Бактеріальні та вірусні менінгіти. Що варто знати

Менінгіт становить небезпеку для життя людини, тому важливо якомога раніше виявити причину менінгіту для призначення ефективного лікування.

Захворюваність на менінгіт залежить від багатьох факторів, і у першу чергу, від соціально – економічних (незадовільні умови життя, перенаселеність, скупченість населення у військових частинах, студентських містечках, гуртожитках та ін.), демографічних (міграція), кліматичних (посуха, пилові бурі) умов. Для менінгітів характерні періодичні підвищення захворюваності. Найсприятливішими сезонами року для цього захворювання є зимово – весняний (з піками захворюваності у лютому – квітні місяці) та літньо – осінній (серпень – жовтень).

Збудниками менінгіту є різні мікроорганізми: бактерії (стрептококи, нейсерії, стафілококи, кишкова паличка, мікобактерії), віруси (ентеровіруси, віруси вітряної віспи, оперізуючого герпесу, епідемічного паротиту, кліщового енцефаліту, аденовіруси), грибки та найпростіші (шистосоми, токсокари). В залежності від цього виникають і різні форми менінгітів – бактеріальні, вірусні, грибкові, паразитарні.

Джерелом інфекції найчастіше є хворі або носії, рідше – дикі і домашні тварини, птахи. Зараження менінгітами відбувається різними шляхами й залежить від типу збудника. Збудники менінгітів передаються від однієї людини до іншої з крапельками слини під час кашлю, чхання; зі слиною чи мокротою при близькому (кашлі чи поцілунку) або тривалому (спільне проживання) контакті; через їжу (при вживанні інфікованого молока, молочних продуктів, недоварених сосисок, м’яса птиці, салатів, морепродуктів); укуси комарами, кліщами; забруднені руки;  під час вагітності та пологів.

Клініка менінгітів залежить від форми хвороби. Серозні менінгіти (не гнійні), як правило, мають сприятливий перебіг, гнійні – загрожують життю хворого.

Захворювання, як правило, розпочинається раптово. Характерними клінічними ознаками менінгіту є сильний пульсуючий або розпираючий головний біль, який супроводжується ригідністю потиличних м’язів, підвищенням температури тіла до 39-40°С і вище), сплутаністю свідомості, нудотою, неодноразовою блювотою, яка не приносить полегшення,  чутливістю до світла або гучного шуму.

Профілактичні заходи при менінгітах наступні.

Специфічні:

• – проведення щеплень проти пневмококів, менінгококів, гемофільної інфекції, туберкульозу, епідемічного паротиту, вітряної віспи, поліомієліту.
• – проведення контактної хіміопрофілактики особам, які були у близькому контакті з хворими на менінгіти.

Неспецифічні:

• • дотримання правил особистої гігієни (мити руки перед прийомом їжі, після перебування в громадському місці, туалеті, контакті з тваринами, грунтом);
• • дотримання правил респіраторної гігієни: прикривати рот і ніс під час кашлю або чханні за допомогою одноразових серветок. Після кожного акту кашлю або чхання мити • руки з милом або обробляти спиртовмісним антисептиком;
• • ретельне миття та обдавання окропом фруктів та овочів, особливо перед споживанням їх у сирому вигляді;
• • не заковтувати воду під час купання у басейнах та відкритих водоймах;
• • використання засобів індивідуального захисту (медичної маски, рукавичок) під час догляду за хворим або контакті з його виділеннями;
• • захист від нападу кліщів (носити закритий одяг, не заносити у кімнату букети з польових квітів, використовувати репеленти під час прогулянок у парках, лісі).

Менінгіт – це небезпечне захворювання, а наслідки його непередбачувані. Слід пам’ятати, що з появою перших ознак менінгіту хворому необхідно негайно звернутися до лікаря!

Джерело – сайт Харківського обласного центру контролю та профілактики хвороб