Автор: новина GX

25 травня в історії Харкова: видатні постаті та цікаві події (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 25.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

25 травня, в 1899 році в Харкові народився Борис Арцибашев (1899-1965) – художник, дизайнер та ілюстратор. Син письменника Михайла Арцибашева.

Навчався у студії Марії Тенішевої. Збираювся вивчати юриспруденцію у Київському університеті, але 1917 рік перервав його плани.
У 1918 році служив в армії Скоропадського, збирався приєднатися до Білої армії, проте потрапив у полон, утік і в 1919 році, не маючи жодного гроша, поїхав до США.

У Нью-Йорку почав працювати у граверній майстерні.

Згодом працював у журналах Time, Fortune, Life, в 1954 році видав книгу “Як я бачу”, отримав престижні премії як ілюстратор.

За роки своєї роботи Арцибашев створив ілюстрації до більш ніж 50 книг, безліч рекламних матеріалів та обкладинок до журналів.

Помер 16 липня 1965 року в місті Лайм, Коннектикут.

25 травня 1921 року народилася Римма Кіріна (1921-2014) – українська актриса, заслужена артистка України.

З 1942 року була актрисою Харківського державного українського драматичного театру імені Шевченка (театр у цей час перебував у евакуації).

Першою роллю стала Мотря у п’єсі «Шельменко-денщик» харківського письменника та драматурга Григорія Квітки-Основ’яненка.

В 1949 році закінчила Харківський театральний інститут.

А ви знали? У театрі ім. Шевченка спеціально для Римми Кіріної та її чоловіка Володимира Шестопалова ставили «Старосвітське кохання» за гоголівськими «Старосвітськими поміщиками». Колеги після прем’єри казали їй: «Ви винесли на сцену своє кохання…».

«Ми на сцені жили так, як у житті, було у нас одне кохання на все життя. “Старосвітська любов” – це була остання вистава, яку грав Шестопалов, він так зіграв його, що після вистави йому сказали “ви грали сьогодні добре”, а він відповів “А другу виставу зіграємо ще краще”, але другої вистави вже не було, бо його вже не було, – розповідала заслужена артистка України. – Коли ми закохалися один в одного, мені говорили люди “Римма, на що він тобі, він тебе покине, пробуде з тобою максимум рік (на 18 років він був молодший за мене). А я тоді сказала “рік, але мій”, і пробула з ним 40 років.Я хочу вам сказати, не у віці справа, справа в серці.Я була щаслива, тому що поряд зі мною була така світла людина».

За сім десятиліть Римма Кіріна зіграла у театрі майже дві сотні ролей.

За її ролями можна скласти справжню історію театру, прикрашену іменами видатних режисерів Мар’яна Крушельницького, Леонтія Дубовика, Володимира Оглобліна, Бенедикта Норда, Володимира Крайниченка, Анатолія Літка, Володимира Петрова та Олександра Біляцького. Вона грала у їхніх спектаклях різні ролі, приносячи тим самим добру славу найстарішому драматичному театру України.

В 2011 році вся харківська театральна громадськість відзначала 90-річчя Римми Василівни.

12 квітня 2014 року душа зірки з Харкова відлетіла у засвт. Її поховали разом з чоловіком у колумбарії 13-го кладовища Харкова.

25 травня 1924 року в Харкові було відкрито перші регулярні пасажирські рейси. Літаки літали маршрутами Харків-Київ та Харків-Одеса.

Спочатку льотне поле використовувалося і для стрибків, а повітряна станція (так називали на той час аеропорт) одночасно була і іподромом.

Але 19 травня 1926 року сталося НП. Біля літака Комета-III, який вилетів з Харкова, стався витік олії. Екіпаж вирішив повертатися. Однак на злітно-посадковому полі вже почалися скачки. Щоб уникнути зіткнення, пілот звернув убік, проте літак зачепив дерево крилом і впав на трибуну. В авіакатастрофі загинули пілот, бортмеханік та 2 пасажири.

Вже у 1931 році з Харкова були відкриті нові рейси.

25 травня, в 1949 році в Харкові народився Юрій Кузьменко – кіноактор, кінорежисер та сценарист.

Кузьменко закінчив факультет іноземних мов Харківського державного університету у 1971 році.

Через 5 років Кузьменко закінчив ВНЗ.

Професійну кар’єру розпочав у Кишиневі (Молдавія), де отримав можливість розкрити творчий потенціал та зіграти ролі у стрічках, серед яких «Корінь життя» (1977), «Фортеця» (1978), «І прийде день» (1979), «Лебеді у ставку» (1982).

У 1976-1981 роках працював у Театрі-студії кіноактора на студії “Молдова-фільм”. Знімався у кіно на студіях Молдова-фільм, Одеська кіностудія.

Знявся у 16-ти фільмах, поставив два десятки фільмів.

Популярність набув, будучи режисером перших двадцяти серій фільму «Далекобійники».

Помер 12 липня 2024 року.

Фото та матеріали: GX, Alexandr Annichev та Юліана Полякова, відкриті джерела

Легендарний дім Cartier

Опублікував(ла) новина GX , 23.05.2025. Опубліковано в Новини компаній.

Cartier — відомий французький бренд розкішних товарів, відомий насамперед своїми ювелірними виробами, годинниками та аксесуарами високого класу. Заснований у 1847 році Луї-Франсуа Картьє в Парижі, бренд зарекомендував себе як символ елегантності, майстерності та позачасового дизайну.

Починаючи з 1847 року, Будинок творчо досліджує свою спадщину. Відкриття, звернення до світових культур, примноження краси — все це способи, за допомогою яких Cartier ділиться своїм баченням, про що свідчать численні виставки колекції Cartier по всьому світу, а також бібліографія Cartier. На аукціоні 1973 року в Женеві вперше в своїй історії Cartier придбав виріб, виготовлений півстоліттям раніше: таємничий годинник Portique. Це стало початком створення казкової колекції коштовностей, годинників і дорогоцінних аксесуарів, підписаних Cartier, що представляють його стиль. Найстаріші вироби датуються 1860 роком, а найновіші — кінцем ХХ століття. Колекція Cartier, яка постійно зростає, зараз налічує понад 3 000 виробів.

Історія творення стилю

Прикраси.
Прикраси з колекції Cartier дають уявлення про стилістичну еволюцію Будинку. Вони відображають натхнення засновників Cartier, а також універсальну цікавість Будинку. Лаконічний дизайн і витончені лінії: колекція розкриває силу цих тепер уже культових дизайнів.
Годинникарство.
Від фірмових виробів — фігурних годинників, загадкових годинників і дорогоцінних годинників — до творінь, які стали прикладом безпрецедентного творчого бачення в цій галузі, колекція розповідає про унікальну 170-річну історію і втілює в собі прагнення до естетики та технічних інновацій.
Коштовні предмети.
Практичні та завжди елегантні, дорогоцінні предмети з колекції Cartier відображають мистецтво життя Cartier, що виходить за рамки цінності матеріалів. Творчий потенціал Будинку дозволяє йому присвячувати свою майстерність функціональним і декоративним предметам, які, як відомо, роблять повсякденне вишуканим, а вишукане — ще більш вражаючим.

З моменту своєї першої великої виставки в 1989 році в Малому палаці в Парижі, колекція Cartier була прийнята сорока двома найвідомішими світовими інституціями і була включена в основні ретроспективні виставки. Колекція Cartier — це неймовірний спосіб поділитися своєю історією, вона розповідає про шлях Будинку від 1847 року до наших днів.

Найвідоміші творіння Cartier

До найбільш знакових колекцій Cartier належать браслети Love та Juste un Clou, годинник Tank та лінія Panthère de Cartier. Бренд також відомий своїми історичними зв’язками з королівськими особами та знаменитостями. Браслет Cartier Love — один з найбільш знакових і популярних виробів бренду. Створений у 1969 році Альдо Чіпулло, він символізує вічне кохання та відданість. Він завоював величезну популярність серед знаменитостей і пар, ставши символом статусу і символом відданості. Його часто носять в парі або разом з іншими браслетами. Браслет Juste un Clou (фр. «Просто цвях») від Cartier — це сміливий і сучасний виріб, який перетворює повсякденний предмет — цвях — на витвір мистецтва. Розроблений Альдо Чіпулло в 1970-х роках, він уособлює дух бунтарства та нетрадиційної розкоші. Годинник Cartier Tank — один з найбільш знакових і довговічних годинників в історії годинникового мистецтва. Представлений у 1917 році Луї Картьє, він був натхненний міцною прямокутною формою військових танків, що використовувалися під час Першої світової війни. Його носили знаменитості, члени королівських родин та історичні постаті, такі як принцеса Діана, Енді Воргол та Жаклін Кеннеді. Відомий своєю позачасовою елегантністю, він доповнює як офіційні, так і повсякденні образи.

23 травня в історії Харкова: народився відомий художник – видатна постать неформальної “творчої інтелігенції”

Опублікував(ла) новина GX , 23.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Історія Харкова.

23 травня 1938 року в Харкові народився Вагрич Бахчанян – український і американський художник вірменського походження, літератор-концептуаліст, яскравий представник андеграундної культури.

Свого часу був помітною фігурою неформальної “творчої інтелігенції”. Писав про себе: “Художником був завжди, скільки себе пам’ятаю”. Його називали – “митець слова”. Саме він є автором легендарного афоризму – “Мы рождены, чтоб Кафку сделать былью”.

У 1957 році вступив до Харківської Студії декоративного мистецтва, де навчався у Василя Єрмілова — відомого у 1920-х роках авангардиста, чиє ім’я носить харківська галерея.
У 1965 році вперше брав участь в неофіційній виставці.

У 1974 році художник емігрував до Нью-Йорка, де продовжував активно працювати. Останніми роками життя багато його робіт виставлялися в Нью-Йорку, Лас-Вегасі, Києві, Відні і не тільки.

Лауреат Всесвітнього конкурсу карикатуристів. Автор 11 книг.

“Йому давалося все легко, бо завжди робив те, що хотів”, – згадувала Ірина Бахчанян.

Вагрич Бахчанян помер 12 листопада 2009 року у Нью-Йорку.

До 20-ї річниці Муніципальної галереї, 10 листопада 2016 року, відбулося відкриття великої виставки “Вагріч Бахчанян – митець слова”, що була присвячена легендарному харківському художнику-концептуалісту. Проєкт-реставрація творчого життя Баха був широким і охоплював не тільки основні приміщення галереї та АРТпідвал, а й торкався інших локацій, пов’язаних з мистецтвом головного героя виставки.

У рамках проєкту відбулася ціла програма заходів: квартирники, акції молодих митців, лекції та обговорення, екскурсія від Макса Розенфельда “Місця та міфи Баха” та прем’єра фільму Андрія Загданського “Вагріч та Чорний квадрат”.

“Вагріч Бахчанян – митець слова” була першою офіційною виставкою автора в Україні та першою виставкою на батьківщині митця. Саме з неї почалася велика робота зі спадщиною митця, проведення історико-виставкової просвітницької кампанії по «поверненню» Баха в Україну. Галерея випустила каталог з першої виставки і досі має декілька цінних екземплярів цього архівного видання.

23 травня 1870 року в Харкові народився Андрій Олександрович Потебня – міколог, ботанік, спеціаліст у галузі хвороб рослин, відомий випускник Харківського університету.

Син знаменитого харківського філолога Олександра Потєбні. У перші роки XX століття розпочав свою наукову діяльність у Харківському університеті.

В 1898 отримав посаду ботаніка-садівника Нікітського ботанічного саду. 1903 року був зарахований до Харківського університету приват-доцентом з читанням курсу «Хвороби рослин».

У липні 1904 року був призваний на дійсну військову службу. Потім він знову поновив роботу у Харківському університеті.

З 1913 року заснував відділ фітопатології Харківської обласної сільськогосподарської дослідної станції та став його першим завідувачем.

Помер 7 березня 1919 року.

Фото та матеріал: Муніципальна галерея, відкриті джерела

Харків у XXI столітті. 22 травня відбулося відкриття ІІІ Міжнародного фестивалю «Харківський бузок»

Опублікував(ла) новина GX , 22.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

22 травня 2011 року відбулося відкриття ІІІ Міжнародного фестивалю «Харківський бузок». Фестиваль тривав до 25 травня. У ньому брали участь понад сто режисерів із шести країн світу.

У фестивалі взяла участь Почесний Президент «Харківського бузку» Мілен Демонжо. А крім цього до Харкова приїхали відомі французькі актори Жан-Поль Бельмондо та П’єр Рішар.

Свого часу Бельмондо був одним із найпопулярніших іноземних акторів серед кіноглядачів Харкова та України. Картини за його участю – «Чудовисько», «Хто є хто», «Приватний детектив», «Професіонал» та багато інших незмінно ставали хітами кінопрокату.

Не менш відомим був один із найкращих коміків світового кінематографу – Рішар, картини, за участю якого – “Іграшка”, “Високий блондин у чорному черевику”, “Укол парасолькою” та інші – стали класикою комедійного кіно.

22 травня 2013 року Харків став місцем проведення фінального матчу чергового розіграшу Кубку України. На поле вийшли донецький «Шахтар» та одеський «Чорноморець».

Стадіон був заповнений повністю. Глядачі розкупили усі 40 тисяч квитків.

Поєдинок завершився впевненою перемогою донеччан.
Відзначилися Фернандіньо, Тейшейра та колишній гравець харківського “Металіста” Тайсон.

Харків у XXI столітті. 20 травня – цікаві факти з життя міста

Опублікував(ла) новина GX , 20.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

20 травня 2002 року одразу три меморіальні дошки було відкрито у ХНУ мистецтв ім. Котляревського. Було вшановано пам’ять про трьох чудових харків’ян: Адольфа Лещинського, Ревекку Клименську та Азата Аветисяна.

В історії харківської музики Лещинський залишився як блискучий педагог, який виховав цілу плеяду талановитих музикантів.

Не одне покоління харківських виконавців було завдячує своїми успіхами піаністу Азату Аветисяну, який багато років вів у консерваторії клас камерного ансамблю, та педагогу-скрипачу Ревеці Клименській.

20 травня 2002 року в Харкові відбулася прем’єра вистави «Гамлет. Сни»

Виставу у театрі української драми імені Шевченка поставив відомий режисер Андрій Жолдак.

Жолдак вважався одним із найепатажніших режисерів країни. Постановку він завершив у рекордно короткі терміни – за сорок п’ять днів. Режисер заявляв, що це робота не є ілюстрацією до твору Шекспіра, це його особисте розуміння теми Гамлета.

20 травня 2007 року можна вважати історичним днем для харківського футбольного клубу «Металіст».

Харків’яни вперше у своїй історії вибороли бронзові медалі чемпіонату країни з футболу.

У домашньому матчі харківський «Металіст» обіграв “Іллічівець” з рахунком 2:0 і став недосяжним для найближчих переслідувачів.

У тому сезоні харків’янам лише двох пунктів не вистачило, щоб дістатись другого місця, яке зайняв донецький «Шахтар».

Чемпіонство впевнено здобули київські динамівці.

20 травня 2021 року у Харкові на фасаді спорткомплексу «Локомотив» відкрили меморіальну дошку Леоніду Ліхно – талановитому тренеру, з яким пов’язана ціла епоха у харківському волейболі. Цього дня Леонідові Павловичу виповнилося б 80 років.

Довідка. Леонід Павлович Ліхно (20.05. 1941 – 27.12. 2002) — український волейболіст, майстер спорту (1967), тренер з волейболу, багаторічний наставник харківського волейбольного клубу «Локомотив», заслужений тренер України (1978), головний тренер чоловічої збірної України (1996–2002).

Народився 20 травня 1941 року.
Починав займатись волейболом у Харкові. У 1965 році почав виступати за «Буревісник».
У 1972-1973 роках виступав за команду ДБК (Харків). У 1973 році з командою виборов Кубок України і третє місце в Кубку вищої ліги.

У тому ж році ДБК припинила існування. Натомість у Харкові з’явилася команда «Локомотив». Леонід Ліхно був капітаном команди, а згодом тренером. Вивів колектив у вищу лігу.

У чемпіонаті вищої ліги 1978 року “Локомотив” завоював бронзові медалі.

За часів незалежності під керівництвом Ліхно «Локомотив» 4 рази вигравав чемпіонат України у 1994, 1996, 2001 та 2002 роках. У сезоні-2002 команда також вперше стала володарем Кубка країни та учасником «Фіналу чотирьох» Кубка топ-команд.

З 1996 року очолював чоловічу збірну України. Під його керівництвом національна команда 1998 року вперше грала у фінальній стадії чемпіонату світу, посівши 10-те місце.

Леонід Ліхно помер на тренерській посаді – 2002 року у Полтаві, куди «Локомотивом» приїхав на матчі півфінального етапу Кубка України. Похований на другому міському цвинтарі Харкова.

Гіпертонія: як запобігти хворобі

Опублікував(ла) новина GX , 17.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Здоров'я.

Мета проведення заходів цього дня – підвищення інформованості населення про серйозні ускладнення хвороби та про те, як можна запобігти розвитку цього захворювання.

Артеріальна гіпертонія (гіпертонічна хвороба, артеріальна гіпертензія) – одне з найбільш поширених хронічних захворювань у світі та в Україні зокрема. Воно супроводжується стійким підвищенням артеріального тиску вище допустимих меж (систолічний тиск вище 139 мм рт. ст. та (або) діастолічний тиск вище 89 мм рт. ст.).

Підвищений артеріальний тиск без належного лікування може призвести до інфаркту, інсульту, ниркової чи серцевої недостатності, погіршення зору та інших ускладнень. Навіть помірне підвищення артеріального пов’язане зі зменшенням очікуваної тривалості життя.

До 40% хворих не підозрюють у себе недугу, бо часто ця хвороба має безсимптомний перебіг.

Замислитися про профілактику гіпертонічної хвороби необхідно в молодому віці, особливо якщо хто-небудь із близьких родичів має серцево-судинні захворювання. Запобігти хворобі допоможуть здорові харчові звички і спосіб життя загалом:

⇒ підтримуйте нормальну масу тіла;
⇒ відмовтеся від куріння;
⇒ обмежуйте кількість спожитого алкоголю, а краще взагалі не вживайте його;
⇒ регулярно займайтеся фізичними вправами (не менше 30-40 хв 3-4 рази на тиждень);
⇒ обмежуйте споживання солі (до 5 г на добу для дорослої людини — трохи менше чайної ложки, включно з «прихованою сіллю» в маринадах, копченостях, ковбасах, соусах і навіть у звичайному хлібі);
⇒ вживайте продукти, багаті на калій (крупи, бобові, фрукти, овочі, зелень);
⇒ уникайте стресів (чудовою профілактикою впливу стресів на організм є легкий біг, плавання, йога, прогулянка на природі тощо).

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, профілактика, спрямована на зміну способу життя, є універсальною «вакциною» проти артеріальної гіпертензії, а застосування зазначених заходів сприяє зменшенню її нових випадків на 50%.

Джерело – сайт Харківського обласного центру контролю та профілактики хвороб

Історичний факт. Цього дня народився відомий випускник Харківського університету

Опублікував(ла) новина GX , 08.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 8 травня, в 1917 році народився Борис Есельсон (1917-1980) — науковець-фізик, доктор наук, відомий випускник Харківського держуніверситету.

У 1932 році у Харкові закінчив 7 класів школи та фабрично-заводське училище при Харківському паровозобудівному заводі. Працював слюсарем на ХПЗ та навчався на курсах з підготовки до університету.

Перед війною закінчив Харківський держуніверситет.

Під час Другої світової війни воював на різних фронтах. Дослужився до командира мінометного взводу, потім роти, отримав звання лейтенанта.

Після війни займався викладацькою діяльністю. З 60-х років працював у Фізико-технічному інституті низьких температур. З 1963 по 1970 роки – заступник директора інституту з наукової роботи. Читав лекції у Харківському університеті.

День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Історія та символіка

Опублікував(ла) новина GX , 08.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Історія дати

2004 року на 59-й сесії Генеральної асамблеї ООН 8 та 9 травня були проголошені Днями пам’яті та примирення. Адже 7 травня 1945 року в місті Ремсі (Франція) було підписано Акт про повну капітуляцію військ нацистської Німеччини, ратифікований 8 травня у Берліні. 9 травня 1945 року на вимогу кремля в передмісті німецької столиці Карлсхорсті підписали ще один документ — «Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини». Сталося це о 00:43 годині ночі за московським часом, але за середньоєвропейським все ще було 8 травня, а саме 22:43 години вечора.

У більшості країн Європи та у США щорічно 8 травня відбуваються заходи з вшанування пам’яті жертв Другої світової війни. В Україні, згідно з наказом президента України від 24 березня 2015 року та Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років», День пам’яті та примирення відзначається з 2015 року.

Символіка

Офіційне гасло 8 травня — «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо». Символом Дня пам’яті та примирення від 2014 року є квітка мак. Саме цей символ має історію котра сягає періоду Першої світової війни. На Західному фронті, недалечко від бельгійського міста Іпр, канадський лікар підполковник Джон МакКрей, після участі у боях та втрати друга, напише поему «На полях Фландрії». Саме маки навесні 1915 року вкрили зранену битвами землю та були закарбовані в поезії, історії та пам’яті ставши символом.

Коли в 1914 році почалася Перша світова війна, американська професорка Мойна Майкл була в Німеччині та допомагала американським туристам повернутися додому. Після вступу Сполучених Штатів у Першу світову війну вона стала доброволицею. Після закінчення війни вона прочитала «На полях Фландрії» і написала: «А тепер факел і червоний мак ми носимо на честь наших мертвих…». Вона виступала за те, щоб мак став символом пам’яті про полеглих на війні. Почалося виготовлення перших версій шовкових маків для збору коштів на підтримку ветеранів.

1921 року було продано мільйон шовкових квітів задля придбання житла військовослужбовцям фондом Ерла Хейга. У 1922 році Британський легіон заснував фабрику, на якій працювали колишні військовослужбовці. Маки виготовляли різних кольорів котрі мали певне символічне значення.

Візуальний образ маку памʼяті, який використовується в Україні, розробив у 2014 році харківський дизайнер Сергій Мішакін з ініціативи Українського інституту національної памʼяті.

8 травня світом розсипаються червоні квіти скорботи та схиляються голови у хвилинах мовчання за загиблими людьми. Але зло не схиляє голови і полями України сьогодні триває боротьба за волю і незалежність. Для ворога – росії, уроки історії минули марно. Українці – загартувались в боях. Тож шануймося, пам’ятаємо, перемагаємо.

За матеріалами Харківського історичного музею ім. В.Ф. Сумцова

Історичний факт: 3 травня народився справжній геній української комедії, який грав в театрах Харкова

Опублікував(ла) новина GX , 03.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 3 травня, в 1900 році у місті Прилуки на Чернігівщині народився Микола Яковченко – видатний український актор театру та кіно, Народний артист України.

1918 року дебютував на аматорській сцені в Прилуках, згодом грав у театрах Сімферополя, Черкас, Чернігова, Дніпропетровська та Харкова,

з 1928 року — у Київському театрі імені Івана Франка.

Відомий за картинами «За двома зайцями», «Максим Перепелиця» та іншими.

Помер 11 вересня 1974 року в Києві, де актору встановили чуттєвий пам’ятник.

Також у цей день в 1897 році на території сучасної Тернопільської області народився Януарій Бортник – театральний режисер.

Під час Першої світової війни кинув гімназію та вступив на сцену.

У 1921 році очолив білоцерківську театральну студію «Кійдрамте», яка увійшла в 1922 році до творчого об’єднання «Березіль» (на фото Бортник із дружиною – Ганною Бабівною, 1922 рік).

1926 року разом із театром переїхав до Харкова.

1927 року під егідою «Березоля» у Харкові було створено театр малих форм, який очолив Бортник (1927-1930).

Згодом Бортник очолював Харківський театр музичної комедії (1930-1934).

За звинуваченням у націоналізмі у 1937 році був заарештований і незабаром розстріляний.

Реабілітований у 1960 році.

Фото та матеріал: відкриті джерела

3 травня в історії Харкова: народився вчений, який заснував наукову школу фізики кріокристалів

Опублікував(ла) новина GX , 03.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 3 травня, в 1933 році в Харкові народився Вадим Манжелій (1933-2013) — харківський фізик, доктор наук, академік Національної академії наук України.

У 1945 році переїхав з матір’ю до Валків. Мати працювала завучем та вчителем хімії та біології у середній школі.

Манжелій закінчив у 1950 році школу із золотою медаллю. Навчався на фізико-математичному факультеті Харківського державного університету (нині – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразині).

З 1960 року працював у Фізико-технічному інституті низьких температур. Згодом очолив там відділ теплових властивостей молекулярних кристалів.

Одним із найважливіших досягнень Манжелія є заснування наукової школи фізики кріокристалів.

Помер 20 серпня 2013 року.

Також цього дня в 1894 році в Харкові народився Олександр Черкес (1894-1974) – фармаколог і токсиколог, член Академії медичних наук, заслужений діяч науки України (1946).

1917 року закінчив медичний факультет Харківського університету. Після випуску працював на кафедрі загальної патології університету.

З 1930 до 1944 року працював завідувачем кафедри фармакології Харківського медичного інституту.

Надалі переїхав до Києва.

Займався вивченням методів лікування при отруєннях солями важких металів (свинець, кадмій, миш’як), бензолом, окисом вуглецю.

Помер 25 вересня 1974 року в Києві.