Перейти до основного вмісту

Автор: новина GX

RTP і волатильність без жаргону: як читати характеристики ігор – Парі Матч Вхід

RTP і волатильність – це дві цифри, які дозволяють вибрати гру свідомо. Перша каже, яку частку ставок гра повертає у довгій перспективі. Друга описує темп виплат: рівний «дощик» чи рідкі, але відчутні хіти. Якщо читати ці параметри правильно й поєднувати їх із власними межами часу та бюджету, вечори стають спокійнішими, а рішення – зваженішими.

Що таке RTP і як ним користуватися – Парі Матч Вхід

RTP (Return to Player) – це відсоток від суми ставок, який гра повертає гравцям на довгій дистанції. Якщо написано 96%, це означає: в середньому з кожних 1 000 ₴ ставок «повернеться» 960 ₴ у вигляді виграшів, а 40 ₴ – середня маржа гри. Важливо пам’ятати: RTP працює на великій кількості обертань і не гарантує результату в конкретній короткій сесії.

Корисна точка для уточнень і базових вимог – Парі Матч Вхід. Там зручно тримати під рукою розділи з довідковими описами механік і нагадування про інструменти самоконтролю (ліміти часу/депозитів, тайм-аути). Це не заклик, а «якір», куди варто заглядати перед великими вечорами, щоб не блукати сторонніми сайтами.

Як рахувати очікуваний результат на побутовому рівні? Беремо свій план ставок на сесію і множимо на маржу. Наприклад, ви робите 200 обертань по 5 ₴, тобто загальний обсяг – 1 000 ₴. За RTP 96% очікувана втрата дорівнює 4%, отже ≈ 40 ₴. Це не «рахунок на касі», а орієнтир: якщо фактичний мінус зазвичай виходить значно більшим, можливо, ви обираєте занадто нервові ігри або тримаєте ставку зависокою для вашого банку часу й коштів.

Ще одна прикладна деталь: два слоти з однаковим RTP можуть відчуватися по-різному. Причина – волатильність. Саме вона пояснює, чому на дистанції 200–300 обертань у вас або рівний «пилоток» виграшів, або довгі тиші з окремими великими спалахами.

Волатильність: темп виплат, довжина «тиші» та міра ризику

Волатильність умовно ділиться на низьку, середню та високу.
Низька дає часті невеликі виплати. Такий темп підходить для коротких сесій, коли ви хочете більше підтверджень «що щось відбувається», а не сидіти в очікуванні рідкісних хітів.
Середня – баланс: періодично прилітають більші виграші, але між ними можуть бути спокійні відрізки.
Висока – довгі тиші й рідкі великі події. Вона вимогливіша до банкролу і часу: якщо ставити високо і крутити недовго, легко отримати сесію без жодної цікавої події.

Як перекласти це на практику?

Якщо у вас 45–60 хвилин і скромний бюджет, обирайте низьку або середню волатильність і менший номінал ставки. Так ви побачите більше раундів і отримаєте корисний зворотний зв’язок від гри.

Якщо плануєте довшу сесію з великим запасом часу, середня/висока волатильність стає цікавішою – але лише за умови контрольованої ставки і чітких меж.

Міфи, на які витрачають гроші й нерви

Міф 1. «Після затяжної серії невдач гра винна нам виграш».
Ні. Результати незалежні, а RTP працює на довгій дистанції. Дві сотні обертань – це ще не довга дистанція.

Міф 2. «Високе RTP = щедрі виплати сьогодні».
RTP – це середня оцінка на тисячах і мільйонах раундів. Конкретна година може бути як вдалою, так і «порожньою», і це не суперечить цифрі в описі.

Міф 3. «Волатильність – це про шанси виграти».
Волатильність – про темп і розмір подій. Шанси на будь-який конкретний результат задає механіка гри, а волатильність лише розкладає ці шанси у часі.

Міф 4. «Підняв ставку – прискорив RTP».
Ставка впливає на масштаб коливань у гривнях, але не «підкручує» математичну модель. Якщо потрібно більше «подій» у сесію – зменшуйте номінал і збільшуйте кількість обертань, а не навпаки.

Як підібрати ставку і довжину сесії під RTP/волатильність

Починайте з двох цифр: бюджет сесії та час. Наприклад, у вас 300 ₴ і 60 хвилин. Візьмемо слот із RTP 96% і середньою волатильністю. Щоб мати 200–300 обертань (приблизно годину гри), ставка 1–1,5 ₴ – це реалістично. Якщо ставити 5 ₴, то ті самі 300 ₴ «згорять» у рази швидше, а кількість раундів різко впаде – сесія стане короткою і нервовою, а висновки – поспішними.

Інша ситуація: ви хочете спробувати високу волатильність. Тоді ставку варто ще зменшити (наприклад, до 0,5–1 ₴) або збільшити бюджет/час так, щоб мати шанс «дожити» до події. Суть не в тому, щоб «дотягнути до великого хіта», а в тому, щоб зробити сесію керованою: більше раундів = більше інформації для себе.

Корисна звичка – журнал на 5 полів: дата, гра, RTP/волатильність із опису, ставка/тривалість, короткий висновок («надто нервово / комфортний темп»). За 2–3 тижні з’являються власні патерни, і вибір стає спокійнішим.

  • RTP = довга дистанція. Для прикидки очікуваного мінуса множте обсяг ставок на (100% − RTP).
  • Волатильність = темп. Низька – більше дрібних виплат; висока – рідкі, але великі події і довгі «тиші».
  • Ставка від часу. Менший номінал = більше раундів і точніший «портрет» гри.
  • Міфи гальмують. RTP не «прискорюється» ставкою; серії не пам’ятають минулого.
  • План вечора. Ліміти часу/депозитів, тайм-аут напоготові, «вікна тиші» для підсумків.

Підсумок

Фінальна думка проста: RTP розповідає про середню віддачу, волатильність – про ритм. Коли ви узгоджуєте ці параметри зі своїм часом і бюджетом, зникає поспіх, а сесії стають передбачуванішими. Вечори перестають «розтікатися», рішення приймаються в межах, а короткі нотатки після гри дають ясність на майбутнє. Такий підхід і є здоровою звичкою для сезону з насиченим календарем – без тиску, без метушні і з повагою до власних меж.

Харків у XXI столітті. 22 жовтня – відбувся футбольний матч між чиновниками (фото)

22 жовтня 2011 року в Харкові відбувся поодинокий футбольний матч. На поле вийшли команди Харківської та Львівської міських рад. За обидві команди за одним таймом зіграв головний тренер футбольного клубу «Металіст» Мирон Маркевич.

Раніше у травні 2011 року депутати Харківської міськради виграли у львівських колег у товариському футбольному матчі з рахунком 2:1.

У жовтневому матчі також перемогли харків’яни – 2:0.

17 жовтня в історії Харківщини: цікаві факти та яскраві особистості минулого і сьогодення (фото)

17 жовтня 1921 року у Євпаторії народилася Марія Гороховська (1921-2001) – гімнастка, олімпійська чемпіонка, яка жила та тренувалася у Харкові.
Саме на харківський період спортивної кар’єри Марії припали її олімпійські успіхи. Вона виступала за харківський спортивний клуб “Будівельник”.

В 1952 році вперше взяла участь в Олімпіаді (Ігри проходили в Гельсінкі).
Горохівська не лише стала першою олімпійською чемпіонкою в індивідуальній першості, здобула 2 золоті медалі та 5 срібних, а й встановила низку рекордів.
Гімнастка виборола найбільшу кількість медалей (сім) на одній Олімпіаді; стала олімпійською чемпіонкою у віці 30 років, що перевищує вік усіх інших абсолютних олімпійських чемпіонок.

1954 року Горохівська завоювала золото в командних виступах на чемпіонаті світу в Римі.

Після закінчення спортивної кар’єри виїхала з Харкова до Євпаторії. 1990 року емігрувала до Ізраїлю.

17 жовтня 1897 року народився Олександр Брускін (1897-1939) – директор Харківського тракторного заводу.

Народився у сім’ї торговця шкірою Давида Брускіна. 1922 року закінчив Харківський технологічний інститут.
Працював на різних харківських підприємствах – «Серп та молот», Харківський паровозобудівний завод.
1932 року Брускіна призначили директором Харківського тракторного заводу.
У 1938 році заарештований і засуджений до вищої міри за звинуваченням у участі в контрреволюційній організації.
Розстріляний 7 березня 1939 року. Реабілітований 7 грудня 1955 року.

17 жовтня 2008 року представники регіональних ЗМІ повідомляли про підготовку до зйомок фільму “Дау”. Зокрема, у Харківському аеропорту будували макет знаменитого літака К-7.

Цей літак, який за великі розміри називали «Повітряним Держпромом», сконструював харківський авіаковтруктор Калінін.

За сценарієм, на К-7 до Харкова прилітав герой стрічки, відомий фізик Лев Ландау.

17 жовтня 2016 року в Дворічній презентували музей Іллі Мечникова. Музей відкрили у Центрі дитячої та юнацької творчості.

Ілля Мечников народився у селі Іванівка колишнього Дворічанського району.
Представники Центру перемогли в обласному конкурсі міні-проектів розвитку територіальних громад. На облаштування музею, а також художньої школи у будівлі Центру влада направила близько 120 тисяч гривень.
Мечников став лауреатом Нобелівської премії 1908 року за дослідження у галузі фізіології та медицини.

Довідка. Селище міського типу зараз є центром Дворічанської громади. До проведення адміністративно-територіальної реформи Дворічна була центром Дворічанського району.
Дворічна розташовна на сході Харківської області, неподалік від українсько-російського кордону. Заснована у 1660 році. Відстань до Харкова автошляхами – 138 км. До війни у Дворічній мешкало близько 3500 осіб.
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну селище Дворічна опинилося в окупації. Українська армія звільнила його восени 2022 року. З того часу Дворічна перебуває під постійними ворожими обстрілами.

17 жовтня 2025 року в Харкові відбувся перший в Україні Underground Tech-хакатон. Захід зібрав 29 команд студентів технологічних університетів, які генерували ідеї та разом із менторами працювали над концепцією індустріального підземного парку.
Студенти Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” (“НУА”) теж представили своєбаченнямайбутнього індустріального підземного парку.

Найкращі проєкти отримають подальшу підтримку — участь у пілотному проєктуванні та можливість стати частиною реальної трансформації міста. Докладніше про подію в відеосюжеті.

Ініціатором заходу став випускник Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” (“НУА”) – засновник та власник Української вагової компаніі Іван Мовчан.

Нагадаємо,  Іван Мовчан (“Українська вагова компанія”з 20.10.25 по 01.12.25 по понеділках та четвергах о 09.35 (онлайн) читатиме курс “Управління змінами та обмеженнями в бізнесі” (із можливістю отримати сертифікат). Реєстрація на курс за посиланням: https://forms.gle/vkNftiiRCS1xAUCM6

А ще, нагадуємо,  Харків незламний, бо його тримають незламні люди. Саме такий колектив Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” (“НУА”). Попри всі складнощі  часу вони не припиняють навчати дітей, даруючи світло знань.

Навчальний рік 2025/2026 стане ювілейним для незламного колективу.  “НУА” та Харків вже 35 років разом пишуть спільну історію (докладніше про відкриття навчального року в новині GX).

Цього ювілейного року для “НУА” новинний портал GX спільно із незламним колективом ЗВО буде згадувати пам’ятні сторінки історії Харкова та Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія”. Адже “НУА” та Харків вже 35 років разом пишуть спільну історію (посилання на проєкт).

Отож бо й сьогодні ми згадали, що цікавого відбувалося у незламному Харкові 17 жовтня і до чого доклав руку колектив НУА і його учні й випускники.

Фото та матеріал: НУА, відкриті джерела, Наталія Бойченко, GX

Vip House Parimatch: закриті події для фанів спорту та креативних спільнот

Закриті події – це не про пафос, а про формат, де легко познайомитися з однодумцями, послухати спікерів і спокійно обговорити ідеї. Такі зустрічі допомагають містам тримати пульс на інноваціях і культурі дозвілля. Коли все організовано чітко, учасники отримують змістовний досвід, а спільнота – нові зв’язки.

Харків – місто з активним ритмом. Тут важливо, щоб події були безпечними, корисними й відкритими для діалогу. Саме це очікують від сучасних форматів, де спорт, технології та креатив перетинаються з менторством і нетворкінгом.

Що таке Vip House Parimatch і як влаштовані закриті події

Vip House Parimatch – це закриті зустрічі у спортивно-культурному контексті, де головний акцент на досвіді учасника: якісний контент, доречні гості, зрозуміла логістика. Програма поєднує спілкування з лідерами думок, перегляд або обговорення спортивних моментів, музику й нетворкінг. Vip House Parimatch у такій логіці — приклад платформи, де поєднуються спорт, культура та спільна відповідальність за якісний досвід.

Навіщо це місту – користь для локальних спільнот

Для Харкова цінність простору, де слухають, а не лише говорять, очевидна. Закриті події збирають людей з різним досвідом – підприємців, креаторів, фанів спорту, айті-фахівців. У такому середовищі швидше з’являються колаборації, освітні ініціативи, благодійні проєкти. Важливі й «малі» ефекти: знайомства, що переростають у менторство, ідеї для локальних заходів, спільні волонтерські плани.

Організований нетворкінг корисний і для бізнесу, і для громадських ініціатив. Люди отримують не просто «подію на вечір», а платформу, що дає імпульс новим справам.

Vip House Parimatch та етикет відвідувача

Успіх зустрічі – це спільна робота організаторів і гостей. Для відвідувача прості правила працюють найкраще:

  • Приходьте вчасно й дотримуйтеся анонсованого дрес-коду – це полегшує роботу команди й створює комфорт для всіх.
  • Повага до простору та спікерів – мінімум шуму під час панелей, коректні запитання, короткі репліки по суті.
  • Нетворкінг без тиску – міняйтеся контактами за взаємної згоди, не нав’язуйте пітчів і продажів.
  • Фото та відео – зважайте на правила майданчика; іноді частина події не для публікації.

Якщо виникають питання щодо доступу чи місць, зверніться до команди на стійці реєстрації. Чим чіткіше сформулюєте запит, тим швидше отримаєте допомогу.

Як долучитися без зайвого пафосу

Квитки на закриті події розходяться швидко, тож краще діяти завчасно. Стежте за оголошеннями, підписуйтеся на новини, перевіряйте канали комунікації. Коли бачите анонс, звертайте увагу на формат – камерна дискусія, вечір із лайв-музикою чи перегляд важливої гри з експертним коментарем.

Короткий план підготовки допомагає уникнути зайвих рухів:

  • Перевірте дату, час і локацію – додайте подію в календар, закладіть час на дорогу.
  • Ознайомтеся з програмою – вирішіть, на яку частину зробити акцент: панелі, нетворкінг, музичний блок.
  • Продумайте мету – з ким хочете познайомитися, які питання поставити, які ідеї обговорити.

Так ви не лише приємно проведете вечір, а й отримаєте користь – нові контакти, відповіді та натхнення на проєкти.

Безпека, доступність і прозорість

На закритих подіях важлива передбачуваність. Організатори заздалегідь пояснюють, як відбувається вхід, де розміщені зони відпочинку, як працює реєстрація. Якщо простір має вікові обмеження або особливості доступу, це зазначають окремо. Відвідувачам варто мати документ, що посвідчує особу, – це стандартна практика для подій із обмеженим доступом.

Приватність – ще один пріоритет. Питайте, як обробляють персональні дані, чи можна прибрати своє фото з офіційного репортажу, якщо це важливо. Зрозумілі правила знімають напругу й дозволяють зосередитися на спілкуванні.

Міфи та реальність закритих подій

Часто закритим подіям приписують «прохід за бейджами» і жорстку ієрархію. Насправді камерний формат створюють для якості діалогу. Учасників відбирають не «за статусом», а за відповідністю темі та готовністю до конструктивної розмови. Це робить зустрічі корисними і для новачків, і для досвідчених гостей. У підсумку перемагає проста ідея: зміст і взаємна повага цінніші за гучні вивіски.

Після змістовного вечора з’являються колаборації між креаторами і бізнесом, зростає інтерес до локальних ініціатив, народжуються благодійні проєкти. Для міста це означає живу екосистему, де інновації не лишаються на слайдах, а переходять у справи.

Погляд уперед – що це дає Харкову

Події такої форми підсилюють міську екосистему: народжуються колаборації між креаторами й бізнесом, зростає інтерес до локальних ініціатив, виникають благодійні проєкти. Для учасників це можливість отримати концентрований досвід і нові зв’язки, для міста – живий імпульс до розвитку. Vip House Parimatch тут працює як платформа, що поєднує спорт, культуру й відповідальне ставлення до спільної справи.

Закриті події працюють тоді, коли все просто і по-людськи: зрозумілий формат, реальний зміст, увага до гостя. Для харків’ян це шанс отримати якісний вечір і знайти нові зв’язки. Спокійний тон, повага до правил і готовність слухати роблять зустрічі корисними для кожного учасника — і для міста загалом.

Мобільні спортивні ігри vs консолі: goxbet вхід, управління, мета та змагання

Мобільні й консольні симулятори створені для різного, але змагаються за одну увагу. Телефон перемагає швидким стартом і простотою керування. Консоль бере стабільною частотою кадрів, точністю геймпада і «великим екраном». Виграє той формат, який під конкретну мету пропонує короткий шлях до матчу, читабельні стани та прозорі правила. Точка входу має бути односкладною командою – goxbet вхід як звичний ярлик запам’ятовується швидше, ніж назви меню або ланцюжки переходів.

Вибір платформи варто починати з трьох відповідей: скільки часу є на гру, який тип керування зручний зараз, який рівень змагальності потрібен у найближчому сезоні. Після цього стає зрозуміло, де тренувати стандарти, де відпрацьовувати перші хвилини після пропущеного м’яча, а де просто зіграти швидку серію без зайвих налаштувань.

Керування та посадка в матч – телефон проти геймпада

На мобільних пристроях працює великий палець, тому зони торкання мають лежати в природних дугах. Добрий інтерфейс тримає кнопку підтвердження на екрані, показує підказки поруч із дією та відкриває числову клавіатуру там, де вводяться суми чи рахунки. Дотики доповнюються легкими вібросигналами – так відчувається момент удачі чи помилки без зайвого тексту. Для планшетів корисний рознесений макет, щоб не тягнутися до центру.

Геймпад дає точність і стабільний ритм. На консолях важливо мати чистий мапінг кнопок, швидкий доступ до пресингу та стандартів і однакову поведінку камери в режимах гри. Перевага консолі – передбачуваність. Якщо потрібно відточувати таймінги, а не пристосовуватися до різних екранів, перевага буде за телевізором і контролером.

Маршрут у хаб – goxbet вхід як коротка команда

Зручно, коли шлях до потрібного розділу складається з одного кроку: goxbet вхід працює як запам’ятовуваний ярлик: відкривається хаб, де видно поточні події, сезонні правила, найближчі матчі та швидкий перехід до конкретного режиму. Чим менше проміжних екранів, тим менше випадкових помилок і нервів. Повідомлення про стан мають бути короткими і людськими – що сталося, що відбувається зараз, що робити далі. Повернення після перерви має відкривати останню логічну точку, а не корінь меню.

Навігація з пам’яттю цінніша за декоративні ефекти. Позначки «обране», історія останніх подій, швидке відновлення – усе це економить кліки та час. Якщо трапився збій з’єднання, інтерфейс дає альтернативний шлях: повторити дію, змінити мережу, спробувати інший режим. Чим зрозуміліші відповіді, тим менше звернень у підтримку.

Жанри та режими

Кожна платформа має свій набір сильних сторін. Щоб не помилитися з очікуваннями, варто зіставити мету з форматом гри.

  • Симулятори з довгими таймерами – для відточування тактики, перебудов і стандартів.
  • Аркадні режими – для коротких серій, де важливі реакція і чистий контроль.
  • Менеджерські цикли – для роботи зі складом, календарем і довгими сезонними завданнями.
  • Кооператив і клуби – для дисципліни ролей, голосової координації та командної відповідальності.
  • Рангові сітки – для гравців, яким потрібні перевірені суперники і зрозумілий шлях у підвищеннях.

Цей поділ допомагає не плутати інструмент із результатом. Якщо потрібні тренування з тиском і відкатом рішень – більше користі дадуть рангові матчі на консолі. Якщо головне – швидкість і доступність, мобільний режим з короткими раундами працюватиме краще.

Підбір суперників, сезони, правила

Підбір суперників має враховувати недавню форму та затримку з’єднання. Видимий пінг і можливість обрати регіон знижують кількість односторонніх матчів. Сезонний дизайн тримає ритм: обмежені за часом події, чіткі завдання за навичками, зрозумілі вікна переходів. Після фіналу сезону коротка довідка «що зароблено» закриває коло і готує до наступного циклу. Античит працює тихо і швидко, а зворотний зв’язок не змушує розбиратися у жаргоні. Така середовище виховує дисципліну погляду: план на матч, перевірка виконання, зміна схеми за фактом.

Продуктивність і витривалість – швидкість важливіша за красу

Стабільність важливіша за зайві ефекти. На телефоні краще завантажувати ресурси поступово, кешувати популярні стадіони та форми, підготувати наступний матч у фоні через Wi-Fi. Коли пристрій нагрівається, автоматичний режим низького споживання прибирає важкі шари графіки та зберігає ритм кадрів. На консолі той самий принцип працює інакше – перевагу отримують стабільні 60 кадрів, а не експерименти з фільтрами. Читабельні повідомлення про затримки зменшують кількість перезапусків. Більшість низьких оцінок пов’язані з плутаниною, а не з рідкісними помилками.

Що має бути видно з першого погляду

Справедлива економіка читається одразу: як нараховуються винагороди, що входить до платних наборів, як працюють обмеження. Обмежені пропозиції не мають ламати базову траєкторію прогресу. Реклама, якщо є, не повинна перекривати керування. Коротке пояснення «чому саме ця пропозиція тут» підвищує довіру – якщо потрібен захисник, значить в складі бракує саме цієї ролі. Ця логіка однаково корисна і на мобільному, і на консолі.

Як обрати під власну задачу

На мобільному перемагає зручність входу та частота коротких сеансів. Тут goxbet вхід доречний як запам’ятовуваний ярлик для швидкого повернення до потрібного розділу. На консолі перемагає передбачуваність і контроль геймпада – корисно для тренування таймінгів, стартових п’яти хвилин і стандартів. Якщо потрібна командна дисципліна, зручніший голосовий зв’язок і стабільна картинка, варто обирати консоль. Якщо головна мета – зіграти коротку серію й протестувати нову комбінацію, доречніший телефон.

Фінальний акорд – як зберегти темп без зайвого шуму

Чіткі цілі, короткі маршрути та зрозумілі стани перемагають на будь-якій платформі. Там, де вхід у хаб позначено просто – goxbet вхід – менше помилок і менше зайвих рухів. Там, де матчмейкінг прозорий, сезонний календар читабельний, а повідомлення короткі та людські, зростає довіра. Обирати варто не «телефон чи консоль», а «яка задача стоїть зараз». Коли формат підбирається під мету, а навігація тримає пам’ять, кожен наступний матч починається швидше і завершується відчутним прогресом.

Жовтень – місяць обізнаності про рак молочної залози

Щорічно, 15 жовтня, в 44 країнах світу проводиться Всесвітній день боротьби з раком грудної залози, а 20 жовтня – Всеукраїнський день боротьби із захворюванням молочної залози.

Що це за хвороба

Рак молочної залози – найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок. У 2022 році рак молочної залози став причиною смерті близько 670 мільйонів жінок в усьому світі. Кожній четвертій жінці рак грудей діагностують уже на ІІІ–ІV стадії, коли ефективність лікування значно знижується.

Зрідка рак грудей трапляється і в чоловіків. Наприклад, у США 1 зі 100 випадків раку грудей діагностують у чоловіків.

За даними Національного канцер-реєстру у 2023 році в Україні зареєстровано 12 683 випадків раку молочної залози: 12 582 жінки; 101 чоловік, а 3553 людини померли внаслідок цієї недуги (3513 жінок і 40 чоловіків) — без урахування даних АР Крим та м. Севастополь.

Вразливі групи населення

До таких груп входять люди, в яких:

– є родичі першої лінії (мама, бабуся, сестра, тітка), які хворіли на рак грудей;

– не було вагітностей та пологів;

– перша вагітність була у 30 років чи старше;

– вік — понад 40 років;

– рано почалися менструації — у віці до 12 років;

– пізно настала менопауза — після 55 років;

– присутнє вживання гормональних контрацептивів протягом тривалого часу, а також гормональної замісної терапії в менопаузі.

Також до раку молочної залози вразливі люди з цукровим діабетом; надмірною вагою та ожирінням; які курять, вживають алкоголь; мають гіпертонічну хворобу; перенесли раніше рак грудей або рак яєчника; піддавалися впливу джерел радіації.

Причиною розвитку 21% випадків раку молочної залози, що закінчуються фатально, є саме вживанням алкоголю, зайва вага й ожиріння, а також фізична інертність, наголошує ВООЗ.

Які можуть бути симптом раку молочної залози

Симптоми:

– зміна розміру, форми або зовнішнього вигляду грудей;

– прозорі або кров’янисті виділення із сосків;

– зміна зовнішнього вигляду соска, у тому числі його втягнення/западання всередину, або шкіри навколо нього (ареоли);

– зміна кольору або структури шкіри грудей (набряк, збільшення або відчуття стягнутості);

– ущільнення або новоутворення в молочних залозах, які часто є безболісними;

– ерозії, кірочки, лусочки, виразки в зоні соска, ареоли;

– збільшення пахвових або надключичних лімфовузлів.

Якщо маєте такі симптоми, одразу звертайтеся до лікаря та не займайтеся самолікуванням.

Профілактика раку молочної залози

Рак молочної залози на ранніх стадіях має безсимптомний перебіг і не завдає болю, тому для його своєчасного виявлення необхідно:

– регулярно, не рідше одного разу на 2–3 роки, відвідувати мамолога або лікаря загальної практики для обстеження молочних залоз;

– жінкам старше 50 років — кожні 2 роки здійснювати мамографічне обстеження;

– також усім жінкам, старшим за 20 років, варто щомісяця самостійно обстежувати молочні залози (з 7-го по 14-й день менструального циклу).

Рак молочної залози – найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок. Щоб якомога раніше виявити перші ознаки цього захворювання, лікарі рекомендують окрім медичних оглядів у гінеколога та мамографї, періодично проводити вдома самообстеження грудних залоз.

Усім жінкам старше 20 років варто щомісяця самостійно обстежувати молочні залози. Діагностику слід виконувати на 6–12 день після початку менструації. У разі будь-яких змін у молочних залозах негайно зверніться до свого лікаря!

Як оглядати груди самостійно.

Обстежувати груди потрібно подушечками пальців. Застосовуйте три рівні тиску: легкий — для поверхневої тканини; середній — щоб прощупати середній шар; сильний — щоб дістатися до глибших тканин біля ребер.

  1. Станьте перед дзеркалом, опустіть руки вздовж тіла й уважно огляньте груди — їхню форму, симетричність, стан шкіри й колір сосків.
  2. Підніміть руки вгору й повторіть огляд — огляньте груди спереду, потім з обох боків.
  3. Заведіть ліву руку за голову, а правою обережно промацайте ліву молочну залозу на припухлості та потовщення: починайте з верхньої частини та рухайтеся по колу за годинниковою стрілкою.
  4. Повторіть те саме з правою молочною залозою, завівши праву руку за голову.
  5. Обережно стисніть кожен сосок між великим і вказівним пальцями, щоб перевірити, чи немає виділень.
  6. Ляжте на спину, повторіть пальпацію грудей круговими рухами, як у положенні стоячи. Звертайте увагу, чи немає набряків або ущільнень.
  7. Промацайте пахви з обох боків — перевірте, чи немає збільшення або болючості лімфовузлів.

 

Якщо ви помітили: набряк чи ущільнення в грудях, виділення з соска, зміни шкіри, почервоніння, морщення, «апельсинову кірку», збільшення чи болючисть лімфоузлів – не відкладайте візит до лікаря.

Обов’язково слід проконсультуватися з сімейним лікарем, щоб виключити ризики й вчасно отримати допомогу.

Нагадайте собі та близьким, що увага до свого здоров’я – це турбота про життя.

Джерело – Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб

Есе про еґо: важливість ментального рівня розвитку

 

«Ототожнитись із розумом означає потрапити в пастку часу,

тобто виробити компульсивну звичку

жити винятково спогадами та очікуваннями.

 А це призводить до постійної зосередженості

 на минулому чи майбутньому.

 Ви відмовляєтесь шанувати й

визнавати мить теперішню та позбавляєте її права на існування.

Такий тип поведінки стає нормою,

 адже минуле забезпечує вам ідентичність,

а майбутнє обіцяє спасіння чи наповненість

у тій чи іншій формі. І одне, і друге є ілюзією».

Екгарт Толле «Сила Моменту Тепер»

 

10 жовтня в Україні, як і у всьому світі, відзначили День психічного здоров’я. У зв’язку з цим хочу звернути увагу до важливої теми — ментального рівня розвитку, тобто нашого розуму або еґо. Всі ці слова я виставила в один смисловий ряд, оскільки йдеться про одне і те саме —  мислення, яке від початку надається природою людині, аби вона могла гармонійно функціонувати у соціумі, навчатися, розвиватися, здобувати знання, отримувати професію, зростати в багатьох сферах життєдіяльності.

Дбати про ментальний рівень вкрай необхідно, і тут головне дотримуватися балансу, аби наше справжнє еґо не ставало хибним, помилковим, неадекватним і не накоїло біди. Перед тим, як розповісти, про яку біду йдеться, хочузазначити, що користуюся поняттями справжнього еґо(або істинного «я») та несправжнього еґо (хибного, помилкового, неадекватного), які пропонуєу своїх книгах«Сила моменту Тепер», «Нова Земля»німецький письменник, філософ, духовний наставник Екгарт Толле. Також він органічно пов’язує з еґо теми стану присутності, психологічного та годинникового часу, миті «Тепер, Тут і Зараз» тощо. Толле стверджує, не варто шукатищастя в розумі, ментальному рівні, в еґо, істина — лише в миті «Тепер», коли процес мислення уповільнюється або завмирає на певний період, замість цього приходить щось справжнє, свідоме, те, що вкорінене в Бутті, що дається людині від народження, разом з цим може зненацька виникнути одна тривала та якісна думка-осяяння, що надихне на творчість, за допомогою якої народиться те, що призведе до Просвітлення (істини, благодаті, присутності «Тут і Зараз», умиротворення —щастя).

Тепер повернуся до «біди», про яку обіцяла розказати. Екгарт Толле запевняє, коли людина ототожнює себе лише із розумом-еґо (не дослухається до своєї природи,справжності, душі, Бога всередині себе), вона живе неусвідомлено,наче на автоматі, існує в режимі виживання (нужденності), не відчуває всієї краси життя навколо, застрягає в своїх проблемах, страхах. І тут і починається біда— оскільки життя на рівні еґо — це відчуттяпостійної нестачі чогось і нескінченні бажання.

«Потреби еґо безкінечні. Воно вразливе і в усьому вбачає загрозу, тому живе в постійному страху та вічно чогось прагне. Якщо ви збагнули, де системна помилка, більше не потрібно досліджувати його безконечні прояви, розбиратися в заплутаних особистісних проблемах. Еґо, завісно, таке обожнює. Воно завжди шукає чогось, до чого можна прив’язатись, аби захистити та підсилити ілюзорне відчуття власного Я, і воно з радістю вчепить до ваших проблем. Ось чому для багатьох людей іхнє Я міцно повязане з їхніми проблемами. Як тільки звязка відбулась, останнє, чого вони прагнуть — звільнитись від проблем. Бо це означає втратити себе. Так несвідоме еґо дає свій значний внесок у підтримку болю і страждань на планеті», – каже Екгарт Толле в книзі «Сила моменту Тепер».

Щоб абстрагуватися від розуму або еґо, необхідно забути про поняття часу, оскільки це лише ілюзія. Якщо ми припинимо думати про минуле та майбутнє і житимемо лише у теперішньому часі (а найкращий спосіб бути в ньому, це займатися улюбленою справою, творчістю, наукою, радіючи від процесу; також не менш дієвим є медитація, молитва чи просто насолода чи споглядання краси природи), то наш розум вмикатиметься лише тоді, коли нам потрібно виконати певну роботу. Треба вміти користуватися розумом, оскільки це інструмент, який людина повинна застосовувати в роботі, навчанні, не варто допускати того, щоб розум користувався нами.

Отже, турбуючись про психічне здоров’я, ми маємо дбати не тільки про свій розум, виконуючи бажання нашого еґо, а й про єдність і природністьвласного буття, аутентичність істинного Я, оскільки умиротворення, благодать приходять тоді, коли розум стає помічником, а не господарем. І тільки в стані усвідомленості, присутності «Тут і Зараз» відчувається справжня радість буття, свобода і ментальна тиша, яку не може дати ніяке еґо.

Авторка: Олександра Суфіянова

ПТСР в українців: яка психологічна ціна війни?

День психічного здоров’я або ментального здоров’я у світі та в Україні відзначається щороку 10 жовтня. Свято покликане звернути увагу на проблеми, пов’язані з психічним станом людини та підтримки людей з подібними захворюваннями.
Це особливо важливо під час війни, адже ракети рашистів ранять не лише тіло, а й душу…

“Дуже важлива тема, яка потребує уваги. Дякуємо за інформацію!” – написали фахівці HUB 057 Простір психологічної підтримки, адаптації та інтеграції

“До речі, дуже важлива та актуальна тема в наш час. Дбати про ментальний рівень здоров’я – це основне, і тут головне дотримуватися балансу, аби наше еґо, завдяки якому ми живемо в соціумі, не перетворювалося на хибне – помилкове еґо. Бо помилкове еґо в дії може наробити біди, що, в принципі, і відбувається у світі зараз”, – додала авторка важливих матеріалів на цю тематику Олександра Суфіянова.

Через війну в Україні (ще з часів 2014 року) завдяки засобам масової інформації набув попиту термін ПТСР — посттравматичний стресовий розлад. Одні джерела стверджують, що такий стан загрожує психічному здоров’ю нашої нації у майбутньому, інші — запевняють, масової небезпеки ПТСР не становить.

Що ж таке посттравматичний стресовий розлад, які його симптоми, як вони проявляються у різних людей, які стратегії самодопомоги для управління симптомами ПТСР у повсякденному житті існують, і чи відрізняються вони у демобілізованих військових від симптомів цивільного населення – про все цеі не тільки у нашому матеріалі.

Власне кажучи, перше слово цього терміну вже своїм префіксом «пост-» означає, що травматичний стресовий розлад (ПТСР) починається лише після того, як сталася психотравмуюча подія.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це психічний розлад, викликаний жахливою подією, яку людина пережила або стала свідком.

Що таке психотравмуюча подія?

Це будь-яка ситуація, що викликає страх, сильний стрес, жах, і впливає на психоемоційний фон людини. Йдеться про насильство, серйозну аварію, тяжку хворобу, смерть, загибель близької людини, участь у воєнних подіях, стихійних лихах тощо.

Психотравмуюча подія не є однаковою для всіх, адже в кожного для неї можуть бути суто індивідуальні підстави: усе залежить від особливостей психіки, попереднього досвіду, енергії та ресурсів. Наприклад, для когось, хто переніс, приміром, важке лікування онкології, рецидив цієї хвороби може бути причиною серйозного травмуючого досвіду.

У той же час, для людини, яка виросла в сім’ї військового, жила біля полігону і змалку щодня чула звуки пострілів, війна може не викликати сильного емоційного потрясіння.

У зв’язку з вище сказаним можна дійти висновку, що воєнні дії, які значною мірою вплинули на життя українців, по-різному відобразилися на їх психічному стані. Так, згідно з офіційними данимиелектронної системи Національної служби охорони здоров’я, показники, що свідчать про кількість осіб із посттравматичним стресовим розладом протягом 2021-2024 років, наступні:

  • 2021 рік — 3 167 пацієнтів,
  • 2022 рік — 7 051 пацієнт,
  • 2023 рік — 12 494 пацієнти,
  • 2024 рік — 3 292 пацієнти (на 06.03.2024).

Дані ж щодо кількості українців з ПТСР на 2025 рік від Міністерства охорони здоров’я поки відсутні.

Та якими б не були показники стосовно кількості пацієнтів із посттравматичним стресовим розладом, у період війни в Україні реальна ситуація цього питання значно перевищує цифри на папері, оскільки чимало людей часто не можуть усвідомити свій стан та не звертаються за допомогою до фахівців.

Психологиня і голова правління ГО «Харківський фонд психологічних досліджень», керівниця «ХАБ 057» Тетяна Грида розповідає, під час війни емоційний стан українців можна охарактеризувати як фізичне виснаження, емоційна нестабільність, постійна тривожність і страх за близьких — за таких умов дуже часто складно визначити свій реальний стан.Стосовно ж ПТСР,  пані Тетяна звертає увагу на низку симптомів, на які вкрай необхідно звертати увагу.

Це повторне переживання травматичної події (нав’язливі спогади,які важко зупинити, часті кошмари, флешбеки — переживання травматичної події так, ніби вона відбувається знову, фізична реакція на щось, що нагадує про травматичну подію).

Наступний тривожний сигнал — уникнення всього, що нагадує про травматичну подію: розмов, думок, місць, видів діяльності чи людей, які нагадують про неї.

Також притаманні підвищена тривожність і довготривалий збуджений стан, який важко самотужки вгамувати. Людина відчуває надмірну збудженість, постійно чекає на небезпеку, схильна до саморуйнівної поведінки — селфхарму (особливо серед підлітків) — зловживання алкоголем чи ризикованої поведінки, наприклад, агресивного водіння. Зачаступростежується дратівливість, спалахи гніву, агресія, глибоке почуття провини або сорому, порушення сну (труднощі із засинанням, численні пробудження), а також зниження концентрації уваги.

Значну роль мають негативні зміни у мисленні і настрої. Люди стикаються з порушенням пам’яті, приміром, забувають важливі деталі події. Виникають негативні думки про себе, інших, а також світ загалом, почуття безнадії. Розповсюджене явище — відчуття роз’єднаності з близькими, особливо між тими, хто залишився в Україні, і тими, хто виїхав за кордон.

Окрему увагу психологиня приділяє феномену емоційного оніміння — одному із механізмів психологічного самозахисту, що лякає своєю байдужістю і ускладнює здатність відчувати радість, любов чи натхнення. Як наслідок— втрачається інтерес до улюбленої діяльності чи спілкування.

За словами Тетяни Гриди, якщо думки і почуття, пов’язані із травматичною подією, не дають спокою понад місяць, а також посилюються, або коли є відчуття, що складно повернути своє життя під контроль, необхідно поговорити злікарем чи фахівцем із психічного здоров’я.

      Якщо ви вважаєте, що можете завдати собі або комусь шкоди або спробувати покінчити життя самогубством, негайно зверніться по допомогу до одного або декількох з цих ресурсів:

  • зверніться до близького друга або коханої людини;
  • зверніться до священнослужителя, духовного лідера або когось з вашої релігійної громади;
  • запишіться на прийом до лікаря або фахівця з психічного здоров’я;
  • отримайте безкоштовну консультацію фахівця психолога в одному з просторів психологічної підтримки Харкова “ХАБ 057”(Дмитрівська, 5) та Ужгорода “Станція УЖ”.

Тетяна Грида, голова правління ГО «Харківський фонд психологічних досліджень», керівниця «ХАБ 057»

За словами пані Тетяни, ще один важливий фактор, який дуже негативно впливає на розвиток ПТСР у людини — це відсутність або неможливість отримання соціальної підтримки.Зі сторони оточення — нерозуміння того, через що проходить людина з ПТСР. Зазвичай така байдужість і нехтування лише призводять до посилення розладу.Інша річ — коли особа з психотравмою потрапляє у фізично та емоційно безпечне середовище, де їй надають підтримку, приймають, то психотравмуючий стресовий розлад може і не статися взагалі. Крім того, така людина має здатністьперетворити свій болісний досвід на посттравматичне зростання. Подібний процес, безумовно, складний — особливо, якщо йдеться про випадки множинної психологічної травми, але він є реальним за умов, коли у нашому суспільстві інформуватимуть про природу ПТСР та матимуть бажання та змогу разом підтримувати одне одного, тим самим готуючись розуміти складний досвід, що переживають наші захисники.

Чим відрізняються симптоми ПТСР у військових від симптомів ПТСР цивільного населення?

Якщо говорити саме про демобілізованих військових, то ПТСР в них зачастумає більш складний емоційний спектр, — знає фахівець із реадаптації демобілізованих військових, звільнених у запас, Ігор Кулик з «ХАБ 057».Характерні ознаки: глибока депресія, почуття безнадії, сорому, провини, що часто ідуть вкупі зі зловживанням наркотиками, алкоголем. У ветеранів є сильне відчуження від рідних, складнощі у стосунках. Стосовно фізичних особливостей, це зазвичай розлади шлунково-кишкового тракту, головні болі, загострення хронічних захворювань. Тривожна і доволі часта ознака —проблема з концентрацією та пам’яттю.

У цілому ознаки ПТСР у військових кардинально не відрізняються від симптомівПТСР цивільних, просто у перших завдяки бойовому досвіду вони можуть бути більш стійкими та інтенсивними.

Справа лише в тому, що час виникнення симптомів посттравматичного розладу у кожного свій: у декого відразу після пережитої травмуючої події, а в когось через місяці і роки, — в останньому випадку треба говорити про ПТСР, що має відстрочений початок. Однак яким би період виникнення ознак цього розладу не був, треба вчасно звертатися до профільного фахівця — лікаря-психіатра, який призначить відповідне лікування.

Які ж існують стратегії допомоги людиніз симптомами ПТСР у повсякденному житті?

Під час надання допомоги необхідно пам’ятати про наступні правила:

  • у першу чергу, треба потурбуватися про власну безпеку, бо поведінка в особи у стані такого розладу непередбачувана: приміром, втрачаючи товаришів на полі бою, військовослужбовець може неадекватно поводитись зі зброєю;
  • не варто намагатися допомогти, коли є невпевненість у власних силах; лише внутрішня рівновага, щирість, чесність дають ефект у контакті з особою з ПТСР; стан людини, що пережила екстремальні події, не має лякати, адже її реакції – це природньо у неприродних обставинах; якщо є відчуття страху, спротиву, важливо визнати це і делегувати допомогу тому, хто дійсно готовий стати опорою для людини з ПТСР на даний момент;
  • слід затямити важливе правило «Не нашкодь!», часто крок назад дає можливість допомогти вчасно і правильно.

Стосовно демобілізованих військових, які мають ПТСР,запевняє фахівець із реадаптації демобілізованих військових, звільнених у запас, Ігор Кулик з «ХАБ 057», важливою є соціальна підтримка. Вона вкрай необхідна у комплексі із професійною допомогою – психотерапією та медикаментозним лікуванням. Тут йдеться і про тепле оточення родини, друзів, побратимів, і про організацію дозвілля демобілізованих військових.

Фахівець з реадаптації демобілізованих військових Ігор Кулик (ХАБ 057»)

До слова, у харківському «ХАБі 057»—просторі психологічної підтримки, адаптації та інтеграції харків’ян та ВПО – працює фахівець з реадаптації демобілізованих військових Ігор Кулик. Тут можна отримати безоплатну допомогу з наступних питань:

  • підготовка до співбесіди з роботодавцем;
  • консультації для роботодавців щодо працевлаштування військових;
  • складання резюме;
  • рекомендації щодо спілкування з HR-фахівцями;
  • супровід під час працевлаштування;
  • отримання зворотного зв’язку від роботодавця.

Завдання реалізується в рамках проєкту «Психосоціальна підтримка та психічне здоров’я (MHPSS) як основа для відновлення та зміцнення суспільства (модуль 2)».
Проєкт реалізується Fundacia HumanDoc (республіка Польща) і Харківський фонд психологічних досліджень ГО Проєкт фінансується програмою польського співробітництва з розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

Наші контакти:

+380 95 742 67 65 (Viber, WhatsApp, Telegram)

+380 57 716 03 29 (мобільний, багатоканальний)

+380 99 00 55 057

Підписуйтесь на нас у Телеграм, Фейсбук, Інстаграм — “ХАБ 057”.

Автор – Олександра Суфіянова

Війна триває, а довіра зростає: підсумки ініціативи психологічної допомоги дітям і батькам у Харкові та Львові

У жовтні 2025 року добігає кінця проєкт «Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка переміщених українців та українок», що реалізує ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» у партнерстві зі словацькою організацією Ipčko та за підтримки міжнародної платформи Global Giving. Йдеться не просто про психологічну допомогу дітям та їхнім батькам у медичних закладах Харкова (КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради – Діти) та Львова (Лікарня Святого Миколая) — протягом десяти місяців ця ініціатива сформувала нову культуру психологічного супроводу в умовах війни та хронічного стресу.

Дитинство під тиском стресу в умовах обстрілів

Харків — прифронтове місто, де сирени стають частиною щоденності. Обстріли, що відбуваються з різною інтенсивністю, особливо впливають на маленьких пацієнтів місцевих лікарень. Найбільше важко тим, хто бореться зі складними діагнозами — онкологією, нирковою недостатністю, травмами, які потребують тривалого лікування. Багато дітей через війну втратили можливість жити звичним життям: гратися у дворі, ходити до школи чи обіймати тата з мамою.

У КНП «Міській клінічній багатопрофільній лікарні № 25» Харківської міської ради зараз проходять лікування дітки та підлітки не лише з міста, а й з усієї області. Тут є пацієнти — сироти, які втратили батьків під час обстрілів, а також ті, хто тимчасово вилучений із сімей через складні соціальні обставини або батьків, які позбавлені батьківських прав.

У цьому медзакладі налічується вісім відділень, і команда проєкту отримала дозвіл працювати в них. Психологи охоплюють всі відділення, а музикотерапевти і клоунотерапевти — шість. Їхня задача надскладна: повернути дітям принаймні трохи відчуття безпеки.

Автор фото – Олександра Суфіянова. На фото клоунотерапевтична сесія в одній з палат в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25» Харківської міської ради – Діти

«Війна не закінчилася, і робота наших психологів, музичних терапевтів та клоунів-терапевтів спрямована на зниження рівня стресу, відволікання дітей від воєнної ситуації та відновлення нормального дитинства. Особливо це стосується дітей зі складними діагнозами, такими як онкологія та ниркова недостатність (діти регулярно проходять діаліз нирок)», — розповідає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Лікарня Святого Миколая у Львові

Цей медзаклад, що має всеукраїнський статус (розрахований на 440 ліжок, 21 відділення, працюють сотні фахівців), із перших днів повномасштабної війни став рятівною локацією для тисяч дітей. Саме сюди евакуювали більше пів тисячі поранених дітей ще у весняні місяці 2022 року. З тих пір кількість пацієнтів тільки зростала, а навантаження на лікарів і психологів збільшилося у п’ять разів.
І саме тут психологічна підтримка стає таким же вкрай необхідним ресурсом, як ліки або хірургія.

Фото Лікарні Святого Миколая  у Львові. Фотографка Марфа Шумкова.

Як працює команда

Проєкт стартував у грудні 2024 року. Протягом перших тижнів підібрали команду фахівців: психологів, музикотерапевтів, клоунів-терапевтів — вони почали працювати паралельно у двох містах і використовували мінімально інвазивні методи допомоги.

У Харкові за час проєкту відбулося кілька десятків групових сеансів клоунотерапії, музикотерапії та індивідуальних психологічних консультацій. Атмосфера в палатах змінювалася буквально на очах: діти сміялися, залучалися до клоунських вистав, експериментували зі звуками і музикою.

Щоб зрозуміти, як саме відчувається ця робота «з середини», ми запитали клінічну психологиню Владиславу Андрущенко з КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР — відділення «Діти».

Автор фото – Владислава Андрущенко.

Посередині на фото психологиня Владислава Андрущенко з КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР —  «Діти», ліворуч – клоунотерапевтка Ольга Ковзікова (Коко), праворуч -клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік).

– З якими викликами довелося зіткнутися під час цього проєкту?

—Для мене у цьому проєкті викликів як таких менше, ніж прикладів згуртованості та взаємопідтримки, оскільки він сталий, команда давно спрацьована, і це дуже відчувається… Найбільший ресурс полягає у тому, що ми не працюємо поодинці, а маємо можливість комплексно дивитися на ситуацію з дитиною. Наприклад, у відділенні з’являється нова дитина. Я маю скерування від лікаря, який бачить у неї, припустимо, агресивну поведінку. Я проводжу своє дослідження, після заняття зі своїми спостереженнями підходять музикотерапевти, далі чую від клоунів – як ця дитина поводилася в грі, у палаті. І раптом вимальовується певна картина – така цільна «оптика», що дає змогу набагато краще розуміти, що відбувається з дитиною, і робити більш влучні висновки. Як наслідок – вона отримує набагато якіснішу допомогу – і від мене, і від лікарні, і від усієї команди.

Отже, вважаю, що виклики для нас – це, скоріше, кожна нова дитина, якій ми надаємо підтримку, оскільки це завжди щось невідоме, новий досвід, нова особлива історія.

Що до викликів, враховуючи Харків, який уже четвертий рік живе в умовах війни, не можу сказати, що це стало для нас «новим викликом». Ми зіштовхнулися з дітьми, які щойно втратили свій дім, мали гострі стресові реакції, втратили близьких. Але завдяки цьому проєкту й підтримці всередині команди ми мали можливість це не лише витримувати, а й опрацьовувати разом. Ми вчимося підтримувати одне одного так само, як підтримуємо дітей. І в цьому, мабуть, найбільша цінність.

– Як змінилася атмосфера в лікарні з грудня 2024 року (тобто від початку цього проєкту)?

—Так, зміни є, вони відчутні, ми їх спостерігаємо щодня… Найбільший успіх проєкту — зростання довіри до психологічної служби. У нас є сталі заняття з музикотерапії, регулярні виходи клоунів із їхніми ігровими та кризовими інтервенціями — це бачать і батьки, і лікарі. Коли я розповідаю про те, які саме інтервенції застосовували наші музикотерапевти чи клоуни, формується більш професійне, глибоке ставлення до психологічної служби, до нашої команди та до методів, які ми використовуємо.

Батьки, у свою чергу, відзначають, наскільки швидко діти адаптуються в стаціонарі. Ті, хто лікувався у попередні роки, коли музикотерапії ще не було (клоуни з нами вже давно, і це теж важливо), помічають, що тепер процеси відновлення й пристосування до лікарняних умов відбуваються значно швидше. Можна сказати, що у дітей з’явився справжній “стрибок” у швидкості адаптації.

Особливо цінні— зміни у ставленні до психологічної служби. Батьки дедалі частіше діляться своїм досвідом між собою, працює своєрідне «сарафанне радіо»: родини звертаються саме за рекомендаціями інших батьків, які помітили позитивні зміни у своїх дітей після нашої роботи. Люди почали більше довіряти і мені як фахівчині, й самій психологічній службі лікарні. До слова — наша служба існувала й до проєкту, однак саме завдяки новим можливостям у розширенні послуг ми можемо робити більше, ніж дозволяється, згідно зі стандартним пакетом НСЗУ — це, безумовно, внесок цього проєкту.

Найбільший успіх проєкту — зростання довіри до психологічної служби. Тож нехай зростає гарна слава психологічної служби у харківських дитячих лікарнях.

А як же змінюється атмосфера лікарні завдяки клоунам-терапевтам? Про це ми запитали клоунотерапевтку Ірину Авдєєву, яка здійснює виїзні клоунотерапевтичні сесії разом з іншими клоунотерапевтами у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25».

Автор фото Олександра Суфіянова

Праворуч на фото клоунотерапевтка Ірина Авдєєва (Зая), ліворуч – клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік) в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25» Харківської міської ради – Діти.

  • Зміна атмосфери в лікарні — це таке комплексне та об’ємне поняття, це про якість послуг для пацієнтів. Зміна атмосфери не миттєвий, а довготривалий процес, вкладання сил багатьох фахівців. Лікарняні клоуни є часткою в тому, ми займаємося своєю справою, йдеться про пацієнтоорієнтований, навіть «людяноорієнтований» процес. Це коли в лікарні діти перестають бути лише об’єктами лікування, а батьки гарантами того лікування.

От уявіть таку картину: потріскані стіни, покриті олійною фарбою, побиті вікна, затягнуті плівкою, незручні ліжка з сітками, відсутність ліків, обладнання, кашка-розмазня на обід… Так, це жах. 

Потім на стінах з’являються кольорові малюнки з тваринками, зручні ортопедичні ліжка, смачна їжа, усміхнені медсестри в одягу зі слониками, сучасне обладнання, ігрові кімнати з іграшками та музичними інструментами, психологи, клоуни в яскравих костюмах. От ми є частиною цього процесу змін. Є помилка, що ми несемо завжди сміх та радощі. Це не так, ми підтримуємо, ми поруч, ми сумуємо та радіємо разом із дитиною, батьками, персоналом.

  • Чи є у вас момент чи історія з маленькими пацієнтами, яку ви запам’ятали назавжди?
  • Згадується робота в укритті лікарні одразу після прильоту КАБ неподалік. Загроза ще зберігалася, тому всі маленькі пацієнти з батьками та персонал спустилися до укриття. Такої кількості переляканих дитячих очей і стурбованих батьків я не бачила ніколи. Коли ми зайшли до укриття, я спочатку навіть розгубилася, це було нелегко. Бо мова йшла не про веселощі, а підтримку та зняття напруги — на скільки це можливо в таких обставинах. 

Я взяла ідею: начебто всі зібралися на виставу, і почала роздавати “квитки” — це такі наліпки з мемами котиків. Таким чином опинилася у вузькому коридорі — вздовж стіни на лавці сиділи діти з батьками, атмосфера була напружена, наліпки та моя гра на укулеле не дуже допомагали. І тут відбулося диво, такий подарунок для клоуна… Я відчула, як хтось тягне мене за штани. Позаду мене маленька дівчинка місяців 6 – 8 з цікавістю досліджувала простір у ліжку з бічними сторонами з паличок. Я потрапила в поле її цікавості, тобто саме мої штани. Я грала та спочатку начебто не помічала це, люди в коридорі почали сміятися. Затим витримала клоунську паузу, продовжувала «виступ», не помічаючи, що дівчинка грається зі смугастою тканиною моїх штанів… Сміх посилився. Тут я повільно повернулася до дівчинки та звернулася до неї. Ми були знайомі та я знала її ім’я. «Ти модниця, ти хочеш зняти мої красиві штани в смужечку? Але я не можу виступати без штанів». Всі в коридорі почали сміятися. Це диво, це була моя маленька помічниця! Так просто та водночас складно — влучно помітити та відреагувати на обставини. Ця дія малечі була мені подарунком, моя реакція була кумедною, що дозволило розрядити атмосферу, знайти контакт із людьми в таких нелегких обставинах. Після цього ще чотири години ми працювали і в укритті, і по відділеннях. Це лише був початок, такий вдалий початок.

Окрім клоунотерапії, важливий компонент роботи у лікарні— музикотерапія.

Це психокорекційна методика, ціль якої — знизити рівень тривожності, відрегулювати емоційний стан і сформувати ресурсне ставлення до процесу лікування. Для дітей, які перебувають на стаціонарному лікуванні, музикотерапія не лише засіб емоційної саморегуляції, а й ефективний механізм адаптації до стресових умов. Про специфіку  застосування музикотерапії у дитячих лікарнях ми дізналися у Юлії Ніколаєвської, докторки мистецтвознавства, професорки, проректорки з творчої роботи та інноваційного розвитку ХНУ мистецтв імені І. П. Котляревського.

На фото Юлія Ніколаєвська, докторка мистецтвознавства, професорка, проректорка з творчої роботи та інноваційного розвитку ХНУ мистецтв імені І. П. Котляревського в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 25» Харківської міської ради – Діти

—  Чим музикотерапія допомагає дітям у лікарнях і чому вона так добре працює саме у стресових умовах?

Музикотерапія є незвичною для лікарень, думаю, це перший плюс, тому що в наших умовах, в наших лікарнях не так часто можна зустріти музикотерапевта, тому, перше, спрацьовує інтерес, і, по-друге, спрацьовує незвичний формат, тому що зазвичай діти приходять зі словами «та ні, я грати не вмію, нічого не хочу, нічого не буду», а йдуть вони, наприклад, написавши пісню або зігравши на інструментах, уходять дійсно з відчуттям, що він зміг, і це маленька перемога, яка так необхідна під час лікування, тому заняття музикою взагалі, і, власне, музична терапія, є таким гарним кейсом. Чому саме терапія? Тому що часто ці заняття музикоюдопомагають зняти стрес,  поліпшити настрій, допомагають, скажімо, розібратись в яких ось внутрішніх проблемах, причому зробити це легко, граючи, навіть прийняти лікування, тобто коли ти приймаєш себе, ти приймаєш лікування.

Які інструменти або методики найбільше «відгукуються» дітям під час ваших занять?

— Ми використовуємо їх не так багато, тому що, власне, справжньої музичної терапії в лікарні не виходить, адже діти постійно змінюються, тому у нас є така інтервенція одноразова, можна сказати, інколи дворазова, інколи діти повертаються через певний час. Хоча минулого року у нас були такі кейси, коли декілька разів поспіль, тижнів поспіль, ми могли займатися з одними і тими ж дітками, хоча не можна сказати, що це була група, яка займалася декілька разів, це важливо розуміти, тому ми підлаштовуємося під групу кожного разу, причому під вік, вікову категорію. Здебільшого спрацьовують такі інструменти — створення музики, імпровізація – коли дитина розуміє, що це не складно, що вона може, що один біт, який вона зіграє – із цього може вийти якийсь невеличкий твір і він красивий, на її думку, — це дуже спрацьовує. Тобто воно створює і безпечний простір, і ситуацію довіри, і ситуацію, коли дитина може розкрити, заговорити, розповісти. У нас було декілька разів, що діти спочатку зовсім не хотіли прийти на заняття, але залишалися і уходили після заняття з відчуттям, що вони взагалі «композитори чи виконавці». І ще ми створюємо з ними ситуативні пісні, і це також важливо – тому що від того, як діти творять, що вони співають, яких героїв обирають, можна скоригувати і психоемоційний фон, і налаштувати їх на лікування, і на тривале лікування, і взагалі координувати їхній настрій, стан, емоції.

У Львові, де формат роботи схожий, однак масштаби значно більші, щодня психологічна підтримка надається дітям з ортопедії, онкогематології, імунології, урології, реабілітації та інших відділень. Для більшості з них така допомога   перший крок до психологічної стабілізації після евакуації, втрати близьких або поранень. Про такі виклики та зміни зсередини розказала Ліана Шимоняк, психологиня Центру ментального здоров’я у Лікарні Святого Миколая.

Ліана Шимоняк, психологиня Центру ментального здоров’я у Лікарні Святого Миколая

— З якими викликами довелося зіткнутися під час цього проєкту?

— Цього року наша діяльність у межах проєкту значно розширилася. Минулого року ми працювали лише невеликою командою: психолог, клоуни та музикотерапевти. Завдяки їхній регулярній роботі вдалося психологічно підтриматинабагато більше дітей і познайомити медичний персонал лікарні з такою формою допомоги.

Та найбільшим викликом залишалася мала кількість залучених спеціалістів у порівнянні з масштабом лікарні — а вона розрахована більш ніж на 400 місць. Завдяки співпраці з IPcko та ХФПД ми провели воркшопи для студентів-волонтерів, і це дало потужний результат. Студенти-медики з організації УМСА та студенти-психологи з Українського католицького університету об’єдналися в команди, які почали проводити різні заходи для психологічної підтримки дітей у відділеннях. Уся ця робота відбувалася під координацією психолога, що стало можливим саме завдяки нашому проєкту.

Тож ми досягли кількох важливих результатів: психологічно підтримали значно більше діток, поширили серед медперсоналу розуміння значення психологічної підтримки та сформували більш прихильне ставлення до психологів і самої ідеї психологічного супроводу в лікарні.

— Як змінилася атмосфера в Лікарні Святого Миколая з грудня 2024 року?

—Медичний персонал почав уважніше ставитися до психоемоційного стану пацієнтів і навіть сам запрошує психолога до тих дітей, які, на його думку, потребують підтримки. Це свідчить про зростання довіри та розуміння, що психологічна допомога може бути не менш важливою за медичну.

Крім того, робота студентів-волонтерів дала змогу зробити перебування дітей у лікарні менш тривожним та більш насиченим позитивними емоціями. Вони організовують ігрові активності, творчі заняття, проводять час із дітьми у форматі дружньої підтримки. Це помітно вплинуло на загальний настрій у відділеннях.

Результати цієї роботи відкрили для нас і нові завдання на майбутнє. Найважливіше з них — це підтримка самих учасників команди та медичного персоналу. Нам потрібно створювати можливості для їхньої цілеспрямованої релаксації: організовувати ретрити, навчальні воркшопи з технік відновлення. Важливим напрямком є й регулярне навчання волонтерів, бажано у форматі живих зустрічей, у рекреаційних просторах. Адже тільки команда, яка має ресурс, може дати ресурс іншим.

До речі, музикотерапевтка Марфа Шумкова, яка проводить сесії у Лікарні Святого Миколая у Львові, поділилася своїми спостереженнями щодо того, що найбільше подобається дітям під час занять протягом проєкту.

Музикотерапевтка Марфа Шумкова під час музикотерапевтичної сесії у Лікарні Святого Миколая у Львові

– Які заняття найбільше до душі дітям — спів, ритмічні ігри, створення власної музики?

— Найбільше діткам до душі імпровізація на музичних інструментах і відкриття для себе нового досвіду. Їм до вподоби нагода мати можливість відірватися від лікарняної атмосфери, відпочити від напруги, яку створює перебування в стаціонарі. Для підлітків особливо цінним є поділитися власними музичними вподобаннями й обговорення переживань, які викликані їхньою улюбленою музикою. Так у них наче створюється власний простір, де вони можуть бути собою.

– Чи помічаєте ви, як музика допомагає батькам — не лише дітям?

— Так, безумовно, зачасту я бачу, як музикотерапія впливає на батьків не менше, а іноді й більше, ніж на дітей. Особливо йдеться про мам і татів зовсім юних пацієнтів чи багатодітних батьків, які втомилися й перевантажилися турботами — вони залюбки долучаються до спільних імпровізацій, охоче фантазують разом із дітьми під музику. Для них це стає своєрідною паузою, моментом полегшення й відновлення сил.

– Як змінилася атмосфера в Лікарні Святого Миколая завдяки музикотерапії?

— Атмосфера справді змінилася. Персонал став більше відкритим до нового, багато хто щиро цікавиться методом музикотерапії й навіть запитує, чи можна організувати подібні групи для медиків. Зникла напруга від чогось «незнайомого», яка відчувалася на початку. Лікарі й медсестри тепер самі підказують, яким дітям потрібна найбільша підтримка, і відзначають позитивні зміни в емоційному стані пацієнтів після занять. Вони чекають на нові зустрічі разом із дітьми.

Психологічна пітримка батьків, сімей

Варто зазначити, що протягом проєкту підтримку отримували не лише діти, а й їхні батьки. Часто дорослі, які виснажені війною і лікуванням дитини, вперше вирішували відверто говорити про свої емоції. Консультації складалися зі стабілізаційних втручань, тренінгів батьківських навичок, психоосвіти.

Для багатьох родин це було першим знайомствоміз психологічною допомогою,  — як засвідчила практика, такий підхід змінював ставлення до власних ресурсів та можливостей.

Приклади успіху

Фахівці розказують про дітей, які завдяки сталим сеансам почали долати тривожність, знову вчилися довіряти одноліткам, а також брати участь у спільних іграх. Один із таких випадків стосується п’ятирічного хлопчика з Харкова, який після переїзду до Львова рік не міг адаптуватися.

«У нього були симптоми сильної тривожності: не спілкувався з однолітками, сумував за родичами, які залишилися в Харкові. Завдяки проєкту у Лікарні Святого Миколая він спілкувався з психологом, затим було продовжено регулярну амбулаторну роботу. Протягом 4 місяців рівень тривожності хлопчика значно знизився, він потоваришував із кількома дітьми в дитячому садку, почав долучатися до спільних ігор», — розповідає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Варто згадали ще одну історію, коли після консультацій і діагностики у харківській КНП «Міській клінічній багатопрофільній лікарні 25» ХМР — Діти дитині з агресивною поведінкою допомогли відновити стабільний режим, підібрали навантаження, фізичну активність. Зміни відзначили і батьки, і лікарі.

«Прикладом успішної роботи психолога з харківської лікарні у співпраці з батьками може бути випадок зі зверненням щодо агресивної поведінки дитини, з якою батьки не змогли впоратися самостійно. Завдяки діагностиці було виявлено когнітивні труднощі дитини та компенсаторні механізми, що призвели до дезадаптивної поведінки та загального виснаження нервової системи. Після консультації з батьками, встановлення стабільного режиму відпочинку, розумового навантаження та фізичної активності з урахуванням умов міста (в якому занадто багато факторів дистресу через військову агресію) дитина почала демонструвати більш адаптивну поведінку та покращення соматичного стану»,ділиться керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Командна робота і супервізії

Важлива частина проєкту — система супервізій. Раз на місяць фахівці збиралися для обговорення складних випадків, обміну досвідом, взаємної підтримки — все це дало можливість уникнути професійного вигорання, зберегти результативність діяльності і шукати нові рішення для найважчих ситуацій.

Під час реалізації проєкту організували супервізії і для медичних працівників, і для всієї команди, зокрема, музикотерапевтів та клоунотерапевтів. Для харківських медиків у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради супервізійну підтримку здійснювала психологиня Наталія Фельбаба.

«Ми маємо спеціалізовану супервізію для клоунів-терапевтів — у співпраці з Ігорем Наровським, художнім керівником Латвійської асоціації Dr. Klauns. Є й супервізії для лікарів і психологів, які стикаються з особливо важкими випадками у роботі з дітьми. Психологиня Наталія Фельбаба допомагає їм аналізувати такі ситуації, шукати вихід і ділитися досвідом. У супервізійній групі близько 40 учасників — лікарі з різних міст: Харкова, Львова та інших. Це простір, де фахівці можуть відверто говорити про свої найскладніші професійні моменти. Адже у колективах не завжди прийнято ділитися своїми помилками чи слабкими сторонами. А тут вони отримують можливість розкритися, почути підтримку і віднайти нові рішення. І найважливіше — усі, хто приходить на супервізії, залишаються задоволеними та вдячними», — розповідає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Окрім того, команда співпрацювала зі студентами — медиками, художниками, психологами— всі вони мали можливість здобувати практичний досвід поруч із професіоналами. Як наслідок — і Харків, і Львів перетворилися на майданчики, де формується майбутнє покоління фахівців, що готові працювати з дітьми у найважчих умовах.

«Проєкт активно залучив студентів Харківського медичного університету, а також медичного та психологічного факультетів Харківського університету імені Каразіна. У семінарах зазвичай брали участь близько десяти студентів із різних міст, але знання, що вони отримували — розповсюджувалися значно ширше, а саме через організації, що налічують до 250 осіб. Те саме у Львові: залучалися студенти-волонтери медичного університету та психологічного факультету Українського католицького університету. Найбільш цінне: після одержаних знань і досвіду багато хто з них створив власні ініціативи, проєкти»,зазначає керівниця проєкту, голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида.

Труднощі та виклики

У Харкові головна перепонапід час проєкту —  обстріли. Інколи фахівці не могли дістатися лікарні через численні повітряні тривоги, іноді доводилося працювати одразу після нічних атак. Виклик у Львові —  величезний потік пацієнтів: психологи фізично не встигали опрацювати всіх дітлахів, які потребували уваги.

Утім, попри всі виклики, проєкт засвідчив — навіть у найскладніших умовах можна знайти місце для психологічної підтримки і відновлення дитинства.

Голова ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» Тетяна Грида також поділилася власними враженнями від цього проєкту та особистим досвідом у плані виконання в ньому професійних і творчих ролей.

Автор фото Василь Голосний. На фото ліворуч клоунотерапевтка Тетяна Грида (Апельсина), друга зліва клоунотерапевтка Ірина Авдєєва. Праворуч – клоунотерапевтка Ольга Ковзікова (Коко), другий справа –клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік).

Автор Фото Василь Голосний. На першому плані – клоунотерапевтка Тетяна Грида (Апельсина). На другому плані – клоунотерапевт Юрій Обод (Бордюрік).

  • Ви як керівниця задоволені результатами проєкту?

— Я дуже задоволена результатами і водночас засмучена, що цей проєкт завершується.
Ми обов’язково шукатимемо нові ресурси, щоб продовжувати роботу, адже вона справді важлива та цінна. Найбільше мені сподобалося, як був побудований сам процес: регулярність, сталість і системність. У межах  проєкту ми бачимо вагомі результати: у спілкуванні з психологами, у розборі складних ситуацій, у можливості мати час для обговорень і напрацювання нових стратегій взаємодії з дітьми, пацієнтами, батьками.

Важливим досягненням стало й підвищення кваліфікації — ми здобули знання та пройшли навчання з тем “Кризове втручання. Перша психологічна допомога”. Новим для нас було знайомство з інструментами віртуальної реальності, отримання практичних технік роботи з підлітками у складному емоційному стані. І, звісно, цінним був обмін досвідом.

Я відчуваю гордість і надію: наша медична система змінюється. Ми бачимо, як наші студенти вчаться працювати в цьому напрямі, створюють власні проєкти, долають складні випадки у роботі з дітьми. Це зовсім інший підхід — у ньому наше майбутнє».

—Ви не лише керівниця проєкту, а й лікарняна клоунеса. Як вам вдається виконувати обидві ролі, знаходити на це час?

—Звичайно, іноді треба «підтримувати форму» свого клоуна, адже він сумує за сценою, за цим станом. Тому, коли з’являється можливість долучитися до клоунотерапевтичних сесій, я роблю це із задоволенням. Наприклад, на День онкохворої дитини ми проводили програму в КНП “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25” Харківської міської ради, це була підтримка не лише образу, а й мого внутрішнього ресурсу, і водночас — велике задоволення.

Мій сценічний персонаж Апельсина любить визнання, світло прожекторів, посмішки дітей. Це надзвичайно надихає й додає сил. Після таких виступів я як керівниця можу працювати довго та продуктивно. Це справжнє занурення у ресурсний стан, і я намагаюся використовувати кожну нагоду для цього.

Але часу насправді небагато, адже організаційної роботи у проєкті дуже багато. Попри це, найбільший здобуток — це команда. За ці два роки вона стала надзвичайно злагодженою та професійною. Дуже шкода розлучатися, бо така основа взаємодії — це справжня опора.

Що далі?

Попереду — нові та серйозні задачі. Одна з вкрай актуальних  — яким чином забезпечити тривалішу психологічну підтримку для діток, які цього потребують, адже убагатьох родин нема можливості оплачувати приватну терапію після виписки з лікарні.

Фінал проєкту — жовтень 2025 року, однак його ефект вже наочний. У Харкові і Львові сформували команди, які злагоджено співпрацюють із медиками, а батьки дітей-пацієнтів вже більше довіряють психологам, що надають підтримку. Стосовно лікарів – слід додати — вони тепер враховують емоційний стан пацієнтів на рівні з фізичними показниками.

Отже, попри війну, цей досвід демонструє: дитинство можна захистити — не лише від хвороб, а й від подій, які травмують.

Матеріал написаний відповідно до проєкту “Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка переміщених українців та українок”, що  реалізується ГО “Харківський фонд психологічних досліджень” у співпраці з Організацією IPčko (Словаччина) і фінансується Globalgiving

Нагадаємо, в рамках проєкту «Психосоціальна підтримка та психічне здоров’я (MHPSS) як основа для відновлення та зміцнення суспільства (модуль 2)», ми розповідали про психологічну підтримку, адаптацію та інтеграцію харків’ян та ВПО, а також реадаптацію демобілізованих військових (докладніше в новині за посиланням).

Авторка – Олександра Суфіянова

Як вберегтися від серцево-судинних захворювань

Серцево-судинні захворювання (далі — ССЗ) є причиною 30% передчасних смертей саме серед чоловіків працездатного віку. До того ж нині ССЗ все частіше трапляються серед молоді. Іншими словами, інфаркту й інсульту стає байдуже, скільки тобі років — 50 чи 25.

У воєнний час цінність людського життя є особливо важливою. Дбати про здоровʼя — як ніколи на часі. Тож аби вберегтися від інфаркту, інсульту чи інших ССЗ, варто розуміти, як вони виникають, та які конкретні дії допоможуть їм запобігти. Адже хто попереджений, той озброєний!

Як розвиваються серцево-судинні захворювання? 

Серцево-судинні захворювання — це хвороби серцевого м’яза та кровоносної системи. Тобі точно доводилось чути про ішемічну хворобу серця, артеріальну гіпертензію чи серцеву недостатність — ці захворювання можуть розвинутися при недостатньому кровопостачанні серця та інших органів через звуження або блокування артерій. Як наслідок, може виникнути гострий стан — інфаркт міокарда чи інсульт, які загрожують інвалідністю та навіть смертю.

З ішемічною хворобою серця (далі — ІХС) пов’язано близько 46% летальних випадків серед українців. ІХС виникає внаслідок порушеного кровотоку серцевого м’яза (міокарда) через ураження артерій. ІХС часто має безсимптомний перебіг, аж поки не призводить до серцевої недостатності (зниження спроможності серця перекачувати кров судинами), стенокардії (напади болю в серці) або інфаркту, що супроводжується відмиранням тканин серцевого м’яза. Як розпізнати його симптоми та надати першу допомогу, дізнайся тут.

Ще одне з найпоширеніших захворювань — хвороба судин головного мозку, гострим станом якої є інсульт — порушення мозкового кровообігу через розрив або закупорку судин. Без достатнього кровопостачання клітини мозку  пошкоджуються та втрачають  свою функцію. У випадку інсульту, як і при інфаркті, важливо надати допомогу саме в перші 4 години після появи симптомівТут ти знайдеш більше інформації про симптоми інсульту.

Часто інфаркти й інсульти є ускладненням артеріальної гіпертензії —  постійного підвищення артеріального тиску понад 140/90 мм рт. ст. Що сильніше кров тисне на стінки артерій зсередини, то складніше працювати серцю.

До 40% людей з артеріальною гіпертензією не знають про свою хворобу, оскільки на початкових етапах вона протікає непомітно. Проте саме підвищений артеріальний тиск може стати причиною більш серйозних захворювань серця та судин.

Як запобігти розвитку серцево-судинних захворювань: поведінкові фактори ризику

Є хороші новини. Здоров’я серця — це твій щоденний вибір. Адже розвиток ССЗ напряму залежить від чотирьох поведінкових факторів ризику:

  1. 1. Вживання тютюнових виробів чи електронних пристроїв для куріння.
  2. 2. Вживання алкоголю.
  3. 3. Незбалансоване харчування.
  4. 4. Низька фізична активність.

 

Відмовся від вживання тютюнових виробів та електронних пристроїв для куріння

Безпечного куріння не існує. Під впливом тютюнового диму клітини крові налипають на стінки судин та утворюють тромби — а це може призвести до стенокардії, інфаркту або інсульту. Загрозу для здоров’я несуть як звичайні сигарети, так і електронні, а також тютюнові вироби для нагрівання та кальяни. І навіть кілька сигарет час від часу все одно шкодять серцю та судинам, тому єдина стратегія: кинути курити або не починати взагалі.

Як назавжди попрощатися з курінням?

  • • Розкажи про своє рішення відмовитися від тютюну чи е-сигарет рідним та колегам, адже їхня підтримка найважливіша.
  • • Признач дату відмови від куріння протягом 2-х наступних тижнів.
  • • Склади перелік ситуацій, коли ти зазвичай куриш, та подумай, як їх уникнути.
  • • Позбався нагадувань про куріння — викинь з дому, авто й робочого місця усі тютюнові вироби, запальнички, попільнички.
  • • Обовʼязково повідом свого сімейного лікаря та отримай безоплатну первинну консультацію щодо того, як кинути курити.

Більше рекомендацій з відмови від куріння шукай тут. А з переваг життя без тютюну — ти не лише знизиш ризик розвитку ССЗ, а й навчишся більш якісно проводити час та суттєво заощадиш кошти, які раніше витрачались на сигарети.

Припини вживати алкоголь

Алкоголь не допомагає зняти стрес, а навпаки — вражає і ментальне, і фізичне здоров’я, та, зокрема, серцево-судинну систему. Клітини серця дуже чутливі до токсичної дії алкоголю, тому його вживання може призвести до інфаркту, інсульту та артеріальної гіпертензії.

Зверни увагу: навіть невелика кількість спиртного підвищує ризик розвитку ССЗ. Адже, як наголошує Всесвітня організація охорони здоров’я, безпечної дози алкоголю не існує!

Як відмовитися від алкоголю?

  • • Кілька тижнів не вживай спиртне та прослідкуй, як почуваєшся фізично й емоційно.
  • • Уникай ситуацій, місць та людей, які спонукають тебе випити.
  • • Звільни житло від алкоголю.
  • • Борися зі стресом здорово: замість алкоголю обирай прогулянки на свіжому повітрі, спорт, медитації, проводь час з близькими.
  • • Вживай напої без вмісту алкоголю та цукру, а найкраще — звичайну воду.

• Тверезе життя знизить ризик розвитку ССЗ, підвищить твою ефективність і концентрацію та допоможе покращити стосунки з близькими людьми.

Харчуйся збалансовано

Нездоровий раціон є головним фактором ризику розвитку ССЗ та причиною кожної п’ятої смерті у світі. Продукти з високим вмістом солі та цукру, трансжири, недостатнє вживання овочів і фруктів та, як наслідок, зайва вага — усе це призводить до розвитку ССЗ: артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, інфаркту та інсульту.

Кілька її рекомендацій, як налагодити своє харчування:

  • • Вживай 400 г (або 4-5 порцій) овочів та фруктів щодня. 1 порція — це 1 фрукт чи овоч середнього розміру.
  • • Не досолюй їжу — у твоєму щоденному раціоні має бути не більше 1 ч. л. солі. Уникай вживання прихованої солі — зазвичай вона міститься у складі ковбас, соусів, консервів.
  • • Твоя добова доза доданого цукру: до 10 ч. л. Доданий цукор міститься у цукерках, шоколаді, випічці, меді, солодких напоях тощо, тож краще замінити їх на фрукти та ягоди.
  • • Їж більше клітковини — це корисні цільнозернові каші, бобові та горіхи. Такі продукти знижують рівень холестерину в крові.
  • • Вживай менше трансжирів — магазинної випічки, фастфуду та смажених страв. Натомість обирай морську рибу, рослинні олії, горіхи, насіння — це унікальні джерела омега-3 жирних кислот, які корисно впливають на стан серцево-судинної системи.
  • • Стеж за кількістю порцій, аби не переїдати.

Збалансоване харчування сприяє підтримці здорової ваги та допомагає налагодити роботу серця. А ще — це чудовий антистрес, адже правильно підібрані поживні речовини можуть позитивно вплинути на твою психічну стійкість та емоційний стан. А дізнатися детальніше, як скласти свою тарілку здорового харчування, можна тут.

Будь фізично активним

Якщо недостатньо рухатися, то сила скорочень серця послаблюється, а тонус судин знижується. Малорухливий спосіб життя також часто призводить до ожиріння — а це додаткове навантаження на серцево-судинну систему. Натомість під час фізичних навантажень покращується кровообіг та зменшується ризик утворення згустків крові у судинах.

ВООЗ рекомендує приділяти фізичній активності щонайменше 30 хв на день — це один із способів зберегти здоров’я свого серця. Ось кілька порад, як додати більше руху до свого життя:

  • • Зранку роби легку руханку, аби допомогти організму швидше прокинутися.
  • • Якщо працюєш сидячи, періодично розминайся й ходи на короткі прогулянки.
  • • Обирай сходи, а не ліфт, та більше пересувайся пішки, а не громадським транспортом.
  • • Обирай фізичну активність, яка приносить задоволення, — плавай, бігай, грай у футбол, танцюй.
  • • Збільшуй фізичну активність поступово, аби не нашкодити організму. А якщо маєш хронічні захворювання, проконсультуйся із сімейним лікарем щодо типу та тривалості навантажень.

Регулярна фізична активність допомагає знизити артеріальний тиск та контролювати вагу, а також зміцнює скелетно-м’язові тканини, розвиває координацію, знижує рівень стресу й підвищує загальний тонус організму. Рух — це життя, і цим усе сказано. Дивіться інфографіку “Як уберегти себе від інфаркту та інсульту“.

Чому необхідно контролювати артеріальний тиск, холестерин та вагу тіла?

Окрім поведінкових факторів ризику, на розвиток ССЗ також впливають біологічні показники — як-от артеріальний тиск, холестерин та індекс маси тіла.

Артеріальний тиск. Високий кров’яний тиск неможливо відчути фізично, проте він здатен непомітно руйнувати артерії та створювати сприятливі передумови для ССЗ. Регулярні “стрибки” тиску можуть призвести до атеросклерозу (блокування артерій), аневризм (розширення стінок судин), а також розвинутися до хронічного стану — артеріальної гіпертензії.

Рівень холестерину. Холестерин — це речовина, важлива для нормального функціонування клітин організму. Однак високий рівень “поганого” холестерину (LDL-холестерин) у крові формує бляшки на стінках артерій, погіршуючи кровообіг — а це призводить до звуження артерій, підвищеного тиску та ризику розвитку ішемічної хвороби серця та інших ССЗ.

Вага тіла. Надмірна вага та ожиріння — це серйозна загроза для серцево-судинної системи, адже навантаження на серцевий м’яз збільшується разом із кількістю надлишкових кілограмів. Слідкуй за індексом маси тіла (ІМТ), який можна виміряти за допомогою простої формули: вага (кг) / зріст у метрах в квадраті (м2). Якщо твій показник ≥ 25,0 — імовірно, у тебе є зайва вага. Але ІМТ не завжди надає цілісну картину, тому додатково варто виміряти й окружність талії, який вказує на розподіл жиру в організмі. Зайва жирова тканина навколо талії, особливо в області черевної порожнини, може бути пов’язана з підвищеним ризиком розвитку серцевих захворювань та діабету. Зазвичай для чоловіків ризик збільшується при обхваті талії понад 94 см, а для жінок — понад 80 см.

Здоровий спосіб життя допоможе вберегти твоє серце й судини від небезпечних хвороб та жити якісно й повноцінно! Памʼятай про регулярні огляди у свого сімейного лікаря, аби вчасно помітити перші “дзвіночки” захворювання та отримати рекомендації щодо запобігання ССЗ.

А якщо відчуваєш біль та важкість в грудях, маєш підвищений артеріальний тиск, часті задишки та набряки у ногах, звернутися до сімейного лікаря необхідно негайно! Це справді може врятувати життя, адже на ранніх етапах можна зупинити розвиток хвороби! А завдяки програмі “Доступні ліки” та пакету гарантованої медичної допомоги лікування гострих станів є безоплатним, а кошти за лікування артеріальної гіпертензії — повертаються.

Запобігти серцево-судинним захворюванням набагато легше, аніж роками лікувати їх наслідки.

Джерело – сайт ЦГЗ МОЗ України


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.