Харків у XXI столітті. 2 березня – рашисти залишили шрами на тлі харківського храму (фото)

«Радійте! Я з вами – в усі дні» – ці слова, за святим писанням, промовила до людей Матір Божа в день свого Успіння і вознесінні на Небо. Матінка Божа завжди поруч з кожним, хто звертається до неї. Особливо це потрібно людям зараз, коли навколо стільки горя…

Пам’ятаємо! Для російських окупантів немає нічого святого… 2 березня 2022 року внаслідок обстрілу рашистами міста було пошкоджено Успенський собор Харкова.

У Харкові Собор Успіння Пресвятої Богородиці на вулиці Університетській, 11 — один із найстаріших православних храмів міста.

П’ятий із дванадцяти офіційних символів Першої столиці.

Трохи з історії міста та храму.

2 листопада в 1990 році відбулося перше богослужіння у відреставрованому Успенському соборі. Богослужіння провів митрополит Харківський та Богодухівський Никодим.

Реставраційні роботи було розпочато у 1973 році. До 1986-го – у значній частині завершено. Цього ж року у соборі було відкрито органну залу.

Але війна нещадна навіть до святинь: 2 березня 2022 року внаслідок обстрілу рашистами міста було пошкоджено Успенський собор Харкова (вибиті вікна та вітражі, пошкоджено церковне начиння та оздоблення, про це розповіли в Харківській Єпархії Української Православної Церкви).

Згідно з легендою, під час його зведення мер Харкова Василь Ламакін вимагав переробити проєкт і зменшити висоту дзвіниці. Однак архітектор Євген Васильєв його перехитрив. Замість загальної висоти він поставив на кресленні розміри кожного ярусу. Складати ж їх мер не став. Завдяки цьому Харків став володарем унікальної дзвіниці заввишки 89,5 метра, яка до 2006 року була найвищою будівлею Першої столиці.

Її будівництво тривало двадцять три роки. На будівництво витратили 3,5 млн штук цегли. Товщина стін в основі перевищує чотири метри. На ній було встановлено дванадцять дзвонів вагою від шістнадцяти тонн до восьми кілограмів. У 1862 році на дзвіниці був встановлений годинник з боєм, замовлений у Парижі у фірми «Борель».

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, Харківська Єпархія Української Православної Церкви, відкриті джерела