Есе про еґо: важливість ментального рівня розвитку

«Ототожнитись із розумом означає потрапити в пастку часу,

тобто виробити компульсивну звичку

жити винятково спогадами та очікуваннями.

 А це призводить до постійної зосередженості

 на минулому чи майбутньому.

 Ви відмовляєтесь шанувати й

визнавати мить теперішню та позбавляєте її права на існування.

Такий тип поведінки стає нормою,

 адже минуле забезпечує вам ідентичність,

а майбутнє обіцяє спасіння чи наповненість

у тій чи іншій формі. І одне, і друге є ілюзією».

Екгарт Толле «Сила Моменту Тепер»

10 жовтня в Україні, як і у всьому світі, відзначили День психічного здоров’я. У зв’язку з цим хочу звернути увагу до важливої теми — ментального рівня розвитку, тобто нашого розуму або еґо. Всі ці слова я виставила в один смисловий ряд, оскільки йдеться про одне і те саме —  мислення, яке від початку надається природою людині, аби вона могла гармонійно функціонувати у соціумі, навчатися, розвиватися, здобувати знання, отримувати професію, зростати в багатьох сферах життєдіяльності.

Дбати про ментальний рівень вкрай необхідно, і тут головне дотримуватися балансу, аби наше справжнє еґо не ставало хибним, помилковим, неадекватним і не накоїло біди. Перед тим, як розповісти, про яку біду йдеться, хочузазначити, що користуюся поняттями справжнього еґо(або істинного «я») та несправжнього еґо (хибного, помилкового, неадекватного), які пропонуєу своїх книгах«Сила моменту Тепер», «Нова Земля»німецький письменник, філософ, духовний наставник Екгарт Толле. Також він органічно пов’язує з еґо теми стану присутності, психологічного та годинникового часу, миті «Тепер, Тут і Зараз» тощо. Толле стверджує, не варто шукатищастя в розумі, ментальному рівні, в еґо, істина — лише в миті «Тепер», коли процес мислення уповільнюється або завмирає на певний період, замість цього приходить щось справжнє, свідоме, те, що вкорінене в Бутті, що дається людині від народження, разом з цим може зненацька виникнути одна тривала та якісна думка-осяяння, що надихне на творчість, за допомогою якої народиться те, що призведе до Просвітлення (істини, благодаті, присутності «Тут і Зараз», умиротворення —щастя).

Тепер повернуся до «біди», про яку обіцяла розказати. Екгарт Толле запевняє, коли людина ототожнює себе лише із розумом-еґо (не дослухається до своєї природи,справжності, душі, Бога всередині себе), вона живе неусвідомлено,наче на автоматі, існує в режимі виживання (нужденності), не відчуває всієї краси життя навколо, застрягає в своїх проблемах, страхах. І тут і починається біда— оскільки життя на рівні еґо — це відчуттяпостійної нестачі чогось і нескінченні бажання.

«Потреби еґо безкінечні. Воно вразливе і в усьому вбачає загрозу, тому живе в постійному страху та вічно чогось прагне. Якщо ви збагнули, де системна помилка, більше не потрібно досліджувати його безконечні прояви, розбиратися в заплутаних особистісних проблемах. Еґо, завісно, таке обожнює. Воно завжди шукає чогось, до чого можна прив’язатись, аби захистити та підсилити ілюзорне відчуття власного Я, і воно з радістю вчепить до ваших проблем. Ось чому для багатьох людей іхнє Я міцно пов’язане з їхніми проблемами. Як тільки зв’язка відбулась, останнє, чого вони прагнуть — звільнитись від проблем. Бо це означає втратити себе. Так несвідоме еґо дає свій значний внесок у підтримку болю і страждань на планеті», – каже Екгарт Толле в книзі «Сила моменту Тепер».

Щоб абстрагуватися від розуму або еґо, необхідно забути про поняття часу, оскільки це лише ілюзія. Якщо ми припинимо думати про минуле та майбутнє і житимемо лише у теперішньому часі (а найкращий спосіб бути в ньому, це займатися улюбленою справою, творчістю, наукою, радіючи від процесу; також не менш дієвим є медитація, молитва чи просто насолода чи споглядання краси природи), то наш розум вмикатиметься лише тоді, коли нам потрібно виконати певну роботу. Треба вміти користуватися розумом, оскільки це інструмент, який людина повинна застосовувати в роботі, навчанні, не варто допускати того, щоб розум користувався нами.

Отже, турбуючись про психічне здоров’я, ми маємо дбати не тільки про свій розум, виконуючи бажання нашого еґо, а й про єдність і природністьвласного буття, аутентичність істинного Я, оскільки умиротворення, благодать приходять тоді, коли розум стає помічником, а не господарем. І тільки в стані усвідомленості, присутності «Тут і Зараз» відчувається справжня радість буття, свобода і ментальна тиша, яку не може дати ніяке еґо.

Авторка: Олександра Суфіянова