьковского университета. Был руководителем студенческого движения в Харькове, членом ЦК Социалистического юношеского союза.

В 1915 Заливчий стал одним из организаторов студенческого выступления против отправки на фронт неблагонадежных студентов. За это в том же году его приговорили к пожизненной ссылке в Тургайский край (современный Казахстан).

После Февральской революции 1917 вернулся из ссылки. Был членом Украинской Центральной Рады. Принадлежал к Украинской партии социалистов-революционеров (УПСР), входил в состав Харьковской организации. Поддерживал ориентацию левого крыла УПСР (боротьбистов) на союз с большевиками.

После установки гетманского режима действовал в подполье. Вошел в состав украинского повстанческого комитета, который руководил подготовкой восстания против гетмана Павла Скоропадского.

Написал автобиографический цикл новелл под общим названием «Из детских лет», которые издавались дважды – в 1919 и 1929 годах.

Погиб в декабре 1918 года. По приказу украинского военно-революционного комитета возглавил восстание против гетмана в Чернигове. Во время боя броневик, в котором находился Заливчий, пришел в негодность и остановился. Когда Заливчий выскочил из машины, гетманцы закололи его штыками.

Необычные животные поселились в центре Харькова (фото)

В Музеи археологии ХНУ им. Каразина открылась выставка “Пределы сакрального: культовые предметы населения лесостепной Скифии”.

На ней представлены культовые антропоморфные и зооморфные фигурки 5-4 ст. до н.э., обломки орнаментированных глиняных жертвенников, коллекция чернолощеной посуды с различным геометрическим орнаментом, инкрустированным белой пастой, разнообразные глиняные, костяные и роговые изделия.

Также на выставке можно увидеть артефакты с раскопок, которые представляют культовые традиции оседлого населения Днепровского Левобережного Лесостепи в 7-4 ст. до н.э.

Кроме того, отдельная экспозиция представлена полевыми фотографиями. Например, по некоторым из них можно пронаблюдать, как проходило обнаружение захоронения собаки с ожерельем (7 в. до н.э.).

Есть также фигурки животных с Циркуновского городища и скопления культовых хлебцев, найденных на поселении Ореховый Гай.

В отдельном модуле посетители выставки могут увидеть вещи из курганов скифского времени, которые имели сакральный смысл и использовались в погребальных обрядах. Некоторые из них уникальны и демонстрируются впервые.

Ознакомиться с экспонатами выставки можно до 30 июня по адресу: пл. Свободы, 4, главный корпус, цокольный этаж.

Фото: пресс-служба ХНУ им. Каразина

Подписывайтесь на наш канал в Telegram, чтобы быть в курсе самых важных и интересных новостей.


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.