Батько Вадима Мірошниченка пішов на фронт добровольцем у вересні минулого року, коли українські бійці кілометр за кілометром визволяли від окупантів міста і села Харківщини. Тоді родина саме повернулася до Харкова з Хмельниччини, з евакуації. Дома залишилися дружина і син-студент.
П'ятикурсник Вадим продовжив навчання у Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія» (ХГУ «НУА»)» – у війну він отримав диплом бакалавра і вступив до магістратури на факультет «Соціальний менеджмент». Йому цікаво було й далі вчитися в обраному після школи університеті. Але хотілося у такий час бути більш корисним.
Вадим Мірошниченко, студент 5 курсу ХГУ "НУА"
До війни Вадим брав участь у студентських волонтерських проєктах, працював у дитячому оздоровчому таборі, допомагав з однокурсниками вихованцям харківського дитбудинку. У війну займався збором книг та іграшок для дітей з деокупованих територій. Здавав кров для українських бійців.
А трохи більше тижня тому Вадим розпочав збір коштів на потреби ЗСУ. Підрозділу, де зараз служить батько хлопця, вкрай необхідні дрон, тепловізор та прилад нічного бачення. Це прохання батька і його командира.
«Мій батько зараз воює між Бахмутом і Соледаром, і його підрозділу потрібна допомога. Тому вирішив зробити все можливе, щоб передати необхідні їм технічні прилади», - написав хлопець в соцмережах.
Вадиму вдалося переконати багатьох повірити йому і підключитися до його волонтерського проєкту. За більш як тиждень перерахували близько 27,5 тис грн. Але треба 325 361 грн.
«І чим швидше ми назбираємо потрібну суму, тим краще. Цим обов’язково збережемо життя комусь із військових. На щастя, я не один. Мені допомагають сім’я, друзі, знайомі з університету. Навіть вдалося відшукати друзів батька, які разом з ним навчалися у технікумі. Вони також допомагають: і донатом, і репостом», - розповів GX Вадим.
Хлопець не багатослівний, але впертий і наполегливий. Таким віриш. Придбати потрібний дрон та інші технічні прилади – це його фронт, поки батько там, на передовій.
Зараз Вадиму не часто вдається поговорити з татом. Він переживає і з нетерпінням чекає, радіє кожному довгожданому дзвінку з фронту. Йому дуже не терпиться сказати: «Тату, в мене вийшло. Ми зібрали. І скоро ви отримаєте нашу посилку. Бережіть себе».
«Розумію, який складний час і скільки людей потребують допомоги. Але ж це - мій батько… Обов’язково потім відзвітую про використання коштів. Дуже сподіваюсь на вашу підтримку!» - написав хлопець в одному з листів-звернень.
Як швидко здійснюються волонтерські мрії і перші практики з донатства, «GX» розповість пізніше.
Надіслати кошти: https://send.monobank.ua/jar/2FMeWT9hMn
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua
Галина Половик
