13 грудня, в 1893 році народився Микола Григорович Фітільов (відомого читачам під псевдонімами: Микола Хвильовий, Стефан Кароль) – український поет, прозаїк, публіцист та один із основоположників української прози. В шкільній програмі були його знакові твори: повість про санаторну зону, роман «Вальдшнепи» та новела «Мати». Слід зазначити, що з 1925 року по 1930 рік Микола Григорович жив і творив у Харкові в будинку № 19 на вулиці Римарській, про що свідчить меморіальна дошка.
Народився Микола у сім'ї вчителів, у селищі Тростянець Харківської губернії. Його батько, Григорій Фітелев, був родом із дворян.
Микола був змушений припинити навчання у 4-му класі Богодухівської гімназії через революційні події в країні (закінчив екстерном у 1916 році), працював на заводах.
1918 року, будучи сільським головою, сформував загін вільних козаків.
У 1919 одружився з учителькою Катериною Гащенко, вона йому народила дочку Іраїду, але цей шлюб швидко розпався. Потім його дружиною стала Юлія Уманцева, яка мала дочку від першого шлюбу - Любов, її Хвильовий приймав як рідну...
У 1920-ті роки повністю підтримує та втілює в життя політику «українізації», яку проводив Микола Скрипник.
У 1926 році разом зі своїми співвітчизниками створює літературну організацію.
Вважається автором гасла: «Геть від Москви! Даєш Європу!».
"Україна чи Малоросія?" - дискусія, через яку застрелився Хвильовий. Початком трагічного кінця життя письменника стала стаття «Україна чи Малоросія?»У цьому творі автор висловив вимогу перед новою українською літературою припинити наслідувати Москву й орієнтуватися на «психологічну Європу».
Був розкритикований. За Хвильовим полювали, але він не дав шансу спецорганам. 13 травня 1933 році покінчив життя самогубством.
Могила Хвильового знаходиться у Харкові у Молодіжному парку.
На будівлі на вулиці Римарській, де мешкав Хвильовий, встановлено меморіальну дошку.
13 грудня 2023 року пішла з життя солістка Харківського академічного театру музичної комедії - Людмила Волобуєва.
Довідка. Людмила Волобуєва народилася в нашому незламному місті Харкові. Саме тут вона знайшла і своє покликання...
У Харківському академічному театрі музичної комедії Людмила Волобуєва дебютувала в 1980 році, виконавши партію фрау Буби в опереті Йоганна Штрауса «Віденські зустрічі».
Сопрано рідкісної краси та вокальна майстерність дозволяли Людмилі Дмитрівні виконувати лірико-драматичні та комічні партії в репертуарі театру.
Семенівна - Е. Птічкін, До. Васильєв, М.Пляцковскій "БАБИН БУНТ" музична комедія на 2 дії, за мотивами «Донських оповідань» М. Шолохова.
Мокрина - А. Рябов, М. Авах, Л.Юхвід "СОРОЧИНСЬКИЙ ЯРМАРОК", музична комедія на 2 дії за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя
Одарка - К. Стеценко, Г. Квітка-Основ'яненко, "Сватання на Гончарівці" музична комедія на 2 дії
Середня Баба - Яга - М. Мокієнко. З Махотин "ОБЕРЕЖНО! ЧАРІВНИЙ ЛІС" музична казка для дітей і дорослих.
Свиня - П. Вальдгардт, С. Маршак "КИЦЬКИН ДІМ" музична казка на 2 дії.
Бабуся Ануш - Г. Канчелі "ВИТІВКИ ХАНУМИ" музична комедія на 2 дії.
Єлизавета Семенівна - О.Фельцман, Г. Голубенко, В. Хаїт, Л. Сущенко "ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З КОХАННЯ" (Старі будинки) музична комедія на 2-х дії.
І це ше не повний перелік...
Харків-мистецький 14 грудня 2023 року проводив Людмилу Дмитрівну в останню путь...
А ще, саме 13 грудня 1877 року народився Микола Леонтович - український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч.
Автор
широковідомих хорових обробок українських народних пісень «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», «Ой з-за гори кам'яної» та інших. Його різдвяна щедрівка «Щедрик» перекладена багатьма мовами і відома у англомовному світі як Carol of the Bells.
5 жовтня 1921 року «Щедрик» Леонтовича вперше презентований за кордоном на концерті в Карнегі Холлі у Нью-Йорку. Виконала Українська республіканська капела під керівництвом Олександра Кошиця.
А ось так він лунає у виконанні хору СХІД ОПЕРА.
Нагадаємо, 6 грудня, в ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА лунала найулюбленіша святкова програма харків’ян до зимових свят - "Щедрик" .
Фото, відео та матеріал: ХАТМК, GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела
